АФЕТТО

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

АФЕТТО

(AFETTO)

Склад:

діюча речовина: біластин;

1 таблетка містить біластину 20 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А), кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже білого кольору, овальної форми з двоопуклою поверхнею з рискою.

Фармакотерапевтична група. Антигістамінні засоби для системного застосування. Інші антигістамінні засоби для системного застосування. Біластин. Код АТХ R06A X29.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Механізм дії

Біластин — це неседативний антагоніст гістаміну тривалої дії, високоселективний блокатор периферичних H₁-рецепторів, що не зв’язується з мускариновими рецепторами.

Після одноразового застосування біластин протягом 24 годин пригнічує розвиток спричинених гістаміном шкірних реакцій, що проявляються пухирями та почервонінням.

Клінічна ефективність і безпека

У клінічних дослідженнях, проведених за участю дорослих і підлітків з алергічним ринокон’юнктивітом (сезонним і цілорічним), прийом 20 мг біластину 1 раз на добу впродовж 14–28 днів виявився ефективним у полегшенні таких симптомів, як чхання, виділення з носа, свербіж у носі, закладеність носа, свербіж очей, сльозотеча та почервоніння очей. Симптоми ефективно контролювалися біластином протягом 24 годин.

У двох клінічних дослідженнях, у яких брали участь пацієнти з хронічною ідіопатичною кропив’янкою, застосування 20 мг біластину 1 раз на добу протягом 28 днів було ефективним у послабленні інтенсивності свербежу та зменшенні кількості і розміру пухирів, а також дискомфорту, викликаного кропив’янкою. У пацієнтів спостерігалося покращення сну та якості життя.

У клінічних дослідженнях біластину клінічно значущого подовження інтервалу QT_C або будь-якого іншого впливу на серцево-судинну систему не спостерігалося, навіть при застосуванні у дозі 200 мг на добу (що в 10 разів перевищує клінічну дозу) протягом 7 днів у 9 учасників або у разі одночасного застосування з інгібіторами P-глікопротеїну (P-gp), такими як кетоконазол (24 учасники) і еритроміцин (24 учасники). Крім того, було проведено ретельне дослідження QT за участю 30 добровольців.

У контрольованих клінічних дослідженнях при застосуванні в рекомендованій дозі 20 мг 1 раз на добу профіль безпеки біластину і плацебо щодо центральної нервової системи (ЦНС) були схожими, а частота появи сонливості на тлі прийому біластину статистично не відрізнялася від такої при застосуванні плацебо. Біластин у дозах до 40 мг на добу не впливав на психомоторні показники у клінічних дослідженнях та на здатність керувати транспортними засобами у стандартному тесті на водіння.

У пацієнтів літнього віку (≥ 65 років), які брали участь у дослідженнях II і III фази, ефективність і безпека лікарського засобу не відрізнялися від таких у пацієнтів молодшого віку.

У післяреєстраційному дослідженні, проведеному за участю 146 пацієнтів літнього віку, порівняно з іншими дорослими учасниками відмінностей у профілі безпеки виявлено не було.

Діти

Підлітки (віком 12–17 років) були залучені до програми клінічної розробки. З них 128 підлітків отримували біластин під час клінічних досліджень (81 — у подвійно сліпих дослідженнях алергічного ринокон’юнктивіту), решта 116 підлітків були рандомізовані в групи, які отримували активні препарати порівняння або плацебо. Відмінностей в ефективності та безпеці між дорослими і підлітками не спостерігалося.

Згідно з чинними рекомендаціями, доведена ефективність у дорослих і підлітків може вважатися прийнятною для дітей з урахуванням того, що системний вплив 10 мг біластину у дітей віком від 6 до 11 років з масою тіла не менше 20 кг відповідає впливу у дорослих при прийомі 20 мг біластину (див. розділ «Фармакокінетика»). Екстраполяція даних, отриманих у дорослих і підлітків, вважається обґрунтованою для цього лікарського засобу, оскільки патофізіологія алергічного ринокон’юнктивіту і кропив’янки є однаковою в усіх вікових групах.

