ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
БЕТФЕР 1а ПЛЮС
(Betfer 1a PLUS)
Склад:
діюча речовина: interferon beta-1а;
1 флакон містить 30 мкг (6 000 000 МО) рекомбінантного інтерферону бета-1а людини;
допоміжні речовини: альбумін людський 20 %, динатрію гідрофосфат гептагідрат, натрію дигідрофосфат моногідрат, натрію хлорид;
розчинник: вода для ін’єкцій стерильна.
Лікарська форма. Порошок для розчину для ін’єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості: білого або злегка кремового кольору порошок, не містить сторонніх твердих часток.
Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні та імуномодулюючі засоби. Імуностимулятори. Інтерферони. Інтерферон бета-1а. Код АТХ L03A B07.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Інтерферони є природними білками, що продукуються еукаріотичними клітинами у відповідь на вірусну інфекцію і дію інших біологічних факторів. Інтерферони є цитокінами, які є медіаторами антивірусної, антипроліферативної та імуномодулюючої системи організму.
Бета-інтерферон синтезується різними видами клітин, включаючи фібробласти і макрофаги. Натуральний інтерферон і препарат Бетфер 1а ПЛЮС (інтерферон бета-1а) існують у глікозильованому стані та мають у своєму складі єдиний комплексний вуглеводневий фрагмент, зв’язаний з атомом N. Глікозилювання білків впливає на їхню стабільність, активність, розподіл і період напіввиведення.
Біологічні властивості препарату Бетфер 1а ПЛЮС визначаються здатністю інтерферону бета-1а зв’язуватися зі специфічними рецепторами на поверхні клітин. У результаті цього зв’язування запускається складний каскад міжклітинних взаємодій, що призводить до зумовленої інтерфероном експресії численних генних продуктів і маркерів, до яких належать основний комплекс гістосумісності І класу, білок Мх, 2'/5'- олігоаденілатсинтетаза, бета2-мікроглобулін і неоптерин.
Взаємозв’язок механізму дії препарату Бетфер 1а ПЛЮС при лікуванні розсіяного склерозу із запуском біологічних взаємодій, що описані вище, невідомий, оскільки недостатньо вивчена патофізіологія розсіяного склерозу.
Фармакокінетика.
Фармакокінетичні характеристики інтерферону бета-1а досліджувалися за результатами вимірювань антивірусної активності інтерферону.
Після одноразового внутрішньом’язового введення інтерферону бета-1а пікові рівні антивірусної активності досягаються у період від 5 до 15 годин. Період напіввиведення становить приблизно 10 годин. Біодоступність становить приблизно 40 %. Біодоступність при внутрішньом’язовому введенні інтерферону бета-1а у 3 рази вища, ніж при підшкірному введенні.
Клінічні характеристики.
Показання.
- Рецидивний множинний (розсіяний) склероз, що характеризується не менше ніж двома рецидивами протягом попередніх трьох років і відсутністю ознак його безперервного прогресуючого перебігу між рецидивами.
- Демієлінізація внаслідок активного запального процесу, що потребував внутрішньовенного введення кортикостероїдів, за винятком іншого, ніж розсіяний склероз, діагнозу, а також наявність високого ступеня ризику розвитку клінічно вираженого множинного склерозу.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до природного або рекомбінантного інтерферону бета, сироваткового альбуміну людини або до будь-яких компонентів препарату, тяжка депресія, суїцидальні тенденції, епілепсія при відсутності ефективної адекватної терапії.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Відомо, що інтерферони мають властивість знижувати активність ферментів системи цитохрому Р450. Необхідно з обережністю застосувати Бетфер 1а ПЛЮС з препаратами, що мають вузький терапевтичний індекс і кліренс яких значно залежить від цитохрому Р450, наприклад з протиепілептичними препаратами та антидепресантами.
Застосування препарату разом з кортикостероїдами або препаратами адренокортикотропного гормону (АКТГ) не вивчали, проте результати клінічних досліджень свідчать, що хворі на розсіяний склероз можуть під час рецидивів захворювання отримувати препарат у поєднанні з глюкокортикостероїдами (ГКС) або АКТГ. Несумісний з мієлосупресивними препаратами.
