ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
Тадалафіл Генейм
(Tadalafil Geneym)
Склад:
діюча речовина: тадалафіл;
1 таблетка містить 20 мг тадалафілу;
допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна (РН 101); натрію кроскармелоза; гіпромелоза (3 срs); сорбітанстеарат; дихлорметан; спирт ізопропіловий; целюлоза мікрокристалічна (РН 102); магнію стеарат;
плівкове покриття: Opadry II 32K520009 жовтий (гіпромелоза (15 cps) (Е 464); лактоза, моногідрат; титану діоксид (Е 171); заліза оксид жовтий (Е 172); триацетин; тальк).
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: двоопуклі таблетки жовтого кольору, вкриті плівковою оболонкою, капсулоподібної форми зі скошеними краями, з тисненням «Т 20» з одного боку та плоскі з іншого боку.
Фармакотерапевтична група. Засоби для лікування порушень ерекції. Тадалафіл.
Код АТХ G04B E08.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Механізм дії
Тадалафіл є селективним оборотним інгібітором циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) — специфічної фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ 5). Коли сексуальна стимуляція спричиняє локальне вивільнення оксиду азоту, інгібування ФДЕ 5 тадалафілом продукує підвищений рівень цГМФ у печеристому тілі. Це призводить до релаксації гладких м’язів і припливу крові до тканин статевого члена, створюючи тим самим ерекцію. Тадалафіл не діє без сексуальної стимуляції.
Ефект інгібування концентрації цГМФ у печеристому тілі також спостерігається у гладких м’язах простати, сечовому міхурі та їх судинах, що переносять кров до вищевказаних органів. Судинна релаксація, яка при цьому виникає, викликає підвищення перфузії крові та може бути причиною зменшення симптомів доброякісної гіперплазії передміхурової залози. Ці судинні ефекти можуть бути доповнені інгібуванням активності аферентних нервів сечового міхура та релаксацією гладких м’язів простати і сечового міхура.
Фармакодинамічні ефекти
Дослідження in vitro показали, що тадалафіл є селективним інгібітором ФДЕ 5. ФДЕ 5 є ферментом, який був знайдений у гладких м’язах печеристого тіла, судинних і вісцеральних гладких м’язах, скелетних м’язах, тромбоцитах, нирках, легенях і мозочку. Вплив тадалафілу на ФДЕ 5 сильніший, ніж на інші фосфодіестерази. Дія тадалафілу на ФДЕ 5 у 10000 разів перевищує його вплив на ферменти ФДЕ 1, ФДЕ 2, ФДЕ 4 і ФДЕ 7, що є наявними у серці, мозку, судинах, печінці, лейкоцитах, скелетній мускулатурі та інших органах. Тадалафіл у 10000 разів потужніший щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 3, що є ферментом, наявним у серці та кровоносних судинах. Ця селективність щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 3 є важливою, тому що ФДЕ 3 є ферментом, який відіграє певну роль у скороченні серцевого м’яза. Крім того, тадалафіл приблизно у
700 разів потужніший щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 6, що є ферментом, наявним у сітківці і відповідальним за фототрансдукцію. Тадалафіл також у 10000 разів потужніший щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 7, ФДЕ 8, ФДЕ 9 і ФДЕ 10.
Клінічна ефективність та безпека
Три клінічні дослідження були проведені з участю 1504 пацієнтів з метою виявлення періоду початку ефекту тадалафілу, який продемонстрував статистично значуще покращення еректильної функції, а також дієвість протягом 36 годин та виявлення ефекту вже через 16 хвилин після прийому дози порівняно з плацебо.
У ході дослідження впливу тадалафілу на зір з використанням тесту оцінки кольорового сприйняття Farnsworth-Munsell 100 Hue було встановлено, що тадалафіл, введений здоровим добровольцям, не спричиняв істотної різниці, порівняно з плацебо, за показниками систолічного та діастолічного артеріального тиску у положенні лежачи (середнє максимальне зниження – 1,6/0,8 мм рт. ст. відповідно), систолічного та діастолічного артеріального тиску у положенні стоячи (середнє максимальне зниження –0,2/4,6 мм рт. ст. відповідно) та істотної зміни частоти серцевих скорочень.
Тадалафіл не погіршує розпізнавання кольорів (синій/зелений), що пояснюється низькою спорідненістю тадалафілу щодо ФДЕ 6 порівняно із ФДЕ 5. Крім того, не спостерігається впливу тадалафілу на гостроту зору, електроретинограму, внутрішньоочний тиск і розмір зіниці.
Було проведено три клінічних дослідження з участю чоловіків для оцінки потенційного впливу тадалафілу в дозі 10 мг (одне дослідження тривалістю 6 місяців) та в дозі 20 мг (одне дослідження тривалістю 6 місяців та одне – тривалістю 9 місяців) на сперматогенез при частоті прийому 1 раз / добу. У ході двох із трьох досліджень спостерігалося клінічно незначуще зниження кількості та концентрації сперми, асоційоване з прийомом тадалафілу. Ці ефекти не були пов’язані зі змінами інших характеристик, таких як рухливість сперматозоїдів, морфологія та рівень фолікулостимулювального гормону в крові.
