ТАЗПЕН 2.25

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

ТАЗПЕН 2.25

ТАЗПЕН 4.5

(TAZPEN 2.25

TAZPEN 4.5)

 

 

Склад:

діючі речовини: piperacillin sodium, tazobactam sodium;

1 флакон містить піперацилін натрію еквівалентно піперациліну 2 г та тазобактам натрію еквівалентно тазобактаму 0,25 г.

1 флакон містить піперациліну натрію еквівалентно піперациліну 4 г та тазобактам натрію еквівалентно тазобактаму 0,5 г (для дозування 4,5 г).

 

Лікарська форма. Порошок для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: пориста маса або порошок від білого до майже білого кольору.

 

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Бета-лактамні антибіотики, пеніциліни. Піперацилін та інгібітор бета-лактамаз.

Код АТХ J01C R05.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії.

Піперацилін – напівсинтетичний антибіотик широкого спектра дії пеніцилінового ряду, що пригнічує активність бактерій шляхом інгібування формування клітинної перетинки та синтезу клітинної стінки.

Тазобактам, бета-лактам, структурно схожий з пеніцилінами, є інгібітором багатьох бета-лактамаз, які зазвичай спричиняють стійкість до пеніцилінів і цефалоспоринів, але він не пригнічує ферменти AmpC або метало-бета-лактамази. Тазобактам розширює антибактеріальний спектр піперациліну, включаючи багато бактерій, що продукують бета-лактамази, які мають стійкість до самого піперациліну.

 

 

Фармакокінетичне/фармакодинамічне співвідношення

Час, протягом якого концентрація у плазмі крові перевищує його мінімальну інгібуючу концентрацію (% T>МIK) вважається основним чинником, що визначає фармакодинамічну ефективність піперациліну.

Механізм стійкості.

Існує два механізми стійкості до піперацилін/тазобактаму:

Інактивація піперацилінового компонента бета-лактамазами, які не інгібовані тазобактамом: бета-лактамази молекулярних класів В, С і D. Крім того, тазобактам не захищає від бета-лактамаз широкого спектра дії (ESBLs) молекулярних класів А та D.

Модифікація пеніцилінзв’язуючих білків (ПЗБ), яке призводить до зниження спорідненості піперациліну з молекулярною мішенню у бактерії.

Крім того, зміни проникності бактеріальної мембрани, так само, як експресія багатоканальних еффлюксних насосів, може спричинити або сприяти резистентності бактерій до піперацилін/тазобактаму, особливо грамнегативних бактерій.

Граничні значення.

EUCAST (Європейський комітет з тестування антимікробної чутливості), встановив клінічні граничні значення МІК (мінімальної інгібуючої концентрації) для піперацилін/тазобактаму (2009-12-02, v1). З метою тестування антимікробної чутливості встановлена концентрація тазобактаму на рівні 4 мг/л.

 

Патогенний мікроорганізм	Пов’язані зі штамом порогові значення, залежно від штаму (S ≤/R >)
Enterobacteriaceae	8/16
Pseudomonas	16/16
Грамнегативні і грампозитивні анаероби	8/16
Граничні значення незалежно від штаму	4/16

Чутливість streptococci передбачається, виходячи з чутливості до пеніциліну.

Чутливість staphylococci передбачається, виходячи з чутливості до оксациліну.

Чутливість

Поширення набутої резистентності штамів мікроорганізмів може відрізнятися залежно від географічного положення та часу для окремих видів, тому бажано мати локальну інформацію щодо резистентності, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. При необхідності, якщо локальне поширення резистентності ставить під сумнів доцільність використання лікарського засобу при деяких інфекціях, звернути увагу на офіційні інструкції з належного використання антибактеріальних засобів.

