Immunoglobulins, normal human, for intravascular adm.
розчин для інфузій по 100 мг/мл; по 10 мл, 25 мл розчину у флаконі, по 1 флакону в картонній коробці; по 50 мл, 100 мл розчину у пляшках, по 1 пляшці в картонній коробці
3 роки
(дивись інструкцію)
Октафарма Фармацевтика Продуктіонсгес м.б.Х
Октафарма
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
Панзіга
(Panzyga®)
Склад:
діюча речовина: імуноглобулін людини нормальний;
1 мл розчину для інфузій містить 100 мг загального білка, що містить ≥ 95 % імуноглобуліну людини G;
допоміжні речовини: гліцин, вода для ін’єкцій.
Розподіл підкласів IgG (приблизні значення): IgG1 - 65 %, IgG2 - 28 %, IgG3 - 3 %,
IgG4 - 4 %. Максимальний вміст IgA 300 мкг/мл.
Лікарська форма. Розчин для інфузій.
Основні фізико-хімічні властивості: розчин прозорий або злегка опалесціюючий, безбарвний або блідо-жовтого кольору.
Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Імунна сироватка та імуноглобуліни. Імуноглобуліни. Імуноглобулін людини нормальний для внутрішньовенного застосування. Код АТХ J06B A02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Імуноглобулін людини нормальний містить переважно імуноглобулін G (IgG) із широким спектром антитіл проти збудників інфекцій.
Імуноглобулін людини нормальний містить антитіла IgG, наявні у здорової популяції. Зазвичай виготовляється з пулу плазми не менше ніж від 1000 донорів. Розподіл підкласів імуноглобуліну G майже пропорційний розподілу в природній людській плазмі. Адекватні дози цього лікарського засобу можуть відновити патологічно низькі значення імуноглобуліну G до нормального рівня.
Механізм дії при показаннях, відмінних від застосування як замісної терапії, повністю не встановлений.
Клінічні дослідження
Було проведено перспективне, відкрите, неконтрольоване дослідження за участю 51 хворого з первинним імунодефіцитним синдромом. Пацієнти були розподілені в 3 вікові групи (≥ 2 років і < 12 років, ≥ 12 років і < 16 років та ≥ 16 років і < 75 років). Первинною кінцевою точкою дослідження була частота серйозних бактеріальних інфекцій на пацієнто-рік лікування. Пацієнти отримали загалом 17 або 13 інфузій препарату Панзіга в період дослідження залежно від регулярних інтервалів лікування кожні 3 або 4 тижні відповідно. Доза становила 0,2–0,8 г/кг, яку вводили зі збільшенням швидкості інфузії максимум до 0,08 мл/кг/хв. Два пацієнти зазнали 4 серйозних бактеріальних інфекцій. На підставі загальної кількості 50,2 пацієнто-років лікування результатом первинної кінцевої точки було 0,08 серйозних бактеріальних інфекцій на пацієнто-рік лікування з верхньою межею 99 % довірчого інтервалу 0,5. Також інші параметри ефективності, розраховані в пацієнто-роках, наприклад інші інфекції та дні застосування антибіотиків, а також госпіталізація з приводу інфекції, відповідали опублікованим даним для інших раніше розроблених препаратів імуноглобуліну людини нормального (IVIg).
Наступне дослідження проводили з метою оцінки переносимості препарату Панзіга при інфузійному введенні з вищою швидкістю (від 0,08 мл/кг/хв до 0,14 мл/кг/хв). В це дослідження був включений 21 пацієнт. Препарат добре переносився, і усі пацієнти завершили дослідження, як було заплановано. Побічні реакції на досліджуваний препарат були зареєстровані у 2 дітей і 2 дорослих; найбільш поширеними реакціями, про які повідомлялося найчастіше, були нудота і головний біль.
Було проведено подальше проспективне, відкрите, неконтрольоване дослідження за участю 40 хворих з імунною тромбоцитопенічною пурпурою впродовж не менше 12 місяців. Пацієнти отримували щодня дозу 1 г/кг протягом 2 днів підряд. Альтернативна відповідь згідно з рекомендаціями Європейської медичної агенції визначалася як збільшення кількості тромбоцитів до ≥ 30 × 109/л і як мінімум в два рази вище початкового рівня тромбоцитів, що підтверджувалось не менш ніж 2 окремими вимірюваннями з інтервалом мінімум 7 днів, а також відсутністю кровотечі. Альтернативна відповідь спостерігалася у 24 пацієнтів (66,7 %).
Повну відповідь згідно з рекомендаціями Європейської медичної агенції визначали як досягнення кількості тромбоцитів ≥ 100 × 109/л мінімум під час 2 окремих візитів з мінімальним інтервалом 7 днів без нових випадків кровотечі. Повна відповідь спостерігалася у 18 пацієнтів (50,0 %).
