ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
ЦЕФТАЗИДИМ
(CEFTAZIDIME)
Склад:
діюча речовина: ceftazidime (цефтазидим);
1 флакон містить цефтазидиму (у вигляді цефтазидиму пентагідрату) 1 г;
допоміжна речовина: натрію карбонат.
Лікарська форма. Порошок для розчину для ін’єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або світло-жовтого кольору.
Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. β-лактамні антибіотики. Цефалоспорини третього покоління. Код АТХ J01D D02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Цефтазидим – це бактерицидний цефалоспориновий антибіотик, механізм дії якого пов’язаний з порушенням синтезу стінок бактеріальної клітини.
Набута резистентність до антибіотика відрізняється у різних регіонах та може змінюватися з часом, а для окремих штамів може відрізнятися суттєво. Бажано використовувати місцеві (локальні) дані щодо чутливості до антибіотика та дані про розповсюдження мікроорганізмів, що продукують β-лактамази з розширеним спектром дії, особливо при лікуванні тяжких інфекцій.
Набута резистентність до антибіотика відрізняється у різних регіонах та може змінюватися з часом, а для окремих штамів може відрізнятися суттєво. Бажано використовувати місцеві (локальні) дані щодо чутливості до антибіотика та дані про розповсюдження мікроорганізмів, що продукують β-лактамази з розширеним спектром дії, особливо при лікуванні тяжких інфекцій.
Чутливі мікроорганізми
Грампозитивні аероби: Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae.
Грамнегативні аероби: Citrobacter koseri, Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria meningitides, Proteus mirabilis, Proteus spp., Providencia spp., Pasteurella multocida.
Штами з можливою набутою резистентністю
Грамнегативні аероби: Acinetobacter baumannii, Burkholderia cepacia, Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella spp., Pseudomonas aeruginosa, Serratia spp., Morganella morganii.
Грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus, Staphylococcus pneumonia, Viridans group streptococcus.
Грампозитивні анаероби: Clostridium perfringens, Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp.
Грамнегативні анаероби: Fusobacterium spp.
Нечутливі мікроорганізми
Грампозитивні аероби: Enterococcus spp., включаючи E. faecalis та E. faecium, Listeria spp.
Грампозитивні анаероби: Clostridium difficile.
Грамнегативні анаероби: Bacteroides spp., включаючи B. fragilis.
Інші: Chlamydia spp., Mycoplasma spp., Legionella spp.
Фармакокінетика.
Абсорбція. Після внутрішньом’язового введення 500 мг і 1 г цефтазидиму пікові рівні у плазмі крові відповідно 18 та 37 мг/л досягаються швидко. Через 5 хвилин після внутрішньовенного болюсного введення 500 мг, 1 г або 2 г рівні у плазмі крові становлять 46, 87 і 170 мг/л відповідно. Кінетика цефтазидиму є лінійною у діапазоні одноразових доз від 0,5 до 2 г після внутрішньовенного або внутрішньом’язового введення.
Розподіл. Зв’язування білка сироватки крові цефтазидиму є низьким, близько 10 %. Концентрації, що перевищують MIC для поширених патогенних мікроорганізмів, можуть бути досягнуті в таких тканинах як кістки, серце, жовч, мокротиння, водяниста рідина ока, синовіальна, плевральна черевна рідини. Цефтазидим легко проникає через плаценту і в грудне молоко. Проникнення через інтактний гематоенцефалічний бар’єр слабке, що призводить до низьких рівнів цефтазидиму у центральній нервовій системі (ЦНС) при відсутності запалення. Однак при запаленні мозкових оболонок в ЦНС досягається концентрація від 4 до 20 мг/л і вище, що відповідає рівню його терапевтичної концентрації.
Біотрансформація. Цефтазидим не метаболізується.
Виведення. Після парентерального введення рівні у плазмі крові знижуються з t½ близько 2 годин. Цефтазидим виводиться у незміненому вигляді з сечею шляхом клубочкової фільтрації; приблизно від 80 % до 90 % дози відновлюється в сечі протягом 24 годин. Менше 1 % виводиться з жовчю. У пацієнтів із порушенням функції нирок елімінація цефтазидиму знижується, тому дозу слід зменшувати.