Тадалафіл у дозах від 2 мг до 100 мг оцінювався у ході 16 клінічних досліджень з участю 3250 пацієнтів, які включали пацієнтів з еректильною дисфункцією різної тяжкості (помірна, середньої тяжкості, значна), різної етіології, пацієнтів різного віку (від 21 до 86 років) та різних етнічних груп. У більшості пацієнтів еректильна дисфункція спостерігалася протягом не менше ніж одного року. У ході первинних досліджень ефективності коефіцієнт покращення стану становив 81 % у групі застосування тадалафілу порівняно з 35 % у групі плацебо. Крім того, у пацієнтів з еректильною дисфункцією різних ступенів тяжкості повідомлялося про покращення стану під час прийому тадалафілу (коефіцієнт успішних спроб становив 86 %, 83 % та 72 % у пацієнтів з еректильною дисфункцією помірної, середньої та значної тяжкості відповідно порівняно з 45 %, 42 % та 19 % у групі плацебо). У ході первинних досліджень ефективності коефіцієнт успішних спроб становив 75 % у групі застосування тадалафілу порівняно з 32 % у групі плацебо.
У ході дослідження тривалістю 12 тижнів з участю 186 пацієнтів (142 пацієнти отримували тадалафіл, 44 пацієнти – плацебо) із вторинною еректильною дисфункцією відносно пошкодження спинного мозку тадалафіл виявляв значне покращення еректильної функції, а у середньому коефіцієнт успішних спроб при прийомі тадалафілу в дозі 10 мг або 20 мг (підбір дози, застосування у разі потреби) становив 48 % порівняно з 17 % у групі плацебо.
Діти
Було проведено одне дослідження з участю дітей з м’язовою дистрофією Дюшена (МДД), у якому підтверджених доказів ефективності не було продемонстровано. Це дослідження ефективності тадалафілу було рандомізованим, подвійно сліпим, плацебо-контрольованим у трьох паралельних групах з участю 331 дитини чоловічої статі віком від 7 до 14 років з МДД, які одночасно отримували терапію кортикостероїдами. Дослідження включало 48-тижневий подвійно сліпий період, під час якого пацієнти були розділені на групи прийому тадалафілу 0,3 мг/кг, тадалафілу 0,6 мг/кг або плацебо щоденно. Тадалафіл не продемонстрував ефективності у первинній кінцевій точці щодо сповільнення зниження швидкості ходьби, виміряної за зміною дистанції у тесті з 6-хвилинною ходьбою (ТШХ). Зміна середнього значення дистанції у ТШХ, розрахованого за методом найменших квадратів, на 48 тижні становила 51,0 м у групі плацебо порівняно з 64,7 м у групі тадалафілу 0,3 мг/кг (р = 0,307) та 59,1 м у групі тадалафілу 0,6 мг/кг (р = 0,538). Підтверджену ефективність також не було виявлено і під час повторних аналізів результатів цього дослідження. Загальні результати з безпеки, отримані в цьому дослідженні, загалом відповідали відомому профілю безпеки тадалафілу та небажаним явищам, очікуваним у педіатричній популяції з МДД при лікуванні кортикостероїдами.
Фармакокінетика.
Всмоктування. Тадалафіл добре всмоктується після прийому внутрішньо. Середня максимальна концентрація у плазмі крові (Сmax) досягається в середньому через 2 години після прийому. Абсолютна біодоступність тадалафілу після прийому перорально не встановлювалась.
Швидкість і ступінь всмоктування тадалафілу не залежать від вживання їжі, таким чином, лікарський засіб Тадалафіл Генейм можна приймати незалежно від вживання їжі. Час введення дози (ранок або вечір) не мав клінічно значущого ефекту на швидкість і ступінь всмоктування.
Розподіл. Середній об’єм розподілу становить приблизно 63 л, вказуючи на те, що тадалафіл розподіляється у тканини. При терапевтичних концентраціях 94 % тадалафілу в плазмі крові зв’язується з протеїнами. На зв’язування з протеїнами не впливають порушення функції нирок.
Менше 0,0005 % введеної дози було виявлено у спермі здорових добровольців.
Метаболізм. Тадалафіл метаболізується переважно ізоформою 3А4 цитохрому Р450 (CYP). Основним циркулюючим метаболітом є метилкатехолглюкуронід, активність якого щодо ФДЕ 5 у 13000 разів менше, ніж активність тадалафілу. Таким чином, очікується, що метаболіт не буде виявляти клінічної активності у концентраціях, що спостерігаються.
Виведення. Кліренс перорального тадалафілу становить 2,5 л/годину, а середній період напіввиведення — 17,5 години у здорових добровольців. Тадалафіл виводиться переважно у вигляді неактивних метаболітів, більшою мірою з фекаліями (приблизно 61 % дози) і меншою — з сечею (майже 36 % дози).