Групи штамів, залежно від чутливості до піперациліну/тазобактаму

 

В основному чутливі штами Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus faecalis, Listeria monocytogenes, Staphylococcus aureus, чутливий до метициліну £, Staphylococcus spp., Сoagulase negative, чутливий до метициліну, Streptococcus pyogenes, Streptococci (група B). Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Citrobacter koseri, Haemophilus influenza, Moraxella catarrhalis, Proteus mirabilis. Анаеробні грампозитивні мікроорганізми: Clostridium spp., Eubacterium spp., Peptostreptococcus spp. Анаеробні грамнегативні мікроорганізми: група Bacteroides fragilis, Fusobacterium spp., Porphyromonas spp., Prevotella spp.

Штами, для яких набута резистентність може стати проблемою Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus faecium $, +, Streptococcus pneumonia група Streptococcus viridans Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Acinetobacter baumannii $, Burkholderia cepacia, Citrobacter freundii, Enterobacter spp., Escherichia coli, Klebsiella pneumonia, Morganella morganii, Proteus vulgaris, Providencia spp., Pseudomonas aeruginosa, Serratia spp.

Мікроорганізми з природною резистентністю Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Corynebacterium jeikeium Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Legionella spp., Stenotrophomonas maltophilia +, $ Інші мікроорганізми: Chlamydophilia pneumonia, Mycoplasma pneumonia

^$ Штами з середньою природною чутливістю.

⁺ Штами, в яких спостерігається високий рівень резистентності (понад 50 %).

^£ Усі метицилінрезистентні стафілококи резистентні до піперациліну/тазобактаму.

Фармакокінетика.

Адсорбція.

Пікові концентрації після внутрішньовенного введення (протягом більше 30 хвилин) піперациліну та тазобактаму у дозі 4 г/0,5 г становили 298 мкг/мл та 34 мкг/мл відповідно.

Розподіл.

Як піперацилін, так і тазобактам приблизно на 30 % зв’язуються з білками плазми крові. Зв’язування з білками піперациліну і тазобактаму не залежить від присутності інших з’єднань. Зв'язування метаболітів тазобактаму з протеїнами незначне.

Піперацилін та тазобактам вільно розповсюджуються у тканинах та рідинах організму, включаючи слизову оболонку кишечнику, жовчний міхур, легені, жовч та кістки. Концентрація у тканинах у цілому становить від 50 % до 100 % порівняно з плазмовою. Розподіл препарату у цереброспінальній рідині низький, як і у випадку прийому інших пеніцилінів, при умові, що у пацієнтів немає запалення оболонок мозку.

Біотрансформація.

Піперацилін метаболізується до дезетилового метаболіту, який проявляє незначну мікробіологічну активність. Тазобактам метаболізується до мікробіологічно неактивного єдиного метаболіту.

Виведення.

Піперацилін та тазобактам виводяться нирками шляхом гломерулярної фільтрації та тубулярної секреції. Піперацилін виводиться швидко у незміненому вигляді, 68 % введеної дози виводиться із сечею. Тазобактам та його метаболіт виводяться в основному нирками, при цьому 80 % введеної дози у незміненому вигляді, а залишок – у вигляді єдиного метаболіту. Піперацилін, тазобактам та дезетилпіперацилін також секретуються у жовч. Після введення одноразової або багаторазових доз піперациліну/тазобактаму здоровим добровольцям період напіввиведення з плазми крові становив від 0,7 до 1,2 години. Доза та тривалість інфузії не впливали на цей показник. Період напіввиведення як піперациліну, так і тазобактаму зростав у разі зниження ниркового кліренсу. Введення тазобактаму значно не впливало на фармакокінетику піперациліну. Піперацилін зменшує показник виведення тазобактаму.

Особливі популяції пацієнтів.

Періоди напіввиведення піперациліну і тазобактаму збільшуються приблизно на 25 % і 18 % відповідно у пацієнтів із цирозом печінки порівняно зі здоровими людьми.

Період напіввиведення піперациліну і тазобактаму збільшується у разі зниження кліренсу креатиніну. При рівні кліренсу креатиніну нижче 20 мл/хв спостерігається збільшення періоду напіввиведення в 2 рази для піперациліну і в 4 рази для тазобактаму порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок.