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування інфекцій у дорослих та дітей, включаючи новонароджених.
• Внутрішньолікарняна пневмонія.
• Інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз.
• Бактеріальний менінгіт.
• Хронічний середній отит.
• Злоякісний зовнішній отит.
• Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів.
• Ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин.
• Ускладнені інфекції черевної порожнини.
• Інфекції кісток і суглобів.
• Перитоніт, пов’язаний з діалізом у пацієнтів із хронічним амбулаторним перитонеальним діалізом (ХАПД).
Лікування пацієнтів з бактеріємією, яка виникає у зв’язку з будь-якою з зазначених вище інфекцій або імовірно пов’язана з ними.
Цефтазидим можна застосовувати для лікування пацієнтів із нейтропенією та гарячкою, що виникає у результаті бактеріальної інфекції.
Цефтазидим можна застосовувати у періопераційній профілактиці інфекцій сечовивідних шляхів у пацієнтів, які перенесли трансуретральну резекцію простати (ТУРП).
При призначенні цефтазидиму слід враховувати його антибактеріальний спектр, спрямований головним чином проти грамнегативних аеробів (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»).
Цефтазидим слід вводити разом з іншими антибактеріальними засобами, коли можливий діапазон бактерій, які спричинили інфекцію, не підпадає під спектр дії цефтазидиму.
Призначати препарат слід згідно з існуючими офіційними рекомендаціями щодо призначення антибактеріальних засобів.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до цефтазидиму чи до цефалоспоринових антибіотиків або до будь-якого інгредієнта препарату. Наявність в анамнезі тяжкої гіперчутливості (наприклад, анафілактичної реакції) до інших β-лактамних антибіотиків (пеніциліни, монобактами та карбапенеми).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Одночасне використання високих доз із нефротоксичними лікарськими засобами може негативно вплинути на функцію нирок (див. розділ «Особливості застосування»).
Хлорамфенікол in vitro є антагоністом цефтазидиму та інших цефалоспоринів. Клінічна значущість цього відкриття невідома, але якщо передбачається одночасне застосування цефтазидиму з хлорамфеніколом, слід враховувати можливість антагонізму.
Як і інші антибіотики, цефтазидим може впливати на флору кишечнику, що призводить до зменшення реабсорбції естрогенів та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів.
Цефтазидим не впливає на результати визначення глюкози у сечі ензимними методами та спричиняє незначний вплив на результати дослідження при застосуванні методів, заснованих на відновленні міді (проби Бенедикта, Фелінга, «Клінітест»).
Цефтазидим не впливає на лужно-пікратний метод визначення креатиніну.
Особливості застосування.
Підвищена чутливість.
Як і при застосуванні інших β-лактамних антибіотиків, повідомляли про тяжкі та часом летальні реакції гіперчутливості. У разі виникнення тяжких реакцій гіперчутливості лікування цефтазидимом слід негайно припинити та розпочати відповідні невідкладні заходи.
Перед початком лікування слід визначити у пацієнта наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості до цефтазидиму, інших цефалоспоринових антибіотиків або до інших β-лактамних антибіотиків. З обережністю препарат призначати пацієнтам, у яких були нетяжкі реакції гіперчутливості на інші β-лактамні антибіотики.
У зв’язку з лікуванням цефтазидимом повідомлялося про виникнення тяжких шкірних побічних реакцій (ТШПР), включаючи синдром Стівенса-Джонсона (ССД), токсичний епідермальний некроліз (ТЕН), індуковану лікарськими засобами еозинофілію з системними симптомами (DRESS) та гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ГГЕП), які можуть загрожувати життю або призвести до летального наслідку, з частотою «невідомо».
Пацієнтів слід проінформувати про ознаки та симптоми і ретельно спостерігати за реакціями з боку шкіри.
При появі ознак та симптомів, що вказують на ці реакції, цефтазидим слід негайно відмінити та розглянути можливість альтернативного лікування.
Якщо у пацієнта розвинулась серйозна реакція, така як ССД, ТЕН, DRESS або ГГЕП під час застосування цефтазидиму, лікування цефтазидимом не можна поновлювати в жодному разі.
