АЛПРАЗОЛАМ ГРІНДЕКС

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

АЛПРАЗОЛАМ ГРІНДЕКС

(ALPRAZOLAM GRINDEKS)

 

Склад:

діюча речовина: алпразолам (alprazolam);

1 таблетка містить 0,25 мг або 0,5 мг, або 1 мг алпразоламу;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна тип 101 (E 460); крохмаль кукурудзяний, прежелатинізований; суміш докузату натрію та бензоату натрію (85/15)  яка містить: докузат натрію та бензоат натрію (Е 211); магнію стеарат (E 572); кремнію діоксид колоїдний безводний (E 551); заліза оксид червоний (E 172) (лише таблетки по 0,5 мг); індигокармін (E 132) (лише таблетки по 1 мг); етанол (96 %); вода очищена.

 

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 0,25 мг

Таблетки білого або майже білого кольору овальної форми з рискою з одного боку та тисненням «0,25» з іншого боку. Розміри таблетки: довжина 10 мм і ширина 5 мм. Таблетку можна поділити на дві рівні половини.

таблетки по 0,5 мг

Таблетки від світло-рожевого до рожевого кольору овальної форми з рискою з одного боку та тисненням «0,5» з іншого боку. Розміри таблетки: довжина 10 мм і ширина 5 мм. Таблетку можна поділити на дві рівні половини.

таблетки по 1 мг

Таблетки від світло-синього до синього кольору овальної форми з  рискою з одного боку та тисненням «1» з іншого боку. Розміри таблетки: довжина 10 мм і ширина 5 мм.Таблетку можна поділити на дві рівні половини.

 

Фармакотерапевтична група. Анксіолітики. Похідні бензодіазепіну. Код АТХ N05В А12.

 

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Алпразолам — це психотропна речовина з класу 1,4-триазолобензодіазепінів, яка з високою афінністю зв’язується зі специфічними бензодіазепіновими рецепторами в центральній нервовій системі  (ЦНС). Алпразолам посилює інгібіторний ефект ГАМК-ергічної передачі на різні нейронні вузли. У результаті спостерігається пригнічення напруження, збудження та тривожності, а також седативний та снодійний ефекти. Крім того, алпразолам демонструє міорелаксантні та протисудомні властивості.

Фармакокінетика

Після перорального введення пікові концентрації у плазмі крові досягаються приблизно через 1,7 години. Після одноразового перорального прийому дози 0,5 мг середня максимальна концентрація становила 7,1 нг/мл. Існує лінійна залежність між дозою та концентрацією у плазмі крові. Всмоктується щонайменше 80 % пероральної дози. Близько 70 % абсорбованої дози зв'язується з білками плазми крові.

 

Алпразолам екстенсивно метаболізується у печінці, переважно до гідроксильованих метаболітів, але близько 20 % дози виводиться у вигляді незміненого алпразоламу.

Елімінація відбувається переважно через нирки; 80 % дози виводиться з сечею і лише 7 % - з фекаліями. Середній період напіввиведення становить 10-12 годин.

 

Клінічні характеристики

Показання

Короткострокове симптоматичне лікування тривожності в дорослих пацієнтів. Лікарський засіб показаний лише тоді, коли розлад є тяжким, інвалідизує або піддає людину сильному дистресу.

Протипоказання

Підвищена індивідуальна чутливість до алпразоламу та до інших бензодіазепінів або до будь-якого з компонентів допоміжних речовин лікарського засобу, міастенія (myasthenia gravis), важка печінкова недостатність, синдром апное сну, важка дихальна недостатність.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Опіоїди

Одночасне застосування седативних засобів, таких як бензодіазепіни, або споріднені лікарських засобів, таких як алпразолам, з опіоїдами збільшує ризик седації, пригнічення дихання, коми та летального наслідку через адитивний пригнічувальний ефект на ЦНС. Дозування та тривалість одночасного застосування слід обмежити (див. розділ «Особливості застосування»). Одночасне застосування з алкоголем не рекомендується. Алпразолам слід використовувати з обережністю у поєднанні з депресантами ЦНС.

Посилення центрального депресивного ефекту може виникнути у разі одночасного застосування з антипсихотичними засобами (нейролептиками), снодійними, анксіолітиками / седативними засобами, антидепресантами, наркотичними аналгетиками, протиепілептичними лікарськими засобами, анестетиками та седативними антигістамінними лікарськими засобами. У разі прийому наркотичних аналгетиків також може спостерігатися посилення ейфорії, що призводить до посилення психічної залежності.

