ТРАМАДОЛ РЕАКТ

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ТРАМАДОЛ РЕАКТ

(TRAMADOL REACT)

Склад:

діюча речовина: трамадолу гідрохлорид;

1 мл розчину містить трамадолу гідрохлориду 50 мг;

допоміжні речовини:

натрію ацетат тригідрат, вода для інʼєкцій.

Лікарська форма.

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна рідина.

Фармакотерапевтична група.

Анальгетики. Опіоїди.

Код АТХ N02A X02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Трамадол – опіоїдний анальгетик центральної дії. Неселективний агоніст опіатних µ-, δ- і κ-рецепторів у центральній нервовій системі (ЦНС) з найбільшою спорідненістю з µ-рецепторами. Стимулює адренергiчну систему, пригнічуючи зворотне нейрональне захоплення норадреналіну. Підсилює вивільнення серотоніну. Трамадол чинить протикашльову дiю. На відміну від морфіну, трамадол не чинить респіраторно-депресивної дії в анальгетичних дозах, навіть у широкому діапазоні. Так само він виявляє менший вплив і на моторику шлунково-кишкового тракту. Вплив на серцево-судинну систему досить незначний. Зазначається, що ефективність трамадолу становить від 1/10 до 1/6 від ефективності морфіну.

Діти та молодь

Ефекти ентерального та парентерального введення трамадолу були оцінені в клінічних дослідженнях за участю понад 2000 педіатричних пацієнтів віком до 17 років. Показаннями до лікування болю, які вивчалися у цих дослідженнях, були біль після хірургічних втручань (особливо абдомінальних), хірургічного видалення зубів у результаті переломів, опіків і травм, а також інші больові стани, які вимагали знеболювального лікування протягом приблизно 7 днів.

При одноразових дозах до 2 мг/кг або багаторазових дозах до 8 мг/кг на добу (максимум до 400 мг на добу) ефективність трамадолу була вищою за плацебо і перевищувала або дорівнювала ефективності парацетамолу, налбуфіну, петидину або низьких доз морфіну. Проведені дослідження підтвердили ефективність трамадолу. Профіль безпеки трамадолу був подібним у дорослих та дітей віком від 1 року (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Фармакокінетика.

У діапазоні терапевтичних доз трамадол демонструє лінійний фармакокінетичний профіль. При внутрішньомʼязовому введенні трамадол швидко і повністю всмоктується у кров, біодоступність становить приблизно 100 %. Максимальна концентрація в крові (C_max) досягається через 45 хв після ін’єкції. Період напіввиведення трамадолу становить
0,38 ± 0,18  години.

Трамадол має високу спорідненість до тканин (V_d,ß = 203 ± 40 л). Звʼязування з білками плазми крові – 20 %. Проникає через гістогематичні барʼєри (гематоенцефалічний, плацентарний). Трамадолу гідрохлорид та його метаболіт О-дезметилтрамадол виявляються у грудному молоці в дуже незначних кількостях (0,1 % та 0,02 % введеної дози відповідно).  

В організмі людини трамадол метаболізується в основному шляхом N- та О-деметилювання і шляхом конʼюгації продуктів О-деметилювання із глюкуроновою кислотою. Фармакологічно активним є тільки О-дезметилтрамадол. Для інших метаболітів існують значні міжіндивідуальні відмінності у кількісному вираженні. У теперішній час у сечі виявлено 11 метаболітів. За даними експериментів на тваринах, О-дезметилтрамадол перевищує ефективність вихідної речовини у 2–4 рази. Період напіввиведення О-дезметилтрамадолу t_1/2,ß (у здорових осіб) становить 7,9 години (діапазон: 5,4 – 9,6 години) і має той самий порядок, що й трамадол.

Інгібування ізоферментів CYP3A4 та/або CYP2D6, що беруть участь у біотрансформації трамадолу, може впливати на плазмову концентрацію трамадолу або його активного метаболіту.

