УВІРОМЕД

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

УВІРОМЕД

(UVIROMED)

 

 

Склад:

діюча речовина: валацикловір;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить валацикловіру (у формі валацикловіру гідрохлориду) 1000 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна тип 101, повідон К30, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;

плівкова оболонка: Opadry^® II 85F18422 White (спирт полівініловий частково гідролізований, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь (макрогол), тальк).

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: довгасті двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору, з гравіруванням «U1000» з одного боку та з розподільчою рискою з іншого боку.

 

Фармакотерапевтична група.

Противірусні засоби прямої дії. Код ATХ J05A B11.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Валацикловір – противірусний засіб, L-валіновий ефір ацикловіру, що є аналогом пуринового (гуанін) нуклеозиду. В організмі людини валацикловір швидко та майже повністю перетворюється в ацикловір і валін за допомогою валацикловіргідролази. Ацикловір є специфічним інгібітором вірусів герпесу з активністю in vitro проти вірусів простого герпесу І та ІІ типу, вірусу Varicella zoster, цитомегаловірусу, вірусу Епштейна-Барр та вірусу герпесу людини VІ типу. Ацикловір інгібує синтез вірусної ДНК одразу після фосфорилювання і перетворення в активну форму трифосфат ацикловіру. На першій стадії фосфорилювання необхідна активність вірусоспецифічного ферменту. Для вірусу простого герпесу, вірусу Varicella zoster та вірусу Епштейна-Барр – це вірусна тимідинкіназа (ТК), яка наявна лише у клітинах, інфікованих вірусом. Часткова селективність фосфорилювання зберігається при цитомегаловірусній інфекції та опосередковується через продукт гена фосфотрансферази UL97. Активація ацикловіру специфічним вірусним ферментом значною мірою пояснює його селективність.

Процес фосфорилювання ацикловіру (перетворення з моно- у трифосфат) здійснюється клітинними кіназами. Ацикловіру трифосфат конкурентно інгібує вірусну ДНК-полімеразу та інкорпорується у вірусну ДНК, що призводить до облігатного (повного) розриву ланцюга, припинення синтезу ДНК і, отже, до блокування реплікації вірусу.

Резистентність зумовлена дефіцитом ТК вірусу, що призводить до надмірного розповсюдження вірусу в організмі господаря. Іноді зменшена чутливість до ацикловіру зумовлена появою штамів вірусу з порушеною структурою вірусної ТК або ДНК-полімерази. Вірулентність цих різновидів вірусу нагадує таку в його дикого штаму.

Широке моніторування клінічних ізолятів вірусу простого герпесу та вірусу Varicella zoster у хворих, які лікувались ацикловіром, дало можливість з’ясувати, що у хворих із нормальним імунітетом вірус зі зменшеною чутливістю до ацикловіру зустрічається винятково рідко і нечасто проявляється лише у хворих з тяжкими порушеннями імунітету, наприклад після трансплантації органів або у реципієнтів кісткового мозку, при проведенні хіміотерапії злоякісних новоутворень та у ВІЛ-інфікованих.

Валацикловір прискорює припинення болю при лікуванні оперізувального герпесу, зменшує тривалість больового синдрому. Також зменшується кількість хворих із зостерасоційованим болем, у тому числі з гострою та постгерпетичною невралгією.

Профілактика цитомегаловірусної інфекції за допомогою валацикловіру зменшує ризик гострого відторгнення трансплантата (хворі після пересадження нирок), частоту виникнення опортуністичних інфекцій та інших інфекцій, спричинених вірусом герпесу (вірусом простого герпесу та вірусом Herpes zoster).

Фармакокінетика.

Абсорбція.

