ХІКОНЦИЛ

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

Хіконцил

(Hiconcil^®)

 

Склад:

діюча речовина: amoxicillin;

5 мл готової суспензії для перорального застосування (1 мірна ложка) містять 250 мг амоксициліну у вигляді амоксициліну тригідрату;

допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний безводний, кремнію діоксид, натрію бензоат (Е 211), натрію цитрат, кислота лимонна, тальк, гуарова камедь, аспартам (Е 951), ароматизатор лимонний порошкоподібний, ароматизатор персиково-абрикосовий порошкоподібний, ароматизатор апельсиновий порошкоподібний.

 

Лікарська форма. Порошок для приготування суспензії для перорального застосування.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до злегка жовтуватого кольору; приготовлена суспензія – від білого до злегка жовтуватого кольору.

 

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Пеніциліни широкого спектра дії. Код АТХ J01C A04.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Амоксицилін пригнічує останню фазу утворення стінки бактеріальних клітин шляхом інгібування дії транспептидаз, ферментів, які беруть участь у синтезі пептидоглікану, важливої складової частини бактеріальної стінки. Бактерії продукують декілька типів пеніцилін-зв’язуючих білків (ПЗБ). Пеніцилінові антибіотики пригнічують дію однієї чи більше транспептидаз. Синтез неправильного пептиглікану призводить до розвитку дефектної клітинної стінки, яка є осмотично нестабільною. За цим настає загибель бактеріальної клітини. Пеніциліни, імовірно, беруть участь у порушенні бактеріальної стінки також шляхом пригнічення дії інгібітору муреїгідролази, ферменту, що асоціюється з поділом клітин. Таким чином, амоксицилін є бактерицидним антибіотиком. Час, за який концентрація антибіотика досягає мінімальної інгібіторної концентрації (T > MIК), є дуже важливим фактором для успішного лікування бактеріальних інфекцій за допомогою бета-лактамних антибіотиків. Для кращого клінічного ефекту амоксициліну було встановлено, що цей час становить приблизно 40 % інтервалу дозування.

Амоксицилін активний стосовно грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. Порівняно з пеніциліном до амоксициліну менш чутливі Streptococcus pyogenes, Streptococcus pneumonia та Streptococcus agalactiae, однак він більш ефективний проти ентерококів та Listeria monocytogenes. Дія амоксициліну на грампозитивні анаеробні мікроорганізми та Neisseria spp. є такою ж, як пеніциліну.

Чутливі до амоксициліну тільки ті штами бактерій, що не продукують бета-лактамазу, більшість стафілококів нечутлива до амоксициліну. Штами Нaemophilus influenzaе, Нaemophilus parainfluenzaе, E. coli, Salmonella spp. та Shigella spp., які не продукують бета-лактамазу, є чутливими до амоксициліну. Більшість інших грамнегативних мікроорганізмів є стійкими до амоксициліну.

 

Таблиця 1. Мікроорганізми, чутливі до амоксициліну*

Грампозитивні бактерії	Грамнегативні бактерії
Streptococcus pneumoniae	Haemophilus influenzae
Streptococcus pyogenes	Escherichia coli
Streptococcus viridans	Proteus mirabilis
Streptococcus agalactiae	Salmonella spp.
Staphylococcus aureus	Shigella spp.
Enterococcus faecalis	Neisseria spp.
Bacillus anthracis	Bordetella pertussis
Listeria monocytogenes	Brucella spp.
Corynebacterium spp.	Vibrio cholerae
Clostridium spp.	Pasteurella septica
	Helicobacter pylori

*Штами, що не продукують бета-лактамази.

 

Для визначення мікроорганізмів, чутливих до амоксициліну, можна використовувати метод розведення. У процесі оцінки чутливості використовується ампіциліну порошок для всіх мікроорганізмів крім Streptococcus pneumoniae, для якого є обов’язковим використання амоксициліну порошку.

