IНСТРУКЦIЯ
для медичного застосування лікарського засобу
АТРОПІНУ сульфат
(Atropine sulfaTE)
Склад:
діюча речовина: atropine;
1 мл розчину містить атропіну сульфату у перерахуванні на 100 % речовину 1 мг;
допоміжні речовини: кислота хлористоводнева розведена, вода для ін’єкцій.
Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.
Основнi фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина.
Фармакотерапевтична група. Алкалоїди красавки (беладони), третичні аміни. Атропін. Код АТХ А03В А01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Механізм дії зумовлений вибірковою блокадою атропіном М‑холінорецепторів (меншою мірою впливає на Н‑холінорецептори), внаслідок чого М‑холінорецептори стають нечутливими до ацетилхоліну, який утворюється у ділянці закінчень постгангліонарних парасимпатичних нейронів. Здатність атропіну зв’язуватися з холінорецепторами пояснюється присутністю у його молекулі фрагмента, який надає йому спорідненості з молекулою ендогенного ліганду – ацетилхоліну. Атропіну сульфат зменшує секрецію слинних, бронхіальних, шлункових і потових залоз, підвищує в’язкість бронхіального секрету, пригнічує активність війок миготливого епітелію бронхів, знижуючи тим самим мукоциліарне транспортування, прискорює скорочення серця, підвищує атріовентрикулярну провідність, знижує тонус гладком’язових органів, зменшує кількість і загальну кислотність шлункового соку (особливо при переважанні холінергічної регуляції секреції), знижує базальну та нічну секрецію шлункового соку, меншою мірою знижує стимульовану секрецію, виражено розширює зіницю (при цьому можливе підвищення внутрішньоочного тиску). Проникаючи крізь гематоенцефалічний бар’єр, атропін у терапевтичних дозах збуджує дихальний центр.
Фармакокінетика. Після внутрішньовенного введення максимальний ефект проявляється через 2‑4 хвилини. Атропіну сульфат швидко всмоктується у кровотік з місця введення. Швидко розподіляється в організмі, проникає крізь гематоенцефалічний, плацентарний бар’єри та у грудне молоко. У крові атропін на 50 % зв’язується з білками, його об’єм розподілу становить приблизно 3 л/кг. Після внутрішньовенного введення концентрація атропіну в плазмі крові зменшується за два етапи. Перший етап – швидкий – період напіввиведення становить 2 години. За цей час із сечею виводиться приблизно 80 % введеної дози атропіну. Другий етап – інша частина препарату виводиться із сечею – період напіввиведення становить 13‑36 годин. Метаболізується атропін у печінці шляхом ферментативного гідролізу, приблизно 50 % дози екскретується нирками у незміненому вигляді.
Клінічні характеристики.
Показання. Як симптоматичний засіб при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, пілороспазмі, гострому панкреатиті, жовчнокам’яній хворобі, холециститі, спазмах кишечнику, сечовивідних шляхів, бронхіальній астмі, брадикардії, як наслідку підвищення тонусу блукаючого нерва, для зменшення секреції слинних, шлункових, бронхіальних, іноді – потових залоз, для проведення рентгенологічного дослідження травної системи (зменшення тонусу і рухової активності органів).
Препарат застосовують також перед наркозом, операцією та в ході хірургічної операції як засіб, що запобігає бронхо- і ларингоспазмам, зменшує секрецію залоз, рефлекторні реакції та побічні ефекти, зумовлені збудженням блукаючого нерва. Як специфічний антидот при отруєннях холіноміметичними сполуками і антихолінестеразними (у тому числі фосфорорганічними) речовинами.
Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів лікарського засобу. Захворювання серцево-судинної системи, при яких збільшення частоти серцевих скорочень може бути небажаним: миготлива аритмія, тахікардія, хронічна серцева недостатність, ішемічна хвороба серця (ІХС), мітральний стеноз, тяжка артеріальна гіпертензія. Гостра кровотеча. Тиреотоксикоз. Гіпертермічний синдром. Захворювання травної системи, що супроводжуються непрохідністю (ахалазія стравоходу, стеноз воротаря, атонія кишечнику та токсичний мегаколон). Глаукома. Печінкова і ниркова недостатність. Міастенія gravis. Затримка сечі або схильність до неї (наприклад, через захворювання простати або уретри). Пошкодження мозку.
У разі застосування атропіну за життєвими показаннями при отруєннях холіноміметичними сполуками і антихолінестеразними (у тому числі фосфорорганічними) речовинами жодних протипоказань немає.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. При застосуванні атропіну сульфату з інгібіторами моноаміноксидази виникають аритмії серця, з хінідином, новокаїнамідом – спостерігається сумація холінолітичного ефекту. При внутрішньому застосуванні разом із препаратами конвалії, з таніном спостерігається фізико-хімічна взаємодія, що призводить до взаємного ослаблення ефектів.
