ПРОСТААР

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ПростААР

(ProstAAR)

Склад:

діюча речовина: дутастерид;

1 капсула м’яка містить дутастериду 0,5 мг;

допоміжні речовини: гліцерину монокаприлокапрат Imwitor 742, бутилгідрокситолуол

(Е 321), желатин, гліцерин, титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172), вода очищена, барвник Opacode Black Printing Ink NS-78-17821, каприлової/капринової кислоти тригліцерид Miglyol 812N.

Лікарська форма. Капсули м’які.

Основні фізико-хімічні властивості: непрозорі, тьмяно-жовтого кольору м’які желатинові капсули довгастої форми, що містять прозору рідину з надписом «DUTA05» чорним їстівним чорнилом.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що застосовуються при доброякісній гіперплазії передміхурової залози. Інгібітори тестостерон-5a-редуктази. Код АТХ G04C B02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Дутастерид – подвійний інгібітор 5a-редуктази, що гальмує як тип 1, так і тип 2 ізоферментів 5a-редуктази, які відповідають за перетворення тестостерону на 5a-дигідротестостерон. Дигідротестостерон – це андроген, який насамперед відповідає за гіперплазію тканини передміхурової залози. Максимальне зменшення дигідротестостерону на тлі прийому лікарського засобу ПростААР залежить від дози і спостерігається у перші 1–2 тижні. Після 1 та 2 тижня застосування лікарського засобу ПростААР у добовій дозі 0,5 мг середня концентрація дигідротестостерону зменшується на 85 % і 90 % відповідно.

У пацієнтів із доброякісною гіперплазією передміхурової залози, які застосовували 0,5 мг дутастериду на добу, середнє зниження рівня дигідротестостерону становило 94 % через 1 рік і 93 % – через 2 роки лікування, середній рівень тестостерону підвищувався на 19 % через 1 і через 2 роки.

Фармакокінетика.

Дутастерид слід застосовувати перорально у вигляді розчину у м’яких желатинових капсулах. Після прийому одноразової дози 0,5 мг максимальна концентрація препарату в сироватці  крові  спостерігається  через 1–3 години. Абсолютна біодоступність становить 60 %. Біодоступність не залежить від вживання їжі.

Дутастерид після одноразового або багаторазового прийому має великий об’єм розподілу (від 300 л до 500 л). Відсоток зв’язування з білками – понад 99,5 %.

При застосуванні у добовій дозі 0,5 мг 65 % постійної стійкої концентрації дутастериду в сироватці крові досягається через 1 місяць лікування і приблизно 90 % – через 3 місяці лікування. Стабільна концентрація дутастериду приблизно 40 нг/мл у сироватці крові досягається після 6 місяців лікування у добовій дозі 0,5 мг. Як і у сироватці крові, стійка концентрація дутастериду у сім’яній рідині досягається через 6 місяців. Після 52 тижнів лікування середня концентрація дутастериду у сім’яній рідині становить 3,4 нг/мл (у межах 0,4–14 нг/мл). Відсоток розподілення дутастериду зі сироватки крові до сім’яної рідини – приблизно 11,5 %.

In vitro дутастерид метаболізується ферментами CYP3A4 цитохрому Р450 людини до двох моногідроксильних метаболітів.

За даними спектрометричного аналізу у сироватці крові людини виявляється незмінений дутастерид, три головних метаболіти (4´-гідроксидутастерид, 1,2-дигідродутастерид і 6-гідроксидутастерид) і 2 малих метаболіти (6,4´-дигідроксидутастерид і 15-гідроксидутастерид).

Дутастерид інтенсивно метаболізується. Після перорального прийому дутастериду в дозі 0,5 мг на добу від 1 % до 15,4 % (у середньому 5,4 %) застосованої дози виводиться з фекаліями у вигляді незміненого дутастериду. Решта застосованої дози виводиться у вигляді метаболітів.

У сечі виявляються лише сліди незміненого дутастериду (менше 0,1 % застосованої дози). Кінцевий період напіввиведення дутастериду становить 3–5 тижнів. Залишки дутастериду у сироватці крові можуть бути виявлені через 4–6 місяців після закінчення лікування.

