ТІОПЕНТАЛ-ВІСТА

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

ТІОПЕНТАЛ-ВІСТА

(THIOPENTAL-VISTA)

 

 

Склад:

діюча речовина: тіопенталу натрій;

1 флакон містить тіопенталу натрію 0,5 г або 1,0 г;

допоміжна речовина: натрію карбонат.

 

Лікарська форма. Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок жовтувато-білого кольору.

 

Фармакотерапевтична група. Засоби для загальної анестезії. Барбітурати, монопрепарати. Код АТХ N01A F03.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Тіопентал – тіобарбітурат, сірчаний аналог сечовини.

Тіопентал – це депресант центральної нервової системи (ЦНС) ультракороткої дії, який викликає гіпноз і анестезію, але не аналгезію. Завдяки високій ліпофільності він долає гематоенцефалічний бар’єр і майже одночасно інгібує кору та підкірку головного мозку. Глибина анестезії залежить від дози, її дія поширюється від коркового рівня до рівня довгастого мозку. Тіопентал викликає гіпноз протягом 30–40 секунд після внутрішньовенної ін’єкції. Відновлення після невеликої дози відбувається швидко, з деякою сонливістю та ретроградною амнезією.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Тіопентал діє відразу після ін'єкції. Доза 3–4 мг/кг тіопенталу викликає втрату свідомості. Час індукції ін’єкції становить 30–40 с. Швидке пробудження після ін’єкції зумовлене переходом речовини з мозку в інші тканини протягом перших 15–20 хвилин. Розподіл. Концентрація в спинномозковій рідині дещо менша, ніж у плазмі крові. На розподіл і долю тіопенталу (як і інших барбітуратів) впливають головним чином його розчинність у ліпідах (коефіцієнт розподілу), зв’язування з білками та ступінь іонізації. Тіопентал має коефіцієнт розподілу 580. Приблизно 80 % лікарського засобу в крові зв’язується з білками плазми крові. Повторні внутрішньовенні дози призводять до тривалої анестезії, оскільки жирові тканини діють як резервуар: вони накопичують тіопентал у концентраціях, що в 6–12 разів перевищують концентрацію в плазмі крові, а потім повільно вивільняють лікарський засіб, викликаючи тривалу анестезію.

Біотрансформація. Тіопентал значною мірою розкладається в печінці і меншою мірою – в інших тканинах, особливо в нирках і мозку. Він має pKa 7,4. Продукти біотрансформації тіопенталу фармакологічно неактивні і переважно виводяться із сечею.

Елімінація. Період напіввиведення після одноразової внутрішньовенної дози становить від 3 до 8 годин. Тіопентал в організмі людини майже повністю метаболічно очищається, лише 0,3 % введеної дози залишається незміненою і виводиться із сечею.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Тіопентал показаний для застосування:

-           як єдиний анестетик для нетривалих (15 хвилин) хірургічних процедур;

-           для індукції анестезії перед введенням інших анестетиків;

-           як доповнення регіонарної анестезії;

-           для забезпечення снодійного ефекту під час збалансованої анестезії з іншими засобами для знеболення або розслаблення м’язів;

-           для контролю судомного стану під час або після інгаляційної анестезії, місцевої анестезії або з інших причин;

-           у нейрохірургічних пацієнтів з підвищеним внутрішньочерепним тиском, якщо забезпечена адекватна вентиляція легень.

 

Протипоказання.

Абсолютні протипоказання:

–        підвищена чутливість до тіопенталу або барбітуратів;

–        порфірія;

–        очікувані труднощі з підтримкою прохідності верхніх дихальних шляхів і відсутність обладнання для негайної реанімації;

–        астматичний стан;

–        пацієнти з проблемами пробудження в анамнезі.

Крім того, у разі ректального введення:

–        рак і запальні захворювання кишечника;

–        місцеве запалення/подразнення заднього проходу;

–        тяжка тромбоцитопенія.