У 12-тижневому контрольованому клінічному дослідженні у дітей віком від 2 до 11 років (всього 509 дітей, з яких 260 отримували 10 мг біластину [58 осіб були віком від 2 до < 6 років, 105 — віком від 6 до < 9 років і 97 — віком від 9 до < 12 років], а 249 дітей отримували плацебо [58 осіб були віком від 2 до < 6 років, 95 — віком від 6 до < 9 років і 96 — віком від 9 до < 12 років]) при застосуванні у рекомендованій педіатричній дозі 10 мг 1 раз на добу профіль безпеки біластину (n = 260) був аналогічний профілю безпеки при застосуванні плацебо (n = 249), побічні реакції спостерігалися у 5,8 % і 8,0 % пацієнтів, які приймали 10 мг біластину і плацебо відповідно. Прийом і 10 мг біластину, і плацебо незначно зменшував сонливість та седативний ефект при оцінці за анкетою про якість педіатричного сну, статистично значущої різниці між групами лікування не було. У дітей віком від 2 до 11 років після застосування 10 мг біластину на добу не було виявлено значущої різниці в QT_C порівняно з тими, хто застосовував плацебо. Спеціальна анкета про якість життя дітей з алергічним ринокон’юнктивітом або хронічною кропив’янкою продемонструвала загальне підвищення показників за 12 тижнів без статистично значущої різниці між групами учасників, які приймали біластин і плацебо. Всього в дослідженні брали участь 509 дітей, у тому числі 479 учасників з алергічним ринокон’юнктивітом і 30 учасників із діагностованою хронічною кропив’янкою. 260 дітей отримували біластин: 252 (96,9 %) — для лікування алергічного ринокон’юнктивіту і 8 (3,1 %) — для лікування хронічної кропив’янки. Так само 249 дітей отримували плацебо: 227 (91,2 %) — для лікування алергічного ринокон’юнктивіту і 22 (8,8 %) — для лікування хронічної кропив’янки.

Європейське агентство з лікарських засобів відмовилося від зобов’язання надавати результати досліджень біластину в усіх учасників педіатричної популяції віком до 2 років (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Фармакокінетика

Всмоктування

Після перорального застосування біластин швидко всмоктується, а його максимальна концентрація у плазмі досягається приблизно через 1,3 години. Накопичення не спостерігалося. Середній показник біодоступності біластину при пероральному застосуванні становить 61 %.

Розподіл

Дослідження in vitro та in vivo показали, що біластин є субстратом P-gp (див. у розділі «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» про взаємодію з кетоконазолом, еритроміцином та дилтіаземом) та OATP (див. у розділі «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» про взаємодію з грейпфрутовим соком). Біластин, очевидно, не є субстратом переносника BCRP або ниркових переносників ОСТ2, ОАТ1 та ОАТ3. Дані досліджень in vitro не дають підстав вважати, що в системному кровотоку біластин пригнічує активність таких білків-переносників, як P-gp, MRP2, BCRP, BSEP, OATP1B1, OATP1B3, OATP2B1, OAT1, OAT3, OCT1, OCT2 та NTCP, оскільки його здатність інгібувати P-gp, OATP2B1 та OCT1 незначна і характеризується показником IC₅₀ ≥ 300 мкМ, що значно перевищує розрахунковий показник максимальної концентрації в плазмі (C_max) у разі клінічного застосування біластину. Таким чином, подібні взаємодії не матимуть клінічного значення. Проте ці результати вказують на те, що інгібування біластином білків-переносників, що знаходяться в слизовій оболонці кишечнику (наприклад P-gp), виключити не можна. При застосуванні у терапевтичних дозах 84–90 % біластину зв’язується з білками плазми крові.

Біотрансформація

У дослідженнях in vitro біластин не виявив здатності індукувати або пригнічувати активність ізоферментів CYP450.