За даними вивчення фармакокінетики та фармакодинаміки, змінювати дозу дутастериду згідно з віком пацієнта не потрібно.

Вплив ниркової недостатності на фармакокінетику дутастериду не вивчали. Однак при прийомі 0,5 мг дутастериду із сечею у людини виводиться менше 0,1 % дози, тому змінювати дозу пацієнтам з нирковою недостатністю не потрібно.

Вплив печінкової недостатності на фармакокінетику дутастериду не вивчали (див. розділи «Особливості застосування» та «Спосіб застосування та дози»).

Безпека та клінічні дослідження.

Серцева недостатність

У чотирирічному клінічному дослідженні застосування дутастериду в поєднанні з тамсулозином для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози у 4844 чоловіків (дослідження CombAT) частота виникнення серцевої недостатності (збірне поняття) у групі комбінованої терапії (14/1610, 0,9 %) була вищою, ніж у будь-якій групі монотерапії дутастеридом (4/1623, 0,2 %) або тамсулозином (10/1611, 0,6 %).

В окремому чотирирічному клінічному порівняльному дослідженні плацебо з хіміопрофілактикою дутастеридом з участю 8231 чоловіка віком від 50 до 75 років з попередньо негативним результатом біопсії щодо раку простати і початковим рівнем PSA між 2,5 нг/мл і 10,0 нг/мл у чоловіків віком від 50 до 60 років або між 3 нг/мл і 10,0 нг/мл у чоловіків віком від 60 років (дослідження REDUCE) було встановлено, що частота виникнення серцевої недостатності у пацієнтів, які приймали дутастерид 0,5 мг 1 раз на добу (30/4105, 0,7 %), вища порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо (16/4126, 0,4 %). У ретроспективному аналізі цього дослідження показана вища частота серцевої недостатності у пацієнтів, які приймали дутастерид і альфа-блокатор одночасно (12/1152, 1,0 %), порівняно  з  пацієнтами,  які приймали дутастерид без альфа-блокатора (18/2953, 0,6 %), плацебо і альфа-блокатор (1/1399, < 0,1 %) або плацебо без альфа-блокатора (15/2727, 0,6 %). Причинного зв’язку між застосуванням дутастериду (окремо або у комбінації з альфа-блокаторами) та виникненням серцевої недостатності встановлено не було (див. розділ «Особливості застосування»).

Рак передміхурової залози і низькодиференційовані пухлини

У чотирирічному порівняльному дослідженні плацебо та дутастериду з участю 8231 чоловіка віком від 50 до 75 років з попередньо негативним результатом біопсії щодо раку простати і початковим рівнем PSA між 2,5 нг/мл і 10,0 нг/мл у чоловіків віком від 50 до 60 років або між 3 нг/мл і 10,0 нг/мл у чоловіків віком від 60 років (дослідження REDUCE) 6706 пацієнтам була проведена голкова біопсія простати (обов’язкова за первинним протоколом), дані якої були використані для аналізу диференціювання за шкалою Глісона. У дослідженні було виявлено 1517 пацієнтів з діагнозом рак простати. Більшість пухлин простати (70 %), виявлених за допомогою біопсії, в обох групах лікування мали високий рівень диференціювання (5–6 балів за шкалою Глісона).

