ТОРМІПЕКС

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

ТОРМІПЕКС

(TORMIPEX)

Склад:

діюча речовина: праміпексол;

1 таблетка містить праміпексолу дигідрохлориду моногідрату 0,25 мг, еквівалентно праміпексолу 0,18 мг;

допоміжні речовини: маніт (E 421), крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний безводний, крохмаль прежелатинізований, повідон (К-30), магнію стеарат.

 

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі, плоскі таблетки з фаскою від білого до майже білого кольору, з лінією для розлому з одного боку та гладкі з іншого боку.

 

Фармакотерапевтична група.

Допамінергічні засоби. Агоністи допаміну. Код АТХ N04B C05.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Праміпексол є допаміновим агоністом з високою селективністю та специфічністю до допамінових рецепторів підтипу D2, серед яких він має переважну спорідненість з D3-рецепторами та повну внутрішню активність.

Праміпексол полегшує паркінсонічні рухові порушення шляхом стимуляції допамінових рецепторів стріатуму (смугастого тіла). Дослідження на тваринах продемонстрували, що праміпексол пригнічує синтез, вивільнення та обмін допаміну.

Механізм дії праміпексолу при лікуванні синдрому неспокійних ніг невідомий. Нейрофармакологічні дані свідчать про участь первинної допамінергічної системи.

У ході досліджень, проведених з участю здорових добровольців, спостерігалося дозозалежне зниження рівня пролактину.

Фармакокінетика.

Праміпексол швидко та повністю абсорбується після перорального застосування. Абсолютна біодоступність становить понад 90 %, максимальна концентрація у плазмі досягається між  1-ою та 3-ою годинами. Швидкість абсорбції зменшується на тлі прийому їжі, але ступінь абсорбції не знижується. Праміпексол демонструє лінійну кінетику та незначні коливання плазмових рівнів у різних пацієнтів.

У людей зв’язування праміпексолу з білками є дуже низьким (< 20 %), а об’єм розподілу – великим (400 л). У ході досліджень на щурах спостерігалася висока концентрація препарату у мозковій тканині (приблизно у 8 разів вища порівняно з плазмою).

Праміпексол метаболізується у людей у невеликій кількості.

Виведення  нирками  незміненого  праміпексолу є основним шляхом елімінації. Приблизно 90 % 14С-маркованої дози виводиться нирками, тоді як менше 2 % визначається у калі. Загальний кліренс праміпексолу становить приблизно 500 мл/хв, а нирковий – приблизно  400 мл/хв. Період напіввиведення – від 8 годин у молодих осіб до 12 годин в осіб літнього віку.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування ознак та симптомів ідіопатичної хвороби Паркінсона у дорослих, як монотерапія (без леводопи) або у комбінації з леводопою протягом  перебігу захворювання до пізніх стадій, коли ефект леводопи знижується або стає нестійким і виникає коливання терапевтичного ефекту (феномен «включення-виключення»).

Симптоматичне лікування ідіопатичного синдрому неспокійних ніг від помірного до тяжкого ступеня у дорослих дозами не вище 0,75 мг.

 

Протипоказання.

Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Зв’язування з білками плазми крові.

Праміпексол зв’язується з білками плазми крові дуже незначною мірою (< 20 %) і має низьку біотрансформацію. Тому взаємодія з іншим препаратом, який впливає на зв’язування білків плазми або елімінацію шляхом біотрансформації, є малоймовірною. Оскільки антихолінергічні засоби елімінуються переважно шляхом метаболізму у печінці, потенційна взаємодія малоймовірна. Взаємодію з антихолінергічними засобами не досліджували. Фармакокінетичної взаємодії між селегіліном та леводопою немає.

Інгібітори/конкуренти активного шляху ниркової елімінації.

Циметидин зменшує нирковий кліренс праміпексолу приблизно на 34 %, імовірно, шляхом пригнічення системи транспортування  катіонної реальної канальцевої секреції. Препарати, які пригнічують активну реальну канальцеву секрецію або самі елімінуються цим шляхом, такі як циметидин, амантадин, мексилетин, зидовудин, цисплатин, хінін та прокаїнамід, можуть взаємодіяти з праміпексолом і призводити до зменшення кліренсу праміпексолу. При одночасному застосуванні цих лікарських засобів з праміпексолом слід розглянути можливість зниження дози праміпексолу.

