ВАНДЕР®

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

ВАНДЕР^®

(WONDER^®)

 

Склад:

діюча речовина: дапоксетин (dapoxetine);

1 таблетка містить дапоксетину гідрохлориду у перерахуванні на дапоксетин 30 мг або 60 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, гіпромелоза, магнію стеарат, покриття Opadry 03К575000 сірий: гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), триацетин, заліза оксид чорний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172).

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі двоопуклі, гладенькі з обох боків таблетки, вкриті плівковою оболонкою сірого кольору.

 

Фармакотерапевтична група

Засоби, що застосовуються в урології. Інші урологічні засоби.      

Код АТХ G04B X14.

 

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Механізм дії

Дапоксетин є сильнодіючим селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) з IC₅₀ 1,12 нM, тоді як його основні метаболіти, десметилдапоксетин (ДЕД) (IC₅₀ < 1,0 нM) та дидесметилдапоксетин (IC₅₀ = 2,0 нM), еквівалентні або менш потужні (дапоксетин-N-оксид (IC₅₀ = 282 нM)).

Еякуляція у людини регулюється, у першу чергу, симпатичною нервовою системою. Еякуляцію запускає спінальний рефлекторний центр з участю стовбура мозку, на який виявляє первинний вплив ряд ядер мозку (медіальні преоптичні і паравентрикулярні ядра).

Механізм дії дапоксетину при передчасній еякуляції (ПЕ), імовірно, пов’язаний з інгібуванням зворотного захоплення серотоніну нейронами та подальшим посиленням впливу нейромедіаторів на пресинаптичні та постсинаптичні рецептори.

Фармакокінетика

Абсорбція

Дапоксетин швидко всмоктується і досягає максимальної концентрації у плазмі крові (C_max) приблизно через 1–2 години після прийому таблетки. Абсолютна біодоступність дапоксетину становить приблизно 42 % (у діапазоні від 15 до 76 %), а в діапазоні доз між 30 мг – 60 мг C_max і AUC (площа під кривою «концентрація−час») підвищувалися пропорційно дозі.

Після багаторазового застосування значення AUC для дапоксетину і активного метаболіту десметилдапоксетину зростає приблизно на 50 % порівняно зі значеннями AUC після одноразового прийому препарату.

Вживання їжі з високим вмістом жирів незначно знижувало C_max дапоксетину (на 10 %) і помірно підвищувало AUC (на 12 %), а також дещо подовжувало час досягнення пікової концентрації препарату у плазмі крові. Ці зміни не були клінічно значущими. Вандер^® можна приймати незалежно від прийому їжі.

Розподіл

Більш ніж 99 % дапоксетину in vitro зв’язується з білками сироватки крові людини. Активний метаболіт десметилдапоксетин зв’язується з білками на 98,5 %. Середній об’єм розподілу дапоксетину в рівноважному стані становить 162 л.

Біотрансформація

За даними досліджень in vitro дапоксетин метаболізується численними ферментними системи печінки та нирок (насамперед CYP2D6, CYP3A4) і флавін, що містить монооксигеназу (FMO1). Після перорального прийому ¹⁴C-дапоксетину останній активно метаболізується з утворенням численних метаболітів із залученням, насамперед, таких шляхів біотрансформації: N-окислення, N-деметилювання, гідроксилювання нафтилу, глюкуронізація і сульфатування. Є свідчення про наявність пресистемного ефекту першого проходження після прийому всередину.

Більшість речовин, що циркулюють у плазмі крові, являли собою інтактний дапоксетин і -N-оксид дапоксетину. Дані досліджень зв’язування та транспортування, проведені in vitro, показали, що N-оксид дапоксетину є неактивним. Додаткові метаболіти, включаючи десметилдапоксетин та дидесметилдапоксетин, становили менше 3 % від загальної кількості речовин у плазмі крові, зв’язаних з лікарським засобом. Дані досліджень зв’язування, проведені in vitro, показали, що ДЕД і дапоксетин мають однакову ефективність, а активність дидесметилдапоксетину становить приблизно 50 % активності дапоксетину (див. розділ «Фармакодинаміка»). Концентрація вільного ДЕД (AUC і C_max) становить відповідно 50 % і

23 % концентрації вільного дапоксетину.

Виведення

Метаболіти дапоксетину виводяться головним чином із сечею у вигляді кон’югатів. Активну речовину в незміненому стані в сечі не виявляли.

Після перорального прийому дапоксетину початковий період його напіввиведення з плазми крові становить приблизно 1,5 години, а кінцевий період напіввиведення – 19 годин. Через 24 години концентрація препарату у плазмі крові становить близько 5 % від пікової концентрації після прийому препарату. Кінцевий період напіврозпаду ДЕД – приблизно

19 годин.