У групі дутастериду зареєстровано вищу частоту (n = 29, 0,9 %) низькодиференційованого раку простати (8–10 балів за шкалою Глісона) порівняно з групою плацебо (n = 19, 0,6 %) (р = 0,15). У 1–2-й роки дослідження кількість пацієнтів із раком передміхурової залози з диференціюванням 8–10 балів за шкалою Глісона була однаковою в групі дутастериду (n = 17, 0,5 %) і в групі плацебо (n = 18, 0,5 %). У 3–4-й роки дослідження більша кількість випадків раку передміхурової залози з диференціюванням 8–10 балів за шкалою Глісона була діагностована у групі дутастериду (n = 12, 0,5 %) порівняно з групою плацебо (n = 1,< 0,1 %) (р = 0,0035). Немає даних про вплив на ризик розвитку раку простати у чоловіків, які приймали дутастерид понад 4 роки. Відсоток пацієнтів з діагнозом раку передміхурової залози з диференціюванням 8–10 балів за шкалою Глісона зберігався постійним у різні періоди дослідження (1–2-й роки, 3–4-й роки) у групі дутастериду (0,5 % у кожен період часу), у той час як у групі плацебо відсоток пацієнтів із низькодиференційованим раком простати (8–10 балів за шкалою Глісона) був нижчим у 3–4-й роки, ніж у 1–2-й роки (< 0,1 % і 0,5 % відповідно) (див. розділ «Особливості застосування»). Не було ніякої різниці в частоті раку передміхурової залози з диференціюванням 7–10 балів за шкалою Глісона (р = 0,81).

У чотирирічному клінічному дослідженні лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози (Combat), де первинним протоколом не було передбачено обов’язкову біопсію, і всі діагнози раку простати були встановлені на біопсії за показаннями, частота раку передміхурової залози з диференціюванням 8–10 балів за шкалою Глісона була n = 8, 0,5 % – у групі дутастериду, n = 11, 0,7 % – у групі тамсулозину та n = 5, 0,3 % – у групі комбінованої терапії.

Зв’язок між застосуванням дутастериду та виникненням низькодиференційованого раку передміхурової залози залишається нез’ясованим.

Рак грудної залози у чоловіків

Два випадок-контрольовані епідеміологічні дослідження, одне проведено у США (n = 339 випадків раку грудної залози і n = 6780 у групі контролю), а інше – у Великій Британії (n = 398 випадків раку грудної залози і n = 3930 у групі контролю), не показали ніякого збільшення ризику розвитку раку грудної залози у чоловіків при застосуванні інгібіторів 5α-редуктази. Результати першого дослідження не виявили зв’язку з раком грудної залози (відносний ризик у разі застосування ³ 1 року до встановлення діагнозу раку грудної залози порівняно зі застосуванням < 1 року: 0,70: 95 % довірчий інтервал (ДІ) 0,34; 1,45). У другому дослідженні відносний ризик раку молочної залози, пов’язаний зі застосуванням інгібіторів 5α-редуктази порівняно з відсутністю застосування, становив 1,08: 95 % ДІ 0,62; 1,87).

Причинний зв’язок між випадками раку грудної залози у чоловіків та довготривалим застосуванням дутастериду не встановлено.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування симптомів середнього та тяжкого ступеня доброякісної гіперплазії передміхурової залози; зменшення ризику виникнення гострої затримки сечі та у разі необхідності хірургічного втручання у пацієнтів із симптомами середнього і тяжкого ступеня доброякісної гіперплазії передміхурової залози.

Протипоказання.

Лікарський засіб ПростААР протипоказаний пацієнтам з підвищеною чутливістю до дутастериду, інших інгібіторів 5a-редуктази, сої, арахісу або інших компонентів препарату.

Не застосовувати для лікування жінок і дітей (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Протипоказаний пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Інформацію щодо зниження рівня PSA (простатоспецифічний антиген) у сироватці крові під час лікування дутастеридом, а також інформацію щодо виявлення раку простати див. у розділі «Особливості застосування».

Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику дутастериду

Застосування разом з інгібіторами CYP3A4 та/або P-глікопротеїну

Дутастерид виводиться переважно шляхом метаболізму. Дослідження in vitro показують, що каталізаторами метаболізму є CYP3A4 і CYP3A5. Офіційних досліджень взаємодії з активними інгібіторами CYP3A4 не проводили. Проте у популяційному дослідженні фармакокінетики концентрація дутастериду в сироватці крові була у середньому в 1,6–1,8 раза вища у невеликої кількості тих пацієнтів, які одночасно лікувалися верапамілом або дилтіаземом (помірні інгібітори CYP3A4 та інгібітори P-глікопротеїну), ніж в інших пацієнтів.

