СУПРАН

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

СУПРАН

(SUPRANE)

 

Склад:

діюча речовина: десфлуран;

1 флакон (240 мл) містить десфлурану 100 %.

 

Лікарська форма. Пари для інгаляцій, рідина 100 %.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина.

 

Фармакотерапевтична група. Засоби, що діють на нервову систему. Анестетики. Засоби для загальної анестезії, галогеновані вуглеводні.

Код АТХ N01A B07.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Десфлуран належить до сімейства галогенованих метилетилових ефірів, які при інгаляційному введенні спричиняють залежну від дози оборотну втрату свідомості та відчуття болю, пригнічення довільної рухової активності, зниження вегетативних рефлексів, заспокоєння дихання та серцево-судинної системи.

До цього сімейства належать енфлуран та ізофлуран, які галогеновані хлором і фтором.

Десфлуран галогенований тільки фтором.

Фармакодинамічні ефекти

Виходячи з його структури, коефіцієнт дифузії газу в кров у десфлурану (0,42) нижчий, ніж у інших сильнодіючих інгаляційних анестетиків, таких як ізофлуран (1,4), і навіть нижчий, ніж у закису азоту (0,46). Ці фактори пояснюють швидке відновлення після анестезії десфлураном.

Фармакологічний ефект пропорційний до дози, що вдихається. Основним небажаним ефектом є пролонгація фармакологічної дії.

Клінічна ефективність та безпека

Дослідження на тваринах продемонстрували швидшу індукцію та відновлення при застосуванні десфлурану, ніж при застосуванні ізофлурану, при ідентичному кардіореспіраторному профілі. Однак у клінічних дослідженнях дотепер не підтверджені дані щодо швидшого відновлення при застосуванні десфлурану. Під час анестезії десфлураном не спостерігали епілептогенних або інших небажаних ефектів на електроенцефалограмі (ЕЕГ), а також не спостерігали неочікуваних або токсичних ефектів на ЕЕГ при введенні додаткових лікарських засобів.

Дослідження на свинях, сприйнятливих до злоякісної гіпертермії, показують, що десфлуран є потужним тригером.

Фармакокінетика.

Всмоктування

Як і очікувалося, виходячи з фізико-хімічного профілю, фармакокінетичні дослідження на тваринах і у людей свідчать про те, що десфлуран всмоктується швидше, ніж інші леткі речовини, наслідком чого є більш швидка індукція.

Виведення

Виведення також відбувається швидше, що призводить до швидкого відновлення та більшої гнучкості в коригуванні рівня анестезії. Десфлуран виводиться легенями після незначного метаболізму (0,02 %).

Особливі групи пацієнтів

Мінімальна альвеолярна концентрація (MAК) знижується з віком. Рекомендується зменшити дози для пацієнтів із гіповолемією, гіпотензією та ослаблених пацієнтів, як описано в розділі «Особливості застосування».

Доклінічні дані з безпеки

Дані доклінічних досліджень фармакології безпеки, токсичності повторних доз, генотоксичності та канцерогенезу не виявили особливого ризику для людини. У дослідженнях репродуктивної токсичності у щурів спостерігали зниження індексу фертильності та збільшення постімплантаційних втрат, але тільки при застосуванні високих доз та за наявності материнської токсичності.

Опубліковані дослідження на тваринах (включаючи приматів) у дозах, що призводять до легкої або помірної анестезії, демонструють, що застосування анестезуючих засобів у період швидкого росту головного мозку або синаптогенезу призводить до втрати клітин мозку, що розвивається, що може бути пов’язане з тривалою когнітивною недостатністю. Клінічне значення цих доклінічних даних невідоме. 

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікарський засіб Супран показаний для індукції та підтримання загальної анестезії у дорослих. Він також показаний для підтримання загальної анестезії у немовлят та дітей.

Застосування десфлурану в стоматології слід обмежити стаціонарами або амбулаторною хірургією (див. розділ «Протипоказання»). 

 

Протипоказання.

Десфлуран не можна вводити пацієнтам, яким протипоказана загальна анестезія.

У разі відомої гіперчутливості до галогенованих анестетиків або відомої чи підозрюваної схильності до злоякісної гіпертермії не застосовувати десфлуран.