 

Таблиця 2. Інтерпретація результатів визначення чутливості мікроорганізмів до амоксициліну

Бактерії	МІК (мг/мл) чутливі	МІК (мг/мл) проміжна чутливість	МІК (мг/мл) нечутливі
Enterococcus spp.	≤ 8		≥ 16
Staphylococcus spp.*	≤ 0,25		≥ 0,5
Streptococcus spp. (крім S. рneumoniaе)	≤ 0,25	0,5–4	≥ 8
Streptococcus рneumoniaе	≤ 0,5	1	≥ 2
Enterobacteriaceae	≤ 8	16	≥ 32
Haemophilus influenzae	≤ 1	2	≥ 4

*Нечутливі до метициліну Staphylococcі є також нечутливими до амоксициліну.

 

Стійкі до амоксициліну мікроорганізми

Стійкість бактерій до певних антибіотиків може бути їх специфічною властивістю, але також може набуватися в результаті мутацій або передачі плазмід.

Механізми, за допомогою яких бактерії розвивають стійкість:

- Гідроліз антибіотика за допомогою бета-лактамаз.

- Нездатність антибіотиків досягти ПЗБ.

- Зміна ПЗБ за умови, що неможливо зв’язати пеніциліни.

Найбільш частим і найбільш важливим способом відключення пеніциліну є бета-лактамази, які гідролізують циклічний амідний зв’язок у бета-лактамному кільці. Існує багато бета-лактамаз, які класифіковані на декілька груп з точки зору їх здатності зв’язуватися з бета-лактамними антибіотиками і з точки зору вмісту амінокислот. Грампозитивні бактерії продукують бета-лактамази в своєму оточенні, але з грамнегативними бактеріями бета-лактамази залишаються в периплазматичній ділянці. Бактеріальна здатність продукувати бета-лактамази найчастіше можлива завдяки плазмідам, які дуже легко переходять з однієї бактеріальної клітини до іншої і таким чином переносять нечутливість від одного штаму бактерій до іншого.

Механізм розвитку резистентності S.pneumoniae до бета-лактамних антибіотиків полягає у зміні ще одного білка, з яким антибіотик інакше зв’язується. Змінений білок втрачає здатність зв’язуватися з декількома антибіотиками, а не тільки з пеніциліном. Якщо кілька зв’язуючих білків змінені, штами розглядаються як дуже нечутливі.

У відповідних дозах амоксицилін є найбільш ефективним оральним беталактамним антибіотиком для лікування неінвазійних інфекцій, спричинених помірно чутливими і нечутливими Streptococcus рneumoniaе.

Фармакокінетика.

Амоксицилін залишається стабільним у кислому середовищі шлункового соку, отже, тонкого кишечнику досягає вся доза. Приблизно 90 % прийнятої дози всмоктується в тонкому кишечнику.

Максимальний рівень концентрації у плазмі крові досягається через 1-2 години після перорального прийому дозування 250 мг у кількості 5 мг/мл і дозування 500 мг у здорових добровольців у кількості 10 мг/мл.

Період напіввиведення становить 60-90 хвилин у здорових добровольців. У пацієнтів з гострим порушенням функцій нирок період напіввиведення подовжується до 7 годин.

Мінімальні концентрації амоксициліну у плазмі після застосування разової дози (500 мг) визначаються ще через 8 годин після прийому. Після застосування амоксициліну в стандартному дозуванні від 40 до 45 мг/кг/добу, розділеному на два прийоми, виміряні концентрації в рідині середнього вуха були від 1 до 6 мкг/мл. Після застосування амоксициліну в дозуванні від 70 до 90 мг/кг/добу, розділеному на два прийоми, виміряні концентрації амоксициліну в рідині середнього вуха були вище і становили від 3 до 8 мкг/мл через три години.

Амоксицилін не акумулюється в організмі.

Об’єм розподілу амоксициліну становить 0,3 л/кг маси тіла.

15–25 % амоксициліну зв’язуються з білками плазми.

