ЦЕДОМ - 250

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

ЦЕДОМ - 250

(СEDOM - 250)

 

Склад:

діюча речовина: цефдинір;

5 мл суспензії містять цефдиніру 250 мг;

допоміжні речовини: сахароза, ксантанова камедь, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію цитрат, кислота лимонна безводна, ароматизатор «Полуниця», хіноліновий жовтий (Е 104).

 

Лікарська форма. Порошок для оральної суспензії.

Основні фізико-хімічні властивості:

для сухого порошку: гранульований порошок жовтого кольору з характерним запахом; для відновленої суспензії: суспензія світло-жовтого кольору.

 

Фармакотерапевтична група.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини ІІІ покоління.

Код АТX J01D D15.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Цефдинір є цефалоспорином ІІІ покоління зі широким спектром активності щодо кишкових грамнегативних бактерій. Цефдинір стабільний при наявності деяких ферментів β‑лактамази. Як наслідок, багато організмів, стійких до пеніцилінів і деяких цефалоспоринів, сприйнятливі до цефдиніру. Цефалоспорини діють так само, як і пеніциліни: перешкоджають синтезу пептидоглікану бактеріальної стінки шляхом інгібування кінцевої транспептидації, необхідної для перехресних зв’язків. Цей ефект є бактерицидним.

Механізм дії

Цефдинір є β-лактамним антибіотиком, подібним до пеніцилінів, і переважно є бактерицидним. Цефдинір пригнічує третю і заключну стадію синтезу клітинної стінки бактерій, переважно зв’язуючись із пеніцилінзв’язуючими білками (ПЗБ), які розташовані всередині бактеріальної клітинної стінки. ПЗБ відповідають за кілька етапів синтезу клітинної стінки. Таким чином, внутрішня активність цефдиніру, як і інших цефалоспоринів і пеніцилінів проти конкретного організму, залежить від їх здатності отримувати доступ і зв’язуватися з необхідними ПЗБ. Як і всі β-лактамні антибіотики, здатність цефдиніру втручатися у ПЗБ‑опосередкований синтез клітинної стінки у кінцевому підсумку призводить до лізису клітин. Лізис опосередковується аутолітичними ферментами бактеріальних клітинних стінок, тобто аутолізинами. Механізм резистентності

Резистентність до цефдиніру відбувається насамперед через гідроліз деяких β-лактамаз, зміну ПЗБ і зниження проникності. Цефдинір неактивний щодо більшості штамів Enterobacter spp., Pseudomonas spp., Enterococcus spp., стійких до пеніциліну стрептококів і стійких до метициліну стафілококів. Негативні β-лактамази, стійкі до ампіциліну (BLNAR) штами H. influenzae зазвичай не чутливі до цефдиніру.

Тест на антимікробну чутливість цефдиніру

^a Стрептококи, крім S. pneumoniae, чутливі до пеніциліну (MIC 0,12 мкг/мл), можна вважати чутливими до цефдиніру.

^б S. рneumoniae, чутливі до пеніциліну (MIC 0,06 мкг/мл), можна вважати чутливими до цефдиніру. Ізоляти S. pneumoniae, протестовані проти 1 мкг диска оксациліну з розмірами ділянки оксациліну 20 мм, сприйнятливі до пеніциліну і можуть вважатися сприйнятливими до цефдиніру. Тестування цефдиніру проти пеніцилін-проміжних або пеніцилінрезистентних ізолятів не рекомендується. Надійних критеріїв інтерпретації для цефдиніру немає.

 

Антимікробна активність

Показано, що цефдинір є активним щодо більшості штамів нижчезазначених мікроорганізмів як in vitro, так і при клінічних інфекціях.

Грампозитивні бактерії

Staphylococcus aureus (лише метицилінчутливі штами)

Streptococcus pneumoniae (лише пеніцилінчутливі штами)

Streptococcus pyogenes

Грамнегативні бактерії

Haemophilus influenzae

Haemophilus parainfluenzae

Moraxella catarrhalis

Доступні нижчезазначені дані in vitro, проте їх клінічна значущість невідома.

Цефдинір in vitro демонструє мінімальні інгібіторні концентрації (MIC) 1 мкг/мл або менше проти (≥ 90 %) штамів наступних мікроорганізмів, проте безпека та ефективність застосування цефдиніру при лікуванні клінічних інфекцій, спричинених цими мікроорганізмами, не були встановлені в адекватних і добре контрольованих клінічних дослідженнях.