Спектр активності.
Цефтазидим має обмежений спектр антибактеріальної активності. Він не є прийнятним препаратом для монотерапії деяких типів інфекцій, крім випадків, коли збудник хвороби відомий і відомо, що він є чутливим до цього препарату або існує велика ймовірність того, що збудник буде чутливим до лікування цефтазидимом. Це особливо важливо, коли вирішується питання про лікування пацієнтів з бактеріємією, бактеріальним менінгітом, інфекціями шкіри та м’яких тканин та інфекціями кісток та суглобів.
Крім того, цефтазидим піддається гідролізу декількома β-лактамазами розширеного спектра (ESBL). Тому при виборі цефтазидиму для лікування слід враховувати інформацію про розповсюдження ESBL-продукуючих організмів.
Псевдомембранозний коліт.
При застосуванні антибіотиків повідомляли про випадки псевдомембранозного коліту, що може бути різного ступеня тяжкості: від легкого до такого, що загрожує життю. Тому важливо зважати на встановлення цього діагнозу у пацієнтів, у яких виникла діарея під час або після застосування цефтазидиму. Якщо діарея тривала та значна або якщо у пацієнта виникають абдомінальні спазми, лікування слід негайно припинити, провести подальше обстеження пацієнта та при необхідності призначити специфічне лікування Clostridium difficile. Не слід призначати лікарські засоби, що уповільнюють перистальтику кишечнику.
Ниркова функція.
Одночасне лікування високими дозами цефалоспоринів і нефротоксичних препаратів, таких як аміноглікозиди або сильнодіючі діуретики (наприклад, фуросемід), може несприятливо впливати на функцію нирок. Досвід клінічного застосування цефтазидиму показав, що при дотриманні рекомендованого дозування це явище малоймовірне. Немає даних, що цефтазидим несприятливо впливає на функцію нирок у звичайних терапевтичних дозах.
Цефтазидим виводиться нирками, тому дозу слід зменшувати відповідно до ступеня ураження нирок. Повідомляли про випадки неврологічних ускладнень, коли доза не була відповідно зменшена (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Побічні реакції»).
Надмірне збільшення кількості нечутливих мікроорганізмів.
Як і при застосуванні інших антибіотиків широкого спектра дії, тривале лікування препаратом Цефтазидим може призвести до надмірного збільшення кількості нечутливих мікроорганізмів (наприклад Candida, Enterococci); у цьому випадку необхідне припинення лікування або застосування відповідних заходів. Дуже важливо постійно контролювати стан пацієнта.
Як і при застосуванні інших цефалоспоринів і пеніцилінів широкого спектра дії, деякі раніше чутливі штами Enterobacter spp. і Serratia spp. можуть стати резистентними під час лікування цефтазидимом. У таких випадках слід періодично виконувати дослідження на чутливість.
Вміст натрію. Препарат у своєму складі містить натрій (1 г цефтазидиму – 52 мг натрію або 2,26 ммоль на флакон), що слід враховувати при лікуванні пацієнтів, які перебувають на дієті з контрольованим вмістом натрію.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність. Дані щодо лікування цефтазидимом вагітних обмежені. Дослідження на тваринах не вказують на прямий або непрямий шкідливий вплив на вагітність, ембріональний або постнатальний розвиток. Призначати препарат вагітним слід тільки тоді, коли користь від його застосування переважає можливий ризик.
Грудне годування. Цефтазидим у невеликій кількості проникає в грудне молоко, але при терапевтичних дозах цефтазидиму не очікується ніякого впливу на немовля. Цефтазидим можна застосовувати у період годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Відповідних досліджень не проводили. Але можливе виникнення певних побічних реакцій (наприклад, запаморочення), що може вплинути на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами (див. розділ «Побічні реакції»).
Спосіб застосування та дози.
Дорослі та діти з масою тіла ≥40 кг.