Амоксицилін добре проникає у тканини та рідини організму. Максимальні концентрації в рідинах організму досягаються через 1 годину після досягнення максимальної концентрації у плазмі. Терапевтичні концентрації визначаються в легенях, печінці, лімфатичних залозах, матці, яєчниках, слизових оболонках носових пазух. Проникає в ексудат середнього вуха.

Концентрація амоксициліну вища у гнійному ексудаті, ніж у слизовому секреті дихальних шляхів. Амоксицилін також знаходять у плевральній і перитонеальній рідині, слині і сльозах.

У жовчі концентрація амоксициліну в 10 разів вища, ніж у плазмі крові. У разі блокади жовчних протоків амоксицилін проникає у жовч у мінімальній кількості.

Амоксицилін слабко проникає в мозок і ліквор. Проникнення покращується при запаленні мембран головного мозку. Не проникає у простату.

Амоксицилін проникає через плацентарний бар’єр та попадає в кровообіг плода. У спорідненій крові та амніотичній рідині можна знайти приблизно 50 % концентрації амоксициліну в сироватці матері.

Амоксицилін проникає у грудне молоко в мінімальній кількості.

Амоксицилін виводиться в основному нирками шляхом клубочкової фільтрації і канальцевої секреції. 50–70 % прийнятої дози виводиться в незмінному стані з сечею. Після застосування дози 250 мг було знайдено концентрації 0,3–1,3 г/л.

Пробенецид уповільнює ниркову екскрецію.

10–20 % амоксициліну метаболізується. Бета-лактамне кільце метаболізується до пеніцилінової кислоти, яка виділяється з сечею.

Мінімальна кількість виводиться з жовчю. Після застосування дози 3 г середні концентрації, знайдені в жовчі, становили 19 мкг/мл. Супутнє застосування пробенециду підвищує рівень амоксициліну в жовчі. Печінково-кишкова циркуляція амоксициліну мінімальна.

Найвища концентрація амоксициліну в грудному молоці через 5 годин після застосування дози 1 г перорально становила 0,81 мкг/мл.

Лише тяжкі порушення функцій нирок впливають на фармакокінетику амоксициліну настільки, що вимагається корекція дози.

 

Кліренс креатиніну мл/с (мл/хв)	1,33–0,83 (80–50)	1,33–0,83 (50–10)	˂ 0,16 (˂ 10)
Доза амоксициліну 250–500 мг	8 годин	8–12 годин	12–24 години

При перитонеальному діалізі коригування дози не вимагається.

При гемодіалізі видаляється 85 % амоксициліну, тому необхідну дозу дають при завершенні гемодіалізу.

Фармакокінетика амоксициліну у дітей віком від 2 років практично така сама, як і у дорослих. У дітей віком 1–2 роки абсорбція амоксициліну дещо швидша.

У новонароджених амоксицилін виводиться повільніше, ніж у дорослих. Період напіввиведення у них становить від 3,7 до 4 годин.

Амоксицилін в поєднанні з аміноглікозидами діє синергічно. Також допускається поєднання з хінолонами.

Не рекомендується поєднувати амоксицилін з бактеріостатичними антибіотиками (макроліди, тетрацикліни) або з іншими бета-лактамними антибіотиками (цефалоспорини, пенеми, монобактами).

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Для лікування бактеріальних інфекцій, спричинених чутливими до амоксициліну мікроорганізмами:

•         органів дихання;

•         органів сечостатевої системи;

•         органів травного тракту;

•         шкіри та м’яких тканин.

Слід брати до уваги на офіційні вказівки щодо належного застосування антибактеріальних засобів.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до амоксициліну, інших антибіотиків групи пеніцилінів або до інших інгредієнтів лікарського засобу; інфекційний мононуклеоз і злоякісні захворювання лімфатичних залоз, наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості (у т. ч. анафілаксії), пов’язаних із застосуванням інших бета-лактамних агентів (у т.ч. цефалоспоринів, карбапенемів або монобактамів).

