ФІЛАП

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

ФІЛАП

(FILUP)

 

Склад:

діюча речовина: sildenafilum;

1 таблетка, вкрита оболонкою, містить силденафілу цитрат, що еквівалентно cилденафілу 50 мг або 100 мг;

Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна; кальцію гідрофосфат безводний; натрію кроскармелоза; магнію стеарат; плівкове покриття: опадрай червоний 06В 55000: (гіпромелоза, понсо 4R (Е 124), макрогол 400, титану діоксид (Е 171), заліза оксид червоний (Е 172), індигокармін (Е 132)).

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 50 мг: червоні таблетки, вкриті оболонкою, у формі трикутника із закругленими краями, з тисненням «S22» з одного боку та гладенькі з іншого;

таблетки по 100 мг: червоні таблетки, вкриті оболонкою, у формі трикутника із закругленими краями, з тисненням «S23» з одного боку та гладенькі з іншого.

 

Фармакотерапевтична група. Засоби, що застосовуються при еректильній дисфункції. Силденафіл. Код ATХ G04B E03.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Силденафіл – пероральний лікарський засіб для лікування еректильної дисфункції. При наявності сексуальної стимуляції препарат відновлює ослаблену еректильну функцію за рахунок посилення притоку крові до пеніса.

Фізіологічний механізм, що відповідає за ерекцію пеніса, включає вивільнення оксиду азоту (NO) в кавернозному тілі під час сексуальної стимуляції. Після цього оксид азоту активує фермент гуанілатциклазу, зумовлюючи підвищення рівня циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), що призводить до розслаблення гладкої мускулатури в кавернозному тілі та забезпечує приток крові.

Силденафіл – потужний та селективний інгібітор специфічної для цГМФ фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ5) у кавернозному тілі, де ФДЕ5 відповідає за розщеплення цГМФ. Силденафіл впливає на ерекцію через периферичні механізми дії. Силденафіл не чинить прямого релаксуючого впливу на ізольоване людське кавернозне тіло, але потужно посилює релаксуючий ефект NO на цю тканину. Якщо при активованому метаболічному шляху NO/цГМФ відбувається сексуальна стимуляція, гальмування ФДЕ5 силденафілом спричиняє підвищення рівня цГМФ у кавернозному тілі. Таким чином, сексуальна стимуляція є необхідною, щоб отримати очікуваний позитивний фармакологічний ефект силденафілу.

Вплив на фармакодинаміку

Дослідження in vitro показали, що силденафіл є селективним щодо ФДЕ5, яка бере участь у процесі ерекції. Він більш потужно впливає на ФДЕ5, ніж на інші відомі фосфодіестерази. Селективність його у 10 разів вища, ніж щодо ФДЕ6, яка бере участь у метаболічному шляху фотоперетворення у сітківці. При застосуванні у максимальній рекомендованій дозі селективність силденафілу у 80 разів вища, ніж щодо ФДЕ1, і більше ніж у 700 разів вища, ніж щодо ФДЕ 2, 3, 4, 7, 8, 9, 10 і 11. Зокрема, силденафіл має більшу ніж у 4000 разів селективність для ФДЕ5, ніж для ФДЕ3, ізоформи цАМФ-специфічної фосфодіестерази, задіяної у контролі скоротливості серцевого м’яза.

Фармакокінетика.

Всмоктування

Силденафіл швидко всмоктується. Максимальна зафіксована плазмова концентрація досягається протягом проміжку часу від 30 до 120 хвилин (медіана – 60 хвилин) після перорального прийому у стабільному стані. Середня абсолютна пероральна біодоступність становить 41 % (діапазон від 25 до 63 %). Після перорального прийому AUC та C_max силденафілу зростають пропорційно до дози у межах рекомендованого діапазону дозування (25–100 мг).

Якщо силденафіл приймаюти разом з їжею, швидкість всмоктування зменшується із середньою затримкою T_max, що дорівнює 60 хвилинам, та середнім зменшенням C_max на 29 %.

Розподіл

Середній об’єм розподілу у стаціонарному стані (V_d) для силденафілу становить 105 л, що вказує на проникнення в тканини. Середня максимальна загальна плазмова концентрація силденафілу після разового перорального прийому 100 мг становить приблизно 440 нг/мл (КВ 40 %). Оскільки силденафіл (а також його основний циркулюючий N-дисметилметаболіт) на 96 % зв’язується з білками плазми, це зумовлює середню максимальну плазмову концентрацію силденафілу 18 нг/мл (38 нмоль). Зв’язування з білками не залежить від загальної концентрації препарату.