Десфлуран протипоказаний пацієнтам із підтвердженим гепатитом в анамнезі, спричиненим галогенованим інгаляційним анестетиком, або нез’ясованим порушенням функції печінки від помірного до тяжкого ступеня в анамнезі (наприклад, жовтяниця, пов’язана з лихоманкою та/або еозинофілією) після анестезії із застосуванням галогенованого інгаляційного анестетика.

Десфлуран протипоказаний як засіб для інгаляційної індукції дітям через часте виникнення кашлю, спонтанного апное, апное, ларингоспазму та посилення секреції.

Десфлуран протипоказаний для проведення стоматологічних операцій пацієнтам (дорослим і дітям) поза стаціонаром або амбулаторною хірургією (див. розділ «Особливості застосування»).

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Концентрація інших газів

МАК десфлурану знижується при одночасному введенні N₂O (див. таблицю 3 у розділі «Спосіб застосування та дози»).

Міорелаксанти

Дія часто застосовуваних міорелаксантів посилюється під впливом десфлурану.

Десфлуран у анестезуючій концентрації в рівноважному стані знижує дозу, що спричиняє 95 % ефект (ED₉₅), суксаметонію хлориду приблизно на 30 %, а атракурію та панкуронію – приблизно на 50 % порівняно з анестезією N₂O/опіоїдами. Дози панкуронію, атракурію, суксаметонію та векуронію, необхідні для досягнення 95 % (ED₉₅) пригнічення нервово-м’язової передачі, при різних концентраціях десфлурану наведені у таблиці 1. Дози, за винятком векуронію, ідентичні дозам ізофлурану. ED₉₅ векуронію на 14 % нижча при застосуванні десфлурану порівняно з ізофлураном. Крім того, відновлення після нервово-м’язової блокади триває довше при застосуванні десфлурану, ніж ізофлурану.

Дослідження з часто застосовуваними міорелаксантами не продемонстрували клінічно значущих небажаних взаємодій.

Таблиця 1

Дози (мг/кг) м’язових релаксантів, що спричиняють 95 % пригнічення нервово-м’язової передачі

Концентрація десфлурану	Панкуроній	Атракурій	Суксаметоній	Векуроній
0,65 МАК/60 % N2O/O2	0,026	0,133	Дані відсутні	Дані відсутні
1,25 МАК/60 % N2O/O2	0,018	0,119	Дані відсутні	Дані відсутні
1,25 МАК/O2	0,022	0,120	0,360	0,019

 

Лікарські засоби для премедикації

У клінічних дослідженнях не повідомляли про клінічно значущі небажані взаємодії із загальновживаними лікарськими засобами для премедикації або лікарськими засобами, що застосовують під час анестезії (внутрішньовенні засоби та засоби для місцевої анестезії). Вплив десфлурану на біодоступність інших лікарських засобів не визначений.

Опіоїди та бензодіазепіни

У пацієнтів, анестезованих десфлураном у різних концентраціях, які отримували зростаючі дози фентанілу внутрішньовенно або мідазоламу внутрішньовенно, спостерігали зниження потреби в анестезії або MAК. Результати викладені в таблиці 2. Подібний вплив на МАК можна очікувати при застосуванні інших опіоїдів і седативних засобів.

Таблиця 2

Вплив фентанілу або мідазоламу на МАК десфлурану

* Включає значення для пацієнтів віком 18–65 років.

 

Підвищення рівня глюкози

Як і інші галогеновані анестетики, десфлуран пов’язують з інтраопераційним підвищенням рівня глюкози.

 

 

Особливості застосування.

