ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
ТЕПЛОРИН
(TEPLORYN)
Склад:
діючі речовини: парацетамол, феніраміну малеат, аскорбінова кислота
1 саше містить: парацетамолу 500 мг, феніраміну малеату 25 мг, аскорбінової кислоти 200 мг;
допоміжні речовини: сахароза (цукроза), кислота лимонна, сахарин натрію, ароматизатор «Малина», барвник «Понсо 4R» (Е124).
Лікарська форма. Порошок для орального розчину.
Основні фізико-хімічні властивості: порошок блідого рожевого кольору із запахом малини. Допускаються вкраплення рожевого кольору.
Фармакотерапевтична група. Інші аналгетики та антипіретики. Аніліди. Парацетамол, комбінації без психолептиків.
Код ATХ N02B E51.
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка
Фармакологічні ефекти, зумовлені компонентами лікарського засобу:
- феніраміну малеат — блокатор Н1-гістамінових рецепторів, забезпечує десенсибілізацію, що проявляється зменшенням запальної реакції слизових оболонок верхніх дихальних шляхів (поліпшується носове дихання, зменшується нежить, чхання та сльозотеча);
- парацетамол чинить жарознижувальну і знеболювальну дію, що полегшує біль та пропасницю (головний біль, міалгія);
- кислота аскорбінова компенсує потреби організму у вітаміні С.
Фармакокінетика
Парацетамол після прийому всередину швидко та майже повністю всмоктується у травному тракті. Максимальна концентрація парацетамолу в плазмі крові досягається через 30–60 хвилин після прийому. Парацетамол швидко розподіляється у всіх тканинах. Концентрації у крові, слині та плазмі крові є подібними. Зв’язування з білками плазми крові слабке. Парацетамол метаболізується переважно у печінці з утворенням сполук із глюкуроновою кислотою та сульфатами. Другорядний метаболічний шлях, який каталізується цитохромом P 450, веде до утворення проміжного реагенту (N-ацетилбензохіноніміну), який при нормальних умовах застосування швидко знешкоджується відновленим глутатіоном і виводиться з сечею після кон’югації з цистеїном і меркаптуровою кислотою. Однак у разі важкого отруєння кількість цього токсичного метаболіту підвищується.
Виводиться із сечею, в основному у вигляді метаболітів. 90 % прийнятої дози виводиться нирками протягом 24 годин переважно у формі глюкуронідних кон’югатів (60–80 %), сульфатних кон’югатів (20–30 %).
У незміненому вигляді виводиться приблизно 5 % прийнятої дози. Період напіввиведення становить приблизно 2 години.
У разі тяжкої ниркової недостатності (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) виведення парацетамолу та його метаболітів уповільнене.
У пацієнтів літнього віку потужність кон’югації не змінюється.
Феніраміну малеат добре всмоктується у травному тракті. Виводиться переважно нирками. Період напіввиведення з плазмі крові — 60–90 хв.
Аскорбінова кислота добре всмоктується у травному тракті. Виводиться переважно з сечею.
Клінічні характеристики
Показання
Протипоказання
Підвищена чутливість до компонентів лікарського засобу або до інших антигістамінних засобів, тяжкі порушення функції печінки та/або нирок, вроджена гіпербілірубінемія, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, алкоголізм, захворювання крові, виражена анемія, лейкопенія, тяжка артеріальна гіпертензія, нестабільна стенокардія; тяжкі порушення серцевої провідності, гострий період інфаркту міокарда, тяжкий атеросклероз, некомпенсована серцева недостатність, гіпертиреоз, гостра затримка сечі при гіпертрофії передміхурової залози, ризик виникнення затримки сечі при захворюваннях уретри та простати, обструкція шийки сечового міхура, пілородуоденальна обструкція, виразка шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення, закритокутова глаукома, тромбоз, тромбофлебіт, цукровий діабет, бронхіальна астма, епілепсія, літній вік; непереносність фруктози, синдром мальабсорбції глюкози/галактози або недостатність сахарази-ізомальтази (через вміст сахарози).