Інгібітори CYP3A4

Сполуки, які пригнічують певні печінкові ферменти (зокрема цитохром Р450 3А4), можуть підвищувати концентрацію алпразоламу та посилювати його активність. Дані клінічних досліджень з алпразоламом, досліджень in vitro з алпразоламом та клінічних досліджень з препаратами, що метаболізуються подібно до алпразоламу, свідчать про різний ступінь взаємодії та можливу взаємодію з алпразоламом для ряду лікарських засобів. На підставі ступеня взаємодії і типу наявних даних є такі рекомендації:

-  не рекомендується одночасне застосування алпразоламу з кетоконазолом, ітраконазолом або іншими протигрибковими препаратами азольного ряду;

-  одночасне застосування нефазодону або флувоксаміну збільшує AUC алпразоламу приблизно в 2 рази. Рекомендується зменшити дозу та приділяти особливу увагу при одночасному застосуванні алпразоламу з нефазодоном, флувоксаміном та циметидином;

-  рекомендується дотримуватися обережності при одночасному прийомі лікарського засобу з флуоксетином, пропоксифеном, оральними контрацептивами, сертраліном, дилтіаземом або макролідами, такими як еритроміцин, кларитроміцин і тролеандоміцин.

Індуктори CYP3A4

Оскільки алпразолам метаболізується CYP3A4, індуктори цього ферменту можуть підвищити метаболізм алпразоламу.

Взаємодія інгібіторів протеази вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ) (наприклад, ритонавіру) та алпразоламу складна і залежить від часу. Короткочасне застосування низьких доз ритонавіру призводить до значного зниження кліренсу алпразоламу, подовження його періоду напіввиведення і посилення клінічних ефектів. Однак при тривалій терапії ритонавіром внаслідок індукції ферменту CYP3A відбувається компенсація цього інгібування. У зв’язку з цим слід коригувати дозування або припинити застосування алпразоламу.

Теофілін

Пацієнти, які одночасно застосовують алпразолам і теофілін, мають значно нижчі концентрації алпразоламу у плазмі крові, ніж пацієнти, які отримують тільки алпразолам, що, імовірно, пов’язано з індукованим метаболізмом. Клінічна значущість цієї взаємодії не встановлена.

Як видається, карбамазепін індукує метаболізм алпразоламу, що призводить до зниження його ефекту. Клінічна значущість цієї взаємодії не встановлена. Подібних ефектів можна очікувати при одночасному застосуванні з рифампіцином або препаратами звіробою.

Вплив алпразоламу на фармакокінетику інших лікарських засобів

Дигоксин

Повідомлялося про підвищення рівня дигоксину у плазмі крові при одночасному застосуванні з алпразоламом, особливо в осіб літнього віку (> 65 років). Тому пацієнти, які одночасно приймають алпразолам і дигоксин, повинні перебувати під ретельним наглядом для виявлення ознак і симптомів токсичності дигоксину.

Міореклаксанти

Пацієнт повинен бути готовий до посилення міорелаксуючого ефекту (ризик падінь) при застосуванні алпразоламу під час терапії міорелаксантами, особливо на початку лікування.

Концентрація іміпраміну та його метаболіту десметиліміпраміну у плазмі крові може підвищуватися на 30 % при одночасному застосуванні з алпразоламом через інгібування метаболізму.

Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику алпразоламу

Слід уникати таких комбінацій

Декстропропоксифен може інгібувати метаболізм / зменшувати кліренс алпразоламу, що призводить до підвищення концентрації алпразоламу у плазмі крові і, таким чином, до посилення дії алпразоламу. Слід уникати одночасного лікування декстропропоксифеном.

Нефазодон інгібує опосередковане CYP3A4 окиснення алпразоламу, що призводить до подвоєння концентрації алпразоламу у плазмі крові та ризику посилення впливу на ЦНС. Тому при комбінованому застосуванні рекомендується зменшити дозу алпразоламу до половини дози.

Взаємодії, які слід враховувати, що можуть потребувати корекції дози

Протизаплідні засоби: протизаплідні таблетки можуть інгібувати метаболізм бензодіазепінів, зокрема окислення алпразоламу, що може призвести до підвищення його концентрації у плазмі крові та посилення ефекту алпразоламу.

Омепразол: може інгібувати метаболізм алпразоламу, що призводить до підвищення його концентрації у плазмі крові та посилення дії алпразоламу.