Комбінація з леводопою.

Під час збільшення дози праміпексолу пацієнтам з хворобою Паркінсона рекомендується зменшити дозу леводопи, а дози інших протипаркінсонічних засобів залишають незміненими.

Через можливий адитивний вплив слід проявляти обережність, якщо пацієнт застосовує інші седативні лікарські засоби у комбінації з праміпексолом або вживає алкоголь (див. розділи «Особливості застосування», «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами» та «Побічні реакції»).

Антипсихотичні лікарські засоби.

Слід уникати одночасного застосування антипсихотичних лікарських засобів із праміпексолом (див. розділ «Особливості застосування»), якщо можливі антагоністичні ефекти.

 

Особливості застосування.

Призначення праміпексолу у зменшених дозах пропонується відповідно до розділу «Спосіб застосування та дози» пацієнтам із хворобою Паркінсона та порушенням функції нирок.

Галюцинації. Галюцинації – відомі побічні реакції лікування допаміновими агоністами та леводопою. Пацієнтів необхідно проінформувати, що можуть виникнути галюцинації           (у більшості випадків зорові).

Дискінезія. При комбінованій терапії з леводопою при прогресуючій хворобі Паркінсона дискінезія може розвинутись на початку титрування праміпексолу. У такому випадку дозу леводопи потрібно зменшити.

 

Дистонія

Про осьову дистонію, включаючи антеколіс, камптокормію та плеврототонус (синдром Пізи), іноді повідомляли у пацієнтів із хворобою Паркінсона після початкової дози або поступового збільшення дози праміпексолу. Хоча дистонія може бути симптомом хвороби Паркінсона, симптоми у цих пацієнтів зменшуються після зниження дози або відміни праміпексолу.

Якщо виникла дистонія, необхідно розглянути перегляд схеми лікування допамінергічними лікарськими засобами та підібрати дозу  праміпексолу.

Раптовий напад сонливості та сонливість. Застосування праміпексолу пов’язане із сонливістю та епізодами раптового нападу сонливості, особливо у пацієнтів із хворобою Паркінсона. Були нечасті повідомлення про раптовий напад сонливості під час щоденної активності, у деяких випадках – без усвідомлення або попереджувальних ознак. У зв’язку з цим пацієнтів потрібно проінформувати про необхідність виявляти обережність при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами під час лікування праміпексолом. Пацієнтам із сонливістю та/або епізодами раптового нападу сонливості слід утримуватися від керування автотранспортом та роботи з іншою технікою. Крім того, слід розглянути можливість зниження дози або скорочення терміну лікування. Через можливий адитивний вплив слід проявляти обережність, якщо пацієнт застосовує інші седативні лікарські засоби у комбінації з праміпексолом або вживає алкоголь (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами» та «Побічні реакції»).

Розлади контролю над спонуканням. Пацієнтів слід ретельно контролювати щодо розвитку розладів контролю над спонуканням. Пацієнти та особи, які за ними доглядають, мають знати, які при лікуванні агоністами допаміну, включаючи праміпексол, можуть спостерігатися симптоми розладу контролю над спонуканням, включаючи патологічний потяг до азартних ігор, посилення лібідо, гіперсексуальність, компульсивна розтрата або купівля, переїдання та компульсивне споживання їжі.

При розвитку таких симптомів необхідно розглянути можливість зменшення дози/припинення прийому препарату.

Манія і делірій. Пацієнтів слід ретельно контролювати щодо розвитку манії та делірію. Пацієнти та особи, які за ними доглядають, мають знати, що манія та делірій можуть виникати у пацієнтів, що отримують терапію праміпексолом.

При розвитку таких симптомів необхідно розглянути можливість зменшення дози/припинення прийому препарату.

Тяжкі серцево-судинні захворювання. У разі тяжких серцево-судинних захворювань необхідно особливо обережно призначати препарат. Рекомендується моніторинг артеріального тиску, особливо на початку лікування, з урахуванням загального ризику постуральної гіпотензії, пов’язаної з допамінергічною терапією.