Особливості застосування.
Бетфер 1а ПЛЮС необхідно з обережністю застосовувати пацієнтам з депресією або депресивними розладами в анамнезі. Відомо, що при застосуванні інтерферонів можливе виникнення депресивного стану та поява суїцидальних думок, у пацієнтів з розсіяним склерозом частота цих явищ зростає. У поодиноких випадках ці стани можуть призвести до спроб самогубства. Пацієнтів слід про це попередити та наголосити на необхідності негайно звернутися до лікаря при виникненні будь-яких проявів депресії та/або суїцидальних думок. За такими хворими потрібно встановити ретельне спостереження протягом лікування і у разі необхідності проводити відповідні лікувальні заходи. У деяких випадках може виникнути необхідність припинити прийом препарату Бетфер 1а ПЛЮС.
Слід з обережністю застосовувати препарат хворим, у яких раніше спостерігалися судомні напади, і хворим, які застосовують протиепілептичні препарати. Якщо епілептичні напади вперше з’явилися під час лікування препаратом, потрібно з’ясувати їхню етіологію і призначити протисудомну терапію перед тим, як відновити лікування інтерфероном бета-1а.
Пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями, такими як ішемічна хвороба серця або стенокардія, застійна серцева недостатність або аритмія, необхідно ретельно контролювати клінічні лабораторні показники та слідкувати за перебігом захворювання під час терапії лікарським засобом Бетфер 1а ПЛЮС. Прояви грипоподібного синдрому, зумовленого застосуванням препарату, можуть призвести до стресового стану у таких хворих.
Пацієнтам з тяжкою формою ниркової або печінкової недостатності, а також пацієнтам з вираженим пригніченням кровотворення у кістковому мозку необхідно застосовувати препарат з обережністю та під ретельним наглядом лікаря.
При застосуванні інтерферону бета виникали порушення функції печінки, такі як підвищення рівня печінкових ферментів в сироватці крові, гепатит, аутоімунний гепатит, печінкова недостатність. Необхідно ретельно контролювати стан хворих щодо виникнення порушень функції печінки, особливо при сумісному застосуванні з гепатотоксичними препаратами. Можливість посилення дії при сумісному прийомі з іншими лікарськими засобами і продуктами з гепатотоксичною дією (наприклад, алкоголь) не досліджувалась.
Під час лікування препаратами інтерферону бета-1а повідомлялося про випадки нефротичного синдрому, які були наслідком різних нефропатій, включаючи колапсуючий фокальний сегментарний гломерусклероз, нефропатію з мінімальними змінами, мембранопроліферативний гломерулонефрит та мембранозну нефропатію. Ці випадки траплялися через різні проміжки часу під час лікування, навіть через кілька років після початку терапії.
Під час лікування препаратом рекомендується проведення регулярного моніторингу ранніх ознак та симптомів, таких як набряк, протеїнурія та ураження функцій нирок, особливо у пацієнтів з високим ризиком розвитку хвороби нирок. У разі розвитку нефротичного синдрому необхідно негайно розпочати відповідне лікування та розглянути доцільність припинення застосування препарату. З обережністю застосовувати пацієнтам з нирковою недостатністю, а також із тяжкою мієлосупресією.
Пацієнтам із захворюванням щитовидної залози в анамнезі рекомендується регулярно перевіряти функцію щитовидної залози, в інших випадках – за клінічними показаннями.
Існують лише поодинокі дані про безпечність та ефективність застосування препарату неамбулаторним пацієнтам з розсіяним склерозом. Не вивчали застосування препарату пацієнтам з первинно прогресуючим перебігом розсіяного склерозу, тому його не слід застосовувати для лікування таких пацієнтів.
Можуть спостерігатися серйозні реакції гіперчутливості (поодинокі, проте в гострій і тяжкій формі, такі як бронхоспазм, анафілаксія та кропив’янка).
