ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
ЛІДОКАЇН 20 мг/мл АДРЕНАЛІН 0,005 мг/мл АГЕТАН
діючі речовини: лідокаїну гідрохлорид моногідрат; адреналіну тартрат;
1 мл розчину містить лідокаїну гідрохлориду моногідрат 21,32 мг, що відповідає лідокаїну гідрохлориду безводному 20 мг, адреналіну тартрату 0,0091 мг, що відповідає адреналіну 0,005 мг.
допоміжні речовини: натрію хлорид, хлористоводнева кислота концентрована, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій, натрію метабісульфіт (Е 223).
Кожен мл розчину для ін’єкцій містить 2,48 мг натрію.
Кожен мл розчину для ін’єкцій містить 0,5 мг метабісульфіту натрію.
Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин від безбарвного до злегка жовтуватого кольору.
Фармакотерапевтична група. Код АТХ
Препарати для місцевої анестезії. Аміди. Лідокаїн, комбінації. Код АТХ N01B В52.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Лідокаїн спричиняє викликає оборотну втрату чутливості, запобігаючи або зменшуючи провідність сенсорних нервових сигналів поблизу місця дії, першим місцем дії якого є клітинна мембрана. Лідокаїн блокує провідність, зменшуючи або запобігаючи значному короткочасному підвищенню натрієвої проникності збудливих мембран, яка зазвичай викликається незначною деполяризацією мембрани. Цей ефект зумовлений безпосередньою взаємодією з потенціалкерованими натрієвими каналами, первинний механізм дії яких, ймовірно, включає взаємодію з одним або кількома специфічними місцями зв’язування в натрієвому каналі.
Загалом, дрібні нервові волокна, зокрема немієлінізовані, легше піддаються блокуванню місцевими анестетиками, оскільки критична довжина, за межами якої може передаватися сигнал, менша, ніж у великих нервових волокнах. З цієї ж причини відновлення відбувається швидше у дрібних волокнах. Лідокаїн має проміжну тривалість дії від 60 до 120 хвилин після місцевої інфільтрації та анестезії нервового блоку.
Окрім місцевої анестезуючої дії, лідокаїн та подібні речовини можуть впливати на функцію певних органів, в яких проводяться або передаються нервові сигнали (наприклад, центральної нервової системи або серцево-судинної системи).
Доклінічні дані з безпеки
Дослідження гострої токсичності були проведені на різних видах тварин. Ознаки токсичності складалися з симптомів токсичності з боку ЦНС та серцево-судинної системи, включаючи судоми, що призводили до летального наслідку. У людей перші ознаки токсичності (серцево-судинні та неврологічні симптоми, судоми) спостерігалися при концентраціях у плазмі крові від 5 мкг/мл до 10 мкг/мл.
Дослідження in vitro показали, що застосування високих, майже токсичних доз метаболіту 2,6-ксилідину, присутнього у щурів і, можливо, у людей, може спричинити мутагенні ефекти. Лідокаїн показав негативний результат в тесті Еймса.
Злоякісні та доброякісні пухлини, особливо в носовій порожнині, спостерігалися в довгостроковому дослідженні канцерогенності, проведеному на щурах, при трансплацентарній експозиції та постнатальному застосуванні дуже високих доз 2,6-ксилідину протягом 2 років. Ці результати можуть бути клінічно значущими. Тому лідокаїн не слід застосовувати у високих дозах протягом тривалого часу.
Дослідження репродуктивної токсичності у щурів не виявили тератогенних ефектів. Єдиним спостереженням було зменшення маси тіла плоду; повідомлялося про поведінкові ефекти у потомства самок щурів, які отримували дозу, близьку до максимальної рекомендованої дози для людини у період вагітності.
Фармакокінетика.
Лідокаїн легко всмоктується з місця ін’єкції, включаючи м’язи, а також зі шлунково-кишкового тракту, слизових оболонок і пошкодженої шкіри; він погано всмоктується через неушкоджену шкіру.