Після перорального прийому валацикловір добре всмоктується, швидко та майже повністю перетворюється в ацикловір і валін. Це перетворення, очевидно, відбувається за допомогою ферменту валацикловіргідролази, виділеного з печінки людини. Біодоступність ацикловіру при прийомі 1 г валацикловіру становить 54 % і не зменшується під час вживання їжі. Фармакокінетика валацикловіру не є дозозалежною. Швидкість та ступінь абсорбції зменшуються зі збільшенням дози, спричиняючи менш пропорційне збільшення максимальної концентрації (С_max) у межах терапевтичного збільшення доз та зменшення біодоступності при застосуванні доз, більших за 500 мг. С_max ацикловіру становить 10–37 мкмоль (2,2–8,3 мкг/мл) після застосування одиничної дози 250–2000 мг валацикловіру здоровими добровольцями з нормальною функцією нирок, а медіана часу досягнення цієї концентрації становить 1–2 години. С_max валацикловіру в плазмі крові становить всього 4 % від концентрації ацикловіру, досягається в середньому через 30–100 хвилин і через 3 години зменшується нижче вимірюваної кількості. Фармакокінетичні параметри валацикловіру та ацикловіру після одноразового та повторного введення подібні.

Розподіл.

Зв’язування валацикловіру з білками плазми крові дуже низьке – 15 %. Проникнення у цереброспінальну рідину (ЦСР), що визначається співвідношенням ЦСР/AUC (площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час») плазми крові – приблизно 25 % для ацикловіру й метаболіту 8-гідроксіацикловіру та 2,5 % для метаболіту 9-карбоксиметоксиметилгуаніну.

Метаболізм.

Після перорального застосування валацикловір конвертується до ацикловіру та L-валіну через метаболізм першого проходження у кишечнику та/або печінці. Невеликою мірою ацикловір конвертується у метаболіт 9-карбоксиметоксиметилгуанін за допомогою алкоголь- та альдегіддегідрогенази та у 8-гідроксіацикловір за допомогою альдегідоксидази. Приблизно 88 % загальної експозиції валацикловіру у плазмі крові належить ацикловіру, 11 % – 9-карбоксиметоксиметилгуаніну та 1 % – 8-гідроксіацикловіру. Ні валацикловір, ні ацикловір не метаболізуються ферментами цитохрому Р450_.

 

Виведення.

Період напіввиведення ацикловіру після одноразового та багаторазового застосування валацикловіру хворим із нормальною функцією нирок становить приблизно 3 години. Валацикловір виводиться із сечею головним чином у вигляді ацикловіру (більше 80 % дози) та його метаболіту 9-карбоксиметоксиметилгуаніну.

Особливі групи пацієнтів.

У хворих із термінальною стадією ниркової недостатності період напіввиведення ацикловіру становить приблизно 14 годин.

Вірус оперізувального герпесу та вірус простого герпесу суттєво не змінюють фармакокінетику ацикловіру та валацикловіру після перорального застосування валацикловіру.

У дослідженні фармакокінетики валацикловіру та ацикловіру під час пізніх термінів вагітності AUC ацикловіру у фазі плато після застосування валацикловіру в дозі 1000 мг була приблизно у 2 рази вищою, ніж після застосування ацикловіру перорально у дозі    1200 мг на добу.

У пацієнтів з ВІЛ-інфекцією фармакокінетичні характеристики ацикловіру після застосування одноразової або багаторазової дози 1000 мг або 2000 мг валацикловіру не змінювалися порівняно з такими у здорових добровольців.

У реципієнтів трансплантатів органів, які застосовували валацикловір у дозі 2000 мг 4 рази на добу, С_max ацикловіру дорівнювала або перевищувала таку у здорових добровольців, які отримували таку ж дозу, а добові показники AUC були значно більшими.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

• Лікування оперізувального герпесу (Herpes zoster).
• Лікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, спричинених вірусом простого герпесу, включаючи первинний та рецидивний генітальний герпес.
• Лікування лабіального герпесу (губної гарячки).
• Превентивне лікування (супресія) рецидивів інфекцій шкіри та слизових оболонок,  спричинених вірусом простого герпесу, включаючи генітальний герпес.
• Зменшення ризику передачі вірусу генітального герпесу здоровому партнеру при застосуванні валацикловіру як супресивної терапії у комбінації з дотриманням правил безпечного сексу.
• Профілактика цитомегаловірусної інфекції та захворювання після трансплантації органів.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до валацикловіру, ацикловіру та/або до допоміжних речовин лікарського засобу.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Будь-яких клінічно значущих форм взаємодії виявлено не було.