Трамадол і його метаболіти майже повністю виводяться нирками. Кумулятивний діурез становить 90 % від загальної радіоактивності введеної дози. Період напіввиведення t_1/2,ß становить приблизно 6 годин, незалежно від шляху введення. У пацієнтів літнього віку (віком від 75 років) період напіввиведення може збільшитися приблизно в 1,4 раза.

У діапазоні терапевтичних доз трамадол виявляє фармакокінетичну лінійність. Звʼязок між концентрацією у плазмі крові та анальгетичним ефектом є дозозалежним, але зі значними варіаціями в окремих випадках. Зазвичай ефективна концентрація в плазмі крові становить 100–300 нг/мл.

У пацієнтів із порушеннями функції печінки і нирок слід очікувати незначне збільшення періоду напіввиведення. У хворих на цироз печінки визначали період напіввиведення 13,3 ± 4,9 години (трамадол) та 18,5 ± 9,4 години (О-дезметилтрамадол), у крайніх випадках – 22,3 години та
36 годин відповідно. У пацієнтів із нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 5 мл/хв) значення становили 11 ± 3,2 години та 16,9 ± 3 години, у крайніх випадках – 19,5 години та
43,2 години відповідно.

Фармакокінетика трамадолу та О-дезметилтрамадолу після одноразового та багаторазового перорального застосування пацієнтам віком від 1 до 16 років загалом була подібною до тієї, що спостерігалася у дорослих, з урахуванням корекції дози щодо маси тіла, але з вищою міжіндивідуальною варіабельністю у дітей віком до 8 років.

У дітей віком до 1 року фармакокінетика трамадолу та О-дезметилтрамадолу хоча і вивчена, але не повністю охарактеризована. Дані досліджень, що охоплюють цю вікову групу, свідчать про те, що швидкість утворення О-дезметилтрамадолу через CYP2D6 у новонароджених неухильно зростає, досягаючи рівня активності CYP2D6 у дорослих приблизно у віці 1 року. Крім того, незрілість процесу глюкуронідації та функції нирок можуть призводити до уповільнення виведення та кумуляції О-дезметилтрамадолу у дітей віком до 1 року.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування помірного та сильного болю.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до трамадолу або до інших компонентів лікарського засобу. Гостра алкогольна інтоксикація; гостре отруєння снодійними, аналгетичними, опіоїдними або психотропними препаратами; застосування одночасно з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) та впродовж 2 тижнів після їх відміни; епілепсія, що не контролюється лікуванням; синдром відміни наркотиків.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Лікарський засіб не можна застосовувати разом з інгібіторами МАО (див. розділ «Протипоказання»). У пацієнтів, які отримували інгібітори МАО впродовж 14 днів до застосування опіоїду петидину, спостерігалися реакції, що загрожували життю, реакції, які впливали на ЦНС, дихальну та серцево-судинну системи. Не можна виключити аналогічної взаємодії з інгібіторами МАО при застосуванні трамадолу.

Потенційно одночасне застосування трамадолу і лікарських засобів, що пригнічують ЦНС, включаючи алкоголь, може посилити їх дію на ЦНС (див. розділ «Побічні реакції»).

Результати фармакокінетичних досліджень показали, що супутнє або попереднє застосування циметидину (інгібітора ферменту) навряд чи призводить до клінічно значущої взаємодії. Одночасне або попереднє застосування карбамазепіну (індуктора ферментів) може знижувати аналгетичний ефект і скоротити тривалість дії препарату.

Лікарський засіб може спричинити судоми і збільшити потенціал селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), інгібіторів зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІЗЗСН), трициклічних антидепресантів, нейролептиків та інших лікарських засобів, що знижують судомний поріг (таких як бупропіон, міртазапін, тетрагідроканабінол) і застосовуються при лікуванні судом.

Одночасне застосування трамадолу з іншими серотонінергічними лікарськими засобами, такими як СІЗЗС, СІЗЗСН або інгібітори МАО (див. розділ «Протипоказання»), трициклічні антидепресанти та міртазапін, може спричинити серотоніновий синдром, потенційно небезпечний для життя (див. розділи «Особливості застосування» і «Побічні реакції»).