Після внутрішньовенного введення концентрації у плазмі крові швидко знижуються з початковим періодом напіввиведення менше 30 хвилин і періодом напіввиведення від 1 до 2 годин.
Зв’язування лідокаїну з білками плазми крові становить близько 66 %. Лідокаїн проникає через плаценту та гематоенцефалічний бар’єр і у грудне молоко.
Лідокаїн проникає через плаценту і досягає плода за декілька хвилин. Після епідурального введення співвідношення концентрацій у сироватці крові плода та матері становить близько 0,5-0,7. Після інфільтрації промежини або парацервікальної блокади в пупковій вені були виміряні вищі концентрації.
Біотрансформація та елімінація
Лідокаїн інтенсивно метаболізується у печінці. Лідокаїн метаболізується системою цитохрому Р450, переважно CYP1A2 та CYP3A4. У людини відбувається деалкілування до моноетилгліцинксилідину (МЕГХ) та гліцинксилідину, і ці метаболіти чинять місцеву анестезуючу дію. У людини приблизно 75 % ксилідину виводиться з сечею у вигляді 4-гідрокси-2,6-диметиланіліну. Лише 3 % лідокаїну виводиться з сечею у незміненому вигляді.
Після епідуральної анестезії матері період напіввиведення лідокаїну з організму новонародженого становить приблизно 3 години; після інфільтрації промежини або парацервікальної блокади лідокаїн виявляється в сечі новонародженого протягом щонайменше 48 годин.
Клінічні характеристики.
Показання.
Регіонарна анестезія у дорослих та дітей віком від 12 років.
Протипоказання.
- Відома підвищена чутливість до лідокаїну гідрохлориду, амідних місцевих анестетиків або до будь-якої з допоміжних речовин (сульфітів).
- Пацієнти з рецидивуючою порфірією.
- Внутрішньовенне введення.
Адреналіновмісні форми мають наступні додаткові протипоказання:
- Внутрішньосудинний шлях.
- Коронарна недостатність.
- Шлуночкові аритмії.
- Тяжка артеріальна гіпертензія.
- Обструктивна кардіоміопатія.
- Гіпертиреоз.
- Анестезія шляхом місцевої інфільтрації в кінцівки (палець, стовбур статевого члена).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Комбінація різних класів антиаритмічних засобів може мати сприятливий терапевтичний ефект, але вона часто дуже делікатна і вимагає ретельного клінічного та ЕКГ-моніторингу.
Комбінація антиаритмічних засобів, пов’язаних з torsade de pointes (аміодарон, дизопірамід, хінідини, соталол тощо), протипоказана.
Через підвищений ризик серцевих побічних ефектів комбінація антиаритмічних препаратів одного класу не рекомендується, за винятком виняткових випадків.
Комбінація з негативними інотропними засобами, які спричиняють брадикардію та/або уповільнюють атріовентрикулярну провідність, є делікатною і потребує клінічного та ЕКГ-моніторингу.
Комбінації, що потребують застережних заходів при використанні
+ аміодарон
Ризик підвищення концентрації лідокаїну у плазмі крові з можливими неврологічними та серцевими побічними ефектами внаслідок зниження печінкового метаболізму аміодарону.
Клінічний моніторинг, ЕКГ та, можливо, моніторинг концентрації лідокаїну у плазмі крові. У разі необхідності відкоригувати дозування лідокаїну під час лікування аміодароном та після його відміни.
+ циметидин
З циметидином при застосуванні у дозах, що перевищують або дорівнюють 800 мг/добу: підвищення концентрації лідокаїну у плазмі крові з ризиком неврологічних та серцевих побічних ефектів (пригнічення печінкового метаболізму лідокаїну). Клінічний моніторинг, ЕКГ та, можливо, моніторинг концентрації лідокаїну у плазмі крові. У разі необхідності відкоригувати дозування лідокаїну під час лікування циметидином та після його відміни.