Ацикловір виводиться переважно у незміненому стані зі сечею шляхом активної канальцевої секреції. Будь-які лікарські засоби, що застосовуються одночасно і мають вплив на цей механізм виведення, можуть збільшувати концентрацію ацикловіру у плазмі крові. Після прийому валацикловіру в дозі 1 г циметидину і пробенециду, які блокують канальцеву секрецію, збільшується AUC ацикловіру і зменшується його нирковий кліренс, проте необхідність у зміні дози відсутня з огляду на широкий терапевтичний індекс ацикловіру.

Щодо хворих, які отримують валацикловір у більшій дозі (4 г і більше на добу), слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні його з лікарськими засобами, що конкурують з ацикловіром за шляхи виведення, оскільки це може призвести до збільшення рівня у плазмі крові одного або обох лікарських засобів та їх метаболітів.

При одночасному застосуванні з мікофенолату мофетилом (імуносупресорним засобом, що застосовується після пересадження органів) підвищується рівень у плазмі крові ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу.

Також слід дотримуватися обережності (рекомендовано проводити моніторинг змін функції нирок) при одночасному застосуванні високих доз валацикловіру (4 г і більше) та інших лікарських засобів, що впливають на функцію нирок (наприклад, циклоспорину, такролімусу).

 

Особливості застосування.

Реакція на лікарський засіб з еозинофілією та системними симптомами (DRESS).

При застосуванні валацикловіру повідомлялося про виникнення DRESS-синдрому, який може загрожувати життю або мати летальний наслідок. У разі застосування лікарського засобу пацієнтів слід попередити про ознаки та симптоми DRESS-синдрому та ретельно контролювати можливі шкірні реакції, включаючи гарячку, сильний висип, лущення шкіри, набряк обличчя, лімфаденопатію, грипоподібний синдром, жовтяницю, задишку, сухий кашель, біль або дискомфорт у грудях, зневоднення та еозинофілію. Якщо з’являються ознаки та симптоми, що свідчать про DRESS-синдром, слід негайно припинити застосування лікарського засобу та розглянути альтернативне лікування за необхідності. Якщо у пацієнта розвинувся DRESS-синдром, застосування валацикловіру даному пацієнту поновлювати не можна.

Гідратація.

Під час застосування лікарського засобу потрібно підтримувати адекватний рівень споживаної рідини пацієнтам із підвищеним ризиком дегідратації, особливо хворим літнього віку.

Застосування пацієнтам із порушеннями функції нирок і хворим літнього віку.

Ацикловір виводиться нирками, тому дозу лікарського засобу слід зменшити для хворих із порушеннями функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Хворі літнього віку мають знижену функцію нирок, тому потребують корекції дози. У пацієнтів із порушеннями функції нирок та у хворих літнього віку підвищується ризик розвитку неврологічних ускладнень, їм необхідний ретельний нагляд для виявлення цих ефектів. За даними повідомлень, такі реакції є у більшості випадків оборотними після припинення лікування (див. розділ «Побічні реакції»).

Застосування більш високих доз валацикловіру при печінковій недостатності та трансплантації печінки.

Щодо застосування більш високих доз валацикловіру (4 мг і більше на добу) для лікування пацієнтів із захворюваннями печінки даних немає, тому лікарський засіб необхідно з обережністю застосовувати таким хворим. Спеціальні дослідження щодо застосування валацикловіру при трансплантації печінки не проводились, однак було встановлено, що профілактика за допомогою високих доз ацикловіру зменшує частоту інфікування та захворювання, спричинених цитомегаловірусом.

Застосування при лікуванні оперізувального герпесу.

