БІВОНЕБ

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

БІВОНЕБ

(BIVONEB)

 

Склад:

діюча речовина: небіволол (nebivolol);

1 таблетка містить небівололу (у вигляді небівололу гідрохлориду) 5 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, натрію кроскармелоза, гіпромелоза, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, полісорбат 80.

 

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі двоопуклі таблетки від білого до майже білого кольору з хрестоподібною насічкою з однієї сторони та написом «H» з іншої.

 

Фармакотерапевтична група. Селективні блокатори β-адренорецепторів.

Код АТХ С07А В12.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Небіволол – це рацемат, який складається з двох енантіомерів: SRRR-небівололу (D-небіволол) та RSSS-небівололу (L-небіволол), у зв’язку з чим поєднує дві фармакологічні властивості:

-          він є конкурентним та селективним антагоністом бета-рецепторів: цей ефект пояснюється SRRR-енантіомером (d-енантіомером);

-          він має м’які вазодилатуючі властивості внаслідок взаємодії з L-аргініном/оксидом азоту.

Одноразові та повторні дози небівололу знижують частоту серцевих скорочень та артеріальний тиск у стані спокою і при навантаженні як в осіб з нормальним артеріальним тиском, так і в осіб з артеріальною гіпертензію. Антигіпертензивний ефект зберігається при довготривалому лікуванні.

У терапевтичних дозах альфа-адренергічний антагонізм не спостерігається.

Під час короткочасного або тривалого лікування небівололом у пацієнтів з артеріальною гіпертензією знижується системний судинний опір. Незважаючи на зниження частоти серцевих скорочень, зменшення серцевого викиду у стані спокою та при навантаженні обмежене через збільшення ударного об’єму. Клінічне значення цієї гемодинамічної різниці порівняно з іншими блокаторами бета-адренорецепторів ще недостатньо вивчене.

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією небіволол підвищує реакцію судин на ацетилхолін (ACh), опосередковану монооксидом азоту; у пацієнтів із дисфункцією ендотелію ця реакція знижена.

В плацебо-контрольованому дослідженні летальності-захворюваності за участю 2128 пацієнтів віком ≥ 70 років (середній вік 75,2 років) зі стабільною хронічною серцевою недостатністю зі зниженням фракції викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) чи без нього (середній показник ФВЛШ

36 ±12,3 % із таким розподілом: ФВЛШ менше 35 % у 56 % пацієнтів, ФВЛШ 35–45 % у 25 % пацієнтів, ФВЛШ вище 45 % у 19 % пацієнтів), яке тривало у середньому 20 місяців, небіволол як основний лікарський засіб у складі стандартної терапії суттєво продовжував час до настання смерті чи госпіталізації через серцево-судинну патологію (кінцева точка первинної ефективності) зі зниженням відносного ризику на 14 % (абсолютне зменшення – 4,2 %). Це зменшення ризику розвивалося через 6 місяців лікування  та залишалось таким протягом періоду лікування (середня тривалість – 18 місяців). Вплив небівололу не залежав від віку, статі чи показника фракції викиду лівого шлуночка у учасників дослідження. Користь стосовно попередження усіх причин смертності у порівнянні з плацебо не досягла статистичної значущості (абсолютне зменшення – 2,3 %).

У пацієнтів, які лікувалися небівололом, спостерігалося зниження частоти випадків раптової смерті (4,1 % порівняно з 6,6 %, відносне зниження на 38 %).

Експерименти in vitro та in vivo на тваринах показали, що небіволол не має власної симпатоміметичної активності.

Також експерименти in vitro та in vivo на тваринах показали, що небіволол у фармакологічних дозах не має стабілізуючого впливу на мембрани.

У здорових добровольців небіволол суттєво не впливає на переносимість максимального навантаження або на витривалість.

Згідно доступних доклінічних та клінічних даних, небіволол не має негативного впливу на еректильну функцію у хворих з гіпертонічною хворобою.

Фармакокінетика.

Після перорального прийому відбувається швидке всмоктування обох енантіомерів небівололу. На всмоктування небівололу їжа не впливає, тому його можна приймати незалежно від вживання їжі.