Лінійність/нелінійність фармакокінетики. Фармакокінетика тадалафілу у здорових добровольців лінійно пропорційна часу і дозі. В діапазоні доз від 2,5 мг до 20 мг експозиція (AUC) підвищується пропорційно дозі. Постійна концентрація у плазмі крові досягається протягом 5 днів при щоденному прийомі 1 раз на добу.
Фармакокінетика препарату однакова у пацієнтів з еректильною дисфункцією та у пацієнтів без неї.
Окремі групи населення
Особи літнього віку. Здорові добровольці літнього віку (віком від 65 років) мали нижчі значення кліренсу тадалафілу при прийомі внутрішньо, що призводило до підвищення на
25 % AUC порівняно зі здоровими добровольцями віком 19–45 років. Цей віковий ефект не є клінічно значущим і не потребує регулювання дози.
Ниркова недостатність. У процесі досліджень із клінічної фармакології із застосуванням одноразової дози тадалафілу (5–20 мг) AUC майже подвоїлася у пацієнтів зі слабкою (кліренс креатиніну від 51 до 80 мл/хв) або помірною (кліренс креатиніну від 31 до 50 мл/хв) нирковою недостатністю, а також у пацієнтів із термінальною стадією ниркової хвороби, які знаходилися на діалізі. Також у пацієнтів, які знаходилися на гемодіалізі, максимальна концентрація у плазмі крові (Сmax) була на 41 % вища, ніж у здорових добровольців.
Впливом гемодіалізу на виведення тадалафілу можна знехтувати.
Печінкова недостатність. AUC тадалафілу у пацієнтів зі слабкою та помірною печінковою недостатністю (класи А та В за шкалою Чайлда – П’ю) є порівнянною з AUC у здорових добровольців при застосуванні дози 10 мг. Дані щодо безпеки застосування тадалафілу пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю (клас С за шкалою Чайлда – П’ю) обмежені. Немає даних щодо застосування тадалафілу в дозі вище 10 мг пацієнтам із печінковою недостатністю. У разі призначення тадалафілу лікар повинен уважно оцінити індивідуальні переваги/ризики.
Пацієнти, які мають цукровий діабет. AUC тадалафілу у пацієнтів із цукровим діабетом була приблизно на 19 % нижче, ніж у здорових добровольців. Ця різниця в експозиції не потребує регулювання дози.
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування еректильної дисфункції у дорослих чоловіків. Препарат ефективний за наявності сексуальної стимуляції.
Тадалафіл Генейм не показаний для застосування жінкам.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до тадалафілу або до будь-якого іншого компонента препарату.
У процесі клінічних досліджень тадалафіл виявив властивість посилювати гіпотензивний ефект нітратів. Вважається, що це є наслідком комбінованого впливу ефектів нітратів та тадалафілу на шлях оксид азоту/цГМФ. Таким чином, тадалафіл протипоказаний пацієнтам, які застосовують органічні нітрати у будь-якій лікарській формі.
Тадалафіл Генейм не слід застосовувати чоловікам зі серцевими захворюваннями, для яких сексуальна активність є небажаною. Лікарі повинні зважати на потенційний серцевий ризик, асоційований зі сексуальною активністю, у пацієнтів із наявними серцево-судинними захворюваннями.
Нижчезазначені групи пацієнтів зі серцево-судинними захворюваннями не були включені у клінічні дослідження, тому застосування тадалафілу для них протипоказане:
- пацієнти з інфарктом міокарда протягом останніх 90 днів;
- пацієнти з нестабільною стенокардією або стенокардією, що виникає під час статевих актів;
- пацієнти зі серцевою недостатністю, що відповідає класу 2 або вище за класифікацією Нью-Йоркської асоціації серця, протягом останніх 6 місяців;
- пацієнти з неконтрольованою аритмією, артеріальною гіпотензією (<90/50 мм рт. ст.) або неконтрольованою гіпертензією;
- пацієнти після інсульту, що стався протягом останніх 6 місяців.
Тадалафіл Генейм протипоказаний пацієнтам із втратою зору одного ока в результаті неартеріальної передньої ішемічної оптичної нейропатії (НАПІОН) незалежно від того, було це пов’язано із попереднім впливом інгібіторів ФДЕ 5, чи ні.
Супутнє застосування інгібіторів ФДЕ 5, у тому числі тадалафілу, зі стимуляторами гуанілатциклази, такими як ріоцигуат, протипоказано, оскільки потенційно це може призвести до симптоматичної гіпотензії.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Дослідження щодо взаємодій було проведено для дозувань 10 мг та 20 мг, дані надано нижче. Клінічно значуща взаємодія при застосуванні вищих доз не може бути виключена, якщо така спостерігалася при застосуванні тадалафілу в нижчих дозах (10 мг).
