ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
Цефіксим Дева
(CefixiMe Deva)
Склад:
діюча речовина: цефіксим;
5 мл суспензії містять цефіксиму (у формі цефіксиму тригідрату) 100 мг;
допоміжні речовини: сахароза, ксантанова камедь, натрію бензоат (E 211), ароматизатор малиновий, кремнію діоксид колоїдний.
Лікарська форма. Порошок для оральної суспензії.
Основні фізико-хімічні властивості: білий або майже білий порошок, що утворює суспензію від білого до майже білого кольору, з характерним запахом малини.
Фармакотерапевтична група.
Антибактеріальні засоби для системного застосування. Інші бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини ІІІ покоління.
АТХ J01D D08.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Цефіксим – антибіотик групи цефалоспоринів ІІІ покоління для внутрішнього застосування. В умовах in vitro проявляє значну бактерицидну активність відносно широкого спектра грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів.
Клінічно ефективний при лікуванні інфекцій, спричинених найпоширенішими патогенними мікроорганізмами, включаючи Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Escherichia coli, Proteus mirabilis, Klebsiella species, Haemophilus influenzae (бета-лактамазопозитивні та бета-лактамазонегативні), Branhamella catarrhalis (бета-лактамазопозитивні та бета-лактамазонегативні) та Enterobacter species. Має високий ступінь стабільності у присутності бета-лактамаз.
Більшість штамів ентерококів (Streptococcus faecalis, Streptococci групи D) та Staphylococci (зокрема коагулазопозитивні, коагулазонегативні та метициліностійкі штами) стійкі до цефіксиму. Крім того, більшість штамів Pseudomonas, Bacteroides fragilis, Listeria monocytogenes та Clostridia стійкі до цефіксиму.
Фармакокінетика.
Всмоктування. Абсолютна біодоступність після перорального застосування цефіксиму становить 22–54 %. Оскільки наявність їжі значно не впливає на всмоктування, цефіксим можна призначати незалежно від вживання їжі.
Максимальний рівень у сироватці крові після прийому рекомендованих доз для дорослих або дітей становить від 1,5 до 3 мкг/мл. При повторному застосуванні накопичення цефіксиму незначне або відсутнє. Фармакокінетика цефіксиму порівнювалася у здорових пацієнтів літнього віку (віком > 64 років) і молодих добровольців (віком 11–35 років) після призначення 400 мг цефіксиму 1 раз на добу протягом 5 днів. Середні значення Cmax та AUC були трохи вище у пацієнтів літнього віку. Пацієнтам літнього віку можна призначати препарат у таких же дозах, що і дорослим.
Розподіл. Цефіксим майже повністю зв’язується з фракцією альбуміну, середня вільна фракція становить приблизно 30 %.
Метаболізм. Метаболіти цефіксиму не були виділені із сироватки крові або сечі людини.
Виведення. Цефіксим виводиться в основному у незміненому вигляді із сечею. Переважаючим механізмом є клубочкова фільтрація.
Відсутні дані відносно проникнення цефіксиму у грудне молоко.
Клінічні характеристики.
Показання.
Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами:
– інфекції верхніх дихальних шляхів (у тому числі запалення середнього вуха) та інші інфекції верхніх дихальних шляхів (синусит, фарингіт, тонзиліт бактеріальної етіології) у випадку відомої або підозрюваної стійкості збудника до інших часто використовуваних антибіотиків, або у разі ризику неефективності лікування;
– інфекції нижніх дихальних шляхів (включаючи гострий бронхіт та загострення хронічного бронхіту);
– інфекції сечовивідних шляхів (у тому числі цистит, цистоуретрит, неускладнений пієлонефрит).
Клінічно ефективний при лікуванні інфекцій, спричинених найпоширенішими патогенними мікроорганізмами, включаючи Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Escherichia coli, Proteus mirabilis, Klebsiella species, Haemophilus influenzae (бета-лактамазопозитивні та бета-лактамазонегативні), Branhamella catarrhalis (бета-лактамазопозитивні та бета-лактамазонегативні) та Enterobacter species. Має високий ступінь стабільності у присутності бета-лактамаз.