При застосуванні лікарського засобу хворим, особливо з ослабленим імунітетом, необхідно уважно стежити за клінічною відповіддю. Якщо відповідь на лікування недостатня, рекомендується застосування внутрішньовенної противірусної терапії. Пацієнтів з ускладненим оперізувальним герпесом, наприклад з ураженням вісцеральних органів, дисемінацією вірусу, моторною нейропатією, енцефалітом та цереброваскулярними порушеннями, слід лікувати внутрішньовенними противірусними засобами.

Крім того, хворим з ослабленим імунітетом, які мають герпетичні ураження очей або мають високий ризик дисемінації хвороби та ураження вісцеральних органів, необхідно застосовувати противірусні засоби внутрішньовенно.

Застосування для зменшення передачі вірусу генітального герпесу.

Супресивна терапія валацикловіром зменшує ризик передачі генітального герпесу. Вона не виліковує герпетичну інфекцію, а також повністю не виключає ризик передачі вірусу. Додатково до терапії лікарським засобом рекомендується, щоб хворі дотримувалися правил безпечного сексу.

Застосування при цитомегаловірусній інфекції.

Інформація щодо ефективності валацикловіру, отримана при лікуванні хворих з високим ризиком цитомегаловірусної інфекції з метою профілактики після трансплантації органів, показала, що лікарський засіб слід застосовувати цим пацієнтам, якщо з причин безпеки припинено застосування валганцикловіру або ганцикловіру. Застосування високих доз валацикловіру, необхідне для профілактики цитомегаловірусної інфекції, може спричиняти частіше виникнення побічних реакцій, включаючи порушення з боку нервової системи, порівняно зі застосуванням нижчих доз, що застосовуються при інших показаннях. У разі застосування лікарського засобу слід уважно стежити за функцією нирок пацієнтів та проводити відповідну корекцію дозування.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Клінічних досліджень з вивчення впливу валацикловіру на фертильність людини не проводили, однак після 6 місяців щоденного застосування ацикловіру в дозі від 400 мг до   1 г змін у кількості, морфології та рухливості сперматозоїдів не спостерігалось.

Вагітність.

Дані про застосування валацикловіру у період вагітності обмежені. Лікарський засіб у період вагітності можна застосовувати лише тоді, коли потенційна користь від лікування матері перевищує можливий ризик для плода. Існують задокументовані дані з реєстру спостереження за вагітними, які застосовували валацикловір або будь-яку форму ацикловіру (активний метаболіт валацикловіру): 111 та 1 246 жінок відповідно (29 і 756 вагітних відповідно застосовували валацикловір або будь-яку форму ацикловіру у І триместрі вагітності). За результатами цього спостереження не було помічено збільшення уроджених дефектів у новонароджених серед вагітних, які приймали ацикловір, порівняно зі загальною популяцією таких пацієнтів. Будь-який уроджений дефект не мав унікального або стійкого характеру, щоб можна було визначити єдину причину їх виникнення. З огляду на малу кількість вагітних, за якими проводилося спостереження, достовірного та остаточного висновку щодо безпеки застосування валацикловіру вагітними зробити не можна (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Період годування груддю.

Ацикловір, головний метаболіт валацикловіру, проникає у грудне молоко. Було встановлено, що після щоденного застосування 500 мг валацикловіру середня С_max ацикловіру у грудному молоці у 0,5–2,3 (у середньому в 1,4) раза перевищувала концентрацію ацикловіру у плазмі крові матері. Співвідношення між концентрацією ацикловіру у грудному молоці та плазмі крові матері становить від 1,4 до 2,6 (у середньому 2,2). Середня концентрація ацикловіру у грудному молоці становила 2,24 мкг/мл (9,95 мкмоль). У разі прийому валацикловіру матір’ю у дозі 500 мг 2 рази на добу дитина з грудним молоком отримає дозу ацикловіру приблизно 0,61 мкг/кг на добу. Період напіввиведення ацикловіру з грудного молока є аналогічним до такого з плазми крові. Незмінений валацикловір у плазмі крові матері, грудному молоці або сечі немовляти не виявляється.