Вплив інших лікарських засобів на тадалафіл
Інгібітори цитохрому CYP450
Тадалафіл метаболізується переважно CYP3A4. Селективний інгібітор CYP3A4 кетаконазол (200 мг щоденно) збільшує AUC тадалафілу (10 мг) у 2 рази та Сmax на 15 % щодо значень AUC і Сmax одного тадалафілу. Кетоконазол (400 мг на добу) збільшує AUC тадалафілу (20 мг) у 4 рази, а Сmax — на 22 %. Ритонавір, інгібітор протеаз (200 мг 2 рази на добу), що інгібує CYP3A4, CYP2С9, CYP2С19 та CYP2D6, збільшує AUC тадалафілу (20 мг) у 2 рази, не змінюючи Сmax. Хоча специфічні взаємодії не були досліджені, інші інгібітори протеази, такі як саквінавір та інші інгібітори CYP3A4, такі як еритроміцин, кларитроміцин, ітраконазол та грейпфрутовий сік, слід призначати з обережністю, оскільки очікується, що при сумісному застосуванні вони підвищуватимуть концентрацію тадалафілу в плазмі крові. Як наслідок може підвищуватися частота виникнення побічних реакцій.
Транспортери
Вплив транспортерів, наприклад p-глікопротеїнів, на розподіл тадалафілу невідомий. Таким чином, існує ймовірність лікарської взаємодії, опосередкованої інгібуванням транспортерів.
Індуктори цитохрому CYP450
Індуктор CYP3A4 рифампіцин знижує AUC тадалафілу на 88 % порівняно з AUC при прийомі лише тадалафілу (10 мг). Можна припустити, що таке зниження концентрації призведе до зниження ефективності тадалафілу. Супутнє застосування інших індукторів CYP3A4, таких як фенобарбітал, фенітоїн та карбамазепін, також може знижувати концентрацію тадалафілу в плазмі крові.
Вплив тадалафілу на інші лікарські засоби
Нітрати. У процесі клінічних досліджень тадалафіл (5 мг, 10 мг, 20 мг) виявляв властивість посилювати гіпотензивні ефекти нітратів. Таким чином, застосування препарату Тадалафіл Генейм пацієнтам, які отримують лікування органічними нітратами у будь-якій формі, протипоказано. Якщо для пацієнта, якому призначено тадалафіл у будь-якій дозі (2,5-20 мг), застосування нітратів є медичною необхідністю при загрозливому для життя стані, то перед застосуванням препаратів нітратів має минути не менше ніж 48 годин після останнього прийому тадалафілу. У такому випадку застосування нітратів повинно відбуватися під медичним наглядом із належним моніторингом гемодинамічних показників.
Антигіпертензивні препарати (у тому числі блокатори кальцієвих каналів)
Під час сумісного призначення тадалафілу (у дозуванні 5 мг 1 раз на добу або у вигляді одноразової дози 20 мг) із блокатором α-адренорецепторів доксазозином (4–8 мг на добу) спостерігалося значне посилення гіпотензивного ефекту останнього. Цей ефект триває до
12 годин і може проявлятися окремими симптомами, в тому числі у вигляді запаморочення. Така комбінація препаратів не рекомендується для застосування.
У процесі досліджень взаємодії за участю обмеженої кількості здорових добровольців не повідомляли про вищевказані ефекти при сумісному застосуванні з алфузозином або тамсулозином. Слід з обережністю призначати тадалафіл пацієнтам, які отримують лікування будь-якими блокаторами α-адренорецепторів, особливо особам літнього віку. Лікування слід розпочинати з мінімального дозування та поступово збільшувати дозу.
У процесі досліджень клінічної фармакодинаміки вивчався потенціал тадалафілу посилювати гіпотензивні ефекти антигіпертензивних препаратів. Досліджувались основні класи препаратів: блокатори кальцієвих каналів (амлодипін), інгібітори АПФ (еналаприл), блокатори β-адренорецепторів (метопролол), тіазидні діуретики (бендрофлуазид) та блокатори рецепторів ангіотензину II (самостійно та в комбінації з тіазидними діуретиками, блокаторами кальцієвих каналів, блокаторами β-адренорецепторів та/або блокаторами α-адренорецепторів). Тадалафіл (у дозі 10 мг, крім досліджень взаємодії з блокаторами рецепторів ангіотензину II та амлодипіном, де вивчався ефект дози 20 мг) не виявляв значущої взаємодії із вищезазначеними класами лікарських засобів. У процесі іншого дослідження клінічної фармакології вивчалося супутнє застосування тадалафілу (в дозі 20 мг) із декількома гіпотензивними препаратами (до 4). У пацієнтів, які приймали декілька антигіпертензивних засобів, зміна артеріального тиску залежала від рівня контролю артеріального тиску. Таким чином, у пацієнтів із добре контрольованою гіпертензією зниження артеріального тиску було незначним та відповідало такому у здорових добровольців. У пацієнтів з важкоконтрольованою артеріальною гіпертензією спостерігалося більше зниження артеріального тиску, хоча у більшості пацієнтів таке зниження артеріального тиску не супроводжувалося гіпотензивними симптомами. У пацієнтів, які отримують супутню терапію антигіпертензивними лікарськими засобами, застосування тадалафілу в дозі 20 мг може призводити до зниження артеріального тиску, яке (крім випадку супутнього застосування із блокаторами α-адренорецепторів) є незначним та клінічно незначущим. Аналіз даних клінічного дослідження фази ІІІ не виявив різниці у побічних реакціях, що виникали у пацієнтів, які отримували лікування тадалафілом зі супутнім застосуванням антигіпертензивних засобів та лікування тільки тадалафілом. Незважаючи на це, необхідно надавати відповідні рекомендації щодо можливого зниження артеріального тиску пацієнтам, які лікуються гіпотензивними лікарськими засобами та препаратом Тадалафіл Генейм.
