БУКАЇН

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

БУКАЇН

(BUCAINE)

 

Склад:

діюча речовина: бупівакаїну гідрохлорид;

1 мл розчину містить бупівакаїну гідрохлориду 2,5 мг або 5,0 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, натрію гідроксид, кислота хлористоводнева, вода для ін’єкцій.

 

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна рідина.

 

Фармакотерапевтична група. Препарати для місцевої анестезії. Аміди. Код АТХ N01В В01.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Букаїн містить бупівакаїн — місцевий анестетик тривалої дії амідного типу.

Бупівакаїн оборотно блокує провідність імпульсів нервовими волокнами, пригнічуючи транспортування іонів натрію через клітинні мембрани нервових волокон. Подібний ефект також може спостерігатися на збуджувальних мембранах мозку та міокарда.

Найбільш значимою властивістю бупівакаїну є довга тривалість його ефекту. Різниця між тривалістю ефекту бупівакаїну в комбінації з адреналіном та без нього є відносно невеликою. Бупівакаїн особливо придатний для проведення тривалої епідуральної блокади. Нижчі концентрації менше впливають на волокна рухових нервів та мають меншу тривалість ефекту, а також можуть бути придатними для тривалого знеболення, наприклад під час пологів або в післяопераційний період.

Фармакокінетика.

Швидкість абсорбції залежить від дози, шляху введення та перфузії на ділянці введення. Міжреберні блокади призводять до найвищої концентрації у плазмі крові (4 мг/л після введення дози 400 мг) завдяки швидкій абсорбції, тоді як підшкірні ін’єкції в ділянку живота призводять до найнижчої концентрації у плазмі крові. У дітей швидка абсорбція та висока концентрація у плазмі крові спостерігаються у разі каудальної блокади (приблизно 1,0−1,5 мг/л після введення дози 3 мг/кг).

Бупівакаїн абсорбується з епідурального простору повністю з подальшою двофазною моделлю напіввиведення: початковий період напіввиведення становить 7 хв, наступний — 6 годин. Повільна абсорбція є фактором, що обмежує швидкість виведення бупівакаїну та пояснює, чому період напіввиведення є більшим після епідурального застосування, ніж після внутрішньовенного введення.

Об’єм розподілу бупівакаїну у рівноважному стані становить приблизно 73 л, коефіцієнт печінкової екстракції — приблизно 0,4, загальний плазмовий кліренс становить 0,58 л/хв, а період напіввиведення — 2,7 години. Період напіввиведення у новонароджених до 8 годин довший, ніж у дорослих. У дітей віком від 3 місяців період напіввиведення такий же, як у дорослих.

Фармакокінетика у дітей подібна до такої у дорослих.

Зв’язування з білками плазми крові становить приблизно 96 %, зв’язування переважно відбувається з α₁-кислим глікопротеїном. Після значного хірургічного втручання рівень цього білка може підвищитися та дати більшу загальну плазмову концентрацію бупівакаїну. Проте концентрація незв’язаного бупівакаїну залишається незміненою. Це пояснює, чому плазмова концентрація, яка перевищує токсичний рівень, може добре переноситися.

Бупівакаїн майже повністю метаболізується в печінці, переважно шляхом ароматичного гідроксилювання до 4-гідроксибупівакаїну та шляхом N-деалкілування до піпеколилксилідину (РРХ), причому обидва ці шляхи опосередковані цитохромом Р450 3А4. Таким чином, кліренс залежить від печінкової перфузії та активності метаболізуючого ферменту.

Бупівакаїн проходить через плацентарний бар’єр. Концентрація вільного бупівакаїну однакова у вагітної та плода. Проте загальна плазмова концентрація нижча у плода, який має нижчий ступінь зв’язування з білками.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

• Хірургічна анестезія у дорослих і дітей старше 12 років.

• Лікування гострого болю у дорослих і дітей віком від 1 року.

Інфільтраційна анестезія, коли потрібен тривалий ефект, наприклад, у випадку післяопераційного болю.

Тривала провідникова блокада або епідуральна анестезія, коли протипоказане додавання адреналіну і небажана значна міорелаксація. Анестезія в акушерстві.

 

Протипоказання.

Гіперчутливість до діючої речовини, місцевих анестетиків амідного типу або до інших складових лікарського засобу.

Бупівакаїн не слід застосовувати для внутрішньовенної регіонарної анестезії (блокада Бієра).