Злоякісна гіпертермія

У схильних до цього осіб сильнодіючі засоби для інгаляційної анестезії можуть спричинити гіперметаболічний стан скелетних м’язів, що призводить до високої потреби в кисні та клінічного синдрому, відомого як злоякісна гіпертермія. Встановлено, що десфлуран є потенційним провокуючим фактором злоякісної гіпертермії. Клінічний синдром проявляється гіперкапнією і може включати ригідність м’язів, тахікардію, тахіпное, ціаноз, аритмію та/або нестабільний артеріальний тиск. Деякі з цих неспецифічних ознак можуть також з’являтися під час неглибокої анестезії: гостра гіпоксія, гіперкапнія та гіповолемія. Лікування злоякісної гіпертермії включає припинення застосування провокуючих агентів, внутрішньовенне введення дантролену натрію та застосування підтримувальної терапії. Пізніше може розвинутися ниркова недостатність, тому за можливості слід контролювати та підтримувати діурез. Десфлуран не можна застосовувати пацієнтам зі встановленою схильністю до злоякісної гіпертермії. Повідомляли про летальні наслідки злоякісної гіпертермії при застосуванні десфлурану.

Периопераційна гіперкаліємія

У рідкісних випадках застосування інгаляційних анестетиків, включаючи десфлуран, супроводжувалося підвищенням рівня калію в сироватці крові, що призводило до серцевих аритмій, у деяких випадках з летальним наслідком, у пацієнтів у післяопераційний період. Найбільш вразливими є пацієнти з латентними та явними м’язовими дистрофіями, особливо з м’язовою дистрофією Дюшена. Більшість, але не всі, ці випадки були пов’язані з одночасним застосуванням суксаметонію хлориду. У цих пацієнтів також спостерігали значне підвищення рівня креатинінкінази в сироватці крові, а в деяких випадках – зміни в сечі, що відповідали міоглобінурії. Незважаючи на схожість симптомів зі злоякісною гіпертермією, у жодного з цих пацієнтів не спостерігали ознак або симптомів м’язової ригідності або гіперметаболічного стану.

Рекомендується раннє та активне лікування гіперкаліємії та резистентних аритмій, а також подальше обстеження на латентне нервово-м’язове захворювання.

Індукція анестезії у дітей

Десфлуран протипоказаний для індукції інгаляційної анестезії у дітей та немовлят через часте виникнення кашлю, спонтанного апное, апное, ларингоспазму та посилення секреції.

Застосування дітям із гіперреактивністю бронхів

Десфлуран слід з обережністю застосовувати дітям з астмою або нещодавно перенесеною інфекцією верхніх дихальних шляхів через можливість звуження дихальних шляхів та збільшення опору дихальних шляхів.

Підтримання анестезії у дітей

Десфлуран протипоказаний для підтримання анестезії у неінтубованих дітей віком до 6 років через підвищену частоту реакцій з боку дихальних шляхів. Слід дотримуватися обережності при застосуванні десфлурану для підтримання анестезії з використанням ларингеальної або лицьової маски, зокрема у дітей віком до 6 років, через підвищений ризик виникнення побічних реакцій з боку дихальної системи, наприклад, кашлю та ларингоспазму, особливо при видаленні ларингеальної маски під глибокою анестезією.

Подовження інтервалу QT

Повідомляли про подовження інтервалу QT, дуже рідко пов’язане зі шлуночковою тахікардією типу «пірует» (див. розділ «Побічні реакції»). Слід дотримуватися обережності при застосуванні десфлурану чутливим пацієнтам.

Запобіжні заходи

При застосуванні галогенованих анестетиків повідомляли про порушення функції печінки, жовтяницю та некроз печінки з летальним наслідком: такі реакції свідчать про підвищену чутливість. Десфлуран може спричинити алергічний гепатит у пацієнтів, сенсибілізованих попереднім впливом галогенованих анестетиків. Цироз печінки, вірусний гепатит або інші наявні захворювання печінки можуть бути причиною для вибору негалогенованого анестетика.

Десфлуран може спричинити дозозалежне підвищення тиску спинномозкової рідини при введенні пацієнтам з об’ємними внутрішньочерепними ураженнями. Таким пацієнтам із відомим або підозрюваним підвищенням тиску спинномозкової рідини десфлуран слід вводити у максимальній дозі 0,8 МАК у комбінації з індукцією барбітуратами та гіпервентиляцією (гіпокапнією) до декомпресії головного мозку. Необхідно приділяти належну увагу підтримці церебрального перфузійного тиску.

