БІЛАСТИН

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

БІЛАСТИН

Склад:

діюча речовина: біластин;

1 таблетка містить біластину 20 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: двоопуклі таблетки овальної форми білого кольору з рискою для поділу з одного боку та гладкі з іншого.

Риска призначена лише для поділу таблетки з метою полегшення проковтування, а не для поділу на рівні дози.

Фармакотерапевтична група.

Антигістамінні засоби для системного застосування. Інші антигістамінні засоби для системного застосування. Біластин. Код АТХ R06A X29.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії. Біластин – це неседативний антагоніст гістаміну тривалої дії, високоселективний блокатор периферичних H₁-рецепторів, що не зв’язується з мускариновими рецепторами.

Після одноразового застосування біластин протягом 24 годин пригнічує розвиток спричинених гістаміном шкірних реакцій, що проявляються пухирями та почервонінням.

Клінічна ефективність та безпека. У клінічних дослідженнях, проведених з участю дорослих і підлітків з алергічним ринокон’юнктивітом (сезонним і цілорічним), прийом 20 мг біластину 1 раз на добу впродовж 14–28 днів виявився ефективним у полегшенні таких симптомів як чхання, виділення з носа, свербіж у носі, закладеність носа, свербіж очей, сльозотеча та почервоніння очей. Симптоми ефективно контролювалися біластином протягом 24 годин.

У двох клінічних дослідженнях, у яких брали участь пацієнти з хронічною ідіопатичною кропив’янкою, застосування 20 мг біластину 1 раз на добу протягом 28 днів було ефективним у послабленні інтенсивності свербежу та зменшенні кількості і розміру пухирів, а також дискомфорту, спричиненого кропив’янкою. У пацієнтів спостерігалося покращення сну та якості життя.

У клінічних дослідженнях біластину клінічно значущого подовження інтервалу QTс або будь-якого іншого впливу на серцево-судинну систему не спостерігалося, навіть при застосуванні у дозі 200 мг на добу (що в 10 разів перевищує клінічну дозу) протягом 7 днів у 9 учасників або у разі одночасного застосування з інгібіторами P-глікопротеїну (P-gp), такими як кетоконазол (24 учасники) і еритроміцин (24 учасники). Крім того, було проведено ретельне дослідження QT з участю 30 добровольців.

У контрольованих клінічних дослідженнях застосування в рекомендованій дозі 20 мг 1 раз на добу профіль безпеки біластину та плацебо щодо ЦНС був схожий, а частота появи сонливості на тлі прийому біластину статистично не відрізнялася від такої при застосуванні плацебо. Біластин у дозах до 40 мг на добу не впливав на психомоторні показники у клінічних дослідженнях та на здатність керувати транспортними засобами у стандартному тесті на водіння.

У пацієнтів літнього віку (≥ 65 років), які брали участь у дослідженнях II і III фази, ефективність і безпека препарату не відрізнялися від таких у пацієнтів молодшого віку.

У дослідженні, проведеному з участю 146 пацієнтів літнього віку,  порівняно з іншими дорослими учасниками відмінностей у профілі безпеки виявлено не було.

Діти

Підлітки (віком 12–17 років) були включені у програму клінічної розробки. З них 128 осіб застосовували біластин під час клінічних досліджень (81 – у подвійних сліпих дослідженнях з алергічним ринокон’юнктивітом), решта 116 учасників були рандомізовані у групи, які отримували активні препарати порівняння або плацебо. Відмінностей щодо ефективності та безпеки між дорослими і підлітками не спостерігалося.

Згідно з рекомендаціями доведена ефективність у дорослих і підлітків може вважатися прийнятною для дітей з урахуванням того, що системний вплив 10 мг біластину у дітей віком від 6 до 11 років з масою тіла не менше 20 кг відповідає впливу у дорослих при прийомі 20 мг біластину (див. розділ «Фармакокінетика»). Екстраполяція даних, отриманих у дорослих і підлітків, вважається обґрунтованою для цього лікарського засобу, оскільки патофізіологія алергічного ринокон’юнктивіту і кропив’янки є однаковою в усіх вікових групах.