Фармакокінетика в особливих категорій пацієнтів

Метаболіт ДЕД сприяє фармакологічному ефекту Вандер^®, зокрема, коли вплив ДЕД збільшується. Нижче представлено збільшення показників активної фракції в деяких групах пацієнтів. Це результат вільного впливу дапоксетину і ДЕД. ДЕД має таку ж силу дії, як і дапоксетин. Попередній розрахунок передбачає рівномірний розподіл ДЕД у ЦНС, але невідомо, чи буде це так.

Раса

Аналіз дослідження клінічної фармакології після однократного прийому дапоксетину в дозі 60 мг статистично значущої різниці між представниками латиноамериканців, а також європеоїдної, негроїдної та монголоїдної рас не виявив. Клінічні дослідження, які були проведені для порівняння фармакокінетики дапоксетину у японців та європейців, виявили, що у японців наявний більш високий рівень дапоксетину у плазмі крові (на 10–20 %) (площа під кривою та пікова концентрація) завдяки меншій масі тіла. Значущого клінічного ефекту, якщо концентрація трохи вища, не очікується.

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)

Аналіз фармакології досліджень однократної дози 60 мг дапоксетину не показав істотних відмінностей фармакокінетичних параметрів (C_max, AUC_inf, T_max) у здорових чоловіків літнього віку і здорових молодих чоловіків. Ефективність та безпека не були встановлені для пацієнтів цієї групи (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти з порушенням функції нирок

Клінічне фармакологічне дослідження застосування однократної дози 60 мг дапоксетину було проведено з участю пацієнтів з легким (кліренс креатиніну від 50 до 80 мл/хв), середнім (кліренс креатиніну від 30  до < 50 мл/хв) і тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) та пацієнтів з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну > 80 мл/хв). Не спостерігалося тенденції до збільшення AUC дапоксетину зі зниженням функції нирок. AUC у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю була приблизно в 2 рази більша, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок, хоча є обмежені дані щодо пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю. Фармакокінетика дапоксетину не була оцінена у пацієнтів, які потребують гемодіалізу (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Особливості застосування»).

Пацієнти з порушенням функції печінки

У пацієнтів з легким порушенням функції печінки вільне значення C_max дапоксетину зменшується на 28 %, а вільне значення AUC є незмінним. Вільне значення C_max і AUC активної фракції (сума вільного впливу дапоксетину та десметилдапоксетину) було знижено на 30 % і 5 % відповідно. У пацієнтів з помірними порушеннями печінки вільне значення C_max дапоксетину практично не змінюється (зниження на 3 %) і вільне AUC збільшується на 66 %. Вільний C_max і AUC активної фракції були практично незмінними і в два рази збільшені відповідно.

У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю вільне значення C_max дапоксетину було знижено на 42 %, але вільне значення AUC було збільшено приблизно на 223 %. C_max і AUC активної фракції мали подібні зміни (див. розділи «Протипоказання» і «Спосіб застосування та дози»).

Поліморфізм CYP2D6

Клінічне фармакологічне дослідження застосування однократної дози 60 мг дапоксетину показало, що плазмова концентрація у повільних метаболізаторів CYP2D6 була вищою, ніж у швидких метаболізаторів CYP2D6 (приблизно на 31 % вищою за показником C_max, на 36 % вищою за показником AUC_inf дапоксетину, на 98 % вищою за показником C_max та на 161 % вищою за показником AUC_inf десметилдапоксетину). Активна фракція Вандер^® може бути збільшена приблизно на 46 % щодо C_max і приблизно на 90 % щодо AUC. Це збільшення може призвести до більш високої захворюваності та серйозних дозозалежних побічних ефектів (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Безпека застосування Вандер^® у повільних метаболізаторів CYP2D6 викликає особливу занепокоєність при одночасному призначенні з іншими лікарськими засобами, які можуть пригнічувати метаболізм дапоксетину, такими як помірні та сильні інгібітори CYP3A4 (див. розділи «Протипоказання» і «Спосіб застосування та дози»).

 

Клінічні характеристики

Показання

Лікування передчасної еякуляції (ПЕ) у дорослих чоловіків віком від 18 до 64 років.

Лікарський засіб Вандер^® рекомендовано призначати тільки пацієнтам, які відповідають таким критеріям:

 • латентний час інтравагінальної еякуляції (IELT) становить менше ніж 2 хвилини;
• персистуюча або повторна еякуляція після мінімальної статевої стимуляції перед, під час або незабаром після статевого проникнення, яка настає раніше бажаного для пацієнта моменту;
• виражений стрес або труднощі, що виникали у міжособистісних взаємовідносинах як наслідок ПЕ;

• недостатній контроль за настанням еякуляції;

• анамнестичні дані щодо ПЕ при більшості спроб здійснення статевого акту за останні 6 місяців.
Лікарський засіб Вандер^® слід приймати у разі потреби тільки як лікування – перед передбачуваним статевим актом. Препарат не можна призначати для затримки еякуляції чоловікам, яким не був поставлений діагноз ПЕ.