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Фенілбутазон, оксифенбутазон, меншою мірою – ацетилсаліцилова кислота та сульфінпіразон пригнічують тубулярну секрецію препаратів пеніцилінового ряду, що призводить до збільшення періоду напіввиведення та концентрації амоксициліну у плазмі крові.

Одночасне застосування пробенециду не рекомендується. Пробенецид зменшує ниркову канальцеву секрецію амоксициліну. Одночасне застосування пробенециду може призвести до збільшення періоду напіввиведення  та рівня амоксициліну в крові.

Одночасний прийом алопуринолу може спричиняти шкірні висипання.

Одночасний прийом з клавулановою кислотою посилює ефект амоксициліну.

Препарати, що мають бактеріостатичну дію (антибіотики тетрациклінового ряду, макроліди, хлорамфенікол), можуть нейтралізувати бактерицидний ефект амоксициліну. Паралельне застосування аміноглікозидів є можливим (синергічний ефект).Нерекомендовані комбінації

Алопуринол.

Одночасне застосування з амоксициліном сприяє виникненню алергічних шкірних реакцій.

Дигоксин.

Збільшується всмоктування дигоксину, тому необхідна корекція його дози.

Антикоагулянти.

Антикоагулянти для перорального застосування та пеніцилінові антибіотики широко застосовуються на практиці; при цьому повідомлень про взаємодію не надходило. Однак описано окремі випадки збільшення рівня міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) у пацієнтів, які одночасно приймали амоксицилін та аценокумарол або варфарин. Якщо таке застосування необхідне, слід ретельно контролювати протромбіновий час або МНВ. Крім того, може виникати необхідність корекції дози пероральних антикоагулянтів (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

Метотрексат.

Застосування амоксициліну з метотрексатом призводить до збільшення токсичної дії останнього. Амоксицилін зменшує нирковий кліренс метотрексату, тому слід перевіряти рівень його концентрації у сироватці крові.

Комбінації, що вимагають обережності при одночасному застосуванні

Пероральні гормональні контрацептиви

Амоксицилін слід з обережністю застосовувати разом з пероральними гормональними контрацептивами – плазмовий рівень естрогенів і прогестерону може тимчасово зменшитися, що може знижувати ефективність гормональних контрацептивів. Тому рекомендується використовувати додаткові негормональні протизаплідні засоби.

Антациди.

Одночасний прийом з антацидами зменшує всмоктування амоксициліну.

Інші види взаємодій

Форсований діурез призводить до зменшення концентрації амоксициліну в крові шляхом збільшення його елімінації.

Поява діареї може призводити до зменшення абсорбції інших лікарських засобів та несприятливо впливати на їх ефективність.

Вплив на результати діагностичних лабораторних досліджень: при випробуванні на наявнiсть глюкози в сечі рекомендується використовувати ферментативний глюкозооксидазний метод. При застосуванні хiмiчних методiв зазвичай спостерiгаються хибно-позитивнi результати.

Амоксицилін може знижувати кількість естріолу в сечі у вагітних жінок.

При високих концентраціях амоксицилін може зменшити рівень глікемії у сироватці крові. Амоксицилін може впливати на визначення білка колориметричним методом.

 

Особливості застосування.

Гіперчутливість. Перед початком лікування амоксициліном необхідно переконатися у відсутності в анамнезі реакцій гіперчутливості до пеніцилінів, цефалоспоринів або інших бета-лактамних антибактеріальних препаратів (див. розділи «Протипоказання» та «Побічні реакції». Можлива перехресна гіперчутливість та перехресна резистентність (10–15 %) між пеніцилінами, іншими бета-лактамними антибіотиками та цефалоспоринами.