Грампозитивні бактерії

Staphylococcus epidermidis (лише метицилінчутливі штами)

Streptococcus agalactiae

Viridans group streptococci

Грамнегативні бактерії

Citrobacter koseri

Escherichia coli

Klebsiella pneumonia

Proteus mirabilis.

Фармакокінетика.

Цефдинір застосовують перорально. Потрапивши у системний кровообіг, цефдинір на 60–70 % зв’язується з білками плазми крові як у дорослих, так і у дітей. Зв’язування з білками плазми крові не залежить від концентрації. Розподіл відбувається на різних ділянках, включаючи легені, рідину середнього вуха, синуси, шкірні пухирі і мигдалини. Даних про проникнення цефдиніру у спинномозкову рідину людини немає. Цефдинір не підлягає суттєвому метаболізму, його активність в основному зумовлена початковим препаратом. Виведення відбувається головним чином через ниркову екскрецію зі середнім періодом напіввиведення у плазмі крові приблизно 1,7 години.

Всмоктування

Пероральна біодоступність

Максимальна плазмова концентрація цефдиніру спостерігається через 2–4 години після введення дози. Концентрація цефдиніру у плазмі крові збільшується зі збільшенням дози, але збільшення концентрації становить менше, ніж пропорційно до дози від 300 мг (7 мг/кг) до 600 мг (14 мг/кг). Після введення суспензії здоровим дорослим добровольцям біодоступність цефдиніру становить 120 % відносно капсул. Розрахункова абсолютна біодоступність суспензії цефдиніру становить 25 %. Показано, що пероральна суспензія цефдинір 250 мг/5 мл є біоеквівалентною дозуванню 125 мг/5 мл у здорових дорослих добровольців натще.

Вплив їжі

У дорослих, які отримували пероральну суспензію 250 мг/5 мл з високим вмістом жиру, максимальна концентрація (C_max) і площа під кривою «концентрація–час» (AUC) цефдиніру знижувалися на 44 % і 33 % відповідно. Величина цих скорочень не є клінічно значущою, оскільки дослідження безпеки та ефективності пероральної суспензії у педіатричних пацієнтів проводилися без урахування вживання їжі. Тому цефдинір можна приймати незалежно від вживання їжі.

Метаболізм та екскреція

Цефдинір непомітно метаболізується. Активність головним чином зумовлена діючою речовиною. Цефдинір виводиться головним чином через ниркову екскрецію, середній період напіввиведення з плазми крові (t½) становить 1,7 (± 0,6) години. У здорових добровольців з нормальною функцією нирок нирковий кліренс становить 2,0 (± 1,0) мл/хв/кг, а периферичний кліренс становить 11,6 (± 6,0) мл/хв/кг і 15,5 (± 5,4) мл/хв/кг після введення доз 300 мг і 600 мг відповідно. Середній відсоток дози, що виводиться зі сечею у незміненому вигляді після введення доз 300 мг і 600 мг, становить 18,4 % (± 6,4) і 11,6 % (± 4,6) відповідно. У пацієнтів із порушеннями функції нирок нирковий кліренс знижується.

Оскільки ниркова екскреція є основним шляхом виведення, слід коригувати дозу в пацієнтів з помітними порушеннями функції нирок або у тих, які знаходяться на гемодіалізі.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Легкі та помірні інфекції, спричинені чутливими штамами відповідних мікроорганізмів:

-       негоспітальна пневмонія, спричинена Haemophilus influenzae (включаючи штами, що продукують β-лактамазу), Haemophilus parainfluenzae (включаючи штами, що продукують β‑лактамазу), Streptococcus pneumoniae (лише пеніцилінчутливі штами) та Moraxella catarrhalis (включаючи штами, що продукують β-лактамазу);

-       загострення хронічного бронхіту, спричинене Haemophilus influenzae (включаючи штами, що продукують β-лактамазу), Haemophilus parainfluenzae (включаючи штами, що продукують β-лактамазу), Streptococcus pneumoniae (лише пеніцилінчутливі штами) та Moraxella catarrhalis (включаючи штами, що продукують β-лактамазу);

-       гострий гайморит, спричинений Haemophilus influenzae (включаючи штами, що продукують β-лактамазу), Streptococcus pneumoniae (лише пеніцилінчутливі штами) та Moraxella catarrhalis (включаючи штами, що продукують β-лактамазу);

-       фарингіт/тонзиліт, спричинений Streptococcus pyogenes;

-       неускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин, спричинені Staphylococcus aureus (включаючи штами, що продукують β-лактамазу) та Streptococcus pyogenes;

-       гострий бактеріальний середній отит, спричинений Haemophilus influenzae (включаючи штами, що продукують β-лактамазу), Streptococcus pneumoniae (лише пеніцилінчутливі штами) та Moraxella catarrhalis (включаючи штами, що продукують β-лактамазу).