Втрата альтернативної відповіді/повної відповіді визначалася, якщо виконувалися критерії альтернативної відповіді/повної відповіді, але згодом кількість тромбоцитів знижувалася до < 30 × 109/л (альтернативна відповідь) або < 100 × 109/л (повна відповідь) або зменшувалася кількість тромбоцитів менш ніж у два рази порівняно з початковим рівнем, або виникали кровотечі. Що стосується втрати альтернативної відповіді, то 11 з 24 пацієнтів (45,8 %), які відповідали критеріям альтернативної відповіді, мали втрату відповіді. Втрата повної відповіді відзначалася у 14 з 18 пацієнтів (77,8 %), які виконували критерій повної відповіді.
Діти
Не було помітних відмінностей між частотою побічних реакцій у дітей та дорослих. Побічні реакції, визначені як «Інфекції та інвазії», були найбільш поширеними. Про них повідомлялося в усіх вікових групах, проте частіше у дітей. Та ж відмінність спостерігалась і для побічних реакцій, визначених як «Шлунково-кишкові розлади». Був також відмічений вищий відсоток педіатричних пацієнтів з побічними реакціями, що належать до групи «Порушення з боку шкіри і підшкірної клітковини».
Фармакокінетика.
Імуноглобулін людини нормальний після внутрішньовенного введення відразу і повністю стає біодоступним у кровотоці пацієнта. Препарат розподіляється досить швидко між плазмою і позасудинною рідиною, досягаючи приблизно через 3–5 днів рівноважної концентрації у внутрішньосудинному і позасудинному відділах.
Період напіввиведення препарату Панзіга становить 26–39 днів. У різних пацієнтів період напіввиведення може мінятися, особливо у разі первинного імунодефіциту.
Імуноглобуліни IgG і його комплекси руйнуються клітинами ретикулоендотеліальної системи.
Діти
Результати фармакокінетичних досліджень у різних вікових групах дітей у порівнянні з дорослими представлено в таблиці 1.
Таблиця 1
Огляд фармакокінетичних характеристик всіх IgG для препарату Панзіга в різних вікових групах (медіани)
|
Параметр |
Одиниця |
Діти |
Дорослі |
Усі вікові групи |
| |
| від ≥ 2 до < 12 років |
від ≥ 12 до < 16 років |
|||||
|
від ≥ 16 до ≤ 75 років |
| |||||
| N = 13 |
N = 12 |
N = 26 |
N = 51 |
| ||
| Cmax |
г/л |
18,6 |
19,3 |
17,1 |
18,2 |
|
| Cmin |
г/л |
10,7 |
9,3 |
10,1 |
9,9 |
|
| [діапазон] |
|
[7,2–16,8] |
[7,4–20,4] |
[6,8–20,6] |
[6,8–20,6] |
|
| AUC0-tau |
год•г/л |
6957 |
6826 |
7224 |
7182 |
|
| t1/2 |
дні |
36 |
33 |
37 |
36 |
|
Доклінічні дані з безпеки
Імуноглобуліни є нормальними складовими частинами людського організму.
Безпека застосування препарату Панзіга була продемонстрована в декількох доклінічних дослідженнях фармакології безпеки (серцево-судинні, дихальні і бронхоспастичні ефекти, тромбогенний потенціал) і токсикологічних дослідженнях (гостра токсичність, місцева переносимість). Доклінічні дані не виявили особливого ризику для людини на підставі традиційних досліджень фармакології безпеки і токсичності. Дослідження токсичності повторних доз, генотоксичності і репродуктивної токсичності у тварин не мають практичного значення через індукцію та інтерференцію під час вироблення антитіл до гетерологічних білків. Оскільки клінічний досвід не дає ніяких доказів канцерогенного потенціалу імуноглобулінів, не проводилися ніякі експериментальні дослідження генотоксичності/канцерогенності у гетерогенних видів.
Клінічні характеристики.
Показання.
Замісна терапія у дорослих, дітей (0–18 років) при:
· Синдромі первинного імунодефіциту (ПІД) з порушенням вироблення антитіл.
· Вторинних імунодефіцитах (ВІД) у пацієнтів, які мають тяжкі чи рецидивуючі інфекції, при неефективному лікуванні антимікробними препаратами та встановленій недостатності специфічних антитіл (ВНСА)* або рівні сироваткового IgG ˂ 4г/л.
*ВНСА – нездатність досягти принаймні 2-кратного збільшення титру антитіл IgG до вакцин пневмококового полісахариду та поліпептидного антигену.