Бупівакаїн не застосовувати для епідуральної анестезії пацієнтам із вираженою артеріальною гіпотензією, наприклад у разі кардіогенного або гіповолемічного шоку.

Епідуральна анестезія незалежно від застосовуваного місцевого анестетика має свої протипоказання, які включають захворювання нервової системи в активній стадії, такі як менінгіт, поліомієліт, внутрішньочерепний крововилив, підгостра комбінована дегенерація спинного мозку внаслідок перніціозної анемії та пухлин головного й спинного мозку; туберкульоз хребта; гнійну інфекцію шкіри в місці або поруч із ділянкою проведення люмбальної пункції; порушення згортання крові або поточне лікування антикоагулянтами.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Слід дотримуватися обережності при застосуванні бупівакаїну разом із лікарськими засобами, що структурно подібні до місцевих анестетиків, такими як антиаритмічні засоби класу ІВ, оскільки їх токсичний ефект є адитивним.

Специфічні дослідження взаємодій між місцевими анестетиками та антиаритмічними засобами класу ІІІ (наприклад, аміодароном) не проводилися, тому у разі одночасного застосування рекомендується дотримуватися обережності (див. також розділ «Особливості застосування»).

 

Особливості застосування.

Процедури зі застосуванням регіонарних або місцевих анестетиків, за винятком найпростіших, завжди слід проводити за наявності обладнання, необхідного для проведення реанімаційних заходів. Потрібно встановити внутрішньовенні катетери ще до початку застосування місцевого анестетика при проведенні великих блокад.

Повідомлялося про зупинку серця та смерть при застосуванні бупівакаїну для епідуральної анестезії або блокади периферичних нервів. Іноді реанімація була ускладнена або неможлива, незважаючи на адекватну терапію.

Великі блокади периферичних нервів можуть потребувати застосування великих об’ємів місцевого анестетика на сильно васкуляризованих ділянках, часто поблизу великих судин. У таких випадках існує підвищений ризик внутрішньосудинної ін’єкції та/або системної абсорбції, що може призвести до високої концентрації препарату у плазмі крові.

Як і всі місцеві анестетики, бупівакаїн у високих дозах може спричинити гострі токсичні ефекти з боку центральної нервової та серцево-судинної систем. Це особливо стосується випадкового внутрішньосудинного введення або ін’єкцій у сильно васкуляризовані ділянки.

Деякі методики регіонарної анестезії можуть бути пов’язані з тяжкими побічними реакціями, а саме:

– Епідуральна анестезія може спричинити пригнічення серцево-судинної функції, особливо у випадках супутньої гіповолемії. Слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату пацієнтам із порушеннями серцево-судинної системи.

– У поодиноких випадках ретробульбарні ін’єкції можуть досягати черепного субарахноїдального простору та спричиняти, наприклад, тимчасову сліпоту, серцево-судинну недостатність, апное та судоми. Ці симптоми слід негайно лікувати.

– Ретро- та навколобульбарні ін’єкції місцевих анестетиків можуть становити певний ризик розвитку стійкої дисфункції очних м’язів. Основними причинами є травматичне ураження нервів та/або місцеві токсичні ефекти на м’язи та нерви внаслідок введення місцевого анестетика. Ступінь таких ускладнень залежить від ступеня травми, концентрації місцевого анестетика та тривалості його експозиції. З цієї причини слід обирати найнижчу ефективну дозу. Випадкові інтраваскулярні введення в ділянку шиї та голови можуть спричинити церебральні симптоми навіть у низьких дозах.

– Парацервікальна блокада іноді може спричинити брадикардію або тахікардію у плода, тому серцевий ритм плода потрібно ретельно контролювати.

Слід дотримуватися обережності за наявності у пацієнтів AV-блокади ІІ або ІІІ ступеня, оскільки місцеві анестетики можуть знизити провідність міокарда. Пацієнти літнього віку, пацієнти з тяжкими захворюваннями печінки та тяжкими порушеннями функції нирок, пацієнтки на пізніх стадіях вагітності або пацієнти, загальний стан яких поганий, також потребують особливої уваги.

Пацієнти, яких лікують антиаритмічними лікарськими засобами III класу (наприклад, аміодароном), повинні перебувати під ретельним наглядом. Крім того, слід враховувати необхідність ЕКГ-моніторингу у таких пацієнтів, оскільки кардіологічні ефекти бупівакаїну та антиаритмічних лікарських засобів ІІІ класу можуть бути адитивними.