 

Особливості застосування

Тривалість лікування

Тривалість лікування повинна бути якомога коротша, але не більше ніж 2–4 тижні (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Без повторної оцінки ситуації не слід збільшувати період лікування.

На початку лікування може бути корисним проінформувати пацієнта, що воно буде обмеженим у часі, а також пояснити, як буде поступово знижуватися доза. У разі застосування бензодіазепінів з короткою тривалістю дії явища абстиненції можуть проявитися в інтервалі терапевтичних доз, особливо при високих терапевтичних дозах. При застосуванні бензодіазепінів тривалої дії важливо застерегти від переходу до бензодіазепінів короткої дії, оскільки можуть розвинутися симптоми відміни.

Ниркова і печінкова недостатність. Обережно застосовувати пацієнтам з порушеннями функції нирок або при легкій чи помірній печінковій недостатності.

Депресія / суїцидальні думки

Бензодіазепіни і засоби бензодіазепінового ряду не слід призначати самостійно для лікування депресії, оскільки вони можуть спровокувати або збільшити ризик самогубства. Тому алпразолам слід приймати з обережністю і застосовувати обмежено пацієнтам з ознаками і симптомами депресивного розладу або з суїцидальними настроями.

Призначення лікарського засобу пацієнтам з тяжкою депресією або суїцидальними думками слід робити з дотриманням відповідних запобіжних заходів, а також контролюючи необхідну кількість  таблеток для відповідного лікування.

Діти. Безпека та ефективність алпразоламу не була встановлена у дітей до 18 років; тому не рекомендується застосовувати алпразолам цій категорії пацієнтів.

Пацієнти літнього віку. Бензодіазепіни слід застосовувати з обережністю пацієнтам літнього віку, оскільки існує ризик седації та/або слабкості опорно-рухового апарату, що може призвести до раптових падінь, часто з серйозними наслідками для цієї групи населення.

Рекомендується дотримуватися загального принципу застосування низької ефективної дози для пацієнтів літнього віку або ослаблених пацієнтів, щоб запобігти розвитку атаксії або надмірного седативного ефекту (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Дихальна недостатність

Більш низька доза також рекомендується для пацієнтів із хронічною дихальною недостатністю через ризик пригнічення дихання.

Алкоголь

Бензодіазепіни слід застосовувати з особливою обережністю пацієнтам, які зловживають спиртними напоями або наркотиками (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Ризик при одночасному застосуванні опіоїдів. Одночасне застосування алпразоламу та опіоїдів може призвести до седації, пригнічення дихання, коми та летального наслідку. Через ці ризики супутнє призначення седативних препаратів, таких як бензодіазепіни або споріднені препарати, наприклад алпразолам, з опіоїдами має відбуватися у пацієнтів, у яких альтернативні варіанти лікування неможливі.

Якщо прийнято рішення про призначення алпразоламу одночасно з опіоїдами, слід використовувати найнижчу ефективну дозу, а тривалість лікування має бути якомога коротшою.

Слід уважно спостерігати за пацієнтами щодо ознак та симптомів пригнічення дихання та седації. У зв’язку з цим настійно рекомендується інформувати пацієнтів та їх оточення, щоб вони знали про ці симптоми (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Залежність. Використання бензодіазепінів може призвести до розвитку фізичної та психічної залежності від цих засобів. Ризик залежності зростає зі збільшенням дози і тривалості лікування; ризик також вищий у пацієнтів, які зловживають алкоголем та наркотиками. Ризик розвитку залежності може виникнути також від застосування препарату у терапевтичних дозах та/або у пацієнтів з індивідуальним фактором ризику. Існує підвищений ризик залежності під час комбінованого застосування декількох засобів бензодіазепінового ряду незалежно від анксіолітичної або гіпнотичної індикації. Також є повідомлення про випадки зловживання.

Повідомлялося про випадки летального наслідку від передозування при зловживанні алпразоламом разом з іншими депресантами центральної нервової системи (ЦНС), включаючи опіоїди, інші бензодіазепіни та алкоголь. Ці ризики слід враховувати при призначенні або відпуску алпразоламу. Для зменшення цих ризиків слід застосовувати найменшу необхідну кількість препарату, а пацієнтів слід проконсультувати щодо належного зберігання та утилізації невикористаного препарату.

