ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
Новацеф
(Novacef®)
Склад:
діюча речовина: цефіксим;
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить цефіксиму тригідрату 447,6 мг, що еквівалентно цефіксиму 400 мг;
допоміжні речовини: магнію стеарат, крохмаль прежелатинізований, целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідрофосфат дигідрат, натрію крохмальгліколят, натрію лаурилсульфат; плівкова оболонка («Опадрай» біла OY-S-28933): гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), парафін (світла рідина), натрію лаурилсульфат.
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті оболонкою, білого кольору, довгастої форми, з центральною рискою з одного боку.
Фармакотерапевтична група
Антибактеріальні засоби для системного застосування. Бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини третього покоління. Код АТХ J01D D08.
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка
Цефіксим – це пероральний цефалоспориновий антибіотик, подібний за структурою, бактеріальним спектром та стабільністю до цефалоспоринів третього покоління типу цефотаксиму. Цефіксим чинить бактерицидну дію проти грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів та є високостабільним бета-лактамним антибіотиком.
Механізм дії:
Механізм дії цефіксиму базується на пригніченні синтезу клітинної стінки бактерій (у фазі росту) шляхом блокування пеніцилін-зв'язуючих білків, таких як транспептидази. Це призводить до бактерицидного ефекту.
Зв'язок між фармакокінетикою та фармакодинамікою
Ефективність суттєво залежить від тривалості часу, протягом якого рівень препарату залишається вище мінімальної інгібувальної концентрації, що запобігає росту мікроорганізмів.
Механізми резистентності
Резистентність до цефіксиму може ґрунтуватися на таких механізмах:
- Інактивація бета-лактамазами: цефіксим може гідролізуватися певними бета-лактамазами, зокрема бета-лактамазами широкого спектра дії, які зустрічаються, наприклад, у штамах Escherichia coli або Klebsiella pneumoniae, або конститутивно утвореними бета-лактамазами типу AmpC, які були виявлені, наприклад, у Enterobacter cloacae. У випадку інфекцій, спричинених бактеріями з індукованою бета-лактамазою AmpC та чутливістю in vitro до цефіксиму, існує ризик того, що під час лікування будуть відібрані мутанти з конститутивним (дерепресованим) утворенням бета-лактамаз AmpC.
- Знижена спорідненість протеїнових пептидів (ПП) до цефіксиму: набута резистентність у пневмококів та інших стрептококів ґрунтується на модифікаціях існуючих ПП в результаті мутації.
- Недостатнє проникнення цефіксиму через зовнішню клітинну стінку може призвести до недостатнього інгібування ПП у грамнегативних бактерій.
- Цефіксим може активно виводитися з клітини за допомогою ефлюксних насосів.
Існує часткова або повна перехресна резистентність цефіксиму з іншими цефалоспоринами та пеніцилінами.
Граничні значення
Цефіксим тестується за допомогою стандартної серії розведень. Визначено наступні мінімальні інгібувальні концентрації для чутливих та стійких бактерій:
Ліміти EUCAST (Європейський комітет з тестування чутливості до антимікробних препаратів)
Таблиця 1
|
Мікроорганізм |
Чутливість |
Резистентність |
|
Enterobacterales 1) |
≤ 1 мг/л |
> 1 мг/л |
|
Haemophilus influenzae |
≤ 0,12 мг/л |
> 0,12 мг/л |
|
Moraxella catarrhalis |
≤ 0,5 мг/л |
> 1 мг/л |
|
Neisseria gonorrhoeae |
≤ 0,12 мг/л |
> 0,12 мг/л |
1) Тільки неускладнені інфекції сечовивідних шляхів.
Поширеність набутої резистентності
Поширеність набутої резистентності окремих видів може змінюватися локально та з часом. Тому необхідна місцева інформація про ситуацію з резистентністю, особливо для адекватного лікування тяжких інфекцій. Якщо ефективність цефіксиму ставиться під сумнів через локальну ситуацію з резистентністю, слід звернутися за консультацією до фахівців щодо лікування. Слід звернутися за мікробіологічною діагностикою з підтвердженням збудника та його чутливості до цефіксиму, особливо у випадку серйозних інфекцій або неефективності лікування.