Імуномодуляція у дорослих, дітей (0–18 років) при:
· Первинній імунній тромбоцитопенії (ПІТ) у пацієнтів із високим ризиком кровотечі або перед операцією для корекції рівня тромбоцитів.
· Синдромі Гійєна – Барре.
· Хворобі Кавасакі (у поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою; див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
· Хронічній запальній демієлінізуючій полірадикулонейропатії (ХЗДП). Є лише обмежений досвід застосування внутрішньовенних імуноглобулінів дітям із ХЗДП.
· Мультифокальній моторній нейропатії (ММН).
Протипоказання.
Підвищена чутливість до діючої речовини (імуноглобулінів людини) чи до будь-якої з допоміжних речовин препарату (див. розділ «Особливості застосування).
У пацієнтів з ізольованою недостатністю IgA-типу, в яких розвинулись антитіла до IgA, в результаті введення препарату, що містить IgA, може виникнути анафілаксія.
Особливі заходи безпеки.
Спеціальні заходи безпеки при поводженні з невикористаним лікарським засобом або відходами лікарського засобу
Перед застосуванням препарат слід підігріти до кімнатної температури або температури тіла.
Розчин має бути прозорим або злегка непрозорим і безбарвним або блідо-жовтого кольору.
Каламутні та з осадом розчини не використовують.
Будь-який невикористаний препарат або упаковку слід утилізувати відповідно до місцевих вимог.
Через ризик бактеріального забруднення будь-яку невикористану кількість препарату слід знищити.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Живі ослаблені вірусні вакцини
Введення імуноглобуліну може зменшити на період від 6 тижнів до 3 місяців дію живих ослаблених вірусних вакцин, таких як вакцини проти кору, краснухи, свинки і вітряної віспи. Після введення цього препарату повинен пройти 3-місячний період перед вакцинацією живими ослабленими вірусними вакцинами. У разі кору ця взаємодія може тривати до одного року. Внаслідок цього пацієнтам, які отримують вакцину від кору, потрібно перевіряти рівень антитіл.
Петльові діуретики
Слід уникати супутнього застосування петльових діуретиків.
Діти
Вказані взаємодії застосовні як для дорослих, так і для дітей.
Особливості застосування.
Для того, щоб покращити відстеження біологічних лікарських засобів, слід чітко записувати назву та номер серії препарату, що вводиться.
Запобіжні заходи
Можна уникнути ускладнень, якщо:
- упевнитися, що у пацієнта не проявляються алергічні реакції на імуноглобулін людини нормальний, вводячи препарат спочатку дуже повільно (0,6–1,2 мл/кг/годину);
- уважно спостерігати під час усього введення препарату за станом пацієнта щодо появи ознак небажаної дії. Особливо уважно слід спостерігати за пацієнтами, які раніше не отримували імуноглобулін людини нормальний, пацієнтами, переведеними з альтернативного IVIg препарату, або у разі коли попередня інфузія виконувалася давно, під час першої інфузії і протягом першої години після першої інфузії для виявлення можливих побічних явищ. Усі інші пацієнти повинні знаходитися під наглядом принаймні протягом 20 хвилин після введення.
У разі виникнення побічної реакції слід знизити швидкість введення або призупинити інфузію. Необхідне лікування залежить від характеру і тяжкості побічних реакцій.
У разі виникнення шоку необхідно дотримуватись сучасних рекомендацій щодо проведення протишокової терапії.
Для всіх пацієнтів при введенні IVIg потрібні:
- достатнє споживання рідини до початку інфузії IVIg;
- спостереження за кількістю сечі;
- контроль вмісту креатиніну сироватки;
- відмова від одночасного прийому діуретиків (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Реакція на інфузію
Певні побічні реакції (наприклад головний біль, припливи, озноб, міалгія/біль у м’язах, хрипіння, тахікардія, біль у попереку, нудота та гіпотензія) можуть бути пов’язані зі швидкістю інфузії. Потрібно суворо дотримуватись рекомендованої швидкості інфузії, що вказана в розділі «Спосіб застосування та дози». За станом пацієнтів слід уважно спостерігати та ретельно контролювати появу будь-яких симптомів протягом усього періоду проведення інфузії.
Побічні реакції можуть виникати частіше:
· у пацієнтів, які вперше отримують імуноглобулін людини нормальний, або рідко у разі переходу на препарат імуноглобуліну людини нормального або наявності тривалої перерви з моменту попередньої інфузії;
· у пацієнтів із нелікованою інфекцією чи супутнім хронічним запаленням.
Гіперчутливість
Реакції гіперчутливості спостерігаються рідко.
