ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

цефуроксим комбі

(CefuroximE combi)

 

Склад:

діюча речовина: цефуроксим;

1 флакон містить цефуроксиму (у вигляді цефуроксиму натрію) 0,75 г.

1 комплект для приготування розчину для внутрішньом’язових та внутрішньовенних ін’єкцій містить:

1 флакон: цефуроксим (у вигляді цефуроксиму натрію) — 0,75 г;

1 ампула містить: вода для ін’єкцій – 10 мл.

 

Лікарська форма. Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: білий або злегка жовтий порошок.

Розчинник: вода для ін’єкцій, розчинник для парентерального застосування.

Основні фізико-хімічні властивості: безбарвна прозора рідина.

 

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування.

Цефалоспорини другого покоління. Код АТХ J01D С02.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії. Цефуроксим пригнічує синтез клітинної оболонки мікроорганізмів шляхом прикріплення до пеніцилінзв’язуючих білків (ПЗБ). Це зупиняє біосинтез клітинної стінки (пептидоглікану), що призводить до лізису та загибелі бактеріальних клітин.

Механізм резистентності. Бактеріальна резистентність до цефуроксиму може бути пов’язана з одним або декількома з таких механізмів:

– гідроліз β-лактамазами, серед яких β-лактамази розширеного спектра дії (БЛРС) і ферменти AmpC, які можуть бути індукованими або стабільно активованими у певних аеробних грамнегативних видів бактерій;

– зниження спорідненості ПЗБ до цефуроксиму;

– зовнішня мембранна непроникність, яка обмежує доступ цефуроксиму до ПЗБ у грамнегативних бактерій;

– бактеріальні ефлюксні насосні системи.

Очікується, що організми, які набули резистентність до інших ін’єкційних форм цефалоспоринів, є стійкими до цефуроксиму. Залежно від механізму резистентності, організми з набутою резистентністю до пеніцилінів можуть демонструвати зниження чутливості або резистентність до цефуроксиму.

Граничні концентрації цефуроксиму натрію. Граничні мінімальні інгібуючі концентрації (МІК) цефуроксиму, встановлені Європейським комітетом із визначення чутливості до антибіотиків (EUCAST):

 

Мікроорганізм	Граничні концентрації (мг/л)
	Чутливі	Резистентні
Enterobacteriaceae1	≤82	>8
Staphylococcus spp.	Примітка3	Примітка3
Streptococcus A, B, C і G	Примітка4	Примітка4
Streptococcus pneumoniae	≤0,5	>1
Streptococcus (інший)	≤0,5	>0,5
Haemophilus influenzae	≤1	>2
Moraxella catarrhalis	≤4	>8
Граничні концентрації, не пов’язані з видами мікроорганізмів 1	≤45	>85
1 Граничні концентрації для визначення активності цефалоспоринів щодо Enterobacteriaceae охоплюють усі клінічно важливі механізми резистентності (включаючи БЛРС і плазмідні AmpC). Деякі штами, які продукують β-лактамази, можуть залишатися чутливими або мати помірну резистентність до цефалоспоринів 3-го і 4-го покоління за цими граничними концентраціями й мають класифікуватися відповідно до результатів тестування; наявність або відсутність БЛРС сама по собі не впливає на категоризацію чутливості. У багатьох регіонах виявлення та характеристика БЛРС рекомендується або є обов’язковою для боротьби з інфекцією. 2 Граничні концентрації стосуються тільки дози 1,5 г × 3 і штамів E. coli, Proteus mirabilis та Klebsiella spp. 3 Чутливість стафілококів до цефалоспоринів визначається їхньою чутливістю до метициліну, за винятком цефтазидиму, цефіксиму й цефтибутену, для яких граничні концентрації не встановлені; ці препарати не слід застосовувати для лікування стафілококових інфекцій. 4 Чутливість стрептококів груп А, В, С і G до цефалоспоринів визначається їхньою чутливістю до бензилпеніциліну. 5 Граничні концентрації стосуються добової внутрішньовенної дози 750 мг × 3 та великої дози — щонайменше 1,5 г × 3.