Серйозні, а часом навіть летальні випадки гіперчутливості (включаючи анафілактоїдні реакції та тяжкі шкірні небажані реакції, розвиток гострого коронарного синдрому, асоційованого з реакцією гіперчутливості) спостерігаються у пацієнтів під час терапії пеніциліном. Реакції гіперчутливості також можуть прогресувати до синдрому Куніса — серйозної алергічної реакції, яка може призвести до інфаркту міокарда (див. розділ «Побічні реакції»). Такі реакції частіше виникають у хворих з наявністю гіперчутливості до пеніцилінів в анамнезі чи наявністю гіперчутливості до різних алергенів. У разі виникнення алергічної реакції терапію амоксициліном  слід припинити та призначити відповідне лікування.

У пацієнтів, які отримували амоксицилін, переважно у дітей, спостерігали синдром медикаментозного ентероколіту (див. розділ «Побічні реакції»). Це алергічна реакція, основним симптомом якої є тривале блювання (через 1–4 години після введення препарату) за відсутності шкірних або респіраторних симптомів. Крім того симптоми можуть включати біль у животі, діарею, гіпотензію або лейкоцитоз з нейтрофільозом. Відомо про важкі випадки, включаючи прогресування до шоку.

Нечутливі мікроорганізми. Оскільки амоксицилін не призначений для лікування деяких типів інфекцій, його слід застосовувати, лише коли патогенний мікроорганізм ідентифікований або коли існують підстави вважати, що інфекційний збудник чутливий до дії амоксициліну (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Це особливо стосується пацієнтів з інфекціями сечостатевої системи та тяжкими інфекціями вуха, носа і горла.

Судоми. Судоми можуть виникати у пацієнтів з порушенням функції нирок, а також у тих, хто отримує високі дози препарату або має схильність до судом (наприклад, наявність в анамнезі епілептичних нападів, лікованої епілепсії, менінгіту) (див. розділ «Побічні реакції»).

Ниркова недостатність. Пацієнтам з нирковою недостатністю дозу амоксициліну слід коригувати залежно від ступеня ниркової недостатності (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Шкірні реакції. Поява на початку лікування генералізованої еритеми з гарячкою, асоційованою з пустулами, може бути симптомом гострого генералізованого екзантематозного пустульозу (див. розділ «Побічні реакції»).  У такому разі необхідно припинити лікування і надалі протипоказано застосовувати амоксицилін.

Слід уникати застосування амоксициліну при підозрі на інфекційний мононуклеоз, оскільки виникнення короподібного висипу в цьому випадку може асоціюватися з гіперчутливістю до пеніцилінів. Амоксицилін не рекомендується застосовувати для лікування хворих із гострим лімфолейкозом або інфекційним мононуклеозом через підвищений ризик еритематозних висипань на шкірі.

Реакція Яриша – Герксгеймера. При лікуванні хвороби Лайма може спостерігатися реакція Яриша – Герксгеймера (див. розділ «Побічні реакції»), що виникає внаслідок бактерицидної дії амоксициліну на збудника хвороби Лайма – спірохету Borrelia burgdorferi. Пацієнти мають бути поінформовані, що це поширений наслідок лікування хвороби Лайма антибіотиками; зазвичай, симптоми зникають при одужанні.

Резистентність. Тривале застосування препарату іноді може спричиняти надмірний ріст нечутливої до препарату мікрофлори. Можливе виникнення суперінфекції, що потребує ретельного спостереження за такими пацієнтами.

При застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, включаючи амоксицилін, повідомлялося про розвиток антибіотикоасоційованого коліту від легкого ступеня до такого, що становить загрозу життю (див. розділ «Побічні реакції»). При виникненні тяжкої діареї, характерної для псевдомембранозного коліту (у більшості випадків спричиненого Clostridium difficile), рекомендується припинити застосування препарату і вжити відповідних заходів. Застосування антиперистальтичних засобів протипоказано.

Пацієнтам із тяжкими розладами травного тракту, що супроводжуються діареєю та блюванням, не слід застосовувати пероральні форми амоксициліну, що пов’язано з ризиком зменшення всмоктування.