Повідомлялося про розвиток тромботичної мікроангіопатії у вигляді тромботичної тромбоцитопенічної пурпури (ТТП) або гемолітичного уремічного синдрому (ГУС), причому деякі з цих випадків були летальними. Тому під час лікування препаратом рекомендується уважно стежити за появою ранніх симптомів цих патологій, а саме – за розвитком гіпертензії та тромбоцитопенії, а також за ураженням функції нирок. У разі розвитку ТТП або ГУС потрібно негайно розпочати їх лікування і припинити застосування препарату.
Під час застосування препарату у місці ін’єкцій може виникнути некроз. Для зниження ризику його розвитку слід кожен раз змінювати місце ін’єкції та ретельно дотримуватись правил асептики. Самостійне введення препарату хворими необхідно періодично контролювати, особливо якщо розвиваються місцеві реакції. При численних шкірних ушкодженнях застосування препарату слід припинити до їхнього загоєння. Пацієнти з поодинокими ушкодженнями можуть продовжувати лікування, якщо розмір некрозу незначний.
Хворих слід попередити про здатність інтерферону бета-1а викликати аборти. Під час лікування необхідна ретельна контрацепція.
Під час лікування рекомендується визначати кількість лейкоцитів і тромбоцитів у периферичній крові, лейкоцитарну формулу, біохімічні показники, зокрема функціональні печінкові тести на 1-му, 3-му та 6-му місяцях лікування.
При застосуванні інтерферонів виникають відхилення лабораторних показників, тому, окрім лабораторних аналізів, що проводять хворим із розсіяним склерозом, у ході лікування рекомендується контролювати кількість формених елементів крові, зокрема тромбоцитиів, визначати лейкоцитарну формулу та проводити біохімічний аналіз функції печінки, включаючи печінкові ферменти. Хворі з ознаками пригнічення кісткового мозку можуть потребувати більш ретельного дослідження крові.
При тривалому (понад 12 місяців) застосуванні препарату Бетфер 1а ПЛЮС у 4–8 % пацієнтів у сироватці крові можуть з’являтися антитіла, що знижують активність інтерферону бета-1а, а отже, зменшують клінічну ефективність препарату.
Даний лікарський засіб містить 0,15 ммоль (або 3,48 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.
Застосування у період вагітності або годування груддю. Протипоказане.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Вплив препарату Бетфер 1а ПЛЮС на швидкість реакції при керуванні автотранспортом та роботі зі складними механізмами не досліджувався. Деякі побічні реакції з боку центральної нервової системи можуть впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Починати терапію препаратом слід під ретельним спостереженням лікаря, який має досвід лікування подібних захворювань.
Дорослі. Рекомендована доза становить 30 мкг (1 мл готового розчину) 1 раз на тиждень. Препарат вводити внутрішньом’язово.
Збільшення терапевтичного ефекту у разі введення препарату у збільшених дозах (60 мкг) 1 раз на тиждень не підтверджено.
Місце внутрішньом’язового введення препарату необхідно міняти кожний тиждень.
Перед введенням препарату і протягом наступних 24 годин після його введення пацієнтам рекомендується застосовувати анальгетик-антипіретик для зниження проявів грипоподібного синдрому, зумовленого введенням препарату Бетфер 1а ПЛЮС. Ці симптоми зазвичай спостерігаються протягом перших місяців терапії.
Тривалість курсу лікування достовірно не встановлена і визначається індивідуально.
Після 2-х років лікування пацієнт повинен пройти клінічне обстеження та продовжувати курс терапії за індивідуальним призначенням лікаря.
Слід припинити терапію у разі розвитку хронічного прогресуючого розсіяного склерозу.
По можливості ін’єкції рекомендовано проводити в один і той самий час і день тижня.
Не допускається використання іншого розчинника.
Після приготування проводити перевірку зовнішнього вигляду відновленого розчину. Препарат не підлягає використанню у разі виникнення нерозчинного осаду або зміни кольору (допускається слабо-жовте забарвлення).