Пацієнти з розладами психіки. Пацієнтам з розладами психіки слід лікуватися агоністами допаміну лише у разі, коли потенційна користь від лікування переважає ризики. Слід уникати одночасного застосування антипсихотичних лікарських засобів із праміпексолом.

Нейролептичний злоякісний синдром. Симптоми, що нагадують нейролептичний злоякісний синдром, спостерігалися після різкої відміни допамінергічної терапії.

Офтальмологічне обстеження. Рекомендується регулярне офтальмологічне обстеження у разі розладу зору.

Синдром відміни агоністів допаміну. Щоб припинити лікування пацієнтам з хворобою Паркінсона дозу праміпексолу слід знижувати згідно з розділом «Спосіб застосування та дози». У разі зниження дози або припинення застосування агоністів допаміну (включаючи праміпексол) можуть виникати немоторні побічні реакції. Симптоми включають апатію, тривожність, депресію, втому, пітливість і біль та можуть бути тяжкими. Перед зниженням дози агоністів допаміну про ці симптоми потрібно попередити пацієнтів та регулярно стежити за ними. У разі постійних симптомів можливе тимчасове збільшення дози праміпексолу (див. розділ «Побічні реакції»).

Аугментація (посилення симптомів). Повідомлення вказують на те, що лікування синдрому неспокійних ніг допамінергічними препаратами може спричинити аугментацію. Аугментація проявляється ранньою появою симптомів ввечері (або навіть вдень), посилення симптоматики та поширення симптомів на верхні кінцівки.

Ризик аугментації може зрости зі збільшенням дози. Перед початком лікування пацієнтів слід поінформувати про те, що може виникнути аугментація, і їм слід порадити звернутися до свого лікаря, якщо вони відчувають симптоми аугментації. Якщо є підозра на аугментацію, слід розглянути можливість коригування дози до найнижчої ефективної дози або припинення застосування праміпексолу (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Побічні реакції»).

Аугментацію спеціально досліджували у ході контрольованого клінічного дослідження впродовж 26 тижнів. Аугментація була виявлена у 11,8 % пацієнтів у групі праміпексолу та плацебо. Аналіз часу до аугментації за Капланом–Мейєром не продемонстрував жодної суттєвої різниці між групами праміпексолу та плацебо.

Ниркова недостатність. Торміпекс слід призначати з обережністю пацієнтам з нирковою недостатністю, оскільки праміпексол виділяється через нирки.

Рабдоміоліз. Єдиний випадок рабдоміолізу мав місце у 49-річного чоловіка з прогресуючою хворобою Паркінсона при лікуванні праміпексолом. Пацієнт був госпіталізований з підвищеним рівнем креатинфосфокінази (СРК – 10,631 МО/л). Симптоми зникли після припинення лікування.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вплив на вагітність і лактацію у людей невідомий. Можна застосовувати у період вагітності тільки у разі, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Оскільки лікування праміпексолом пригнічує секрецію пролактину у людей, можливе зниження лактації. Дані про екскрецію праміпексолу у грудне молоко у людей невідомі. Препарат не рекомендується застосовувати у період годування груддю. Проте якщо прийом препарату є необхідним, годування груддю слід припинити.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Препарат проявляє значний вплив на здатність керувати автотранспортом і працювати з іншими механізмами.

Можлива поява галюцинацій або сонливість.

Пацієнтів, яких лікують препаратом і в яких спостерігається сонливість та/або епізоди раптового засинання, слід поінформувати про необхідність утримання від керування автотранспортом і видів діяльності, при яких порушення уваги може призвести до травмування себе чи інших людей або і до загибелі (наприклад, при роботі з механізмами), поки такі рецидивні епізоди або сонливість не зникнуть.

 

Спосіб застосування та дози.

Хвороба Паркінсона

Таблетки слід приймати перорально, ковтати, запиваючи водою, незалежно від прийому їжі.

Добову дозу приймати за 3 прийоми однаковими частками.

