ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

КАРДОЛАКС

(CARDOLAX)

 

 

Склад:

діюча речовина: метопролол;

1 мл розчину містить метопрололу (у формі метопрололу тартрату) 1 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

 

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.

 

Фармакотерапевтична група.

Селективні блокатори β-адренорецепторів. Код АТХ С07А В02.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Внутрішньовенна терапія метопрололом при інфаркті міокарда зменшує вираженість болю в грудній клітці та знижує частоту фібриляції й тріпотіння передсердь. Раннє введення (впродовж 24 годин після появи перших симптомів) дає змогу обмежити розвиток та поширення ділянки інфаркту міокарда. Ранній початок терапії збільшує переваги лікування.

При пароксизмальній передсердній тахікардії та фібриляції/тріпотінні передсердь спостерігається зниження частоти скорочення шлуночків серця.

Метопролол – селективний блокатор β₁-рецепторів, це означає, що він впливає на                    β₁-рецептори серця при нижчих дозах, ніж ті, які необхідні для впливу на β₂-рецептори периферичних судин і бронхів. При збільшенні доз метопрололу β₁-селективність може зменшуватися.

Метопролол не виявляє β-стимулюючого ефекту та проявляє незначну мембрано-стимулюючу активність. Блокатори β-рецепторів чинять негативну інотропну та хронотропну дію.

Метопролол зменшує ефекти катехоламінів при фізичному та психоемоційному навантаженні, зменшує частоту серцевих скорочень, серцевий викид та артеріальний тиск. У стресових ситуаціях, що супроводжуються підвищеним викидом адреналіну з надниркових залоз, метопролол не перешкоджає нормальному фізіологічному розширенню судин. У терапевтичних дозах метопролол виявляє менший скоротливий ефект на м’язи бронхів, ніж неселективні β-блокатори. Ця властивість дає змогу проводити лікування метопрололом у комбінації зі стимуляторами β₂-рецепторів у пацієнтів із бронхіальною астмою або іншими вираженими обструктивними захворюваннями легень. Метопролол впливає на вивільнення інсуліну та на вуглеводний обмін меншою мірою, ніж неселективні β-блокатори, тому його можна також застосовувати пацієнтам із цукровим діабетом. Серцево-судинні реакції при гіпоглікемії, зокрема тахікардія, менш виражені при застосуванні метопрололу, а повернення рівня цукру в крові до нормальних значень відбувається швидше, ніж при застосуванні неселективних блокаторів β-рецепторів.

Фармакокінетика.

Метопролол метаболізується у печінці в основному з участю CYP2D6. Були виявлені 3 основних метаболіти, при цьому жоден із них не виявляє будь-якого клінічно значущого бета-блокуючого ефекту. Період напіввиведення з плазми крові становить 3–5 годин. Приблизно 5 % метопрололу виводиться нирками у незміненому вигляді, інша частина – у вигляді метаболітів.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

·        Суправентрикулярна тахіаритмія.

·        Профілактика та лікування ішемії міокарда, тахіаритмії та болю, якщо підозрюється або діагностований інфаркт міокарда.

 

Протипоказання.

·        Встановлена підвищена чутливість до метопрололу, до інших β-блокаторів та/або до допоміжних речовин лікарського засобу.

·        Кардіогенний шок.

·        Синдром слабкості синусового вузла (за умови відсутності постійного водія ритму).

·        Атріовентрикулярна блокада (AV-блокада) другого і третього ступеня.

·        Нестабільна, некомпенсована серцева недостатність (набряк легенів, гіпоперфузія або артеріальна гіпотензія); постійна або періодична інотропна терапія агоністами β-адренорецепторів.

·        Симптоматична брадикардія або артеріальна гіпотензія. Метопролол не слід призначати пацієнтам із підозрою на гострий інфаркт міокарда доти, доки частота серцевих скорочень становить < 45 ударів/хвилину, інтервал P-Q становить > 0,24 секунди або систолічний артеріальний тиск становить < 100 мм рт. ст.