Небіволол повністю метаболізується, частково з утворенням активних гідроксиметаболітів. Метаболізм небівололу відбувається шляхом ациклічного або ароматичного гідроксилювання, N-деалкілування та глюкуронування; крім того, утворюються глюкуроніди гідроксиметаболітів. Метаболізм небівололу шляхом гідроксилювання піддається генетичному окиснювальному поліморфізму, що залежить від CYP2D6. Біодоступність перорально застосованого небівололу становить 12 % у осіб зі швидким метаболізмом та є майже повною в осіб з повільним метаболізмом. При досягненні стійкого стану та при однаковій дозі максимальна концентрація у плазмі крові незміненого небівололу в осіб з повільним метаболізмом приблизно у 23 рази вища, ніж в осіб зі швидким метаболізмом. Якщо враховувати суму незмінного лікарського засобу та його активних метаболітів, то різниця максимальної концентрації в плазмі крові складає від 1,3 до 1,4 раза. З огляду на відмінності у ступенях метаболізму, дозу лікарського засобу слід завжди корегувати залежно від індивідуальних потреб пацієнта. Тому особам з повільним метаболізмом можуть бути потрібні нижчі дози.

У пацієнтів зі швидким метаболізмом період напіввиведення енантіомерів небівололу становить у середньому 10 годин. У пацієнтів з повільним метаболізмом це значення у 3–5 разів вище. У осіб зі швидким метаболізмом концентрація RSSS-енантіомера дещо вища, ніж концентрація SRRR-енантіомера. У осіб із повільним метаболізмом ця різниця більша. В осіб зі швидким метаболізмом значення періоду напіввиведення гідроксиметаболітів обох енантіомерів становлять у середньому 24 години, а в осіб з повільним метаболізмом ці значення приблизно у 2 рази більші.

Стійкий рівень у плазмі крові у більшості пацієнтів зі швидким метаболізмом досягається протягом 24 годин для небівололу та протягом декількох днів для гідроксиметаболітів.

Концентрація у плазмі крові, яка становить від 1 до 30 мг небівололу, пропорційна дозі. Вік людини на фармакокінетику небівололу не впливає.

У плазмі крові обидва енантіомери зв’язані переважно з альбуміном. Зв’язування з білками плазми крові для SRRR-небівололу становить 98,1 %, а для RSSS-небівололу – 97,9 %.

Через тиждень після застосування 38 % дози виводиться зі сечею і 48 % – з калом. Виведення незміненого небівололу нирками становить менше 0,5 % від дози.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Артеріальна гіпертензія

Лікування есенціальної артеріальної гіпертензії.

Хронічна серцева недостатність (ХСН)

Лікування хронічної серцевої недостатності легкого ступеня та помірного ступеня тяжкості як доповнення до стандартних методів лікування хворих віком від 70 років.

 

Протипоказання.

–   Підвищена чутливість до діючої речовини або до інших компонентів лікарського засобу;

–  печінкова недостатність або обмеження функції печінки;

– гостра серцева недостатність, кардіогенний шок або епізоди декомпенсації серцевої недостатності, що вимагають внутрішньовенного введення діючих речовин із позитивним інотропним ефектом.

Крім того, як і інші бета-блокатори, препарат протипоказаний при таких захворюваннях:

– синдром слабкості синусового вузла, у тому числі синоаурикулярна блокада;

– атріовентрикулярна блокада (АВ˗блокада) ІІ-ІІІ ступеня (без штучного водія ритму);

– бронхоспазм та бронхіальна астма в анамнезі;

– нелікована феохромоцитома;

– метаболічний ацидоз;

– брадикардія (до початку лікування частота серцевих скорочень – менше 60 ударів/хв);

– артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск – менше 90 мм рт. ст.);

– тяжкі порушення периферичного кровообігу.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Фармакодинамічні взаємодії:

Нижче зазначені загальні відомості щодо взаємодії з антагоністами бета-адренорецепторів.