Виведення

У дослідженні балансу маси, проведеного за участю здорових дорослих добровольців, після одноразового застосування ¹⁴C-біластину в дозі 20 мг майже 95 % прийнятої дози виявлялися в сечі та калі (28,3 % та 66,5 % відповідно) у вигляді незміненого біластину, з чого можна зробити висновок, що в організмі людини біластин метаболізується незначним чином. У середньому період напіввиведення біластину у здорових добровольців становить 14,5 години.

Лінійність

У досліджуваному діапазоні доз (від 5 до 220 мг) біластин виявляє лінійну фармакокінетику з низькою міжсуб’єктною варіабельністю.

Порушення функції нирок

Дослідження за участю пацієнтів із різним станом функції нирок показало, що у разі нормальної функції нирок (ШКФ [швидкість клубочкової фільтрації]: > 80 мл / хв / 1,73 м²) середня AUC_0–¥ (± ст. відх.) становить 737,4 (± 260,8) нг·год/мл, за наявності порушень функції нирок легкого ступеня тяжкості (ШКФ: 50–80 мл / хв / 1,73 м²) цей показник становить 967,4 (± 140,2) нг·год/мл, у разі порушень середнього ступеня тяжкості (ШКФ: 30 – < 50 мл / хв / 1,73 м²) — 1384,2 (± 263,23) нг·год/мл, а у разі порушень тяжкого ступеня (ШКФ: < 30 мл / хв / 1,73 м²) — 1708,5 (± 699,0) нг·год/мл.

У пацієнтів з нормальною функцією нирок середній (± ст. відх.) період напіввиведення біластину становив 9,3 години (± 2,8), у пацієнтів із порушеннями легкого ступеня тяжкості — 15,1 години (± 7,7), у пацієнтів із порушеннями середнього ступеня тяжкості — 10,5 години (± 2,3), а у пацієнтів із порушеннями тяжкого ступеня — 18,4 години (± 11,4). Практично у всіх пацієнтів через 48–72 години після прийому біластин в сечі не виявлявся. Подібні зміни фармакокінетики не повинні мати клінічного значення та впливу на безпеку застосування біластину, оскільки його концентрації в плазмі у пацієнтів із порушеннями функції нирок залишаються в безпечних межах.

Порушення функції печінки

Фармакокінетичних даних щодо пацієнтів із порушенням функції печінки немає. В організмі людини біластин не метаболізується. Результати дослідження, в якому брали участь пацієнти з порушенням функції нирок, показали, що біластин головним чином виводиться нирками, а з жовчю, вірогідно, виводиться лише незначною мірою. Зміни функції печінки не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику біластину.

Пацієнти літнього віку

Дані про фармакокінетику лікарського засобу у пацієнтів віком понад 65 років обмежені. Фармакокінетичні параметри біластину у пацієнтів віком понад 65 років і у пацієнтів 18–35 років статистично значуще не відрізняються.

Діти

Даних з фармакокінетики у підлітків (12–17 років) немає, оскільки для цього лікарського засобу вважається доцільною екстраполяція даних, отриманих у дорослих.

Фармакокінетичні дані щодо дітей були отримані у фазі II фармакокінетичного дослідження, у якому пацієнти віком від 4 до 11 років (всього 31 дитина) з алергічним ринокон’юнктивітом або хронічною кропив’янкою приймали 1 таблетку біластину, що диспергується в ротовій порожнині, по 10 мг 1 раз на добу. Аналіз фармакокінетичних даних щодо концентрації біластину в плазмі показав, що після прийому біластину у дозі 10 мг 1 раз на добу, рекомендованій для лікування педіатричних пацієнтів, його системний вплив відповідає впливу, що спостерігається у дорослих і підлітків після застосування лікарського засобу в дозі 20 мг, а середнє значення AUC у дітей віком від 6 до 11 років становить 1014 нг·год/мл. Отримані результати були загалом нижчі максимального безпечного рівня, встановленого на основі даних про застосування лікарського засобу дорослим у дозі 80 мг 1 раз на добу відповідно до профілю безпеки лікарського засобу. Це підтверджує, що доза біластину 10 мг для перорального прийому 1 раз на добу є обґрунтованою терапевтичною дозою для педіатричних пацієнтів віком від 6 до 11 років з масою тіла не менше 20 кг.

