ЦИКЛОСЕРИН

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЦИКЛОСЕРИН

(CYCLOSERINE)

Склад:

діюча речовина: циклосерин;

1 капсула містить циклосерину 125 мг або 250 мг;

допоміжні речовини: магнію оксид легкий, магнію оксид важкий, тальк;

склад капсули для дозування 125 мг: титану діоксид (Е 171), желатин, заліза оксид червоний
(Е 172), заліза оксид чорний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172);

склад капсули для дозування 250 мг: титану діоксид (Е 171), желатин, індигокармін (Е 132).

Лікарська форма. Капсули тверді.

Основні фізико-хімічні властивості:

дозування 125 мг: тверді желатинові капсули циліндричної форми з непрозорим корпусом білого кольору та непрозорою кришечкою коричневого кольору, заповнені порошком від білого до світло-жовтого кольору;

дозування 250 мг: тверді желатинові капсули циліндричної форми з непрозорим корпусом білого кольору та непрозорою кришечкою синього кольору, заповнені порошком від білого до світло-жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група.

Протимікробні засоби для системного застосування. Засоби, що діють на мікобактерії. Протитуберкульозні засоби. Антибіотики. Циклосерин.

Код АТХ J04A В01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Циклосерин чинить бактеріостатичну та бактерицидну дію залежно від концентрації препарату в місці запалення та чутливості мікроорганізмів. Механізм дії полягає в інгібуванні синтезу клітинної стінки чутливих штамів грампозитивних і грамнегативних бактерій та Mycobacterium tuberculosis. Циклосерин слід застосовувати у комбінації з іншими протитуберкульозними препаратами.

Фармакокінетика.

Після прийому внутрішньо циклосерин швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Рівень визначеної концентрації у плазмі крові досягається протягом 1 години. Вільно розподіляється у тканинах та рідинах організму. Проникає через гематоенцефалічний бар’єр; концентрація препарату, що досягається у спинномозковій рідині, близька до концентрації у плазмі крові. У хворих на туберкульоз циклосерин визначається у мокротинні, препарат також потрапляє у плевральну та асцитну рідини, жовч, амніотичну рідину та кров плода, грудне молоко, тканини легень та лімфоїдну тканину.

Виводиться нирками, визначається у сечі через 30 хв після прийому. Приблизно 66 % циклосерину виводиться у незміненому стані зі сечею протягом 24 годин. 10 % виводиться протягом наступних 48 годин. З калом виділяється незначна кількість препарату.

Приблизно 35 % циклосерину метаболізується, але метаболіти не ідентифіковані.

Період напіввиведення препарату становить 8 – 12 годин.

Клінічні характеристики.

Показання.

Активна форма легеневого та позалегеневого туберкульозу: препарат застосовують у складі комбінованої терапії, за умови чутливості мікроорганізмів до циклосерину і після неефективного лікування основними лікарськими засобами (застосовують тільки як препарат другого ряду).

Гострі інфекції сечовивідних шляхів, спричинені чутливими мікроорганізмами: препарат застосовують тільки тоді, коли звичайна терапія виявилася неефективною і коли була визначена чутливість мікроорганізмів до циклосерину.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до циклосерину або до інших компонентів препарату. Органічні захворювання центральної нервової системи, депресія, порушення психіки, виражене збудження чи психоз, епілепсія, схильність до судомних нападів, психічні захворювання в анамнезі, тяжка ниркова недостатність, серцева недостатність, алкоголізм.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Одночасне застосування етіонаміду потенціює нейротоксичні ефекти циклосерину. Алкоголь та циклосерин несумісні, особливо під час прийому великих доз препарату (алкоголь підвищує ризик виникнення епілептичних нападів).

Хворим, які приймають циклосерин та ізоніазид, слід перебувати під наглядом лікаря, оскільки можливе посилення токсичного ефекту на центральну нервову систему (запаморочення, сонливість), також може виникнути необхідність у корекції дози.