Таблиця 1
|
Інтермітуюче введення |
|
|
Інфекція |
Доза, що вводиться |
|
Інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз |
100-150 мг/кг маси тіла на добу кожні 8 годин, максимально 9 г на добу 1 |
|
фебрильна нейтропенія |
2 г кожні 8 годин |
|
внутрішньолікарняна пневмонія |
|
|
бактеріальний менінгіт |
|
|
бактеріємія * |
|
|
інфекції кісток і суглобів |
1-2 г кожні 8 годин |
|
ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин |
|
|
ускладнені інтраабдомінальні інфекції |
|
|
перитоніт, пов’язаний з діалізом ХАПД |
|
|
ускладнені інфекції сечовивідних шляхів |
1-2 г кожні 8 або 12 годин |
|
періопераційна профілактика трансуретральної резекції простати |
1 г під час індукції анестезії, 1 г у момент видалення катетера |
|
хронічний середній отит |
1-2 г кожні 8 годин |
|
злоякісний зовнішній отит |
|
|
Постійна інфузія |
|
|
Інфекційне захворювання |
Доза, що вводиться |
|
фебрильна нейтропенія |
Вводиться навантажувальна доза 2 г з наступним постійним інфузійним введенням від 4 до 6 г кожні 24 години 1 |
|
внутрішньолікарняна пневмонія |
|
|
інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз |
|
|
бактеріальний менінгіт |
|
|
бактеріємія * |
|
|
інфекції кісток і суглобів |
|
|
ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин |
|
|
ускладнені інтраабдомінальні інфекції |
|
|
перитоніт, пов’язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом |
|
|
1 У дорослих пацієнтів із нормальною функцією нирок застосування 9 г препарату на добу не спричиняло побічних реакцій. * У випадках, коли вони зв’язані з будь-якою інфекцією, наведеною у розділі «Показання», або імовірно пов’язані з нею. |
|
Діти з масою тіла <40 кг.
Таблиця 2
|
Немовлята та діти віком від 2 місяців з масою тіла <40 кг |
Інфекція |
Звичайна доза |
|
Інтермітуюче введення |
||
|
|
ускладнені інфекції сечовивідних шляхів |
100-150 мг/кг маси тіла на добу у 3 прийоми, максимально 6 г на добу |
|
|
хронічний середній отит |
|
|
|
злоякісний зовнішній отит |
|
|
|
нейтропенія у дітей |
150 мг/кг маси тіла на добу у 3 прийоми, максимально 6 г на добу |
|
|
інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз |
|
|
|
бактеріальний менінгіт |
|
|
|
бактеріємія * |
|
|
|
інфекції кісток і суглобів |
100-150 мг/кг маси тіла на добу у 3 прийоми, максимально 6 г на добу |
|
|
ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин |
|
|
|
ускладнені інтраабдомінальні інфекції |
|
|
|
перитоніт, пов’язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом |
|
|
Постійна інфузія |
||
|
|
фебрильна нейтропенія |
Вводиться навантажувальна доза 60-100 мг/кг маси тіла з наступним постійним інфузійним введенням 100-200 мг/кг маси тіла на добу, максимально до 6 г на добу |
|
|
внутрішньолікарняна пневмонія |
|
|
|
інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз |
|
|
|
бактеріальний менінгіт |
|
|
|
бактеріємія * |
|
|
|
інфекції кісток і суглобів |
|
|
|
ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин |
|
|
|
ускладнені інтраабдомінальні інфекції |
|
|
|
перитоніт, пов’язаний з діалізом (ХАПД) |
|
|
Немовлята та діти віком ≤2 місяці |
Інфекція |
Звичайна доза |
|
Інтермітуюче введення |
||
|
|
Більшість інфекцій |
25-60 мг/кг маси тіла на добу у 2 прийоми 1 |
|
1 У немовлят та дітей віком ≤2 місяців t½ цефтазидиму з сироватки крові може бути у 2-3 рази більший, ніж у дорослих. * У тих випадках, коли вони зв’язані з будь-якою інфекцією, наведеною у розділі «Показання», або імовірно пов’язані з нею. |
||
Діти. Безпека та ефективність застосування Цефтазидиму шляхом постійної внутрішньовенної інфузії у немовлят та дітей віком ≤2 місяці не встановлені.