Поширеність набутої резистентності в Німеччині на основі даних за останні 5 років, отриманих з національних проєктів та досліджень моніторингу резистентності (станом на лютий 2018 року):
Таблиця 2
|
Зазвичай чутливі види |
|
Аеробні грампозитивні мікроорганізми |
|
Streptococcus pyogenes |
|
Аеробні грамнегативні мікроорганізми |
|
Citrobacter koseri ° |
|
Haemophilus influenzae |
|
Moraxella catarrhalis |
|
Neisseria gonorrhoeae |
|
Proteus mirabilis ° % |
|
Види, для яких набута резистентність може створювати проблеми під час використання |
|
Аеробні грампозитивні мікроорганізми |
|
Streptococcus pneumoniae |
|
Аеробні грамнегативні мікроорганізми |
|
Citrobacter freundii $ |
|
Enterobacter cloacae $ |
|
Escherichia coli % & |
|
Klebsiella oxytoca % |
|
Klebsiella pneumoniae % |
|
Morganella morganii $ |
|
Serratia marcescens $ |
|
Природно стійкі види |
|
Аеробні грампозитивні мікроорганізми |
|
Enterococcus spp. |
|
Staphylococcus spp. |
|
Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-проміжний і -резистентний) |
|
Аеробні грамнегативні мікроорганізми |
|
Legionella pneumophila |
|
Pseudomonas aeruginosa |
|
Інші мікроорганізми |
|
Chlamydia spp. |
|
Chlamydophila spp. |
|
Mycoplasma spp. |
° На момент публікації таблиць актуальні дані відсутні. Чутливість випливає з первинної літератури, стандартних рекомендацій щодо лікування.
$ Природна чутливість більшості ізолятів знаходиться в середньому діапазоні.
% Штами, що продукують бета-лактамази розширеного спектра (ESBL), завжди резистентні.
& В ізолятах від пацієнтів з неускладненим циститом рівень резистентності становить <10 %, в інших випадках – ≥10 %.
Фармакокінетика
Абсорбція
Цефіксим абсорбується залежно від дози, але не пропорційно до дози. Абсолютна біодоступність становить приблизно 40–50 %. Одночасне вживання їжі суттєво не впливає на швидкість абсорбції.
Максимальна концентрація в сироватці крові досягається через 3–4 години після прийому. У клінічних дослідженнях вона становила від 2,33 до 2,95 мкг/мл для таблетки 200 мг та від 3,18 до 4,64 мкг/мл для таблетки 400 мг.
Прийом 200 мг 2 рази на добу призводить до рівня у сироватці крові, порівнянного з одноразовою дозою 400 мг. Повторне щоденне застосування лікарського засобу Новацеф не призводить до кумуляції.
Розподіл
Зв'язування цефіксиму з білками сироватки крові становить 65 %.
Після одноразового внутрішньовенного введення 200 мг цефіксиму відносний об'єм розподілу становив 6,7 л, у стаціонарному стані він становив 16,8 л.
Цефіксим добре розподіляється у тканинах. Зокрема, у жовчі та сечі досягається концентрація, яка значно перевищує мінімальну інгібувальну концентрацію відповідних мікроорганізмів. Ефективні концентрації також досягаються в інших органах, таких як мигдалики, легені, бронхи, внутрішнє вухо та пазухи.
Біотрансформація
У клінічних дослідженнях, які надають інформацію про метаболізм цефіксиму, циркулюючих метаболітів не виявлено.
Виведення
Період напіввиведення цефіксиму, незалежно від введеної дози та галенової форми, становить 2–4 години. Речовина виводиться як нирками, так і з жовчю. Повний баланс неможливий на основі наявних даних.
Приблизно 50–55 % абсорбованої речовини виводиться із сечею у незміненому вигляді протягом 24 годин після перорального прийому 200–400 мг цефіксиму.
Спеціальні вікові групи
Період напіввиведення у дітей становить 3,3–3,7 години, у пацієнтів старшого віку (середній вік 68,9 року) – 3,9–4,2 години.