Анафілаксія може розвинутися у пацієнтів:
• з невизначеним IgA, які мають антитіла до IgA;
• які добре перенесли попереднє лікування імуноглобуліном людини нормальним.
У разі шоку слід провести стандартне медичне лікування від шоку.
Тромбоемболія
Є клінічні докази зв’язку між введенням IVIg і тромбоемболічними ускладненнями, такими як інфаркт міокарда, гостре порушення мозкового кровообігу (включаючи інсульт), емболія легеневої артерії і тромбоз глибоких вен, які, як передбачається, пов’язані з відносним підвищенням в’язкості крові за рахунок високого припливу імуноглобуліну у пацієнтів групи ризику. Необхідно з обережністю призначати і вводити IVIg пацієнтам з ожирінням і пацієнтам з існуючими чинниками ризику тромбоемболічних ускладнень (літній вік, гіпертонія, цукровий діабет, перенесені судинні захворювання або тромботичні ускладнення, набуті або спадкові тромбофілічні захворювання, тривалий період іммобілізації, тяжка форма гіповолемії, а також захворювання, що підвищують в’язкість крові).
Пацієнтам з ризиком виникнення побічних тромбоемболічних реакцій препарати з IVIg потрібно вводити з мінімальною швидкістю інфузії та у мінімальній дозі.
Гостра ниркова недостатність
Повідомлялося про випадки гострої ниркової недостатності у пацієнтів, які отримували лікування IVIg. У більшості випадків були визначені фактори ризику, такі як раніше існуюча ниркова недостатність, цукровий діабет, гіповолемія, надмірна маса тіла, супутнє застосування нефротоксичних лікарських засобів або вік понад 65 років.
Параметри функції нирок слід оцінювати перед початком інфузії IVIg, особливо у пацієнтів, у яких можливе підвищення ризику розвитку гострої ниркової недостатності. Пацієнтам із ризиком гострої ниркової недостатності препарати IVIg слід вводити з мінімальною швидкістю інфузії та у мінімальній дозі. У разі ниркової недостатності необхідно розглянути припинення прийому IVIg.
Повідомлення про ниркову дисфункцію та гостру ниркову недостатність були пов’язані із застосуванням багатьох ліцензованих препаратів IVIg, що містять такі допоміжні речовини, як сахароза, глюкоза та мальтоза. Було помічено, що у багатьох випадках, препарати, що містять сахарозу як стабілізатор, становили непропорційно велику частку від загальної кількості лікарських засобів. Для пацієнтів групи ризику можна розглядати використання препаратів IVIg, що не містять цих допоміжних речовин. Панзіга не містить сахарози, мальтози чи глюкози.
Синдром асептичного менінгіту (САМ)
Повідомлялося про випадки синдрому асептичного менінгіту, пов’язані з лікуванням IVIg. Синдром зазвичай з’являється в період від декількох годин до 2 днів після початку лікування IVIg. Дослідження спинномозкової рідини часто виявляють плеоцитоз із декількома тисячами клітин на 1 мм3, переважно гранулоцитів, і підвищені рівні білка, що досягають декількох сотень міліграм на децилітр (мг/дл).
САМ може виникати частіше у разі лікування високими дозами IVIg (2 г/кг).
Пацієнти, в яких проявляються симптоми та ознаки САМ, повинні пройти ретельне неврологічне обстеження, включаючи дослідження спинномозкової рідини (СМР), щоб виключити інші причини менінгіту.
Припинення лікування IVIg призводило в результаті до ремісії САМ протягом декількох днів без наслідків.
Гемолітична анемія
Препарати IVIg містять антитіла груп крові, які можуть діяти як гемолізини і спричиняти in vivo аглютинацію еритроцитів імуноглобуліном, викликаючи позитивну пряму антиглобулінову реакцію (реакція Кумбса) і рідко гемоліз. Гемолітична анемія може розвинутися після терапії IVIg у зв’язку з посиленою секвестрацією еритроцитів. Стан пацієнтів, які отримують IVIg, слід контролювати на наявність клінічних симптомів гемолізу (див. розділ «Побічні реакції»).
Нейтропенія/лейкопенія
Про транзиторне зменшення кількості нейтрофілів і/або випадки нейтропенії, іноді тяжкої, повідомлялось після лікування IVIg. Це, як правило, відбувається протягом декількох годин або днів після введення IVIg і минає самостійно протягом 7–14 днів.