У здорових добровольців, які приймали силденафіл (разова доза 100 мг), через 90 хвилин після прийому в еякуляті визначалося менше 0,0002 % (у середньому 188 нг) прийнятої дози.

Метаболізм та виведення

Кліренс силденафілу здійснюється переважно з участю печінкових мікросомальних ізоферментів CYP3А4 (основний шлях) та CYP2С9 (мінімальний шлях). Основний циркулюючий метаболіт утворюється шляхом N-диметилювання силденафілу. Цей метаболіт має профіль селективності щодо фосфодіестераз, подібний до силденафілу, а також активність in vitro щодо ФДЕ5 приблизно 50 % від активності вихідної речовини. Плазмова концентрація цього метаболіту становить приблизно 40 % від зафіксованої концентрації силденафілу.

N-дисметилметаболіт далі метаболізується, його кінцевий період напіввиведення приблизно дорівнює 4 годинам.

Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/год, термінальний період напіввиведення – 3–5 годин. Після перорального або внутрішньовенного застосування силденафіл виводиться у вигляді метаболітів переважно з калом (приблизно 80 % прийнятої дози) і меншою мірою - із сечею (приблизно 13 % прийнятої дози).

Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів.

Пацієнти літнього віку.

У здорових добровольців літнього віку (від 65 років) спостерігався знижений кліренс силденафілу, що зумовлював приблизно на 90 % вищу плазмову концентрацію силденафілу та активного N-дисметилметаболіту порівняно з зафіксованими у молодших здорових добровольців (18–45 років) концентраціями. Через пов’язану з віком відмінність у зв’язуванні з білками плазми відповідне зростання концентрації вільного силденафілу у плазмі крові дорівнювало приблизно 40 %.

Ниркова недостатність.

У добровольців з легким та помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну від 30 до 80 мл/хв) фармакокінетика силденафілу не змінювалася після перорального прийому дози 50 мг. Середні значення AUC та C_max N-дисметилметаболіту зростали на 126 % та 73 % відповідно порівняно з такими показниками у підібраних за віком добровольців без порушення функції нирок. Проте через значну міжособистісну варіабельність ці відмінності не мали статистичного значення. У добровольців з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) кліренс силденафілу був зниженим, що призводило до середнього зростання AUC та C_max на 100 % і 88  % відповідно порівняно з такими показниками у підібраних за віком добровольців без порушення функції нирок. Крім того, значення AUC та C_max N-дисметилметаболіту були значно підвищеними – на 200 % і на 79 % відповідно.

Печінкова недостатність.

У добровольців з легким та помірним цирозом печінки (класи А і В за класифікацією Чайлда–П’ю) кліренс силденафілу був  зниженим, що призводило до зростання AUC (84 %) та C_max (47 %) порівняно з такими показниками у підібраних за віком добровольців без печінкової недостатності. Про фармакокінетику силденафілу у пацієнтів з тяжким порушенням печінкової функції не повідомляли.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування чоловіків з еректильною дисфункцією, що проявляється нездатністю досягати або зберігати ерекцію статевого члена, достатню для успішного статевого акту.

Для ефективності Філапу необхідне сексуальне збудження.

 

Протипоказання.

Ø   Гіперчутливість до силденафілу або до будь-якого з допоміжних речовин препарату.

Ø   Одночасне застосування з донорами оксиду азоту (такими як амілнітрит) або нітратами у будь-якій формі протипоказане, оскільки відомо, що силденафіл має вплив на шляхи метаболізму оксиду азоту/циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) та потенціює гіпотензивний ефект нітратів.

Ø   Засоби для лікування еректильної дисфункції, включаючи силденафіл, не слід застосовувати чоловікам, для яких сексуальна активність небажана (наприклад пацієнтам із тяжкими серцево-судинними захворюваннями, такими як нестабільна стенокардія або тяжка серцева недостатність).

Ø   Одночасне застосування інгібіторів ФДЕ5 (у тому числі силденафілу) зі стимуляторами гуанілатциклази, такими як ріоцигуат, протипоказане, оскільки може призвести до симптоматичної гіпотензії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Ø   Силденафілу цитрат протипоказаний пацієнтам, які втратили зір на одне око внаслідок неартериїтної передньої ішемічної офтальмонейропатії (НПІОН), незалежно від того, чи були такі епізоди пов’язані з попереднім застосуванням інгібіторів ФДЕ5.

Ø   Безпеку силденафілу не вивчали у нижчезазначених підгрупах пацієнтів, тому його застосування протипоказане: при тяжкому порушенні функції печінки, артеріальній гіпотензії (артеріальний тиск < 90/50 мм рт. ст.), нещодавно перенесених інфарктах міокарда та відомих спадкових дегенеративних захворюваннях сітківки, таких як пігментний ретиніт (менша частина таких пацієнтів мають генетичний дефект фосфодіестерази сітківки).