Спільне застосування не рекомендується:

- з антиаритмічними препаратами І класу (хінідин, гідрохінідин, цибензолін, флекаїнід, дизопірамід, лідокаїн, мексилетин, пропафенон) – може посилитися дія на АВ-провідність та збільшитися негативний ізотропний ефект (див. розділ «Особливості застосування»);

- з антагоністами кальцію типу верапаміл/дилтіазем – негативна дія на АВ-провідність та скоротливість міокарда; внутрішньовенне введення верапамілу хворим, які приймають         бета-адреноблокатори, може призвести до значної артеріальної гіпотензії та АВ-блокади (див. розділ «Особливості застосування»);

- з антигіпертензивними препаратами центральної дії (клонідин, гуанфацин, моксонідин, метилдофа, рилменідин) – супутнє застосування антигіпертензивних лікарських засобів центральної дії може призвести до посилення серцевої недостатності внаслідок зменшення тонусу симпатичної нервової системи центрального характеру (зменшення частоти серцевих скорочень та ударного об’єму, вазодилатації) (див. розділ «Особливості застосування»). При раптовій відміні, зокрема перед закінченням застосування бета-адреноблокаторів, імовірність підвищення артеріального тиску може збільшуватися (синдром відміни).

При комбінованому застосуванні слід бути обережними:

- з антиаритмічними препаратами ІІІ класу (аміодарон) – може посилюватися вплив на   АВ-провідність;

- з галогенованими леткими анестетиками – супутнє застосування бета-адреноблокаторів та анестетиків може пригнічувати рефлекторну тахікардію та підвищувати ризик артеріальної гіпотензії (див. розділ «Особливості застосування»). Як загальне правило, уникайте різкої відміни лікування бета-блокаторами. Якщо пацієнт застосовує небіволол, то про це слід поінформувати анестезіолога;

- з інсуліном та пероральними антидіабетичними засобами – хоча небіволол і не впливає на рівень глюкози у крові, супутнє застосування може маскувати певні симптоми гіпоглікемії (посилене серцебиття, тахікардія). Одночасне застосування бета-блокаторів із похідними сульфонілсечовини може підвищити ризик розвитку тяжкої гіпоглікемії (див. розділ «Особливості застосування»).

- з баклофеном (антиспастичний засіб), аміфостином (додатковий протипухлинний засіб) – одночасне їх застосування з антигіпертензивними засобами може призвести до значного зниження артеріального тиску, тому дозу антигіпертензивних засобів потрібно відповідно відкоригувати.

При сумісному застосуванні слід враховувати:

- глікозиди групи наперстянки – супутнє застосування може збільшити час АВ-провідності; при проведенні клінічних досліджень ознак цієї взаємодії не було; небіволол не впливає на кінетику дигоксину;

- антагоністи кальцію типу дигідропіридину (амлодипін, фелодипін, лацидипін, ніфедипін, нікардипін, німодипін, нітрендипін) – супутнє застосування може підвищувати ризик артеріальної гіпотензії, а у хворих із серцевою недостатністю може погіршитися насосна функція шлуночків;

- антипсихотичні, антидепресанти (трициклічні антидепресанти, барбітурати, похідні фенотіазину) – супутнє застосування може підвищувати гіпотензивну дію (адитивний ефект);

- нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) – не впливають на антигіпертензивну дію небівололу;

- симпатоміметики – супутнє застосування може протидіяти антигіпертензивній дії бета-адреноблокаторів. Діючі речовини з бета-адренергічною дією можуть призвести до безперешкодної альфа-адренергічної активності симпатоміметиків із наявністю як альфа-, так і бета-адренергічних ефектів (небезпека розвитку артеріальної гіпертензії, тяжкої брадикардії та серцевої блокади).

Фармакокінетичні взаємодії:

Оскільки у процесі метаболізму небівололу бере участь ізофермент CYP2D6, то сумісне застосування препаратів, що пригнічують цей фермент (пароксетин, флуоксетин, тіоридазин, хінідин), підвищує рівень небівололу у плазмі крові і таким чином підвищує ризик виникнення вираженої брадикардії та інших побічних реакцій.

Супутнє застосування із циметидином підвищує рівень небівололу у плазмі крові, але не змінює клінічної ефективності небівололу. Супутнє застосування з ранітидином не впливає на фармакокінетику небівололу. За умови, що лікарський засіб Бівонеб застосовують під час вживання їжі, а антацидний засіб – між прийомами їжі, обидва лікарських засоби можна призначати одночасно.

При комбінованому застосуванні небівололу з нікардипіном дещо підвищувалися рівні концентрацій обох лікарських засобів у плазмі без зміни клінічної ефективності.