Тривала терапія. При лікуванні протягом тривалого часу рекомендується періодично оцінювати показники функцій систем організму, включаючи сечовидільну, гепатобіліарну та гемопоетичну системи. Повідомлялося про підвищення рівнів печінкових ферментів та про випадки зміни показників крові (див. розділ «Побічні реакції»).

Антикоагулянти. Рідко повідомлялося про подовження протромбінового часу у пацієнтів, які застосовували амоксицилін. У разі одночасного призначення препарату з антикоагулянтами слід здійснювати відповідний контроль та коригувати дозу останніх, якщо необхідно (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Побічні реакції»).

Кристалурія. У пацієнтів зі зниженим діурезом дуже рідко спостерігалася кристалурія (включаючи гостре ураження нирок), переважно при парентеральній терапії. При застосуванні високих доз препарату необхідно вживати достатню кількість рідини для профілактики кристалурії, пов’язаної з  амоксициліном. Наявність високої концентрації амоксициліну у сечі може спричинити випадання осаду в сечовому катетері, тому його слід візуально перевіряти через певні проміжки часу (див. розділи «Побічні реакції», «Передозування»).

У дітей амоксицилін може змінити колір емалі зубів, тому необхідне суворе дотримання пацієнтом гігієни порожнини рота.

Особливі попередження щодо неактивних інгредієнтів.

Бензойна кислота та її солі чинять незначний подразнювальний вплив на шкіру, очі та слизову оболонку. Вона може збільшити імовірність появи жовтяниці у немовлят.

У 5 мл суспензії для перорального застосування міститься 2,7 г сахарози. З кожною найвищою дорослою дозою пацієнт приймає 32,4 г сахарози. Препарат не рекомендується пацієнтам зі спадковою непереносимістю фруктози, з синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції чи дефіцитом сахарази-ізомальтази.

З особливою обережністю слід застосовувати суспензію  пацієнтам з фенілкетонурією, оскільки лікарський засіб містить аспартам (Е 951).

Хіконцил містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

У проведених дослідженнях встановлено, що амоксицилін не чинить шкідливої дії на плід. Обмежені дані щодо застосування амоксициліну у період вагітності свідчать про відсутність небажаного впливу на плід/новонародженого. Цей лікарський засіб можна застосовувати вагітним, але при цьому необхідно ретельно зважувати доцільність такого лікування.

Амоксицилін у незначній кількості проникає в грудне молоко. Годування груддю слід припинити, якщо у новонародженого виникли шлунково-кишкові розлади (діарея), кандидоз або висипання на шкірі. Застосування препарату у цей період  можливе тільки тоді, коли очікувана користь для жінки перевищує потенційний ризик для дитини.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Препарат не впливає на здатність пацієнта керувати автомобілем та іншими механічними засобами, але деяким пацієнтам при виникненні побічних ефектів (алергічні реакції, запаморочення, судоми) слід утриматися від керування автотранспортом або іншими механізмами.

 

Спосіб застосування та дози.

Дози амоксициліну встановлює лікар залежно від віку, маси тіла та стану нирок хворого, а також від чутливості мікроорганізмів та локалізації інфекційного процесу.

Готову суспензію слід приймати перорально нерозведеною, запиваючи водою. Прийом їжі не впливає на всмоктування амоксициліну.

Дорослі та діти віком від 12 років (з масою тіла понад 40 кг)

У випадку інфекційно-запальних захворювань легкого та середнього ступеня тяжкості дорослим і дітям віком від 12 років (з масою тіла понад 40 кг) рекомендується приймати 500–750 мг 2 рази на добу або 500 мг 3 рази на добу. Зазвичай добова доза для дітей становить 30 мг/кг маси тіла, розподілена на 2–3 прийоми.

При лікуванні хронічних захворювань, рецидивах, інфекціях тяжкого перебігу дозу препарату можна збільшити. Рекомендується розподілити дозу на 3 прийоми: дорослим приймати по 750–1000 мг 3 рази на добу; дітям віком від 12 років – до 60 мг/кг/добу, розподілених на 3 прийоми.