Симптоми відміни: після розвитку фізичної залежності різке припинення лікування буде супроводжуватися симптомами відміни. Прояви можуть бути у вигляді головного болю, болю у м’язах, тривожності, напруженості, занепокоєння, сплутаності свідомості, дратівливості та безсоння. У тяжких випадках можуть виникнути такі симптоми: дереалізація, деперсоналізація, гіперакузія, оніміння та поколювання у кінцівках, підвищена чутливість до світла, шуму та фізичного контакту, галюцинації або епілептичні напади.

Під час припинення лікування алпразоламом дозування необхідно поступово зменшувати.

Рецидив безсоння та занепокоєння.

Рецидив безсоння та занепокоєння може з’явитися під час відміни лікування алпразоламом. Це може супроводжуватися іншими реакціями, включаючи зміни настрою, легку дисфорію, тривожність, порушення сну, спазми живота та м’язів, блювання, пітливість, тремор та занепокоєння. Оскільки ризик явища абстиненції / відміни більш можливий після різкого припинення лікування, рекомендується поступово зменшувати дозування, щоб уникнути симптомів відміни.

Амнезія. Бензодіазепіни можуть спричинити антероградну амнезію. Найчастіше це відбувається через кілька годин після прийому препарату і для зниження цього ризику пацієнтам необхідний безперервний сон протягом 7-8 годин (див. розділ «Побічні реакції»).

Психічні та парадоксальні реакції. При виникненні неспокою, збудження, дратівливості, агресивності, марення, нічних кошмарів, галюцинацій, психозів, неадекватної поведінки та інших несприятливих поведінкових ефектів, які з’являються при застосуванні бензодіазепінів, прийом лікарського засобу необхідно припинити. Такі прояви найчастіше виникають у дітей і пацієнтів літнього віку.

Толерантність. Неефективність бензодіазепінів може розвинутися після багаторазового застосування протягом декількох тижнів.

Епізоди гіпоманії та манії були зареєстровані у зв’язку з застосуванням алпразоламу пацієнтами з депресією.

Бензодіазепіни не рекомендується застосовувати для первинного лікування психозів.

Допоміжні речовини

Лактоза

Пацієнтам з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, лактазною недостатністю Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози не треба застосовувати цей лікарський засіб.

Натрій

1 таблетка цього лікарського засобу містить менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг), тобто можна вважати, що він практично не містить натрію.

Натрію бензоат

Цей лікарський засіб містить 0,12 мг натрію в одній таблетці.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність. Дані про тератогенність бензодіазепінів, а також їх вплив на постнатальний розвиток та поведінку дитини при їх застосуванні суперечливі. Дані, засновані на результатах досліджень, показують, що застосування алпразоламу у I триместрі вагітності не впливає на збільшення ризику розвитку основних вад у дитини. Тим не менше, деякі ранні епідеміологічні дослідження «випадок-контроль» виявили двократне збільшення ризику оральних щілин.

Лікування бензодіазепінами у високих дозах протягом II та/або III триместру вагітності показало зниження активних рухів плода та порушення серцевого ритму плода. У разі застосування препарату у III триместрі вагітності, навіть при низькому дозуванні, може виявитися синдром гіпотонічності немовлят, який проявляється аксіальною гіпотонією і проблемами смоктання, які призводять до зниження маси тіла дитини. Ці ознаки є зворотними, але вони можуть тривати від 1 до 3-х тижнів відповідно до періоду напіввиведення препарату. При застосуванні високих доз можливе пригнічення дихання або апное, гіпотермія у новонароджених немовлят. Крім того, у новонароджених симптоми відміни з гіперзбудливістю, ажитацією і тремором можуть спостерігатися через декілька днів після народження, навіть якщо не спостерігається синдром гіпотонічності немовлят. Поява симптомів відміни після народження залежить від періоду напіввиведення речовини.

Лікарський засіб не слід використовувати у період вагітності, якщо клінічний стан жінки не потребує лікування. Якщо алпразолам застосовувати у період вагітності або пацієнтка вагітніє, приймаючи алпразолам, їй слід повідомити про потенційну небезпеку для плода.

Якщо лікування алпразоламом є необхідним у III триместрі вагітності, слід уникати високих доз та контролювати синдром відміни та/або синдром гіпотонічності у новонароджених.

Годування груддю. Алпразолам проникає у грудне молоко в незначній кількості. Тим не менше, застосування лікарського засобу не рекомендується у період годування груддю.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Седація, амнезія, порушення концентрації уваги та порушення функції м’язів можуть негативно впливати на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами. У разі недостатньої тривалості сну ймовірність погіршення пильності може бути підвищена. Ці ефекти посилюються під впливом алкоголю (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Пацієнтів слід застерегти від керування автотранспортом або іншими механізмами під час прийому препарату.