У пацієнтів з ішемічною хворобою серця підтримка нормальної гемодинаміки важлива для уникнення ішемії міокарда. Швидке підвищення концентрації десфлурану пов’язане зі значним підвищенням частоти пульсу, середнього артеріального тиску і циркулюючих рівнів адреналіну та норадреналіну. Десфлуран не слід застосовувати як єдиний засіб для індукції анестезії у пацієнтів із ризиком розвитку ішемічної хвороби серця або у тих, кому протипоказане підвищення частоти серцевих скорочень або артеріального тиску. Цей лікарський засіб слід застосовувати у поєднанні з іншими лікарськими засобами, переважно з внутрішньовенними опіоїдами та снодійними засобами.

Під час підтримання анестезії збільшення частоти серцевих скорочень і артеріального тиску, що виникають після швидкого та стабільного підвищення концентрації десфлурану в кінці спокійного видиху, не обов’язково свідчить про неадекватну анестезію. Зміни, спричинені симпатичною активацією, зникають приблизно через 4 хвилини. Збільшення частоти серцевих скорочень і артеріального тиску, що відбуваються до або за відсутності швидкого підвищення концентрації десфлурану, можуть бути розцінені як неглибока анестезія.

Артеріальна гіпотензія та пригнічення дихання посилюються в міру поглиблення анестезії.

Десфлуран, як і інші інгаляційні анестетики, може вступати в реакцію зі зневодненими абсорбентами вуглекислого газу (CO₂) з утворенням монооксиду вуглецю, що може призвести до підвищення рівня карбоксигемоглобіну у деяких пацієнтів. Є повідомлення, що барієве або кальциноване вапно зневоднюється, коли свіжий газ пропускають через балон з CO₂ з високою швидкістю потоку протягом декількох годин або днів. Якщо лікар підозрює, що абсорбент CO₂ зневоднений, слід його замінити перед введенням десфлурану.

Як і при застосуванні інших анестетиків швидкої дії, слід враховувати швидке пробудження після анестезії десфлураном у випадках, коли очікується післянаркозний біль. Слід звернути увагу на введення пацієнту відповідного знеболення наприкінці процедури або на початку перебування у відділенні після анестезії.

У дітей при виході з наркозу може виникнути короткочасний стан збудження, що може перешкоджати контакту.

Як і у разі застосування усіх галогенованих анестетиків, до повторної анестезії протягом короткого періоду часу слід підходити з обережністю.

Слід подбати про наявність обладнання для підтримання прохідності дихальних шляхів, вентиляції, додаткової подачі кисню та відновлення кровообігу.

Застосування десфлурану пацієнтам із гіповолемією, артеріальною гіпотензією або ослабленим пацієнтам не досліджували належним чином. Таким пацієнтам рекомендується нижча концентрація, як і у випадку застосування інших потужних інгаляційних анестетиків.

У зв'язку із застосуванням десфлурану спостерігали випадки аритмії. Усі пацієнти, яким проводять анестезію десфлураном, повинні перебувати під постійним наглядом. Такі параметри, як ЕКГ, артеріальний тиск, сатурація киснем та кінцевий рівень pCO₂, слід контролювати в умовах, коли є повне реанімаційне забезпечення, а персонал навчений методам реанімації. Слід також враховувати інші наявні фактори ризику (див. розділ «Побічні реакції»). 

 

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Дослідження на тваринах продемонстрували репродуктивну токсичність та ембріональну токсичність при застосуванні високих доз за наявності материнської токсичності. Таким чином, десфлуран не слід застосовувати, за винятком випадку крайньої необхідності, вагітним жінкам або жінкам репродуктивного віку, які не використовують засоби контрацепції (див. розділ «Доклінічні дані з безпеки»).

Годування груддю

Даних щодо екскреції десфлурану в грудне молоко недостатньо.

Слід прийняти рішення щодо припинення годування груддю або припинення/утримання від застосування десфлурану, беручи до уваги користь грудного вигодовування для дитини порівняно з користю лікування для жінки.

Не можна виключити ризик для новонароджених/немовлят.

Фертильність

У щурів спостерігали вплив на фертильність при застосуванні високих доз та за наявності системної токсичності (див. розділ «Доклінічні дані з безпеки»).