Відносні протипоказання:

–        гіповолемія, особливо пов'язана з гострою крововтратою;

–        серцево-судинні захворювання (захворювання міокарда, клапанний стеноз, перикардит, тампонада, застійна серцева недостатність, ішемічна хвороба серця, подовження інтервалу QT і блокада серця, високий потенціал спокою або ішемія міокарда) та інші тяжкі серцево-судинні захворювання (злоякісна гіпертензія);

–        гіпотензія або шок;

–        бронхіальна астма та обструктивна хвороба легень;

–        порушення функції дихання, обструкція дихальних шляхів;

–        гострий гепатит;

–        ураження нирок;

–        неврологічні захворювання (міастенія, міотонічна дистрофія);

–        метаболічні порушення (мікседема, надниркова недостатність);

–        офтальмоплегія;

–        флегмона дна порожнини рота;

–        сепсис;

–        ожиріння.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Тіопентал підвищує ефект гіпотензивних та гіпотермічних засобів. Лікарський засіб потенціює пригнічувальний вплив на ЦНС седативних та снодійних засобів, кетаміну, нейролептиків, сульфату магнію, етанолу. Активність лікарського засобу підвищується Н₁‑адреноблокаторами та пробенецидом, знижується – аналептиками та деякими антидепресантами, амінофіліном. Отже, слід з обережністю застосовувати лікарський засіб Тіопентал-Віста із вищезазначеними лікарськими засобами.

При одночасному застосуванні тіопенталу натрію із сульфофуразолом показано зниження початкової дози та необхідність підтримання анестезії повторними дозами.

При одночасному застосуванні лікарських засобів для загальної анестезії з такими засобами як β‑блокатори та блокатори кальцієвих каналів, інгібітори АПФ, α‑адреноблокатори, антагоністи ангіотензину ІІ, фенотіазин, діазоксид, діуретики, метилдопа, моксонідин, нітрати, периферичні вазодилататори (гідралазин, міноксидил, нітропрусид) можливе потенціювання їх гіпотензивної дії.

Анальгетики

Є дані про підвищення активності тіопенталу натрію при попередньому застосуванні ацетилсаліцилової кислоти. У зв’язку з можливістю пригнічення дихання слід з обережністю застосовувати тіопентал натрію у поєднанні з наркотичними анальгетиками. Тіопентал натрію може зменшити знеболювальну дію петидину.

Антибактеріальні лікарські засоби

Є дані про те, що засоби для загальної анестезії можуть потенціювати гепатотоксичність ізоніазиду, підвищення чутливості і побічні реакції можуть виникнути також при одночасному застосуванні тіопенталу натрію та внутрішньовенному введенні ванкоміцину. Антидепресанти

При одночасному застосуванні з трициклічними антидепресантами підвищується ризик виникнення аритмії і гіпотонії. При одночасному застосуванні тіопенталу натрію з інгібіторами МАО існує ризик розвитку гіпотонії та артеріальної гіпертензії. Антипсихотичні лікарські засоби

Тіопентал натрію може посилювати седативні властивості деяких фенотіазинів, особливо прометазину.

Бензодіазепіни

Мідазолам потенціює анестезуючу дію тіопенталу натрію.

При одночасному застосуванні тіопенталу натрію з метоклопрамідом і дроперидолом необхідно зменшити дозу тіопенталу натрію (можуть посилювати снодійний ефект тіопенталу).

При одночасному застосуванні інших лікарських засобів, що пригнічують ЦНС, для премедикації можливий синергізм їх дії, тому в деяких випадках необхідно застосовувати менші дози лікарських засобів для загальної анестезії.

Є дані про виникнення брадикардії при індукції анестезії тіопенталом натрію в поєднанні з фентанілом.

Сульфізоксазол має вищу спорідненість до білків плазми крові, ніж тіопентал. Рекомендовано зменшити кількість тіопенталу, необхідного для анестезії.

 

Особливості застосування.

Рекомендовано мати обладнання для реанімації та ендотрахеальної інтубації, а також кисень у вільному доступі, де застосовується тіопентал натрію. Необхідно контролювати прохідність дихальних шляхів пацієнта.