Клінічні характеристики

Показання. Застосовувати для симптоматичного лікування алергічного ринокон’юнктивіту (сезонного і цілорічного) та кропив’янки.

Протипоказання. Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Дослідження взаємодії були проведені тільки за участю дорослих.

Взаємодія з їжею. Їжа знижує на 30 % біодоступність біластину, прийнятого всередину.

Взаємодія з грейпфрутовим соком. У разі одночасного прийому біластину в дозі 20 мг і грейпфрутового соку біодоступність біластину знижувалася на 30 %. Подібний ефект може також спостерігатися й у разі застосування інших фруктових соків. Ступінь зменшення біодоступності може різнитися залежно від виробника соку та фруктів. Механізм цієї взаємодії полягає у пригніченні білка-переносника OATP1A2, для якого біластин є субстратом (див. розділ «Фармакокінетика»). Лікарські засоби, що є субстратами або інгібіторами OATP1A2 (наприклад ритонавір або рифампіцин), також можуть зменшувати концентрацію біластину в плазмі.

Взаємодія з кетоконазолом або еритроміцином. У разі одночасного прийому 20 мг біластину один раз на добу і 400 мг кетоконазолу один раз на добу або 500 мг еритроміцину тричі на добу AUC біластину збільшувалася вдвічі, а C_max — у 2–3 рази. Подібні зміни можна пояснити взаємодією на рівні білків-переносників, що відповідають за виведення лікарських засобів із клітин кишечнику, оскільки біластин є субстратом для P-глікопротеїну і не метаболізується (див. розділ «Фармакокінетика»). На профіль безпеки біластину, з одного боку, та кетоконазолу або еритроміцину, з іншого, ці зміни, ймовірно, не впливають. Інші лікарські засоби, що є субстратами або інгібіторами P-gp (наприклад циклоспорин), також можуть збільшувати концентрацію біластину в плазмі.

Взаємодія з дилтіаземом. У разі одночасного прийому 20 мг біластину один раз на добу і 60 мг дилтіазему один раз на добу C_max біластину збільшувалася на 50 %. Подібний ефект можна пояснити взаємодією на рівні білків-переносників (див. розділ «Фармакокінетика»), що відповідають за виведення лікарських засобів із клітин кишечнику; на профіль безпеки біластину цей ефект, ймовірно, не впливає.

Взаємодія з етиловим спиртом. Після одночасного застосування алкоголю і біластину в дозі 20 мг один раз на добу психомоторні функції залишалися на тому ж рівні, що й після одночасного застосування алкоголю і плацебо.

Взаємодія з лоразепамом. У разі застосування біластину у дозі 20 мг один раз на добу одночасно з лоразепамом у дозі 3 мг один раз на добу упродовж 8 днів посилення пригнічувальної дії лоразепаму на ЦНС виявлено не було.

Діти. Дослідження взаємодії з іншими лікарськими засобами проводилися тільки у дорослих. Оскільки немає клінічного досвіду щодо взаємодії біластину з іншими лікарськими засобами, їжею або фруктовими соками у разі застосування дітям, призначаючи біластин педіатричним пацієнтам, слід наразі враховувати результати досліджень взаємодії, отримані у дорослих. Клінічні дані, на підставі яких можна було б зробити висновок стосовно того, чи впливають обумовлені взаємодіями зміни AUC або C_max на профіль безпеки біластину у дітей, відсутні.

Особливості застосування

Діти. Ефективність і безпека застосування біластину дітям віком до 2 років не встановлені, а досвід клінічного застосування дітям віком від 2 до 5 років невеликий, тому біластин не слід призначати цим віковим групам.