Одночасне застосування алкоголю, фуросеміду або гідрохлоротіазиду не впливає на фармакокінетику небівололу. Небіволол не впливає на фармакокінетику та фармакодинаміку варфарину.

 

Особливості застосування.

Загальними для бета-адреноблокаторів є нижчезазначені попередження і застережні заходи.

Анестезія

Продовження бета-блокади зменшує ризик порушень серцевого ритму під час введення у наркоз та інтубації. Якщо при підготовці до хірургічного втручання бета-блокаду слід перервати, то блокатори бета-адренорецепторів потрібно відмінити не менше ніж за 24 години до цього.

Застосування окремих анестетиків, які спричиняють пригнічення міокарда, потребує обережності. Появу вагусних реакцій у пацієнта можна попередити за допомогою внутрішньовенного введення атропіну.

Серцево-судинна система

Зазвичай пацієнтам із нелікованою хронічною серцевою недостатністю (ХСН) блокатори бета-адренорецепторів не слід призначати, поки їх стан не стане стабільним.

Припиняти терапію бета-адреноблокаторами пацієнтам, які мають ішемічну хворобу серця, слід поступово, тобто протягом 1–2 тижнів. У разі необхідності, щоб запобігти загостренню стенокардії, рекомендується одночасно почати замісну терапію.

Блокатори бета-адренорецепторів можуть спричиняти брадикардію. Якщо пульс у стані спокою знижується до 50–55 ударів за хвилину і/або у пацієнта розвиваються симптоми, які вказують на брадикардію, то дозу рекомендують зменшити.

Блокатори бета-адренорецепторів слід застосовувати з обережністю при лікуванні:

- пацієнтів із порушеннями периферичного кровообігу (хвороба або синдром Рейно, переміжна кульгавість), оскільки може розвинутися загострення зазначених захворювань;

- пацієнтів з АВ-блокадою І ступеня у зв’язку з негативним впливом блокаторів бета-адренорецепторів на провідність;

- хворих на стенокардію Принцметала внаслідок безперешкодної вазоконстрикції коронарних артерій, опосередкованої через альфа-адренорецептори: блокатори бета-адренорецепторів можуть збільшувати частоту і тривалість нападів стенокардії.

Комбінація небівололу з антагоністами кальцію типу верапамілу та дилтіазему, з антиаритмічними засобами І групи, а також з гіпотензивними засобами центральної дії не рекомендується взагалі (детальну інформацію див. у розділі «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Обмін речовин та ендокринна система

Небіволол не впливає на рівень глюкози в крові у хворих на цукровий діабет. Незважаючи на це, необхідно бути обережним при його застосуванні хворим цієї категорії, оскільки небіволол може маскувати деякі симптоми гіпоглікемії (тахікардія, посилене серцебиття). Бета-блокатори можуть додатково підвищити ризик тяжкої гіпоглікемії при одночасному застосуванні з похідними сульфонілсечовини. Пацієнтам, хворим на цукровий діабет, слід рекомендувати ретельно контролювати рівень глюкози в крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Дихальна система

Пацієнтам із хронічними обструктивними захворюваннями дихальних шляхів бета-адреноблокатори застосовують з обережністю, оскільки може посилитись звуження дихальних шляхів.

Інше

Хворим на псоріаз в анамнезі призначати бета-адреноблокатори слід тільки після ретельного виваження.

Блокатори бета-адренорецепторів можуть підвищувати чутливість до алергенів і ступінь тяжкості анафілактичних реакцій.

На початку лікування хронічної серцевої недостатності небівололом необхідний регулярний моніторинг за станом хворого. Інформацію про спосіб застосування та дози дивіться у розділі «Спосіб застосування та дози».

Без нагальної потреби не слід раптово припиняти лікування (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Для додаткової інформації дивіться розділ «Спосіб застосування та дози».

Допоміжні речовини

Лікарський засіб Бівонеб містить лактозу моногідрат, тому не слід застосовувати даний лікарський засіб хворим зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози.