Лікарський засіб повинні вводити лише особи, кваліфіковані у застосуванні внутрішньовенних анестетиків.

Під час приготування та застосування розчину лікарського засобу необхідно дотримуватися асептичних заходів.

При застосуванні препарату пацієнтам із відносними протипоказаннями дозу слід зменшити та вводити препарат повільно.

Слід з обережністю призначати тіопентал пацієнтам з артеріальною гіпотензією або в умовах, коли снодійний ефект може бути подовженим або посиленим, наприклад при наявності порушень функції печінки або нирок. Стани, при яких снодійний ефект може подовжуватися або посилюватися: надмірна премедикація, хвороба Аддісона, порушення функції печінки або нирок, підвищення рівня сечовини в крові, тяжка анемія, астма, міастенія.

Екстравазація

Слід уникати екстраваскулярної інфільтрації. Перед ін’єкцією тіопенталу потрібно переконатися, що голка знаходиться в просвіті вени.

Випадкове внутрішньоартеріальне введення

Слід уникати внутрішньоартеріального введення. Внутрішньоартеріальна ін’єкція може бути застосована ненавмисно, особливо якщо аберантна поверхнева артерія наявна в медіальній стороні передліктьової ямки. Ділянку, вибрану для внутрішньовенного введення лікарського засобу, слід пропальпувати для виявлення підлеглої пульсуючої судини. Випадкове внутрішньоартеріальне введення може спричинити артеріоспазм і сильний біль по ходу артерії з блідістю руки та пальців.

При приготуванні розчинів тіопенталу та роботі з ними завжди слід дотримуватися асептичної техніки.

Особливо обережно слід призначати даний лікарський засіб пацієнтам із серцево-судинними та ендокринними розладами, особливо гіперфункцією (гіпофіза, щитовидної залози, надниркових залоз, підшлункової залози).

Як і у випадку з іншими барбітуратами, застосування тіопенталу може викликати звикання. Були повідомлення про асоціацію введення тіопенталу з тяжкою або резистентною гіпокаліємією під час інфузії: після припинення інфузії тіопенталу може виникнути ефект відскоку у вигляді тяжкої гіперкаліємії. При припиненні лікування тіопенталом слід пам'ятати про можливість виникнення ефекту рикошету у вигляді вираженої гіперкаліємії. Важлива інформація про допоміжні речовини

Цей лікарський засіб містить 3 ммоль та 5 ммоль натрію відповідно до дозування (в одному флаконі для ін’єкцій), що необхідно враховувати пацієнтам, які перебувають на гіпонатрієвій дієті.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Безпека щодо негативного впливу тіопенталу на плід не встановлена. Лабораторних досліджень на тваринах для оцінки канцерогенності, мутагенності та його впливу на фертильність не проводилося. Враховуючи те, що тіопентал легко проникає через плацентарний бар’єр, лікарський засіб не слід призначати вагітним жінкам, особливо на ранніх термінах вагітності, за винятком випадків, коли очікувана користь від застосування перевищує потенційний ризик для плода.

Період годування груддю.

Хоча тіопентал швидко проникає крізь плацентарний бар’єр, не виявлено шкоди плоду при одноразовій дозі 5 мг/кг маси тіла. Тіопентал виділяється з грудним молоком, тому не слід годувати груддю протягом 24 годин після застосування лікарського засобу.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Тіопентал суттєво впливає на здатність керувати автомобілем та працювати з іншими механізмами, післяопераційні запаморочення, дезорієнтація та седативний ефект можуть спостерігатися тривалий час після застосування лікарського засобу, тому слід утримуватися від керування автотранспортом або виконання роботи, що вимагає посиленої уваги та швидкості психомоторних реакцій, особливо у перші 24 години після застосування лікарського засобу.

 

Спосіб застосування та дози.

Застосування лікарського засобу можливе тільки в умовах стаціонару.