Слід з обережністю застосовувати лікарський засіб із похідними кумарину (наприклад, із варфарином), оскільки є повідомлення про збільшення рівня міжнародного нормалізованого відношення (МНВ), повʼязаного із сильною кровотечею та екхімозами у деяких хворих.

Препарати, що інгібують CYP3А4, такі як кетоконазол і еритроміцин, можуть пригнічувати метаболізм трамадолу (N-деметилювання) і, можливо, його активного О-деметильованого метаболіту. Клінічна значущість такої взаємодії не вивчена.

Опіоїдний ефект трамадолу активується через метаболізм CYP2D6. Тому препарати, що інгібують CYP2D6, можуть знижувати ефективність трамадолу.

У невеликій кількості досліджень показано, що перед- або післяопераційне застосування селективних антагоністів серотонінових 5НТ3-рецепторів (ондансетрону) збільшує потребу в трамадолі у хворих з післяопераційним болем.

Одночасне застосування опіоїдів разом із седативними препаратами, такими як бензодіазепіни, або спорідненими лікарськими засобами підвищує ризик седації, пригнічення дихання, коми та смерті внаслідок адитивного впливу на пригнічення ЦНС. У таких випадках дозу та тривалість сумісного застосування слід обмежити (див. розділ «Особливості застосування»).

Одночасне застосування трамадолу з габапентиноїдами (габапентин і прегабалін) може призвести до пригнічення дихання, гіпотензії, глибокого седативного ефекту, коми або смерті.

Особливості застосування.

Лікарський засіб необхідно з обережністю застосовувати при опіоїдній залежності, черепно-мозковій травмі, шоку, при порушенні свідомості невідомого походження, порушенні дихального центру або дихальної функції, підвищенні внутрішньочерепного тиску.

З особливою обережністю трамадол застосовувати хворим, чутливим до опіатів.

Одночасне застосування трамадолу та седативних препаратів (бензодіазепіни або споріднені лікарські засоби) може спричинити седативний ефект, пригнічення дихання, кому та смерть. У звʼязку з цими ризиками одночасне призначення цих препаратів є доцільним лише для тих пацієнтів, для яких не існує альтернативних варіантів лікування. Якщо ж одночасне призначення вважається необхідним, слід застосовувати найнижчу ефективну дозу з найкоротшою тривалістю лікування. За такими пацієнтами потрібно ретельно спостерігати щодо ознак та симптомів пригнічення дихання та седації. Тому необхідно попередньо проінформувати пацієнтів та осіб, які доглядають за ними, про ці симптоми (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У пацієнтів із пригніченням дихання або при сумісному застосуванні депресантів ЦНС (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), або якщо рекомендована добова доза значно перевищена (див. розділ «Передозування»), препарат слід призначати з обережністю, оскільки можливе виникнення пригнічення дихання.

Повідомлялося про судоми у пацієнтів, які отримували трамадол у рекомендованому дозуванні. Ризик може збільшуватися при застосуванні дози, що перевищує рекомендовану добову дозу (400 мг). При сумісному застосуванні лікарських засобів, які знижують судомний поріг, трамадол може збільшити ризик виникнення судом. Пацієнтам з епілепсією або зі схильністю до судом лікарський засіб необхідно застосовувати тільки у виняткових випадках.

Звикання та розлади, пов’язані із вживанням опіоїдів (зловживання та залежність)

Після повторного застосування опіоїдів, таких як трамадол, можуть розвинутися звикання, а також розлади, пов’язані із вживанням опіоїдів (РВО), зокрема фізична та психологічна залежність. Ризик розвитку РВО зростає зі збільшенням дози і тривалості лікування опіоїдами. Зловживання або навмисне неправильне застосування трамадолу може призвести до передозування та смерті. Ризик розвитку РВО підвищений у пацієнтів, у яких в особистому або сімейному анамнезі (у батьків або братів і сестер) є розлади, пов’язані із вживанням психоактивних речовин (включно із алкоголем), у тих, хто вживає тютюнові вироби, а також у пацієнтів з іншими психічними розладами (наприклад, важка депресія, тривога та розлади особистості).