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Вплив інших лікарських засобів на силденафіл.

Дослідження in vitro. Метаболізм силденафілу відбувається переважно з участю цитохрому Р450 (CYP) ізоформ 3A4 (основний шлях) та 2С9 (мінімальний шлях). Таким чином, інгібітори цих ізоферментів можуть зменшувати кліренс силденафілу.

Дослідження in vivo. Популяційний фармакокінетичний аналіз даних клінічних досліджень показав зменшення кліренсу силденафілу при одночасному застосуванні з інгібіторами CYP3A4 (такими як кетоконазол, еритроміцин, циметидин). Хоча збільшення частоти небажаних явищ у таких пацієнтів не спостерігалося, при одночасному призначенні силденафілу з інгібіторами CYP3A4 рекомендується початкова доза 25 мг.

Одночасний прийом інгібітору протеази ВІЛ ритонавіру, що є високопотужним інгібітором Р450, у стабільному стані (500 мг 2 рази на добу) із силденафілом (разова доза – 100 мг) призводив до зростання на 300 % (у 4 рази) максимальної концентрації (C_max) силденафілу і на 1000 % (в 11 разів) – плазмової площі під кривою «концентрація-час» (AUC) силденафілу. Через 24 години плазмова концентрація силденафілу залишалась приблизно 200 нг/мл порівняно з 5 нг/мг при застосуванні тільки силденафілу. Це узгоджується з вираженим впливом ритонавіру на широкий спектр субстратів Р450. Силденафіл не впливав на фармакокінетику ритонавіру. На основі цих повідомлень про фармакокінетичні результати одночасне введення силденафілу з ритонавіром не рекомендується, і у будь-якому випадку за жодних умов максимальна доза силденафілу не повинна перевищувати 25 мг впродовж 48 годин.

Одночасний прийом інгібітору протеази ВІЛ саквінавіру, інгібітору CYP3A4, в стаціонарному стані (1200 мг 3 рази на добу) із силденафілом (разова доза 100 мг) призводив до зростання на 140 % C_max силденафілу та зростання на 210 % AUC силденафілу. Силденафіл не чинив впливу на фармакокінетику саквінавіру.

Можна очікувати, що такі потужні інгібітори CYP3A4, як кетоконазол та ітраконазол, матимуть більш виражений ефект. При одноразовому прийомі дози 100 мг силденафілу з еритроміцином, специфічним інгібітором CYP3A4, у стаціонарному стані (500 мг 2 рази на добу протягом 5 днів) спостерігалося зростання системної експозиції силденафілу (AUC) на 182 %. У здорових чоловіків-добровольців не помічено ознак впливу азитроміцину  (500 мг 1 раз на добу протягом 3 днів) на AUC, C_max, T_max, константу швидкості виведення або відповідний період напіввиведення силденафілу чи його основних циркулюючих метаболітів. Циметидин (800 мг), інгібітор цитохрому Р450 та неспецифічний інгібітор CYP3A4, при одночасному застосуванні його здоровими добровольцями із силденафілом (50 мг) призводив до зростання плазмової концентрації силденафілу на 56 %.

Грейпфрутовий сік є слабким інгібітором метаболізму у стінці кишечнику CYP3A4 і може помірно підвищувати плазмовий рівень силденафілу.

Одноразовий прийом антациду (магнію гідроксид/алюмінію гідроксид) не впливав на біодоступність силденафілу.

Хоча і немає повідомлень про специфічні дослідження взаємодії з іншими лікарськими засобами, популяційний фармакокінетичний аналіз показав, що на фармакокінетику силденафілу не впливає одночасний прийом лікарських засобів, які належать до груп інгібіторів CYP2C9 (толбутамід, варфарин, фенітоїн), інгібіторів CYP2D6 (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), трициклічні антидепресанти), тіазидних та споріднених діуретиків, петльових та калійзберігаючих діуретиків, інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту, блокаторів кальцієвих каналів, антагоністів бета-адренорецепторів або індукторів метаболізму CYP450 (рифампіцин, барбітурати).

Нікорандил являє собою гібрид активатора калієвих каналів та нітрату. Завдяки нітратній складовій він здатний спричиняти серйозну взаємодію із силденафілом.

Вплив силденафілу на інші лікарські засоби

Дослідження in vitro

Силденафіл є слабким інгібітором ізоферментів 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 та 3A4 цитохрому Р450 (ІС50 > 150 мкмоль). Враховуючи, що максимальна плазмова концентрація силденафілу після прийому рекомендованої дози становить приблизно 1 мкмоль, малоймовірно, що силденафіл впливатиме на кліренс субстратів цих ізоферментів.