Не застосовувати разом із інгібіторами МАО (моноаміноксидази) та впродовж 2 тижнів після припинення застосування інгібіторів МАО. Лікарський засіб протипоказаний пацієнтам, які приймають трициклічні антидепресанти або β-блокатори. Сечокам’яна хвороба — за умови, що аскорбінова кислота потрапляє в організм у дозі понад 1 г на добу.
Не застосовувати дітям віком до 15 років.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій
Небажані комбінації
Під час лікування слід уникати вживання алкогольних напоїв та застосування лікарських засобів, що містять етиловий спирт, оскільки етанол підвищує седативний ефект Н1-блокаторів (феніраміну). Тому слід утриматися від керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами.
Комбінації, щодо яких є застереження
Через наявність феніраміну застосування з іншими седативними засобами, зокрема з такими, як: похідні морфіну (аналгетики, засоби, що пригнічують кашель, та замісна терапія), нейролептики, барбітурати, бензодіазепіни, анксіолітики, інші, ніж бензодіазепіни (наприклад мепробамат), снодійні засоби, седативні антидепресанти (амітриптилін, доксепін, міансерин, міртазапін, триміпрамін), седативні Н1-блокатори, антигіпертензивні засоби центральної дії, баклофен та талідомід, — може спричинити пригнічення центральної нервової системи
Застосування феніраміну з лікарськими засобами, що чинять атропіноподібну дію, такими як іміпрамінові антидепресанти, більшість атропінових Н1-блокаторів, антихолінергічні, антипаркінсонічні засоби, атропінові спазмолітики, дизопрамід, фенотіазинові нейролептики та клозапін, може додавати небажаних атропінових ефектів, наприклад затримку сечі, запор та сухість у роті.
Комбінації, які потрібно застосовувати з обережністю
При одночасному прийомі з пероральними антикоагулянтами існує ризик посилення їхньої дії та підвищений ризик кровотечі у разі прийому парацетамолу в максимальних дозах (4 г/добу) протягом щонайменше 4 днів. Слід регулярно проводити перевірку МНВ (міжнародного нормалізованого відношення). При необхідності дозу перорального антикоагулянту можна відрегулювати під час прийому парацетамолу та після припинення лікування парацетамолом.
Прийом парацетамолу може впливати на результати визначення глюкози в крові глюкозооксидазно-пероксидазним методом при аномально високих концентраціях.
Парацетамол може впливати на результати визначення сечовини в крові з використанням фосфорновольфрамової кислоти.
Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися під час одночасного застосування з метоклопрамідом та домперидоном і зменшуватися під час застосування з холестираміном. Барбітурати зменшують жарознижувальний ефект парацетамолу.
Протисудомні препарати (зокрема фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), які стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки, можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення препарату на гепатотоксичні метаболіти. При одночасному застосуванні парацетамолу з ізоніазидом підвищується ризик розвитку гепатотоксичного синдрому. Парацетамол знижує ефективність діуретиків.
Аскорбінова кислота підвищує всмоктування заліза у кишечнику, підвищує рівень етинілестрадіолу, пеніцилінів, тетрациклінів; знижує рівень антипсихотичних препаратів, фенотіазинових похідних у крові. Глюкокортикостероїди зменшують запаси аскорбінової кислоти. Одночасний прийом аскорбінової кислоти і дефероксаміну підвищує тканинну токсичність заліза, особливо в серцевому м’язі, що може призвести до декомпенсації системи кровообігу. Аскорбінову кислоту можна застосовувати щонайменше через 2 години після ін’єкції дефероксаміну. Великі дози аскорбінової кислоти зменшують ефективність трициклічних антидепресантів. Абсорбція аскорбінової кислоти знижується при одночасному застосуванні пероральних контрацептивних засобів, вживанні фруктових або овочевих соків, лужного пиття.
Слід бути обережними у разі одночасного застосування парацетамолу і флуклоксациліну, оскільки такий одночасний прийом асоціюється з метаболічним ацидозом з високим аніонним проміжком унаслідок піроглутамінового ацидозу, особливо у пацієнтів з груп ризику («Особливості застосування»).