Шляхом гемодіалізу виводиться від 30 % до 50 % піперациліну/тазобактаму, а також додатково 5 % тазобактаму виводиться у вигляді метаболіту. У результаті перитонеального діалізу виводиться приблизно 6 % і 21 % дози піперациліну і тазобактаму відповідно, у тому числі до 18 % дози тазобактаму виводиться у вигляді метаболіту.

Діти

При дослідженні фармакокінетики у пацієнтів віком від 9 місяців до 12 років приблизний показник кліренсу порівнювали з таким же показником у дорослих. Середній показник для даної вікової групи (середньоквадратичне відхилення) становив 5,64 (0,34) мл/хв/кг. Приблизний кліренс піперациліну для пацієнтів віком від 2 до 9 місяців становив 80 % від цього значення. Середній для вікової групи обсяг розподілу піперациліну (середньоквадратичне відхилення) становив 0,243 (0,011) л/кг і не залежав від віку.

 

Пацієнти літнього віку

Середній показник періоду напіввиведення піперациліну і тазобактаму у пацієнтів літнього віку був довшим на 32 % та 55 % відповідно порівняно з молодшими пацієнтами. Ця різниця, імовірно, спричинена віковими змінами у кліренсі креатиніну.

 

Раса

Не спостерігали різницю між фармакокінетикою піперациліну і тазобактаму в азіатських (n=9) і європейських (n=9) здорових добровольців, яким вводили разову дозу 4 г/0,5 г.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікарський засіб показаний для лікування наступних інфекцій у дорослих і дітей віком від 2 років:

Дорослі та діти віком від 12 років:

- тяжка пневмонія (включаючи госпітальну і вентиляційну пневмонію);

- ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит);

- ускладнені внутрішньочеревні інфекції;

- ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин (включаючи інфекційні ускладнення при синдромі діабетичної стопи).

Лікування пацієнтів з бактеріємією, що поєднується або пов'язана з будь-якою із зазначених вище інфекцій.

Лікарський засіб можна застосовувати для лікування гарячки у пацієнтів із нейтропенією, імовірно, спричиненої бактеріальною інфекцією.

Діти віком від 2 до 12 років:

- ускладнені внутрішньочеревні інфекції.

Лікарський засіб можна застосовувати для лікування гарячки у дітей із нейтропенією, імовірно, спричиненої бактеріальною інфекцією.

Рекомендовано керуватися офіційними рекомендаціями щодо застосування антибактеріальних препаратів.

 

Протипоказання.

Підвищена індивідуальна чутливість до діючих речовин та до будь-яких інших пеніцилінових антибіотиків. Гострі тяжкі алергічні реакції на будь-які інші бета-лактамні засоби в минулому (наприклад, цефалоспорин, монобактам або карбапенем).

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Недеполяризуючі міорелаксанти. Одночасне застосування піперациліну з векуронієм призводить до пролонгації нервово-м’язової блокади. З огляду на подібний механізм дії очікується, що нервово-м’язова блокада, спричинена будь-яким неполяризаційним міорелаксантом, може бути пролонгована при введенні піперациліну.

Пероральні антикоагулянти. При одночасному застосуванні з гепарином, пероральними антикоагулянтами та іншими препаратами, які можуть впливати на систему згортання крові, в тому числі на функцію тромбоцитів, слід регулярно контролювати показники коагуляційних проб.

Метотрексат. Піперацилін може зменшити виведення метотрексату. У пацієнтів, які приймають метотрексат, потрібно контролювати його рівень у сироватці крові, щоб уникнути токсичних наслідків.

Пробенецид. Як і у випадку з іншими препаратами пеніцилінової групи, одночасне застосування пробенециду та піперацилін/тазобактаму призводить до пролонгації періоду напіввиведення та зменшення ниркового кліренсу як піперациліну, так і тазобактаму. Однак це не впливає на максимальну концентрацію у плазмі крові діючих речовин.

