ФОСФОМІЦИН-ТЕВА

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

Фосфоміцин-Тева

(Fosfomycin-Teva)

 

Склад:

діюча речовина: фосфоміцин;

1 саше містить фосфоміцину 3 г (у вигляді фосфоміцину трометамолу);

допомiжнi речовини: сахароза, кислота лимонна безводна, магнію цитрат безводний, сахарин натрію, ароматизатор апельсиновий, ароматизатор мандариновий.

 

Лікарська форма. Гранули для орального розчину.

Основні фізико-хімічні властивості: суміш порошку та гранул майже білого кольору з цитрусовим ароматом.

 

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Інші протимікробні засоби. Фосфомiцин. Код АТХ J01X X01.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії. Фосфоміцин чинить бактерицидну дію на проліферуючі патогени, перешкоджаючи ферментативному синтезу клітинної стінки бактерій, інгібує перший етап внутрішньоклітинного синтезу бактеріальної стінки шляхом блокування синтезу пептидоглікану. Фосфоміцин активно транспортується у бактеріальну клітину за допомогою двох різних транспортних систем (sn-гліцерол-3-фосфат та гексозо-6).

Взаємозв'язок фармакокінетики/фармакодинаміки. Обмежені дані вказують на те, що дія фосфоміцину, вірогідніше за все, залежить від часу.

Механізм резистентності. Основним механізмом резистентності є хромосомна мутація, що спричиняє зміну бактеріальних систем транспорту фосфоміцину. Додаткові механізми резистентності, пов'язані з плазмідами або транспозонами, спричиняють ферментативну інактивацію фосфоміцину шляхом зв'язування молекули з глутатіоном або, відповідно, шляхом розщеплення вуглець-фосфорного зв'язку у молекулі фосфоміцину.

Перехресна резистентність. Перехресна резистентність між фосфоміцином та антибіотиками інших класів невідома.

Граничні значення тесту на чутливість. Граничні значення чутливості, встановлені Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості, представлені в таблиці (таблиця граничних значень EUCAST версія 11):

Види	Чутливі	Резистентні
Enterobacteria	≤ 8 мг/л	> 8 мг/л

Переважання набутої резистентності. Переважання набутої резистентності для окремих видів може відрізнятися географічно та з часом, тому необхідна локальна інформація про стан резистентності для забезпечення відповідного лікування тяжких інфекцій.

Наступна інформація базується на даних програм моніторингу та опитувань. Вона включає мікроорганізми, пов'язані із затвердженими показаннями:

-       Поширений чутливий вид

Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Escherichia coli.

-       Види, для яких набута резистентність може становити проблеми

Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus faecalis.

Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Klebsiella pneumonia, Proteus mirabilis.

-       Види з власною резистентністю

Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus saprophyticus.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Після перорального прийому разової дози абсолютна біодоступність фосфоміцину трометамолу становить близько 33–53 %. Швидкість і ступінь абсорбції знижується під час прийому їжі, але загальна кількість діючої речовини, що виділяється з сечею за певний час, залишається незмінною. Середня концентрація фосфоміцину в сечі підтримується вище мінімальної інгібуючої концентрації 128 мкг/мл принаймні через 24 години після перорального прийому дози 3 г натще або після їжі, але час досягнення максимальної концентрації в сечі затримується на 4 години. Фосфоміцину трометамол піддається ентерогепатичній рециркуляції.

Розподіл. Фосфоміцин не метаболізується. Фосфоміцин розподіляється по тканинах, включаючи нирки та стінку сечового міхура, не зв'язується з білками плазми крові та проникає через плацентарний бар'єр.

Елімінація. Фосфоміцин виводиться в незміненому вигляді переважно нирками шляхом клубочкової фільтрації (40–50 % дози виявляється в сечі) з періодом напіввиведення приблизно 4 години після перорального застосування та меншою мірою у фекаліях (18–28 % дози). Хоча їжа уповільнює всмоктування діючої речовини, загальна кількість виведеної активної речовини в сечі з часом залишається незмінною.