 

Протипоказання

-         Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої допоміжної речовини препарату.

-         Виражена патологія серцевого стану, така як серцева недостатність (II–IV класи за NYHA).

-         Порушення провідності, такі як АV–блокада або синдром слабкості синусового вузла.

-         Виражена ішемічна хвороба серця.

-         Виражена вада клапанів серця.

-         Наявність в анамнезі непритомності.

-         Наявність в анамнезі манії або тяжкої депресії.

-         Одночасний прийом інгібіторів моноаміноксидази (інгібітори МАО) або якщо після припинення їх прийому пройшло менше 14 днів. Застосування лікарського засобу Вандер^® слід припинити щонайменше за 7 днів до початку терапії інгібіторами МАО (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

-         Одночасний прийом тіоридазину або протягом 14 днів після закінчення його прийому. Застосування лікарського засобу Вандер^® слід припинити щонайменше за 7 днів до початку терапії тіоридазином (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

-         Одночасний прийом інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), інгібітори зворотного захоплення серотоніну-норадреналіну (СІЗЗСН), трициклічні антидепресанти (ТЦА)) або інших лікарських засобів / препаратів рослинного походження із серотонінергічною дією (таких як L-триптофан, триптани, трамадол, лінезолід, літій, звіробій звичайний (Hypericum perforatum)) або протягом 14 днів після відміни даних лікарських засобів / препаратів рослинного походження. Дані лікарські засоби / препарати рослинного походження не слід приймати протягом 7 днів після закінчення прийому лікарського засобу Вандер^® (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

-         Одночасний прийом потужних інгібіторів CYP3А4, таких як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, саквінавір, телітроміцин, нефазодон, нелфінавір, атазанавір тощо (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

-         Порушення функції печінки середнього або тяжкого ступеня.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Фармакодинамічні взаємодії

Можлива взаємодія з інгібіторами МАО

При прийомі СІЗЗС у комбінації з інгібіторами МАО повідомлялося про виникнення серйозних реакцій, іноді з летальним наслідком, які включали гіпертермію, ригідність, міоклонію, розлади вегетативної нервової системи з можливим виникненням швидких змін життєво важливих функцій, а також змін психічного статусу, включаючи виражене збудження, що переходить у делірій і кому. Про такі реакції повідомлялося також у пацієнтів, які недавно закінчили прийом СІЗЗС і почали прийом інгібіторів МАО. Були окремі випадки із симптоматикою, що нагадує злоякісний нейролептичний синдром. Дані щодо комбінованого застосування СІЗЗС та інгібіторів МАО, отримані в дослідженнях на тваринах, дають змогу припустити, що ці лікарські засоби можуть діяти синергічно, підвищуючи артеріальний тиск і спричиняючи збудження. Тому лікарський засіб Вандер^® протипоказано застосовувати у поєднанні з інгібіторами МАО або протягом 14 днів після їх відміни. Інгібітори МАО протипоказано приймати протягом 7 днів після закінчення прийому лікарського засобу Вандер^® (див. розділ «Протипоказання»).

Можлива взаємодія з тіоридазином

Прийом тіоридазину спричиняє подовження інтервалу QTc, що пов’язано з виникненням виражених шлуночкових аритмій. Лікарські засоби, що містять дапоксетин та інгібують ізофермент CYP2D6, ймовірно, інгібують метаболізм тіоридазину. Очікується, що підвищений рівень тіоридазину, який виник у результаті цього, призводить до більш вираженого подовження інтервалу QTс. Лікарський засіб Вандер^® не слід застосовувати у поєднанні з тіоридазином або протягом 14 днів після його відміни. Тіоридазин протипоказано приймати протягом 7 днів після закінчення прийому лікарського засобу Вандер^® (див. розділ «Протипоказання»).

Лікарські засоби / препарати рослинного походження із серотонінергічним впливом
Як і у випадку із СІЗЗС, сумісне застосування з лікарськими засобами / препаратами рослинного походження із серотонінергічним механізмом дії (включаючи інгібітори МАО,

L-триптофан, триптани, трамадол, лінезолід, СІЗЗС, СІЗЗСН (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну-норепінефрину), літій та препарати на основі звіробою (Hypericum perforatum)) може призвести до підвищення частоти серотонінових ефектів. Лікарський засіб Вандер^® протипоказано застосовувати у поєднанні з іншими СІЗЗС, з інгібіторами МАО або з іншими лікарськими засобами / препаратами рослинного походження із серотонінергічним механізмом дії або протягом 14 днів після їх відміни.

Вищезазначені лікарські засоби та препарати рослинного походження протипоказано приймати протягом 7 днів після закінчення прийому лікарського засобу Вандер^® (див. розділ «Протипоказання»).