+ флувоксамін
Підвищення концентрації лідокаїну в плазмі крові з потенційними неврологічними та серцевими побічними ефектами (зниження печінкового кліренсу лідокаїну). Клінічний моніторинг, ЕКГ та, можливо, моніторинг концентрації лідокаїну у плазмі крові під час та після припинення застосування комбінації. У разі необхідності - корекція дози лідокаїну.
Комбінації, які слід враховувати.
+ бета-блокатори при серцевій недостатності
Негативний інотропний ефект з ризиком серцевої декомпенсації.
Через наявність адреналіну
Комбінації, що потребують застережних заходів при використанні
+ галогеновані леткі анестетики
Тяжкі шлуночкові аритмії через підвищену збудливість серця.
Обмежити споживання, наприклад: менше 0,1 мг адреналіну за 10 хвилин або 0,3 мг за 1 годину для дорослих.
+ трициклічні антидепресанти
Тяжкі шлуночкові аритмії через підвищену збудливість серця.
Обмежити споживання, наприклад: менше 0,1 мг адреналіну за 10 хвилин або 0,3 мг за 1 годину для дорослих.
+ незворотні інгібітори МАО
Тяжкі шлуночкові аритмії через підвищену збудливість серця.
Обмежити споживання, наприклад: менше 0,1 мг адреналіну за 10 хвилин або 0,3 мг за 1 годину для дорослих.
+ змішані адренергічно-серотонінергічні лікарські засоби
Тяжкі шлуночкові аритмії через підвищену збудливість серця.
Обмежити споживання, наприклад: менше 0,1 мг адреналіну за 10 хвилин або 0,3 мг за 1 годину для дорослих.
Особливості застосування.
Нагадуємо спортсменам, що цей препарат містить активну речовину, яка може спричинити позитивний результат в антидопінгових тестах.
Регіонарну анестезію не слід проводити пацієнтам, які приймають антикоагулянти.
Як і інші місцеві анестетики, лідокаїн слід з обережністю застосовувати пацієнтам з такими станами: епілепсія, гіповолемія, атріовентрикулярна блокада або порушення провідності, брадикардія або дихальна недостатність.
Аналогічно, слід дотримуватися обережності при застосуванні лідокаїну пацієнтам з порфірією, які перебувають у стадії ремісії та є безсимптомними носіями генетичного дефекту, що спричиняє порфірію.
Дітям молодшого віку не слід перевищувати концентрацію адреналіну 1:400 000. Тому необхідно розводити форму, що містить адреналін.
Лідокаїн метаболізується печінкою, тому його слід з обережністю застосовувати пацієнтам з печінковою недостатністю. Період напіввиведення лідокаїну з плазми крові може подовжуватися у разі зниження печінкового кровотоку при серцевій та циркуляторній недостатності.
Метаболіти лідокаїну можуть накопичуватися у пацієнтів з нирковою недостатністю.
Повідомлялося про випадки хондролізу у пацієнтів, які отримували безперервну внутрішньосуглобову інфузію місцевих анестетиків після операції. Більшість повідомлень про випадки хондролізу стосувалися плечового суглоба. Хоча точний механізм розвитку цього стану досі невідомий, він, ймовірно, є багатофакторним.
Епідуральна анестезія може призвести до гіпотензії та брадикардії. Гіпотензію слід негайно лікувати шляхом внутрішньовенного введення вазопресорів та адекватного введення кристалоїдних або колоїдних розчинів.
Під час введення місцевих анестетиків завжди повинен бути в наявності повний комплект реанімаційного обладнання.
Цей лікарський засіб містить 24,8 мг натрію на ампулу, що еквівалентно 1,24 % від рекомендованої ВООЗ максимальної добової норми споживання натрію для дорослої людини - 2 г.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність. Через ризик гіперстимуляції матки та неонатальних наслідків (гіпоксії) цей лікарський засіб не слід застосовувати при парацервікальній блокаді в акушерській анестезії.
Лідокаїн можна застосовувати на будь-якому терміні вагітності. Дійсно, клінічні дані заспокоюють, а експериментальні дані не свідчать про тератогенні або фетотоксичні ефекти.