У 12-тижневому контрольованому клінічному дослідженні у дітей віком від 2 до 11 років (всього 509 дітей, з яких 260 отримували 10 мг біластину: 58 осіб були віком від 2 до < 6 років, 105 – віком від 6 до < 9 років і 97 – віком від 9 до < 12 років, а 249 дітей отримували плацебо: 58 осіб були віком від 2 до < 6 років, 95 – віком від 6 до < 9 років і 96 – віком від 9 до < 12 років) при застосуванні у рекомендованій педіатричній дозі 10 мг 1 раз на добу профіль безпеки біластину (n = 260) був аналогічний профілю безпеки при застосуванні плацебо (n = 249), побічні реакції спостерігалися у 5,8 % і 8,0 % пацієнтів, які приймали 10 мг біластину та плацебо відповідно. Прийом і 10 мг біластину, і плацебо призвів до незначного зменшення сонливості та седативного ефекту при оцінці за анкетою про якість педіатричного сну, статистично значуща різниця між групами лікування була відсутня. У дітей віком від 2 до 11 років після застосування 10 мг біластину на добу не було виявлено значущої різниці в QTc порівняно з тими, хто застосовував плацебо. Спеціальна анкета про якість життя дітей з алергічним ринокон’юнктивітом або хронічною кропив’янкою продемонструвала загальне підвищення показників за 12 тижнів без статистично значущої різниці між групами учасників, які приймали біластин і плацебо. Всього в дослідженні брали участь 509 дітей, у тому числі 479 осіб з алергічним ринокон’юнктивітом і 30 осіб з діагностованою хронічною кропив’янкою. 260 дітей отримували біластин: 252 (96,9 %) – для лікування алергічного ринокон’юнктивіту і 8 (3,1 %) – для лікування хронічної кропив’янки. Аналогічно 249 дітей отримували плацебо: 227 (91,2 %) – для лікування алергічного ринокон’юнктивіту і 22 (8,8 %) – для лікування хронічної кропив’янки.

Європейське агентство з лікарських засобів відмовилося від зобов'язання представляти результати досліджень щодо застосування біластину в усіх підгрупах дітей віком до 2 років (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Фармакокінетика.

Абсорбція. Після перорального застосування біластин швидко всмоктується, а його максимальна концентрація у плазмі крові (C_max) досягається приблизно через 1,3 години. Накопичення не спостерігалося. Середній показник біодоступності біластину при пероральному застосуванні становить 61 %.

Розподіл. Дослідження in vitro та in vivo показали, що біластин є субстратом P-gp (див. розділ «Взаємодія з кетоконазолом, еритроміцином та дилтіаземом») та транспортерів OATP (див. розділ «Взаємодія з грейпфрутовим соком»). Біластин, очевидно, не є субстратом переносника BCRP або ниркових переносників ОСТ2, ОАТ1 та ОАТ3. Дані досліджень in vitro не дають підстав вважати, що в системному кровотоку біластин пригнічує активність таких білків-переносників як P-gp, MRP2, BCRP, BSEP, OATP1B1, OATP1B3, OATP2B1, OAT1, OAT3, OCT1, OCT2 та NTCP, оскільки його здатність інгібувати P-gp, OATP2B1 та OCT1 незначна та характеризується показником                         IC₅₀ ≥ 300 мкМ, що значно перевищує розрахунковий показник C_max при клінічному застосуванні біластину. Таким чином, подібні взаємодії не матимуть клінічного значення. Проте результати цих досліджень вказують на те, що інгібування біластином білків-переносників, що знаходяться у слизовій оболонці кишечнику (наприклад, P-gp), виключити не можна. При застосуванні у терапевтичних дозах 84–90 % біластину зв’язується з білками плазми крові.