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Інформація про вплив десфлурану на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами відсутня. Однак слід попереджати пацієнтів про зниження здатності керувати транспортним засобом після загальної анестезії. Слід уникати будь-яких активних дій протягом 24 годин після анестезії.

 

Спосіб застосування та дози.

Випарник

Десфлуран вводять шляхом інгаляції. Концентрацію десфлурану, що вводиться, регулюють за допомогою випарника, спеціально розробленого та призначеного для застосування десфлурану.

Індивідуальний підхід

Проведення загальної анестезії повинно бути індивідуальним з урахуванням реакції пацієнта.

Вплив супутньої терапії

Опіоїди та бензодіазепіни зменшують кількість десфлурану, необхідну для анестезії.

Десфлуран зменшує необхідні дози нервово-м’язових блокаторів (див. таблицю 1). У разі, якщо потрібен також релаксаційний ефект, можна застосовувати додаткові дози міорелаксантів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Премедикація

Премедикацію слід підбирати відповідно до індивідуальних потреб пацієнта. У дослідженнях за участю дітей не виявили впливу премедикації на реакції дихальних шляхів під час індукції анестезії.

Дозування

Мінімальна альвеолярна концентрація (MAК) десфлурану залежить від віку, як показано у таблиці 3 нижче.

Таблиця 3

МАК десфлурану залежно від віку пацієнта та інгаляційної суміші

(середнє значення ± стандартне відхилення (СВ))

Вік	N*	100 % кисень	N*	60 % азоту закис / 40 % кисень
2 тижні	6	9,2 % ± 0,0	-	-
10 тижнів	5	9,4 % ± 0,4	-	-
9 місяців	4	10,0 % ± 0,7	5	7,5 % ± 0,8
2 роки	3	9,1 % ± 0,6	-	-
3 роки	-	-	5	6,4 %  ± 0,4
4 роки	4	8,6 % ± 0,6	-	-
7 років	5	8,1 % ± 0,6	-	-
25 років	4	7,3 % ± 0,0	4	4,0 % ± 0,3
45 років	4	6,0 % ± 0,3	6	2,8 % ± 0,6
70 років	6	5,2 % ± 0,6	6	1,7 %

*N = кількість перехресних пар (метод «вгору та вниз», результат із кінцевим числом можливих відповідей).

 

Індукція анестезії у дорослих

Для дорослих рекомендується початкова концентрація 3 %, яку збільшують на 0,5–1,0 % кожні 2–3 вдихи. Вдихання десфлурану в концентрації 4–11 % спричиняє хірургічну анестезію через 2–4 хвилини. Однак можна використовувати концентрацію до 15 %. Такі концентрації десфлурану пропорційно знижують концентрацію кисню, тому рекомендується із самого початку вводити кисень 30 % або у більшій концентрації. Під час індукції у дорослих загальна частота десатурації оксигемоглобіну (SpO₂ < 90 %) становила 6 %. Більш високі концентрації десфлурану можуть спричинити небажані ефекти з боку верхніх дихальних шляхів (див. розділ «Побічні реакції»). Після індукції у дорослих внутрішньовенним лікарським засобом, таким як тіопентал або пропофол, десфлуран можна починати вводити приблизно з 0,5–1 МАК, незалежно від складу дихальної суміші (O₂ або N₂O/O₂).

Пацієнтам із відомим або підозрюваним підвищенням тиску спинномозкової рідини десфлуран слід вводити з максимальною швидкістю 0,8 МАК у поєднанні з індукцією барбітуратами та гіпервентиляцією (гіпокапнією) перед декомпресією головного мозку. Необхідно приділяти особливу увагу підтриманню церебрального перфузійного тиску (див. розділ «Особливості застосування»).

Обладнання для введення кисню та реанімаційних заходів повинно бути напоготові.

Під час індукції анестезії може виникнути короткочасне безперервне збудження.

Індукція анестезії у дітей

Десфлуран протипоказаний для індукції інгаляційної анестезії у дітей та немовлят через часте виникнення кашлю, спонтанного апное, апное, ларингоспазму та посилення секреції.