Ріоцигуат
У процесі доклінічних досліджень був виявлений адитивний гіпотензивний ефект при супутньому прийомі інгібіторів ФДЕ 5 з ріоцигуатом. У процесі клінічних досліджень було виявлено, що ріоцигуат посилює гіпотензивну дію інгібіторів ФДЕ 5. Не було доказів сприятливого клінічного ефекту цієї комбінації у досліджуваній популяції. Супутнє застосування ріоцигуату з інгібіторами ФДЕ 5, у тому числі тадалафілом, протипоказано.
Інгібітори 5-α-редуктази
У процесі клінічного дослідження, в якому порівнювали сумісне застосування тадалафілу у дозі 5 мг та фінастериду в дозі 5 мг із прийомом плацебо та фінастериду у дозі 5 мг для усунення симптомів доброякісної гіперплазії передміхурової залози, не було виявлено жодних нових побічних реакцій. Проте, оскільки дослідження взаємодії лікарських засобів з метою оцінки ефектів тадалафілу та інгібіторів 5-α-редуктази не проводили, слід з обережністю призначати тадалафіл пацієнтам, які отримують лікування інгібіторами
5-α-редуктази.
CYP1А2 субстрати (наприклад, теофілін)
У процесі дослідження клінічної фармакології при прийомі тадалафілу (в дозі 10 мг) з теофіліном (неселективним інгібітором фосфодіестерази) не спостерігалося жодної фармакокінетичної взаємодії. Єдиним фармакодинамічним ефектом було незначне підвищення серцевого ритму. Необхідно враховувати можливість виникнення цього ефекту при сумісному застосуванні тадалафілу та теофіліну, незважаючи на те, що він є незначним та не має клінічної значущості.
Етинілестрадіол та тербуталін
Тадалафіл підвищував біодоступність пероральних лікарських форм з етинілестрадіолом. Таке збільшення біодоступності можна очікувати при сумісному застосуванні з тербуталіном (перорально), хоча клінічні наслідки цієї комбінації невідомі.
Алкоголь
Алкоголь (середня максимальна концентрація становить 0,08 %) не впливав на супутнє застосування тадалафілу (в дозі 10 мг або 20 мг). Також не спостерігалося змін концентрації тадалафілу протягом наступних 3 годин після одночасного прийому алкоголю з тадалафілом. Алкоголь застосовували таким чином, щоб досягти максимального рівня абсорбції алкоголю (швидкий прийом натще протягом 2 годин після застосування). Прийом тадалафілу (в дозі 20 мг) не призводив до статистично значущого зниження артеріального тиску на тлі прийому алкоголю (0,7 г/кг), проте у деяких пацієнтів спостерігалося постуральне запаморочення та ортостатична гіпотензія. Прийом тадалафілу на тлі нижчих доз алкоголю (0,6 г/кг) не спричиняв артеріальної гіпотензії, а запаморочення спостерігалося з тією ж частотою, що й при прийомі тільки алкоголю. Вплив алкоголю на пізнавальні функції не посилювався при супутньому застосуванні тадалафілу (в дозі 10 мг).
Лікарські засоби, що метаболізуються за участю цитохрому Р450
Не очікується, що тадалафіл спричинятиме клінічно значуще інгібування або індукування кліренсу лікарських засобів, що метаболізуються ізоформами CYP450. У процесі клінічних досліджень було доведено, що тадалафіл не інгібує і не індукує ізоформи CYP450, у т. ч. CYP3А4, CYP1А2, CYP2D6, CYP2E1, CYP2C9 та CYP2C19.
CYP2С9 субстрати (наприклад, R-варфарин)
Тадалафіл (у дозі 10 мг та 20 мг) не мав клінічно значущого ефекту на AUC S-варфарину або R-варфарину (CYP2С9 субстрати), а також не мав впливу на протромбіновий час, індукований варфарином.
Ацетилсаліцилова кислота
Тадалафіл (у дозі 10 мг та 20 мг) не потенціював збільшення часу кровотечі, спричиненої ацетилсаліциловою кислотою.