Особливості застосування.

Лікування циклосерином припиняють чи зменшують дозу у разі виникнення алергічного дерматиту або симптомів ураження нервової системи: судом, психозу, сонливості, депресії, сплутаності свідомості, гіперрефлексії, головного болю, тремору, запаморочення, парезу чи дизартрії.

Терапевтичний індекс циклосерину низький. Під час лікування пацієнтів із порушеннями функції нирок, які приймають добову дозу циклосерину понад 500 мг і у яких проявляються симптоми передозування, рівень циклосерину в крові потрібно контролювати щонайменше 1 раз на тиждень. Дозу корегують таким чином, щоб підтримувальний рівень препарату в крові був нижчим за 30 мг/л.

Для пацієнтів із нирковою недостатністю помірного та середнього ступеня тяжкості слід знижувати дозу циклосерину.

Хворим, які приймають понад 500 мг циклосерину на добу, слід перебувати під наглядом лікаря через ризик виникнення симптомів передозування.

Може спостерігатися отруєння, якщо рівень препарату в крові вищий, ніж 30 мг/л, що є результатом передозування або порушення кліренсу препарату.

Під час застосування препарату потрібно контролювати гематологічні показники, видільну функцію нирок, рівень препарату в крові та функцію печінки.

Перед початком лікування слід виділити культуру мікроорганізмів та визначити чутливість штаму до препарату. У разі туберкульозної інфекції необхідно визначити чутливість штаму до інших протитуберкульозних засобів.

Протисудомні та седативні препарати можуть бути ефективними для профілактики симптомів ураження центральної нервової системи, наприклад судом, збудження, тремору.

Для профілактики побічних нейротоксичних ефектів призначають психотропні препарати бензодіазепінового ряду: діазепам (5 мг) або феназепам (1 мг) на ніч; ноотропні препарати: пірацетам (по 800 мг 2 рази на добу), піридоксин, глютамінову кислоту 1 г 3 рази на добу.

У деяких випадках застосування циклосерину та інших протитуберкульозних препаратів призводить до розвитку недостатності вітаміну В₁₂ або фолієвої кислоти в організмі, мегалобластної та сидеробластної анемії. У разі виникнення анемії під час прийому протитуберкульозних засобів потрібно провести відповідне лікування.

Циклосерин знижує вміст цукру як у здорових людей, так і у хворих на цукровий діабет. Циклосерин спричиняє загострення порфірії, тому не рекомендується застосовувати препарат хворим на порфірію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

У період вагітності препарат застосовують тільки тоді, коли немає альтернативних методів лікування та потенційна користь для матері перевищує ризик для плода.

У разі необхідності застосування препарату годування груддю на цей період слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Під час застосування лікарського засобу необхідно утримуватись від керування транспортними засобами та інших потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Спосіб застосування та дози.

Препарат застосовують внутрішньо. Циклосерин можна приймати незалежно від вживання їжі, але для запобігання побічних ефектів з боку травного тракту його краще приймати під час їди.

Дорослі. Звичайна доза становить від 500 мг до 1000 мг на добу за кілька прийомів. Початкова доза для дорослих найчастіше становить 250 мг 2 рази на добу з 12-годинним інтервалом протягом 2 тижнів. Добова доза не має перевищувати 1 г.

Таблиця 1.

Діти:

Звичайна доза становить від 10-20 мг/кг маси тіла на добу. Добова доза не повинна перевищувати 1000 мг. Якщо можливо, може бути корисним терапевтичний лікарський моніторинг. Бажана пікова концентрація в плазмі крові складає 15-40 мкг/мл.

Таблиця 2.

*Рекомендовано уникати застосування твердих лікарських форм для пацієнтів у низьких вагових діапазонах. Замість цього вміст однієї капсули по 250 мг розчиняти у 10 мл води (приймати зазначену в таблиці кількість мл отриманого розчину). Такий спосіб застосування може допомогти прийому, проте біодоступність чітко не визначено.