Особливості застосування
У разі високої температури тіла або тривалої гарячки, що зберігається протягом 5 днів на тлі застосування лікарського засобу, або при появі ознак суперінфекції слід звернутися до лікаря для визначення доцільності подальшого застосування препарату.
Аскорбінова кислота може змінювати результати лабораторних тестів (глюкози, білірубіну крові, активності трансаміназ).
Необхідно порадитися з лікарем стосовно можливості застосування лікарського засобу пацієнтам з порушенням функції нирок і печінки. Також перед застосуванням лікарського засобу потрібна консультація лікаря, якщо пацієнт застосовує варфарин чи подібні препарати з антикоагулянтним ефектом.
У хворих з алкогольним ураженням печінки збільшується ризик гепатотоксичної дії парацетамолу. Препарат може впливати на результати лабораторних досліджень щодо вмісту в крові сечової кислоти.
Не перевищувати зазначених доз.
Не приймати лікарський засіб з іншими засобами, що містять парацетамол.
Якщо симптоми не зникають або головний біль стає постійним, слід звернутися до лікаря.
Ризик переважно психічної залежності з’являється при перевищенні рекомендованих доз та при довготривалому лікуванні.
Для дорослих із масою тіла понад 50 кг загальна доза парацетамолу не має перевищувати 4 г на добу.
Вживання алкогольних напоїв або застосування седативних засобів (особливо барбітуратів) підвищує седативний ефект феніраміну малеату, отже слід уникати вживання цих речовин під час лікування.
Кожне саше містить 11,5 г сахарози, що слід брати до уваги пацієнтам, які дотримуються дієти зі зниженим вмістом цукру.
Повідомлялося про дуже рідкісні випадки серйозних реакцій з боку шкіри. Пацієнтів потрібно інформувати про ранні ознаки цих серйозних реакцій з боку шкіри, такі як висипання або інші симптоми підвищеної гіперчутливості. В разі їх виникнення прийом лікарського засобу слід припинити.
З особливою обережністю призначати пацієнтам із порушенням метаболізму заліза (гемосидероз, гемохроматоз, таласемія).
Оскільки аскорбінова кислота чинить легку стимулювальну дію, не рекомендується приймати цей лікарський засіб наприкінці дня. У зв’язку зі стимулювальним впливом аскорбінової кислоти на утворення кортикостероїдних гормонів при її застосуванні у великих дозах потрібен контроль функції нирок і артеріального тиску.
З обережністю застосовувати лікарський засіб при підвищеному зсіданні крові.
З особливою обережністю призначати пацієнтам із нефролітіазом в анамнезі (ризик гіпероксалурії та осаду оксалатів у сечовому тракті після прийому великих доз аскорбінової кислоти).
Довготривале застосування великих доз аскорбінової кислоти може прискорювати її власний метаболізм, через що після припинення лікування може виникнути парадоксальний гіповітаміноз. Не слід перевищувати рекомендовану дозу.
Не застосовувати одночасно з іншими препаратами, які містять вітамін С.
Всмоктування аскорбінової кислоти може порушуватися при розладах моторики кишечнику, ентериті або ахілії (пригніченні шлункової секреції).
Слід брати до уваги, що застосування вітаміну С у високих дозах може змінювати деякі показники лабораторних аналізів (сечової кислоти, креатиніну, неорганічних фосфатів). Може бути негативним результат дослідження наявності прихованої крові у калі.
Повідомлялося про випадки метаболічного ацидозу з високим аніонним проміжком (HAGMA) унаслідок піроглутамінового ацидозу у пацієнтів із тяжкими захворюваннями, такими як тяжка ниркова недостатність та сепсис, або у пацієнтів, у яких було недостатнє харчування чи інші причини дефіциту глутатіону (наприклад, хронічний алкоголізм) і які лікувалися парацетамолом у терапевтичній дозі протягом тривалого періоду або комбінацією парацетамолу і флуклоксациліну. Якщо є підозра на метаболічний ацидоз із високим аніонним проміжком унаслідок піроглутамінового ацидозу, рекомендується негайно припинити застосування парацетамолу та проводити ретельний моніторинг стану пацієнта. Вимірювання рівня 5‑оксопроліну в сечі може бути корисним для ідентифікації піроглутамінового ацидозу як основної причини метаболічного ацидозу з високим аніонним проміжком у пацієнтів із множинними факторами ризику.