Метаболізм. У дослідженнях in vitro біластин не виявив здатності індукувати або пригнічувати активність ізоферментів CYP450.

Виведення. У дослідженні балансу маси, проведеного з участю здорових добровольців, після одноразового застосування ¹⁴C-біластину в дозі 20 мг майже 95 % прийнятої дози виявлялися в сечі (28,3 %) та калі (66,5 %) у вигляді незміненого біластину, з чого можна зробити висновок, що в організмі людини біластин метаболізується незначно. У середньому період напіввиведення біластину у здорових добровольців становить 14,5 години.

Лінійність. У досліджуваному діапазоні доз (від 5 до 220 мг) біластин продемонстрував лінійну фармакокінетику з низькою міжіндивідуальною варіабельністю.

Порушення функції нирок. Дослідження з участю пацієнтів з різним станом функції нирок показало, що у разі нормальної функції нирок (ШКФ > 80 мл/хв/1,73 м²) середня AUC_0-¥ (± ст. відх.) становить 737,4 (±260,8) нг•год/мл, при наявності порушень функції нирок легкого ступеня тяжкості (ШКФ = 50–80 мл/хв/1,73 м²) цей показник становить 967,4 (±140,2) нг•год/мл, у разі порушень середнього ступеня тяжкості (ШКФ = 30–<50 мл/хв/1,73 м²) – 1384,2 (±263,23) нг•год/мл, а у разі порушень тяжкого ступеня (ШКФ <30 мл/хв/ 1,73 м²) – 1708,5 (±699,0) нг•год/мл.

У пацієнтів з нормальною функцією нирок середній період напіввиведення біластину (± ст. відх.) становив 9,3 години (±2,8), у пацієнтів із порушеннями легкого ступеня тяжкості  ̶  15,1 години (±7,7), у пацієнтів з порушеннями середнього ступеня тяжкості – 10,5 години (±2,3), а у пацієнтів з порушеннями тяжкого ступеня – 18,4 години (±11,4). Практично у всіх пацієнтів через 48–72 години після прийому біластин у сечі не виявлявся. Не очікується, що подібні зміни фармакокінетики будуть мати клінічне значення та вплив на профіль безпеки біластину, оскільки його концентрація у плазмі крові у пацієнтів з порушеннями функції нирок залишається у межах безпечних значень.

Порушення функції печінки. Фармакокінетичні дані у пацієнтів із порушеннями функції печінки відсутні. В організмі людини біластин не метаболізується. Результати дослідження, в якому брали участь пацієнти із порушеннями функції нирок, показали, що біластин головним чином виводиться нирками, а з жовчю, вірогідно, виводиться лише незначною мірою. Не очікується, що зміни функції печінки матимуть клінічно значущий вплив на фармакокінетику біластину.

Пацієнти літнього віку. Дані про фармакокінетику біластину у пацієнтів віком від 65 років обмежені. Статистично значущих відмінностей фармакокінетичних параметрів біластину у пацієнтів віком від 65 років і у пацієнтів 18–35 років не спостерігалось.

Діти. Дані з фармакокінетики у підлітків (12–17 років) відсутні, для біластину вважається прийнятною екстраполяція даних, отриманих у дорослих.

Фармакокінетичні дані щодо дітей були отримані у фазі II фармакокінетичного дослідження, що охоплювало 31 дитину віком від 4 до 11 років з алергічним ринокон’юнктивітом або хронічною кропив’янкою, яка приймала 1 таблетку біластину, що диспергується в ротовій порожнині, по 10 мг 1 раз на добу. Аналіз фармакокінетичних даних щодо концентрації біластину в плазмі крові показав, що після прийому біластину у дозі 10 мг 1 раз на добу, рекомендованій для лікування педіатричних пацієнтів, його системний вплив відповідає впливу, що спостерігається у дорослих і підлітків після застосування препарату в дозі 20 мг, а середнє значення AUC у дітей віком від 6 до 11 років становить 1014 нг•год/мл. Ці результати були в основному нижчі максимального безпечного рівня, встановленого на основі даних про застосування препарату дорослим у дозі 80 мг 1 раз на добу відповідно до профілю безпеки лікарського засобу. Ці результати підтвердили, що доза біластину 10 мг для перорального прийому 1 раз на добу є обґрунтованою терапевтичною дозою для педіатричних пацієнтів віком від 6 до 11 років з масою тіла не менше 20 кг.