Перед початком та під час лікування трамадолом потрібно обговорити з пацієнтом цілі лікування та схему припинення лікування (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Пацієнта також слід поінформувати про ризики та ознаки РВО і порекомендувати звернутися до лікаря у разі появи таких ознак.

Пацієнти повинні перебувати під наглядом для виявлення ознак наркозалежної поведінки (наприклад, занадто ранні запити на отримання додаткової дози), що охоплює перевірку супутнього прийому опіоїдів та психоактивних лікарських засобів (наприклад, бензодіазепінів). Якщо у пацієнта виникли ознаки та симптоми РВО, слід розглянути можливість консультації з наркологом.

Порушення дихання під час сну

Опіоїди можуть викликати порушення дихання під час сну, включаючи центральне апное сну (ЦАС) та гіпоксемію із розладом сну. Використання опіоїдів дозозалежно підвищує ризик ЦАС. Для пацієнтів, які мають ЦАС, слід розглянути можливість зменшення загальної дози опіоїдів.

Недостатність надниркових залоз

Опіоїдні анальгетики можуть іноді спричиняти зворотну недостатність кори надниркових залоз, яка вимагає спостереження та замісної терапії глюкокортикоїдами. Симптоми гострої або хронічної недостатності надниркових залоз можуть включати, наприклад, сильний біль у животі, нудоту та блювання, низький артеріальний тиск, сильну втому, зниження апетиту та втрату маси тіла.

Серотоніновий синдром

Повідомлялося про розвиток серотонінового синдрому, потенційно небезпечного для життя стану, у пацієнтів, які отримувати трамадол у комбінації з іншими серотонінергічними лікарськими засобами або без таких (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Передозування» і «Побічні реакції»).

Якщо супутнє лікування іншими серотонінергічними лікарськими засобами є клінічно виправданим, рекомендується ретельне спостереження за пацієнтом, особливо на початку лікування та під час збільшення дози.

Симптоми серотонінового синдрому включають, але не обмежуються ними, зміни настрою, вегетативну нестабільність, нервово-мʼязові порушення та/або шлунково-кишкові симптоми.

При підозрі на серотоніновий синдром слід розглянути можливість зниження дози або припинення терапії залежно від тяжкості симптомів. Відміна серотонінергічних лікарських засобів зазвичай призводить до швидкого поліпшення стану.

Метаболізм CYP2D6

Трамадол метаболізується ферментом печінки CYP2D6. При дефіциті або повній відсутності цього ферменту у пацієнта можна не досягти адекватного знеболювального ефекту. За оцінками досліджень зазначається, що цей дефіцит може мати до 7 % кавказького населення. Однак, у пацієнтів із дуже швидким метаболізмом існує ризик розвитку опіоїдної токсичності, навіть при призначенні звичайних рекомендованих доз.

Загальні симптоми опіоїдної токсичності включають сплутаність свідомості, сонливість, поверхневе дихання, звужені зіниці, нудоту, блювання, запор і відсутність апетиту. У тяжких випадках можуть виникати симптоми пригнічення кровообігу та дихання, які можуть бути небезпечними для життя, а в дуже рідкісних випадках навіть летальними. Оцінки поширеності дуже швидкого метаболізму у різних популяціях наведені нижче:

Післяопераційне застосування у дітей

У літературних джерелах повідомлялося, що післяопераційний прийом трамадолу призводив до рідкісних, але небезпечних для життя, побічних реакцій у дітей після тонзилектомії та/або аденоїдектомії через обструктивне апное уві сні. Слід вкрай обережно призначати трамадол дітям для післяопераційного знеболення та надзвичайно ретельно спостерігати за симптомами опіоїдної токсичності, включно з пригніченням дихання.

Діти з порушеннями дихальної функції

Трамадол не рекомендується застосовувати дітям, у яких можуть бути порушення функції дихання, у тому числі нервово-мʼязові розлади, тяжкі серцеві або респераторні захворювання, інфекції верхніх дихальних шляхів або легенів, множинні травми або обширне хірургічне втручання. Ці фактори можуть погіршити симптоми опіоїдної токсичності.