У пацієнтів із помірним або тяжким порушенням функції нирок одночасне застосування біластину з інгібіторами P-глікопротеїну (кетоконазол, еритроміцин, циклоспорин, ритонавір або дилтіазем тощо) може призводити до підвищення рівня біластину в плазмі крові зі збільшенням ризику його побічних ефектів. Тому пацієнтам із середнім або тяжким порушенням функції нирок слід уникати одночасного застосування біластину й інгібіторів P‑глікопротеїну.

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію на таблетку, тобто практично вільний від натрію.

Повідомлялося про випадки подовження інтервалу QT на електрокардіограмі у пацієнтів, які застосовували біластин (див. розділи «Побічні реакції», «Передозування» та «Фармакологічні властивості»). Лікарські засоби, які спричиняють подовження QT/QTc, припустимо збільшують ризик піруетної шлуночкової тахікардії.

Тому слід з обережністю призначати біластин пацієнтам, у яких підвищений ризик подовження інтервалу QT/QTc. Це стосується пацієнтів із серцевими аритміями в анамнезі; пацієнтів з гіпокаліємією, гіпомагніємією, гіпокальціємією; пацієнтів з підтвердженим подовженням інтервалу QT або значною брадикардією; пацієнтів, які одночасно застосовують інші лікарські засоби, пов’язані з подовженням QT/QTc.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність. Дані щодо застосування біластину вагітним жінкам відсутні або обмежені.

Дослідження на тваринах не виявили прямого або непрямого шкідливого впливу на репродуктивну функцію, пологи або постнатальний розвиток. З міркувань безпеки бажано уникати прийому лікарського засобу Афетто під час вагітності.

Грудне годування. Дослідження щодо виділення біластину в грудне молоко людини не проводилися. Наявні фармакокінетичні дані показали, що у тварин біластин проникає в молоко. Рішення про продовження/припинення годування грудьми або припинення/утримання від терапії лікарським засобом Афетто слід приймати, беручи до уваги користь грудного вигодовування для дитини і користь терапії біластином для матері.

Фертильність. Клінічні дані обмежені або відсутні. Дослідження на щурах не виявило жодного негативного впливу на фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Під час дослідження впливу біластину на здатність керувати автотранспортом у дорослих лікування біластином у дозі 20 мг не впливало на здатність керувати транспортними засобами. Однак, оскільки індивідуальна реакція на лікарський засіб може варіювати, пацієнтам слід рекомендувати утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами доти, доки вони не з’ясують власну відповідь на біластин.

Спосіб застосування та дози

Дозування

Дорослі та діти віком від 12 років. 20 мг біластину (1 таблетка) 1 раз на добу для полегшення симптомів алергічного ринокон’юнктивіту (сезонного і цілорічного) та кропив’янки.

Таблетку слід приймати за 1 годину до або через 2 години після прийому їжі чи фруктового соку (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Тривалість лікування. Пацієнтам з алергічним ринокон’юнктивітом лікарський засіб слід застосовувати тільки в період контакту з алергенами. Пацієнтам із сезонним алергічним ринітом лікування можна припинити після пом’якшення симптомів та поновлювати після їх повернення. Пацієнтам із цілорічним алергічним ринітом лікарський засіб можна безперервно застосовувати впродовж періоду контакту з алергенами. У разі кропив’янки тривалість лікування залежить від характеру та тривалості симптомів, а також від їх динаміки.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти літнього віку. Пацієнтам літнього віку коригувати дозу не потрібно (див. розділи «Фармакодинаміка» та «Фармакокінетика»).

Порушення функції нирок. Дослідження, проведені за участю дорослих із груп особливого ризику (пацієнти з порушенням функції нирок), показали, що потреби коригувати дозу біластину для дорослих немає (див. розділ «Фармакокінетика»).

Порушення функції печінки. Досвіду клінічного застосування дорослим пацієнтам із порушенням функції печінки немає. Однак, оскільки біластин не метаболізується і виводиться з сечею та калом у незміненому вигляді, порушення функції печінки не повинно призводити до збільшення його системної дії до небезпечного рівня у дорослих пацієнтів. Тому дорослим пацієнтам із порушенням функції печінки коригувати дозу не потрібно (див. розділ «Фармакокінетика»).