Лікарські засоби, що діють на ЦНС

Систематична оцінка прийому дапоксетину одночасно з лікарськими засобами, що діють на ЦНС (такими як протиепілептичні препарати, антидепресанти, антипсихотичні препарати, анксіолітики, снодійні препарати із седативною дією), у пацієнтів з ПЕ не проводилася. Тому при необхідності одночасного призначення дапоксетину і даних лікарських засобів рекомендується дотримання обережності.

Фармакокінетичні взаємодії

Вплив на фармакокінетику дапоксетину інших лікарських засобів, які призначають одночасно

Дослідження in vitro тканин печінки, нирок людини, а також мікросом кишечнику встановили, що дапоксетин метаболізується насамперед CYP2D6, CYP3A4 і флавінмонооксигеназою 1 (FMO1). Отже, інгібітори даних ферментів можуть зменшити кліренс дапоксетину.

Інгібітори CYP3A4

Потужні інгібітори CYP3A4. Прийом кетоконазолу (200 мг 2 рази на добу протягом 7 днів) підвищує C_max і AUC_inf дапоксетину (одноразова доза 60 мг) на 35 % і 99 % відповідно. Що стосується розподілу як вільного дапоксетину, так і ДЕД, C_max активної фракції може збільшитися приблизно на 25 %, а AUC активної фракції може збільшитися у 2 рази при прийомі потужних інгібіторів CYP3A4.

Підвищення C_max і AUC активної фракції може значно збільшуватися у пацієнтів з недостатністю функціонального ферменту CYP2D6, зокрема у пацієнтів з повільним метаболізмом, опосередкованим CYP2D6, або при одночасному застосуванні з потужними інгібіторами CYP2D6.

Тому одночасний прийом дапоксетину і потужних інгібіторів CYP3А4, таких як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, саквінавір, телітроміцин, нефазодон, нелфінавір і атазанавір, протипоказаний. Грейпфрутовий сік також є потужним інгібітором CYP3A4, тому його вживання слід уникати протягом 24 годин до прийому лікарського засобу Вандер^® (див. розділ «Протипоказання»).

Інгібітори CYP3A4 середньої дії

Одночасний прийом дапоксетину та інгібіторів CYP3А4 середньої дії (таких як еритроміцин, кларитроміцин, флуконазол, ампренавір, фосампренавір, апрепітант, верапаміл, дилтіазем) також може призвести до вираженого збільшення експозиції дапоксетину і ДЕД, особливо у пацієнтів з повільним метаболізмом, опосередкованим CYP2D6. При сумісному прийомі з будь-яким із цих препаратів максимальна доза дапоксетину повинна становити 30 мг (див. розділи «Особливості застосування» і «Спосіб застосування та дози»).

Це стосується всіх пацієнтів, крім тих, які за результатами гено- або фенотипування були віднесені до групи активних метаболізаторів CYP2D6. Пацієнтам, які належать до групи активних метаболізаторів CYP2D6, рекомендується максимальна доза дапоксетину 30 мг при сумісному прийомі з потужним інгібітором CYP3A4. Їм слід дотримуватися обережності при сумісному прийомі дапоксетину в дозі 60 мг та інгібітора CYP3A4 середньої дії.

Потужні інгібітори CYP2D6

C_max і AUC_inf дапоксетину (одноразова доза 60 мг) зростають відповідно на 50 % і 88 % при наявності флуоксетину (60 мг/добу протягом 7 днів). Що стосується розподілу як вільного дапоксетину, так і ДЕД, C_max активної фракції може підвищитися приблизно на 50 %, а AUC активної фракції може підвищитися у 2 рази при сумісному прийомі потужних інгібіторів CYP2D6. Дане підвищення C_max і AUC активної фракції аналогічне очікуваному у пацієнтів з повільним метаболізмом, опосередкованим CYP2D6, і може спричинити підвищення частоти і тяжкості побічних реакцій, що залежать від дози (див. розділ «Особливості застосування»).

Інгібітори PDE5

Пацієнтам, які приймають інгібітори PDE5, не слід приймати дапоксетин у зв'язку з можливим зниженням ортостатичної толерантності (див. розділ «Особливості застосування»). Була проведена оцінка фармакокінетики дапоксетину (60 мг) у комбінації з тадалафілом (20 мг) і силденафілом (100 мг) у перехресному дослідженні з прийомом препарату в одноразовій дозі. Тадалафіл не впливав на фармакокінетику дапоксетину. Силденафіл спричиняв легкі зміни фармакокінетики дапоксетину (підвищення AUC_inf на 22 % і підвищення C_max на 4 %), які, ймовірно, не є клінічно значущими.

Спільний прийом дапоксетину та інгібіторів PDE5 може спричиняти ортостатичну гіпотензію (див. розділ «Особливості застосування»). Ефективність та безпека застосування дапоксетину для пацієнтів з ПЕ й еректильною дисфункцією, які одночасно приймають дапоксетин та інгібітори PDE5, не встановлені.