Аміноглікозиди. Піперацилін окремо або з тазобактамом суттєво не змінює фармакокінетику тобраміцину у пацієнтів з нормальною функцією нирок або з порушенням ниркової функції від легкого до середнього ступеня. Фармакокінетика піперациліну, тазобактаму і метаболіту M1 також істотно не змінювалася при введенні тобраміцину.

У пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю спостерігається інактивація тобраміцину і гентаміцину піперациліном.

Інформацію щодо сумісного застосування піперацилін/тазобактаму з аміноглікозидами див. у розділі «Несумісність».

Ванкоміцин. Дослідження показали підвищення частоти гострого порушення функції нирок у пацієнтів, яким одночасно вводили піперацилін/тазобактам і ванкоміцин порівняно з ванкоміцином. У частині досліджень взаємодія залежала від дози ванкоміцину.

Фармакокінетичних взаємодій між піперациліном/тазобактамом і ванкоміцином не було зафіксовано.

Вплив на результати лабораторних досліджень. Неферментативні методи визначення глюкози в сечі можуть дати хибнопозитивні результати, як і при застосуванні інших препаратів пеніцилінової групи. Тому під час терапії лікарським засобом рекомендовано проводити ферментативний метод визначення глюкози в сечі.

Деякі хімічні методи вимірювання білка в сечі можуть показати хибнопозитивні результати. На вимірювання білка за допомогою тест-смужки вплив відсутній.

Пряма проба Кумбса може бути позитивною.

Позитивні результати вищенаведених лабораторних досліджень у пацієнтів, які приймають лікарський засіб ТАЗПЕН 2.25 або ТАЗПЕН 4.5, рекомендовано перевіряти іншими діагностичними методами.

 

Особливості застосування.

Обираючи даний лікарський засіб для лікування конкретного пацієнта, слід враховувати доцільність використання напівсинтетичного пеніциліну широкого спектра дії на основі таких факторів як тяжкість інфекції та поширеність резистентності до інших відповідних антибактеріальних засобів.

Перед початком терапії лікарським засобом слід ретельно зібрати анамнез стосовно реакцій гіперчутливості до пеніцилінів, інших бета-лактамних засобів (наприклад, цефалоспорини, монобактами або карбапенеми) та інших алергенів. Повідомляли про серйозні, іноді з летальним наслідком реакції гіперчутливості (анафілактичні/анафілактоїдні, включаючи шок) у пацієнтів, які отримували терапію пеніцилінами, у тому числі піперацилін/тазобактам. Імовірність реакції гіперчутливості збільшується в осіб, які відзначали чутливість до декількох алергенів у минулому. Серйозні реакції гіперчутливості вимагають відміни антибіотика, також може знадобитися введення адреналіну та інші заходи невідкладної допомоги.

Лікарський засіб може спричинити тяжкі шкірні побічні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, реакції на лікарський засіб з еозинофілією і системними симптомами, а також гострий генералізований екзантематозний пустульозний дерматит. Якщо у пацієнтів розвивається висип на шкірі, вони мають бути під ретельним наглядом лікаря, у випадку прогресування застосування лікарського засобу слід припинити.

У разі виникнення тяжкої персистуючої діареї слід враховувати імовірність розвитку псевдомембранозного коліту, спричиненого антибактеріальним засобом, що становить загрозу для життя. Його симптоми можуть проявитися під час або після антибактеріального лікування. У таких випадках застосування лікарського засобу слід негайно припинити.

Ризик появи резистентних організмів при терапії лікарським засобом може призвести до розвитку суперінфекції.

У деяких пацієнтів, які приймали бета-лактамні антибіотики, спостерігалися симптоми кровотечі. Інколи подібні реакції були пов’язані з порушеннями коагуляції, а саме: часу згортання крові, агрегації тромбоцитів та протромбінового часу. Найчастіше подібні порушення спостерігалися у пацієнтів із нирковою недостатністю. У разі виявлення кровотечі введення антибіотиків слід припинити та призначити відповідне лікування.