Фармакокінетичні значення у дітей та пацієнтів старшого віку лише незначно відрізняються від показників у дорослих, тому корекція дози не потрібна.
Доклінічні дані з безпеки
Гостра токсичність цефіксиму низька.
У процесі дослідження токсичності при повторному застосуванні виявлено вплив речовини на шлунково-кишковий тракт та нирки. Як і інші цефалоспорини, цефіксим вважається потенційно нефротоксичним.
Дослідження на трьох видах тварин (щури, миші, кролики) не виявили жодних ознак тератогенних властивостей. Впливу на пери/постнатальний розвиток та фертильність у щурів не спостерігалося.
Кілька тестів на мутагенність in vitro та in vivo були негативними. Немає жодних доказів канцерогенного потенціалу в тестах на мутагенність та довгострокових токсикологічних дослідженнях на щурах (цефіксим зазвичай не застосовують протягом тривалого періоду), тому довгострокові дослідження канцерогенності цефіксиму не проводилися.
Клінічні характеристики
Показання
Лікарський засіб Новацеф показаний для лікування інфекцій, спричинених чутливими до цефіксиму організмами (див. розділи «Фармакодинаміка» та «Особливості застосування»), які піддаються пероральній терапії:
– гострі загострення хронічного бронхіту;
– позагоспітальна пневмонія;
– гострий середній отит;
– гострий бактеріальний синусит;
– гострий бактеріальний фарингіт;
– неускладнений гострий цистит;
– неускладнений пієлонефрит;
– неускладнена гостра гонорея.
Примітка:
Інфекції, спричинені стафілококами, не слід лікувати цефіксимом, оскільки стафілококи стійкі до цефіксиму. Необхідно дотримуватися офіційних рекомендацій щодо належного застосування антибіотиків.
Протипоказання
Підвищена чутливість до діючої речовини, інших цефалоспоринів або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу.
Попередні реакції негайного типу та/або тяжкі реакції гіперчутливості на пеніцилін або інший бета-лактамний антибіотик.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій
При одночасному застосуванні цефіксиму разом з:
- потенційно нефротоксичними речовинами (такими як аміноглікозидні антибіотики, колістин, поліміксин, віоміцин) або потужними діуретиками (такими як етакринова кислота або фуросемід) існує підвищений ризик порушення функції нирок (див. розділ «Побічні реакції»);
- блокатором кальцієвих каналів ніфедипіном можливе підвищення біодоступності цефіксиму, таблеток, вкритих плівковою оболонкою, приблизно на 70 %;
- антикоагулянтами кумаринового типу в окремих випадках спостерігалося подовження протромбінового часу з кровотечею або без неї.
Антациди типу алюмінію гідроксид та магнію гідроксид знижували пероральну біодоступність цефіксиму під час проведення досліджень на тваринах. Цього можна було запобігти, якщо цефіксим приймати за 2 години до або після прийому цих антацидів. Однак під час проведення досліджень на людях взаємодії між цими антацидами та цефіксимом не спостерігалося.
Інші взаємодії: хибнопозитивні реакції можуть виникати при визначенні цукру в сечі за допомогою методів редукції, але не при використанні ферментативних методів.
Під час лікування цефіксимом може виникнути хибнопозитивний прямий тест Кумбса.
Хибнопозитивна реакція на кетони в сечі може виникати в тестах із використанням нітропрусиду, але не в тестах з використанням нітрофероціаніду.
Особливості застосування
Слід бути особливо обережним при застосуванні β-лактамних антибіотиків пацієнтам з алергічним діатезом або астмою.
Підвищена чутливість до пеніцилінів
Особливої обережності слід дотримуватися при застосуванні цефіксиму пацієнтам з підвищеною чутливістю до інших лікарських засобів. Особливої обережності також слід дотримуватися при застосуванні цефалоспоринів пацієнтам, які мають особливу чутливість до пеніцилінів, оскільки є дані про часткову перехресну алергію між пеніцилінами та цефалоспоринами.