 

Мікробіологічна чутливість. Набута резистентність до антибіотика окремих мікроорганізмів відрізняється залежно від регіону та змінюється з часом. Бажано враховувати місцеві дані з чутливості до антибіотика, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхідності слід звернутися до спеціаліста, якщо відомо про набуту резистентність до антибіотика й користь застосування лікарського засобу, принаймні в лікуванні деяких видів інфекцій, є сумнівною.

Цефуроксим зазвичай активний щодо таких мікроорганізмів in vitro:

 

Чутливі штами

Грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus (чутливі до метициліну)$, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae

Грамнегативні аероби: Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis

Мікроорганізми, які можуть набувати резистентності

Грампозитивні аероби: Streptococcus pneumoniae, Streptococcus mitis (група viridans)

Грамнегативні аероби: Citrobacter spp., не включаючи C. Freundii, Enterobacter spp., не включаючи E. aerogenes та E. Cloacae, Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Klebsiella pneumoniae, Proteus mirabilis, Proteus spp., не включаючи P. penneri та Proteus vulgaris, Providencia spp., Salmonella spp.

Грампозитивні анаероби: Peptostreptococcus spp., Propionibacterium spp.

Грамнегативні анаероби: Fusobacterium spp., Bacteroides spp.

Мікроорганізми з природною резистентністю

Грампозитивні аероби: Enterococcus faecalis, Enterococcus faecium

Грамнегативні аероби: Acinetobacter spp., Burkholderia cepacia, Campylobacter spp., Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Morganella morganii, Proteus penneri, Proteus vulgaris, Pseudomonas aeruginosa, Serratia marcescens, Stenotrophomonas maltophilia

Грампозитивні анаероби: Clostridium difficile

Грамнегативні анаероби: Bacteroides fragilis

Інші: Chlamydia spp., Mycoplasma spp., Legionella spp.

^$ Усі стійкі до метициліну S. аureus є стійкими до цефуроксиму.

 

In vitro цефуроксим у комбінації з аміноглікозидними антибіотиками чинить щонайменше адитивну дію, інколи з ознаками синергізму.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Після внутрішньом’язового (ВМ) введення цефуроксиму у здорових добровольців середня пікова концентрація в сироватці крові становила 27–35 мкг/мл для дози 750 мг та 33–40 мкг/мл для дози 1000 мг і досягалася протягом 30–60 хвилин після введення. Через 15 хвилин після внутрішньовенної (ВВ) інфузії доз 750 мг та 1500 мг концентрація у сироватці крові становила приблизно 50 мкг/мл і 100 мкг/мл відповідно.

Після ВМ та ВВ застосування площа під фармакокінетичною кривою «концентрація — час» (AUC) і максимальна концентрація (C_max) збільшуються лінійно зі збільшенням дози в межах одноразової дози в інтервалі від 250 мг до 1000 мг. Не було виявлено жодних доказів накопичення цефуроксиму в сироватці крові у здорових добровольців після повторної внутрішньовенної інфузії доз 1500 мг кожні 8 годин.

Розподіл. Рівень зв’язування з білками становить 33–50 % залежно від методики визначення. Середній об’єм розподілу становить 9,3–15,8 л / 1,73 м² після ВМ або ВВ застосування в діапазоні доз від 250 мг до 1000 мг. Концентрація цефуроксиму, що перевищує МІК для більшості розповсюджених патогенних мікроорганізмів, досягається у тканинах мигдаликів, носових пазух, слизовій оболонці бронхів, кістках, плевральній рідині, суглобовій рідині, синовіальній рідині, міжклітинній рідині, жовчі, мокротинні й внутрішньоочній рідині. Цефуроксим проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр при запаленні мозкових оболонок.

Біотрансформація. Цефуроксим не метаболізується.