При тривалому застосуванні комбінації дутастериду з лікарськими засобами, які є сильнодіючими інгібіторами ферменту CYP3A4 (наприклад, ритонавір, індинавір, нефазодон, ітраконазол, кетоконазол, які застосовували перорально), концентрація дутастериду в сироватці крові може підвищуватися. Подальше інгібування 5α-редуктази при збільшенні тривалості дії дутастериду є малоймовірним. Але можливе зменшення частоти введення доз дутастериду у разі розвитку побічних реакцій. У разі пригнічення активності ферменту довгий період напіввиведення може стати ще довшим, а супутня терапія може у такому випадку тривати понад 6 місяців до того, як буде досягнуто нової рівноважної концентрації.

Застосування 12 г холестираміну через 1 годину після застосування одноразової дози 5 мг дутастериду не впливало на фармакокінетику дутастериду.

Вплив дутастериду на фармакокінетику інших лікарських засобів

Дутастерид не впливає на фармакокінетику варфарину або дигоксину. Це вказує на те, що дутастерид не інгібує/не індукує активність ферменту CYP2C9 або Р-глікопротеїну- переносника. Дані досліджень взаємодії in vitro вказують на те, що дутастерид не інгібує ферменти CYP1A2, CYP2D6, CYP2C9, CYP2C19 або CYP3A4.

У невеликому дослідженні (n = 24) тривалістю 2 тижні з участю здорових чоловіків дутастерид (0,5 мг на добу) не впливав на фармакокінетику тамсулозину або теразозину. У цьому дослідженні також не було виявлено ознак фармакодинамічної взаємодії.

Особливості застосування.

Комбіновану терапію можна призначати після ретельної оцінки користі/ризику у зв’язку з потенційним підвищенням ризику побічних реакцій (включаючи серцеву недостатність) і після розгляду альтернативних варіантів терапії, включаючи монотерапію (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Побічні реакції з боку серцево-судинної системи

За даними чотирирічних клінічних досліджень, частота виникнення серцевої недостатності (збірний термін для всіх повідомлень, переважно первинної серцевої недостатності та застійної серцевої недостатності) була вищою серед пацієнтів, які лікувалися комбінацією дутастериду з альфа-блокатором, головним чином тамсулозином, порівняно з пацієнтами, які не отримували такої комбінації. За даними цих двох досліджень частота серцевої недостатності була низькою (≤ 1 %) та варіабельною у межах цих досліджень. Диспропорції у частоті виникнення серцево-судинних побічних реакцій немає в жодному з досліджень. Причинного зв’язку між застосуванням дутастериду (окремо або у комбінації з альфа-блокаторами) та виникненням серцевої недостатності встановлено не було (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Проведено мета-аналіз 12 рандомізованих, плацебо-контрольованих або порівняльних клінічних досліджень (n = 18802), в якому оцінювали ризик розвитку побічних реакцій з боку серцево-судинної системи при застосуванні дутастериду (порівняно з контрольною групою). Не було встановлено стійкого статистично значущого збільшення ризику серцевої недостатності (RR 1,05; 95 % ДІ 0,71; 1,57), гострого інфаркту міокарда (RR 1,00; 95 % ДІ 0,77; 1,30) або інсульту (RR 1,20; 95 % ДІ 0,88; 1,64).

Вплив на простатоспецифічний антиген (PSA)

Концентрація PSA є важливим компонентом скринінгового процесу для виявлення раку передміхурової залози.

Лікарський засіб ПростААР здатний знижувати рівень сироваткового PSA у хворих у середньому приблизно на 50 % через 6 місяців лікування.

Пацієнти, які приймають лікарський засіб ПростААР, повинні мати новий початковий рівень PSA, встановлений через 6 місяців після застосування даного лікарського засобу. Згодом цей рівень рекомендується перевіряти регулярно. Будь-яке підтверджене збільшення рівня PSA від найнижчого рівня під час застосування даного лікарського засобу ПростААР може бути свідченням наявності раку передміхурової залози або недотримання режиму застосування лікарського засобу ПростААР і потребує ретельного вивчення, навіть якщо показники PSA знаходяться у межах норми у чоловіків, які не лікувалися інгібіторами 5a-редуктази. При інтерпретації показників PSA у хворих, які застосовують лікарський засіб ПростААР, слід зважати на попередні показники PSA для порівняння.