·        Систолічний тиск крові нижче 110 мм рт. ст. у пацієнтів із суправентрикулярною тахіаритмією.

·        Серйозні захворювання периферичних судин із загрозою розвитку гангрени.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Метопролол є субстратом ферменту CYP2D6. На концентрацію метопрололу у плазмі крові можуть впливати лікарські засоби, що інгібують активність CYP2D6: хінідин, тербінафін, пароксетин, флуоксетин, сертралін, целекоксиб, пропафенон та дифенгідрамін. На початку застосування цих лікарських засобів може виникнути необхідність у зменшенні дози метопрололу.

Слід уникати одночасного застосування метопрололу з нижчевказаними засобами.

Похідні барбітурової кислоти.

При одночасному застосуванні з метопрололом барбітурати (досліджено для пентобарбіталу) стимулюють метаболізм метопрололу шляхом індукції ферменту.

Пропафенон.

При одночасному застосуванні з метопрололом, можливо, пропафенон (подібно до хінідину) пригнічує метаболізм метопрололу через систему цитохрому P4502D6. Результат такої комбінації, ймовірно, важко передбачити, оскільки пропафенон також має β-блокуючі властивості.

 

 

Верапаміл.

При одночасному застосуванні з β-блокаторами (описано для атенололу, пропранололу та піндололу) верапаміл може спричинити розвиток брадикардії та зниження артеріального тиску. Верапаміл та β-блокатори (у тому числі метопролол) чинять адитивну інгібіторну дію на атріовентрикулярну провідність (AV-провідність) та функцію синусового вузла.

 

Одночасне застосування метопрололу з нижчевказаними засобами може потребувати коригування дози.

Аміодарон.

Дослідження показали, що у пацієнтів, які отримували аміодарон, може розвинутися виражена синусова брадикардія у разі одночасного застосування з метопрололом. Аміодарон має надзвичайно тривалий період напіввиведення (приблизно 50 діб), тому взаємодія може виникати впродовж тривалого часу після припинення його застосування.

Антиаритмічні засоби класу I.

При одночасному застосуванні антиаритмічні засоби I класу та β-блокатори (у тому числі метопролол) чинять адитивну негативну інотропну дію, що може призводити до серйозних гемодинамічних побічних реакцій у пацієнтів із порушеною функцією лівого шлуночка. Слід уникати одночасного застосування цих засобів при синдромі слабкості синусового вузла та порушенні AV-провідності. Така взаємодія найкраще описана для дизопіраміду.

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) та протиревматичні засоби.

Встановлено, що НПЗЗ протидіють антигіпертензивній дії β-блокаторів (у тому числі метопрололу). Головним чином, вивчали індометацин. Ймовірно, що ця взаємодія не відбувається зі суліндаком. Дослідження негативної взаємодії було проведено з диклофенаком.

Дифенгідрамін.

При одночасному застосуванні дифенгідрамін зменшує (у 2,5 раза) кліренс метопрололу до α-гідрокси-метопрололу через систему CYP2D6 в осіб, які мають швидку гідроксиляцію. Ефекти метопрололу посилюються.

Глікозиди наперстянки.

При одночасному застосуванні глікозидів наперстянки з β-блокаторами (у тому числі метопрололом) може збільшуватися час AV-провідності, а також може розвинутися брадикардія.

Дилтіазем.

При одночасному застосуванні дилтіазем та β-блокатори (у тому числі метопролол) чинять адитивну інгібуючу дію на AV-провідність та функцію синусового вузла. Також спостерігалася (повідомлення про випадки) виражена брадикардія.

Епінефрин.

Після введення епінефрину (адреналіну) пацієнтам, які застосовували неселективні β-блокатори (включаючи піндолол та пропранолол), розвивалася виражена артеріальна гіпертензія та брадикардія (приблизно 10 повідомлень). Ці клінічні спостереження були підтверджені в дослідженнях з участю здорових добровольців. Крім того, припускалося, що епінефрин при місцевій анестезії може провокувати розвиток цих реакцій при внутрішньосудинному введенні препарату. Цей ризик, ймовірно, менший при застосуванні кардіоселективних β-блокаторів.