Цей лікарський засіб містить менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг) на таблетку, тобто є практично вільним від натрію.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Небіволол виявляє фармакологічні ефекти, які негативно впливають на вагітність та/або на плід/немовля. Загалом бета-адреноблокатори зменшують кровообіг у плаценті, з чим пов’язують затримку росту, внутрішньоутробну смерть, викидень та передчасні пологи. Побічні реакції (наприклад, гіпоглікемія та брадикардія) можуть виникнути у плода та новонародженого. Якщо лікування бета-блокаторами є необхідним, то краще надати перевагу бета1-селективним бета-адреноблокаторам.

Небіволол не можна застосовувати у період вагітності, тільки якщо в цьому є безсумнівна необхідність. Якщо лікування небівололом вважається необхідним, слід спостерігати за  матково-плацентарним кровообігом та ростом плода. При виявленні шкідливого впливу на вагітність або на плід потрібно розглянути питання про альтернативне лікування. За новонародженим немовлям необхідно ретельно спостерігати. Симптоми гіпоглікемії та брадикардії загалом можна очікувати протягом перших трьох днів.

Період годування груддю

Дослідження на тваринах показали, що небіволол проникає у грудне молоко. Невідомо чи ця речовина проникає у грудне молоко людини. Більшість бета-блокаторів, а саме ліпофільні сполуки, такі як небіволол та його активні метаболіти, проникають, хоча різною мірою, у грудне молоко. Не можна виключити ризик для новонароджених/немовлят. Тому годування груддю під час застосування небівололу не рекомендується.

Фертильність

Небіволол не впливав на фертильність щурів, за винятком доз, що у кілька разів перевищували максимальну рекомендовану дозу для людини, тоді спостерігали негативний вплив на репродуктивні органи самців і самок у щурів та мишей. Вплив небівололу на фертильність людини невідомий.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дослідження щодо впливу на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами не проводилися. Дослідження з фармакодинаміки показали, що небіволол не впливає на психомоторну функцію. Однак іноді можливе виникнення запаморочення та відчуття втоми, що слід враховувати під час керування автотранспортом або іншими механізмами.

 

Спосіб застосування та дози.

Режим дозування

Артеріальна гіпертензія

Дорослі

Доза становить 1 таблетку (5 мг небівололу) на добу, бажано застосовувати її завжди в один і той самий час доби. Гіпотензивний ефект стає явним через 1–2 тижні лікування, але іноді оптимальна дія спостерігається лише через 4 тижні.

Комбінація з іншими антигіпертензивними засобами

Бета-блокатори можна застосовувати як монотерапію, так і в комбінації з іншими антигіпертензивними лікарськими засобами. Дотепер додатковий антигіпертензивний ефект спостерігався тільки при його комбінації з 12,5–25 мг гідрохлоротіазиду.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Для пацієнтів із нирковою недостатністю рекомендована початкова доза становить 2,5 мг (1/2 таблетки) на добу. У разі необхідності добову дозу можна збільшити до 5 мг.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Дані про застосування лікарського засобу пацієнтам із печінковою недостатністю чи порушеннями функції печінки обмежені, тому застосування лікарського засобу таким пацієнтам протипоказано.

Пацієнти літнього віку

Для пацієнтів віком від 65 років рекомендована початкова доза становить 2,5 мг (1/2 таблетки) на добу. У разі необхідності її можна збільшити до 5 мг. Однак через недостатній досвід застосування лікарського засобу хворим віком від 75 років його застосування вимагає обережності та ретельного нагляду за такими пацієнтами.

Хронічна серцева недостатність (ХСН)

Лікування ХСН слід починати з повільного титрування дози до досягнення індивідуальної оптимальної підтримуючої дози. Таким пацієнтам потрібно призначати лікарський засіб у разі, якщо у них спостерігається ХСН без епізодів її гострої декомпенсації протягом останніх 6 тижнів. Рекомендується, щоб лікар мав досвід у лікуванні ХСН. Пацієнти, які застосовують інші серцево-судинні засоби, включаючи діуретики та/або дигоксин, та/або інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), та/або антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ, повинні мати вже підібрану дозу цих лікарських засобів протягом останніх 2 тижнів до початку терапії лікарським засобом.