Більшість штамів ентерококів (Streptococcus faecalis, Streptococci групи D) та Staphylococci (зокрема коагулазопозитивні, коагулазонегативні та метициліностійкі штами) стійкі до цефіксиму. Крім того, більшість штамів Pseudomonas, Bacteroides fragilis, Listeria monocytogenes та Clostridia стійкі до цефіксиму.
Протипоказання.
- Підтверджена гіперчутливість до антибіотиків групи цефалоспоринів або до інших компонентів лікарського засобу.
- Підвищена чутливість до пеніцилінів; порфірія.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, у деяких пацієнтів було зареєстровано підвищення протромбінового часу, тому слід дотримуватися обережності пацієнтам, які отримують антикоагулянтну терапію.
Цефіксим слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують антикоагулянти на зразок кумарину, наприклад варфарин калію. Оскільки цефіксим може посилювати дію антикоагулянтів, можливе збільшення протромбінового часу з клінічними проявами кровотеч або без таких.
Блокатори канальцевої секреції (алопуринол, пробенецид, діуретики) підвищують максимальну концентрацію цефіксиму в сироватці крові, уповільнюючи виведення цефіксиму нирками, що може призвести до виникнення симптомів передозування.
При комбінованому застосуванні цефіксиму з потенційно нефротоксичними речовинами (аміноглікозидами, колістином, поліміксином, віоміцином) або сильнодіючими діуретиками (етакриновою кислотою, фуросемідом) існує підвищений ризик розвитку ниркової недостатності.
Саліцилова кислота підвищує рівень вільного цефіксиму на 50 % внаслідок переміщення цефіксиму з місць зв’язування з протеїнами. Цей ефект є залежним від концентрації.
При супутньому застосуванні з карбамазепіном можливе підвищення його концентрації у плазмі крові, тому доцільно контролювати рівень карбамазепіну у плазмі крові.
Ніфедипін підвищує біодоступність цефіксиму, але клінічна взаємодія не визначена.
При застосуванні лікарського засобу може зменшуватися реабсорбція естрогенів та знижуватися ефективність комбінованих пероральних контрацептивів.
Під час лікування цефіксимом можлива хибнопозитивна реакція на глюкозу в сечі при застосуванні таблеток із сульфатом міді, розчинів Бенедикта або Фелінга. Для визначення глюкози у сечі рекомендується використовувати глюкозооксидазний тест.
Цефалоспоринові антибіотики можуть спричиняти хибнопозитивний результат прямого тесту Кумбса. Отже, слід мати на увазі, що позитивний результат тесту Кумбса може бути зумовлений застосуванням цього лікарського засобу.
Особливості застосування.
Енцефалопатія.
Бета-лактами, включаючи цефіксим, збільшують у пацієнтів ризик енцефалопатії (що може включати конвульсії, сплутаність, порушення свідомості, рухові розлади), особливо у випадках передозування та ниркової недостатності.
Тяжкі шкірні реакції.
У деяких пацієнтів, які отримували цефіксим, спостерігалися серйозні побічні реакції шкіри, такі як токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса — Джонсона, медикаментозний висип з еозинофілією та системними проявами (DRESS синдром) були зареєстровані у деяких пацієнтів при застосуванні цефіксиму. При виникненні тяжких шкірних побічних реакцій слід припинити застосування цефіксиму та призначити відповідне лікування та/або вжити необхідних запобіжних заходів.
Анемія.
При лікуванні цефалоспоринами були описані випадки медикаментозної гемолітичної анемії, включаючи важкі випадки з летальними наслідками. Також повідомляли про виникнення гемолітичної анемії після повторного застосування цефалоспоринів (у тому числі цефіксиму).