При прийомі трамадолу, особливо при тривалому застосуванні, може розвинутися толерантність, а також психологічна і фізична залежність. У пацієнтів, схильних до зловживання лікарськими засобами або виникнення залежності, лікування трамадолом слід проводити тільки впродовж короткого періоду і під суворим наглядом лікаря.

Якщо пацієнт більше не потребує лікування трамадолом, може бути доцільним поступове зниження дози для запобігання симптомам відміни.

Трамадол не придатний для замісної терапії опіоїдозалежних пацієнтів. Незважаючи на те, що трамадол є опіоїдним агоністом, він не може пригнічувати симптоми відміни морфіну.

Розчин для інʼєкцій містить менше 0,7 мг/1 мл натрію, тобто майже вільний від натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Дослідження на тваринах показали, що дуже високі дози трамадолу впливають на розвиток органів, ріст кісток та на летальність новонароджених. Трамадол проходить через плацентарний бар’єр. Достатні дані щодо безпеки застосування трамадолу під час вагітності у людини відсутні, тому вагітним не можна застосовувати цей лікарський засіб.

Трамадол, що застосовується до або під час пологів, не впливає на скорочення матки. Він може спричинити зміну частоти дихання новонароджених, зазвичай клінічно незначущу. Тривале застосування трамадолу у період вагітності може призвести до абстинентного синдрому у новонароджених.

Приблизно 0,1 % дози, яку отримує жінка у період годування груддю, проникає у грудне молоко. У ранньому післяпологовому періоді при пероральному застосуванні матір’ю добової дози до 400 мг, середня кількість трамадолу, яку отримує немовля з грудним молоком, становить 3 % від материнської дози, скоригованої за масою тіла. Тому трамадол не слід застосовувати під час годування груддю або слід припинити годування груддю під час терапії трамадолом.

Зазвичай після застосування одноразової дози трамадолу годування груддю переривати не обовʼязково.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Трамадол навіть у рекомендованих дозах може спричиняти такі ефекти, як сонливість і запаморочення, і таким чином змінює здатність адекватно реагувати на навколишнє середовище, що погіршує здатність брати активну участь у дорожньому русі або керувати механізмами. Тому під час застосування лікарського засобу необхідно утримуватися від керування автотранспортом або іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Спосіб застосування та дози.

Цілі лікування та його припинення

Перед початком лікування трамадолом слід узгодити з пацієнтом стратегію лікування, зокрема тривалість і цілі лікування, відповідно до протоколу лікування болю. Під час терапії лікарю потрібно підтримувати тісний контакт із пацієнтом, щоб оцінити необхідність продовження лікування, розглянути питання про припинення лікування та, як буде треба, скоригувати дози. Коли пацієнт більше не потребує терапії трамадолом, можна порекомендувати поступово знижувати дозу, щоб запобігти виникненню симптомів абстиненції. Якщо біль адекватно не контролюється, слід розглянути можливість виникнення гіпералгезії, розвитку звикання та прогресування основного захворювання (див. розділ «Особливості застосування»).

Дози і тривалість лікування встановлює лікар індивідуально з урахуванням інтенсивності больового синдрому.

Лікарський засіб можна вводити внутрішньовенно, внутрішньомʼязово або підшкірно.

Дорослі і діти віком від 14 років:

Якщо після застосування разової дози трамадолу 50 мг полегшення болю не настає впродовж 30–60 хв, то можна призначити другу разову дозу 50 мг.

При сильному болю може знадобитися більш висока початкова доза трамадолу гідрохлориду (100 мг). Залежно від інтенсивності болю тривалість дії становить 4–8 годин. У ранньому післяопераційному періоді у разі необхідності для додаткового знеболення можуть знадобитися більш високі дози.

Добова доза не повинна перевищувати дози, яка зазвичай застосовується. Для усунення болю рекомендовано призначати найменшу ефективну дозу. Добову дозу 400 мг трамадолу не слід перевищувати, за винятком специфічних клінічних обставин (наприклад, біль при раку або тяжкий післяопераційний біль).