Підтримання анестезії у дорослих

Концентрації десфлурану 2–6 % є достатніми для підтримання хірургічної анестезії у поєднанні з закисом азоту. Іноді необхідно використовувати концентрації десфлурану 2,5–8,5 % при введенні з киснем або збагаченим киснем повітрям.

Підтримання анестезії у дітей

Десфлуран показаний для підтримання анестезії у немовлят і дітей. Концентрацію хірургічної анестезії у дітей можна підтримувати за допомогою кінцевої концентрації десфлурану 5,2–10 % з закисом азоту або без нього. Хоча концентрації десфлурану до 18 % застосовували протягом коротких періодів часу, важливо переконатися, що суміш, яка вводиться, містить щонайменше 25 % кисню, особливо якщо такі високі концентрації застосовують разом із закисом азоту.

Артеріальний тиск і частота серцевих скорочень під час підтримання анестезії

Під час підтримання анестезії слід контролювати артеріальний тиск і частоту серцевих скорочень для оцінки глибини анестезії (див. розділ «Особливості застосування»).

Дозування при порушенні функції нирок і печінки

Концентрації десфлурану 1–4 % в закису азоту/кисню успішно застосовували пацієнтам із хронічною нирковою або печінковою недостатністю та під час операцій з трансплантації нирки. З огляду на мінімальний метаболізм не очікується необхідність у корекції дози для пацієнтів з порушенням функції нирок та печінки.

Спосіб застосування

Десфлуран повинні вводити лише фахівці, які мають навички з проведення загальної анестезії, використовуючи випарник, спеціально розроблений і призначений для застосування десфлурану.

 

 Діти. 

Лікарський засіб застосовують дітям згідно інформації у розділі «Спосіб застосування та дози».

 

Передозування.

Симптоми та лікування передозування

Симптоми передозування десфлурану можуть включати поглиблення анестезії, пригнічення серцевої діяльності та/або дихання у пацієнтів, які дихають самостійно, та пригнічення серцевої діяльності у пацієнтів на штучній вентиляції легень, у яких на більш пізній стадії може виникнути гіперкапнія або гіпоксія.

У разі передозування або підозри на передозування слід вжити таких заходів:

1. Припинити або зменшити введення десфлурану.

2. Забезпечити прохідність дихальних шляхів та розпочати допоміжну або контрольовану вентиляцію легень зі 100 % киснем.

3. Підтримувати належну гемодинаміку.

 

Побічні реакції.

Нижче наведені побічні реакції, пов’язані із застосуванням десфлурану, про які повідомляли під час клінічних досліджень та післяреєстраційного спостереження.

Частота побічних реакцій на лікарський засіб (ПР) визначена за такими критеріями:

- дуже часто (≥ 1/10);

- часто (≥ 1/100 – < 1/10);

- нечасто (≥ 1/1000 – < 1/100);

- рідко (≥ 1/10 000 – < 1/1000);

- дуже рідко (< 1/10 000);

- частота невідома (не може бути визначена за наявними даними).