Початкове титрування дози слід проводити за нижченаведеною схемою, витримуючи при цьому інтервали від 1 до 2 тижнів та орієнтуючись на переносимість дози пацієнтом: 1,25 мг (1/4 таблетки) небівололу на добу можна збільшити до 2,5 мг (1/2 таблетки) небівололу на добу, а надалі до 5 мг 1 раз на добу, а потім до 10 мг 1 раз на добу. Максимальна рекомендована доза становить 10 мг небівололу 1 раз на добу.

На початку лікування та при кожному підвищенні дози хворий повинен не менше 2 годин перебувати під наглядом досвідченого лікаря, щоб впевнитися у тому, що клінічний стан залишається стабільним (особливо це стосується артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, порушення провідності міокарда, а також посилення симптомів серцевої недостатності). Не всіх пацієнтів можна лікувати найвищими рекомендованими дозами через появу побічних реакцій. У разі необхідності вже досягнуту дозу можна поетапно знову зменшити або знову до неї повернутися.

При посиленні симптомів серцевої недостатності або при непереносимості лікарського засобу у фазі його титрування дозу небівололу рекомендується спочатку зменшити або, у разі необхідності, негайно відмінити лікарський засіб (при появі тяжкої артеріальної гіпотензії, посиленні симптомів серцевої недостатності з гострим набряком легень, при появі кардіогенного шоку, симптоматичної брадикардії або АВ-блокади).

Зазвичай лікування стабільної хронічної серцевої недостатності небівололом є довгостроковим.

Лікування небівололом не слід припиняти раптово, оскільки це може призвести до тимчасового посилення серцевої недостатності. Якщо відміна лікарського засобу необхідна, то дозу слід поетапно знизити, зменшуючи її в два рази з інтервалом 1 тиждень.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Оскільки титрування дози до максимально переносимої відбувається індивідуально, її корекція при нирковій недостатності від легкого до помірного ступеня тяжкості не потрібна. Досвіду застосування лікарського засобу хворим з тяжкою нирковою недостатністю (рівень креатиніну сироватки ≥ 250 мкмоль/л) немає, тому застосування небівололу таким хворим не рекомендується.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Стосовно застосування лікарського засобу пацієнтам із печінковою недостатністю існують лише обмежені дані. З огляду на це застосування лікарського засобу цим пацієнтам протипоказано.

Пацієнти літнього віку

Оскільки титрування дози до максимальної переносимої здійснюється індивідуально, корегування дози не потрібне.

Спосіб застосування

Пероральне застосування.

Таблетки можна застосовувати разом з їжею.

 

Діти.

Ефективність та безпека застосування лікарського засобу Бівонеб дітям та підліткам (віком до 18 років) не досліджувались. Дані недоступні. Отже, застосування лікарського засобу дітям та підліткам (віком до 18 років) не рекомендується.

 

Передозування.

Дані, що стосуються передозування лікарського засобу, відсутні.

Симптоми

Симптоми передозування бета-блокаторами: брадикардія, артеріальна гіпотензія, бронхоспазм та гостра серцева недостатність.

Лікування

У разі передозування чи розвитку реакцій гіперчутливості слід забезпечити постійне спостереження за пацієнтом та лікування в умовах відділення інтенсивної терапії. Необхідно контролювати рівень глюкози у крові. Всмоктуванню будь-якого лікарського засобу, який ще знаходиться у шлунково-кишковому тракті, перешкоджає промивання шлунка, застосування активованого вугілля та проносних засобів. Штучна вентиляція легень також може бути потрібна. Для усунення брадикардії чи підвищеної ваготонії рекомендується введення атропіну чи метилатропіну. Лікування артеріальної гіпотензії та шоку слід проводити за допомогою плазми/плазмозамінників та, у разі необхідності, катехоламінів.

Бета-блокуючу дію можна припинити шляхом повільного внутрішньовенного введення ізопреналіну гідрохлориду, починаючи з дози 5 мкг/хв, або добутаміну, починаючи з дози 2,5 мкг/хв, до досягнення очікуваного ефекту. У разі резистентності ізопреналін можна комбінувати з допаміном. Якщо це не призводить до бажаного ефекту, то можна ввести внутрішньовенно глюкагон із розрахунку 50–100 мкг/кг. За необхідності ін’єкцію слід повторити протягом години та потім, якщо потрібно, провести внутрішньовенну інфузію глюкагону з розрахунку 70 мкг/кг/год. В екстремальних випадках резистентної до терапії брадикардії можна підключити штучного водія ритму.