Фенілпропаноламін.

Фенілпропаноламін (норефедрин) у разовій дозі 50 мг може призводити до патологічного збільшення діастолічного артеріального тиску у здорових добровольців. Пропранолол загалом протидіє підвищенню артеріального тиску фенілпропаноламіном. Проте при одночасному застосуванні β-блокаторів (у тому числі метопрололу) можуть провокувати парадоксальні гіпертензивні реакції у пацієнтів, які застосовують високі дози фенілпропаноламіну. У декількох випадках було описано гіпертензивний криз під час лікування тільки фенілпропаноламіном.

 

 

Хінідин.

При одночасному застосуванні хінідин інгібує метаболізм метопрололу в осіб, які мають швидку гідроксиляцію (більше 90 % населення Швеції), що призводить до значного підвищення рівня у плазмі крові та посилення блокади β-рецепторів. Відповідна взаємодія може спостерігатися з іншими β-блокаторами, що метаболізуються тим самим ферментом (цитохромом P4502D6).

Клонідин.

При одночасному застосуванні β-блокатори (у тому числі метопролол) можуть потенціювати гіпертензивну реакцію при раптовій відміні клонідину. Якщо необхідно припинити супутнє лікування клонідином, β-блокатор слід відмінити за кілька днів до припинення застосування клонідину.

Рифампіцин.

При одночасному застосуванні рифампіцин може стимулювати метаболізм метопрололу, що призводить до зменшення його рівня у плазмі крові.

Інші β-блокатори, інгібітори моноаміноксидази (МАО).

При одночасному застосуванні з метопрололом пацієнти повинні знаходитися під ретельним спостереженням.

Інгаляційні анестетики.

При одночасному застосуванні з метопрололом посилюється кардіодепресивний ефект.

Пероральні протидіабетичні засоби.

При одночасному застосуванні з метопрололом може виникнути необхідність у коригуванні дози пероральних протидіабетичних засобів.

Циметидин, гідралазин.

При одночасному застосуванні може збільшитися концентрація метопрололу в плазмі крові.

 

Особливості застосування.

Пацієнтам, які застосовують β-блокатори (у тому числі метопролол), не слід вводити верапаміл.

При застосуванні лікарського засобу пацієнтам із підозрюваною або підтвердженою серцевою недостатністю після кожної дози слід ретельно контролювати гемодинамічний статус пацієнта. Лікування потрібно припинити, якщо спостерігається будь-яке збільшення задишки або з’являється холодний піт.

Метопролол може призводити до загострення симптомів порушення периферичного артеріального кровообігу, наприклад переміжної кульгавості.

При застосуванні лікарського засобу пацієнтам із тяжкими порушеннями функції нирок, при одночасному застосуванні препаратів наперстянки слід враховувати співвідношення користь/ризик.

Лікарський засіб не слід застосовувати пацієнтам із латентною або маніфестною серцевою недостатністю без супутнього лікування.

У пацієнтів зі стенокардією Принцметала частота і ступінь нападів стенокардії можуть збільшуватися унаслідок опосередкованого α-рецепторами звуження коронарних судин. З цієї причини таким пацієнтам не слід застосовувати неселективні β-блокатори та застосовувати з обережністю селективні β₁-блокатори рецепторів.

При застосуванні лікарського засобу хворим на бронхіальну астму або інші хронічні обструктивні захворювання легень слід одночасно застосовувати адекватну бронхолітичну терапію. Можливо, буде необхідним збільшення дози стимуляторів β₂-рецепторів.

Застосування метопрололу може впливати на метаболізм вуглеводів або приховувати розвиток гіпоглікемії, хоча цей ризик менший, ніж при застосуванні неселективних                        β-блокаторів.