Атропіну сульфат зменшує тривалість та глибину дії наркотичних засобів, послаблює аналгетичну дію опіатів.
При одночасному застосуванні з димедролом або дипразином дія атропіну посилюється; з нітратами, галоперидолом, кортикостероїдами для системного застосування – зростає вірогідність підвищення внутрішньоочного тиску; з сертраліном – посилюється депресивний ефект обох препаратів; зі спіронолактоном, міноксидилом – знижується ефект спіронолактону та міноксидилу; з пеніцилінами – посилюється ефект обох препаратів; з нізатидином – посилюється дія нізатидину; з кетоконазолом – зменшується всмоктування кетоконазолу; з аскорбіновою кислотою та атапульгітом – знижується дія атропіну; з пілокарпіном – знижується ефект пілокарпіну при лікуванні глаукоми; з окспренолоном – знижується антигіпертензивний ефект препарату. Під дією октадину можливе зменшення гіпосекреторної дії атропіну, який послаблює дію М‑холіноміметиків і антихолінестеразних засобів. При одночасному застосуванні з сульфаніламідними препаратами зростає ризик ураження нирок; з препаратами, що містять калій – можливе утворення виразок кишечнику; з нестероїдними протизапальними засобами – зростає ризик утворення виразок шлунка та кровотеч.
Дія атропіну сульфату може бути посилена з підвищенням ризику атропінових побічних ефектів (затримка сечовипускання, закреп, сухість у роті) при одночасному застосуванні інших препаратів з антимускариновим ефектом (М‑холіноблокатори, спазмолітики, протипаркінсонічні лікарські засоби (амантадин), деякі антигістамінні засоби, мехітазин, препарати групи бутирофенонів, фенотіазинів, диспірамідів, хінідину, трициклічних антидепресантів, неселективних інгібіторів зворотного нейронального захоплення моноамінів). Пригнічення перистальтики під дією атропіну може призвести до зміни всмоктування інших лікарських засобів.
При сумісному застосуванні атропіну і пралідоксиму посилюються ознаки переатропінізації (припливи, мідріаз, тахікардія, сухість у роті), оскільки пралідоксим може посилити ефект атропіну.
Барбітурати слід застосовувати з обережністю при лікуванні судом, спричинених впливом атропіну.
Особливості застосування. З обережністю застосовувати пацієнтам із гіпертрофією передміхурової залози без обструкції сечовивідних шляхів, із хворобою Дауна, при дитячому церебральному паралічі, при пілоричному стенозі, рефлюкс‑езофагіті (оскільки атропін може затримати випорожнення шлунка, зменшити рухливість шлунка та розслабити стравохідний сфінктер), грижі стравохідного отвору діафрагми, що поєднується з рефлюкс-езофагітом, з кишковою атонією у літніх людей, неспецифічному виразковому коліті, мегаколоні, пацієнтам із ксеростомією, пацієнтам літнього віку або ослабленим пацієнтам, при хронічних захворюваннях легень без оборотної обструкції, при хронічних захворюваннях легень, що протікають із низьким продукуванням густого мокротиння, що тяжко відділяється, особливо у дітей молодшого віку і ослаблених пацієнтів, при вегетативній (автономній) нейропатії, пацієнтам із серцевою недостатністю, аритмією, порушеннями серцевої провідності, гіпертиреозом, при лихоманці або коли температура навколишнього середовища висока.
Атропін не слід призначати пацієнтам із міастенією, якщо його не застосовують разом з антихолінестеразою.
З обережністю застосовувати атропін пацієнтам з високим ступенем атріовентрикулярної блокади (другого ступеня типу Мобітца II або третього ступеня).
Пацієнтам з тахіаритмією, застійною серцевою недостатністю, ІХС слід з обережністю застосовувати атропін, оскільки можливе блокування вагусного гальмування водія ритму синоатріального вузла.
Особливості застосування атропіну при отруєннях холіноміметичними сполуками і антихолінестеразними (у тому числі фосфорорганічними) речовинами
Атропін не слід застосовувати, поки не буде подолано ціаноз, оскільки атропін може викликати фібриляцію шлуночків і можливі судоми за наявності гіпоксії.
У пацієнтів із нещодавно перенесеним інфарктом міокарда та/або тяжкою ішемічною хворобою серця існує ймовірність того, що спричинена атропіном тахікардія може викликати ішемію, поширити або ініціювати інфаркт міокарда і стимулювати ектопію та фібриляцію шлуночків.