Оскільки під час пролонгованої терапії можуть розвинутися лейкопенія та нейтропенія, слід проводити періодичний моніторинг показників крові.

Як і при лікуванні іншими препаратами із групи пеніцилінів, при застосуванні високих доз можлива поява неврологічних ускладнень у вигляді судом, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок.

Даний лікарський препарат містить натрій, тому це слід брати до уваги пацієнтам, які перебувають на дієті з контрольованим вмістом натрію.

У пацієнтів з низьким рівнем калію в організмі або у тих, хто приймає калійзнижувальні препарати, може розвинутися гіпокаліємія. Для таких пацієнтів рекомендовано періодично контролювати електролітний баланс.

Порушення функції нирок.

Враховуючи потенційну нефротоксичність, піперацилін/тазобактам слід застосовувати з обережністю пацієнтам з порушеннями функції нирок та пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі. Внутрішньовенні дози та інтервали введення мають бути скориговані відповідно до ступеня порушення функції нирок.

Комбіноване застосування піперацилін/тазобактаму та ванкоміцину може бути пов’язано зі збільшенням частоти гострого ураження нирок.

 

Гемофагоцитарний лімфогістіоцитоз (ГЛГ)

Повідомлялося про випадки ГЛГ у пацієнтів, які отримували піперацилін/тазобактам (piperacillin/tazobactam), піперацилін, часто після лікування, що тривало більше ніж 10 днів. ГЛГ – це небезпечний для життя синдром патологічної імунної активації, що характеризується клінічними ознаками та симптомами надмірного системного запалення (наприклад, лихоманка, гепатоспленомегалія, гіпертригліцеридемія, гіпофіброногенемія, високий рівень феритину в сироватці крові, цитопенія та гемофагоціоз). Пацієнтів, у яких розвиваються ранні прояви патологічної імунної активації, слід негайно обстежити. Якщо діагноз ГЛГ встановлено, лікування піперациліном/тазобактамом (piperacillin/tazobactam), піперациліном слід припинити.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. На даний час не існує або є обмежена кількість даних щодо застосування піперацилін/тазобактаму вагітним жінкам. Дослідження на тваринах показали наявність токсичного впливу на плід, проте тератогенність була відсутня при дозах, токсичних для материнського організму. Піперацилін та тазобактам проникають через плаценту. Лікарський засіб можна застосовувати у період вагітності лише тоді, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик для жінки та плода.

Період годування груддю. Піперацилін у незначних концентраціях проникає у грудне молоко. Концентрацію тазобактаму у грудному молоці не досліджували. Лікування жінок у період годування груддю даним лікарським засобом показане лише у тому випадку, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик для жінки та дитини.

Фертильність. Дослідження на щурах показали, що внутрішньочеревне введення тазобактаму або комбінації піперацилін/тазобактам не чинить впливу на репродуктивну функцію і здатність до запліднення.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Вплив препарату на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами не встановлений.

Спосіб застосування та дози.

Дозування

Доза і частота введення лікарського засобу залежать від тяжкості і локалізації інфекції, а також імовірних збудників.

Дорослі та діти віком від 12 років

Інфекції

Звичайну дозу лікарського засобу 4,5 г (4 г піперациліну/0,5 г тазобактаму) приймати кожні 8 годин.

При госпітальній пневмонії та бактеріальних інфекціях у пацієнтів з нейтропенією рекомендована доза становить 4 г піперациліну/0,5 г тазобактаму кожні 6 годин. Дана схема введення також може бути застосована для лікування пацієнтів з тяжкими формами інших виявлених інфекцій.