Застосування лікарського засобу ПростААР не впливає на використання рівня PSA для діагностики раку передміхурової залози після встановлення його нового початкового рівня.

Загальний рівень сироваткового PSA повертається до початкового рівня протягом 6 місяців після припинення лікування.

Співвідношення вільного PSA і загального рівня PSA залишається сталим навіть під час застосування лікарського засобу ПростААР. Тому якщо для хворого, який приймає лікарський засіб ПростААР, лікар вирішить використати як визначення раку передміхурової залози відсоток вільного PSA, коригування його значення проводити не потрібно.

Перед початком курсу лікування дутастеридом та періодично під час лікування потрібно проводити пальцеве ректальне обстеження пацієнта, а також використовувати інші методи виявлення раку передміхурової залози.

Рак передміхурової залози та пухлини високого ступеня градації за Глісоном (низько-диференційовані)

У процесі чотирирічного клінічного дослідження з участю > 8000 чоловіків віком від 50 до 75 років з попередніми негативними результатами біопсії щодо раку передміхурової залози та початковим рівнем PSA між 2,5 нг/мл та 10,0 нг/мл (дослідження REDUCE) у 1517 чоловік був діагностований рак передміхурової залози. Частота випадків раку передміхурової залози (8–10 за шкалою Глісона) у групі хворих, які застосовували лікарський засіб ПростААР (n = 29, 09 %), була вищою порівняно з групою, яка отримувала плацебо (n = 19, 06 %). Збільшення частоти випадків раку передміхурової залози за шкалою Глісона 5–6 та 7–10 не спостерігалося. Причинного взаємозв’язку між застосуванням лікарського засобу ПростААР та високими стадіями раку передміхурової залози встановлено не було. Клінічне значення числової диспропорції невідоме. Чоловіки, які застосовують лікарський засіб ПростААР, повинні регулярно перевірятись у зв’язку з ризиком раку передміхурової залози, включаючи визначення PSA.

У додатковому послідовному дворічному дослідженні пацієнтів, які брали участь у дослідженні зі застосуванням дутастериду як хімічної профілактики (дослідження REDUCE), була встановлена низька частота нових випадків раку передміхурової залози (група дутастериду [n = 14, 1,2 %]) та група плацебо [n = 7, 0,7 %]) з відсутністю нових ідентифікованих випадків раку передміхурової залози з диференціюванням 8–10 балів за шкалою Глісона.

Довготривале послідовне (до 18 років) спостереження пацієнтів з клінічного дослідження із застосуванням іншого інгібітора 5α-редуктази (фінастериду) як хімічної профілактики не показало статистично значущої різниці між групами фінастериду та плацебо у частотах загального виживання (HR 1,02, 95 % ДІ 0,97–1,08) або виживання після діагностування раку передміхурової залози (HR 1,01, 95 % ДІ 0,8–1,20).

Рак грудної залози

Повідомляли про рідкісні випадки раку грудної залози у чоловіків під час клінічних досліджень та у постмаркетинговий період. При цьому епідеміологічні дослідження вказують на відсутність підвищення ризику розвитку раку грудної залози у чоловіків при застосуванні інгібіторів 5α-редуктази. Пацієнти повинні негайно повідомляти про будь-які зміни у тканині грудної залози, наприклад виділення із соска або припухлість.

Негерметичні капсули

Дутастерид абсорбується через шкіру, тому жінки та діти мають уникати контакту з негерметичними капсулами. Якщо рідина з капсули потрапила на шкіру, її слід негайно змити водою з милом.