Для внутрішньовенного введення повільно та ректального введення дітям. Застосування лікарського засобу дозволено лише спеціалістам-анестезіологам. Приготування розчинів

Лікарський засіб Тіопентал-Віста випускається у вигляді жовтуватого порошку у флаконі. Розчини слід готувати асептично з одним із двох таких розчинників:

-         стерильна вода для ін’єкцій;

-         розчин для інфузій натрію хлориду (9 мг/л).

Клінічні концентрації, що використовуються для періодичного внутрішньовенного введення, коливаються від 2 % до 5 %. Найчастіше використовується 2 % або 2,5 % розчин. Концентрація 3,4 % у стерильній воді для ін’єкцій є ізотонічною; концентрації менше 2 % у цьому розчиннику не використовуються, оскільки вони викликають гемоліз. Для безперервного внутрішньовенного краплинного введення використовують концентрації 0,2 % або 0,4 %. Розчини можна приготувати додаванням тіопенталу до 5 % водного розчину декстрози або до 0,9 % розчину натрію хлориду.

Максимальна разова доза становить 1 г.

Максимальна добова доза становить 2 г.

 

Необхідна концентрація		Кількість для використання
%	мг/мл	грам тіопенталу	мл розчинника
0,2	2	1	500
0,4	4	1	250
		2	500
2,0	20	5	250
		10	500
2,5	25	1	40
		5	200
5,0	50	1	20
		5	100

Оскільки лікарський засіб не містить доданого бактеріостатика, під час підготовки та поводження з ним слід завжди проявляти надзвичайну обережність, щоб запобігти введенню мікробних контамінантів.

Розчини повинні бути свіжоприготованими та їх слід використати негайно; при розведенні для введення кільком пацієнтам; невикористані порції слід утилізувати через 24 години. Тіопентал не підлягає повторній стерилізації. Тіопентал вводять тільки внутрішньовенно. Індивідуальна реакція на тіопентал настільки різноманітна, що фіксованого дозування бути не може. Дозу лікарського засобу слід титрувати відповідно до потреб пацієнта залежно від віку, статі та маси тіла. Молодшим пацієнтам потрібні відносно більші дози, ніж людям середнього та літнього віку; останні метаболізують тіопентал повільніше. Дозування щодо статі однакові, але дорослим жінкам може знадобитись дещо менша доза, ніж дорослим чоловікам. Доза зазвичай пропорційна масі тіла, тому пацієнтам з ожирінням потрібна більша доза, ніж відносно худим людям.

Ректальне введення (дітям)

Для загальної анестезії в пряму кишку дитини вводять 5 % або 10 % розчину тіопенталу в дозі 25–40 мг/кг маси тіла.

Тестова доза

Бажано вводити внутрішньовенно невелику «тестову» дозу від 25 до 75 мг (1–3 мл 2,5 % розчину) для оцінки переносимості або незвичної чутливості до тіопенталу та зупинки для спостереження за реакцією пацієнта протягом щонайменше 60 секунд. Якщо виникає несподівано глибока анестезія або пригнічення дихання, це може говорити про те, що:

1.      Пацієнт може бути надзвичайно чутливим до тіопенталу.

2.      Розчин може бути більш концентрованим, ніж передбачалося.

3.      Можливо, пацієнт отримав занадто багато премедикації.

Застосування для наркозу

Здоровим дорослим вводять 4–6 мг/кг маси тіла, немовлятам та дітям – 5–7 мг/кг маси тіла, людям літнього віку – 2–3 мг/кг маси тіла.

Застосування в анестезії

Дорослі

Для дорослих болюсна доза становить 100–150 мг (максимум 5 мг/кг загальної маси тіла або 4 мг/кг (сухої маси тіла) протягом приблизно 15 секунд, потім можливе застосування (25–50 мг), якщо необхідно залежно від реакції, через 30–60 секунд.

Діти

У здорових дітей, які отримували премедикацію, порівняно з дітьми, які не отримували премедикацію, індукційну дозу знижують до досягнення адекватної седації. Індукційна доза тіопенталу, необхідна для індукції седації у новонароджених без премедикації, становить лише 3,4 мг/кг маси тіла.