Початкове лікування: дозу препарату необхідно збільшувати поступово, як наведено у таблиці 1, починаючи з початкової дози 0,375 мг солі на добу кожні 5–7 днів. За умови відсутності у пацієнтів непереносимих побічних явищ дозу необхідно титрувати до досягнення максимального терапевтичного ефекту.

Таблиця 1

У разі необхідності подальшого збільшення дози добову дозу потрібно збільшувати на 0,75 мг солі щотижня до максимальної дози 4,5 мг солі на добу.

Проте слід зазначити, що при дозах більше 1,5 мг солі зростає частота випадків сонливості.

Підтримуюча терапія. Індивідуальна доза повинна бути у межах від (0,375 мг) до максимальної дози 4,5 мг на добу. Під час збільшення дози у трьох основних дослідженнях ефективність спостерігалася, починаючи з добової дози 1,5 мг солі. Подальше корегування дози слід здійснювати відповідно до клінічної відповіді та виникнення небажаних ефектів. У ході досліджень приблизно 5 % пацієнтів лікували дозами нижче 1,5 мг. При прогресуючій хворобі Паркінсона дози вище 1,5 мг на добу можуть бути ефективними для пацієнтів, яким планується скорочення терапії леводопою. Рекомендується знижувати дозу леводопи під час збільшення дози та проведення підтримуючої терапії препаратом залежно від реакції кожного окремого пацієнта.

Припинення лікування. Раптове припинення допамінергічної терапії може призвести до розвитку злоякісного нейролептичного синдрому. Тому дозу праміпексолу слід зменшувати поступово, на 0,75 мг  на  добу,  до  зниження добової дози до 0,75 мг. Після цього дозу слід зменшувати на 0,375 мг на добу.

Порушення функції нирок. Виведення праміпексолу залежить від функції нирок. Для початку терапії пропонується така схема:

– пацієнтам із кліренсом креатиніну більше 50 мл/хв не потрібно знижувати добову дозу;

– пацієнтам із кліренсом креатиніну 20–50 мл/хв початкову добову дозу препарату слід застосовувати за 2 окремих прийоми, починаючи з 0,125 мг 2 рази на добу 0,25 мг на добу;

– пацієнтам із кліренсом креатиніну менше 20 мл/хв добову дозу препарату слід застосовувати за 1  прийом, починаючи з 0,125 мг на добу. Не слід перевищувати максимальну добову дозу праміпексолу 1,5 мг.

При зниженні функції нирок під час підтримуючої терапії добову дозу препарату слід зменшувати на той же відсоток, на який знизився кліренс креатиніну, тобто якщо кліренс креатиніну знизився на 30 %, то і добову дозу препарату слід зменшити на 30 %. Добову дозу можна застосовувати за 2 прийоми, якщо кліренс креатиніну знаходиться у межах 20–50 мл/хв, та за один прийом, якщо кліренс креатиніну нижче 20 мл/хв.

Порушення функції печінки. Пацієнтам з порушенням функції печінки корегування дози не потрібне, оскільки приблизно 90 % абсорбованої діючої речовини виділяється нирками, хоча потенційний вплив печінкової недостатності на фармакокінетику праміпексолу не вивчався.

Синдром неспокійних ніг.

Таблетки слід приймати перорально, ковтати запиваючи водою, незалежно від прийому їжі.

Рекомендована початкова доза препарату становить 0,125 мг 1 раз на добу за 2–3 години до сну. Пацієнтам, яким потрібне додаткове симптоматичне полегшення, дозу можна збільшувати кожні 4–7 днів до максимальної дози 0,75 мг на добу (як наведено у таблиці 2). Слід застосовувати найнижчу ефективну дозу (див. розділ «Особливості застосування»).

 

Таблиця 2

 

Оскільки довгострокова ефективність праміпексолу при лікуванні синдрому неспокійних ніг вивчена недостатньо, через 3 місяці лікування слід провести оцінювання відповіді пацієнта та переглянути доцільність продовження терапії. Якщо лікування переривається більше ніж на кілька днів, його слід повторно розпочинати з титрування дози, як наведено вище.

Припинення лікування. Оскільки добова доза для лікування синдрому неспокійних ніг не перевищує 0,75 мг, застосування препарату можна припиняти без поступового зниження дози. Не слід виключати ефект відміни (погіршення симптомів після раптового припинення лікування).