Вплив дапоксетину на фармакокінетику одночасно призначених інших лікарських засобів

Тамсулозин
Одночасний прийом дапоксетину в одноразовій дозі або в багаторазових дозах 30 мг або 60 мг пацієнтами, які приймали тамсулозин у добовій дозі (0,4 мг), не спричиняє змін фармакокінетики останнього. Одночасний прийом дапоксетину і тамсулозину не спричиняє змін ортостатичного профілю та змін ортостатичних ефектів при порівнянні прийому тамсулозину в комбінації з дапоксетином у дозі 30 мг або 60 мг і прийому тільки тамсулозину. Однак при застосуванні дапоксетину пацієнтам, які приймають антагоністи альфа-адренорецепторів, слід дотримуватися обережності у зв’язку з можливим зниженням ортостатичної толерантності (див. розділ «Особливості застосування»).

Лікарські засоби, що метаболізуються CYP2D6

Прийом дапоксетину в багаторазових дозах (60 мг/добу протягом 6 днів) із подальшим одноразовим прийомом 50 мг дезипраміну призвів до підвищення середньої C_max і AUC_inf дезипраміну відповідно на 11 % і 19 % порівняно з прийомом одного лише дезипраміну. Дапоксетин може спричиняти подібне підвищення концентрації у плазмі крові інших препаратів, що метаболізуються CYP2D6. Ймовірно, це не має важливого клінічного значення.
Лікарські засоби, що метаболізуються CYP3A4

Багаторазовий прийом дапоксетину (60 мг/добу протягом 6 днів) призвів до зменшення AUC_inf мідазоламу (одноразова доза 8 мг) приблизно на 20 % (діапазон від 60 до +18 %). Ймовірно, для більшості пацієнтів даний ефект щодо мідазоламу значущого клінічного значення не має. Підвищення активності CYP3A може мати клінічне значення у деяких пацієнтів, які одночасно приймають лікарський засіб, що метаболізується переважно CYP3A і має вузький діапазон терапевтичної дії.

Лікарські засоби, що метаболізуються CYP2С19

Прийом дапоксетину в багаторазових дозах (60 мг/добу протягом 6 днів) не призвів до інгібування метаболізму при одноразовому прийомі 40 мг омепразолу. Ймовірно, дапоксетин не впливає на фармакокінетику інших субстратів CYP2C19.

Лікарські засоби, що метаболізуються CYP2С9

Прийом дапоксетину в багаторазових дозах (60 мг/добу протягом 6 днів) не вплинув на фармакокінетику або фармакодинаміку при одноразовому прийомі 5 мг глібенкламіду. Ймовірно, дапоксетин не впливає на фармакокінетику інших субстратів CYP2C9.

Варфарин і лікарські засоби, що впливають на згортання крові та/або функцію тромбоцитів.
Даних щодо оцінки ефекту регулярного прийому варфарину та дапоксетину немає, тому рекомендується дотримуватись обережності при застосуванні дапоксетину пацієнтам, які постійно приймають варфарин (див. розділ «Особливості застосування»). При дослідженні фармакокінетики прийом дапоксетину (60 мг/добу протягом 6 днів) не вплинув на фармакокінетику або фармакодинаміку варфарину (протромбіновий тест (ПТ) або міжнародне нормалізоване відношення (МНВ)) при одноразовому прийомі 25 мг останнього.

Повідомлялося про кровотечі у зв’язку з прийомом СІЗЗС (див. розділ «Особливості застосування»).

Алкоголь (етанол)

Одночасний прийом етанолу в одноразовій дозі 0,5 г/кг (в середньому 2 напої) не чинив впливу на фармакокінетику дапоксетину (при одноразовому прийомі 60 мг препарату), однак дапоксетин у комбінації з етанолом підсилює сонливість і значно послаблює пильність. Фармакодинамічні вимірювання порушень когнітивної функції (тест на швидкість цифрової уваги, тест заміни цифрових символів) виявили також наявність адитивного ефекту при сумісному прийомі дапоксетину й етанолу. Одночасний прийом алкоголю і дапоксетину збільшує ймовірність розвитку або тяжкість побічних реакцій, таких як запаморочення, сонливість, уповільнення швидкості рефлексів або порушення здатності правильно оцінювати ситуацію. Поєднання алкоголю і дапоксетину може посилити дані ефекти, пов’язані з вживанням алкоголю, а також може збільшити ймовірність розвитку такого нейрокардіогенного небажаного явища як непритомність, підвищуючи таким чином ризик отримання випадкової травми. Враховуючи вищезезначене, пацієнтам потрібно рекомендувати не вживати алкоголь протягом застосування лікарського засобу Вандер^® (див. розділи «Особливості застосування» та «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами»).