Діти віком від 1 до 14 років.

Призначають 1–2 мг трамадолу гідрохлориду на 1 кг маси тіла у вигляді одноразової дози. Слід призначати найменшу ефективну дозу трамадолу. Добова доза — 4–8 мг/кг маси тіла. Максимальна добова доза трамадолу — 8 мг/кг маси тіла або 400 мг трамадолу.

Лікарський засіб необхідно розводити водою для інʼєкцій.

Нижче наведені концентрації, досягнуті при розведенні водою для інʼєкцій.

Розрахунок повної дози трамадолу гідрохлориду (мг): маса тіла (кг) × доза (мг/кг).

Розрахунок обʼєму (мл) розведеного розчину для введення: розподілити цілу дозу (мг) на відповідну концентрацію розведеного розчину (мг/мл):

Приклад: для дитини масою тіла 45 кг слід призначати дозу 1,5 мг трамадолу гідрохлориду на
1 кг маси тіла. Для цього необхідно 67,5 мг трамадолу гідрохлориду. 2 мл лікарського засобу (еквівалентно 2 ампулам по 1 мл) розвести 4 мл води для інʼєкцій. Це дає концентрацію 16,7 мг трамадолу гідрохлориду на 1 мл. Потім ввести 4 мл розчину (приблизно 67 мг трамадолу гідрохлориду). Залишки розчину утилізувати.

Пацієнти літнього віку.

Пацієнтам літнього віку (віком до 75 років), які не мають клінічно вираженої печінкової або ниркової недостатності, коригування дози зазвичай не потрібне.

Печінкова та ниркова недостатність/діаліз.

У хворих із порушеннями функції печінки та/або нирок легкого та помірного ступеня виведення трамадолу уповільнене. Таким хворим у разі необхідності збільшують міждозовий інтервал відповідно до потреби.

Примітка. Слід застосовувати тільки рекомендовані низькі дози лікарського засобу. При лікуванні хронічного болю лікарський засіб призначати відповідно до встановленого режиму.

Розчин для інʼєкцій вводити повільно, тобто 1 мл лікарського засобу (еквівалентно 50 мг трамадолу гідрохлориду) за хвилину, або розводити у розчині для інфузій і вводити у вигляді інфузій.

Тривалість лікування.

Не застосовувати лікарський засіб довше, ніж рекомендовано. Якщо, залежно від характеру і тяжкості захворювання, необхідне тривале знеболення трамадолом, то слід регулярно і ретельно контролювати стан хворого (якщо потрібно, то з перервою терапії) для визначення необхідності подальшого лікування.

Діти.

Не застосовувати дітям віком до 1 року.

Передозування.

Симптоми. Специфічний міоз, блювання, серцево-судинний колапс, порушення свідомості аж до коми, судоми і пригнічення дихання аж до зупинки дихання. Також повідомляли про серотоніновий синдром.

Лікування. Слід вжити загальні заходи першої допомоги. Забезпечити прохідність дихальних шляхів (можлива аспірація), підтримку дихання і кровообігу залежно від симптомів. Антидотом при пригніченні дихання є налоксон. У дослідженнях на тваринах виявилося, що налоксон не впливає на судоми, тому слід вводити внутрішньовенно діазепам.

Трамадол тільки у мінімальній кількості виводиться із сироватки крові шляхом гемодіалізу або гемофільтрації. Тому лікування гострого передозування трамадолу за допомогою гемодіалізу або гемофільтрації недостатньо для усунення інтоксикації.

Побічні реакції.

Найчастішими побічними реакціями при застосуванні трамадолу гідрохлориду є нудота та запаморочення, вони виявляються більше ніж у 10 % пацієнтів.

Для оцінки побічних реакцій використовуються такі частоти: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідко (≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (не можна оцінити за наявними даними).

З боку психіки: рідко – галюцинації, сплутаність свідомості, розлади сну, тривожність, нічні жахи.