Про порушення функції печінки з оборотним підвищенням рівня аспартатамінотрансферази (АСТ), аланінамінотрансферази (АЛТ), лужної фосфатази (ЛФ) та білірубіну повідомлялось у рідкісних випадках після повторних ін’єкцій чи тривалих інфузій бупівакаїну. Після негайного припинення введення бупівакаїну можливе швидке клінічне покращення. Якщо під час введення бупівакаїну спостерігаються ознаки порушення функції печінки, лікарський засіб необхідно відмінити (див. розділ «Побічні реакції»).

Епідуральна анестезія може призвести до зниження артеріального тиску та брадикардії. Цей ризик можна зменшити, наприклад, шляхом ін’єкції судинозвужувальних лікарських засобів. Зниження артеріального тиску слід коригувати негайно шляхом внутрішньовенного введення симпатоміметиків, яке за потреби повторюють.

У постреєстраційний період повідомлялося про випадки хондролізу у пацієнтів, які отримували тривалі внутрішньосуглобові інфузії місцевих анестетиків після хірургічних втручань. У більшості випадків, про які повідомлялось, хондроліз вражав плечовий суглоб. З огляду на множинні етіологічні фактори та суперечливість інформації в науковій літературі щодо механізму дії, причинно-наслідковий зв’язок не був встановлений. Тривалі внутрішньосуглобові інфузії не є схваленим показанням для застосування лікарського засобу Букаїн.

Педіатрична популяція

Безпека та ефективність застосування лікарського засобу Букаїн дітям віком до 1 року не встановлені. Доступні лише обмежені дані. Застосування бупівакаїну для внутрішньосуглобових блокад дітям віком від 1 до 12 років не встановлене.

Застосування бупівакаїну для блокад великих нервів дітям віком від 1 до 12 років не встановлене.

При епідуральній анестезії дітям препарат слід застосовувати у поступово зростаючих дозах відповідно до віку та маси тіла, оскільки епідуральна анестезія, зокрема на торакальному рівні, може спричинити тяжку артеріальну гіпотензію та порушення дихання.

Лікарський засіб Букаїн містить 0,136 ммоль/мл (або 3,147 мг/мл) натрію, тому слід бути обережним при застосуванні його пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Доказів несприятливого впливу лікарського засобу Букаїн на перебіг вагітності у людини немає, але його не слід застосовувати на ранніх термінах вагітності, крім випадків, коли очікувана користь переважає можливий ризик.

У разі проведення парацервікальної блокади існує підвищений ризик виникнення у плода побічних реакцій (таких як брадикардія та тахікардія), які розвиваються внаслідок застосування місцевих анестетиків. Такі ефекти можуть бути обумовлені високою концентрацією анестетика, що досягає плода (див. розділ «Особливості застосування»). Рекомендується ретельний моніторинг серцевого ритму.

Період годування груддю

Бупівакаїн проникає у грудне молоко, але ризик впливу на дитину при застосуванні препарату у терапевтичних дозах малоймовірний.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Залежно від дози та способу застосування бупівакаїн може мати тимчасовий вплив на рухи та координацію.

 

Спосіб застосування та дози.

Лікарський засіб Букаїн повинні вводити лише лікарі, які мають досвід проведення регіонарної анестезії, або введення препарату слід здійснювати під їхнім наглядом. Необхідно застосовувати найменші дози, що дають можливість досягти достатнього ступеня анестезії.

Важливо дотримуватися особливої обережності для запобігання випадковим внутрішньосудинним ін’єкціям. Рекомендовано проводити аспіраційну пробу перед введенням загальної дози, а також під час введення загальної дози. Загальну дозу слід вводити повільно, зі швидкістю 25−50 мг/хв або окремими дозами, підтримуючи постійний вербальний контакт з пацієнтом і контролюючи серцевий ритм.

При епідуральному введенні слід ввести тестову дозу 3−5 мл лікарського засобу Букаїну з адреналіном, оскільки випадкова внутрішньосудинна ін’єкція може спричинити, наприклад, короткочасне підвищення частоти серцебиття, а випадкова інтратекальна ін’єкція може спричинити спінальну блокаду. При виникненні симптомів інтоксикації введення лікарського засобу потрібно негайно припинити.

Нижче наведено рекомендовані дози. Дозування потрібно коригувати залежно від ступеня блокади та загального стану пацієнта.

Для інфільтраційної анестезії слід вводити 5–60 мл лікарського засобу Букаїн 2,5 мг/мл (12,5–150 мг бупівакаїну гідрохлориду) або 5–30 мл лікарського засобу Букаїн 5 мг/мл (25–150 мг бупівакаїну гідрохлориду).