Синдром гострого посттрансфузійного ураження легенів (СГПТУЛ), пов’язаний із трансфузією
Іноді повідомлялось про некардіогенний набряк легенів [синдром гострого посттрансфузійного ураження легенів (СГПТУЛ), пов’язаний із трансфузією] у пацієнтів, які отримують IVIg. СГПТУЛ характеризується тяжкою гіпоксією, утрудненим диханням (задишкою), прискореним диханням, ціанозом, лихоманкою та гіпотонією. Симптоми СГПТУЛ, як правило, розвиваються під час трансфузії чи протягом 6 годин після трансфузії, часто протягом 1–2 годин. Тому стан пацієнтів із IVIg необхідно контролювати, а інфузію IVIg потрібно негайно припинити у разі легеневих побічних реакцій. СГПТУЛ є потенційно загрозливим для життя станом, що потребує негайного лікування у відділенні реанімації та інтенсивної терапії.
Зміна серологічних тестів
Після введення імуноглобуліну тимчасове підвищення кількості різних антитіл, пасивно переміщених в кров пацієнта, може проявитися у вигляді помилково позитивних результатів серологічних тестів.
Пасивний перехід антитіл еритроцитарних антигенів, наприклад A, B, D, може перешкоджати деяким серологічним реакціям на антиеритроцитарні антитіла, наприклад, при виконанні прямого антиглобулінового тесту (пряма реакція Кумбса).
Інфекційні збудники
Стандартні заходи профілактики інфекцій, що виникають при застосуванні лікарських засобів, виготовлених з людської крові або плазми, включають відбір донорів, скринінг донорської крові і плазми на спеціальні маркери інфекції і застосування ефективних виробничих заходів для інактивації/видалення вірусів. Незважаючи на ці заходи, при застосуванні препаратів з людської крові або плазми неможливо повністю усунути ризик передачі інфекції. Це стосується невідомих вірусів або таких, що розвиваються, або інших збудників.
Вжиті заходи вважаються ефективними для оболонкових вірусів, таких як ВІЛ, вірус гепатиту В, вірус гепатиту С, і для необолонкових вірусів гепатиту А і парвовірусу В19.
Існує клінічний досвід, що підтверджує відсутність передачі гепатиту А або парвовірусу В19 з імуноглобулінами, також підтверджується, що вміст антитіл є важливим впливом на вірусну безпеку.
Важлива інформація про деякі інгредієнти препарату Панзіга
Цей лікарський препарат містить 69 мг натрію на флакон 100 мл що еквівалентно 3,45 % рекомендованої ВООЗ максимальної добової норми споживання натрію – 2 г для дорослого.
Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію.
Діти
Вказані застережні заходи стосуються як дорослих, так і дітей.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Безпека застосування цього лікарського засобу під час вагітності контрольними клінічними випробуваннями встановлена не була, тому призначати препарат вагітним і жінкам, які годують груддю, слід з обережністю.
Встановлено, що препарати IVIg перетинають плацентарний бар’єр особливо інтенсивно в третьому триместрі вагітності. Клінічний досвід застосування імуноглобулінів свідчить про те, що не слід очікувати шкідливого впливу на перебіг вагітності або на плід чи новонародженого.
Годування груддю
Імуноглобуліни виділяються в грудне молоко. Ніякого негативного впливу на новонароджених/немовлят не передбачається.
Фертильність
Клінічний досвід застосування імуноглобулінів свідчить про те, що не слід очікувати шкідливого впливу на фертильність.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Панзіга не впливає або виявляє незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами. Проте пацієнти, у яких відмічаються побічні реакції під час лікування, повинні зачекати, поки вони минуть, перш ніж керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Замісну терапію слід розпочинати і проводити під наглядом лікаря, що має досвід лікування імунодефіциту.
Дози
Може виникнути потреба в індивідуальному підборі дози для кожного пацієнта залежно від клінічної реакції (відповіді). Доза, що базується на масі тіла, може потребувати коригування для пацієнтів із недостатньою та надмірною вагою. Для пацієнтів із надмірною вагою доза повинна базуватися на фізіологічній стандартній масі тіла.
Замісна терапія при синдромах первинного імунодефіциту
Режим дозування повинен забезпечити досягнення стабільного рівня IgG (виміряного перед кожною наступною інфузією) не менше 6 г/л або бути в межах діапазону референтних значень відповідно до віку пацієнта. Для досягнення рівноваги (рівноважні рівні IgG) необхідно продовжувати лікування протягом трьох-шести місяців з моменту початку лікування. Рекомендована початкова доза становить 0,4–0,8 г/кг маси тіла залежно від клінічної ситуації з наступним введенням як мінімум 0,2 г/кг кожні три-чотири тижні.
Доза, необхідна для досягнення рівноважної концентрації імуноглобуліну 6 г/л, становить 0,2–0,8 г/кг на місяць. Інтервал між введеннями препарату після досягнення стабільного рівня варіює від 3 до 4 тижнів.