Пацієнти літнього віку

У пацієнтів віком від 60 років потреби в дозуванні значно знижені, тому їм може бути достатньою доза 2–2,5 мг/кг.

Варіабельність вимог до дози для дорослих залежно від віку та статі можна описати такою формулою:

Доза (у мг) = 350 + маса тіла (кг) – 2 × вік (роки) – 50 (якщо пацієнт жіночої статі). Необхідно коригувати дозу та швидкість ін’єкції не лише відповідно до віку пацієнта, але й до стану його здоров’я, премедикації та початкового лікування опіоїдами безпосередньо перед індукцією.

Застосування для купірування судомних станів

Від 75 мг до 125 мг (від 3 мл до 5 мл 2,5 % розчину) слід ввести відразу після початку судом. Додаткові дози можуть знадобитися для контролю судом, які виникли після загальної анестезії. Інші схеми, такі як ректальне або внутрішньовенне введення діазепаму, можуть використовуватися для контролю судомних станів.

Застосування неврологічним пацієнтам для зниження внутрішньочерепного тиску Введення дози від 1,5 до 3 мг/кг у вигляді періодичного болюсу. для зниження підвищеного внутрішньочерепного тиску, якщо забезпечується контрольована вентиляція. Застосування тіопенталу за цим показанням у дітей не вивчалося.

Вплив лікарського засобу на функцію печінки

Відомо, що тіопентал у звичайних дозах не знижує функції печінки. Порушення функції печінки виникає після перетину високих рекомендованих доз або при супутній гіпоксії. При цих станах знижується запас глікогену в печінці, подовжується протромбіновий час, підвищується білірубінемія. Гепатит з ураженням клітин печінки зменшує виведення анестетика, тому необхідно використовувати фракціонування та зменшувати дози, що вводяться.

Вплив лікарського засобу на функцію нирок

Діурез дещо знижений, але токсична дія на нирки незначна. У пацієнтів з азотемією виведення дещо сповільнюється.

Ректальне введення дітям

5–10 % розчин тіопенталу в дозі 25–40 мг/кг маси тіла вводиться дитині під час введення в наркоз ректальним шляхом. Малюк лежить на боці. Розчин нагрівають до температури тіла і вводять протягом 2 хвилин за допомогою тонкого катетера, введеного через сфінктер. Перед з’єднанням шприца з лікарським засобом чистим шприцом можна набрати 1–2 мл повітря. Анестезуючий ефект настає поступово протягом 10–15 хвилин і триває довше, ніж після внутрішньовенного введення. Після досягнення анестезії розчин, що залишився, можна аспірувати за допомогою тонкого катетера. Наркоз триває 30–40 хвилин і протягом останніх 10 хвилин поступово знижується.

Тіопентал є препаратом, який є дуже сильним подразником тканин і в екстремальних випадках може призвести до гангрени або некрозу (у разі внутрішньоартеріального доступу або екстравазації), особливо в розчинах із концентрацією вище 5 %.

 

Діти.

Препарат застосовувати з перших днів життя (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

 

Передозування.

Передозування може виникнути через надто швидке або повторне введення лікарського засобу.

Симптоми

Надто швидке введення може супроводжуватися падінням артеріального тиску. Можуть виникнути пригнічення дихання аж до апное, ларингоспазм, кашель, колапс, тахікардія, зупинка серця, серцево-судинний колапс та набряк легень, післянаркозний делірій. Апное, періодичний ларингоспазм, кашель та інші дихальні розлади можуть виникати внаслідок надмірного або занадто швидкого введення лікарського засобу. Може виникнути серцево-судинний колапс, і лікування має бути спрямоване на відновлення нормального об’єму крові за допомогою відповідних заходів: збільшення об’єму рідини та/або введення судинозвужувальних засобів.

Лікування

У разі підозри або очевидного передозування слід припинити введення лікарського засобу, звільнити дихальні шляхи (у разі необхідності інтубувати) або підтримувати їх, якщо необхідно, і ввести кисень за допомогою штучної вентиляції легень.

Пригнічення дихання (гіповентиляція, апное).