Немає доступної інформації стосовно взаємодії силденафілу та неспецифічних інгібіторів фосфодіестерази, таких як теофілін або дипіридамол.

Дослідження in vivo

Відповідно до відомого впливу препарату на метаболічний шлях оксиду азоту/цГМФ, доведено, що силденафіл потенціює гіпотензивний ефект нітратів, тому його одночасний прийом з донорами оксиду азоту або нітратами у будь-якій формі протипоказаний.

Одночасне призначення силденафілу пацієнтам, які приймають альфа-блокатори, у деяких чутливих людей може призводити до розвитку артеріальної гіпотензії з клінічними проявами. Імовірність цього є найвищою протягом 4 годин після прийому силденафілу. Згідно з опублікованими даними щодо трьох специфічних досліджень міжлікарської взаємодії, альфа‑блокатор доксазозин (4 мг та 8 мг) і силденафіл (25 мг, 50 мг або 100 мг) одночасно вводили пацієнтам з доброякісною гіперплазією простати (ДГП), стабілізованою на тлі терапії доксазозином. У цій популяції зафіксовано середнє додаткове зниження артеріального тиску у положенні лежачи на 7/7 мм рт. ст., 9/5 мм рт. ст. та 8/4 мм рт. ст., а середнє додаткове зменшення артеріального тиску у положенні стоячи – на 6/6 мм рт. ст., 11/4 мм рт. ст. та 4,5 мм рт. ст. відповідно. При одночасному прийомі силденафілу та доксазозину стабілізованими на тлі терапії доксазозином пацієнтами зрідка надходили повідомлення про розвиток у пацієнтів постуральної гіпотензії з клінічними проявами. У цих повідомленнях описували запаморочення та легке порушення свідомості, але не її втрату.

Силденафілу цитрат посилює гіпотензивний ефект при одночасному застосувані з лікарськими засобами, що містять сакубітрил/валсартан.

Не виявлено істотної взаємодії при одночасному прийомі силденафілу (50 мг) з толбутамідом (250 мг) або варфарином (40 мг) – препаратами, метаболізм яких відбувається з участю CYP2C9.

Силденафіл (50 мг) не посилював подовження часу кровотечі, спричинене ацетилсаліциловою кислотою (150 мг).

Силденафіл (50 мг) не посилював гіпотензивного ефекту алкоголю у здорових добровольців із середнім максимальним рівнем алкоголю в крові 80 мг/дл.

Об’єднаний аналіз даних стосовно класів антигіпертензивних препаратів, таких як  діуретики, бета-блокатори, інгібітори АПФ, антагоністи ангіотензину ІІ, антигіпертензивні лікарські засоби (вазодилататори та центрально діючі), блокатори адренергічних нейронів, блокатори кальцієвих каналів та альфа-адреноблокатори, не виявив відмінностей у профілі побічних ефектів у пацієнтів, які приймали силденафіл, порівняно з лікуванням плацебо. Згідно з опублікованими результатами специфічних досліджень взаємодії, при одночасному застосуванні силденафілу (100 мг) з амлодипіном пацієнтам з артеріальною гіпертензією спостерігалося додаткове зниження систолічного артеріального тиску у положенні лежачи на 8 мм рт. ст. Відповідне додаткове зниження діастолічного артеріального тиску у положенні лежачи становило 7 мм рт. ст. За величиною це додаткове зниження артеріального тиску було близьким до того, що спостерігалося при введенні тільки силденафілу здоровим добровольцям.

Силденафіл (100 мг) не впливав на фармакокінетику у стаціонарному стані інгібіторів протеаз ВІЛ, саквінавіру та ритонавіру, які є субстратами CYP3A4.

Ріоцигуат. Дані досліджень продемонстрували адитивний системний ефект зниження артеріального тиску при одночасному застосуванні інгібіторів ФДЕ5 з ріоцигуатом. У пацієнтів, які брали участь у дослідженнях, не спостерігалося позитивного клінічного ефекту від одночасного застосування інгібіторів ФДЕ5 із ріоцигуатом. Протипоказане одночасне застосування ріоцигуату з інгібіторами ФДЕ5 (у тому числі силденафілом) (див. розділ  «Протипоказання»).

 

Особливості застосування.

Перед тим як розглянути питання фармакологічного лікування, для встановлення діагнозу еректильної дисфункції та визначення основних можливих причин необхідно зібрати медичний анамнез та провести лікарський огляд.