Вплив на функцію нирок.
Цефіксим слід застосовувати з обережністю пацієнтам зі значним порушенням функції нирок (див. «Спосіб застосування та дози». Дозування при нирковій недостатності).
Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, цефіксим може призвести до гострої ниркової недостатності, включаючи тубулоінтерстиціальний нефрит як основний патологічний стан. При виникненні гострої ниркової недостатності застосування цефіксиму слід припинити та призначити відповідне лікування та/або вжити необхідних запобіжних заходів.
У випадку застосування цефіксиму у великих дозах одночасно з аміноглікозидами, поліміксином В, колістином, петльовими діуретиками (фуросемідом, етакриновою кислотою) необхідно ретельно контролювати функцію нирок. Після тривалого застосування цефіксиму варто перевіряти стан функції гемопоезу.
Реакції гіперчутливості.
Перед початком лікування цефіксимом слід встановити, чи є у пацієнта в анамнезі реакції гіперчутливості на цефалоспорини, пеніциліни або на інші лікарські засоби.
Антибіотики, в тому числі цефіксим, слід застосовувати з обережністю пацієнтам з будь-якими формами алергічних реакцій, особливо на лікарські засоби.
При виникненні алергічної реакції слід припинити застосування препарату та призначити відповідне лікування. Алергічні реакції (особливо анафілаксія), що спостерігаються при застосуванні бета-лактамних антибіотиків, можуть бути тяжкими, а у поодиноких випадках – із летальними наслідками (див. «Побічні реакції»).
Коліт/надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів.
При застосуванні препарату можуть виникати побічні реакції з боку травного тракту, тому цефіксим слід з обережністю призначати пацієнтам, які мають в анамнезі кровотечі, захворювання травного тракту, особливо такі як виразковий коліт, реґіонарний коліт або ентерит, а також при порушенні функції печінки.
Тривале застосування цефіксиму може спричинити надлишковий ріст нечутливих мікроорганізмів, у тому числі порушення нормальної мікрофлори кишечнику, що може призвести до надмірного росту Candida albicans та розвитку кандидозу слизової оболонки рота (див. «Побічні реакції»).
Псевдомембранозний коліт.
Антибіотики широкого спектра дії, особливо при тривалому застосуванні, можуть зумовити розвиток псевдомембранозного коліту. Симптоми псевдомембранозного коліту можуть розвиватися під час або після припинення лікування антибіотиками.
Виникнення тяжкої діареї під час лікування препаратом може бути наслідком розвитку псевдомембранозного коліту. У таких випадках застосування цефіксиму слід припинити і провести відповідне обстеження.
Вплив на систему крові.
При застосуванні бета-лактамних антибіотиків можливий розвиток нейтропенії та агранулоцитозу, особливо у випадку тривалого лікування. При розвитку нейтропенії необхідно припинити лікування цефіксимом.
При довготривалому застосуванні препарату (понад 10 днів) слід контролювати аналіз крові.
Вплив на результати серологічних досліджень.
При застосуванні цефіксиму тест Кумбса може давати хибнопозитивні результати. Також цефіксим може спричиняти хибнопозитивний результат аналізу сечі на глюкозу (див. «Побічні реакції»).
Спектр антибактеріальної активності.
При інфекціях, спричинених бета-гемолітичним стрептококом групи А, курс лікування має становити не менше 10 діб, щоб запобігти гострій ревматичній гарячці.
Взаємодія з алкоголем.
Цефалоспорини підвищують токсичність алкоголю, тому при лікуванні цефіксимом не рекомендується вживати алкогольні напої.
Важлива інформація про деякі допоміжні речовини.
Цефіксим Дева, порошок для оральної суспензії, містить сахарозу як допоміжну речовину. Це слід враховувати пацієнтам із цукровим діабетом.
Пацієнтам із рідкісним спадковим захворюванням: непереносимістю фруктози, глюкозо-галактозним синдромом мальабсорбції або недостатністю сахарази-ізомальтази – не слід призначати цей лікарський засіб.