Порушення функції нирок. Виведення праміпексолу залежить від функції нирок. Пацієнтам із кліренсом креатиніну більше 20 мл/хв не потрібно знижувати добову дозу.

Застосування праміпексолу пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, або пацієнтам із тяжким порушенням функції нирок не вивчали.

Порушення функції печінки. Пацієнтам з порушенням функції печінки корегування дози не потрібне, оскільки приблизно 90 % абсорбованої діючої речовини виділяється нирками.

 

Діти.

Безпека та ефективність застосування препарату дітям не встановлена, тому застосування препарату цій категорії пацієнтів не показане.

 

Передозування.

Симптоми. Відомості про значні передозування відсутні. Очікувані побічні ефекти пов’язані з фармакодинамічним профілем допамінового агоніста та включають нудоту, блювання, гіперкінезію, галюцинації, збудження та артеріальну гіпотензію.

Лікування. Антидот при передозуванні допаміновим агоністом не встановлений. У разі появи ознак збудження центральної нервової системи можуть бути призначені нейролептики. Лікування передозування може вимагати загальних підтримуючих заходів, включаючи промивання шлунка, внутрішньовенні вливання рідини, застосування активованого вугілля та контроль електрокардіограми.

 

Побічні реакції.

Більшість побічних реакцій зазвичай спостерігається на початку терапії, значна частина їх зникає, навіть якщо терапія продовжується.

Побічні реакції  подано за класами системи органів та частотою виникнення: дуже часті       (≥ 1/10), часті (≥ 1/100 – <1/10), нечасті (≥ 1/1000 – < 1/100), поодинокі (≥1/10000 – < 1/1000), рідкісні (<1/10000), невідомо (неможливо встановити за наявними даними).

Хвороба Паркінсона.

У пацієнтів із хворобою Паркінсона при лікуванні праміпексолом порівняно з плацебо найчастішими побічними реакціями (≥ 5 %) були нудота, дискінезія, артеріальна гіпотензія, запаморочення, сонливість, безсоння, запор, галюцинації, головний біль та втомлюваність. Частота виникнення сонливості підвищувалася при застосуванні доз вище 1,5 мг на добу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Найчастішою побічною реакцією при прийомі у комбінації з леводопою була дискінезія. Артеріальна гіпотензія може виникнути на початку лікування, особливо якщо праміпексол титрується занадто швидко.

 

Клас системи органів	Дуже часті (≥ 1/10)	Часті (≥ 1/100 – <1/10)	Нечасті (≥ 1/1000 – < 1/100)	Поодинокі (≥1/10000– <1/1000)	Невідомо (неможливо встановити за наявними даними)
Інфекції та інвазії			пневмонія
З боку ендокринної системи			Порушення секреції антидіуретичного гормону1
З боку психіки		безсоння, галюцинації, порушення сну, сплутаність свідомості, симптоми розладу контролю над спонуканням та компульсивна поведінка	патологічний потяг до відвідування магазинів, патологічний потяг до азартних ігор, занепокоєння, гіперсексуальність, марення, розлади лібідо, параноя, делірій, переїдання1, гіперфагія1	манія
З боку нервової системи	сонливість, запаморочення, дискінезія	головний біль	раптовий напад сну, амнезія, гіперкінезія, синкопе
З боку органів зору		порушення зору, включаючи диплопію, нечіткість зору і погіршення гостроти зору
З боку серцево-судинної системи		артеріальна гіпотензія	серцева недостатність1
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння			задишка, гикавка
З боку травного тракту	нудота	запор, блювання
З боку шкіри і підшкірної клітковини			гіперчутливість, свербіж, висипання
Загальні розлади		підвищена втомлюваність, периферичні набряки			синдром відміни агоністів допаміну (включаючи апатію, тривожність, депресію, втому, пітливість і біль)
Дослідження		зменшення маси тіла, включаючи зниження апетиту	збільшення маси тіла

¹ Ця побічна реакція спостерігалась у постмаркетинговому періоді. У 95 % частота не вище ніж нечасто, але може бути нижчою. Встановлення точної частоти неможливе, оскільки побічна реакція не спостерігалась під час клінічних досліджень серед 2762 пацієнтів із хворобою Паркінсона, які лікувалися праміпексолом.