Пацієнти літнього віку. Враховуючи зниження кліренсу цефтазидиму, для хворих літнього віку, які мають гострі інфекції, добова доза зазвичай не повинна перевищувати 3 г, особливо для пацієнтів віком від 80 років.
Печінкова недостатність. Необхідності у зміні дозування для пацієнтів із легкою та помірною печінковою недостатністю немає. Клінічних досліджень з участю хворих із тяжкою печінковою недостатністю не проводили. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.
Ниркова недостатність. Цефтазидим виводиться нирками у незміненому стані. Тому пацієнтам із порушеннями функції нирок дозу слід зменшити. Початкова доза повинна становити 1 г. Визначення підтримувальної дози повинно базуватися на кліренсі креатиніну.
Рекомендовані підтримувальні дози цефтазидиму при нирковій недостатності: інтермітуюче введення.
Дорослі та діти з масою тіла ≥40 кг.
Таблиця 3
|
Кліренс креатиніну, мл/хв |
Приблизний рівень креатиніну в сироватці крові, мкмоль/л (мг/добу) |
Рекомендована одноразова доза цефтазидиму, г |
Частота введення, години |
|
50-31 |
150-200 (1,7-2,3) |
1 |
12 |
|
30-16 |
200-350 (2,3-4) |
1 |
24 |
|
15-6 |
350-500 (4-5,6) |
0,5 |
24 |
|
<5 |
>500 (>5,6) |
0,5 |
48 |
Пацієнтам із тяжкими інфекціями одноразову дозу можна збільшити на 50 % або відповідно збільшити частоту введення. У таких пацієнтів рекомендується контролювати рівень цефтазидиму в сироватці крові.
У дітей кліренс креатиніну слід відкоригувати відповідно до площі поверхні тіла або до маси тіла.
Діти з масою тіла <40 кг.
Таблиця 4
|
Кліренс креатиніну, мл/хв** |
Приблизний рівень креатиніну* в сироватці крові, мкмоль/л (мг/добу) |
Рекомендована індивідуальна доза, мг/кг маси тіла |
Частота введення, години |
|
50-31 |
150-200 (1,7-2,3) |
25 |
12 |
|
30-16 |
200-350 (2,3-4) |
25 |
24 |
|
15-6 |
350-500 (4-5,6) |
12,5 |
24 |
|
<5 |
>500 (>5,6) |
12,5 |
48 |
* Рівень креатиніну в сироватці крові, розрахований відповідно до рекомендацій, він може точно не відповідати рівню зменшення функції нирок у всіх пацієнтів з нирковою недостатністю.
** Кліренс креатиніну, вирахуваний на основі площі поверхні тіла або визначений.
Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.
Рекомендовані підтримувальні дози цефтазидиму при нирковій недостатності: постійна інфузія.
Дорослі та діти з масою тіла ≥40 кг.
Таблиця 5
|
Кліренс креатиніну, мл/хв |
Приблизний рівень креатиніну в сироватці крові, мкмоль/л (мг/добу) |
Частота введення, години |
|
50-31 |
150-200 (1,7-2,3) |
Вводиться навантажувальна доза 2 г з наступним постійним інфузійним введенням від 1 до 3 г кожні 24 години |
|
30-16 |
200-350 (2,3-4) |
Вводиться навантажувальна доза 2 г з наступним постійним інфузійним введенням 1 г кожні 24 години |
|
≤15 |
>350 (>4) |
Не досліджували |
Вибір дози слід проводити з обережністю. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.
Діти з масою тіла <40 кг.
Безпека та ефективність застосування препарату шляхом постійної внутрішньовенної інфузії дітям, маса тіла яких <40 кг, із порушеною функцією нирок не встановлені. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.
Якщо дітям із порушеною функцією нирок необхідно застосувати препарат шляхом постійної внутрішньовенної інфузії, слід кліренс креатиніну скорегувати відповідно до площі поверхні тіла дитини або маси тіла.
Гемодіаліз. t½ цефтазидиму із сироватки крові під час гемодіалізу становить від 3 до 5 годин.