Діти

Діти віком від 6 до 11 років з масою тіла не менше 20 кг. Цій групі пацієнтів можна призначати біластин, таблетки, що диспергуються в ротовій порожнині, по 10 мг, а також біластин, розчин оральний, 2,5 мг/мл.

Діти віком до 6 років з масою тіла до 20 кг. Наявні на сьогодні дані наведено в розділах «Особливості застосування», «Побічні реакції», «Фармакодинаміка» та «Фармакокінетика», але рекомендації стосовно дозування не можуть бути надані. Тому біластин не слід застосовувати цій віковій групі.

Безпека й ефективність застосування біластину дітям із порушенням функції нирок або печінки не встановлені.

Спосіб застосування

Для перорального застосування.

Таблетки слід запивати водою. Добову дозу рекомендується приймати за один прийом.

Діти. Лікарський засіб (з дозуванням діючої речовини біластин 20 мг) призначений для застосування дітям віком від 12 років.

Передозування

Інформація стосовно гострого передозування біластину була зібрана на основі даних з клінічних випробувань, а також під час постмаркетингового спостереження. У клінічних дослідженнях після призначення 26 дорослим здоровим добровольцям біластину в дозах, що перевищували терапевтичну в 10–11 разів (220 мг у вигляді одноразової дози або 200 мг на добу протягом 7 днів), частота виникнення побічних реакцій була вдвічі вищою, ніж на тлі застосування плацебо. До найчастіших побічних реакцій належали запаморочення, головний біль і нудота. Повідомлень про серйозні побічні реакції та значне подовження інтервалу QT_C не було. Інформація, зібрана під час постмаркетингового спостереження, відповідає даним, отриманим упродовж клінічних випробувань.

У ретельному перехресному дослідженні інтервалів QT/QT_C за участю 30 здорових дорослих добровольців критична оцінка впливу багаторазової дози біластину (100 мг × 4 дні) на реполяризацію шлуночків не виявила значного подовження інтервалу QT_C.

Дані щодо передозування у дітей відсутні. У разі передозування рекомендується симптоматичне та підтримувальне лікування.

Специфічний антидот біластину невідомий.

Побічні реакції

Загальний профіль безпеки у дорослих пацієнтів і пацієнтів підліткового віку. У ході клінічних досліджень у дорослих пацієнтів і пацієнтів підліткового віку, які страждали від алергічного ринокон’юнктивіту або хронічної ідіопатичної кропив’янки, побічні реакції при застосуванні біластину в дозі 20 мг виникали приблизно з тією ж частотою, що й при застосуванні плацебо (12,7 % проти 12,8 %). Клінічні випробування II і III фази, проведені під час клінічної розробки, охоплювали 2 525 дорослих пацієнтів і пацієнтів підліткового віку, яких лікували різними дозами біластину, з них 1 697 отримували біластин у дозі 20 мг. У цих дослідженнях 1 362 пацієнти отримували плацебо. Пацієнти, які отримували біластин у дозі 20 мг за показанням алергічний ринокон’юнктивіт чи хронічна ідіопатична кропив’янка, найчастіше повідомляли про такі побічні реакції: головний біль, сонливість, запаморочення та втомлюваність. Ці побічні реакції виникали з частотою, порівнянною з частотою розвитку побічних реакцій у пацієнтів, які отримували плацебо.

Таблиця з даними про побічні реакції у дорослих пацієнтів і пацієнтів підліткового віку. Нижче в таблиці наведено побічні реакції, що, ймовірно, були пов’язані з біластином і відзначалися більш ніж у 0,1 % пацієнтів, які отримували біластин у дозі 20 мг під час клінічної розробки (N = 1 697).

Частота виникнення побічних реакцій визначена таким чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 – < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 – < 1/100); рідко (≥ 1/10000 – < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); невідомо (неможливо оцінити за доступними даними).