Застосування у період вагітності або годування груддю
Оскільки вплив лікарського засобу при застосуванні у період вагітності або у період грудного годування недостатньо вивчений, його не слід призначати в ці періоди.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами
Лікарський засіб може значно впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами, спричиняючи сонливість, особливо на початку його прийому. Тому слід утриматися від керування автотранспортом або іншими механізмами під час прийому препарату.
Застосування лікарського засобу з алкогольними напоями, лікарськими засобами, що містять етиловий спирт, або іншими седативними засобами призводить до збільшення цих ризиків.
Спосіб застосування та дози
Застосовувати у вигляді розчину.
Вміст саше (порошок для орального розчину) розчинити у достатній кількості гарячої або холодної води.
Дозування
Цей лікарський засіб призначений лише для застосування дорослим та дітям віком від 15 років.
Доза становить 1 саше 2–3 рази на добу.
Між прийомами слід завжди дотримуватися інтервалу у 4 години.
При лікуванні грипоподібних станів рекомендується приймати цей лікарський засіб з гарячою водою ввечері.
Тривалість лікування
Максимальна тривалість лікування становить 5 днів.
У разі наявності у хворого тяжкої ниркової недостатності (кліренс креатиніну нижче 10 мл/хв) інтервал між прийомами повинен бути не менше 8 годин.
Діти. Не застосовувати дітям віком до 15 років.
Передозування
Пов’язане з кислотою аскорбіновою
Кислота аскорбінова добре переноситься. Вона є водорозчинним вітаміном, її надмірна кількість виводиться з сечею. Однак при тривалому застосуванні вітаміну С у великих дозах можливе пригнічення функції інсулярного апарату підшлункової залози, що вимагає контролю за станом останньої. Передозування може призвести до змін ниркової екскреції аскорбінової та сечової кислот під час ацетилювання сечі з ризиком випадання в осад оксалатних конкрементів. Застосування великих доз аскорбінової кислоти може призвести до блювання, нудоти або діареї, які зникають після припинення прийому аскорбінової кислоти.
Пов’язане з феніраміном
Передозування феніраміну може викликати cудоми (особливо у дітей), порушення свідомості, кому.
У разі передозування феніраміну виникають атропіноподібні симптоми: мідріаз, фотофобія, сухість шкіри та слизових оболонок, гіпертермія, атонія кишечнику. Пригнічення центральної нервової системи призводить до порушення роботи дихальної та серцево-судинної систем (брадикардії, артеріальної гіпотензії, колапсу).
Пов’язане з парацетамолом
Існує ризик розвитку інтоксикації в осіб літнього віку та, особливо, у маленьких дітей (терапевтичне передозування та випадкове отруєння виникають доволі часто). Передозування парацетамолу може бути летальним. Симптоми передозування у перші 24 години: блідість, нудота, блювання, анорексія та абдомінальний біль.
Ураження печінки може стати явним через 12–48 годин після передозування. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати до крововиливів та гіпоглікемії. Гостра ниркова недостатність з гострим некрозом канальців може проявлятися сильним поперековим болем, гематурією, протеїнурією та розвинутися навіть при відсутності тяжкого ураження печінки. Відзначалися також серцева аритмія та панкреатит.
Одноразові дози більше 10 г парацетамолу у дорослих та 150 мг / кг маси тіла у дітей спричиняють печінковий цитоліз, який може призвести до повного та необоротного некрозу і, як наслідок, до гепатоцелюлярної недостатності, метаболічного ацидозу, енцефалопатії, що, у свою чергу, може призвести до коми та летального наслідку.
У той же час спостерігаються підвищені рівні печінкових трансаміназ, лактатдегідрогенази та білірубіну на тлі підвищеного рівня протромбіну, що може проявитися через 12–48 годин після застосування.