Виведення. Цефуроксим виводиться шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Період напіввиведення (T_½) із сироватки крові після ВМ або ВВ ін’єкції становить приблизно 70 хвилин. Протягом 24 годин від моменту введення препарат практично повністю (85–90 %) виділяється у незміненому стані зі сечею. Більша частина препарату виводиться протягом перших 6 годин. Середній нирковий кліренс становить від 114 до 170 мл / хв / 1,73 м² після ВМ або ВВ ін’єкції в межах дози 250–1000 мг.

Особливі групи пацієнтів

Стать. Не було виявлено відмінностей у фармакокінетиці цефуроксиму в чоловіків і жінок після одноразової внутрішньовенної болюсної ін’єкції в дозі 1000 мг цефуроксиму у формі цефуроксиму натрію.

Пацієнти літнього віку. Після ВМ або ВВ введення абсорбція, розподіл та екскреція цефуроксиму у пацієнтів літнього віку є подібними до результатів цих показників у молодих пацієнтів з еквівалентною функцією нирок. Оскільки пацієнти літнього віку, більш імовірно, мають знижену функцію нирок, слід з обережністю підбирати дозу цефуроксиму цій популяції і контролювати функцію нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Діти. Період напіввиведення (T_½) цефуроксиму із сироватки крові суттєво подовжується у новонароджених залежно від гестаційного віку. Проте у немовлят віком >3 тижнів та дітей T_½ препарату становить 60–90 хвилин, що відповідає показникам, спостережуваним у дорослих.

Порушення функції нирок. Цефуроксим виводиться здебільшого нирками. Як і при застосуванні інших подібних антибіотиків, пацієнтам із вираженими порушеннями функції нирок (наприклад, із кліренсом креатиніну <20 мл/хв) рекомендується зменшувати дозу цефуроксиму для компенсації більш повільної екскреції препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Цефуроксим ефективно виводиться шляхом гемодіалізу та перитонеального діалізу.

Порушення функції печінки. Оскільки цефуроксим виводиться переважно нирками, наявність порушень функції печінки, як очікується, не впливатиме на фармакокінетику цефуроксиму.

Фармакокінетична/фармакодинамічна взаємодія. Для цефалоспоринів найбільш важливим фармакокінетично-фармакодинамічним індексом, що корелює з ефективністю in vivo, є відсоток інтервалу дозування (%Т), протягом якого концентрація вільної фракції препарату перевищує МІК цефуроксиму для окремих цільових штамів (тобто %Т > МІК).

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Цефуроксим комбі призначений для лікування нижчезазначених інфекцій у дорослих та дітей, включаючи новонароджених (від народження) (див. розділи «Фармакологічні властивості» та «Особливості застосування»):

– Негоспітальна пневмонія.

– Загострення хронічного бронхіту.

– Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів, у т. ч. пієлонефрит.

– Інфекції м’яких тканин: целюліт, еризипелоїд, раневі інфекції.

– Інфекції черевної порожнини (див. розділ «Особливості застосування»).

– Профілактика виникнення інфекційних ускладнень після операцій на шлунково-кишковому тракті, включаючи стравохід, після ортопедичних, гінекологічних операцій (у т. ч. кесарів розтин) та операцій на серцево-судинній системі.

При лікуванні та профілактиці інфекцій, спричинених анаеробними мікроорганізмами, цефуроксим слід застосовувати у поєднанні з відповідними додатковими антибактеріальними засобами.

Слід враховувати офіційні рекомендації щодо правильного застосування антибактеріальних засобів.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до цефуроксиму або до інших компонентів лікарського засобу.

Підвищена чутливість до цефалоспоринових антибіотиків.

Наявність в анамнезі тяжкої підвищеної чутливості (наприклад, анафілактичні реакції) до інших      β-лактамних антибіотиків (пеніциліни, монобактами та карбапенеми).

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Цефуроксим може впливати на флору кишечнику, що призводить до зменшення реабсорбції естрогенів та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів.

Цефуроксим виводиться шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Одночасне застосування пробенециду не рекомендовано. Одночасне введення пробенециду сповільнює виведення антибіотика та спричинює підвищення його концентрації в сироватці крові.