У пацієнтів спостерігалися тяжкі реакції (включаючи анафілаксію) на обидва класи препаратів. Особливої обережності слід дотримуватися пацієнтам, у яких розвинулася алергічна реакція на пеніциліни або інші бета-лактамні антибіотики, оскільки можуть виникнути перехресні реакції (див. розділ «Протипоказання»).
Якщо після введення цефіксиму виникають тяжкі реакції гіперчутливості або анафілактичні реакції, застосування цефіксиму необхідно негайно припинити та розпочати відповідне невідкладне лікування.
Пацієнти з порушенням функції нирок
Лікарський засіб Новацеф слід з особливою обережністю застосовувати пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну < 10 мл/хв/1,73 м2).
Судоми у пацієнтів з порушеннями функції нирок
Деякі цефалоспорини можуть спричиняти судоми, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок, якщо дозування не зменшується. Якщо виникають судоми, прийом цефіксиму слід припинити та вжити відповідних заходів.
Гостра ниркова недостатність
Слід бути обережним пацієнтам, які отримують супутнє лікування діуретиками (наприклад, фуросемідом) та/або іншими потенційно нефротоксичними лікарськими засобами (наприклад, аміноглікозидними антибіотиками), особливо пацієнтам із супутніми захворюваннями, при яких може виникнути ішемія нирок (наприклад, тяжкі інфекції, сепсис). У цих пацієнтів може виникнути порушення функції нирок і навіть гостра ниркова недостатність через комбінацію з цефіксимом, при цих умовах необхідний ретельний моніторинг функції нирок.
Тяжкі шкірні реакції
Повідомлялося про випадки тяжких шкірних реакцій, таких як токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса–Джонсона або екзантема з еозинофілією та системними симптомами (DRESS). У разі виникнення серйозних побічних шкірних реакцій терапію цефіксимом слід припинити та вжити відповідних заходів та/або запобіжних заходів.
Псевдомембранозний коліт
Дуже рідко під час або після терапії може виникнути коліт, пов’язаний із застосуванням антибіотиків, з можливим летальним наслідком (наприклад, псевдомембранозний коліт), який характеризується тяжкою та стійкою діареєю та потребує медикаментозного лікування. У такому випадку прийом цефіксиму слід негайно припинити, провести тест на наявність мікроорганізмів та відповідну терапію. Інгібітори перистальтики протипоказані (див. розділ «Побічні реакції»).
У разі тривалої терапії цефіксимом у високих дозах показаний контроль функції нирок та печінки, а також аналіз крові.
Резистентність до антибіотиків
Лікування цефіксимом може збільшити ризик розвитку стійких до лікарського засобу бактерій з клінічно помітною суперінфекцією або без неї.
Суперінфекція
Як і у випадку з іншими антибіотиками, тривале застосування може іноді призводити до надмірного росту нечутливих організмів. У разі виникнення суперінфекції слід розпочати відповідну терапію.
При поєднанні цефіксиму з аміноглікозидним антибіотиком, поліміксином B, колістином, віоміцином або високими дозами петльових діуретиків (наприклад, фуросемідом) слід особливо ретельно контролювати функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Це стосується, зокрема, пацієнтів з наявними порушеннями функції нирок.
Пацієнтам з тяжкими шлунково-кишковими розладами з блюванням та діареєю не слід призначати цефіксим, оскільки достатнє всмоктування не гарантується.
Гемолітична анемія
При застосуванні цефалоспоринів були зафіксовані випадки гемолітичної анемії, включаючи тяжкі випадки з летальним наслідком. Також повідомлялося про рецидивні епізоди гемолітичної анемії після застосування цефалоспоринів у пацієнтів, у яких раніше розвинулася гемолітична анемія після початкового застосування цефалоспоринів (включаючи цефіксим).
Застосування у період вагітності або годування груддю
Вагітність
Немає достатньо даних щодо застосування цефіксиму для вагітних жінок. Дослідження на тваринах не виявили жодних доказів тератогенного впливу цефіксиму (див. розділ «Доклінічні дані з безпеки»). Цефіксим є плацентогенним. Тому як запобіжний захід лікарський засіб Новацеф не слід застосовувати під час вагітності, окрім випадків, коли лікар вважає це необхідним після ретельного рішення щодо ризику та користі.