Печінкова недостатність

Вплив печінкової недостатності на фармакокінетику дутастериду не вивчали. Через активний метаболізм дутастериду та 3–5-тижневий період його напіввиведення лікування дутастеридом пацієнтів з легкою або середньою печінковою недостатністю слід проводити з обережністю (див. розділи «Фармакологічні властивості», «Протипоказання» та «Спосіб застосування та дози»).

Зміни настрою та депресія

У пацієнтів, які отримували інший пероральний інгібітор 5-альфа-редуктази, повідомлялося про зміни настрою, включаючи пригнічений настрій, депресію та, рідше, суїцидальні думки. У разі появи будь-якого з цих симптомів пацієнтам слід рекомендувати звернутися до лікаря.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Дутастерид протипоказаний для лікування жінок.

Застосування у період вагітності

Як і інші інгібітори 5α-редуктази, дутастерид перешкоджає перетворенню тестостерону у дигідротестостерон, що може гальмувати розвиток зовнішніх статевих органів у плода чоловічої статі. Незначну кількість дутастериду було виявлено в еякуляті пацієнтів, які приймали 0,5 мг дутастериду на добу. Невідомо, чи впливає дутастерид, що потрапив до організму жінки зі сім’ям чоловіка, який лікується дутастеридом, на плід чоловічої статі (цей ризик є найвищим протягом перших 16 тижнів вагітності).

Як і у разі застосування інших інгібіторів 5α-редуктази, рекомендується користуватися презервативами, якщо партнерка пацієнта вагітна або потенційно може завагітніти, з метою запобігання потрапляння сім’я до організму жінки.

Застосування у період годування груддю

Невідомо, чи проникає дутастерид у грудне молоко.

Фертильність

Повідомляли про випадки впливу дутастериду на характеристики еякуляту (зменшення кількості сперматозоїдів, об’єму еякуляту та рухомості сперматозоїдів) у здорових чоловіків. Не виключений ризик зниження чоловічої фертильності.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

З огляду на фармакокінетичні та фармакодинамічні властивості дутастерид не впливає на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Лікарський засіб ПростААР можна призначати самостійно або у комбінації з альфа-блокатором тамсулозином (0,4 мг).

Дорослі чоловіки (включаючи пацієнтів літнього віку)

Рекомендованою дозою лікарського засобу ПростААР є 1 капсула (0,5 мг) на добу для перорального прийому. Капсулу слід ковтати цілою, не відкривати та не розжовувати, оскільки при контакті з вмістом капсули можливе подразнення слизової оболонки рота та глотки.

Лікарський засіб ПростААР можна приймати незалежно від вживання їжі.

Незважаючи на те, що полегшення від прийому препарату може спостерігатися на ранній стадії, для об’єктивної оцінки ефективності дії препарату лікування слід продовжувати не менше 6 місяців.

Ниркова недостатність

Фармакокінетику дутастериду у хворих із нирковою недостатністю не вивчали, тому слід з обережністю призначати його пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю.

Печінкова недостатність

Фармакокінетику дутастериду у хворих із печінковою недостатністю не вивчали, тому з обережністю слід застосовувати його при печінковій недостатності легкого та помірного ступеня. Хворим з тяжкою печінковою недостатністю препарат протипоказаний.

Діти.

Застосування протипоказано.

Передозування.

За даними клінічних досліджень, у добровольців одноразові дози дутастериду до 40 мг на добу (у 80 разів вищі за терапевтичні) протягом 7 днів не викликали занепокоєнь з огляду на безпеку їх застосування. Під час клінічних досліджень застосовували дози дутастериду по 5 мг на добу протягом 6 місяців без появи додаткових побічних реакцій порівняно зі застосуванням дутастериду в дозах 0,5 мг на добу.

Специфічного антидоту немає, тому в разі можливого передозування проводиться симптоматична та підтримуюча терапія.

Побічні реакції.

Монотерапія дутастеридом

Приблизно у 19 % із 2167 пацієнтів, які приймали дутастерид у дворічних плацебо-контрольованих дослідженнях фази ІІІ, протягом першого року лікування виникли побічні реакції. Більшість побічних реакцій, що спостерігалися, були легкої або помірної тяжкості та вражали репродуктивну систему. Протягом наступних 2 років у відкритих розширених дослідженнях не було виявлено жодних змін у профілі побічних реакцій.