Потенційні нефротоксичні препарати та петльові діуретики. Цефалоспоринові антибіотики у високих дозах слід з обережністю призначати хворим, які отримують лікування сильнодіючими діуретиками (такими як фуросемід) або потенційними нефротоксичними препаратами (такими як аміноглікозидні антибіотики), оскільки випадки порушення функції нирок не можна виключити при такому поєднанні лікарських засобів.

Інші види взаємодій. Стосовно визначення рівня глюкози в плазмі крові див. розділ «Особливості застосування».

Одночасне застосування з пероральними антикоагулянтами може призвести до підвищення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ).

 

Особливості застосування.

Реакції підвищеної чутливості. При застосуванні β-лактамних антибіотиків, в тому числі цефуроксиму, спостерігалися тяжкі та часом летальні реакції підвищеної чутливості. Повідомлялося про реакції гіперчутливості, які прогресували до синдрому Коуніса (гострий алергічний коронарний артеріоспазм, який може призвести до інфаркту міокарда, — див. розділ «Побічні реакції»). У разі виникнення тяжких реакцій підвищеної чутливості лікування цефуроксимом слід негайно припинити та вжити відповідних невідкладних заходів.

Перед початком лікування необхідно визначити в пацієнта наявність в анамнезі тяжких реакцій підвищеної чутливості до цефуроксиму, інших цефалоспоринів або до β-лактамних лікарських засобів. Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам, у яких в анамнезі були реакції підвищеної чутливості на інші β-лактамні антибіотики.

Одночасне лікування сильнодіючими діуретиками або аміноглікозидами. Цефалоспоринові антибіотики у високих дозах слід з обережністю призначати хворим, які одночасно отримують сильнодіючі діуретики, такі як фуросемід, або аміноглікозиди, — повідомлялося про випадки порушення функції нирок при такому поєднанні лікарських засобів. Функцію нирок необхідно моніторувати в цих хворих так само, як у хворих літнього віку, а також у пацієнтів з існуючою нирковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Надмірний ріст резистентних мікроорганізмів. Застосування цефуроксиму може призвести до надмірного росту грибка роду Candida. Тривале застосування цефуроксиму може призвести до надмірного росту резистентних мікроорганізмів (таких як Enterococci, Clostridium difficile), що може потребувати припинення лікування (див. розділ «Побічні реакції»).

При застосуванні антибіотиків повідомлялося про випадки псевдомембранозного коліту різного ступеня тяжкості: від легкого до такого, що загрожує життю. Тому важливо враховувати можливість цього діагнозу в пацієнтів, у яких виникла діарея під час або після застосування антибіотика (див. розділ «Побічні реакції»). Слід розглянути необхідність припинення терапії цефуроксимом та застосування специфічного лікування проти збудника Clostridium difficile. Не рекомендується застосовувати лікарські засоби, що пригнічують перистальтику кишечнику.

Інтракамеральне застосування та очні побічні реакції. Цефуроксим комбі не призначений для інтракамерального застосування. Були зареєстровані окремі випадки серйозних очних побічних реакцій після інтракамерального застосування цефуроксиму натрію, призначеного для внутрішньовенного/внутрішньом’язового застосування. Ці реакції включали макулярний набряк, набряк сітківки, відшарування сітківки, токсичність сітківки, порушення зору, зниження гостроти зору, розмивання зору, помутніння рогівки і набряк рогівки.

Інфекції черевної порожнини. Через свій спектр активності цефуроксим не підходить для лікування інфекцій, спричинених грамнегативними неферментуючими бактеріями (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Тяжкі шкірні побічні реакції. У зв’язку з лікуванням цефуроксимом були зареєстровані тяжкі шкірні побічні реакції, які загрожували життю або призвели до летального наслідку, включаючи синдром Стівенса — Джонсона (ССД), токсичний епідермальний некроліз (ТЕН) та медикаментозну реакцію з еозинофілією і системними симптомами (DRESS-сидром) (див. розділ «Побічні реакції»).