Дуже рідко стан пацієнтів з існуючим порушенням AV-провідності помірного ступеня тяжкості може погіршитися (що може спричинити розвиток AV-блокади).

Терапія β-блокаторами (у тому числі метопрололом) може погіршувати ефективність лікування анафілактичної реакції.

Якщо лікарський засіб застосовувати пацієнтам із феохромоцитомою, слід розглянути питання про призначення лікування α-блокатором.

У разі необхідності припинення застосування лікарського засобу це слід робити поступово, впродовж 2 тижнів, оскільки в іншому випадку симптоми стенокардії можуть погіршитися, також може підвищитися ризик розвитку інфаркту міокарда.

У разі хірургічного втручання слід попередити анестезіолога про застосування лікарського засобу. Пацієнтам, яким має бути проведене хірургічне втручання, припиняти лікування     β-блокаторами не рекомендується. Термінового початку застосування високих доз лікарського засобу у пацієнтів, яким планується проведення несерцевої хірургічної операції, слід уникати, оскільки це може бути пов’язано з розвитком брадикардії, артеріальної гіпотензії та інсульту, включаючи летальний наслідок, у пацієнтів із наявними факторами кардіоваскулярного ризику.

Другу або третю дозу лікарського засобу не слід застосовувати, якщо частота серцевих скорочень становить < 40 ударів/хвилину, систолічний артеріальний тиск становить                 < 90 мм рт. ст., інтервал P-Q становить > 0,26 секунди.

Лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Лікарський засіб не слід застосовувати у період вагітності та годування груддю за відсутності абсолютної необхідності.

Загалом β-блокатори зменшують плацентарний кровотік, що може призвести до затримки розвитку, внутрішньоутробної загибелі плода, викидня та передчасних пологів.  У зв’язку з цим запропоновано проведення належного спостереження за вагітною і плодом, якщо вагітна приймає метопролол. β-блокатори можуть спричинити брадикардію у плода та у новонародженого. Це необхідно враховувати при призначенні даних лікарських засобів в останньому триместрі вагітності та у зв’язку з пологами.

Потрібно поступово припиняти застосування лікарського засобу за 48–72 години до запланованого часу пологів. Якщо це неможливо, слід спостерігати за новонародженим протягом 48–72 годин після пологів із метою виявлення симптомів блокади                                   β-адренорецепторів (наприклад, серцевих та легеневих ускладнень).

Період годування груддю.

Концентрація метопрололу в грудному молоці приблизно втричі перевищує концентрацію в плазмі крові матері. Ризик шкідливих реакцій у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, є низьким за умови застосування матір’ю терапевтичних доз метопрололу. У разі застосування лікарського засобу слід проводити спостереження за дитиною, яку годують груддю, приділяючи увагу ознакам блокади β-адренорецепторів.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Під час застосування метопрололу може виникнути запаморочення та стомлюваність, що необхідно враховувати пацієнтам при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

 

Спосіб застосування та дози.

Лікарський засіб призначений для парентерального застосування.

Парентеральне введення метопрололу слід здійснювати під наглядом спеціально підготовленого персоналу в установах, де можна виміряти артеріальний тиск, зробити ЕКГ та проводити реанімаційні заходи.

Суправентрикулярна тахіаритмія.

На початковому етапі лікарський засіб слід вводити у дозі 5 мг (= 5 мл) внутрішньовенно зі швидкістю 1–2 мг/хв. Введення в такій дозі можна повторювати кожні 5 хвилин до досягнення необхідного ефекту. Зазвичай загальна доза 10–15 мг (= 10–15 мл) є достатньою. Рекомендована максимальна доза для внутрішньовенного введення становить 20 мг (= 20 мл).

Профілактика та лікування ішемії міокарда, тахіаритмії та болю у разі підозрюваного або діагностованого інфаркту міокарда.

Гострий стан: лікарський засіб слід вводити внутрішньовенно у дозі 5 мг (= 5 мл). Введення цієї дози можна повторювати кожні 2 хвилини; максимальна доза становить 15 мг (= 15 мл). Через 15 хвилин після останньої ін’єкції слід застосовувати внутрішньо 50 мг метопрололу кожні 6 годин впродовж 48 годин.