 

Побічні реакції.

Побічні реакції при артеріальній гіпертензії та при хронічній серцевій недостатності наведено окремо через відмінності патологічних процесів, які лежать в основі цих захворювань.

Артеріальна гіпертензія

Побічні реакції, які у більшості випадків були від легкого до помірного ступеня, наведено в таблиці нижче; вони класифіковані відповідно до систем органів та частоти виникнення:

 

 

Порушення з боку системи органів	Часто (³ 1/100 до <1/10)	Нечасто (³ 1/1000 до ≤1/100)	Дуже рідко (≤ 1/10000 )	Частота невідома
З боку імунної системи				Ангіоневротичний набряк, гіперчутливість
З боку психіки		Нічні жахи, депресія
З боку нервової системи	Головний біль, запаморочення, парестезії		Синкопе
З боку органів зору		Порушення зору
З боку серця		Брадикардія, серцева недостатність, уповільнення АВ-провідності/ АВ-блокада
З боку судин		Артеріальна гіпотензія, посилення переміжної кульгавості
З боку дихальних шляхів, грудної клітки та середостіння	Задишка	Бронхоспазм
З боку шлунково-кишкового тракту	Запор, нудота, діарея	Диспепсія, метеоризм, блювання
З боку шкіри та підшкірних тканин		Свербіж, еритематозне висипання	Посилення псоріазу	Кропив’янка
З боку статевих органів та молочних залоз		Імпотенція
Розлади загального характеру та реакції в місці застосування	Підвищена втомлюваність, набряки

 

Крім цього, повідомлялося про такі побічні реакції, спричинені деякими бета-адреноблокаторами: галюцинації, психози, сплутаність свідомості, похолодніння/ціаноз кінцівок, синдром Рейно, сухість очей та окуло-мукокутанна токсичність за практололовим типом.

Хронічна серцева недостатність

Відомості про побічні реакції у хворих на серцеву недостатність були отримані під час плацебо-контрольованих клінічних досліджень, у процесі яких 1067 хворих отримували небіволол та 1061 хворий – плацебо. У цьому дослідженні про побічні реакції, які, можливо, були пов’язані із застосуванням лікарського засобу, повідомило всього 449 пацієнтів, які приймали небіволол (42,1 %), та 334 (31,5 %) пацієнти, які приймали плацебо. Найчастішими побічними реакціями, про які повідомляли пацієнти, які застосовували небіволол, були брадикардія та запаморочення, які виникали приблизно в 11 % пацієнтів. Відповідна частота серед пацієнтів, які застосовували плацебо, становила приблизно 2 % та 7 % відповідно.

Повідомлялось про нижчезазначені побічні реакції, що хоча б потенційно були пов’язані із застосуванням лікарського засобу, та розглядалися як характерні та значущі при лікуванні ХСН:

-          посилення серцевої недостатності спостерігалося у 5,8 % пацієнтів, які застосовували небіволол, та у 5,2 % пацієнтів, які отримували плацебо;

-          ортостатична гіпотензія спостерігалась у 2,1 % пацієнтів, які застосовували небіволол, та у 1 % пацієнтів, які отримували плацебо;

-          непереносимість лікарського засобу спостерігалася у 1,6 % хворих, які застосовували небіволол, та у 0,8 % хворих, які отримували плацебо;

-          АВ-блокада І ступеня спостерігалася у 1,4 % пацієнтів, які отримували небіволол, та у 0,9 % пацієнтів, які отримували плацебо;

-          набряки нижніх кінцівок були у 1,0 % пацієнтів, які отримували небіволол, та у 0,2 % пацієнтів, які отримували плацебо.

 

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

 

Термін придатності. 2 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС. Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери у картонній коробці.

 

Категорія відпуску.

За рецептом.

 

Виробник.

Гетеро Лабз Лімітед / Hetero Labs Limited.

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Юніт III, Формулейшн Плот № 22 - 110 ІДА, Джидіметла, Хайдерабад, 500 055 Телангана, Індія / Unit III, Formulation Plot No 22 - 110 IDA, Jeedimetla, Hyderabad, 500 055 Telangana, India.