Після кожного сеансу гемодіалізу слід вводити підтримувальну дозу цефтазидиму, що рекомендується у таблиці, наведеній нижче.
Перитонеальний діаліз. Цефтазидим можна застосовувати при перитонеальному діалізі у звичайному режимі та при тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі.
Крім внутрішньовенного застосування, цефтазидим можна включати до діалізної рідини (зазвичай від 125 до 250 мг на 2 л діалізного розчину).
Для пацієнтів із нирковою недостатністю, яким проводиться тривалий артеріовенозний гемодіаліз або високопоточна гемофільтрація у відділеннях інтенсивної терапії, рекомендована доза становить 1 г на добу у вигляді одноразової дози або за кілька прийомів. Для низькопоточної гемофільтрації слід застосовувати дози, як при порушенні функції нирок.
Рекомендації з дозування для пацієнтів, яким проводиться веновенозна гемофільтрація та веновенозний гемодіаліз, наведені у таблицях нижче.
Рекомендації з дозування цефтазидиму пацієнтам, яким проводиться тривала веновенозна гемофільтрація.
Таблиця 6
|
Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв) |
Підтримувальна доза (мг) залежно від швидкості ультрафільтрації (мл/хв) а |
|||
|
5 |
16,7 |
33,3 |
50 |
|
|
0 |
250 |
250 |
500 |
500 |
|
5 |
250 |
250 |
500 |
500 |
|
10 |
250 |
500 |
500 |
750 |
|
15 |
250 |
500 |
500 |
750 |
|
20 |
500 |
500 |
500 |
750 |
а Підтримувальну дозу слід вводити кожні 12 годин.
Рекомендації з дозування цефтазидиму пацієнтам, яким проводиться тривалий веновенозний гемодіаліз.
Таблиця 7
|
Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв) |
Підтримувальна доза (мг) для діалізату при швидкості потоку (мл/хв) а |
|||||
|
1 л/год |
2 л/год |
|||||
|
Швидкість ультрафільтрації (л/год) |
Швидкість ультрафільтрації (л/год) |
|||||
|
0,5 |
1 |
2 |
0,5 |
1 |
2 |
|
|
0 |
500 |
500 |
500 |
500 |
500 |
750 |
|
5 |
500 |
500 |
750 |
500 |
500 |
750 |
|
10 |
500 |
500 |
750 |
500 |
750 |
1000 |
|
15 |
500 |
750 |
750 |
750 |
750 |
1000 |
|
20 |
750 |
750 |
1000 |
750 |
750 |
1000 |
а Підтримувальну дозу слід вводити кожні 12 годин.
Введення. Цефтазидим вводити внутрішньовенно ін’єкційно чи інфузійно або шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції. Рекомендованими ділянками для внутрішньом’язового введення є верхній зовнішній квадрант великого сідничного м’яза або латеральна частина стегна.
Розчини цефтазидиму можна вводити безпосередньо у вену або в систему для внутрішньовенних інфузій, якщо пацієнт отримує рідини парентерально.
Доза залежить від тяжкості захворювання, чутливості, локалізації та типу інфекції, а також від віку та функції нирок пацієнта.
Набута резистентність до антибіотика відрізняється у різних регіонах та може змінюватися з часом, а в окремих штамів може відрізнятися суттєво. Бажано використовувати місцеві дані щодо чутливості до антибіотика, особливо при лікуванні тяжких інфекцій.
Приготування розчину для ін’єкцій. Цефтазидим сумісний з більшістю розчинів для внутрішньовенного введення. Однак не слід застосовувати як розчинник натрію бікарбонат для ін’єкцій (див. розділ «Несумісність»).
Флакони всіх розмірів виробляють під зниженим тиском. У міру розчинення препарату виділяється діоксид вуглецю, і тиск у флаконі підвищується. На невеликі бульбашки діоксиду вуглецю у розчиненому препараті можна не зважати.
Таблиця 8
|
Доза, що вводиться |
Спосіб введення |
Необхідна кількість розчинника (мл) |
Приблизна концентрація (мг/мл) |
|
1 г |
внутрішньом’язово внутрішньовенний болюс внутрішньовенна інфузія |
3 10 50* |
260 90 20 |
* Розчинення слід проводити у два етапи (див. нижче).