Під час призначення лікарського засобу пацієнта слід проінформувати про ознаки та симптоми і ретельно спостерігати за шкірними реакціями. Якщо з’являються симптоми, що вказують на ці реакції, цефуроксим треба негайно відмінити та розглянути альтернативне лікування. Якщо у пацієнта при застосуванні цефуроксиму розвинулася серйозна реакція, така як ССД, ТЕН або DRESS-синдром, в жодному разі не можна поновлювати лікування цефуроксимом для цього пацієнта.

Вплив на діагностичні тести. При лікуванні цефуроксимом були повідомлення про хибнопозитивний результат тесту Кумбса. Це може ускладнювати інтерпретацію результатів перехресної проби на сумісність крові (див. розділ «Побічні реакції»).

Може спостерігатися незначна інтерференція з методами редукції міді (проба Бенедикта, проба Фелінга, «Клінітест»). Проте це не повинно призводити до хибнопозитивних результатів, як це може відбуватися при застосуванні деяких інших цефалоспоринів.

Оскільки при фероціанідному тесті може спостерігатися хибнонегативний результат, для визначення рівня глюкози в крові / плазмі крові у пацієнтів, які лікуються цефуроксимом натрію, рекомендується використовувати глюкозооксидазну або гексокіназну методики.

Вміст натрію. Лікарський засіб містить 1,68 ммоль (або 38,6 мг) натрію в 0,75 г порошку для розчину для ін’єкцій. Слід бути обережними у разі застосування лікарського засобу пацієнтам, які дотримуються натрієвої дієти.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Дані щодо застосування цефуроксиму вагітним обмежені. У дослідженнях на тваринах не виявлено репродуктивної токсичності. Цефуроксим комбі слід призначати вагітним тільки у випадках, коли користь від застосування лікарського засобу переважає можливі ризики.

Цефуроксим проникає крізь плаценту й досягає терапевтичних рівнів у амніотичній рідині та пуповинній крові після внутрішньом’язового або внутрішньовенного введення вагітній жінці.

Період годування груддю. Цефуроксим проникає в грудне молоко у незначній кількості. При застосуванні терапевтичних доз лікарського засобу розвиток побічних реакцій у дитини не очікується, але не можна виключити ризик появи діареї або грибкової інфекції слизових оболонок. У зв’язку з цим необхідно прийняти рішення про припинення годування груддю або про припинення/утримання від терапії цефуроксимом, беручи до уваги користь від грудного вигодовування для дитини та користь від терапії для жінки.

Фертильність. Відсутні дані щодо впливу цефуроксиму натрію на фертильність у людей. У дослідженнях репродуктивної функції на тваринах не зафіксовано впливу цього лікарського засобу на фертильність.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Не проводилося жодних досліджень щодо впливу цефуроксиму на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами. Проте, враховуючи відомі побічні реакції, можна зробити висновок, що цефуроксим навряд чи буде впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

 

Спосіб застосування та дози.

Дозування

Таблиця 1

Дорослі та діти з масою тіла ³40 кг

Показання	Дозування
Негоспітальна пневмонія та загострення хронічного бронхіту	750 мг кожні 8 годин (внутрішньовенно або внутрішньом’язово)
Інфекції м’яких тканин: целюліт, еризипелоїд, раневі інфекції
Інфекції черевної порожнини
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів, у т. ч. пієлонефрит	1,5 г кожні 8 годин (внутрішньовенно або внутрішньом’язово)
Тяжкі інфекції	750 мг кожні 6 годин (внутрішньовенно) 1,5 г кожні 8 годин (внутрішньовенно)
Профілактика виникнення інфекцій після операцій на шлунково-кишковому тракті, після ортопедичих, гінекологічних операцій (у т. ч. кесарів розтин)	1,5 г під час введення анестезії; можна доповнити двома дозами по 750 мг (внутрішньом’язово) через 8 годин і 16 годин
Профілактика виникнення інфекцій після серцево-судинних операцій та операцій на стравоході	1,5 г під час введення анестезії, а потім 750 мг (внутрішньом’язово) кожні 8 годин протягом ще 24 годин

 