У разі серйозного утруднення дихання, додатково до застосування атропіну, може виникнути необхідність у штучному диханні, оскільки атропін не є достатньо ефективним у лікуванні слабкості або паралічу дихальних м’язів.
Ангідроз може спричинити непереносність тепла та порушення регуляції температури, особливо у жаркому середовищі.
Усім пацієнтам, яким застосували атропін, показаний ретельний нагляд, протягом щонайменше 48–72 годин. Зокрема це стосується пацієнтів, у яких раніше спостерігались анафілактичні реакції на атропін і які потребують лікування з приводу отруєння холіноміметичними сполуками і антихолінестеразними речовинами (у тому числі фосфорорганічними).
Застосування у період вагітності або годування груддю. Лікарський засіб протипоказаний у період вагітності.
Застосування атропіну сульфату у період годування груддю протипоказано через небезпеку розвитку токсичного впливу на дитину.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Враховуючи можливість появи таких побічних реакцій, як запаморочення, сонливість, галюцинації, порушення акомодації, під час застосування лікарського засобу слід утримуватися від керування автотранспортом або іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози. Атропіну сульфат вводити підшкірно, внутрішньом’язово, внутрішньовенно. При вступному наркозі з метою зменшення ризику пригнічення вагусом частоти серцевих скорочень і зменшення секреції слинних і бронхіальних залоз – 0,3‑0,6 мг під шкіру або внутрішньом’язово за 30‑60 хвилин до анестезії; у комбінації з морфіном (10 мг морфіну сульфату) – за 1 годину до анестезії. При отруєнні антихолінестеразними препаратами атропіну сульфат вводити по 2 мг внутрішньом’язово кожні 20‑30 хвилин до виникнення почервоніння і сухості шкіри, розширення зіниць і появи тахікардії, нормалізації дихання. При помірному та тяжкому отруєнні атропін можна вводити впродовж двох днів (до появи ознак «переатропінізації»).
Для дітей найвища разова доза становить:
– віком до 6 місяців – 0,02 мг;
– віком від 6 місяців до 1 року – 0,05 мг;
– віком від 1 до 2 років – 0,2 мг;
– віком від 3 до 4 років – 0,25 мг;
– віком від 5 до 6 років – 0,3 мг;
– віком від 7 до 9 років – 0,4 мг;
– віком від 10 до 14 років – 0,5 мг.
З обережністю призначати атропіну сульфат пацієнтам літнього віку.
Найвищі дози для дорослих підшкірно: разова – 1 мг, добова – 3 мг.
Діти. Особливо чутливі до атропіну діти перших 3 місяців життя.
Застосовувати лікарський засіб дітям у дозах, зазначених у розділі «Спосіб застосування та дози».
Передозування.
Симптоми. При незначному передозуванні – сухість у роті, розширення зіниць, порушення акомодації, тахікардія, утруднення сечовипускання, атонія кишечнику, запаморочення, порушення тепловіддачі, зменшення потовиділення. При отруєнні – розширення зіниць, підвищення внутрішньоочного тиску, сухість слизових оболонок та шкіри, підвищення температури, затримка сечі, тахікардія, головний біль, запаморочення, галюцинації, повна втрата орієнтації, раптове психомоторне збудження; можуть виникнути судоми із сплутаністю/втратою свідомості, зниження/підвищення артеріального тиску.
Можливі симптоми: почервоніння, висип, сухість язика з печінням, підвищена світлочутливість, утруднене ковтання, швидке дихання, нудота, блювання, безсоння, сонливість, дратівливість, неспокій, параноїдні та психотичні реакції, делірій, тремор, посилення проявів побічних реакцій.
При сильному передозуванні може виникнути сонливість, ступор, пригнічення активності дихального і судинорухового центрів, пригнічення центральної нервової системи (ЦНС), кома, порушення кровообігу та дихання, можливий летальний кінець.
Лікування. Введення антидоту – прозерину (1 мл 0,05 % розчину під шкіру) або фізостигміну (0,5‑1 мл 0,1 % розчину під шкіру). Забезпечення прохідності дихальних шляхів, промивання шлунка, парентеральне введення холіноміметиків і антихолінестеразних засобів. При психомоторному збудженні – аміназин внутрішньом’язово (2 мл 2,5 % розчину). При судомах – барбітурати (5‑10 мл 2,5 % розчину тіопенталу натрію внутрішньовенно або до 10‑15 мл 2,5 % розчину гексеналу внутрішньовенно по 3‑4 мл з перервою 30 секунд). Діазепам можна вводити для контролю збудження та судом, але слід враховувати ризик депресії ЦНС. При раптово вираженій гіпертермії – лід на голову, пахову ділянку, вологі обгортання і жарознижувальні засоби. При тахікардії – пропранолол. У разі виникнення аритмії антиаритмічні лікарські засоби не рекомендуються. При затримці сечі – катетеризація. При мідріазі – місцево у вигляді очних крапель фосфакол, фізостигмін, пілокарпін. У разі розвитку нападу глаукоми слід закапувати у кон’юнктивальний мішок 1 % розчин пілокарпіну кожну годину по 2 краплі і підшкірно вводити по 1 мл 0,05 % розчину прозерину 3‑4 рази на добу. При вираженій інтоксикації – форсований діурез, олужнення крові. Показані внутрішньовенні введення глюкози з аскорбіновою кислотою.