Грудне годування. Після місцевої анестезії лідокаїном дозволяється грудне годування.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими
механізмами.
Залежно від введеної дози, місцеві анестетики можуть мати дуже помірний вплив на когнітивні функції та тимчасово порушувати рухливість і координацію рухів.
Спосіб застосування та дози.
Лідокаїн повинен вводити тільки лікар, який має досвід у проведенні регіонарної анестезії.
Концентрація препарату залежить від показань, терапевтичної мети, віку та стану пацієнта.
Рівень отриманої анестезії зазвичай залежить від загальної введеної дози.
Доза, що вводиться, залежить від методу анестезії, для якого застосовується лікарський засіб.
Лідокаїн не слід застосовувати у вигляді безперервної післяопераційної внутрішньосуглобової інфузії.
Дорослі та діти віком від 12 років.
Більш концентровані лікарські форми забезпечують більший ступінь блокування провідності.
Акушерство:
Для акушерської аналгезії слід використовувати розчин з концентрацією 10 мг/мл або менше.
Для анестезії при кесаревому розтині концентрація повинна перевищувати 10 мг/мл.
Рекомендовані дози лідокаїну для дорослих наведені в таблиці 1.
Таблиця 1
|
Метод |
Лідокаїну гідрохлорид |
||
|
Концентрація (мг/мл) |
Об’єм (мл) |
Рекомендована загальна доза (мг) (а) |
|
|
Інфільтраційна анестезія |
10 |
0,5-20 |
5-200 |
|
20 |
0,25-10 |
5-200 |
|
|
Блокада периферичних нервів, наприклад: |
|
|
|
|
Міжреберна блокада - за сегментами |
10 |
3-5 (макс. 40) |
30-50 (макс. 400 всіх сегментів разом узятих) |
|
20 |
1,5-2,5 (макс. 20) |
30-50 (макс. 400 всіх сегментів разом узятих) |
|
|
Парацервікальний блок - з кожного боку |
10 |
10 |
100 |
|
20 |
5 |
100 |
|
|
· Паравертебральний блок |
10 |
20 |
200 загалом |
|
20 |
10 |
200 загалом |
|
|
· Шийний блок |
10 |
20-40 |
200-400 |
|
20 |
10-20 |
200-400 |
|
|
· Поперековий блок |
10 |
20-40 |
200-400 |
|
20 |
10-20 |
200-400 |
|
|
Епідуральна анестезія/аналгезія, наприклад: |
|
|
|
|
Епідуральна блокада: |
|
|
|
|
· Хірургічна анестезія |
10 |
20-40 (c) |
200-400 |
|
20 |
10-20 |
200-400 |
|
|
Акушерство: |
|
|
|
|
· Анестезія при кесаревому розтині |
20 |
10-20 |
200-400 |
|
· Акушерська аналгезія (b) |
10 |
20 |
200 |
|
Каудальний блок |
10 20 |
20-40 (c) 10-20 |
200-400 200-400 |
· (а) Максимальна доза не повинна перевищувати 500 мг.
· (b) В акушерстві максимальна доза для епідуральної анестезії не повинна перевищувати 250 мг.
· (c) Об’єм, не рекомендований для епідуральної ін’єкції (підвищений внутрішньочерепний тиск при об’ємах понад 30 мл).
Діти віком від 1 до 12 років
Щоб уникнути системної токсичності, завжди слід використовувати найнижчу ефективну концентрацію та найнижчу ефективну дозу.
Концентрація адреналіну не повинна перевищувати 1:400 000. Тому необхідно розбавляти розчин, що містить адреналін.
Місцева інфільтраційна та регіонарна анестезія (епідуральна, каудальна, блокада сплетінь та магістральних нервів): максимальна рекомендована доза становить від 3 до 10 мг/кг, залежно від методу, що застосовується.
Пацієнти літнього віку.