У період грудного вигодовування лікарський засіб слід застосовувати з обережністю, лише у випадках клінічної необхідності. Проте ацикловір застосовують для лікування новонароджених з інфекціями, спричиненими вірусом простого герпесу, шляхом внутрішньовенного введення у дозах 30 мг/кг на добу.

Фертильність.

За даними дослідів на тваринах валацикловір не мав впливу на фертильність. Однак застосування високих парентеральних доз ацикловіру спричиняло тестикулярний ефект у щурів та собак.

 

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дані клінічних досліджень з цього питання відсутні, фармакологія валацикловіру не дає підстав очікувати будь-який негативний вплив. Проте під час оцінки здатності пацієнта керувати автотранспортом або іншими механізмами слід враховувати його клінічний стан і профіль побічних ефектів валацикловіру.

 

Спосіб застосування та дози.

Лікарський засіб призначений для перорального застосування.

Лікування оперізувального герпесу.

Лікарський засіб застосовувати у дозі 1000 мг 3 рази на добу, протягом 7 днів.

Лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу.

Хворі з нормальним імунітетом (дорослі).

Лікарський засіб застосовувати у дозі 500 мг (¹/₂ таблетки) 2 рази на добу.

Для рецидивних випадків лікування має тривати 3 або 5 днів. При первинному перебігу, який може бути більш тяжким, лікування необхідно продовжити з 5 до 10 днів. Лікування слід розпочинати якомога раніше. Для рецидивних форм інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, ідеальним було б застосування лікарського засобу у продромальному періоді або одразу ж після появи перших симптомів. Валацикловір може попередити розвиток уражень при рецидивах інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, за умови початку лікування одразу ж після появи перших симптомів захворювання.

Альтернативне лікування лабіального герпесу (губної гарячки).

Лікарський засіб застосовувати у дозі 2000 мг 2 рази на добу протягом 1 дня. Другу дозу слід застосувати приблизно через 12 годин (не раніше ніж через 6 годин) після першої дози. При такому режимі дозування термін лікування має тривати не більше 1 дня, оскільки доведено, що триваліше застосування не збільшує клінічну ефективність лікування. Лікування потрібно розпочинати при появі перших ранніх симптомів лабіального герпесу (відчуття пощипування, свербіж або печіння у ділянці губ).

Превентивне лікування (супресія) рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу.

Хворі з нормальним імунітетом (дорослі).

Лікарський засіб застосовувати у дозі 500 мг (¹/₂ таблетки) 1 раз на добу.

Хворі з імунодефіцитом (дорослі).

Лікарський засіб застосовувати у дозі 500 мг (¹/₂ таблетки) 2 рази на добу.

Зменшення передачі вірусу генітального герпесу.

Дорослі гетеросексуали з нормальним імунітетом, які мають 9 або менше загострень на рік.

Лікарський засіб застосовувати у дозі 500 мг (¹/₂ таблетки) 1 раз на добу.

Даних про зменшення передачі вірусу генітального герпесу в інших популяціях хворих немає.

Профілактика цитомегаловірусної інфекції та захворювання після трансплантації органів.

Дорослі та діти віком від 12 років.

Лікарський засіб застосовувати у дозі 2000 мг 4 рази на добу, якомога раніше після трансплантації. При нирковій недостатності дози зменшуються (див. «Дозування при порушенні функції нирок»). Тривалість лікування зазвичай становить 90 днів, але може бути продовжена для пацієнтів з високим ступенем ризику.

Особливі категорії пацієнтів.

Пацієнти з порушеннями функції нирок.

Лікарський засіб слід з обережністю застосовувати хворим із порушеннями функції нирок. Обов’язково потрібно підтримувати адекватний рівень гідратації організму.

Режим дозування залежить від кліренсу креатиніну та показань (див. таблицю нижче).