Колір розчину варіює від світло-жовтого до бурштинового залежно від концентрації розчинника та умов зберігання. При дотриманні рекомендацій дія препарату не залежить від варіацій його забарвлення.
Цефтазидим у концентраціях від 1 до 40 мг/мл сумісний із такими розчинами: 0,9 % розчин натрію хлориду; М/6 розчин натрію лактату; розчин Хартмана; 5 % розчин глюкози; 0,225 % розчин натрію хлориду та 5 % розчин глюкози; 0,45 % розчин натрію хлориду та 5 % розчин глюкози; 0,9 % розчин натрію хлориду та 5 % розчин глюкози; 0,18 % розчин натрію хлориду та 4 % розчин глюкози; 10 % розчин глюкози; 10 % розчин глюкози 40 та 0,9 % розчин натрію хлориду; 10 % розчин глюкози 40 та 5 % розчин глюкози; 6 % розчин декстрану 70 та 0,9 % розчин натрію хлориду; 6 % розчин декстрану 70 та 5 % розчин глюкози.
Цефтазидим у концентраціях від 0,05 до 0,25 мг/мл сумісний з рідиною для інтраперитонеального діалізу (лактатом).
Цефтазидим для внутрішньом’язового введення можна розчиняти у 0,5 % або 1 % розчині лідокаїну гідрохлориду.
Ефективність обох препаратів зберігається при змішуванні цефтазидиму у дозі 4 мг/мл з такими речовинами: гідрокортизон (гідрокортизону натрію фосфат) 1 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій або 0,5 % розчині глюкози; цефуроксим (цефуроксим натрію) 3 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій; клоксацилін (клоксацилін натрію) 4 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій; гепарин 10 або 50 МО/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій; калію хлорид 10 або 40 мекв/л у 0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій.
Приготування розчину для внутрішньом’язової або внутрішньовенної болюсної ін’єкції.
1. Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести рекомендований об’єм розчинника.
2. Вийняти голку шприца та струшувати флакон до отримання прозорого розчину.
3. Перевернути флакон. При повністю введеному поршні шприца вставити голку у флакон. Набрати весь розчин у шприц, при цьому голка весь час повинна бути у розчині. На маленькі бульбашки вуглекислого газу можна не зважати.
Приготування розчину для внутрішньовенної інфузії.
1. Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести 10 мл розчинника.
2. Вийняти голку шприца та струшувати флакон до отримання прозорого розчину.
3. Не вставляти голку до повного розчинення препарату. Вставити голку через кришку у флакон для послаблення внутрішнього тиску у флаконі.
4. Не виймаючи голку, довести загальний об’єм до 50 мл. Вийняти голку, струсити флакон і налагодити систему для інфузій, як зазвичай.
Примітка. Для забезпечення стерильності препарату дуже важливо не вставляти голку через кришку флакона до розчинення препарату.
Після відновлення. Після відновлення лікарський засіб зберігає хімічну та фізичну стабільність упродовж 6 днів при температурі 4 °C та упродовж 9 годин при температурі 25 °C.
З точки зору мікробіологічної чистоти розчин слід використати негайно. Якщо не використано негайно, відповідальність за тривалість та умови зберігання розчину до моменту застосування покладається на того, хто застосовує цей лікарський засіб. Якщо відновлення не відбувалося в контрольованих та валідованих асептичних умовах, розчин зберігають не довше 24 годин при температурі від 2 до 8 °C.
Після розведення. Після розведення лікарський засіб зберігає хімічну та фізичну стабільність упродовж 6 днів при температурі 4 °C та упродовж 9 годин при температурі 25 °C.
З точки зору мікробіологічної чистоти розчин слід використати негайно після відновлення і розведення. Якщо не використано негайно, відповідальність за тривалість та умови зберігання розчину до моменту застосування покладається на того, хто застосовує цей лікарський засіб. Якщо розчинення не відбувалося в контрольованих та валідованих асептичних умовах, розчин слід зберігати не довше 24 годин при температурі від 2 до 8 °C.
Діти.