Клас системи органів (КСО) МedDRA	Побічні реакції	Категорія частоти за МedDRA
Інфекції та інвазії	Фарингіт	Часто
Порушення з боку крові та лімфатичної системи	Коагулопатія	Частота невідома
Порушення обміну речовин і харчування	Гіперкаліємія Гіпокаліємія Метаболічний ацидоз	Частота невідома Частота невідома Частота невідома
Порушення з боку психіки	Спонтанне апное+ Збудження Делірій	Часто Нечасто Частота невідома
Порушення з боку нервової системи	Головний біль Запаморочення Судоми	Часто Нечасто Частота невідома
Порушення з боку органів зору	Кон'юнктивіт Іктеричність склер	Часто Частота невідома
Порушення з боку серця	Вузлова аритмія Брадикардія Тахікардія Артеріальна гіпертензія Інфаркт міокарда Ішемія міокарда Аритмія Зупинка серця Тахікардія типу «пірует» Шлуночкова недостатність Гіпокінезія шлуночків серця Фібриляція передсердь	Часто Часто Часто Часто Нечасто Нечасто Нечасто Частота невідома Частота невідома Частота невідома Частота невідома Частота невідома
Порушення з боку судинної системи	Вазодилатація Злоякісна артеріальна гіпертензія Кровотеча Артеріальна гіпотензія Шок	Нечасто Частота невідома Частота невідома Частота невідома Частота невідома
Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення	Апное+ Кашель+ Ларингоспазм* Гіпоксія+ Зупинка дихання Дихальна недостатність Респіраторний дистрес-синдром Бронхоспазм Кровохаркання	Часто Часто Часто Нечасто Частота невідома Частота невідома Частота невідома Частота невідома Частота невідома
Порушення з боку травної системи	Блювання Нудота+ Посилене слиновиділення+ Гострий панкреатит Біль у животі	Дуже часто Дуже часто Часто Частота невідома Частота невідома
Порушення з боку гепатобіліарної системи	Печінкова недостатність Некроз печінки Гепатит Цитолітичний гепатит Холестаз Жовтяниця Порушення функції печінки Розлад з боку печінки	Частота невідома Частота невідома Частота невідома Частота невідома Частота невідома Частота невідома Частота невідома Частота невідома
Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини	Кропив'янка Еритема	Частота невідома Частота невідома
Порушення з боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини	Міалгія Рабдоміоліз	Нечасто Частота невідома
Загальні порушення та стани у місці введення	Злоякісна гіпертермія Астенія Нездужання	Частота невідома Частота невідома Частота невідома
Дослідження	Підвищення рівня креатинінфосфокінази Відхилення від норми показників ЕКГ Зміна сегмента ST-T на ЕКГ Інверсія зубця Т на ЕКГ Підвищення рівня аланінамінотрансферази Підвищення рівня аспартатамінотрансферази Підвищення рівня білірубіну в крові Відхилення від норми результатів тестів на згортання крові Підвищення концентрації аміаку	Часто   Часто Частота невідома Частота невідома Частота невідома   Частота невідома   Частота невідома Частота невідома   Частота невідома
Травми, інтоксикації та ускладнення процедур*	Післяопераційне збудження Запаморочення° Мігрень° Тахіаритмія° Пальпітації° Печіння в очах° Тимчасова сліпота° Енцефалопатія° Виразковий кератит° Гіперемія кон'юнктиви° Зниження гостроти зору° Подразнення очей° Біль в очах° Втома° Відчуття печіння шкіри°	Частота невідома Частота невідома Частота невідома Частота невідома Частота невідома Частота невідома Частота невідома Частота невідома Частота невідома Частота невідома Частота невідома Частота невідома Частота невідома Частота невідома Частота невідома

* зареєстровано під час індукції анестезії десфлураном.

⁺ зареєстровано під час індукції та підтримання анестезії десфлураном.

◦ реакції виникли внаслідок випадкового впливу на осіб, які не були пацієнтами.

 

Інші побічні реакції, про які повідомляли при застосуванні подібних лікарських засобів:

Порушення з боку серця: подовження інтервалу QT на ЕКГ (див. розділ «Особливості застосування»).

Як і всі сильнодіючі інгаляційні анестетики, десфлуран може спричинити дозозалежну кардіореспіраторну депресію. Більшість інших побічних ефектів є легкими та транзиторними. У післяопераційному періоді спостерігали нудоту та блювання, які є поширеними наслідками будь-якої хірургічної процедури і загальної анестезії та можуть бути пов’язаними з інгаляційним анестетиком або з іншими лікарськими засобами, що застосовують під час або після процедури, а також з реакцією пацієнта на процедуру.

Діти

Частота, тип і тяжкість цих побічних реакцій у дітей є такими ж, як і у дорослих.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

 

Термін придатності.

3 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати флакон у вертикальному положенні зі щільно закритим ковпачком. Не потребує особливих температурних умов зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці.

 

Упаковка. 

По 240 мл в алюмінієвому флаконі, вкритому зсередини захисним лаком на основі епоксифенольної смоли, що закривається за допомогою вбудованого обтискного клапана (для використання з випарником) та ковпачка з поліетилену низької щільності (LDPE), по 6 флаконів у картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник. Бакстер С.А.

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Бульвар Рене Бранкуа, 80, Лессін, 7860, Бельгія.