У таблиці нижче наведена рекомендована частота застосування для дорослих пацієнтів і дітей віком від 12 років із зазначенням показань чи станів:

 

Пацієнти з порушенням функції нирок

Внутрішньовенну дозу необхідно відкоригувати залежно від ступеня порушення функції нирок, як зазначено нижче (необхідно перевіряти стан кожного пацієнта на наявність ознак токсичності діючих речовин; доза і інтервал введення лікарського засобу мають бути відповідним чином відкориговані):

 

У зв’язку з тим, що гемодіаліз виводить 30-50 % піперациліну за 4 години, необхідно вводити одну додаткову дозу піперациліну/тазобактаму 2 г/0,25 г після кожного сеансу діалізу.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Корекція дози не потрібна.

Пацієнти літнього віку

Для пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок або значенням кліренсу креатиніну понад 40 мл/хв корекція дози не потрібна.

Діти віком від 2 до 12 років.

Інфекції

У таблиці нижче наведена рекомендована частота застосування та дозування відповідно до маси тіла дітей віком від 2 до 12 років із зазначенням показань або станів:

 

Доза відповідно до маси тіла і частота введення	Показання або стани
80 мг піперациліну/10 мг тазобактаму на кг маси тіла/кожні 6 годин	Гарячка у дітей з нейтропенією, яка, імовірно, спричинена бактеріальною інфекцією*
100 мг піперациліну/12,5 мг тазобактаму на кг маси тіла/кожні 8 годин	Ускладнені внутрішньочеревні інфекції*

* Не перевищувати максимальну дозу 4,5 г, введену протягом 30 хвилин.

Пацієнти з порушення функції нирок

Внутрішньовенну дозу необхідно відкоригувати залежно від ступеня порушення функції нирок, як зазначено нижче (необхідно перевіряти стан кожного пацієнта на наявність ознак токсичності діючих речовин; доза і інтервал введення лікарського засобу мають бути відповідним чином скориговані):

 

 

Для дітей на гемодіалізі необхідна одна додаткова доза в 40 мг піперациліну/5 мг тазобактаму на кг маси тіла після кожної процедури діалізу.

 

Діти віком до 2 років.

Ефективність та безпека лікарського засобу для лікування дітей віком до 2 років не встановлені.

Дані контрольованих клінічних досліджень відсутні.

Тривалість лікування.

Зазвичай тривалість лікування для більшості показань становить 5-14 днів. Однак для визначення тривалості лікування потрібно керуватися станом хворого, тяжкістю інфекції, результатами клінічного та бактеріологічного обстеження.

Інструкція з приготування розчину для внутрішньовенного застосування.

Приготування розчину для внутрішньовенного застосування необхідно проводити в асептичних умовах. Перед застосуванням приготовлений розчин слід перевірити візуально на відсутність механічних включень та ознак зміни кольору. Слід використовувати тільки прозорий та вільний від механічних включень розчин.

Вміст флакона необхідно розвести розчинником у кількості, вказаній у таблиці нижче. Струшувати флакон до повного розчинення порошку. Під час постійного струшування відновлення розчину відбувається протягом 5-10 хвилин.

 

Вміст флакона	Об’єм розчинника*, що слід додати у флакон
Піперацилін/тазобактам 2 г/0,25 г	10 мл
Піперацилін/тазобактам 4 г/0,5 г	20 мл

* Сумісні розчинники для відновлення:

• 0,9 % розчин натрію хлориду

• стерильна вода для ін'єкцій¹

• 5 % розчин глюкози

¹ Максимальний рекомендований об’єм стерильної води для ін’єкцій на одне дозування 50 мл.

Відновлені розчини повинні бути вилучені з флакона за допомогою шприца. Якщо відновлення розчину проведене відповідно до рекомендацій, вилучення вмісту флакона за допомогою шприца забезпечить доступність заявленої кількості піперациліну/тазобактаму. Відновлені розчини можуть бути додатково розведені до необхідного об’єму (від 50 мл до 150 мл) з одним з наступних сумісних розчинників:

• 0,9 % розчин натрію хлориду

• 5 % розчин глюкози.