Застосовувати дітям з перших днів життя.
Передозування.
Передозування може призвести до неврологічних ускладнень, таких як енцефалопатія, судоми і кома. Симптоми передозування можуть виникнути у пацієнтів із нирковою недостатністю, якщо не зменшити для них відповідно дозу (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Особливості застосування»).
Концентрацію цефтазидиму в сироватці крові можна зменшити шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу.
Побічні ефекти були класифіковані за органами і системами, а також за частотою виникнення: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100) та (<1/10); нечасто (≥1/1000) та (<1/100); рідко (≥1/10000) та (<1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома.
Інфекції та інвазії: нечасто – кандидоз (включаючи вагініт і кандидозний стоматит).
З боку кровоносної та лімфатичної системи: часто – еозинофілія та тромбоцитоз; нечасто – лейкопенія, нейтропенія і тромбоцитопенія; частота невідома – лімфоцитоз, гемолітична анемія та агранулоцитоз.
З боку імунної системи: частота невідома – анафілаксія (включаючи бронхоспазм та/або артеріальну гіпотензію).
З боку нервової системи: нечасто – запаморочення, головний біль; частота невідома – парестезії.
Повідомляли про випадки неврологічних ускладнень, таких як тремор, міоклонія, судоми, енцефалопатія та кома у пацієнтів із нирковою недостатністю, для яких доза цефтазидиму не була відповідно зменшена.
З боку судин: часто – флебіт або тромбофлебіт у місці введення препарату.
З боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея; нечасто – нудота, блювання, біль у животі та коліт. Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, коліт може бути пов’язаний з Clostridium difficile і може проявлятись у вигляді псевдомембранозного коліту (див. розділ «Особливості застосування»). Частота невідома – порушення смаку.
З боку сечовидільної системи: нечасто – транзиторне підвищення рівня сечовини крові; дуже рідко – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність.
З боку гепатобіліарної системи: часто – транзиторне підвищення рівня одного або кількох печінкових ферментів (аланінамінотрансфераза (АЛТ), аспартатамінотрансфераза (АСТ), лактогідрогеназа (ЛДГ), γ-глутамілтрансфераза (ГГТ), лужна фосфатаза); частота невідома – жовтяниця.
З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – макулопапульозні висипання або кропив’янка; нечасто – свербіж; частота невідома – ангіоневротичний набряк, поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ГГЕП).
Загальні розлади та розлади у місці введення: часто – біль та/або запалення у місці внутрішньом’язової ін’єкції; нечасто – гарячка.
Лабораторні показники: часто – позитивний тест Кумбса; нечасто – транзиторне підвищення рівня сечовини крові, азоту сечовини крові та/або креатиніну в сироватці крові. Позитивна реакція Кумбса спостерігається приблизно у 5 % пацієнтів, що може впливати на визначення групи крові.
Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.
Не потрібні будь-які спеціальні умови зберігання.
Зберігати у недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці.
Готовий розчин можна зберігати протягом 24 годин при температурі нижче 25 °С або протягом 7 днів при температурі до 4 °С.
Несумісність.
Цефтазидим менш стабільний у розчині натрію бікарбонату для ін’єкцій, ніж в інших розчинах для внутрішньовенного введення. Тому він не рекомендується як розчинник.
Цефтазидим та аміноглікозиди не слід змішувати в одній інфузійній системі або шприці.
При додаванні до розчину цефтазидиму розчину ванкоміцину можливе утворення осаду, тому рекомендується промивати інфузійні системи і внутрішньовенні катетери між використанням цих препаратів.
Упаковка. По 1 г порошку у флаконі; по 1 або по 5, або по 50 флаконів у пачці; або по 1 або 5 флаконів у блістер, 1 блістер у пачці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
Приватне акціонерне товариство «Лекхім-Харків». ТОВ «Лекхім-Обухів».
Виробництво з продукції in bulk фірми-виробника Реюнг Фармасьютикал Ко., Лтд., Китайська Народна Республіка.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Україна, 61115, Харківська обл., місто Харків, вулиця Северина Потоцького, будинок 36.
Україна, 08700, Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 126 А.