Пацієнти літнього віку. Для пацієнтів віком від 60 років, а також пацієнтів з масою тіла менше 50 кг рекомендована доза становить 250 мг циклосерину 2 рази на добу.

Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання, лабораторних та радіологічних даних та переносимості циклосерину.

Діти.

Достатнього досвіду застосування циклосерину дітям немає. Тільки у разі крайньої потреби можливе застосування препарату під суворим наглядом лікаря.

Передозування.

Може спостерігатися гостре отруєння, якщо дорослий хворий прийняв понад 1 г препарату. Хронічна токсичність залежить від дози та може виникати, якщо в організм щодоби надходить понад 500 мг препарату. У разі необхідності застосування препарату хворим із порушеннями функції нирок див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування».

Зазвичай токсичні ефекти проявляються з боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, сплутаність свідомості, підвищена дратівливість, парестезія, дизартрія, психоз. У разі прийому високих доз можливе виникнення периферичних парезів, судом та коми. Етанол підвищує ризик виникнення епілептичних нападів.

У пацієнтів, які отримували більше 1 г циклосерину на добу, можливий розвиток найбільш серйозної побічної дії препарату – серцевої аритмії та раптового розвитку застійної хронічної серцевої недостатності (рідко).

Під час гемодіалізу циклосерин виводиться з крові, але не виключений розвиток токсичного ефекту, що може становити загрозу для життя.

Лікування: рекомендується проводити симптоматичне та підтримувальне лікування. Активоване вугілля ефективніше для зменшення всмоктування препарату, ніж промивання шлунка. У разі розвитку нейротоксичних ефектів потрібно вводити 200 – 300 мг піридоксину на добу. Під час гемодіалізу циклосерин виводиться з крові.

Побічні реакції.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, парестезія, парез, гіперрефлексія, тремор, периферичні неврити, атаксія, великі та малі клонічні напади, судоми, кома, епілептиформні напади (у випадку прийому доз більше 500 мг на добу).

Психічні розлади: тривожність, підвищена дратівливість, нервозність, агресія, подразливість, порушення сну, сонливість, погіршення пам’яті, дезорієнтація, психоз, депресія, спроби суїциду, параноя, зміна характеру, відчуття страху, порушення мови, дизартрія, шум у вухах, психомоторне збудження, галюцинації, сплутаність свідомості, втрата свідомості.

Побічні реакції з боку нервової системи виникають здебільшого протягом перших двох тижнів і переважно у пацієнтів, які отримують 500 мг циклосерину на добу.

З боку травного тракту:  блювання, нудота, сухість у роті, втрата апетиту, біль у животі.

З боку печінки і жовчовивідних шляхів: підвищення рівня трансаміназ крові, гепатит, особливо у пацієнтів із захворюваннями печінки.

З боку шкіри та підшкірних тканин: шкірні висипання, свербіж, петехіально-папульозні висипання, фоточутливість.

З боку скелетно-м’язової та сполучної тканин: артралгія, міалгія.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості/алергічні реакції.

Інші: мегалобластна анемія, фолієво- і В₁₂-дефіцитна анемія, сидеробластна анемія, підвищення температури тіла, зниження цукру в крові, загострення порфірії.

Повідомлялося про раптовий розвиток хронічної серцевої недостатності в пацієнтів, які отримували від 1 до 1,5 г циклосерину на добу.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей  місці.

Упаковка.

Для дозування 125 мг:

по 10 капсул у блістері; по 3 блістери у пачці з картону.

Для дозування 250 мг:

по 10 капсул у блістері; по 3 блістери у пачці з картону.

По 60 капсул у контейнері. По 1 контейнеру у пачці з картону.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

ПрАТ «Технолог».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 20300, Черкаська обл., місто Умань, вулиця Стара прорізна, будинок 8.