До того як розпочати будь-яке лікування з приводу еректильної дисфункції, лікар повинен оцінити стан серцево-судинної системи пацієнта та ступінь серцевого ризику, асоційованого із сексуальною активністю. Силденафіл має властивості вазодилататора, що зумовлює легке і минуще зниження артеріального тиску. До того, як призначити силденафіл, лікар повинен ретельно зважити, чи можуть у пацієнта з певними основними захворюваннями виникати небажані наслідки таких судинорозширювальних властивостей, особливо при застосуванні препарату в комбінації із сексуальною активністю. Препарат з обережністю призначати пацієнтам з підвищеною чутливістю до вазодилататорів, включно зі станами, що супроводжуються обструкцією відтоку з лівого шлуночка (наприклад стенозом аорти, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією), або пацієнтам з рідкісним синдромом полісистемної атрофії, що проявляється у вираженому погіршенні автономного контролю артеріального тиску.

Силденафілу цитрат посилює гіпотензивний ефект нітратів.

Під час постмаркетингового спостереження надходили повідомлення про серйозні серцево-судинні явища, в тому числі інфаркт міокарда, нестабільну стенокардію, раптову серцеву смерть, шлуночкову аритмію, цереброваскулярну кровотечу, транзиторну ішемічну атаку, артеріальну гіпертензію та артеріальну гіпотензію, що були пов’язані в часі із застосуванням силденафілу цитрату. Більшість (але не всі) із цих пацієнтів мали серцево-судині фактори ризику. Повідомляли, що значна кількість явищ розвивалася під час або одразу ж після статевої активності, а в декількох повідомленнях ішлося про розвиток явищ протягом короткого проміжку часу після прийому силденафілу цитрату без сексуальної активності. Неможливо визначити, чи ці явища безпосередньо пов’язані з вищезгаданими факторами, чи мають інші причини.

Силденафілу цитрат посилює гіпотензивний ефект при одночасному застосувані з лікарськими засобами, що містять сакубітрил/валсартан.

Засоби для лікування еректильної дифункції, в тому числі силденафіл, слід застосовувати з обережністю пацієнтам з анатомічною деформацією пеніса (наприклад викривлення, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) або пацієнтам, які мають захворювання, що можуть зумовлювати схильність до пріапізму (такі як серпоподібноклітинна анемія, множинна мієлома або лейкемія).

Про безпеку та ефективність комбінацій силденафілу з іншими засобами для лікування еректильної дисфункції не повідомляли. Таким чином, застосування таких комбінацій не рекомендується.

Надходили спонтанні повідомлення про дефекти зору та випадки неартериїтної передньої ішемічної офтальмонейропатії у зв’язку з прийомом силденафілу та інших інгібіторів ФДЕ5. Пацієнтам потрібно рекомендувати, щоб у випадку раптової появи дефектів зору вони негайно припинили прийом силденафілу цитрату і звернулися до лікаря.

Одночасне застосування силденафілу та ритонавіру не рекомендується.

Пацієнтам, які застосовують блокатори альфа-адренорецепторів, застосовувати силденафіл слід з обережністю, оскільки така комбінація може призвести до симптоматичної гіпотензії у деяких схильних до цього пацієнтів. Симптоматична гіпотензія зазвичай виникає протягом 4 годин після застосування силденафілу. Для мінімізації ризику розвитку ортостатичної гіпотензії терапію силденафілом слід розпочинати лише у гемодинамічно стабільних пацієнтів, які застосовують блокатори альфа-адренорецепторів. Рекомендована початкова доза таким пацієнтам становить 25 мг силденафілу. Крім того, слід проінформувати пацієнтів, як діяти у разі появи симптомів ортостатичної гіпотензії.

Дослідження з тромбоцитами людини показують, що силденафіл посилює антиагрегантний ефект нітропрусиду натрію in vitro. Інформації з безпеки стосовно застосування силденафілу пацієнтам з порушенням гемостазу або активними пептичними виразками немає. Тому силденафіл слід призначати таким пацієнтам тільки з обережністю.

Втрата слуху. Лікарям слід порадити пацієнтам припинити застосування інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл, та негайно звернутися за медичною допомогою у разі раптового зниження або втрати слуху. Про ці явища, які також можуть супроводжуватися дзвоном у вухах та запамороченням, повідомляли з асоціацією у часі із застосуванням інгібіторів ФДЕ5, включаючи препарати силденафілу. Визначити, пов’язані ці явища із застосуванням інгібіторів ФДЕ5 чи з іншими факторами, неможливо.