Протидіабетичні лікарські засоби
Специфічних досліджень взаємодії тадалафілу із протидіабетичними лікарськими засобами не проводили.
Особливості застосування.
Перед початком лікування препаратом Тадалафіл Генейм
Перед застосуванням препарату лікарю слід визначити першопричини еректильної дисфункції та призначити відповідний курс лікування.
Перед початком будь-якого лікування еректильної дисфункції лікарі повинні зважати на стан серцево-судинної системи своїх пацієнтів, оскільки існує певний ступінь серцевого ризику, асоційований зі сексуальною активністю. Тадалафіл виявляє судинорозширювальний ефект, що може призводити до незначного й транзиторного зниження артеріального тиску та потенціювання гіпотензивного ефекту нітратів.
Невідомо, чи є ефективним тадалафіл для пацієнтів, які перенесли операцію на тазових кістках або радикальну простатектомію без збереження нервів.
Серцево-судинна система
Із постмаркетингових джерел та/або у процесі клінічних досліджень повідомляли про серйозні явища з боку серцево-судинної системи, в тому числі про інфаркт міокарда, раптову серцеву смерть, нестабільну стенокардію, шлуночкову аритмію, порушення мозкового кровообігу, транзиторну ішемічну атаку, біль у грудях, прискорене серцебиття та тахікардію. Більшість пацієнтів, у яких спостерігалися такі побічні реакції, мали фактори ризику з боку серцево-судинної системи. У той же час наразі неможливо точно встановити, чи вищевказані явища пов’язані з факторами ризику, застосуванням тадалафілу, сексуальною активністю пацієнтів або із комбінацією цих чи інших факторів.
Необхідно з обережністю призначати препарат Тадалафіл Генейм пацієнтам, які приймають α1-блокатори, тому що у деяких пацієнтів одночасний прийом цих препаратів може призвести до симптоматичної гіпотензії. Не рекомендується комбіноване застосування тадалафілу та доксазозину.
Органи зору
Повідомляли про випадки погіршення зору, в тому числі про центральну серозну хоріоретинопатію (ЦСХ) та НАПІОН під час застосування тадалафілу та інших інгібіторів ФДЕ 5. Аналіз даних обcерваційних досліджень показав підвищення ризику розвитку гострої НАПІОН у чоловіків з еректильною дисфункцією після застосування тадалафілу або інших інгібіторів ФДЕ 5. У більшості випадків симптоми ЦСХ зникали спонтанно після припинення прийому тадалафілу. Оскільки підвищення такого ризику можливе у всіх пацієнтів, які застосовують тадалафіл, лікар повинен попередити пацієнта про необхідність негайного припинення застосування тадалафілу та звернення за медичною допомогою у разі раптової втрати зору, порушення гостроти зору та/або спотворення зору (див. розділ «Протипоказання»).
Погіршення або раптова втрата слуху
Повідомляли про випадки раптової втрати слуху після застосування тадалафілу. Незалежно від того, чи були наявні інші фактори ризику (вік, наявність діабету, артеріальної гіпертензії та випадки втрати слуху в анамнезі), пацієнтів потрібно попередити про необхідність припинення застосування тадалафілу та звернення за медичною допомогою у разі раптового погіршення або втрати слуху.
Ниркова та печінкова недостатність.
Щоденне застосування препарату Тадалафіл Генейм не рекомендується пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок у зв’язку з підвищеною експозицією (AUC) тадалафілу, обмеженим клінічним досвідом та слабкою здатністю впливати на кліренс під час діалізу.
Клінічні дані щодо безпеки застосування одноразової дози тадалафілу пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки (клас С за шкалою Чайлда – П’ю) обмежені.
При призначенні препарату Тадалафіл Генейм таким пацієнтам лікар повинен ретельно оцінити індивідуальні переваги/ризик терапії.
Пріапізм та анатомічна деформація статевого члена
Пацієнтам, у яких виникають ерекції, що тривають 4 години або більше, слід порадити негайно звертатися за медичною допомогою. Якщо не буде проведено негайне лікування пріапізму, це може призвести до ушкодження тканин статевого члена та довгострокової втрати потенції.
Необхідно з обережністю призначати препарат Тадалафіл Генейм пацієнтам з анатомічною деформацією статевого члена (кутове викривлення, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) або пацієнтам, які мають стани, що можуть спричинити пріапізм (серпоподібноклітинна анемія, мієломна хвороба або лейкемія).
Супутнє застосування з інгібіторами CYP3A4
Необхідно з обережністю призначати препарат Тадалафіл Генейм пацієнтам, які застосовують інгібітори CYP3A4 (ритонавір, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол, еритроміцин), оскільки при сумісному застосуванні із тадалафілом спостерігається збільшення AUC тадалафілу.