Одночасне застосування з аміноглікозидами

Через інактивацію in vitro аміноглікозидів бета-лактамними антибіотиками, ТАЗПЕН 2.25 або ТАЗПЕН 4.5 і аміноглікозиди рекомендуються для окремого введення. Якщо показана супутня терапія з аміноглікозидами, ТАЗПЕН 2.25 або ТАЗПЕН 4.5 і аміноглікозиди слід відновлювати, розбавляти і вводити окремо. Для введення потрібно використовувати лише Y-подібний катетер. При одночасному застосуванні за допомогою Y-подібного катетера дотримуватись наступних вимог

 

*Доза аміноглікозиду залежить від маси тіла, характеру інфекції (серйозна або така, що загрожує життю) і функції нирок (кліренс креатиніну).

Сумісність ТАЗПЕНУ 2.25 або ТАЗПЕНУ 4.5  з іншими аміноглікозидами не встановлена. Лише концентрації та розчинники для амікацину та гентаміцину із дозою піперацилін/тазобактаму, наведені у таблиці вище, були встановлені як сумісні для спільного застосування за допомогою Y-подібного катетера. Одночасне сумісне введення через Y-подібний катетер будь-яким іншим способом, ніж зазначений вище, може призвести до інактивації аміноглікозиду ТАЗПЕНОМ 2.25 або ТАЗПЕНОМ 4.5.

 

Діти.

Препарат застосовувати дітям віком від 2 років.

 

Передозування.

Симптоми. Є повідомлення про передозування препарату. Більшість таких випадків, включаючи нудоту, блювання та діарею, спостерігалися при введенні звичайних рекомендованих доз. У пацієнтів може спостерігатися нервово-м’язове збудження або судоми при перевищенні рекомендованих доз для внутрішньовенного введення (особливо у пацієнтів із нирковою недостатністю).

Лікування. У разі передозування подальше введення піперациліну/тазобактаму потрібно припинити. Специфічний антидот невідомий.

Лікування – підтримуюче та симптоматичне, залежно від стану пацієнта.

Надмірну концентрацію піперациліну або тазобактаму в сироватці крові можна зменшити шляхом гемодіалізу.

 

Побічні реакції.

Найчастіше повідомляли про таку побічну дію препарату як діарея (спостерігається в 1 з 10 пацієнтів). Найтяжчими побічними реакціями є псевдомембранозний коліт та токсичний епідермальний некроліз, які виникали в 1-10 осіб серед 10000 пацієнтів.

Частоту виникнення панцитопенії, анафілактичного шоку та синдрому Стівенса-Джонсона неможливо оцінити за наявними даними.

Побічні реакції, наведені нижче, класифіковані за органами і системами та за частотою їх виникнення. Застосовують таку класифікацію частоти виникнення побічних ефектів: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (≥ 1/10000 до < 1/1000) та частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

 