 

Терапевтичне показання	Кліренс креатиніну, мл/хв	Доза валацикловіру
Herpes zoster (лікування) дорослі хворі з нормальним імунітетом та хворі з імунодефіцитом	50 і більше 30-49 10-29 менше 10	1 г 3 рази на добу 1 г 2 рази на добу 1 г 1 раз на добу 500 мг 1 раз на добу
Herpes simplex (лікування)
дорослі хворі з нормальним імунітетом	30 і більше менше 30	500 мг 2 рази на добу 500 мг 1 раз на добу
Herpes labialis (лікування) дорослі хворі з нормальним імунітетом	50 і більше 30-49 10-29 менше 10	2 г 2 рази на добу 1 г 2 рази на добу 500 мг 2 рази на добу 500 мг 1 раз
Herpes simplex (запобігання)
дорослі хворі з нормальним імунітетом	30 і більше менше 30	500 мг 1 раз на добу 250* мг 1 раз на добу
дорослі хворі з імунодефіцитом	30 і більше менше 30	500 мг 2 рази на добу 500 мг 1 раз на добу
Профілактика цитомегаловірусної інфекції	75 і більше 50-75 25-50 10-25 менше 10 або діаліз	2 г 4 рази на добу 1,5 г 4 рази на добу 1,5 г 3 рази на добу 1,5 г 2 рази на добу 1,5 г 1 раз на добу

*Застосовувати в інших лікарських формах з можливістю такого дозування (таблетки у дозі 250 мг).

Пацієнтам, які знаходяться на інтермітуючому гемодіалізі, рекомендується застосовувати ті ж дози валацикловіру, що й пацієнтам із кліренсом креатиніну менше 15 мл/хв. Дози необхідно призначати після проведення гемодіалізу.

Кліренс креатиніну потрібно постійно контролювати, особливо у періоди, коли функція нирок може швидко змінюватися, наприклад одразу після трансплантації. Відповідно слід змінювати дозу лікарського засобу.

Пацієнти з порушеннями функції печінки.

Змінювати дозу хворим із легким або помірним ступенем цирозу немає потреби (синтезуюча функція печінки збережена). Показники фармакокінетики при пізніх стадіях цирозу (з порушенням синтезуючої функції печінки та наявністю ознак портального блоку) свідчать про відсутність потреби змінювати дозування, однак клінічний досвід обмежений.

Про застосування вищих доз (4000 мг і більше) на добу див. розділ «Особливості застосування».

Пацієнти літнього віку.

Дозування лікарського засобу потребує корегування, щоб уникнути можливих порушень функції нирок (див. «Дозування при порушенні функції нирок»). Необхідно підтримувати адекватний рівень гідратації організму.

 

Діти.

Лікарський засіб застосовувати дітям віком від 12 років для профілактики цитомегаловірусної інфекції та захворювання після трансплантації органів.

 

Передозування.

Симптоматика.

При передозуванні валацикловіру повідомлялося про розвиток гострої ниркової недостатності та неврологічних симптомів, включаючи сплутаність свідомості, галюцинації, ажитацію, зниження розумових здібностей і кому. Можливі нудота і блювання. Для запобігання ненавмисному передозуванню слід бути обережним при застосуванні лікарського засобу. Багато випадків передозування були пов'язані зі застосуванням валацикловіру для лікування хворих із нирковою недостатністю та хворих літнього віку, яким не було відповідно зменшено дозу.

Лікування.

У разі передозування пацієнтам необхідно перебувати під ретельним медичним наглядом для виявлення проявів токсичності. Гемодіаліз значно прискорює виведення ацикловіру з крові, тому його можна вважати оптимальним способом лікування у випадку симптоматичного передозування.

 

Побічні реакції.

Найпоширенішими побічними реакціями, за даними клінічних досліджень валацикловіру, були головний біль та нудота. Серед більш серйозних побічних реакцій були повідомлення про тромботичну тромбоцитопенічну пурпуру/гемолітичний уремічний синдром, гостру ниркову недостатність, неврологічні порушення та DRESS-синдром (див. розділ «Особливості застосування»).