Рівні IgG необхідно вимірювати і оцінювати відносно поширення інфекції. Для зниження швидкості поширення бактеріальноїінфекції може бути потрібним збільшення дози та досягнення вищих стабільних рівнів.
Вторинні імунодефіцити
Рекомендована доза становить 0,2–0,4 г/кг маси тіла кожні 3–4 тижні.
Мінімальні рівні IgG слід вимірювати та оцінювати разом із частотою виникнення інфекції. Дозу слід коригувати у разі необхідності для того, щоб досягти оптимального захисту від інфекцій: може бути потрібне збільшення дози для пацієнтів із персистуючою інфекцією; зменшення дози можна розглянути, коли у пацієнта відсутня інфекція.
Первинна імунна тромбоцитопенія (ПІТ)
Існує два режими альтернативного лікування:
- 0,8–1 г/кг у перший день з можливим повторним одноразовим введенням в наступні три дні;
- 0,4 г/кг на день протягом 2–5 днів.
Лікування можна повторити у разі рецидиву.
Синдром Гійєна – Барре
0,4 г/кг на добу протягом 5 днів (можна повторити застосування препарату у разі рецидиву).
Хвороба Кавасакі
2,0 г/кг слід вводити у вигляді однократної дози. Пацієнтам слід одночасно приймати ацетилсаліцилову кислоту.
Хронічна запальна демієлінізуюча полірадикулонейропатія (ХЗДП)
Початкова доза становить 2 г/кг, яку вводять протягом 2–5 днів поспіль.
Підтримуючу дозу 1 г/кг вводять кожні 2–4 тижні або 2 г/кг – кожні 4–8 тижнів.
Ефект лікування слід оцінювати після кожного курсу; якщо покращення не спостерігається через 6 місяців, лікування слід припинити.
Якщо лікування є ефективним, довготривалу терапію слід застосовувати на розсуд лікуючого лікаря на підставі відповіді пацієнта на підтримуючі дози. Дози та інтервали між введеннями можна скоригувати відповідно до індивідуального перебігу захворювання.
Мультифокальна моторна нейропатія (ММН)
Початкова доза – 2 г/кг, її вводять протягом 2–5 днів поспіль.
Підтримуючу дозу 1 г/кг вводять кожні 2–4 тижні або 2 г/кг – кожні 4–8 тижнів.
Ефект лікування слід оцінювати після кожного курсу; якщо покращення не спостерігається через 6 місяців, лікування слід припинити.
Якщо лікування є ефективним, довготривалу терапію слід застосовувати на розсуд лікуючого лікаря на підставі відповіді пацієнта на підтримуючі дози. Дози та інтервали між введеннями можна скоригувати відповідно до індивідуального перебігу захворювання.
Рекомендації щодо дозування наведено у таблиці 2.
Таблиця 2
|
Показання |
Доза |
Частота ін’єкцій |
|
Замісна терапія |
||
|
Синдром первинного імунодефіциту |
початкова доза 0,4–0,8 г/кг підтримуюча доза 0,2–0,8 г/кг |
кожні 3–4 тижні |
|
Вторинний імунодефіцит |
0,2–0,4 г/кг |
кожні 3–4 тижні |
|
Імуномодуляція |
||
|
Первинна імунна тромбоцитопенія |
0,8–1 г/кг або 0,4 г/кг/д |
у день 1, можна повторювати один раз протягом 3 днів протягом 2–5 днів |
|
Синдром Гійєна – Барре |
0,4 г/кг/д |
протягом 5 днів |
|
Хвороба Кавасакі |
2 г/кг |
разова доза одночасно з ацетилсаліциловою кислотою |
|
Хронічна запальна демієлінізуюча полінейропатія (ХЗДП) |
початкова доза 2 г/кг тримуюча доза 1 г/кг |
розділена на застосування протягом 2–5 днів кожні 3 тижні протягом 1–2 днів |
|
Мультифокальна моторна нейропатія (ММН) |
початкова доза 2 г/кг підтримуюча доза 1 г/кг або 2 г/кг |
протягом 2–5 днів поспіль кожні 2–4 тижні або кожні 4–8 тижнів протягом 2–5 днів |
|
|
|
|
Спосіб застосування
Для внутрішньовенного застосування.
Імуноглобулін людини нормальний вводять внутрішньовенно з початковою швидкістю
0,6 мл/кг маси тіла/годину протягом 30 хв (див. розділ «Особливості застосування»).
У разі небажаної реакції необхідно або зменшити швидкість введення, або припинити інфузію. При добрій переносимості швидкість введення можна поступово збільшити до максимальної 4,8 мл/кг/год.