Пригнічення дихання може бути наслідком підвищеної чутливості до тіопенталу або передозування. Потрібна процедура, описана вище. Слід визнати, що тіопентал має такий самий потенціал для пригнічення дихання, як і інгаляційний агент, тому необхідно постійно підтримувати прохідність дихальних шляхів.

Ларингоспазм

При надто дрібному наркозі тіопенталом може виникнути спазм гортані – як під час інтубації, так і без неї. Причиною ларингоспазму найчастіше є наявність виділень або інших речовин, що подразнюють дихальну систему. Кашель і бронхіальний рефлекс, що виникає в результаті стимуляції блукаючого нерва (найчастіше через надмірне утворення секрету), можна обмежити премедикацією антихолінергічним засобом (наприклад, атропіном або скополаміном); після попереднього введення бензодіазепіну або опіоїду більш глибока анестезія буде досягнута тією ж дозою тіопенталу. Застосування релаксантів скелетних м’язів або введення кисню під час вентиляції з позитивним тиском зазвичай призводить до полегшення ларингоспазму. У складних випадках може бути показана трахеостомія. Депресія міокарда

Може виникнути пригнічення міокарда, пропорційне кількості введеного препарату, який безпосередньо контактує із серцем, і може спричинити артеріальну гіпотензію, особливо у пацієнтів із нездоровим міокардом. Аритмії можуть виникати, якщо pCO₂ підвищений, але вони нечасті при адекватній вентиляції. Лікування депресії міокарда таке ж, як і при передозуванні. Тіопентал не викликає сенсибілізації серця до адреналіну або до інших симпатоміметичних амінів.

 

Побічні реакції.

Всі побічні реакції наведено за системою класів і органів та частотою: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 – < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 – < 1/100), рідко (≥ 1/10000 – < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (не можуть бути оцінені за наявними даними). Під час індукції тіопенталом, як і під час застосування будь-яких барбітуратів, можуть виникати кашель та чихання.

З боку серця	Часто: брадикардія, гіпотензія, аритмія
З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння	Часто: пригнічення дихання, бронхоспазм, ларингоспазм, кашель
Загальні розлади та реакції у місці введення	Часто: відчуття холоду/тремтіння
Розлади імунної системи	Частота невідома: анафілактичні реакції
З боку обміну речовин та харчування	Частота невідома: гіпокаліємія та гіперкаліємія

Латентна та клінічна порфірія є постійним і абсолютним протипоказанням до застосування тіопенталу, а також інших барбітуратів; прийом препарату може порушити функцію ЦНС та спричинити тяжкий параліч і демієлінізацію нервів.

Побічні дії при ректальному застосуванні: подразнення анального отвору, неконтрольоване випорожнення; тривала сонливість; нудота, блювання; атаксія. Вираженість місцевих побічних реакцій посилюється при застосуванні розчинів більшої концентрації.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

 

Термін придатності. 3 роки.

 

Умови зберігання.

Не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці.

 

Несумісність.

Стабільність розчинів тіопенталу залежить від кількох факторів, включаючи розчинник, температуру зберігання та кількість вуглекислого газу з кімнатного повітря, який отримує доступ до розчину. Будь-який фактор або умова, які мають тенденцію до зниження рН (збільшення кислотності) розчинів тіопенталу, підвищать ймовірність утворення осаду тіопенталової кислоти. Такі фактори включають використання надто кислих розчинників і поглинання вуглекислого газу, який може з’єднатися з водою з утворенням вугільної кислоти. Розчини суксаметонію, тубокурарину або інших засобів, які мають кислий рН, не можна змішувати з розчинами тіопенталу. Будь-яка несумісність із тіопенталом проявляється утворенням видимого осаду. Розчин лікарського засобу, який має видимий осад, застосовувати не можна.

 

Упаковка.

По 0,5 г або по 1 г порошку у флаконі; по 1 флакону в картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник.

ВУАБ Фарма а.с.

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Влтавська 53, Розтоки, 252 63, Чеська Республіка.