Синдром неспокійних ніг.

У пацієнтів із синдромом неспокійних ніг при лікуванні праміпексолом найчастішими побічними реакціями (≥ 5 %) були нудота, головний біль, запаморочення та підвищена втомлюваність. Нудота і підвищена втомлюваність частіше спостерігались у жінок (20,8 % і 10,5 % відповідно) порівняно із чоловіками (6,7 % і 7,3 % відповідно) при лікуванні праміпексолом.

Клас системи органів	Дуже часті (≥ 1/10)	Часті (≥ 1/100 – <1/10)	Нечасті (≥ 1/1000 – < 1/100)	Невідомо (неможливо встановити за наявними даними)
Інфекції та інвазії			пневмонія2
З боку ендокринної системи			порушення секреції антидіуретичного гормону2
З боку психіки		безсоння, порушення сну	занепокоєння, сплутаність свідомості, галюцинації, розлади лібідо, марення2, гіперфагія2, параноя2, манія2, делірій2, симптоми розладу контролю над спонуканням та компульсивна поведінка2 (такі як патологічний потяг до відвідування магазинів, патологічний потяг до азартних ігор,  гіперсексуальність, переїдання)
З боку нервової системи	аугментація синдрому неспокійних ніг	головний біль, запаморочення, сонливість	раптовий напад сну, синкопе, дискінезія,  амнезія2, гіперкінезія2
З боку органів зору			порушення зору, включаючи погіршення гостроти зору, диплопію і нечіткість зору
З боку серцево-судинної системи			серцева недостатність2, артеріальна гіпотензія
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння			задишка, гикавка
З боку травного тракту	нудота	запор, блювання
З боку шкіри і підшкірної клітковини			гіперчутливість, свербіж, висипання
Загальні розлади		підвищена втомлюваність	периферичні набряки	синдром відміни агоністів допаміну (включаючи апатію, тривожність, депресію, втому, пітливість і біль)
Дослідження			зменшення маси тіла, включаючи зниження апетиту, збільшення маси тіла

² Ця побічна реакція спостерігалась у постмаркетинговому періоді. У 95 % частота не вище ніж нечасто, але може бути нижчою. Встановлення точної частоти неможливе, оскільки побічна реакція не спостерігалась у ході клінічних досліджень серед 1395 пацієнтів із синдромом неспокійних ніг, які лікувалися праміпексолом.

Сонливість. Застосування праміпексолу часто пов’язане із сонливістю і нечасто з надмірною сонливістю у денний час та епізодами раптового нападу сонливості (див. розділ «Особливості застосування»).

Розлади лібідо. Застосування праміпексолу нечасто може бути пов’язане з розладами лібідо (підвищення або зниження).

Розлади контролю над спонуканням. При лікуванні агоністами дофаміну, включаючи Торміпекс, можуть спостерігатися симптоми розладу контролю над спонуканням, включаючи патологічний потяг до азартних ігор, посилення лібідо, гіперсексуальність, компульсивні розтрати або купівлі, переїдання та компульсивне вживання їжі (див. розділ «Особливості застосування»).

Синдром відміни агоністів допаміну. У разі зниження дози або припинення застосування агоністів допаміну (включаючи праміпексол) можуть виникати немоторні побічні реакції. Симптоми включають апатію, тривожність, депресію, втому, пітливість і біль (див. розділ «Особливості застосування»).

Серцева недостатність. У ході досліджень серцева недостатність спостерігалась у пацієнтів, які застосовували праміпексол. У ході фармакоепідеміологічного дослідження застосування праміпексолу було пов’язане з підвищенням ризику серцевої недостатності порівняно із відсутністю застосування (співвідношення ризику 1,86; 95 % СІ, 1,21–2,85).

 

Термін придатності. 2 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери в картонній упаковці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник.

Торрент Фармасьютікалс Лтд.

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Індрад Плант, Вілл. Індрад, Талука Каді, Діст. Мехсана Гуджарат 382 721, Індія.