Діти віком до 12 років (з масою тіла до 40 кг)

Добова доза для дітей становить 30 мг/кг маси тіла, розподілена на 2–3 прийоми.

Зазвичай дітям віком 1–3 роки слід призначати по 250 мг 2 рази на добу або 125 мг 3 рази на добу. Дітям віком від 3 до 12 років слід призначати по 250 мг 3 рази на добу.

УВАГА! Точні добові дози розраховуються відповідно до маси тіла дитини, а не її віку.

При лікуванні хронічних захворювань, рецидивах, інфекціях тяжкого перебігу рекомендується збільшити дозу препарату до 60 мг/кг/добу, розподілених на 3 прийоми (але не більше 3 г/добу).

Тривалість застосування. У випадку інфекцій легкого та середнього ступеня тяжкості препарат приймати протягом 5–7 днів. Однак у випадку інфекцій, спричинених стрептококом, тривалість лікування має становити не менше 10 днів.

При лікуванні хронічних захворювань, локальних інфекційних уражень, інфекцій тяжкого перебігу тривалість лікування слід визначати за клінічною картиною захворювання.

Прийом препарату потрібно продовжувати протягом 48 годин після зникнення симптомів захворювання.

Дозування пацієнтам з нирковою недостатністю

Пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) необхідне збільшення інтервалу між дозами або зменшення наступних доз.

 

Дорослі і діти з масою тіла понад 40 кг

У випадку гемодіалізу слід застосовувати 500 мг амоксициліну в кінці процедури.

 

Діти з масою тіла менше 40 кг

Пацієнти з порушеннями функції печінки.

При порушенні функції печінки зміна дозування не потрібна.

Приготування суспензії.

Для приготування 100 мл суспензії необхідно завжди використовувати очищену або попередньо прокип’ячену і охолоджену воду. Спочатку струсити флакон, потім додати воду приблизно до половини від позначки на флаконі. Закрити флакон і енергійно струсити до утворення однорідної суспензії. Долити водою до позначки та знову добре струсити. Об’єм готової суспензії має сягати позначки на флаконі. Перед кожним прийомом добре збовтати.

Для відмірювання суспензії додається мірна ложечка, яку необхідно промивати водою після кожного використання. Необхідно щільно закривати флакон після використання.

 

Діти. Препарат можна застосовувати дітям з народження.

 

Передозування.

Надмірні дози лікарського засобу можуть спричинити нудоту, блювання, діарею, кристалурію, збудження центральної нервової системи, сплутаність свідомості та судоми. Наслідком блювання та діареї може бути порушення водно-електролітного балансу.

Лікування – симптоматичне.

При прийомі великих доз (кількох терапевтичних доз) концентрація амоксициліну в сечі значно підвищується. Зазвичай у пацієнтів з нормальною нирковою функцією не виникають наслідки, якщо вони вживають достатню кількість рідини. Спостерігалася амоксицилінова кристалурія, яка в деяких випадках призводила до ниркової недостатності (див. розділ «Особливості застосування»). У хворих з нирковою недостатністю амоксицилін виводиться з організму за допомогою гемодіалізу.

 

Побічні реакції.

Побічні ефекти, що можуть виникнути під час застосування амоксициліну, класифіковані згідно з частотою:

-                дуже часто (> 1/10);

-                часто (> 1/100, < 1/10);

-                нечасто (> 1/1000, <1/100);

-                рідко (> 1/10000, < 1/1000);

-                дуже рідко (< 1/10000), включаючи окремі випадки;

-                частота невідома (частоту не можна визначити через відсутність даних).

Більшість побічних ефектів, які наводяться у переліку нижче, не є специфічними для амоксициліну та можуть виникати при застосуванні інших пеніцилінів. 