Пацієнтам із синдромом первинного імунодефіциту, які добре переносять швидкість введення 4,8 мл/кг/год, швидкість введення можна далі поступово збільшувати максимум до
8,4 мл/кг/год.
При введенні будь-якого препарату, що може залишитися в інфузійній системі наприкінці інфузії, систему можна промити 0,9 % сольовим розчином або 5 % розчином декстрози.
Діти
Дозування для дітей (0–18 років) не відрізняється від дозування для дорослих, оскільки дозування за кожним показанням призначається залежно від маси тіла і коригується до клінічного результату при вищезгаданих станах.
Порушення функції печінки
Немає доказів, які б вимагали коригування дози.
Порушення функції нирок
Коригувати дозу не потрібно, доки на це немає клінічних показань, див. розділ «Особливості застосування».
Пацієнти літнього віку
Коригувати дозу не потрібно, доки на це немає клінічних показань, див. розділ «Особливості застосування».
Передозування.
Передозування може викликати гіперволемію та підвищення в’язкості крові, особливо у пацієнтів із групи ризику, включаючи пацієнтів літнього віку або пацієнтів із серцевою або нирковою недостатністю (див. розділ «Особливості застосування»).
Побічні реакції.
Короткий огляд профілю безпеки
Можуть виникати такі побічні реакції, викликані імуноглобулінами людини нормальними (у порядку зменшення їхньої частоти) (див. також розділ «Особливості застосування»):
· озноб, головний біль, запаморочення, лихоманка, блювання, алергічні реакції, нудота, артралгія (біль у суглобах), низький артеріальний тиск і помірний біль у попереку;
· оборотні гемолітичні реакції, особливо у пацієнтів із групами крові А, В та АВ, і (рідко) гемолітична анемія, що потребує трансфузії;
· (рідко) раптове зниження артеріального тиску і в окремих випадках анафілактичний шок, навіть коли у пацієнта не спостерігалось підвищеної чутливості до попереднього введення препарату;
· (рідко) транзиторні шкірні реакції (включаючи шкірний червоний вовчак (частота невідома)) ;
· (дуже рідко) тромбоемболічні реакції, такі як інфаркт міокарда, інсульт, емболія легеневої артерії, тромбоз глибоких вен;
· випадки оборотного асептичного менінгіту;
· випадки підвищеного рівня сироваткового креатиніну та/або гострої ниркової недостатності;
· випадки синдрому гострого посттрансфузійного ураження легенів (СГПТУЛ).
Перелік побічних реакцій у вигляді таблиці
Представлена нижче таблиця складена відповідно до класів систем органів (SOC і термінів переважного використання) медичного словника нормативно-правової діяльності MedDRA.
Частоту на одного пацієнта оцінювали відповідно до таких умовних позначень: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000), невідомо (не можна оцінити за наявними даними).
У межах кожного класу системи органів побічні ефекти представлено в порядку зменшення їхнього ступеня тяжкості.
Таблиця 3
Побічні реакції, що спостерілагися в клінічних дослідженнях препарату Панзіга
|
Класи систем органів за MedDRA |
Побічна реакція |
Частота на інфузію |
Частота на пацієнта |
|
Порушення з боку крові та лімфатичної системи |
Гемоліз†, анемія, лейкопенія |
Нечасто |
Часто |
|
Порушення з боку нервової системи |
Головний біль |
Часто |
Дуже часто |
|
Асептичний менінгіт, гіпестезія, запаморочення |
Нечасто |
Часто |
|
|
Порушення з боку органів зору |
Свербіж очей |
Нечасто |
Часто |
|
Порушення з боку органів слуху і вестибулярного апарату |
Біль у вухах |
Нечасто |
Часто |
|
Серцеві захворювання |
Тахікардія |
Нечасто |
Часто |
|
Судинні порушення |
Гіпертензія |
Нечасто |
Часто |
|
Порушення з боку органів дихальної системи, грудної клітки і середостіння |
Кашель |
Нечасто |
Часто |
|
Шлунково-кишкові розлади |
Нудота |
Часто |
Дуже часто |
|
Блювання, біль в животі, дискомфорт у животі |
Нечасто |
Часто |
|
|
Порушення з боку шкіри і підшкірної клітковини |
Висип |
Нечасто |
Часто |
|
Порушення скелетно-м’язової системи і сполучної тканини |
Артралгія, міалгія, скелетно-м’язовий біль/скутість |
Нечасто |
Часто |
|
Загальні розлади і стан місця введення |
Підвищена температура |
Часто |
Дуже часто |
|
Озноб, біль у грудях, біль, відчуття холоду, астенія, втома, свербіж у місці інфузії |
Нечасто |
Часто |
|
|
Лабораторні дослідження |
Підвищені рівні печінкових ферментів |
Нечасто |
Часто |
|