 

Особливості застосування

Загальні рекомендації

Лікарський засіб Вандер^® необхідно призначати лише чоловікам з ПЕ (див. розділ «Показання»). Препарат не слід призначати чоловікам, у яких не була діагностована ПЕ. Немає даних про безпеку застосування та вплив на затримку еякуляції у чоловіків, які не мають ПЕ.

Інші форми статевих розладів

До початку лікування пацієнти з іншими формами статевих розладів, включаючи еректильну дисфункцію (ЕД), повинні бути ретельно обстежені лікарями. Лікарський засіб Вандер^® не слід застосовувати чоловікам з ЕД, які приймають інгібітори PDE5 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Ортостатична гіпотензія (гіпотонія)

Перед початком лікування препаратом Вандер^® необхідний ретельний медичний огляд пацієнта лікарем, у тому числі збір анамнезу щодо наявності випадків ортостатичної гіпотензії. Слід також виконати ортостатичний тест (артеріальний тиск і частота пульсу, у положенні лежачи на спині і стоячи) до початку лікування дапоксетином. У разі обтяженого анамнезу щодо випадків ортостатичної гіпотензії або підозри на можливість її виникнення застосування дапоксетину слід уникати.

У клінічних випробуваннях повідомляється про ортостатичну гіпотензію. Лікар повинен проконсультувати пацієнта заздалегідь, що у випадку появи продромальних симптомів ортостатичної гіпотензії (запаморочення після зміни положення тіла із горизонтального у вертикальне) йому слід негайно змінити положення тіла (лягти так, щоб голова знаходилася нижче, ніж інші частини тіла, або сісти так, щоб голова була між колінами) та очікувати, поки симптоми не пройдуть. Пацієнту не слід швидко підійматися після тривалого лежання або сидіння.

Cамогубство / суїцидальні думки

Є дані, що антидепресанти, включаючи СІЗЗС, підвищують ризик виникнення суїцидальних думок і суїцидальної поведінки у дітей та підлітків з великими депресивними та іншими психічними розладами.

Короткостроковий прийом антидепресантів не супроводжувався збільшенням ризику схильності до самогубства у дорослих віком від 24 років. Застосування дапоксетину для лікування ПЕ не супроводжувалося зростанням схильності до самогубства, оціненою відповідними шкалами (С-CASA (Колумбійська класифікація оцінки самогубства), шкали Монтгомері-Асберга та Бека - II для оцінки депресії).

Непритомність (синкопе)

Пацієнтів слід попередити, щоб вони уникали ситуацій, які можуть призвести до виникнення травм, у тому числі керування автотранспортом або експлуатації небезпечних механізмів, оскільки на тлі терапії дапоксетином може виникати непритомність або симптоми, що їй передують (нудота, запаморочення / переднепритомний стан та підвищене потовиділення). (див. розділ «Побічні реакції»).

У клінічних випробуваннях випадки непритомності характеризуються втратою свідомості при брадикардії або припиненні активності синусового вузла. Такі випадки спостерігаються у пацієнтів, які носять холтерівський монітор ЕКГ та вважаються вазовагальними в етіології, але більшість випадків непритомності зафіксовано протягом перших 3 годин після прийому першої дози дапоксетину або вони були пов’язані з процедурами дослідження в умовах клініки (наприклад, забір крові на аналіз, ортостатичні процедури, вимірювання артеріального тиску). Можливі продромальні симптоми, такі як нудота, запаморочення, переднепритомний стан, серцебиття, слабкість, сплутаність свідомості та потовиділення, які зазвичай з’являлися протягом перших 3 годин після введення дози, часто їм передувала непритомність. Пацієнтів потрібно проінформувати про ймовірність виникнення непритомності (з або без продромальних симптомів) у будь-який час під час лікування препаратом Вандер^®. Лікарю слід проконсультувати пацієнтів про важливість підтримки адекватної гідратації і про те, як розпізнати продромальні ознаки та симптоми, щоб зменшити ймовірність отримання ними серйозних травм, пов’язаних з падінням у зв’язку з втратою свідомості. Якщо пацієнт відчуває продромальні симптоми, йому слід негайно змінити положення тіла (лягти так, щоб голова знаходилася нижче, ніж інші частини тіла, або сісти так, щоб голова була між колінами) та очікувати, поки симптоми не пройдуть. Пацієнти повинні уникати ситуацій, у тому числі керування автотранспортом або експлуатації небезпечних механізмів, оскільки може виникнути непритомність або інші ефекти з боку ЦНС (див. розділ «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами»).

Пацієнти зі серцево-судинними факторами ризику

Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями були виключені з фази 3 клінічних випробувань. Ризик несприятливих серцево-судинних наслідків через втрату свідомості (серцева непритомність і непритомність внаслідок різних причин) зростає у хворих з органічними серцево-судинними захворюваннями (такими як документально підтверджене утруднення відтоку, клапанні вади серця, каротидний стеноз та ішемічна хвороба серця). Немає достатньої кількості даних для встановлення взаємозв’язку між ризиком вазовагальної непритомності та наявністю серцево-судинних захворювань.