Клінічні характеристики.

Показання.

Симптоматичне лікування алергічного ринокон’юнктивіту (сезонного та цілорічного) та кропив'янки.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дослідження взаємодії були проведені тільки за участю дорослих і наведені нижче.

Взаємодія з їжею. Їжа знижує на 30 % пероральну біодоступність біластину.

Взаємодія з грейпфрутовим соком. У разі одночасного прийому біластину в дозі 20 мг і грейпфрутового соку біодоступність біластину знижувалася на 30 %. Подібний ефект може також спостерігатися й у разі застосування інших фруктових соків. Ступінь зменшення біодоступності біластину може різнитися залежно від виробника соку та сорту фруктів. Механізм цієї взаємодії полягає у пригніченні білка-переносника OATP1A2, для якого біластин є субстратом (див. розділ «Фармакокінетика»). Лікарські засоби, що є субстратами або інгібіторами OATP1A2, такі як ритонавір або рифампіцин, також можуть зменшувати концентрацію біластину у плазмі крові.

Взаємодія з кетоконазолом або еритроміцином. У разі одночасного прийому 20 мг біластину один раз на добу і 400 мг кетоконазолу один раз на добу або 500 мг еритроміцину тричі на добу AUC біластину збільшувалася вдвічі, а C_max  ̶  у 2–3 рази. Подібні зміни можна пояснити взаємодією на рівні білків-переносників, що відповідають за виведення лікарських засобів з клітин кишечнику, оскільки біластин є субстратом для P-gp і не метаболізується (див. розділ «Фармакокінетика»). На профіль безпеки біластину з одного боку та кетоконазолу або еритроміцину з іншого ці зміни, ймовірно, не впливають. Інші лікарські засоби, що є субстратами або інгібіторами P-gp (наприклад, циклоспорин), також можуть збільшувати концентрацію біластину у плазмі крові.

Взаємодія з дилтіаземом. У разі одночасного прийому 20 мг біластину і 60 мг дилтіазему C_max біластину збільшувалася на 50 %. Подібний ефект можна пояснити взаємодією на рівні білків-переносників (див. розділ «Фармакокінетика»), що відповідають за виведення лікарських засобів із клітин кишечнику; на профіль безпеки біластину цей ефект, імовірно, не впливає.

Взаємодія з алкоголем. Після одночасного застосування алкоголю та біластину в дозі 20 мг психомоторні функції знаходилися на тому ж рівні, що й після одночасного застосування алкоголю та плацебо.

Взаємодія з лоразепамом. У разі застосування біластину у дозі 20 мг один раз на добу одночасно з лоразепамом у дозі 3 мг один раз на добу упродовж 8 днів посилення пригнічувальної дії лоразепаму на ЦНС виявлено не було.

Діти. Дослідження взаємодії з іншими лікарськими засобами проводили тільки у дорослих. Оскільки немає клінічного досвіду взаємодії біластину з іншими лікарськими засобами, продуктами харчування або фруктовими соками у дітей, результати, отримані у дорослих, мають враховуватися при призначенні біластину дітям.

Клінічні дані, на підставі яких можна було б зробити висновок щодо того, чи впливають обумовлені взаємодіями зміни AUC або C_max на профіль безпеки біластину у дітей, відсутні.

Особливості застосування.

Діти. Ефективність і безпека застосування біластину дітям віком до 2 років не встановлені, а досвід клінічного застосування дітям віком від 2 до 5 років невеликий, тому біластин не слід призначати цим віковим групам пацієнтів.