У пацієнтів з факторами ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбітоном, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм або іншими лікарськими засобами, що індукують ферменти печінки; регулярне вживання надмірних кількостей етанолу; глутатіонова кахексія (розлади травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голод, кахексія) застосування 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки. При тривалому застосуванні препарату у великих дозах з боку органів кровотворення може розвинутись апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія. При прийомі великих доз із боку центральної нервової системи можуть виникати запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації; з боку сечовивідної системи — нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз).
Невідкладні заходи:
– негайна госпіталізація;
– визначення початкового рівня парацетамолу в плазмі крові;
– негайне виведення прийнятого лікарського засобу шляхом промивання шлунка;
– застосування антидоту N-ацетилцистеїну внутрішньовенним або пероральним шляхом. Антидот слід застосувати якомога раніше, бажано протягом 10 годин після передозування;
– симптоматична терапія.
Побічні реакції
З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія, сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у серці), гемолітична анемія; тромбоз, гіперпротромбінемія, еритроцитопенія, тромбоцитопенія, нейтрофільний лейкоцитоз, агранулоцитоз, пурпура, лейкопенія, нейтропенія, синці чи кровотечі.
З боку імунної системи: анафілаксія, анафілактичний шок, шкірні реакції гіперчутливості, зокрема свербіж, висипання на шкірі та слизових оболонках (зазвичай еритематозне, кропив’янка, пурпура), ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема (включаючи синдром Стівенса — Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лаєлла).
З боку дихальної системи: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ.
З боку травного тракту: сухість у роті, нудота, печія, блювання, запор, біль в епігастрії, діарея, порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів, як правило без розвитку жовтяниці, гепатонекроз (дозозалежний ефект).
З боку ендокринної системи: гіпоглікемія аж до гіпоглікемічної коми.
З боку нервової системи: рідко — головний біль, запаморочення, порушення сну, безсоння, седація або сонливість, сплутаність свідомості, галюцинації, нервозність, порушення координації рухів, тремтіння; в окремих випадках — кома, судоми, дискінезія, зміни поведінки, підвищена збудливість; порушення рівноваги і пам’яті, неуважність, запаморочення, особливо у пацієнтів літнього віку. Антихолінергічний вплив, наприклад сухість слизових оболонок, запор, порушення акомодації, мідріаз, відчуття серцебиття, ризик затримки сечі. Ортостатична гіпотензія.
З боку серцево-судинної системи: в поодиноких випадках — тахікардія, дистрофія міокарда (дозозалежний ефект при тривалому застосуванні), ортостатична гіпотензія.
З боку метаболізму та харчування: порушення обміну цинку, міді; метаболічний ацидоз із високим аніонним проміжком (частота невідома).
З боку сечовидільної системи: затримка сечі та утруднення сечовипускання, асептична піурія.
З боку шкіри: екзема.
З боку органів зору: сухість очей, мідріаз, порушення акомодації.
При тривалому застосуванні у великих дозах: ушкодження гломерулярного апарату нирок, кристалурія, утворення уратних, цистинових та/або оксалатних конкрементів у нирках і сечовивідних шляхах; ушкодження інсулярного апарату підшлункової залози (гіперглікемія, глюкозурія) та порушення синтезу глікогену аж до розвитку цукрового діабету.
Побічні реакції, пов’язані з аскорбіновою кислотою: при застосуванні у дозі понад 1 г на добу — подразнення слизової оболонки травного тракту, ниркова недостатність, артеріальна гіпертензія.
Опис окремих побічних реакцій
Метаболічний ацидоз із високим аніонним проміжком. Випадки метаболічного ацидозу з високим аніонним проміжком унаслідок піроглутамінового ацидозу спостерігалися у пацієнтів із факторами ризику, які приймали парацетамол (див. розділ «Особливості застосування»). Піроглутаміновий ацидоз може виникати через низький рівень глутатіону у цих пацієнтів.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка. Саше по 12,75 г; по 10 саше у коробці з картону.
Категорія відпуску. Без рецепта.
Виробник. ТОВ «АСТРАФАРМ».
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності Україна, 08132, Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 6.
Заявник. ТОВ «БЕРКАНА+».
Місцезнаходження заявника Україна, 62103, Харківська обл., Богодухівський район, м. Богодухів, вул. Пушкіна, буд. 20/1.