Для міжреберної блокади слід вводити по 2−3 мл лікарського засобу Букаїн 5 мг/мл (10−15 мг бупівакаїну гідрохлориду) на один нерв до загальної кількості 10 нервів.

Для блокади великих нервів (наприклад, епідуральної, сакральної та анестезії плечового сплетіння) слід вводити 15−30 мл лікарського засобу Букаїн 5 мг/мл (75−150 мг бупівакаїну гідрохлориду).

Для акушерської анестезії (наприклад, епідуральної анестезії та каудальної анестезії при піхвових пологах або вакуум-екстракції) слід вводити 6−10 мл лікарського засобу Букаїн 2,5 мг/мл (15‒25 мг бупівакаїну гідрохлориду). Наведені дози є початковими, їх введення за потреби можна повторювати кожні 2–3 години.

Для епідуральної блокади (при проведенні кесаревого розтину) слід вводити 15−30 мл лікарського засобу Букаїн 5 мг/мл (75−150 мг бупівакаїну гідрохлориду).

При безперервній епідуральній анестезії шляхом інтервального введення болюсних доз застосовується початкова доза 20 мл лікарського засобу Букаїн 2,5 мг/мл (50 мг бупівакаїну гідрохлориду) з подальшим введенням по 6–16 мл лікарського засобу Букаїн 2,5 мг/мл (15–40 мг бупівакаїну гідрохлориду) кожні 4–6 годин залежно від бажаної кількості сегментів, що анестезуються, і віку пацієнта.

Таблиця 1

При безперервному епідуральному введенні (наприклад, аналгезія у післяопераційний період)

¹⁾ Якщо протягом години не була введена відповідна болюсна доза.

²⁾ Не слід перевищувати максимальну рекомендовану добову дозу (див. нижче).

 

Необхідно також враховувати дозу, що була введена під час операції.

У разі застосування комбінації з опіоїдними препаратами дозу бупівакаїну слід зменшити.

Під час проведення інфузії потрібно регулярно контролювати артеріальний тиск, частоту серцебиття та спостерігати за станом пацієнта щодо можливих симптомів інтоксикації. За наявності ознак токсичного ефекту інфузію слід негайно припинити.

Максимальні рекомендовані дози

Максимальна рекомендована доза, що застосовується протягом одного й того ж випадку, розраховується за нормою 2 мг/кг маси тіла; для дорослих максимальна доза становить 150 мг протягом 4 годин.

Букаїн 2,5 мг/мл: 60 мл (150 мг бупівакаїну гідрохлориду).

Букаїн 5 мг/мл: 30 мл (150 мг бупівакаїну гідрохлориду).

Максимальна рекомендована добова доза становить 400 мг. Загальну дозу слід коригувати залежно від віку пацієнта, загального стану здоров’я та інших значущих обставин.

Діти віком від 1 до 12 років

Регіональну анестезію дітям повинні виконувати лікарі, які мають досвід лікування пацієнтів цієї популяції та обізнані з відповідними техніками.

У таблиці наведені рекомендовані дози для застосування дітям. Існують окремі варіації. У дітей з підвищеною масою тіла часто необхідне поступове зменшення дозування, що має базуватися на ідеальній масі тіла. Стандартні навчальні посібники повинні бути прийняті до уваги у випадку наявності факторів, що впливають на конкретні методики проведення блокади, та для забезпечення індивідуальних вимог пацієнтів.

Слід застосовувати найнижчу дозу, необхідну для проведення адекватної анестезії.

Таблиця 2

Рекомендації щодо дозування у дітей віком від 1 до 12 років

^a) Час до початку і тривалість блокади периферичних нервів залежить від типу блокади і введеної дози.

^b) Торакальну епідуральну блокаду необхідно виконувати поступовим збільшенням дози до досягнення бажаного ступеня анестезії.

 

Для дітей дозу розраховувати на вагу до 2 мг/кг маси тіла.

Для запобігання випадковим внутрішньосудинним ін’єкціям аспіраційну пробу рекомендується провести перед та під час введення загальної дози препарату. Її слід вводити повільно, поступово збільшуючи дозу, особливо при люмбальній та торакальній епідуральній інфузії, постійно уважно спостерігаючи за життєво важливими функціями пацієнта.

Перитонзилярну інфільтрацію проводили для дітей віком від 2 років зі застосуванням бупівакаїну 2,5 мг/мл у дозі 7,5‒12,5 мг на мигдалик.