Реакції, що виникають рідко і дуже рідко, а також ті, частота яких невідома, не були внесені в таблицю 1.

Таблиця 1

* У післяреєстраційному періоді також повідомлялося про випадки подовження інтервалу QT на електрокардіограмі.

У постмаркетинговий період спостерігалися: посилене серцебиття, тахікардія, реакції гіперчутливості (такі як анафілаксія, ангіонабряк, задишка, висип, локалізований/місцевий набряк, еритема) та блювання. Частота цих побічних реакцій невідома (неможливо оцінити на підставі наявних даних).

Опис окремих побічних реакцій у дорослих пацієнтів і пацієнтів підліткового віку. Сонливість, головний біль, запаморочення та стомлюваність спостерігалися як у пацієнтів, які отримували біластин у дозі 20 мг, так і в пацієнтів, які отримували плацебо. Частота появи реакцій була: 3,06 % проти 2,86 % для сонливості; 4,01 % проти 3,38 % для головного болю; 0,83 % проти 0,59 % для запаморочення; 0,83 % проти 1,32 % для стомлюваності.

Інформація, зібрана впродовж постмаркетингового спостереження, підтвердила профіль безпеки, що спостерігався під час клінічної розробки.

Загальний профіль безпеки у дітей. Під час клінічної розробки частота, тип і тяжкість побічних реакцій у підлітків (12–17 років) були такими ж, як і у дорослих. Інформація, зібрана в цій групі (підлітки) під час постмаркетингового спостереження, була підтверджена результатами клінічних випробувань.

Відсоток дітей (2–11 років), у яких спостерігалися побічні реакції після лікування алергічного ринокон’юнктивіту або хронічної ідіопатичної кропив’янки біластином у дозі 10 мг протягом 12-тижневого контрольованого клінічного дослідження, був порівнянний з відсотком пацієнтів, які отримували плацебо (68,5 % проти 67,5 %).

Серед відповідних побічних реакцій, що найчастіше відзначалися у дітей віком 2–11 років, що отримували біластин (у формі таблеток, що диспергуються в ротовій порожнині) під час клінічних випробувань (загалом 291 дитина: 260 дітей отримували лікарський засіб у клінічному дослідженні безпеки, 31 дитина — у дослідженні фармакокінетики), були: головний біль, алергічний кон’юнктивіт, риніт і біль у животі. Ці ж побічні реакції відзначалися з порівнянною частотою у 249 пацієнтів, які отримували плацебо.

Таблиця з даними про побічні реакції у дітей. Нижче в таблиці наведено побічні реакції, що, вірогідно, були пов’язані з біластином та відзначалися більш ніж у 0,1 % дітей (2–11 років), які отримували біластин під час клінічної розробки.

Частота виникнення побічних реакцій визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 – < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 – < 1/100); рідко (≥ 1/10000 – < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); невідомо (неможливо оцінити за доступними даними).

Реакції, що виникають рідко і дуже рідко, а також ті, частота яких невідома, не були внесені в таблицю 2.

Таблиця 2

^# 260 дітей отримували лікарський засіб під час клінічних досліджень безпеки, 31 дитина отримувала лікарський засіб під час фармакокінетичних досліджень

Опис окремих побічних реакцій у дітей. Головний біль, біль у животі, алергічний кон’юнктивіт і риніт спостерігалися як у дітей, яких лікували біластином у дозі 10 мг, так і в дітей, які отримували плацебо. Частота, що відзначалася: 2,1 % проти 1,2 % для головного болю; 1,0 % проти 1,2 % для болю в животі; 1,4 % проти 2,0 % для алергічного кон’юнктивіту і 1,0 % проти 1,2 % для риніту.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про всі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності. 2,5 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºC.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 1 або по 2, або по 3 блістери в пачці.

Категорія відпуску. Без рецепта.

Виробник. ПАТ «Київмедпрепарат».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності. Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139.