Побічні реакції, відомості про які наведено нижче, класифіковані за органами і системами та за частотою їх виникнення. За частотою виникнення розподілені на такі категорії:

дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та <1/10), нечасто (≥1/1000 та <1/100), рідко               (≥1/10000 та <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (не може бути визначена на основі наявних даних).

За даними клінічних досліджень.

З боку нервової системи:

часто – головний біль.

З боку травного тракту:

часто – нудота.

За даними постліцензійного нагляду.

З боку крові та лімфатичної системи:

дуже рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія.

Лейкопенія головним чином спостерігається у хворих з імунодефіцитом.

З боку імунної системи:

дуже рідко – анафілаксія.

З боку нервової системи та психіки:

рідко – запаморочення, сплутаність свідомості, галюцинації, зниження розумових здібностей; дуже рідко – збудження, тремор, атаксія, дизартрія, психотичні симптоми, судоми, енцефалопатія, кома.

Вищенаведені симптоми є у більшості випадків оборотними і спостерігаються головним чином у хворих з нирковою недостатністю або з іншими факторами схильності (див. розділ «Особливості застосування»). У хворих після трансплантації органів, які застосовують валацикловір для профілактики цитомегаловірусної інфекції у високих дозах (8 г на добу), неврологічні реакції виникають частіше, ніж у хворих, які застосовують менші дози.

З боку дихальної системи та органів грудної клітки:

нечасто – задишка.

З боку травного тракту:

рідко – дискомфорт у животі, блювання, діарея.

З боку гепатобіліарної системи:

дуже рідко – оборотне збільшення рівня печінкових функціональних тестів.

Періодично це описується як гепатит.

З боку шкіри та підшкірної тканини:

нечасто – висипання, включаючи явища фотосенсибілізації; рідко – свербіж; дуже рідко – кропив’янка, ангіоневротичний набряк; частота невідома – реакція на лікарський засіб з еозинофілією та системними симптомами (DRESS) (див. розділ «Особливості застосування»).

 

 

З боку нирок та сечовидільної системи:

рідко – порушення функції нирок; дуже рідко – гостра ниркова недостатність, біль у нирках, гематурія (часто асоційована з іншими порушеннями функції нирок); невідомо –  тубулоінтерстиціальний нефрит. Біль у нирках може бути асоційований з нирковою недостатністю.

Повідомлялося про утворення преципітатів ацикловіру у канальцях нирок. Під час лікування слід забезпечити адекватний рівень гідратації пацієнта (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші.

Є повідомлення про ниркову недостатність, мікроангіопатичну гемолітичну анемію та тромбоцитопенію (інколи у комбінації) у тяжких хворих з імунодефіцитом, особливо у хворих з пізніми стадіями ВІЛ-хвороби, які отримували високі дози (8000 мг на добу) валацикловіру протягом тривалого часу у клінічних дослідженнях. Ці ж явища були зафіксовані у пацієнтів з такими ж захворюваннями, але які не лікувалися валацикловіром.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції, що виникли після реєстрації лікарського засобу, дуже важливі. Це дає змогу постійно спостерігати за співвідношенням користі/ризику при застосуванні лікарського засобу. Працівники системи охорони здоров’я повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему фармаконагляду.

 

Термін придатності.

3 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 ºС у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.

По 7 таблеток у блістері, по 3 або 6 блістерів у картонній коробці; по 10 таблеток у блістері, по 1 блістеру в картонній коробці.

 

Категорія відпуску.

За рецептом.

 

Виробник.

УОРЛД МЕДИЦИН ІЛАЧ САН. ВЕ ТІДЖ. A.Ш./

WORLD MEDICINE ILAC SAN. VE TIC. A.S.

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

15 Теммуз Махаллеші Джамі Йолу Джаддесі №50 Гюнешлі Багджилар/Стамбул, Туреччина/

15 Temmuz Mahallesi Cami Yolu Caddesi No:50 Gunesli Bagcilar/Istanbul, Turkey.

 

Заявник.

ТОВ «УОРЛД МЕДИЦИН», Україна/

WORLD MEDICINE, LLC, Ukraine.