Одночасне застосування з гіпотензивними препаратами. Силденафіл чинить системну судинорозширювальну дію та може в подальшому знижувати артеріальний тиск у пацієнтів, які застосовують гіпотензивні лікарські засоби. В окремому дослідженні медикаментозної взаємодії при одночасному застосуванні амлодипіну (5 мг або 10 мг) та силденафілу (100 мг) перорально спостерігалося середнє додаткове зниження систолічного тиску на 8 мм рт. ст. та діастолічного – на 7 мм рт. ст.

Захворювання, що передаються статевим шляхом. Застосування силденафілу не захищає від захворювань, що передаються статевим шляхом. Слід розглянути можливість проінструктувати пацієнтів щодо необхідних запобіжних засобів для захисту від захворювань, що передаються статевим шляхом, включаючи вірус імунодефіциту людини.

Фертильність. Після застосування дози 100 мг здоровими добровольцями не спостерігалося впливу на морфологію або рухливість сперматозоїдів.

Лікарський засіб у складі допоміжних речовин містить азобарвник понсо 4К (Е 124), що може спричиняти виникнення алергічних реакції.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Силденафілу цитрат не показаний для застосування жінкам.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Лікарський засіб може мати незначний вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами.

Оскільки під час клінічних досліджень спостерігалися порушення з боку органів зору, пацієнтам слід з’ясувати індивідуальну реакцію на силденафілу цитрат до того, як керувати автотранспортом або працювати з механізмами.

 

Спосіб застосування та дози.

Таблетки Філап призначені для перорального застосування.

Застосування дорослим

Рекомендована доза становить 50 мг, яку слід приймати у разі потреби приблизно за 1 годину до статевих зносин. На підставі ефективності та переносимості дозу можна збільшити до 100 мг або зменшити до 25 мг*. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Максимальна рекомендована частота прийому – 1 раз на добу. Якщо силденафілу цитрат приймати разом з їжею, початок дії може бути відстроченим порівняно з прийомом натще.

Застосування чоловікам літнього віку

При застосуванні чоловікам літнього віку корекція дози не потрібна.

Застосування пацієнтам з порушенням функції нирок

У  пацієнтів  з  легким  та  помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну від 30 до 80 мл/хв) режим дозування не змінюється.

Оскільки кліренс силденафілу у пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) знижений, рекомендується доза 25 мг*. На підставі ефективності та переносимості дозу можна збільшити до 50 мг і 100 мг.

Застосування пацієнтам з порушенням функції печінки

Оскільки кліренс силденафілу у пацієнтів з порушенням функції печінки (наприклад цирозом) знижений, рекомендується доза 25 мг*. На підставі ефективності та переносимості дозу можна збільшити до 50 мг і 100 мг.

Застосування дітьм і підліткам

Силденафілу цитрат не показаний для застосування особам віком до 18 років.

Застосування пацієнтам, які приймають інші лікарські засоби

За винятком ритонавіру, застосування якого разом із силденафілом не бажане, лікування пацієнтів, які приймають супутнє лікування інгібіторами CYP3A4, рекомендується починати з дози 25 мг*.

Щоб звести до мінімуму імовірність розвитку постуральної гіпотензії, слід стабілізувати стан пацієнтів на тлі терапії альфа-блокаторами до початку лікування силденафілом. Крім того, рекомендується починати прийом силденафілу з дози 25 мг*.

* застосовувати лікарський засіб у відповідному дозуванні.

 

Діти.

Препарат не показаний для застосування особам віком до 18 років.

 

Передозування.

У ході досліджень з участю добровольців із застосуванням разової дози до 800 мг небажані реакції були подібними до тих, що спостерігалися при застосуванні нижчих доз, але їх частота та тяжкість зростали. Прийом 200 мг не призводив до збільшення ефективності, при цьому частота небажаних реакцій (головний біль, гіперемія, запаморочення, диспепсія, застій у носовій порожнині, зміни зору) підвищувалась.

У випадках передозування, якщо необхідно, слід застосовувати симптоматичну терапію. Оскільки силденафіл значною мірою зв’язується з білками плазми і не виводиться із сечею, немає підстав очікувати, що нирковий діаліз прискорюватиме кліренс препарату.

 

 

Побічні реакції.

Найчастішими побічними реакціями були головний біль, припливи, порушення зору, ціанопсія, затьмарення зору, порушення сприйняття кольору, диспепсія, закладеність носа, запаморочення, біль у спині, нудота, припливи жару.

Усі клінічно значущі побічні реакції, що спостерігалися у дослідженнях частіше, ніж при застосуванні плацебо, наведено нижче відповідно до класифікації «Система–орган–клас» та частоти: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 100 та < 1/10), нечасто (≥ 1000 та < 1/100) та рідко (≥ 10000 та < 1/1000). Крім того, частота клінічно значущих побічних реакцій, про які повідомляли у рамках постмаркетингового досвіду, визначена як невідома.