У таблиці 1 наведено побічні реакції, виявлені протягом контрольованих клінічних випробувань. Наведені побічні реакції, виявлені протягом клінічних випробувань, які, на думку дослідників, були пов’язані з прийомом лікарських засобів (із частотою більше або рівною 1 %), з більшою частотою спостерігалися у пацієнтів, які приймали дутастерид, порівняно з плацебо протягом першого року лікування.

Класифікація частоти: дуже часто (> 1/10), часто (≥ 1/100 до <1/10), нечасто (від 1/1000 до 1/100), рідко (від 1/10000 до 1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (неможливо оцінити з наявних даних).

Таблиця 1

^*Зазначені побічні реакції з боку статевої системи, пов’язані з лікуванням дутастеридом (включаючи монотерапію та комбінацію з тамсулозином). Наведені побічні реакції можуть тривати і після припинення лікування. Роль дутастериду у цій стійкості невідома.

^{^} Включає зменшення об’єму сперми.

⁺ Включає чутливість та збільшення грудей.      

Лікарський засіб ПростААР у комбінації з альфа-блокатором тамсулозином

Дані чотирирічного дослідження CombAT, у якому порівнювався прийом дутастериду
0,5 мг (n = 1 623) та тамсулозину 0,4 мг (n = 1611) 1 раз на добу окремо та в комбінації
(n = 1610), показали, що частота побічних реакцій, спричинених прийомом препаратів, протягом першого,  другого, третього та четвертого року лікування відповідно становила 22 %, 6 %, 4 % і 2 % для комбінованої терапії дутастеридом/тамсулозином і 15 %, 6 %, 3 % і 2 % для монотерапії дутастеридом, а також 13 %, 5 %, 2 % і 2 % для монотерапії тамсулозином. Більша частота виникнення побічних реакцій у групі комбінованої терапії протягом першого року лікування була зумовлена більш високою частотою порушень репродуктивної системи, зокрема порушень еякуляції, що спостерігалися у цій групі.

Протягом першого року лікування у дослідженні CombAT зазначені нижче побічні реакції, які, на думку дослідників, пов’язані з прийомом препаратів, були зареєстровані з частотою, більшою або рівною 1 %; частота виникнення цих реакцій протягом чотирьох років лікування наведена в таблиці 2.

Таблиця 2

^a Комбінація: дутастерид 0,5 мг 1 раз на добу плюс тамсулозин 0,4 мг 1 раз на добу.

^b Загальний термін «Серцева недостатність» включає застійну серцеву недостатність, серцеву недостатність, лівошлуночкову недостатність, гостру серцеву недостатність, кардіогенний шок, гостру лівошлуночкову недостатність, правошлуночкову недостатність, гостру правошлуночкову недостатність, шлуночкову недостатність, серцево-легеневу недостатність, застійну кардіоміопатію.

^c Наведені побічні реакції з боку статевої системи пов’язані з лікуванням дутастеридом (включаючи монотерапію та комбінацію з тамсулозином). Наведені побічні реакції можуть тривати після припинення лікування. Роль дутастериду у цій стійкості невідома.

^d Включає чутливість та збільшення грудей.

^{^} Включає зменшення об’єму сперми.

Інші дані

Дослідження REDUCE виявило вищу частоту раку простати з оцінкою за шкалою Глісона 8–10 у чоловіків, які приймали дутастерид, порівняно з плацебо. Невідомо, чи вплинули на результати цього дослідження зменшення об’єму простати чи інші фактори, пов’язані з прийомом дутастериду. Повідомлялося про випадки виявлення раку грудей у чоловіків (див. розділ «Особливості застосування»).

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду а посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 капсул у блістері; по 3 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Олів Фармасайєнс Лімітед.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Юніт-ІІ, Плот № 163/2, Махатма Ганді Удіог Нагар, Дабхель Віледж, Нані Даман, Даман - 396 210, Індія.