 

Спосіб застосування та дози

Дозу та тривалість застосування слід підбирати відповідно до індивідуальної реакції, показань та тяжкості захворювання.

Тривалість лікування

Алпразолам Гріндекс слід застосовувати у найнижчій можливій ефективній дозі, протягом найкоротшого можливого часу і максимально 2–4 тижні, включно з періодом поступового зниження дози. Необхідність продовження лікування слід часто переглядати. Довготривале лікування не рекомендується. Ризик розвитку залежності може зростати зі збільшенням дози та тривалості лікування (див. розділ «Особливості застосування»).

Зазвичай слід починати з дози від 0,5 мг до 1 мг на добу в розділених дозах, з підвищенням (не більше ніж на 1 мг кожні 3-4 дні), до рівня оптимального контролю, як правило, 3-4 мг на добу.

Дозу необхідно поступово зменшувати, щоб уникнути симптомів відміни.

Пацієнти літнього віку

Пацієнтам літнього віку або ослабленим пацієнтам спочатку слід застосовувати 0,25 мг двічі на добу з поступовим збільшенням дози за необхідності та за умови забезпечення переносимості.

Спосіб застосування

Алпразолам Гріндекс призначений для перорального застосування.

Лікування слід розпочинати з найнижчої рекомендованої дози. Максимальну дозу не слід перевищувати.

Початкові дози можна приймати перед сном, щоб мінімізувати денну млявість. Якщо при застосуванні початкової дози виникають побічні ефекти, дозу слід зменшити.

 

Діти

Безпека та ефективність алпразоламу у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені.

Тому не рекомендується застосовувати алпразолам дітям і підліткам віком до 18 років.

 

Передозування

Симптоми

Передозування алпразоламом не повинно становити загрози для життя, якщо не поєднувати його з іншими депресантами ЦНС, такими як опіоїди, інші бензодіазепіни та алкоголь.

У такому випадку слід мати на увазі, що пацієнт приймав декілька лікарських засобів (комбінована інтоксикація психоактивними речовинами). Передозування бензодіазепінів зазвичай проявляється різними ступенями депресії ЦНС, починаючи від сонливості до коми. У легких випадках симптоми включають: сонливість, сплутаність свідомості та летаргію, у більш серйозних випадках симптоми можуть включати атаксію, гіпотонію, гіпотензію, пригнічення дихання, рідше — кому і дуже рідко — летальний результат.

 

Токсичність

Рівні алпразоламу в крові, зареєстровані у випадках летальних отруєнь, надзвичайно різняться. Токсичні концентрації алпразоламу у плазмі крові коливаються у межах

0,1–0,4 мкг/мл, тоді як у деяких випадках повідомлялося, що посмертна концентрація алпразоламу в крові становила в діапазоні 2,1–2,3 мкг/мл.

Лікування

Основним методом лікування гострого передозування алпразоламу є підтримувальна терапія, яка може складатися із забезпечення належної прохідності дихальних шляхів, контролю функцій дихання та кровообігу. Слід забезпечити внутрішньовенний (в/в) доступ для введення розчинів.

Пацієнтам з легкими ознаками інтоксикації, які все ще перебувають у свідомості, слід дати можливість проспатися під наглядом лікаря. Якщо пацієнт притомний, можна дати активоване вугілля протягом однієї години після прийому лікарського засобу, щоб зменшити всмоктування, але при цьому слід враховувати співвідношення користь / ризик (через ризик аспірації).

Форсований діурез або гемодіаліз не є ефективними.

У тяжких випадках флумазеніл (специфічний антагоніст бензодіазепіну) можна застосовувати як доповнення до лікування дихальних функцій, пов’язаних з передозуванням. Флумазеніл може підвищувати ризик розвитку конвульсій.

 

Побічні реакції

Небажані явища, якщо вони виникають, як правило, спостерігаються на початку терапії і зазвичай зникають при продовженні прийому препарату або зменшенні дозування.

Для вираження частоти побічних реакцій використовуються такі категорії:

Наступні небажані ефекти спостерігалися під час лікування алпразоламом з наступними частотами: дуже часто (> 1/10); часто (> 1/100, < 1/10); нечасто (> 1/1000, < 1/100); рідко                         (> 1/10000, < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (частота не може бути оцінена за наявними даними).