† Субклінічний випадок. |
|
||
Таблиця 4
Побічні реакції, про які повідомлялось під час постреєстраційного застосування препарату Панзіга (частоту повідомлених постреєстраційних реакцій не можна оцінити за існуючими даними)
|
Класи систем органів за MedDRA |
Побічна реакція |
Частота |
|
Порушення з боку імунної системи |
Анафілактична реакція, гіперчутливість |
Невідомо |
|
Порушення з боку психіки |
Тривога |
Невідомо |
|
Порушення з боку нервової системи |
Гіпестезія, парестезія, тремор |
Невідомо |
|
Порушення з боку серця |
Тахікардія |
Невідомо |
|
Порушення з боку судин |
Гіпертензія |
Невідомо |
|
Порушення з боку органів дихання, грудної клітки та середостіння |
Кашель, утруднене дихання |
Невідомо |
|
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту |
Біль у животі, діарея |
Невідомо |
|
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин |
Еритема, свербіж, висип, кропив’янка |
Невідомо |
|
Порушення з боку скелетно-м’язової та сполучної тканини |
М’язові спазми, біль у шиї, біль у кінцівках |
Невідомо |
|
Загальні розлади та порушення в місці введення |
Астенія, дискомфорт у грудях, біль у грудях, втома, припливи жару, нездужання |
Невідомо |
Таблиця 5
Побічні реакції, що виникали під час лікування IVIg і які можуть з’являтися після введення препарату Панзіга
|
Класи систем органів за MedDRA |
Побічні реакції |
|
Порушення з боку крові та лімфатичної системи |
Панцитопенія |
|
Порушення з боку імунної системи |
Анафілактоїдна реакція, ангіоневротичний набряк, набряк обличчя |
|
Порушення харчування та обміну речовин |
Гіперволемія, (псевдо)гіпонатріємія |
|
Порушення з боку психіки |
Збудження, сплутаність свідомості, нервозність |
|
Порушення з боку нервової системи |
Інсульт, кома, втрата свідомості, судоми, енцефалопатія, мігрень, розлади мовлення, світлобоязнь |
|
Порушення з боку серця |
Зупинка серця, стенокардія, брадикардія, прискорене серцебиття, ціаноз |
|
Порушення з боку судин |
Недостатність периферичного кровообігу або колапс, флебіт, блідість |
|
Порушення з боку органів дихання, грудної клітки та середостіння |
Порушення дихання, апное, синдром гострої дихальної недостатності, набряк легенів, бронхоспазм, гіпоксія, свистяче дихання |
|
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів |
Печінкова дисфункція |
|
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин |
Синдром Стівенса – Джонсона, епідермоліз, лущення шкіри, екзема, (бульозний) дерматит, алопеція |
|
Порушення з боку нирок і сечовивідної системи |
Біль у нирках |
|
Загальні розлади та порушення в місці введення |
Реакція в місці ін’єкції, припливи жару, грипоподібне захворювання, припливи, набряк, млявість, відчуття печіння, пітливість |
|
Дослідження |
Позитивна пряма проба Кумбса, помилково підвищена ШОЕ, знижене насичення крові киснем |
Опис вибіркових побічних реакцій
Окремі побічні ефекти (реакції гіперчутливості, тромбоемболії, гостра ниркова недостатність, синдром асептичного менінгіту і гемолітична анемія) описано в розділі «Особливості застосування».
Діти
Частота, тип і тяжкість побічних реакцій у дітей такі ж, як у дорослих.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.
Термін придатності.
3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі від 2 до 8 °С. Не заморожувати.
Зберігати флакон в зовнішній картонній упаковці для захисту від світла.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Препарат можна зберігати при температурі вище + 8 °С і нижче + 25 °С впродовж періоду до 12 місяців без необхідності повторного охолодження в цей період, після чого невикористаний препарат необхідно утилізувати згідно з нормативними вимогами.
Несумісність.
Через відсутність досліджень про сумісність не слід змішувати цей препарат з іншими лікарськими засобами, а також із будь-якими іншими препаратами IVIg.
Упаковка.
По 10 мл або 25 мл розчину для інфузій у флаконі, по 50 мл або 100 мл розчину для інфузій у пляшках. По 1 флакону або 1 пляшці в картонній коробці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробники.
1. Октафарма Фармацевтика Продуктіонсгес. м.б.Х.
2. Октафарма.
Місцезнаходження виробників та адреси місць провадження їхньої діяльності.
1. Оберлааєр Штрассе 235, 1100 Відень, Австрія.
2. 72 рю дю Маршал Фош, 67380 Лінгольшейм, Франція.