Застосування з рекреаційними препаратами

Пацієнтам слід рекомендувати не застосовувати дапоксетин у комбінації з рекреаційними препаратами. Застосування дапоксетину із рекреаційними препарати (наркотиками) зі серотонінергічною активністю (такими як кетамін, метилендіоксиметамфетамін (МДМА) і діетиламід лізергінової кислоти (ЛСД)) може призводити до тяжких серйозних побічних реакцій, таких як аритмія, гіпертермія і серотоніновий синдром). Застосування лікарського засобу Вандер^® із рекреаційними препаратами, що мають седативні властивості (такими як наркотики та бензодіазепіни), може збільшити сонливість і запаморочення.

Алкоголь (етанол)

Пацієнтам потрібно рекомендувати не вживати алкоголь протягом лікування дапоксетином, оскільки їх поєднання може посилити нейрокогнітивні ефекти, а також може призвести до посилення нейрокардіогенного небажаного явища, такого як непритомність, підвищуючи таким чином ризик отримання випадкової травми; тому пацієнтам потрібно рекомендувати не вживати алкоголь протягом лікування препаратом Вандер^® (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами»).

Лікарські засоби із вазодилатуючими властивостями

Лікарський засіб Вандер^® слід призначати з обережністю пацієнтам, які приймають лікарські засоби з вазодилатаційними властивостями (наприклад, антагоністи альфа-адренергічних рецепторів і нітрати), у зв’язку з можливим зниженням ортостатичної толерантності (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

 

 

 

Помірні інгібітори CYP3A4

Дапоксетин рекомендується з обережністю приймати пацієнтам, які отримують помірні інгібітори CYP3A4, з обмеженням дозування до 30 мг (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Спосіб застосування та дози»).

Потужні інгібітори CYP2D6

При збільшенні дози до 60 мг рекомендується з обережністю застосовувати препарат пацієнтам, які приймають потужні інгібітори CYP2D6, або мають генотип повільної форми ферменту CYP2D6, оскільки це може підвищити рівень експозиції лікарського засобу і призвести до збільшення частоти та тяжкості дозозалежних побічних явищ (див. розділи «Фармакологічні властивості», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Спосіб застосування та дози»).

Маніакальний синдром

Дапоксетин не слід призначати пацієнтам, у яких в анамнезі наявний маніакальний синдром / гіпоманія або біполярний афективний розлад. Необхідно припинити прийом препарату Вандер^®, якщо з’являються симптоми цих розладів.

Епілептичний напад

У зв'язку з властивостями СІЗЗС знижувати судомний поріг у будь-якого пацієнта прийом лікарського засобу Вандер^® слід припинити, якщо спостерігається епілептичний напад. Пацієнтам з нестабільною епілепсією слід уникати застосування дапоксетину. За пацієнтами з контрольованою епілепсією слід ретельно спостерігати під час лікування дапоксетином.

Депресія та/або психічні розлади

Чоловікам із наявними ознаками та симптомами депресії слід отримати медичну консультацію до початку лікування дапоксетином, щоб виключити недіагностовані депресивні розлади. Комбіноване лікування дапоксетином з антидепресантами, у тому числі СІЗЗС та СІЗЗСН, протипоказано (див. розділ «Протипоказання»). Не рекомендується припиняти лікування хронічної депресії або тривожності з метою ініціювання прийому дапоксетину для лікування ПЕ. Дапоксетин не рекомендований для лікування психічних розладів, його не слід застосовувати чоловікам з такими розладами як шизофренія або тим, хто страждає іпохондрією, оскільки погіршення симптомів, пов’язаних із депресією, не може бути виключено. Це може бути результатом основного психічного розладу або наслідком терапії дапоксетином. Лікарі повинні попереджати пацієнтів про необхідність повідомляти про будь-які тривожні думки або почуття у будь-який час. Якщо ознаки і симптоми депресії виникають під час лікування, прийом препарату Вандер^® необхідно припинити.

Кровотеча

Існують повідомлення про порушення гемостазу при застосуванні СІЗЗС. Слід з обережністю приймати дапоксетин, особливо одночасно з лікарськими засобами, які впливають на функцію тромбоцитів (такими як атипові нейролептики та фенотіазини, ацетилсаліцилова кислота, нестероїдні протизапальні препарати, антитромбоцитарні препарати), або з антикоагулянтами (наприклад, із варфарином), а також у разі наявності в анамнезі кровотечі або розладів коагуляції (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Ниркова недостатність

Дапоксетин не рекомендується для застосування хворим із тяжкою нирковою недостатністю, також лікарський засіб потрібно з обережністю приймати пацієнтам з легкими та помірними порушеннями функції нирок (див. розділи «Фармакологічні властивості» і «Спосіб застосування та дози»).