 

Протипоказання.

Препарат протипоказаний пацієнтам з відомою алергією на антибіотики цефалоспоринового ряду.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Антациди (алюміній- або магнійвмісні)

Одночасне введення 300 мг цефдиніру та 30 мл гідроксиду алюмінію та суспензії гідроксиду магнію призводило до зниження швидкості C_max і ступеня AUC всмоктування приблизно на 40 %. Час досягнення C_max також подовжується на 1 годину. Антациди не мають значного впливу на фармакокінетику цефдиніру, якщо їх вводити за 2 години до або через 2 години після введення цефдиніру. Якщо застосування антацидів під час терапії цефдиніром є необхідним, лікарський засіб слід приймати принаймні за 2 години до або через 2 години після прийому антацидів.

Пробенецид

Як і у випадку інших β-лактамних антибіотиків, пробенецид пригнічує ниркове виведення цефдиніру, що призводить до збільшення AUC приблизно вдвічі, збільшення C_max на 54 % і подовження t½ на 50 %.

Добавки заліза та їжа, збагачена залізом

Одночасне введення цефдиніру зі залізовмісними лікарськими засобами, що містять 60 мг елементарного заліза (у формі FeSO₄) або вітамінних лікарських засобів із вмістом елементарного заліза 10 мг, знижує всмоктування цефдиніру на 80 % і 31 % відповідно. У випадку якщо пацієнту необхідний прийом препаратів заліза під час терапії цефдиніром, цефдинір слід приймати принаймні за 2 години до або після прийому залізовмісних лікарських засобів. Вплив харчових продуктів з високим вмістом елементного заліза (головним чином збагачених залізом зернових сніданків) на всмоктування цефдиніру не вивчали. Дитяче харчування, збагачене залізом, не має значного впливу на фармакокінетику цефдиніру. Виходячи з цього, цефдинір у формі пероральної суспензії можна застосовувати одночасно зі збагаченим залізом дитячим харчуванням.

Повідомляли про випадки забарвлення випорожнень у червонуватий колір у пацієнтів, які отримували лікарський засіб. У багатьох випадках ці пацієнти одночасно отримували збагачені залізом продукти. Червонуватий колір зумовлений утворенням комплексу цефдиніру або продуктів його розпаду і заліза, які не всмоктуються у шлунково-кишковому тракті.

Варфарин

Одночасне застосування варфарину з багатьма класами антибіотиків, включаючи цефалоспорини, може збільшити міжнародне нормалізоване відношення (МНВ), тим самим підвищуючи ризик кровотечі. Механізмом є інгібування синтезу вітаміну К через зміни в кишковій флорі, однак одночасна наявна інфекція також є потенційним фактором ризику підвищення МНВ. Рекомендовано спостерігати за пацієнтами щодо ознак і симптомів виникнення кровотечі. Крім того, може знадобитися посилений моніторинг МНВ, особливо на початку та після припинення лікування антибіотиком.

 

Особливості застосування.

Попередження

Перед початком терапії цефдиніром слід проводити ретельне обстеження, щоб визначити, чи були у пацієнта попередні реакції гіперчутливості на цефдинір, інші цефалоспорини, пеніциліни або інші лікарські засоби. У випадку призначення цефдиніру пацієнтам, чутливим до пеніциліну, слід проявляти обережність, оскільки було доведено наявність перехресної гіперчутливості серед β‑лактамних антибіотиків, яка може досягати 10 % у пацієнтів з наявністю алергічних реакцій на пеніцилін в анамнезі. Якщо виникає алергічна реакція на введення цефдиніру, застосування лікарського засобу слід припинити. У випадку розвитку серйозної реакції гіперчутливості може бути необхідним введення адреналіну та проведення інших невідкладних заходів, включаючи забезпечення киснем, введення внутрішньовенних розчинів, внутрішньовенних антигістамінних лікарських засобів, кортикостероїдів, пресорних амінів та забезпечення прохідності дихальних шляхів при виникненні клінічної необхідності. При застосуванні майже всіх антибактеріальних засобів, включаючи цефдинір, повідомлялося про Clostridium difficile асоційовану діарею (CDAD), ступінь тяжкості якої може варіюватися від легкої діареї до коліту з летальним наслідком. Застосування антибактеріальних засобів змінює нормальну флору товстої кишки, що призводить до зростання кількості штамів C. difficile. C. difficile продукує токсини A і B, які спричиняють розвиток псевдомембранозного коліту. Штами C. difficile, що продукують токсини, спричиняють підвищену захворюваність і летальність, оскільки ці інфекції можуть важко піддаватись антимікробній терапії та можуть вимагати проведення колектомії. Пацієнтів, у яких виникає діарея після застосування антибіотиків, слід перевіряти на наявність псевдомембранозного коліту. Необхідна ретельна історія хвороби, оскільки симптоми псевдомембранозного коліту проявляються протягом 2 місяців після введення антибактеріальних засобів. У випадку підозри або підтвердження розвитку псевдомембранозного коліту рекомендується припинення застосування антибіотиків, не спрямованих на C. difficile. Виходячи з клінічного стану, пацієнту може бути показано відновлення водно-електролітного балансу, введення розчинів електролітів і амінокислот, антибіотикотерапія Clostridium difficile, хірургічне втручання.