У пацієнтів з помірними або тяжкими порушеннями функції нирок одночасне застосування біластину з інгібіторами P-gp, такими як кетоконазол, еритроміцин, циклоспорин, ритонавір або дилтіазем, може призводити до підвищення рівня біластину у плазмі крові, що збільшує ризик виникнення побічних реакцій. Тому пацієнтам із порушеннями функції нирок середнього або тяжкого ступеня слід уникати одночасного застосування біластину та інгібіторів P-gp.

Повідомлялося про випадки подовження інтервалу QT на електрокардіограмі у пацієнтів, які застосовували біластин (див. розділи «Побічні реакції», «Передозування», «Фармакологічні властивості»). Припускається, що лікарські засоби, які спричиняють подовження QT/QTc, збільшують ризик шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsade de pointes).

Тому слід дотримуватись обережності при призначенні біластину пацієнтам, які мають підвищений ризик подовження інтервалу QT/QTc. До них відносяться пацієнти із серцевими аритміями в анамнезі; пацієнти з гіпокаліємією, гіпомагніємією, гіпокальціємією; пацієнти з відомим подовженням інтервалу QT або значною брадикардією; пацієнти, які одночасно застосовують інші лікарські засоби, що пов’язані з подовженням QT/QTc.

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію на таблетку, тобто практично вільний від натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Дані щодо застосування біластину вагітним жінкам відсутні або обмежені.

Дослідження на тваринах не виявили прямого або непрямого шкідливого впливу на репродуктивну функцію, пологи або постнатальний розвиток. З міркувань безпеки бажано уникати прийому препарату у період вагітності.

Період годування груддю

Дослідження щодо проникнення біластину в грудне молоко людини не проводили. Наявні фармакокінетичні дані показали, що у тварин біластин проникає в грудне молоко. Рішення про продовження/припинення годування груддю або припинення/перерву у терапії препаратом необхідно приймати, беручи до уваги користь грудного годування для дитини та користь лікування для матері.

Репродуктивна функція

Клінічні дані обмежені або відсутні. Дослідження на щурах не виявило жодного негативного впливу на репродуктивну функцію.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дослідження впливу біластину на здатність керувати автотранспортом продемонструвало, що у дорослих лікування біластином у дозі 20 мг не впливало на здатність керувати транспортними засобами. Однак, оскільки індивідуальна реакція на лікарський засіб може варіювати, пацієнтам слід рекомендувати утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами доти, доки вони не з’ясують власну відповідь на біластин.

Спосіб застосування та дози.

Дозування

Дорослі та діти (віком від 12 років). 20 мг біластину (1 таблетка) 1 раз на добу для полегшення симптомів алергічного ринокон’юнктивіту (сезонного і цілорічного) та кропив'янки.

Таблетку слід приймати за 1 годину до або через 2 години після вживання їжі або фруктового соку (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Тривалість лікування. При алергічному ринокон'юнктивіті приймати препарат слід тільки в період контакту з алергенами. У разі сезонного алергічного риніту прийом препарату може бути припинений після пом’якшення симптомів і відновлений у разі їх повторної появи. При цілорічному алергічному риніті можна безперервно застосовувати препарат впродовж періоду контакту з алергенами.

При кропив’янці тривалість прийому препарату залежить від характеру, тривалості симптомів, а також від їх динаміки.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти літнього віку. Пацієнтам літнього віку корекція дози не потрібна (див. розділи «Фармакодинаміка» та «Фармакокінетика»).

Порушення функції нирок.  Дослідження, проведені за участю дорослих із груп особливого ризику (пацієнти з порушеннями функції нирок), показали, що необхідності коригувати дозу біластину для дорослих немає (див. розділ «Фармакокінетика»).