Цефіксим Дева може бути шкідливим для зубів. Рекомендується прополоскати рот водою після застосування, а дітям запивати водою в достатній кількості.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Даних щодо застосування препарату у період вагітності немає. Цефіксим проникає через плаценту.
На період лікування препаратом слід припинити годування груддю.
Не слід застосовувати лікарський засіб у період вагітності або годування груддю, окрім випадків крайньої необхідності за призначенням лікаря.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Слід враховувати можливість виникнення побічних реакцій з боку центральної нервової системи (наприклад запаморочення), що можуть зумовити зниження швидкості психомоторних реакцій – у такому випадку слід утримуватися від управління автотранспортом або роботи з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Прийом їжі не впливає на всмоктування цефіксиму. Тривалість курсу лікування залежить від тяжкості захворювання та встановлюється індивідуально. Зазвичай курс лікування становить 7 днів, у разі необхідності – 14 днів. При лікуванні неускладнених циститів курс лікування становить 3 дні.
Дітям віком від 6 місяців до 12 років: рекомендована доза становить 8 мг/кг на добу одноразово або 4 мг/кг кожні 12 годин залежно від тяжкості захворювання.
Дорослим та дітям віком від 12 років: рекомендована доза становить 400 мг на добу одноразово або 200 мг кожні 12 годин залежно від тяжкості захворювання.
Пацієнтам літнього віку: спеціальних застережень немає. Пацієнтам літнього віку можна призначати таку саму дозу, як і дорослим, розподілену на два прийоми по 4 мг/кг кожні 12 годин.
Дозування при нирковій недостатності: можна застосовувати при порушенні функції нирок. Пацієнтам із кліренсом креатиніну 20 мл/хв або вище призначати звичайну дозу і режим дозування. Для пацієнтів з кліренсом креатиніну нижче 20 мл/хв рекомендується добову дозу зменшити на 50 % (200 мг на добу одноразово). Це також стосується пацієнтів, які знаходяться на хронічному амбулаторному перитонеальному діалізі або гемодіалізі.
Дозування при печінковій недостатності: корекція режиму дозування не потрібна.
Спосіб приготування суспензії.
Перед приготуванням необхідно струсити флакон, щоб розпушити порошок.
Додати поступово кип'яченої охолодженої води до 2/3 лінії (мітки) на флаконі, та ретельно збовтати.
Дати постояти 5 хвилин, щоб забезпечити повне розчинення.
Додати кип'яченої охолодженої води до лінії (мітки) на флаконі (залишок 1/3) та ретельно збовтати.
Рекомендовану дозу слід приймати за допомогою мірної ложки, яка входить до комплекту упаковки.
Кожні 5 мл приготовленої суспензії (1 мірна ложка) містять 100 мг цефіксиму.
Перед кожним прийомом готову суспензію необхідно ретельно збовтати.
Діти.
Препарат застосовувати дітям віком від 6 місяців. Безпека та ефективність застосування цефіксиму дітям віком до 6 місяців не встановлені, тому застосовувати цефіксим даній категорії пацієнтів не рекомендується.
Передозування.
Існує ризик енцефалопатії при застосуванні бета-лактамних антибіотиків, включаючи цефіксим, особливо у випадках передозування та ниркової недостатності.
Побічні реакції, зафіксовані при застосуванні препарату в дозах до 2 г у здорових добровольців, не відрізнялися від побічних реакцій, помічених у пацієнтів, які приймали препарат у рекомендованих дозах.
Симптоми: посилення прояву побічних реакцій.
Лікування: промивання шлунка, симптоматична та підтримуюча терапія. Специфічного антидоту немає. Гемодіаліз або перитонеальний діаліз лише незначною мірою сприяє виведенню цефіксиму з організму.
Побічні реакції.
Побічні реакції, спричинені цефіксимом, незначні та виникають рідко.