Заходи безпеки

Загальне призначення цефдиніру у разі відсутності перевіреної або обґрунтованої підозрюваної бактеріальної інфекції, або обґрунтованої причини профілактичного призначення має сумнівну користь для пацієнта і підвищує ризик розвитку антибіотикорезистентних бактерій.

Як і у випадку застосування інших антибіотиків широкого спектра дії, тривале лікування цефдиніром може призвести до виникнення та надмірного росту стійких до лікарського засобу мікроорганізмів. Необхідний ретельний нагляд за пацієнтом. Якщо під час терапії розвивається суперінфекція, слід застосовувати відповідну альтернативну терапію. Цефдинір, як і інші антимікробні лікарські засоби широкого спектра дії (антибіотики), слід призначати з обережністю пацієнтам із колітом в анамнезі. У пацієнтів з короткочасною або персистуючою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) загальну добову дозу цефдиніру потрібно зменшити, оскільки призначення рекомендованих доз може призвести до значного збільшення плазмових концентрацій і періоду напіввиведення цефдиніру.

У пацієнтів, які отримували цефалоспорини, такі як цефдинір, спостерігалася хибнопозитивна реакція на вміст глюкози у сечі. Пацієнти з цукровим діабетом, які перевіряють свою сечу на глюкозу, під час лікування цефдиніром повинні використовувати тести на глюкозу, що базуються на ферментативних реакціях глюкозооксидази.

Важлива інформація про допоміжні речовини

Лікарський засіб Цедом - 250 містить сахарозу. У разі встановлення непереносимості деяких цукрів потрібно проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Лікарський засіб призначений для застосування дітям. Адекватних та добре контрольованих досліджень застосування цефдиніру вагітним не проводили. Цефдинір не виявлений у грудному молоці після введення одноразової дози 600 мг.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Лікарський засіб призначений для застосування дітям. Цефдинір може спричиняти побічні реакції, що впливають на концентрацію уваги та швидкість реакції.

 

Спосіб застосування та дози.

Шлях введення: пероральний.

Дозування

Рекомендовані режим дозування та тривалість лікування інфекцій у дітей описані нижче в таблиці. Загальна добова доза для всіх інфекцій становить 14 мг/кг, до максимальної дози 600 мг на добу. Застосування лікарського засобу 1 раз на добу протягом 10 днів є настільки ж ефективним, як і застосування 2 рази на добу. Застосування 1 раз на добу не вивчалося при шкірних інфекціях, тому цефдинір у вигляді оральної суспензії слід приймати 2 рази на добу при даних інфекціях. Приймати суспензію можна незалежно від вживання їжі.

Діти (віком до 12 років)

 

Приблизна схема дозування цефдиніру для дітей^*

* Доза визначається індивідуально лікарем залежно від віку та маси тіла пацієнта. Для всіх пацієнтів віком від 6 місяців до 12 років разова доза лікарського засобу становить 7 мг/кг маси тіла або 0,14 мл суспензії на 1 кг маси тіла.

** Для дітей з масою тіла ≥ 43 кг лікарський засіб призначають у максимальній добовій дозі 600 мг.

 

Пацієнти з порушеннями функції нирок

Рекомендована доза цефдиніру для пацієнтів із кліренсом креатиніну (СL_cr) < 30 мл/хв становить 300 мг 1 раз на добу, дітям – 7 мг/кг 1 раз на добу (до 300 мг на добу).