Лактація
Невідомо, чи проникає цефіксим у грудне молоко. Проникнення цефіксиму в грудне молоко спостерігалося у дослідженнях на тваринах. Рішення про продовження / скасування грудного вигодовування або про продовження / скасування лікування цефіксимом слід приймати з урахуванням необхідності грудного вигодовування для немовляти та необхідності лікування цефіксимом для жінки. Однак, доки не буде отримано клінічного досвіду, лікарський засіб Новацеф не слід призначати матерям, які годують груддю.
Фертильність
Репродуктивні дослідження на мишах та щурах не вказують на будь-який негативний вплив на фертильність (див. розділ «Доклінічні дані з безпеки»).
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами
Досвід, отриманий на сьогодні, показує, що діюча речовина загалом не впливає на здатність до концентрації уваги та швидкості реагування. Однак виникнення побічних реакцій (див. розділ «Побічні реакції») може змінити здатність до концентрації уваги та швидкості реагування, а також погіршити здатність активно брати участь у дорожньому русі та працювати з механізмами.
Спосіб застосування та дози
Дозування:
Дорослі та діти віком від 12 до 18 років. 1 раз на день разовою дозою по 400 мг або 2 рази на день по 200 мг* з інтервалом 12 годин.
Діти віком до 12 років. Дітям віком до 12 років та пацієнтам, які мають труднощі з ковтанням таблеток, рекомендуються рідкі пероральні препарати, що містять активну речовину цефіксим.
Тривалість лікування залежить від перебігу інфекції. Загалом тривалість лікування антибіотиками становить 5–10 днів. У разі інфекцій, які спричинені стрептококами, слід дотримуватися періоду лікування більше, ніж 10 днів, щоб уникнути вторинних захворювань.
- Для неускладнених інфекцій нижніх сечовивідних шляхів у жінок достатньо періоду лікування 1–3 дні.
- У разі гонореї зазвичай достатньо одноразової дози 400 мг цефіксиму.
Успіх лікування інфекцій, які спричинені гонококами, слід перевірити за допомогою лабораторного контролю через 3–4 дні після закінчення лікування.
Пацієнти літнього віку. Зазвичай корекція дози для пацієнтів літнього віку не потрібна.
При порушенні функції нирок. Дозу слід зменшити пацієнтам зі значним порушенням функції нирок. Пацієнтам з нирковою недостатністю з кліренсом креатиніну < 20 мл/хв/1,73 м2 рекомендується корекція дози, наприклад одноразове застосування 200 мг/добу*. Дозування та терапія для пацієнтів, які потребують хронічного амбулаторного перитонеального діалізу або гемодіалізу, повинні проводитися відповідно до рекомендацій для пацієнтів з кліренсом креатиніну < 20 мл/хв.
Дітям віком до 12 років з кліренсом креатиніну < 20 мл/хв/1,73 м2 слід застосовувати лише 1 x 4 мг цефіксиму/кг маси тіла щодня (рекомендуються рідкі пероральні препарати, що містять активну речовину цефіксим), дітям віком від 12 до 18 років та дорослим – відповідно 1 x 200 мг* цефіксиму щодня.
Спосіб застосування. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, слід приймати, запиваючи великою кількістю рідини, до або під час вживання їжі.
* Застосовувати лікарський засіб, діючою речовиною якого є цефіксим, у відповідному дозуванні.
Діти
Цефіксим у даній лікарській формі та в даному дозуванні рекомендується застосовувати дітям віком від 12 років.
Передозування
Існує ризик розвитку енцефалопатії при застосуванні бета-лактамних антибіотиків, включаючи цефіксим, особливо у разі передозування та порушення функції нирок.
Неможливо вивести значну кількість діючої речовини з організму за допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу. Специфічного антидоту не існує. Рекомендуються загальні підтримуючі заходи.
У разі анафілактичних реакцій слід розпочати звичайні негайні заходи, якщо можливо, при перших ознаках шоку.
Побічні реакції
Побічні реакції перелічені за системами органів та за частотою: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥ 1/10000, < 1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).