Порушення функції печінки. Досвід клінічного застосування біластину пацієнтам із порушеннями функції печінки відсутній. Однак, оскільки біластин не піддається метаболізму та виводиться головним чином нирками, порушення функції печінки не повинно призводити до збільшення його системної дії до небезпечного рівня у дорослих пацієнтів. Тому пацієнтам із порушеннями функції печінки корекція дози не потрібна (див. розділ «Фармакокінетика»).

Діти

Діти віком від 6 до 11 років з масою тіла не менше 20 кг

Цій групі пацієнтів можна призначати біластин, таблетки, що диспергуються в ротовій порожнині, по 10 мг, а також біластин, розчин оральний, 2,5 мг/мл.

Діти віком до 6 років з масою тіла до 20 кг

Наявні на сьогодні дані описано в розділах «Фармакодинаміка», «Фармакокінетика», «Особливості застосування» та «Побічні реакції», але рекомендації щодо дозування не можуть бути надані. Тому біластин не слід застосовувати цій віковій групі.

Безпека й ефективність застосування біластину дітям із порушеннями функції нирок або печінки не встановлені.

Спосіб застосування

Для перорального застосування.

Таблетки слід запивати достатньою кількістю води. Добову дозу рекомендується приймати за один прийом.

Діти.

Лікарський засіб Біластин застосовують дітям віком від 12 років.

Передозування.

Інформація щодо гострого передозування біластином була отримана у процесі клінічних випробувань, проведених під час розробки та постмаркетингового спостереження. У клінічних випробуваннях після призначення дорослим здоровим добровольцям біластину в дозах, що перевищували терапевтичну в 10–11 разів (220 мг як одноразова доза або 200 мг на добу протягом 7 днів), частота виникнення побічних реакцій була вдвічі вищою, ніж при застосуванні плацебо. До побічних реакцій, про які найчастіше повідомляли, належали запаморочення, головний біль і нудота. Повідомлень про серйозні побічні реакції та значне подовження інтервалу QTc не було. Інформація, зібрана під час постмаркетингового спостереження, відповідає даним, отриманим у процесі клінічних випробувань.

У ретельному перехресному дослідженні інтервалів QT/QTc з участю 30 здорових дорослих добровольців критична оцінка впливу багаторазової дози біластину (100 мг на добу протягом 4 днів) на шлуночкову реполяризацію не виявила значного подовження інтервалу QTc.

У разі передозування рекомендується симптоматичне та підтримуюче лікування.

Специфічний антидот біластину невідомий.

Побічні реакції.

Загальний профіль безпеки у дорослих та підлітків

У процесі клінічних випробувань у дорослих пацієнтів і пацієнтів підліткового віку з алергічним ринокон’юнктивітом або хронічною ідіопатичною кропив'янкою побічні реакції при застосуванні біластину в дозі 20 мг виникали приблизно з тією ж частотою, що і при застосуванні плацебо (12,7 % та 12,8 % відповідно). Клінічні випробування II і III фаз, проведені під час клінічної розробки, охоплювали 2525 дорослих пацієнтів і пацієнтів підліткового віку, яких лікували різними дозами біластину, з них 1697 отримували біластин у дозі 20 мг. У цих дослідженнях 1362 пацієнти отримували плацебо. Пацієнти, які застосовували біластин у дозі 20 мг за показанням алергічний ринокон’юнктивіт або хронічна ідіопатична кропив’янка, найчастіше повідомляли про такі побічні реакції: головний біль, сонливість, запаморочення та втомлюваність. Ці побічні реакції виникали з частотою, порівнянною з частотою розвитку побічних реакцій у пацієнтів, які отримували плацебо.

Нижче в таблиці наведено побічні реакції, що, ймовірно, були пов’язані з біластином і відзначалися більш ніж у 0,1 % пацієнтів, які отримували біластин у дозі 20 мг під час клінічної розробки (n = 1697).

Частота виникнення побічних реакцій визначена таким чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 – < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 – < 1/100); рідко (≥ 1/10000 – < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); невідомо (неможливо оцінити частоту виникнення за доступними даними).

Реакції, що виникають рідко і дуже рідко, а також ті, частота яких невідома, не були внесені в таблицю.