Кліренс креатиніну важко виміряти амбулаторно. Проте для оцінки СL_cr дорослих пацієнтів можна застосовувати нижченаведену формулу. Креатинін плазми крові повинен відбивати рівноважний стан функції нирок.

[140 – вік (у роках)] × маса тіла (кг) 72 × креатинін плазми крові (мг/дл)

(× 0,85 для жінок)

 

 (мл/хв) =

 

Наступна формула може бути використана для визначення СL_cr у дітей:

 

де К = 0,55 для дітей віком від 1 року та 0,45 для немовлят (віком до 1 року).

В обох випадках обчислень СL_cr визначається у мл/хв/1,73 м², довжина або висота тіла – у сантиметрах та креатинін сироватки крові – у мл/дл.

Пацієнти на гемодіалізі

Цефдинір видаляється з організму шляхом гемодіалізу.

У пацієнтів, які перебувають на хронічному гемодіалізі, рекомендований початковий режим дозування становить 300 мг або 7 мг/кг через день. Після закінчення кожного сеансу гемодіалізу необхідно приймати 300 мг (або 7 мг/кг). Подальші дози (300 мг або 7 мг/кг) вводити через день.

 

Інструкція розведення цефдиніру для оральної суспензії

Перед приготуванням необхідно струсити флакон, щоб розпушити порошок. Додати кип’ячену охолоджену воду до позначки на флаконі, ретельно струсити, додати додатково кип’ячену охолоджену воду, якщо потрібно, щоб довести до позначки (загальний об’єм води, що необхідно додати до позначки на флаконі, дорівнює 38 мл). Перед кожним прийомом готову суспензію треба ретельно струсити.

 

Діти.

Лікарський засіб призначають дітям віком від 6 місяців до 12 років. Безпека та ефективність застосування лікарського засобу дітям віком до 6 місяців не вивчена.

 

Передозування.

Симптоми. Інформація про передозування цефдиніром у людей недоступна. Токсичні ознаки і симптоми після передозування іншими β-лактамними антибіотиками включали нудоту, блювання, дискомфорт в епігастрії, діарею і судоми.

Лікування. Цефдинір видаляється з організму шляхом гемодіалізу. Цю інформацію слід враховувати у випадку серйозної інтоксикації внаслідок передозування, особливо при порушенні функції нирок.

 

Побічні реакції.

Побічні реакції, пов’язані зі застосуванням цефдиніру у дослідженнях з участю дорослих пацієнтів, підлітків та дітей:

Вищезазначені побічні реакції спостерігалися протягом клінічних досліджень та/або післяреєстраційного періоду.

Наступні побічні реакції та зміни лабораторних тестів, незалежно від їх взаємозв’язку зі застосуванням цефдиніру, були зареєстровані під час тривалого післяреєстраційного періоду: синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, ексфоліативний дерматит, поліморфна еритема, вузликова еритема, діарея з домішками крові, геморагічний коліт, псевдомембранозний коліт, панцитопенія, гранулоцитопенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура, гемолітична анемія, схильність до кровотечі, порушення згортання крові, синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові, кровотечі верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, втрата свідомості, алергічний васкуліт, гіпертонічна хвороба, мимовільні рухи.

Були зареєстровані такі побічні реакції та зміни лабораторних показників, характерні в цілому для антибіотиків цефалоспоринового ряду:

алергічні реакції, анафілаксія, синдром Стівенса–Джонсона, поліморфна еритема, токсичний епідермальний некроліз, порушення функції нирок, токсична нефропатія, печінкова дисфункція, включаючи холестаз, апластичну анемію, гемолітичну хворобу, панцитопенію та агранулоцитоз. Симптоми псевдомембранозного коліту можуть з’являтися під час або після лікування антибіотиками.

Застосування деяких цефалоспоринів супроводжувалося розвитком судом, особливо у пацієнтів із порушеннями функції нирок, для яких не здійснювався перерахунок дози. Якщо на тлі терапії виникають напади, застосування лікарського засобу слід припинити. У разі наявності клінічних показань може бути призначена протисудомна терапія.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua

 

Термін придатності. 2 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Приготовлену суспензію зберігати не більше 10 днів при температурі не вище 25 °С.

 

Упаковка.

По 1 флакону з порошком для приготування 60 мл суспензії у комплекті зі шприцом-дозатором у картонній упаковці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник.

Cенс Лабораторіc Пвт. Лтд.

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

VI/51B, п/с № 2, Кожуванал, Пала, Коттаям – 686 573, Керала, Індія.