 

Системи органів	Побічні реакції
Інфекції та інвазії
Дуже рідко	Кандидоз шкіри та слизових оболонок
З боку лімфатичної системи та системи крові
Дуже рідко	Транзиторна лейкопенія (включаючи тяжку нейтропенію або агранулоцитоз), еозинофілія, панцитопенія, мієлосупресія, гранулоцитопенія, транзиторна тромбоцитопенія та гемолітична анемія. Збільшення часу кровотечі та підвищення рівня протромбіну (див. розділ «Особливості застосування»)
З боку імунної системи
Дуже рідко	Як і при застосуванні інших антибіотиків, можуть виникати сильні алергічні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк, анафілаксію та анафілактичний шок, сироваткову хворобу та алергічний васкуліт (див. розділ «Особливості застосування») При появі алергічної реакції лікування потрібно припинити (див. також розділ «Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин»)
Частота невідома	Реакція Яриша – Герксгеймера (див. розділ «Особливості застосування»)
З боку нервової системи
Дуже рідко	Гіперкінезія, запаморочення і судоми. Судоми можуть виникати у пацієнтів з порушенням функції нирок або у пацієнтів, яким вводяться високі дози (див. розділ «Особливості застосування»)
Частота невідома	Асептичний менінгіт
З боку серця
Частота невідома	Синдром Куніса
З боку шлунково-кишкового тракту
Дані, що одержані протягом клінічних випробувань
Часто	Діарея та нудота*
Нечасто	Блювання*
Дані, що одержані в постмаркетинговий період
Часто	Біль у шлунку, втрата апетиту, метеоризм, м’які випорожнення, свербіж у ділянці ануса, енантема (особливо на слизовій оболонці ротової порожнини), сухість у роті, порушення смаку
Дуже рідко	Коліт, пов’язаний з прийомом антибіотика (включаючи псевдомембранозний коліт і геморагічний коліт). Забарвлення язика у чорний колір. Тривале або повторне застосування препарату може призвести до розвитку суперінфекцій і колонізації стійких мікроорганізмів або дріжджів, що спричиняють оральний або вагінальний кандидоз. Гарячка. Зміни кольору поверхні зубів #
Частота невідома	Синдром медикаментозного ентероколіту
З боку печінки та жовчовивідних шляхів
Дуже рідко	Гепатит і холестатична жовтяниця. Помірне підвищення рівня аспартатамінотрансферази та/або аланінамінотрансферази
З боку шкіри та підшкірних тканин
Дані, що одержані протягом клінічних випробувань
Часто	Висипання шкіри*
Нечасто	Кропив'янка і свербіж*
Дані, що одержані в пост-маркетинговий період
Дуже рідко	Шкірні реакції, наприклад, багатоформна еритема, синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, бульозний і ексфоліативний дерматит і гостре генералізоване екзантематозне пустульозне висипання та медикаментозна реакція у вигляді еозинофілії та системних проявів (DRESS-синдром)
Частота невідома	Хвороба лінійного імуноглобуліну (IgA)
З боку нирок і сечовивідних шляхів
Дуже рідко	Інтерстиціальний нефрит
Частота невідома	Кристалурія (див. розділи «Особливості застосування» та «Передозування»)
* Частоту виникнення цих побічних реакцій було визначено у клінічних дослідженнях, у яких брали участь приблизно 6 000 дорослих та педіатричних пацієнтів, які приймали амоксицилін. # Випадки зміни кольору поверхні зубів спостерігалися у дітей. Належні гігієнічні процедури для порожнини рота можуть запобігти зміні кольору зубів, оскільки такий наліт здебільшого видаляється при чищенні зубів.

 

Звітування про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

 

Термін придатності. 3 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С у щільно закритому флаконі.

Готову суспензію слід використати протягом 14 днів за умови зберігання у холодильнику (при температурі від 2 °С до 8 °С).

Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка. Порошок для приготування 100 мл (250 мг/5 мл) суспензії для перорального застосування у флаконі, по 1 флакону з мірною ложкою у картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник.

КРКА, д.д., Ново место/ КRKA, d.d., Novo mesto.

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Шмар’єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/ Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.