Таблиця 2

Діти з масою тіла <40 кг

Показання	Діти віком >3 тижнів із масою тіла <40 кг	Діти віком від народження до 3 тижнів
Негоспітальна пневмонія	від 30 до 100 мг/кг/добу (внутрішньовенно), розділених на 3 або 4 дози; для більшості інфекцій оптимальною дозою є 60 мг/кг/добу	від 30 до 100 мг/кг/добу (внутрішньовенно), розділених на 2 або 3 дози
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів, у т. ч. пієлонефрит
Інфекції м’яких тканин: целюліт, еризипелоїд, раневі інфекції
Інфекції черевної порожнини

 

Порушення функції нирок. Цефуроксим виводиться здебільшого нирками. Тому, як і при застосуванні інших подібних антибіотиків, пацієнтам із вираженими порушеннями функції нирок рекомендується зменшувати дозу лікарського засобу Цефуроксим комбі для компенсації більш повільної екскреції препарату.

Таблиця 3

Рекомендовані дози лікарського засобу «Цефуроксим комбі» при порушенні функції нирок

Кліренс креатиніну	T1/2 (год)	Дозування (мг)
>20 мл / хв / 1,73 м2	1,7–2,6	Немає необхідності зменшувати стандартну дозу (750 мг — 1,5 г 3 рази на добу)
10–20 мл / хв / 1,73 м2	4,3–6,5	750 мг 2 рази на добу
<10 мл / хв / 1,73 м2	14,8–22,3	750 мг 1 раз на добу
Пацієнти, які проходять гемодіаліз	3,75	При гемодіалізі потрібно вводити 750 мг внутрішньовенно або внутрішньом’язово наприкінці кожного сеансу діалізу. Додатково до парентерального введення цефуроксим натрію можна додавати до перитонеальної діалізної рідини (зазвичай 250 мг на кожні 2 літри діалізної рідини).
Пацієнти з нирковою недостатністю, які перебувають на безперервному артеріовенозному гемодіалізі (БАВГ) або високопоточній гемофільтрації (ВПГ) у відділеннях інтенсивної терапії	7,9–12,6 (БАВГ) 1,6 (ВПГ)	750 мг 2 рази на добу. Пацієнтам, які перебувають на низькопоточній гемофільтрації, потрібно дотримуватись схеми дозування, як для лікування при порушенні функції нирок.

 

Порушення функції печінки. Цефуроксим виводиться переважно нирками. У пацієнтів з дисфункцією печінки не виявлено впливу на фармакокінетику цефуроксиму.

Спосіб застосування.

Цефуроксим комбі слід вводити шляхом внутрішньовенної ін’єкції протягом 3–5 хвилин безпосередньо у вену або через крапельну трубку чи інфузію протягом 30–60 хвилин або шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції.

Місцем для внутрішньом’язової ін’єкції є великий сідничний м’яз, в одне місце слід вводити не більше 750 мг. Дози понад 1,5 г необхідно вводити внутрішньовенно.

Розведення лікарського засобу перед введенням

Таблиця 4

Додаткові об’єми та концентрації, які можуть бути корисними, коли необхідні фракціоновані дози

Об’єм флакона	Способи застосування	Фізичний стан	Кількість води, що додається (мл)	Приблизна концентрація цефуроксиму (мг/мл)**
	750 мг порошку для приготування розчину для ін’єкції або інфузії
750 мг	внутрішньом’язово внутрішньовенно болюсно внутрішньовенна інфузія	суспензія розчин розчин	3 мл щонайменше 6 мл щонайменше 6 мл	216 116 116
	1,5 г порошку для приготування розчину для ін’єкції або інфузії
1,5 г	внутрішньом’язово внутрішньовенно болісно внутрішньовенна інфузія	суспензія розчин розчин	6 мл щонайменше 15 мл 15 мл*	216 94 94

* Відновлений розчин для додавання до 50 мл або 100 мл сумісної інфузійної рідини (див. підрозділ «Сумісність» нижче).