Класи систем органів	Побічні ефекти та частота їх виникнення
Інфекції та інвазії	Часто: кандидозна суперінфекція* Рідко: псевдомембранозний коліт
З боку системи крові та лімфатичної системи	Часто: тромбоцитопенія, анемія* Нечасто: лейкопенія Рідко: агранулоцитоз Частота невідома: панцитопенія*, нейтропенія, гемолітична анемія*, тромбоцитоз*, еозинофілія*
З боку імунної системи	Частота невідома: анафілактоїдний шок*, анафілактичний шок*, анафілактоїдна реакція*, анафілактична реакція* реакції гіперчутливості*
З боку метаболізму та харчування	Нечасто: гіпокаліємія
З боку психіки	Часто: безсоння Частота невідома: марення*
З боку нервової системи	Часто: головний біль Нечасто: судомний напад*
З боку судинної системи	Нечасто: артеріальна гіпотензія, флебіт, тромбофлебіт, відчуття жару
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння	Рідко: носова кровотеча Частота невідома: еозинофільна пневмонія
З боку шлунково-кишкового тракту	Дуже часто: діарея Часто: біль у животі, блювання, запори, нудота, диспепсія Рідко: стоматит
З боку гепатобіліарної системи	Частота невідома: гепатит*, жовтяниця
З боку шкіри та підшкірної клітковини	Часто: висипання, свербіж Нечасто: мультиформна еритема*, кропив’янка, макулопапульозний висип* Рідко: токсичний епідермальний некроліз* Частота невідома: Синдром Стівенса-Джонсона*, ексфоліативний дерматит, реакція на лікарські засоби з еозинофілією і системними симптомами (DRESS-синдром)*, гострий генералізований екзантематозний пустульоз*, бульозний дерматит, пурпура
З боку опорно-рухової системи, сполучної тканини та кісток	Нечасто: артралгія, міалгія
З боку ниркової та сечовидільної системи	Частота невідома: ниркова недостатність, тубулоінтерстиціальний нефрит*
Загальні порушення та реакції у місці введення препарату	Часто: підвищення температури, реакції у місці введення Нечасто: озноб
Лабораторні та інші діагностичні дослідження	Часто: підвищення рівнів аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), зниження загального вмісту білка та альбуміну в крові, позитивний прямий тест Кумбса, підвищення рівнів креатиніну, лужної фосфатази, сечовини в крові, подовження активованого часткового тромбопластинового часу Нечасто: зниження рівня глюкози в крові, підвищення рівня білірубіну в крові, подовження протромбінового часу Частота невідома: подовження часу кровотечі, підвищення рівня гаммаглутамілтрансферази в крові

* Побічні реакції, визначені у постмаркетинговий період.

 

Терапія піперациліном була пов'язана зі збільшенням кількості випадків гарячки та висипу у хворих на муковісцидоз.

Ефекти класу бета-лактамних антибіотиків

Бета-лактамні антибіотики, включаючи піперацилін/тазобактам, можуть призвести до проявів енцефалопатії та судом.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення «користь/ризик» для відповідного лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

 

Термін придатності.

3 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці, захищеному від світла місці, при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Термін зберігання відновленого розчину становить не більше 12 години при зберіганні в холодильнику при температурі від 2 до 8 °С.

З мікробіологічної точки зору відновлений розчин необхідно використати негайно. Якщо відновлений лікарський засіб не використати одразу, то термін зберігання для застосування становить не більше 12 години при зберіганні в холодильнику при температурі від 2 до 8 °С.

 

Несумісність.

Не можна змішувати препарат ТАЗПЕН 2.25 або ТАЗПЕН 4.5 з іншими лікарськими засобами, крім тих, що зазначені у розділі «Спосіб застосування та дози».

Якщо препарат необхідно застосовувати одночасно з іншим антибіотиком (наприклад, з аміноглікозидами), препарати слід вводити окремо. Змішування бета-лактамних антибіотиків з аміноглікозидами in vitro може призвести до істотної інактивації аміноглікозиду.

Препарат не слід змішувати з іншими речовинами у шприці або флаконі для інфузій, оскільки сумісність не встановлена.

Через хімічну нестабільність лікарський засіб не слід застосовувати у розчинах, що містять тільки бікарбонат натрію.

ТАЗПЕН 2.25 або ТАЗПЕН 4.5 не слід додавати до препаратів крові або гідролізатів альбуміну.

 

Упаковка.

По 2 г/0,25 г або 4 г/0,5 г у флаконах; по 1 флакону з порошком в картонній коробці.

 

Категорія відпуску.

За рецептом.

 

Виробник.

Купер Фармасьютікалз С.А.

Cooper Pharmaceuticals S.A.

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

64 Арістовоулоу Стр. 11853 Афіни, Греція

64 Aristovoulou Str. 11853 Athens, Greece

 

Заявник.

М.БІОТЕК ЛІМІТЕД

M.BIOTECH LIMITED

 

Місцезнаходження заявника.

Гледстоун Хауз, 77-79 Хай Стріт, Егам ТВ20 9ГИ, Суррей, Велика Британія

Gladstone House, 77-79 High Street, Egham TW20 9HY, Surrey, United Kingdom