Особливі категорії пацієнтів.

Пацієнти з порушеннями функції нирок.

Ниркова функція лише незначно впливає на швидкість виведення метопрололу, тому немає необхідності в корекції дозування лікарського засобу таким пацієнтам.

Пацієнти з порушеннями функції печінки.

Зазвичай пацієнтам, які страждають від цирозу печінки, можна застосовувати таку ж саму дозу метопрололу, що й пацієнтам з нормальною функцією печінки. Лише у разі наявності ознак дуже тяжкого порушення функції печінки (наприклад, пацієнти, яким проводили операцію шунтування) необхідно розглянути можливість зменшення дози лікарського засобу.

Пацієнти літнього віку.

Таким пацієнтам корекція дози лікарського засобу не потрібна.

 

Діти.

Досвід застосування метопрололу дітям обмежений.

 

Передозування.

Токсичність.

Застосування метопрололу в дозі 7,5 г у дорослих призводило до розвитку інтоксикації з летальним наслідком. Його застосування в дозі 100 мг у 5-річної дитини не призводило до розвитку будь-яких симптомів після проведення промивання шлунка. Застосування метопрололу в дозі 450 мг у дитини 12 років та 1,4 г у дорослого стало причиною розвитку помірної інтоксикації; застосування в дозі 2,5 г у дорослого призвело до розвитку серйозної інтоксикації, а застосування метопрололу в дозі 7,5 г у дорослого призвело до розвитку дуже тяжкої інтоксикації.

Симптоми.

Найважливішими є серцево-судинні симптоми, проте у деяких випадках, особливо у дітей та осіб молодого віку, можуть переважати симптоми з боку центральної нервової системи (ЦНС) та пригнічення дихання. Спостерігаються брадикардія, AV-блокада I–IІІ ступеня, подовження інтервалу QT (виняткові випадки), асистолія, падіння артеріального тиску, недостатня периферична перфузія, серцева недостатність, кардіогенний шок, пригнічення дихання, апное.

Інші симптоми: втомлюваність, сплутаність свідомості, втрата свідомості, дрібнорозмашистий тремор, судоми, підвищення потовиділення, парестезії, бронхоспазм, нудота, блювання, можливо, спазм стравоходу, гіпоглікемія (особливо у дітей) або гіперглікемія, гіперкаліємія. Вплив на нирки. Транзиторний міастенічний синдром. Одночасне вживання алкоголю, застосування гіпотензивних препаратів, хінідину або барбітуратів може погіршити стан пацієнта. Перші ознаки передозування можуть спостерігатися через 20 хвилин – 2 години після перорального прийому метопрололу.

Лікування.

Лікування передозування слід проводити у відділенні, що може забезпечити проведення відповідних терапевтичних заходів, контролю та спостереження.

Атропін, стимулятор адренорецепторів або водій ритму застосовуються для корекції брадикардії та порушень провідності.

Терапевтичні заходи при артеріальній гіпотензії, гострому інфаркті міокарда та шоку повинні включати належне підвищення об’єму циркулюючої крові, введення глюкагону (з подальшою внутрішньовенною інфузією глюкагону за необхідності), внутрішньовенне введення стимулятора адренорецепторів, наприклад добутаміну, з додаванням агоністів                          α₁-рецепторів до виникнення вазодилатації. Також можна проводити внутрішньовенне введення Ca²⁺.

Інтубацію та штучну вентиляцію легень слід проводити за дуже широкими показаннями. Можна використати кардіостимулятор. У разі зупинки кровообігу у зв’язку з передозуванням може бути потрібне проведення реанімаційних заходів протягом кількох годин.

Бронхоспазм зазвичай можна зняти застосуванням бронходилататорів.

 

Побічні реакції.

Побічні реакції спостерігаються приблизно у 10 % пацієнтів і зазвичай є дозозалежними.