Супутнє застосування з іншими лікарськими засобами для лікування еректильної дисфункції
Безпеку та ефективність застосування тадалафілу в комбінації з іншими інгібіторами ФДЕ 5 або іншими засобами для лікування еректильної дисфункції не досліджували, тому необхідно рекомендувати пацієнтам не приймати препарат Тадалафіл Генейм у подібних комбінаціях.
Лактоза
Препарат містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнти із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції та дефіцитом лактази Лаппа.
Натрій
1 таблетка цього препарату містить менше 1 ммоль натрію (23 мг), тобто фактично не містить натрію.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Препарат Тадалафіл Генейм не показаний для застосування жінкам.
Вагітність. Дані щодо застосування тадалафілу вагітним жінкам обмежені. Дослідження на тваринах не виявили прямого або непрямого шкідливого впливу на вагітність, розвиток ембріона / плода, пологи або постнатальний розвиток. Як запобіжний захід бажано уникати застосування тадалафілу у період вагітності.
Грудне годування. Наявні фармакодинамічні / токсикологічні дані на тваринах свідчать про екскрецію тадалафілу у грудне молоко. Не можна виключити ризик для немовляти на грудному годуванні. Тадалафіл не слід застосовувати у період годування груддю.
Фертильність. У процесі двох клінічних досліджень було встановлено, що порушення фертильності не очікується у людей, хоча у окремих чоловіків спостерігалося зниження концентрації сперми.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Вплив тадалафілу на здатність керувати машинами та механізмами незначний. Хоча частота повідомлень про явища запаморочення у процесі клінічних досліджень із застосуванням плацебо та у процесі клінічних досліджень із застосуванням тадалафілу була подібна, пацієнти повинні знати, як впливає на них тадалафіл, перш ніж керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Для перорального застосування.
Еректильна дисфункція у дорослих чоловіків
Рекомендована доза становить 10 мг* перед передбачуваною сексуальною активністю, приймати незалежно від вживання їжі. Пацієнтам, у яких тадалафіл у дозі 10 мг* не виявляє бажаного ефекту, можна застосовувати дозу 20 мг.
Препарат приймають не менше ніж за 30 хвилин перед очікуваною сексуальною активністю. Ефективність тадалафілу зберігається до 36 годин після прийому дози.
Максимальна рекомендована частота прийому — 1 раз на добу.
Тадалафіл у дозі 10 мг* та 20 мг призначений для застосування перед передбачуваною сексуальною активністю та не рекомендований для щоденного застосування.
Якщо передбачається часте застосування тадалафілу (принаймні 2 рази на тиждень), режим щоденного застосування більш низьких доз тадалафілу може бути більш доцільним, виходячи з вибору пацієнта та рішення лікаря. Для таких пацієнтів рекомендована доза становить 5 мг* на добу приблизно в однаковий час. Дозу можна зменшувати до 2,5 мг* на добу, виходячи з індивідуальної толерантності. Доцільність тривалого щоденного застосування слід періодично переглядати.
Особливі групи пацієнтів
Чоловіки літнього віку
Корекція дози не потрібна.
Чоловіки, які мають ниркову недостатність
Корекція дози не потрібна для пацієнтів із легкою та помірною нирковою недостатністю. Для пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю максимальна рекомендована доза становить 10 мг*.
Чоловіки, які мають печінкову недостатність
Рекомендована доза тадалафілу становить 10 мг* перед передбачуваною сексуальною активністю і не залежить від вживання їжі.
Клінічні дані щодо безпеки застосування тадалафілу пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю (клас С за шкалою Чайлда – П’ю) обмежені, тому у разі призначення препарату лікар повинен уважно оцінити індивідуальні переваги/ризики. Немає даних щодо застосування тадалафілу у дозі вище 10 мг* пацієнтам із печінковою недостатністю. Немає даних щодо застосування тадалафілу у дозі 2,5–5 мг* 1 раз на добу пацієнтам із печінковою недостатністю, тому у разі призначення препарату лікар повинен ретельно оцінити індивідуальні переваги/ризик призначення тадалафілу у дозі 2,5–5 мг* 1 раз на добу.
*Застосовувати препарати тадалафілу у відповідному дозуванні.
Чоловіки з цукровим діабетом
Корекція дози не потрібна.
Особливі застереження при утилізації
Невикористаний препарат або відходи слід утилізувати відповідно до діючих нормативних вимог.
Діти.
Препарат не призначений для застосування дітям (віком до 18 років).
Передозування.
Симптоми. При одноразовому застосуванні здоровими добровольцями тадалафілу у дозі до 500 мг і при багаторазовому застосуванні тадалафілу пацієнтами до 100 мг на добу небажані ефекти були аналогічні тим, що спостерігалися при застосуванні менших доз препарату.
Лікування. У разі передозування, якщо потрібно, слід застосовувати стандартну симптоматичну терапію. На елімінацію тадалафілу гемодіаліз впливав неістотно.
Побічні реакції.