Особливі групи пацієнтів. У пацієнтів із порушенням функції нирок період напіввиведення збільшується пропорційно до ступеня ниркової недостатності. Концентрація фосфоміцину в сечі у пацієнтів з порушенням функції нирок залишається ефективною протягом 48 годин після застосування звичайної дози, якщо кліренс креатиніну перевищує 10 мл/хв. У пацієнтів літнього віку кліренс фосфоміцину знижується відповідно до вікового зниження функції нирок.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

-    Лікування гострого неускладненого циститу у жінок і дівчат.

-    Періопераційна антибіотикопрофілактика при трансректальній біопсії простати у дорослих чоловіків.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Метоклопрамід. Одночасний прийом з метоклопрамідом призводить до зниження концентрації фосфоміцину в сироватці крові та сечі, тому його слід уникати. Інші лікарські засоби, що посилюють моторику шлунково-кишкового тракту, можуть спричиняти подібні ефекти.

Вплив їжі. Їжа може сповільнити всмоктування фосфоміцину, що призведе до незначного зниження пікових рівнів у плазмі крові та концентрації в сечі. Тому бажано приймати лікарський засіб натще або приблизно через 2–3 години після їжі.

Специфічні проблеми, пов'язані зі зміною міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). Повідомлялося про чисельні випадки підвищення активності пероральних антикоагулянтів у пацієнтів, які отримували лікування антибіотиками. Фактори ризику включають тяжку інфекцію або запалення, вік і поганий загальний стан здоров'я. За цих обставин важко визначити, спричинена зміна МНВ інфекційним захворюванням чи його лікуванням. Проте частіше це пов'язано з певними класами антибіотиків та зокрема з фторхінолонами, макролідами, циклінами, котримоксазолом та деякими цефалоспоринами.

Діти. Дослідження взаємодії проводили лише у дорослих пацієнтів.

 

Особливості застосування.

Реакції гіперчутливості. При застосуванні фосфоміцину можуть виникнути тяжкі та іноді летальні реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію та анафілактичний шок. При виникненні таких реакцій лікування фосфоміцином слід негайно припинити і розпочати відповідні заходи невідкладної допомоги.

Діарея, асоційована із Clostridioides difficile. При застосуванні фосфоміцину повідомлялося про випадки коліту, асоційованого із Clostridioides difficile, та псевдомембранозного коліту, які за тяжкістю варіювали від помірного до загрозливого для життя. Важливо врахувати цей діагноз у пацієнтів із діареєю під час або після застосування фосфоміцину. Слід розглянути припинення прийому фосфоміцину і застосування специфічного лікування проти Clostridioides difficile. Не слід призначати лікарські засоби, які пригнічують перистальтику.

Діти. Безпека та ефективність фосфоміцину у дітей віком до 12 років не встановлені. Тому цей лікарський засіб не слід використовувати у цій віковій групі (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Хронічні інфекції та пацієнти чоловічої статі. При наявності персистуючих інфекцій рекомендується ретельне обстеження та повторне встановлення діагнозу, оскільки це часто пов'язано з ускладненими інфекційними ураженнями сечовивідних шляхів або переважанням резистентних збудників (наприклад, Staphylococcus saprophyticus, див. розділ «Фармакологічні властивості»). Загалом інфекції сечовивідних шляхів у пацієнтів чоловічої статі слід вважати ускладненими, для лікування яких цей лікарський засіб не показаний (див. розділ «Показання»).

Допоміжні речовини. Лікарський засіб Фосфоміцин-Тева містить сахарозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими розладами непереносимості фруктози, мальабсорбції глюкози-галактози або дефіциту сахарази-ізомальтази не слід приймати цей лікарський засіб. Якщо у Вас встановлена непереносимість деяких цукрів, проконсультуйтеся з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб. Може бути шкідливим для зубів.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Доступні лише обмежені дані про безпеку застосування фосфоміцину протягом І триместру вагітності (n=152). Інформація на даний час не є сигналом безпеки щодо тератогенності. Фосфоміцин проникає через плаценту. Дослідження на тваринах не виявили прямого чи непрямого шкідливого впливу на репродуктивну токсичність. Фосфоміцин слід застосовувати у період вагітності лише у разі крайньої необхідності.