Побічні реакції, пов’язані із застосуванням метопрололу, наведені нижче відповідно до класу системи органів і частоти.

Використовуються такі визначення частоти: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (частоту не можна оцінити на основі наявних даних).

З боку системи крові та лімфатичної системи:

рідко – тромбоцитопенія.

З боку психіки:

нечасто – депресія, нічні жахи, порушення сну; рідко – погіршення пам’яті, сплутаність свідомості, нервовість, занепокоєння, галюцинації; частота невідома – порушення здатності концентрації уваги.

З боку нервової системи:

часто – головний біль, запаморочення; нечасто – парестезії.

З боку органів зору:

рідко – порушення зору, сухість та/або подразнення очей; частота невідома – кон’юнктивіт.

З боку органів слуху та рівноваги:

рідко – дзвін у вухах.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:

часто – задишка при фізичному навантаженні; нечасто – бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою або астматичними проблемами; частота невідома – риніт.

З боку серця:

часто – брадикардія, відчуття серцебиття; нечасто – біль у грудній клітці, минущі загострення серцевої недостатності, кардіогенний шок у пацієнтів із гострим інфарктом міокарда; рідко – подовження часу AV-провідності, порушення ритму серця.

З боку судин:

часто – периферійний холод у кінцівках; рідко – непритомність; частота невідома – гангрена у пацієнтів із тяжкими порушеннями з боку периферичних судин.

З боку травного тракту:

часто – біль у животі, нудота, блювання, діарея, запор; рідко – порушення смаку; частота невідома – сухість у роті.

З боку шкіри та підшкірних тканин:

нечасто – реакції гіперчутливості на шкірі; рідко – загострення псоріазу, реакції фотосенсибілізації, підвищена пітливість, випадіння волосся.

З боку скелетно-м’язової системи, сполучної тканини:

частота невідома – м’язові судоми, біль у суглобах.

З боку організму в цілому та реакції у місці введення:

дуже часто – підвищена втомлюваність; нечасто – набряки, збільшення маси тіла.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів:

рідко – підвищення рівня трансаміназ; частота невідома – гепатит.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз:

рідко – дисфункція лібідо оборотного характеру.

Метопролол при внутрішньовенному введенні рідко може спричинити клінічно значуще зниження артеріального тиску.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції, що виникли після реєстрації лікарського засобу, дуже важливі. Це дає змогу постійно спостерігати за співвідношенням користі/ризику при застосуванні лікарського засобу. Працівники системи охорони здоров’я повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему фармаконагляду.

 

Термін придатності.

3 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С у захищеному від світла та недоступному для дітей місці.

 

Несумісність.

40 мл (8 ампул) розчину для ін’єкцій лікарського засобу, що відповідає 40 мг метопрололу тартрату, може бути доданий до 1000 мл одного з таких розчинів для інфузій: натрію хлорид 9 мг/мл, манітол 150 мг/мл, глюкоза 100 мг/мл, глюкоза 50 мг/мл, фруктоза 200 мг/мл, інвертоза 100 мг/мл, розчин Рінгера, розчин Рінгера з глюкозою, розчин Рінгера з ацетатом.

Недопустимо додавати лікарський засіб до Макодексу.

 

Упаковка.

По 5 мл в ампулах; по 10 ампул у контурній чарунковій упаковці; по 1 контурній чарунковій упаковці в картонній коробці.

 

Категорія відпуску.

За рецептом.

 

Виробник.

Мефар Ілач Сан. А.Ш., Туреччина/

Mefar Ilac San. A.S., Turkey.

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Рамазаноглу Мах. Енсар Джад. № 20, 34906 Курткой – Пендик/Стамбул, Туреччина/ Ramazanoglu Mah. Ensar Cad. No: 20, 34906 Kurtkoy – Pendik/Istanbul, Turkey.

 

Заявник.

ТОВ «УОРЛД МЕДИЦИН», Україна/

WORLD MEDICINE, LLC, Ukraine.