З боку імунної системи: рідко – реакції гіперчутливості.

З боку нервової системи: дуже часто – головний біль; часто – запаморочення; нечасто – сонливість, гіпестезія; рідко – інсульт, непритомність, транзиторна ішемічна атака, судоми, рецидиви судом.

З боку органів зору: часто – розлади зору, затьмарення зору, порушення сприйняття кольору; нечасто – розлади з боку кон’юнктиви, розлади сльозовиділення, біль в очах, фотофобія, фотопсія, гіперемія очей, яскравість зору, кон’юнктивіт.

Рідко: неартеріальна передня ішемічна нейропатія зорового нерва, оклюзія судин сітківки, ретинальний крововилив, артеріосклеротична ретинопатія, порушення з боку сітківки, глаукома, дефекти поля зору, диплопія, зниження гостроти зору, міопія, астенопія, плаваючі помутніння склистого тіла, порушення з боку райдужної оболонки, мідріаз, поява сяючих кругів навколо джерела світла (гало) у полі зору, набряк очей, припухлість очей, порушення з боку очей, гіперемія кон’юнктиви, подразнення очей, аномальні відчуття в очах, набряк повік, знебарвлення склери.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: нечасто – вертиго, дзвін у вухах; рідко – глухота (повідомлялося про декілька випадків раптового зниження слуху або раптової втрати слуху у разі застосування ФДЕ5, у тому числі силденафілу).

З боку судин: часто – припливи крові до обличчя, припливи жару; нечасто – гіпертензія, гіпотензія.

З боку серця: нечасто – посилене серцебиття, тахікардія; рідко – інфаркт міокарда, фібриляція передсердь, шлуночкова аритмія, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – закладеність носа; нечасто – носова кровотеча, закладеність придаткових пазух носа; рідко - відчуття стиснення у горлі, набряк слизової оболонки носа, сухість у носі.

З боку травної системи: часто –  нудота, диспепсія; нечасто – блювання, сухість у роті, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, біль у верхній частині живота; рідко: гіпестезія ротової порожнини.

З боку шкіри та підшкірної тканини: нечасто – висипи на шкірі; рідко – синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: нечасто – міалгія, біль у кінцівках.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: рідко – пріапізм, подовжена ерекція, кровотеча зі статевого члена, гематоспермія.

З боку сечовидільної системи: нечасто - гематурія.

Інфекційні та інвазивні захворювання: нечасто - риніт.

Загальні розлади: нечасто – біль у грудях, підвищена втомлюваність, відчуття жару; рідко - подразнення.

Обстеження: нечасто – підвищена частота серцевих скорочень.

Нижчезазначені явища спостерігалися у < 2 % пацієнтів у процесі контрольованих клінічних досліджень; причинний взаємозв’язок не визначений. Повідомлення включали явища, що мали вірогідний зв’язок із застосуванням препарату. Явища, які не були зазначені, були легкими та повідомлення були дуже неточними, щоб мати значення.

Загальні. Набряк обличчя, реакції фоточутливості, шок, астенія, біль, раптове падіння, біль у животі, раптове пошкодження.

З боку серцево-судинної системи: стенокардія, АV-блокада, мігрень, постуральна гіпотензія, ішемія міокарда, тромбоз судин головного мозку, раптова зупинка серця, відхилення показників ЕКГ, кардіоміопатія.

З боку шлунково-кишкового тракту: глосит, коліт, дисфагія, гастрит, гастроентерит, езофагіт, стоматит, порушення результатів печінкових проб, ректальна кровотеча, гінгівіт.

З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія, лейкопенія.

Розлади метаболізму та харчування: спрага, набряк, подагра, нестабільний діабет, гіперглікемія, периферичні набряки, гіперурикемія, гіпоглікемія, гіпернатріємія.

З боку скелетно-мʼязової системи: артрит, артроз, розрив сухожилля, теносиновіт, біль у кістках, міастенія, синовіт.

З боку нервової системи: атаксія, невралгія, нейропатія, парестезія, тремор, вертиго, депресія, безсоння, аномальні сновидіння, зниження рефлексів.

З боку дихальної системи: астма, диспное, ларингіт, фарингіт, синусит, бронхіт, посилене слиновиділення, посилення кашлю.

З боку шкіри: кропив’янка, герпес, свербіж, підвищена пітливість, виразки шкіри, контактний дерматит, ексфоліативний дерматит.

Специфічні відчуття: раптове зниження або втрата слуху, біль у вухах, крововилив у око, катаракта, сухість в очах.