*У постмаркетинговому періоді також повідомлялося про випадки подовження інтервалу QT на електрокардіограмі.

У постмаркетинговий період спостерігалися побічні реакції, частота яких невідома: посилене серцебиття, тахікардія, реакції гіперчутливості (анафілаксія, ангіоневротичний набряк, задишка, висип, локалізований/місцевий набряк та еритема, а також блювання.

Опис окремих побічних реакцій, що спостерігалися у дорослих та підлітків. Сонливість, головний біль, запаморочення та стомлюваність спостерігались як у пацієнтів, які застосовували біластин у дозі 20 мг, так і в пацієнтів, які отримували плацебо. Ці реакції спостерігались як у пацієнтів, які застосовували біластин у дозі 20 мг, так і у пацієнтів, які отримували плацебо. Їх частота становила відповідно 3,06 % проти 2,86 % для сонливості; 4,01 % і 3,38 % для головного болю; 0,83 % і 0,59 % для запаморочення; 0,83 % і 1,32 % для стомлюваності.

Інформація, зібрана впродовж постмаркетингового спостереження, підтвердила профіль безпеки, що спостерігався під час клінічної розробки.

Загальний профіль безпеки у дітей. Під час клінічної розробки частота, тип і тяжкість побічних реакцій у підлітків (12–17 років) були такими ж, як і у дорослих. Інформація, зібрана в даній групі (підлітки) під час постмаркетингового спостереження, була підтверджена результатами клінічних випробувань.

Відсоток дітей (2–11 років), у яких спостерігалися побічні реакції після лікування алергічного ринокон’юнктивіту або хронічної ідіопатичної кропив’янки біластином у дозі 10 мг протягом 12-тижневого контрольованого клінічного дослідження, був порівнянний із відсотком пацієнтів, які отримували плацебо (68,5 % проти 67,5 %).

Відповідні побічні реакції, що найчастіше спостерігалися у 291 дитини (2–11 років), яка застосовувала біластин (у формі таблеток, що диспергуються в ротовій порожнині) у процесі клінічних випробувань (^#260 дітей отримували препарат у клінічному дослідженні безпеки, 31 дитина – у дослідженні фармакокінетики), включали головний біль, алергічний кон’юнктивіт, риніт і біль у животі. Ці ж побічні реакції відзначалися з порівнянною частотою у 249 пацієнтів, які отримували плацебо.

Нижче в таблиці наведено побічні реакції, що, вірогідно, були пов’язані з біластином та відзначалися більш ніж у 0,1 % дітей (2–11 років), які застосовували біластин під час клінічної розробки.

Частота виникнення побічних реакцій розподіляється таким чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 – < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 – < 1/100); рідко (≥ 1/10000 – < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); невідомо (неможливо оцінити за доступними даними).

Реакції, що виникають рідко і дуже рідко, а також ті, частота яких невідома, не були внесені в таблицю.

^#260 дітей отримували препарат у процесі клінічних досліджень безпеки, 31 дитина отримувала препарат у процесі фармакокінетичних досліджень.

Опис окремих побічних реакцій у дітей. Головний біль, біль у животі, алергічний кон’юнктивіт і риніт спостерігалися як у дітей, яких лікували біластином у дозі 10 мг, так і в дітей, які отримували плацебо. Частота, що відзначалася: 2,1 % проти 1,2 % для головного болю, 1,0 % проти 1,2 % для болю в животі, 1,4 % проти 2,0 % для алергічного кон’юнктивіту і 1,0 % проти 1,2 % для риніту.

Повідомлення щодо підозрюваних побічних реакцій

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі 25 °C у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру у картонній коробці.

Категорія відпуску.

Без рецепта.

Виробник.

Вівімед Лабс Лтд.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Д-125 та 128, Фаза-III, ІДА, Джедіметла, округ Медчал-Малкаджирі − 500055, Штат Телангана, Індія.