Блокади клубово-пахового нерва, клубово-підчеревного нерва проводяться дітям віком від 1 року зі застосуванням бупівакаїну 2,5 мг/мл у дозі 0,1‒0,5 мл/кг, еквівалентному 0,25‒1,25 мг/кг. Діти віком від 5 років отримували бупівакаїн 5 мг/мл у дозі 1,25‒2 мг/кг.

Для блокад статевого члена (дорсальних нервів статевого члена) застосовується бупівакаїн 5 мг/мл у загальних дозах 0,2‒0,5 мл/кг, еквівалентному 1‒2,5 мг/кг.

Безпека та ефективність застосування Букаїну з адреналіном та без нього у дітей віком до 1 року не встановлені. Доступні лише обмежені дані.

Безпека та ефективність періодичної епідуральної болюсної ін’єкції або безперервної інфузії не встановлені. Доступні лише обмежені дані.

 

Діти.

Для застосування лікарського засобу дітям див. розділ «Спосіб застосування та дози».

 

Передозування.

Гостра системна токичніть

Симптоми

Системні токсичні реакції стосуються центральної нервової та серцево-судинної систем. Такі реакції можуть бути спричинені високою концентрацією місцевого анестетика в крові, що зумовлена випадковою внутрішньосудинною ін’єкцією, передозуванням або незвично швидкою абсорбцією із сильно васкуляризованих тканин (див. також розділ «Особливості застосування»).

Симптоми з боку ЦНС схожі для всіх місцевих анестетиків амідного типу, тоді як серцеві симптоми відрізняються для різних препаратів як кількісно, так і якісно.

Випадкові внутрішньосудинні ін’єкції місцевих анестетиків можуть спричинити негайні (від кількох секунд до кількох хвилин) системні токсичні реакції. У разі передозування системна токсичність проявляється пізніше (через 15−60 хвилин після ін’єкції) через повільніше збільшення концентрації місцевого анестетика у крові.

Токсичність з боку ЦНС розвивається поступово, зі збільшенням тяжкості симптомів та реакцій. Перші симптоми зазвичай проявляються як легке запаморочення, навколоротова парестезія, оніміння язика, гіперакузія, дзвін у вухах та порушення зору. Ускладнення артикуляції, судомні рухи м’язів або тремор є більш серйозними симптомами, які передують генералізованим судомам. Ці ознаки не слід трактувати як невротичну поведінку. Після цього може спостерігатися втрата свідомості та великий епілептичний напад, що тривають від кількох секунд до кількох хвилин. Під час судом швидко розвиваються киснева недостатність та гіперкапнія (підвищений вміст СО₂ у крові) через підвищену м’язову активність та недостатній газообмін у легенях. У тяжких випадках також може розвинутися апное. Ацидоз посилює токсичні ефекти місцевих анестетиків.

Одужання залежить від метаболізму місцевого анестетика та його розповсюдження за межі ЦНС. Це відбувається швидко, за винятком випадків, коли були введені дуже великі кількості лікарського засобу.

Серцево-судинні ефекти зазвичай становлять більш серйозну загрозу. Цим ефектам часто передують ознаки токсичності з боку ЦНС, які, однак, можуть маскуватися загальною анестезією або глибокою седацією, що досягається за допомогою таких препаратів, як бензодіазепіни або барбітурати. Як наслідок високих системних концентрацій місцевих анестетиків можливі зниження артеріального тиску, брадикардія, аритмія та навіть зупинка серця. Серцево-судинні токсичні ефекти часто пов’язані з пригніченням системи провідності серця та міокарда, що призводить до зменшення серцевого викиду, артеріальної гіпотензії, AV-блокади, брадикардії та іноді — вентрикулярної аритмії, включаючи вентрикулярну тахікардію, вентрикулярну фібриляцію та зупинку серця. Цим станам часто передують ознаки тяжкої токсичності з боку ЦНС, наприклад судоми, проте рідко зупинка серця наставала без попередніх ефектів з боку ЦНС. Після дуже швидкої внутрішньовенної болюсної ін’єкції в коронарних судинах може досягатися така висока концентрація бупівакаїну в крові, що вплив на систему кровообігу настає самостійно або до виникнення ефектів з боку ЦНС. З огляду на цей механізм, пригнічення міокарда може розвинутися навіть як перший симптом інтоксикації.

Особливу увагу слід приділяти раннім ознакам токсичності у дітей, оскільки діти зазвичай не отримують великі блокади до початку загальної анестезії.