** Концентрації у мг/мл наведені з урахуванням коефіцієнта переміщення лікарської речовини, що збільшує кінцевий об’єм відновленого розчину.

 

Сумісність

1,5 г Цефуроксиму комбі, розчиненого у 15 мл води для ін’єкцій, можна застосовувати разом з ін’єкцією метронідазолу (500 мг / 100 мл), обидва препарати зберігають свою активність протягом 24 годин при температурі нижче 25 °С.

1,5 г Цефуроксиму комбі сумісні з 1 г азлоциліну (у 15 мл розчинника) або з 5 г азлоциліну (у 50 мл розчинника) протягом 24 годин при температурі 4 °С та 6 годин при температурі до 25 °С.

Лікарський засіб Цефуроксим комбі (5 мг/мл) можна зберігати протягом 24 годин при температурі 25 °С у 5 % або 10 % розчині ксилітолу для ін’єкцій.

Цефуроксим комбі сумісний з розчинами, що містять до 1 % лідокаїну гідрохлориду.

Цефуроксим комбі сумісний з більшістю загальновживаних розчинів для внутрішньовенних ін’єкцій. Він зберігає свої властивості протягом 24 годин при кімнатній температурі в таких розчинах: 0,9 % розчин хлориду натрію для ін’єкцій; 5 % розчин глюкози для ін’єкцій; 0,18 % розчин хлориду натрію з 4 % розчином глюкози для ін’єкцій; 5 % розчин глюкози з 0,9 % розчином хлориду натрію для ін’єкцій; 5 % розчин глюкози з 0,45 % розчином хлориду натрію для ін’єкцій; 5 % розчин глюкози з 0,225 % розчином хлориду натрію для ін’єкцій; 10 % розчин глюкози для ін’єкцій; 10 % розчин інвертованої глюкози у воді для ін’єкцій; розчин Рінгера; розчин Рінгера з лактатом; М/6 розчин натрію лактату; розчин Хартмана.

Стабільність Цефуроксиму комбі в 0,9 % розчині хлориду натрію для ін’єкцій з 5 % розчином глюкози не змінюється при наявності гідрокортизону натрію фосфату.

Лікарський засіб Цефуроксим комбі також сумісний протягом 24 годин при кімнатній температурі після розведення у розчині для інфузій:

– із гепарином (10 або 50 одиниць/мл) у 0,9 % розчині хлориду натрію для ін’єкцій;

– із розчином хлориду калію (10 або 40 мекв/л) у 0,9 % розчині хлориду натрію для ін’єкцій.

Будь-який невикористаний лікарський засіб або відходи повинні бути утилізовані відповідно до чинних вимог.

 

Діти. Лікарський засіб застосовується дітям з перших днів життя. Профіль безпеки застосування цефуроксиму в дітей відповідає аналогічному профілю в дорослих пацієнтів.

 

Передозування.

При передозуванні можливі неврологічні ускладнення, включаючи енцефалопатію, судоми та кому. Симптоми передозування можуть виникати, якщо доза лікарського засобу не була відповідним чином скоригована для пацієнтів із порушеннями функції нирок (див. розділи «Особливості застосування» і «Спосіб застосування та дози»).

Рівень цефуроксиму в сироватці крові можна зменшити шляхом гемодіалізу та перитонеального діалізу.

 

Побічні реакції.

Найпоширенішими побічними реакціями є нейтропенія, еозинофілія, транзиторне підвищення рівня печінкових ферментів або білірубіну, особливо в пацієнтів з існуючим захворюванням печінки, але даних про шкідливий вплив на печінку та реакції в місці введення немає.

Частота виникнення побічних реакцій, наведена нижче, є приблизною, оскільки щодо більшості реакцій немає достатніх даних для такого підрахунку. Крім того, частота випадків побічних реакцій, пов’язаних із застосуванням цефуроксиму, варіюється залежно від показань.

Для визначення частоти побічних реакцій було використано дані клінічних досліджень. Частота побічних реакцій за даними післяреєстраційного застосування більше відображає частоту надходження повідомлень про побічну дію, ніж частоту її виникнення, тому вона класифікується як невідома.