Після приготування відновлений розчин одразу вводять внутрішньом’язово шприцом (1 мл).
Якщо пацієнту введена не повна доза, залишки препарату необхідно знищити.
Пацієнти літнього віку. Під час клінічних досліджень не було достатньої кількості пацієнтів віком від 65 років для визначення відмінностей реакцій порівняно з молодими пацієнтами. Однак за результатами показників виведення лікарського засобу пацієнти літнього віку не потребують коригування доз.
Діти.
Ефективність і безпеку застосування дітям не вивчали, у зв’язку з цим препарат не слід призначати пацієнтам цієї вікової групи.
Передозування. Випадки передозування невідомі. У разі передозування необхідно звернутися до лікаря для спостереження і своєчасного проведення симптоматичної терапії.
Побічні реакції.
Грипоподібні симптоми: головний біль, нудота, м'язові болі, біль у суглобах, біль у спині, кінцівках, артралгії, міастенія, підвищене потовиділення, пропасниця, озноб, загальна слабкість.
З боку травної системи: запор, діарея, блювання, нудота, втрата апетиту, біль у животі, анорексія, збільшення/зменшення маси тіла, гепатит з або без жовтяниці, печінкова недостатність, аутоімунний гепатит, інтерферон-бета потенційно може спричинити серйозні ураження печінки. Механізм розвитку цієї рідкісної дисфункції, яка супроводжується клінічними проявами, поки ще не вивчена. Більшість випадків важкого ураження печінки спостерігалося протягом перших 6 місяців лікування. Специфічні чинники ризику розвитку цього стану не встановлені. У разі розвитку жовтяниці або інших клінічних проявів розладів функції печінки лікування препаратом слід припинити.
Психічні розлади: депресія, безсоння; спроби суїциду.
З боку ЦНС: головний біль, тимчасові неврологічні симптоми (такі як гіпестезія, м’язовий спазм, парестезії, труднощі з пересуванням, м’язово-скелетна скутість), які можуть бути схожі на загострення розсіяного склерозу, запаморочення, неспокій, безсоння, мігрень, порушення координації, запаморочення, відчуття тривоги, в окремих випадках – депресія, суїцидальні тенденції, деперсоналізація, судомні напади, інсомнія, емоціональна лабільність, невротичні симптоми, синкопе³, парестезії, відчуття тривожності, безсоння, психоз,, головний біль, розгубленість.
З боку серцево-судинної системи: вазодилатація, аритмії, гіпертензія, синдром підвищеної проникності капілярів при моноклональній гамопатії в анамнезі, сильне серцебиття, кардіоміопатія, застійна серцева недостатність, пальпітації, тахікардія, відчуття жару.
З боку крові (лабораторних показників): можливі нейтропенія, анемія, тромботична мікроангіопатія, включаючи тромботичну, тромбоцитопенічну пурпуру, гемолітичний уремічний синдром (характерний для класу препаратів інтерферону бета, див. розділ «Особливості застосвування»), панцитопенія, тромбоемболічні ускладнення. Підвищене утворення аутоантитіл, збільшення рівня калію, азоту сечовини в крові, зниження гематокриту, кількості лімфоцитів, лейкоцитів, нейтрофілів у крові. Збільшення рівня білірубіну крові, гіпоглікемія. Можливі реакції гіперчутливості, зміни показників лабораторних досліджень (лейкопенія, лімфопенія, тромбоцитопенія, підвищення АсАТ, АлАТ, γ-глутамілтрансферази і ЛФ). Ці зміни зазвичай виражені незначно, мають зворотний та безсимптомний характер.
З боку органів зору: ретинальні судинні порушення (наприклад ретинопатія, «ватні» плями на сітківці та обструкція ретинальной артерії або вени), порушення зору, кон'юнктивіт.
Місцеві та шкірні реакції: свербіж, висипання, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема і шкірні реакції, схожі на поліморфну ексудативну еритему, синдром Стівенса Джонсона, запалення у місці ін'єкції, абсцес у місці ін’єкції, запалення підшкірно-жирової тканини у місці ін’єкції, порушення пігментації шкіри або гіперемія шкіри, атрофія шкіри у місці ін’єкції, еритематозне або макулопапульозне висипання, гіперемія шкіри, пухирчасті висипання, алопеція, блідість шкіри, загосрення псоріазу.