З боку сечостатевої системи: цистит, ніктурія, підвищена частота сечовипускань, збільшення молочних залоз, нетримання сечі, порушення еякуляції, набряк статевих органів, аноргазмія.

Досвід застосування після виходу на ринок. Після виходу препарату на ринок були ідентифіковані нижчезазначені побічні реакції. Оскільки про такі реакції повідомляють добровільно та повідомлення надходять від популяції невідомої чисельності, не завжди можна достовірно оцінити їх частоту та встановити причинний зв’язок з експозицією лікарського засобу. Ці явища були зазначені як через їх серйозність, частоту повідомлення, відсутність чіткого альтернативного зв’язку, так і через комбінацію цих факторів.

З боку серцево-судинної та цереброваскулярної системи. Повідомляли про серйозні серцево-судинні, цереброваскулярні та судинні явища, включаючи цереброваскулярну кровотечу, субарахноїдальну та внутрішньоцеребральну кровотечу та легеневу кровотечу, що були пов’язані у часі з застосуванням силденафілу. У більшості пацієнтів, але не у всіх, були наявні фактори серцево-судинного ризику. Повідомляли, що багато з цих явищ виникли під час або одразу після сексуальної активності та декілька явищ виникли одразу після застосування силденафілу без сексуальної активності. Інші явища виникли протягом декількох годин чи днів після застосування силденафілу та сексуальної активності. Неможливо встановити, чи мають ці явища прямий зв’язок із застосуванням препарату, із сексуальною активністю, із наявними факторами ризику чи з комбінацією цих факторів, чи з іншими факторами.

З боку кровоносної та лімфатичної системи: вазооклюзивний криз. У невеликому завчасно припиненому дослідженні застосування силденафілу з участю пацієнтів з легеневою артеріальною гіпертензією, вторинною щодо серпоподібноклітинної анемії, при застосуванні силденафілу про розвиток вазооклюзивних кризів, що потребували госпіталізації, повідомляли частіше, ніж при застосуванні плацебо. Клінічне значення цієї інформації для пацієнтів, які застосовують силденафіл з метою лікування еректильної дисфункції, є невідомим.

З боку нервової системи: тривожність, транзиторна глобальна амнезія.

Специфічні відчуття.

Слух. Після виходу препарату на ринок повідомляли про випадки раптового зниження або втрати слуху, пов’язані у часі із застосуванням силденафілу. У деяких випадках повідомляли про наявність медичних станів та інших факторів, що могли відіграти роль у розвитку побічних реакцій з боку слуху. У багатьох випадках інформація щодо подальшого медичного спостереження відсутня. Визначити, чи ці явища прямо повʼязані із застосуванням силденафілу,  з наявними факторами ризику втрати слуху, з комбінацією цих факторів або з іншими факторами, неможливо.

Зір. Тимчасова втрата зору, почервоніння очей, печіння в очах, підвищення внутрішньоочного тиску, набряк сітківки, судинні захворювання сітківки або кровотеча, відшарування склистого тіла.

Після виходу препарату на ринок рідко повідомлялося про випадки неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва, що є причиною зниження зору, включаючи постійну втрату зору, які були пов’язані у часі із застосуванням інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл. Багато з пацієнтів, але не всі, мали наявні анатомічні або судинні фактори ризику розвитку неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва, включаючи (але не обмежуючись) такі: низьке співвідношення діаметра екскавації та диска зорового нерва (застійний диск зорового нерва), вік більше ніж 50 років, артеріальна гіпертензія, захворювання коронарних артерій, гіперліпідемія та паління. Неможливо визначити, чи ці явища прямо повʼязані із застосуванням інгібіторів ФДЕ5 чи з наявними анатомічними або судинними факторами ризику, чи з комбінацією цих всіх факторів, чи з іншими факторами.

Звітування про підозрювані побічні реакції. Звітування про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити безперервний моніторинг співвідношення між користю і ризиками, пов’язаними із застосуванням цього лікарського засобу. Лікарям слід звітувати про будь-які підозрювані побічні реакції відповідно до вимог законодавства.

 

Термін придатності. 2 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка. 

По 50 мг: по 1 або по 4 таблетки, вкритих оболонкою, у блістерній упаковці, по 1 блістеру в картонній коробці;

по 100 мг: по 1 таблетці, вкритій оболонкою, у блістерній упаковці, по 1 блістеру в картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник.

Сан Фармасьютикал Індастріз Лімітед/

Sun Pharmaceutical Industries Limited.

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження  його діяльності.

с. Гангувала, Паонта Сахіб, Дістрікт Сірмоур, Хімачал Прадеш 173025, Індія/

V. Ganguwala, Paonta Sahib, District Sirmour, Himachal Pradesh 173025, India.