Пацієнти літнього віку або ослаблені пацієнти можуть бути більш чутливими до стандартних доз, що підвищує ризик і тяжкість токсичних реакцій з боку центральної нервової та серцево-судинної систем і вимагає ретельного клінічного моніторингу. Тим не менш, не рекомендується зменшувати дозу лідокаїну, оскільки це може призвести до неадекватної анестезії.
Діти
Застосовувати дітям віком від 12 років.
Передозування.
Лікування пацієнтів з ознаками системної токсичності включає лікування судом та забезпечення адекватної вентиляції киснем, у разі необхідності - допоміжну або контрольовану вентиляцію (ШВЛ). У дорослих будь-які судоми слід негайно лікувати шляхом внутрішньовенного введення тіопенталу (від 2 до 4 мг/кг) або бензодіазепінів короткої дії (діазепам 0,1 мг/кг або мідазолам 0,05 мг/кг).
Внутрішньовенне введення сукцинілхоліну (від 50 до 100 мг) можна використовувати для розслаблення м’язів за умови, що лікар може виконати ендотрахеальну інтубацію та вести повністю паралізованого пацієнта.
Як тільки напади припиняються і стає можливою відповідна легенева вентиляція, подальше лікування, як правило, не потрібне. Однак внутрішньовенне введення вазопресора (хронотропного або інотропного засобу) необхідне у випадку гіпотензії або брадикардії.
Побічні реакції.
Побічні ефекти лідокаїну слід диференціювати від фізіологічних ефектів, пов’язаних із самою блокадою (гіпотензія, брадикардія), а також прямих (пошкодження нерва) і непрямих (епідуральний абсцес) наслідків введення голки.
Поява небажаних ефектів повинна викликати підозру на передозування. Токсичні реакції, що є ознакою передозування місцевого анестетика, можуть з’явитися у двох ситуаціях: або одразу, внаслідок відносного передозування, що виникло через випадкове внутрішньовенне введення, або пізніше, внаслідок справжнього передозування, спричиненого застосуванням надмірної кількості анестетика.
З боку серця:
брадикардія (переважно під час епідуральної анестезії), рідше - депресія міокарда або зупинка серця.
З боку судин:
гіпотензія.
Порушення з боку нервової системи:
запаморочення, парестезії язика та губ, тремор, сонливість, дезорієнтація, втрата свідомості або генералізовані судоми (передозування), дизартрія.
Захворювання вуха:
шум у вухах, порушення слуху.
Порушення з боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини:
озноб, мимовільні скорочення м’язів (обличчя та дистальних відділів кінцівок).
Дихальні, торакальні та медіастинальні розлади:
пригнічення дихання, потім зупинка дихання.
Розлади імунної системи:
Кропив’янка, набряк, бронхоспазм або навіть анафілактичний шок (містить метабісульфіт натрію).
Порушення з боку крові та лімфатичної системи:
метгемоглобінемія.
Алергічні реакції виникають вкрай рідко. Вони можуть характеризуватися ураженням шкіри, кропив’янкою, набряком або анафілактоїдними реакціями. Шкірні проби не мають прогностичної цінності для виявлення чутливості.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.
Термін придатності
2 роки.
Після відкриття продукт слід використати негайно.
Умови зберігання
Зберігати у оригінальній упаковці при температурі від 2 °С до 8 °С у недоступному для дітей місці.
Однак продукт може зберігатися під час транспортування не більше 5 днів без дотримання спеціальних умов зберігання.
Несумісність.
За відсутності досліджень сумісності цей лікарський засіб не можна змішувати з іншими лікарськими засобами.
Упаковка.
По 10 мл в ампулі, по 10 ампул у картонній коробці разом з інструкцією для медичного застосування.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробники
1. Лабораторія Агетан
2. Дельфарм Діжон
3. Дельфарм Турс
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності/місцезнаходження заявника та/або представника заявника.
1. 1, рю Александер Флемінг, Ліон, 69007, Франція
2. 6 булвар де Л Європа, Кетіньї, 21800, Франція
3. Рю Паул Лангвін, Чамбрей Лес Турс, 37170, Франція