Після застосування трамадолу можуть мати місце різні побічні психологічні ефекти (залежно від особливостей пацієнта і тривалості лікування). До таких реакцій належать: зміна настрою (зазвичай ейфорія, іноді – дисфорія), зміна активності (зазвичай зниження, іноді – підвищення), зміна когнітивних функцій і сприйняття (наприклад, процес прийняття рішення, розлади сприйняття). Може виникнути залежність.

Можливе виникнення абстинентного синдрому аналогічного такому, як при застосуванні інших опіоїдів. Ці симптоми включають збудження, тривожність, нервозність, порушення сну, гіперкінезію, тремор і розлади з боку травної системи. Інші симптоми спостерігаються дуже рідко після раптової відміни трамадолу, а саме: панічні атаки, тяжкі тривожні розлади, галюцинації, парестезії, шум у вухах, незвичні симптоми з боку ЦНС (наприклад, сплутаність свідомості, манія, деперсоналізація, розлади сприйняття оточуючого середовища (у т. ч. гіперакузія), параноя).

З боку нервової системи: дуже часто – запаморочення; часто – головний біль, затьмарення свідомості; рідко – парестезії, тремор, судоми (епілептиформні напади), мимовільне посмикування мʼязів, порушення координації, непритомність, порушення мовлення; частота невідома – серотоніновий синдром.

Епілептиформні напади виникали переважно після застосування високих доз трамадолу або при сумісному застосуванні лікарських засобів, що знижують судомний поріг (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Особливості застосування»).

З боку органів зору: рідко – міоз, затуманення зору, мідріаз.

З боку серцево-судинної системи: нечасто – вплив на серцево-судинну регуляцію (прискорене серцебиття, тахікардія, ортостатична гіпотензія або циркуляторний колапс). Ці побічні реакції можуть проявитися особливо при внутрішньовенному введенні та в ослаблених пацієнтів.

З боку дихальної системи: рідко – пригнічення дихання, задишка; частота невідома – гикавка. Пригнічення дихання може виникати при значному перевищенні рекомендованих доз і одночасному застосуванні інших речовин, що пригнічують ЦНС (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Були повідомлення про загострення бронхіальної астми, однак, причинно-наслідковий звʼязок не встановлений.

З боку травної системи: дуже часто – нудота; часто – блювання, запор, сухість у роті; нечасто –  позиви до блювання, подразнення травного тракту (наприклад, відчуття тяжкості у шлунку, метеоризм), діарея.

З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко – тимчасове підвищення рівня ферментів печінки, що у часі збігалося з терапією трамадолом.

З боку шкіри: часто – підвищена пітливість; нечасто – шкірні реакції (у тому числі висипання, свербіж, кропивʼянка).

З боку кістково-мʼязової системи: рідко – рухова слабкість.

З боку сечовидільної системи: рідко – розлади сечовипускання (дизурія та затримка сечі).

Загальні порушення: часто – втомлюваність; рідко – алергічні реакції (задишка, бронхоспазм, свистяче дихання, ангіоневротичний набряк), анафілаксія, порушення апетиту; частота невідома – гіпоглікемія.

Лікарська залежність

Повторне застосування трамадолу, навіть у терапевтичних дозах, може призвести до лікарської залежності. Ризик розвитку лікарської залежності пов’язаний з індивідуальними факторами ризику пацієнта, дозуванням та тривалістю лікування опіоїдами (див. розділ «Особливості застосування»).

Повідомлення про випадки побічних реакцій.

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °С в сухому, захищеному від світла місці.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 1 мл або 2 мл в ампулі; по 5 ампул у пластиковому лотку, по 1 або 2 лотка у картонній пачці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Белко Фарма.

Belco Pharma.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

515, Модерн Індастріал Естейт, Бахадургарх – 124507, (Гарʼяна), Індія.

515, Modern Industrial Estate, Bahadurgarh – 124507 Haryana, India.

Заявник.

ТОВ «РЕАКТФАРМ».

Місцезнаходження заявника.

Україна, 01133, місто Київ, вул. Коновальця Євгена, будинок 36Д, офіс 42.