Можливі наступні нижчевказані порушення:
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, дисфорія, зафіксовано випадки конвульсій при застосуванні цефалоспоринів, включаючи цефіксим (частота невідома).
Бета-лактами, включаючи цефіксим, збільшують у пацієнтів ризик енцефалопатії (що може включати конвульсії, сплутаність, порушення свідомості, рухові розлади), особливо у випадках передозування та ниркової недостатності (частота невідома).
З боку органів слуху та вестибулярного апарату: втрата слуху.
З боку дихальної системи: диспное.
З боку системи крові та лімфатичної системи: еозинофілія, гранулоцитопенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, тромбоцитоз, нейтропенія, гемолітична анемія, гіпопротромбінемія (кровотечі та синці без видимих причин), тромбофлебіт, подовження тромбінового та протромбінового часу, агранулоцитоз.
З боку травного тракту: спазми у шлунку та кишечнику, біль у животі, діарея*, нудота, блювання, кандидоз слизової оболонки рота, псевдомембранозний коліт, сухість у роті, диспепсія, метеоризм, дисбактеріоз, у поодиноких випадках – стоматит, глосит.
З боку обміну речовин і харчування: анорексія.
З боку гепатобіліарної системи: гепатит, холестаз, транзиторне підвищення активності трансаміназ печінки та лужної фосфатази, гіпербілірубінемія, холестатична жовтяниця, іктеричність склери, іктеричність шкіри.
З боку нирок та сечовидільної системи: гостра ниркова недостатність, включаючи інтерстиціальний нефрит як основний патологічний стан, гематурія.
З боку імунної системи, шкіри та підшкірної клітковини: реакції гіперчутливості, включаючи: висипання, свербіж, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, анафілактичні реакції; реакції, подібні до сироваткової хвороби; медикаментозний висип з еозинофілією та системними проявами (DRESS); набряк обличчя, гіперемія шкіри, кропив’янка, мультиформна еритема або синдром Стівенса — Джонсона, сироваткова хвороба, пурпура, артралгія, гарячка, макулопапульозні та везикулобульозні висипи, грибковий дерматит, злущення епітелію, сухість шкіри, випадання волосся, сонячні опіки, токсичний епідермальний некроліз.
З боку репродуктивної системи і молочних залоз: генітальний свербіж, вагініт, спричинений Candida.
Інфекції та інвазії: вагінальні кандидози (вагінальний свербіж або виділення).
Випадки діареї після застосування цефіксиму можуть бути пов’язані із Clostridium difficile.
Лабораторні показники: більшість лабораторних змін транзиторні та не мають клінічного значення. Можливі підвищення рівня сечовини крові, підвищення рівня сироваткового креатиніну, хибнопозитивні результати тесту Кумбса, також можлива позитивна реакція на кетони у сечі в тестах із застосуванням нітропрусиду, але не нітрофериціаніду. Прийом цефіксиму може спричиняти хибнопозитивні результати тестів на глюкозу в сечі (тому слід використовувати ферментні тести), зміни показників печінкових та ниркових проб.
Загальні розлади: підвищене потовиділення, підвищена втомлюваність, слабкість, запалення слизових оболонок.
* Діарея зазвичай пов’язана із застосуванням препарату у вищих дозах. Повідомляли про випадки діареї (від помірної до тяжкої) — у такому випадку припинення терапії є виправданим.
При виникненні тяжкої діареї застосування цефіксиму слід припинити.
Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати порошок при температурі не вище 25 ºС.
Зберігати готову суспензію при температурі не вище 25 ºС та використовувати протягом 14 днів.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
1 флакон з порошком (для 100 мл суспензії) разом з пластиковою мірною ложкою у коробці з картону.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
Дева Холдинг А.С.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Черкезкой Органaйз Санаї Болгесе Караагак Мах. Ататюрк Кад. № 32 Капаклі / Текірдаг / Туреччина