Резюме профілю безпеки лікарського засобу
Небажаними ефектами, про які повідомляли найчастіше при лікуванні еректильної дисфункції, є головний біль, диспепсія, біль у спині, міалгія, частота виникнення яких зростала зі збільшенням дози тадалафілу. Побічні реакції були короткотривалими, від легких до помірних. Більшість випадків появи головного болю при щоденному прийомі тадалафілу спостерігалася протягом перших 10–30 діб після початку лікування.
Нижче наведені дані щодо побічних реакцій, інформація про які надходила зі спонтанних повідомлень та які спостерігалися у процесі плацебо-контрольованих клінічних досліджень (з участю 8022 пацієнтів, які отримували тадалафіл, та 4422 пацієнтів, які отримували плацебо) застосування тадалафілу за потребою та щоденного застосування для лікування еректильної дисфункції.
Дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 та < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 та < 1/100), рідко (≥ 1/10000 та < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (частота не може бути встановлена виходячи з наявних даних).
З боку імунної системи: нечасто – реакції гіперчутливості; рідко – ангіоневротичний набряк2.
З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення; рідко – порушення мозкового кровообігу1 (включаючи геморагічні явища), втрата свідомості, транзиторна ішемічна атака1, мігрень2, судоми2, транзиторна амнезія.
З боку органів зору: нечасто – нечіткий зір, відчуття болю в очах; рідко – дефекти поля зору, набряк повік, кон’юнктивальна гіперемія, неартеріальна передня оптична ішемічна нейропатія (НАПІОН)2, оклюзія вен сітківки2, частота невідома - центральна серозна хоріоретинопатія.
З боку органів слуху та рівноваги: нечасто – дзвін у вухах; рідко – раптова втрата слуху.
З боку серця1: нечасто – тахікардія, відчуття серцебиття; рідко – інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія2, шлуночкова аритмія2.
З боку судин: часто – припливи; нечасто – артеріальна гіпотензія3, артеріальна гіпертензія.
З боку респіраторної системи: часто – закладеність носа; нечасто – задишка, носова кровотеча.
З боку шлунково-кишкового тракту: часто – диспепсія; нечасто – абдомінальний біль, блювання, нудота, гастроезофагеальний рефлюкс.
З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – висипання; рідко – кропив’янка, синдром Стівенса–Джонсона2, ексфоліативний дерматит2, гіпергідроз
(надмірне потовиділення).
З боку опорно-рухового апарату, сполучної та кістково-м’язової тканини: часто – біль у спині, міалгія, біль у кінцівках.
З боку нирок та сечовидільної системи: нечасто – гематурія.
З боку репродуктивної системи: нечасто – подовжена ерекція; рідко – пріапізм, кровотеча зі статевого члена, гемоспермія.
Загальні розлади та стан у місці введення: нечасто – біль у грудях1, периферичні набряки, слабкість; рідко – набряк обличчя2, раптова серцева смерть1,2.
1 Більшість пацієнтів, у яких спостерігалися такі побічні реакції, мали фактори ризику з боку серцево-судинної системи.
2 Побічні реакції із постмаркетингових досліджень, які не спостерігалися у процесі плацебо-контрольованих клінічних досліджень.
3 Частіше повідомляли у разі застосування тадалафілу разом з антигіпертензивними засобами.
Окремі побічні реакції. Повідомляли про трохи вищу частоту змін на ЕКГ, найчастіше –синусову брадикардію, у пацієнтів, які отримували тадалафіл 1 раз на добу, порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо. Більшість цих змін на ЕКГ не були пов’язані з проявом побічних реакцій.
Особливі групи пацієнтів. Дані клінічних досліджень щодо застосування тадалафілу для лікування еректильної дисфункції пацієнтам віком від 65 років обмежені. У процесі клінічних досліджень під час застосування тадалафілу за потребою для лікування еректильної дисфункції діарея частіше виникала у пацієнтів віком від 65 років.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції.
Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: http://aisf.dec.gov.ua.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання. Лікарський засіб не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 2 таблетки у блістері, по 1 блістеру у пачці.
По 4 таблетки у блістері, по 1 або 2 блістери у пачці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
Аккорд Хелскеа Полска Сп. з o.o. Склад Імпортера/Accord Healthcare Polska Sp. z o.o. Magazyn Importera.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
вул. Лутомєрска 50, Паб'яніце, 95-200, Польща/ul. Lutomierska 50, Pabianice, 95-200, Poland.
Заявник. Аккорд Хелскеа Полска Сп. з.о.о./Accord Healthcare Polska Sp. z o.o.
Звернення з питань неналежної якості лікарського засобу; питань, що стосуються безпеки застосування та неналежного застосування лікарського засобу чи рекламації приймаються цілодобово (24/7) за телефоном: +380993100335 чи електронною поштою за адресою: PVUkraine@accord-healthcare.com.
Місцезнаходження заявника. вулиця Тасмова, будинок 7, Варшава, 02-677, Польща/
7 Tasmowa St., Warsaw, 02-677, Poland.