 

Дуже часто (≥1/10)	Часто (від ≥ 1/100 до < 1/10)	Нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100)	Рідко (≥1/10000 до <1/1000)	Дуже рідко (<1/ 10 000)	Частота невідома (неможливо оцінити з наявних даних)
З боку ендокринної системи
					Гіперпролактинемія*
З боку обміну речовин і метаболізму
	Зниження апетиту
З боку психіки
Депресія	Стан сплутаності свідомості, дезорієнта-ція, зменшення лібідо, тривожність, безсоння, нервозність, підвищення лібідо*	Манія* (див. розділ  Особливості застосування), галюцинації*, гнів*, ажитація*, лікарська залежність			Гіпоманія*, агресія*, ворожість*, неадекватне мислення*, психомоторна гіперактивність*, зловживання лікарським засобом*
З боку нервової системи
Седація, сонливість, атаксія, погіршення пам’яті, дизартрія, запаморочен-ня, головний біль	Розлади балансу, порушення координації, порушення уваги, гіперсомнія, млявість, тремор	Амнезія			Дисбаланс вегетативної нервової системи*, дистонія*
З боку органів зору
	Нечіткість зору
Шлунково-кишкові розлади
Запор, сухість у роті	Нудота	Блювання			Шлунково-кишкові розлади*
З боку гепатобіліарної системи
					Гепатит*, порушення функції печінки*, жовтяниця*
З боку шкіри та підшкірної клітковини
	Дерматит*				Ангіоневротичний набряк*, світлочутливість*
З боку кістково-м’язових та сполучних тканин
		М’язова слабкість
З боку нирок та сечовивідних шляхів
		Нетримання сечі*			Затримка сечі*
З боку репродуктивної системи та молочних залоз
	Статева дисфункція*	Нерегулярна менструація*
Загальні порушення
Підвищена втомлюва- ність, дратівливість		Синдром відміни*			Периферичний набряк*
Розлади, виявлені за результатами обстеження
	Збільшення або зменшення маси тіла				Підвищення внутрішньоочного тиску*

* Побічні реакції, виявлені у післяреєстраційний період

Симптоми відміни

Симптоми відміни виникають після різкого зниження дозування або різкого припинення застосування бензодіазепінів, включаючи алпразолам. Вони можуть варіюватися від легкої дисфорії і безсоння до основного синдрому, який може включати абдомінальні і м’язові судоми, блювання, пітливість, тремор і конвульсії. Крім того, напади абстиненції виникають під час швидкого зниження або різкого припинення застосування лікарського засобу.

Амнезія

Антероградна амнезія може виникнути при застосуванні терапевтичних доз, але ризик зростає при більш високих дозах. Амнезійні ефекти можуть бути пов’язані з неадекватною поведінкою.

Депресія

Наявну депресію можна викрити під час застосування бензодіазепінів (див. розділ «Особливості застосування»).

 

Психічні та парадоксальні реакції

Реакції, такі як неспокій, збудження, дратівливість, агресивність, марення, нічні жахи, галюцинації, психози, неадекватна поведінка та інші несприятливі поведінкові ефекти, як відомо, відбуваються при застосуванні бензодіазепінів або бензодіазепіноподібних засобів. Ці побічні ефекти можуть бути досить серйозними. Вони частіше виникають у дітей і пацієнтів літнього віку.

Залежність. Застосування (навіть у терапевтичних дозах) може призвести до розвитку фізичної залежності, припинення терапії може призвести до синдрому відміни (див. розділ «Особливості застосування»). Психічна залежність також імовірна. Повідомляли про випадки зловживання бензодіазепінами.

Повідомлення про побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь / ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

 

Термін придатності

0,25 мг - 18 місяців.

0,5 мг  - 2 роки.

1 мг - 2 роки.

 

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 °C. Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 1, 2, 3, 5, 6 або 10 блістерів  у картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник

АТ «Гріндекс».

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Вул. Крустпілс, 53, Рига, LV-1057, Латвія.

Тел./факс: +371 67083205 / +371 67083505

Ел. пошта: grindeks@grindeks.com

 

Заявник

АТ «Гріндекс».

 

Місцезнаходження заявника

Вул. Крустпілс, 53, Рига, LV-1057, Латвія.

Тел./факс: +371 67083205 / +371 67083505

Електронна пошта: grindeks@grindeks.com