Лікування

У разі повної спінальної блокади потрібно забезпечити достатню вентиляцію (прохідність дихальних шляхів, забезпечення киснем, при необхідності — інтубація та штучна вентиляція легенів). У разі артеріальної гіпотензії/брадикардії слід ввести вазопресорний засіб з інотропним ефектом.

При виникненні ознак гострої системної токсичності застосування місцевих анестетиків необхідно негайно припинити, а симптоми з боку ЦНС (судоми, пригнічення ЦНС) негайно лікувати шляхом оптимального забезпечення киснем/вентиляції легень та застосуванням протисудомних засобів.

Якщо виникає недостатність кровообігу (артеріальна гіпотензія, брадикардія), слід застосовувати відповідне лікування із внутрішньовенним введенням рідин, вазопресорних, інотропних засобів та/або ліпідних емульсій. При лікуванні системної токсичності у дітей слід призначати дози, пропорційні їхньому віку та масі тіла.

У разі зупинки кровообігу потрібно негайно розпочати пневмокардіальні реанімаційні заходи. Важливо підтримувати належну оксигенацію дихання, вентиляцію та кровообіг одночасно з корекцією ацидозу. При зупинці кровообігу можуть бути необхідні тривалі реанімаційні заходи.

 

Побічні реакції.

Побічні реакції, спричинені самим препаратом, може бути важко відрізнити від фізіологічних ефектів блокади нервів (наприклад, зниження артеріального тиску, брадикардія), явищ, спричинених безпосередньо голковою пункцією (зокрема ушкодження нервів), або явищ, непрямою причиною яких стала голкова пункція (таких як епідуральний абсцес).

Неврологічні ушкодження є рідкісними, але добре відомими наслідками регіональної, особливо епідуральної та спінальної анестезії.

Інформацію щодо симптомів та лікування гострої системної токсичності див. у розділі «Передозування».

Побічні реакції нижче наведено за такою класифікацією частоти: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (не можна оцінити частоту за наявними даними).

З боку імунної системи: рідко — алергічні реакції, анафілактичні реакції/шок.

З боку нервової системи: часто — парестезія, запаморочення; нечасто — симптоми токсичності з боку ЦНС (судоми, навколоротова парестезія, оніміння язика, гіперакузія, порушення зору, втрата свідомості, тремор, легке запаморочення, дзвін у вухах, дизартрія); рідко — невропатія, ушкодження периферичних нервів, арахноїдит, парез, параплегія.

З боку органів зору: рідко — двоїння в очах.

З боку серця: часто — брадикардія; рідко — зупинка серця, серцева аритмія.

Судинні розлади: дуже часто — артеріальна гіпотензія; часто — артеріальна гіпертензія.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко — пригнічення дихання.

З боку травної системи: дуже часто — нудота; часто — блювання.

З боку нирок та сечовидільної системи: часто — затримка сечі.

З боку гепатобіліарної системи: частота невідома — порушення функції печінки/підвищення рівня АЛТ та АСТ*.

*Ураження печінки з оборотним підвищенням рівня АСТ, АЛТ, ЛФ та білірубіну спостерігали після повторних ін’єкцій та тривалих інфузій бупівакаїну. У разі появи під час лікування ознак порушення функції печінки слід відмінити цей лікарський засіб (див. розділ «Особливості застосування»).

Діти

Побічні реакції у дітей подібні до таких у дорослих, але у дітей може бути складно виявити ранні ознаки місцевої токсичності анестетика, коли блокада виконується під час седації чи загальної анестезії.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

 

Термін придатності. 2 роки. Розчин потрібно використати якомога швидше після відкриття пляшки/флакону.

 

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці. Не заморожувати.

 

Несумісність.

Алкалізація може спричинити осад, оскільки бупівакаїн малорозчинний при рН вище 6,5.

 

Упаковка. Для дозування 2,5 мг/мл: по 100 мл, 200 мл у пляшках.

Для дозування 5 мг/мл: по 5 мл, 20 мл у флаконах скляних, по 5 флаконів скляних у контурній чарунковій упаковці, по 1 контурній чарунковій упаковці у пачці з картону;

по 5 мл, 10 мл у флаконах скляних, по 5 флаконів скляних у контурній чарунковій упаковці, по 2 контурні чарункові упаковки у пачці з картону.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник. Приватне акціонерне товариство «Інфузія».

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 23219, Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Вінницькі Хутори, вул. Немирівське шосе, б. 84А.