Побічні реакції. Побічна дія препарату пов’язана в основному з М‑холінолітичною дією атропіну, а в разі застосування великих доз – із Н-холінолітичною дією. Побічні ефекти залежать від дози і, як правило, оборотні після припинення терапії. Найбільш часті побічні реакції, що виникають при порівняно невеликих дозах, – це порушення зору, зниження бронхіальної секреції, сухість у роті, запори, рефлюкс, приливи, утруднення сечовипускання та сухість шкіри. Можливий розвиток транзиторної брадикардії з подальшою тахікардією, відчуттям серцебиття та аритмією.
З боку травної системи: сухість у роті, відчуття спраги, порушення смакових відчуттів, дисфагія, зменшення моторики кишечнику аж до атонії, зменшення тонусу жовчовивідних шляхів та жовчного міхура, запори, рефлюкс, пригнічення шлункової секреції, нудота, блювання, відчуття здуття, пілоричний стеноз, зниження всмоктування, біль у животі, слиновиділення.
З боку сечовивідної системи: утруднення та затримка сечовипускання, енурез, імперативні позиви до сечовипускання.
З боку серцево-судинної системи: тахікардія, минуще загострення брадикардії, аритмія (зокрема передсердь та шлуночків), фібриляція передсердь/шлуночків, екстрасистолія різної локалізації, асистолія, розлади серцевої провідності, дилатація серця, ішемія міокарда, інфаркт міокарда, гіпертонічний криз, відчуття серцебиття, гіпотонія, втрата свідомості, підвищення або лабільність артеріального тиску, почервоніння обличчя, відчуття приливів.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, нервозність, безсоння, порушення координації, дизартрія, порушення свідомості та/або слухові чи зорові галюцинації (особливо при більш високих дозах), гіпертермія, психічні порушення (параноя, манія, неспокій, відчуття тривоги, замкнутість, делірій, ступор, амнезія), судоми, сонливість, патологічні рефлекси, посмикування м’язів, дисметрія, атаксія, кома.
З боку органів зору: розширення зіниць, фотофобія, параліч акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску, порушення зору, подразнення очей, сльозотеча, кон’юнктивіт, сухий кератокон’юнктивіт, блефарит, косоокість, зниження контрастності зорового сприйняття та світлової чутливості, закритокутова глаукома, сліпота.
З боку дихальної системи: зменшення секреторної активності та тонусу бронхів, що призводить до утворення в’язкого мокротиння, що тяжко відкашлюється, загострення хронічного захворювання легень, ларингіт, втягування міжреберних проміжків, утруднене дихання, свистяче дихання, уповільнене дихання, поверхневе дихання, тахіпное, дихальна недостатність, ларингоспазм, набряк легенiв.
З боку шкіри: шкірні висипи, кропив’янка, ексфоліативний дерматит, сухість шкіри та або слизових оболонок, пітливість, висипи, шкірний ціаноз.
З боку імунної системи: анафілактичні реакції, анафілактичний шок, реакції гіперчутливості.
Інші: зменшення потовиділення, зміни у місці введення, біль у місці введення, біль у грудях, слабкість, відчуття втоми, зневоднення.
Лабораторні показники: гіпонатріємія, підвищення або зниження рівня гемоглобіну, еритроцитоз, збільшення рівня азоту в крові, зміни на електроенцефалограмі.
Особливі групи населення.
Атропін може викликати збудження, порушення координації, порушення свідомості та/або галюцинації, особливо у літніх людей. В аналогічних епідеміологічних дослідженнях повідомлялось про зниження когнітивних показників у пацієнтів літнього віку, які отримували антимускаринові лікарські засоби.
Пацієнти із синдромом Дауна можуть бути більш чутливими до антимускаринових ефектів.
Повідомлення про побічні реакції.
Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.
Термін придатності. 5 років.
Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка. По 1 мл в ампулі; по 10 ампул у коробці.
По 1 мл в ампулі; по 5 ампул у блістері; по 2 блістери у коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківське фармацевтичне підприємство «Здоров’я народу».
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності. Україна, 61002, Харківська обл., місто Харків, вулиця Куликівська, будинок 41.