Таблиця 3
|
Класи систем органів MedDRA |
Побічна реакція |
Частота |
|
Інфекційні та паразитарні захворювання |
Тривале та багаторазове застосування може призвести до суперінфекцій, спричинених стійкими бактеріями або грибками; резистенція |
рідко |
|
З боку крові та лімфатичної системи |
Еозинофілія |
рідко |
|
Інші зміни показників крові, такі як лейкопенія, агранулоцитоз, панцитопенія або тромбоцитопенія; ці побічні реакції нормалізуються самостійно після завершення терапії |
дуже рідко |
|
|
Порушення згортання крові, гемолітична анемія |
дуже рідко |
|
|
Гранулоцитопенія |
частота невідома |
|
|
З боку імунної системи* |
Реакції гіперчутливості різного ступеня тяжкості, такі як припливи, відчуття серцебиття, задишка, зниження артеріального тиску, бронхоспазм, ангіоневротичний набряк |
рідко |
|
Анафілактичний шок; реакції, подібні до сироваткової хвороби (наприклад, артралгія, артрит, набряк суглобів, міалгія, кропив'янка) |
дуже рідко |
|
|
З боку нервової системи** |
Головний біль |
нечасто |
|
Запаморочення |
рідко |
|
|
Тимчасова гіперактивність |
дуже рідко |
|
|
Бета-лактамні антибіотики, включаючи цефіксим, підвищують ризик розвитку енцефалопатії (яка може включати судоми, сплутаність свідомості, порушення свідомості, рухові розлади) у пацієнтів, особливо у разі передозування або порушення функції нирок |
частота невідома |
|
|
З боку травної системи |
Рідкі випорожнення, діарея |
часто |
|
Порушення у вигляді болю в животі, розладу шлунка, нудоти та блювання |
нечасто |
|
|
Втрата апетиту, метеоризм |
рідко |
|
|
Коліт, пов'язаний з антибіотиками (наприклад, псевдомембранозний коліт) |
дуже рідко |
|
|
З боку печінки та жовчовивідних шляхів |
Зворотне підвищення рівня печінкових ферментів (трансаміназ, лужної фосфатази) у сироватці крові |
нечасто |
|
Гепатит та жовтяниця |
дуже рідко |
|
|
Підвищений білірубін у крові |
частота невідома |
|
|
З боку шкіри та підшкірної клітковини |
Шкірні висипання (еритема, екзантема) |
нечасто |
|
Свербіж, запалення слизових оболонок |
рідко |
|
|
Мультиформна еритема (ексудативна), синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз |
дуже рідко |
|
|
Медикаментозний висип з еозинофілією та системними проявами (DRESS) |
частота невідома |
|
|
З боку нирок і сечовивідних шляхів*** |
Тимчасове підвищення концентрації сечовини |
рідко |
|
Підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові, інтерстиціальний нефрит |
дуже рідко |
|
|
Гостра ниркова недостатність, включаючи тубулоінтерстиціальний нефрит як основний патологічний стан |
частота невідома |
|
|
Загальні розлади |
Гарячка, пов’язана з лікарським засобом |
рідко |
* Загалом реакції гіперчутливості після перорального застосування цефалоспоринів трапляються набагато рідше, ніж після внутрішньовенного або внутрішньом'язового введення.
** Як і у випадку з іншими цефалоспоринами, не можна виключати підвищеної схильності до судом.
*** У пацієнтів, які одночасно отримують діуретики (наприклад, фуросемід) або потенційно нефротоксичні речовини (наприклад, аміноглікозидні антибіотики), лікування цефіксимом може призвести до порушення функції нирок і навіть до гострої ниркової недостатності, особливо якщо є супутні захворювання, пов’язані зі зниженою нирковою перфузією (наприклад, тяжкі інфекційні захворювання, сепсис). За цих умов необхідний ретельний моніторинг функції нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Повідомлення про підозрювані небажані побічні реакції
Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь / ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці, в захищеному від вологи місці при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка. По 4 таблетки у блістері, по 2 блістери у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. Лабораторіос Атрал С.А.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності
Руа Да Естакао Нс 1 Енд 1А, Кастенхейра До Рібатеджо, 2600-726, Португалія.