М’язово-скелетні розлади та розлади з боку сполучної тканини: міалгія, артралгія, лікарський червоний вовчак, м’язові судоми, біль у шиї та спині, больові відчуття у кінцівках, ригідність м’язів, біль у м’язах, артрити.
Реакції у місці ін’єкції: запалення у місці введення, почервоніння, припухлість, затвердіння, блідість шкіри, болючість, грипоподібні симптоми, біль/ еритема/синець у місці ін’єкції, слабкість, озноб, лихоманка, відчуття печіння у місці введення, абсцес у місці ін’єкції, підвищене потовиділення, запалення підшкірних жирових тканин у місці ін’єкції, кровоточивість у місці ін’єкції, дуже рідко – некроз у місці ін’єкцій, який, як правило, не потребує відміни препарату та додаткового лікування.
Системні прояви: анафілактичні реакції, медикаментозний червоний вовчак, інфекції, синдром Стівенса Джонсона.
Ефекти, характерні для класу препаратів інтерферону бета
При застосуванні інтерферонів може спостерігатися анорексія, запаморочення, розвиток тривожного стану, аритмія, вазодилатація та сильне серцебиття.
Під час лікування інтерфероном бета може спостерігатися зростання утворення аутоантитіл.
З боку дихальної системи: задишка, легенева артеріальна гіпертензія (характерна для класу препаратів інтерферону бета, див. нижче про легеневу артеріальну гіпертензію, інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель, диспное, біль у грудях, бронхоспазм, ринорея.
З боку сечостатевої системи: нефротичний синдром, гемолітичний уремічний синдром, нефротичний склероз, гломерулосклероз, менорагії, метрорагії, затримка/нетримання сечі, протеїнурія, імперативні позиви до сечовипускання, дисменорея, імпотенція, периферичні набряки.
Розлади з боку репродуктивної системи та молочних залоз: менорагії, метрорагії, дисменорея, імпотенція.
З боку органів слуху: біль у вухах, синусит.
Ендокринні порушення: можуть спостерігатися порушення функцій щитовидної залози (гіпотиреоз або гіпертиреоз).
Гепатобіліарні розлади:
безсимптомне зростання рівня трансаміназ; тяжке зростання рівня трансаміназ; гепатит з жовтяницею або без; печінкова недостатність (див. розділ «Особливості застосування»), аутоімунний гепатит.
Інші порушення: рідко спостерігається алопеція
Легенева артеріальна гіпертензія
При застосуванні препаратів інтерферону бета повідомлялося про випадки легеневої артеріальної гіпертензії. Такі випадки траплялися через різні проміжки часу, навіть через кілька років від початку лікування.
Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливими. Це дає змогу постійно вести моніторинг співвідношення користь/ризик лікарського засобу. Медичним працівникам рекомендується повідомляти про будь-які можливі побічні реакції за допомогою національної системи звітності.
Звітування про підозрювані небажані реакції
Звітування про підозрювані небажані реакції після реєстрації лікарських засобів має важливе значення. Це забезпечує постійний моніторинг співвідношення користь/ризик застосування лікарського засобу. Спеціалістів сфери охорони здоров’я просять звітувати про будь-які підозрювані небажані реакції через Національну систему звітності (Автоматизована інформаційна система з фармаконагляду).
Термін придатності.
2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії світла при температурі від 2 °С до 8 °С.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Несумісність
Препарат несумісний з мієлосупресивними препаратами.
Упаковка. По 30 мкг (6 000 000 МО) препарату у флаконі в комплекті з розчинником: вода для ін’єкцій по 1 мл в ампулі. По 1 або по 4 комплекти у блістері у пачці з картону.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. ТОВ «ФЗ «СТАДА».
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження його діяльності.
Україна, 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Київська, 37.