Годування груддю. Фосфоміцин у невеликій кількості проникає в грудне молоко. Якщо його застосування є необхідним, при грудному годуванні можна застосовувати одноразову дозу фосфоміцину перорально.

Фертильність. Дані щодо застосування у людини відсутні. У самців і самок щурів застосування фосфоміцину в дозі до 1000 мг/кг/добу не порушувало фертильність.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Спеціальних досліджень не проводили, проте пацієнтів слід поінформувати про випадки запаморочення. Це може вплинути на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами у деяких пацієнтів.

 

Спосіб застосування та дози.

Дози

Гострий неускладнений цистит у жінок та дівчат (> 12 років): 3 г фосфоміцину одноразово.

Періопераційна антибіотикопрофілактика при трансректальній біопсії простати: 3 г фосфоміцину за 3 години до процедури та 3 г фосфоміцину через 24 години після процедури.

Порушення функції нирок. Застосування лікарського засобу Фосфоміцин-Тева не рекомендується при тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну < 10 мл/хв, див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Спосіб застосування

Для перорального застосування. При гострому неускладненому циститі у жінок і дівчат приймати натще (приблизно за 2–3 години до або через 2–3 години після їжі), бажано перед сном і після випорожнення сечового міхура. Дозу лікарського засобу слід розчинити в склянці води і приймати одразу після приготування. Слід брати до уваги офіційні настанови щодо належного використання антибактеріальних засобів.

 

Діти. Безпека та ефективність лікарського засобу Фосфоміцин-Тева для застосування дітям віком до 12 років не встановлені.

 

Передозування.

Досвід перорального передозування фосфоміцину обмежений. Повідомлялося про випадки артеріальної гіпотензії при парентеральному введенні фосфоміцину, сонливість, електролітні порушення, тромбоцитопенію та гіпопротромбінемію. У разі передозування слід спостерігати за пацієнтом (особливо визначати рівень електролітів плазми/сироватки крові), лікування має бути симптоматичним та підтримувальним. Для кращого виведення лікарського засобу з сечею та очищення рекомендується регідратація. Фосфоміцин ефективно виводиться за допомогою гемодіалізу із середнім періодом напіввиведення приблизно 4 години.

 

Побічні реакції.

Найпоширенішими побічними реакціями лікарського засобу після прийому одноразової дози фосфоміцину трометамолу є реакції, пов'язані зі шлунково-кишковим трактом, переважно діарея. Ці реакції зазвичай є обмеженими за часом та зникають самостійно. Нижче наведено побічні реакції, про які повідомляли при застосуванні фосфоміцину трометамолу, під час клінічних досліджень або у постмаркетинговий період.

Побічні реакції класифікуються згідно з такими категоріями частоти: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (> 1/1000 до < 1/100), рідко (≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (з наявних даних оцінити неможливо).

У кожній категорії представлені побічні реакції на лікарський засіб у порядку зменшення тяжкості.

Інфекції та інвазії. Часто: вульвовагініт.

З боку імунної системи. Частота невідома: анафілактичні реакції, в тому числі анафілактичний шок, гіперчутливість (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку нервової системи. Часто: головний біль, запаморочення.

Шлунково-кишкові розлади. Часто: діарея, нудота, диспепсія, біль у животі. Нечасто: блювання. Частота невідома: антибіотикоасоційований коліт (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку шкіри та підшкірної клітковини. Нечасто: висипання, кропив'янка, свербіж. Частота невідома: ангіоневротичний набряк.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua

 

Термін придатності. 2 роки.

 

Умови зберігання. Лікарський засіб не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці.

 

Упаковка. По 8 г гранул для орального розчину у саше; по 1 саше в картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник. Адіфарм ЕАД.

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Бул. Симеоновско шосе 130, Софія, 1700, Болгарія.