Усі побічні реакції, пов’язані з лікуванням, наведено нижче за системами органів, частотою виникнення й ступенем тяжкості згідно з MedDRA [Медичний словник для регуляторної діяльності]. Застосовується така класифікація частоти виникнення побічних реакцій: дуже часто (≥1/10); часто (³1/100, <1/10); нечасто (³1/1000, <1/100); рідко (³1 / 10 000, <1/1000); дуже рідко (<1 / 10 000); частота невідома (неможливо оцінити з наявних даних).

 

Системи органів	Часто	Нечасто	Частота невідома
Інфекції та інвазії			Надмірний ріст Candida або Clostridium difficile
З боку серця			Синдром Коуніса
З боку системи крові та лімфатичної системи	Нейтропенія, еозинофілія, зниження рівня гемоглобіну	Лейкопенія, хибнопозитивний результат тесту Кумбса	Тромбоцитопенія, гемолітична анемія
З боку імунної системи			Медикаментозна гарячка, інтерстиціальний нефрит, анафілаксія, шкірний васкуліт
З боку шлунково-кишкового тракту		Дискомфорт у травному тракті	Псевдомембранозний коліт (див. розділ «Особливості застосування»)
З боку печінки й жовчовивідних шляхів	Транзиторне підвищення рівня печінкових ферментів	Транзиторне підвищення рівня білірубіну
З боку шкіри та підшкірної клітковини		Шкірні висипання, кропив’янка й свербіж	Мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса — Джонсона, ангіоневротичний набряк, медикаментозна реакція з еозинофілією і системними симптомами (DRESS-синдром)
З боку нирок і сечовивідних шляхів			Збільшення рівня креатиніну сироватки крові, азоту сечовини крові та зменшення рівня кліренсу креатиніну (див. розділ «Особливості застосування»)
Загальні розлади та реакції в місці введення	Реакції в місці введення, що можуть включати біль і тромбофлебіт

 

Опис окремих побічних реакцій

Цефалоспорини як клас мають властивість абсорбуватися на поверхні мембрани еритроцитів та взаємодіяти з антитілами, що може обумовлювати хибнопозитивний результат тесту Кумбса (ускладнюючи інтерпретацію результатів перехресної проби на сумісність крові) і, дуже рідко, спричиняти гемолітичну анемію.

Транзиторне підвищення рівня печінкових ферментів або білірубіну в сироватці крові було оборотним за своїм характером.

Імовірність виникнення болю в місці внутрішньом’язового введення є більшою при застосуванні великих доз, однак це навряд чи може бути причиною припинення лікування.

Повідомлення про побічні реакції.

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

 

Термін придатності. 3 роки.

Вода для ін’єкцій — 4 роки.

Термін придатності визначається щодо того компонента препарату (порошок або розчинник), термін придатності якого закінчується раніше.

 

Умови зберігання. Не потрібні будь-які спеціальні умови зберігання.

Після розведення препарат можна зберігати до 48 годин у холодильнику (від 2 до 8 °С) або до 5 годин при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Несумісність.

Цефуроксим комбі не слід змішувати в одному шприці з аміноглікозидними антибіотиками.

рН 2,74 % розчину бікарбонату натрію для ін’єкцій істотно впливає на колір розчину, тому цей розчин не рекомендується для розведення лікарського засобу Цефуроксим комбі. Однак у разі необхідності, якщо хворий отримує розчин бікарбонату натрію внутрішньовенно шляхом інфузії, Цефуроксим комбі можна ввести безпосередньо у трубку крапельниці.

 

Упаковка. По 0,75 г порошку цефуроксиму у флаконі; 1 флакон із порошком 0,75 г та 1 ампула розчинника (вода для ін’єкцій по 10 мл) у блістері, 1 блістер у пачці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник. Приватне акціонерне товариство «Лекхім-Харків». ТОВ «Лекхім-Обухів».

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 61115, Харківська обл., місто Харків, вулиця Северина Потоцького, будинок 36.

Україна, 08700, Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 126 А.