Синдром відміни прийому препарату

Раптове припинення тривалого застосування СІЗЗС при лікуванні хронічних депресивних розладів може призвести до появи таких симптомів: дисфоричний розлад, дратівливість, збудження, запаморочення, порушення чутливості (наприклад, парестезії по типу відчуття дії електричного струму), тривожність, сплутаність свідомості, головний біль, млявість, емоційна лабільність, безсоння і гіпоманія.

У ході клінічних випробувань дози 60 мг дапоксетину з участю пацієнтів з ПЕ повідомлялося про легкі симптоми відміни з трохи вищим показником випадків безсоння та запаморочення у пацієнтів, що були переведені на плацебо після прийому щоденної дози.

Захворювання органів зору

Застосування дапоксетину було пов’язано з побічними ефектами з боку органів зору, такими як мідріаз та біль в очах. Лікарський засіб Вандер^® слід з обережністю застосовувати пацієнтам із підвищеним внутрішньоочним тиском або з ризиком виникнення закритокутової глаукоми.

Допоміжні речовини

Препарат містить лактозу. У разі встановлення непереносимості деяких цукрів необхідно проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю

Препарат Вандер не призначений для застосування жінкам.

Дослідження на тваринах не вказують на прямі чи непрямі небезпечні наслідки щодо фертильності, вагітності або розвитку ембріона / плода.

Невідомо, чи виводиться дапоксетин або його метаболіти в грудне молоко жінки.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Дапоксетин має незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами або іншими механізмами. При прийомі дапоксетину повідомлялося про виникнення запаморочення, порушення уваги, непритомності, розмитості зору і сонливості. Тому пацієнтів потрібно попередити про необхідність уникнення травмонебезпечних ситуацій, включаючи управління транспортними засобами та обслуговування механізмів.

Комбінація алкоголю з дапоксетином може посилити нейрокогнітивні ефекти, пов’язані з алкоголем. А також можуть посилюватися нейрокардіогенні побічні реакції, такі як непритомність, таким чином збільшуючи ризик випадкових травм. Тому пацієнтам слід рекомендувати уникати прийому алкоголю під час прийому Вандер^® (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

 

Спосіб застосування та дози

Дозування

Дорослі чоловіки віком від 18 до 64 років

Рекомендована початкова доза для пацієнтів віком від 18 до 64 років становить 30 мг, яку слід приймати за 1–3 години до передбачуваного статевого акту. Лікування препаратом Вандер^® не можна розпочинати з дози 60 мг.

Лікарський засіб Вандер^® не призначений для постійного щоденного застосування. Препарат слід приймати тільки у разі передбачуваного статевого акту. Лікарський засіб не слід приймати частіше ніж через 24 години.

Якщо індивідуальна реакція на препарат у дозі 30 мг недостатня і у пацієнта не було побічних реакцій середнього або тяжкого ступеня, а також продромальних симптомів, що дають змогу припустити можливий розвиток непритомності, дозу можна підвищити до максимальної рекомендованої дози 60 мг, яку слід приймати у разі потреби приблизно за 1–3 години до статевого акту. Частота і тяжкість побічних реакцій при прийомі препарату в дозі 60 мг підвищується.
Якщо у пацієнта виникли ортостатичні реакції після прийому препарату у початковій дозі, не рекомендовано підвищувати дозу до 60 мг (див. розділ «Особливості застосування»).

Необхідний ретельний аналіз переваги користі над можливим ризиком при прийомі препарату Вандер^® після перших чотирьох тижнів лікування (або принаймні після прийому перших

6 доз), щоб визначити, чи доцільно продовжувати терапію.

 

Дані, що стосуються ефективності та безпеки прийому дапоксетину протягом понад 24 тижнів, обмежені. Клінічна необхідність продовження лікування і співвідношення ризику та переваг лікування дапоксетином повинні переглядатися принаймні кожні 6 місяців.

 

 

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)

Ефективність та безпека прийому дапоксетину не була встановлена для пацієнтів віком від 65 років (див. розділ «Фармакокінетика»).

Порушення функції нирок

При прийомі дапоксетину пацієнтами з порушеннями функції нирок легкого або середнього ступеня слід дотримуватися обережності. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок лікарський засіб Вандер^® приймати не рекомендується (див. розділи «Фармакокінетика», «Особливості застосування»).

Порушення функції печінки

Пацієнтам із порушеннями функції печінки середнього або тяжкого ступеня дапоксетин протипоказаний (класифікація за Чайлдом-П’ю, клас B та С) (див. розділи «Протипоказання» та «Фармакокінетика»).

Пацієнти зі встановленим повільним метаболізмом CYP2D6 або пацієнти, які лікуються потужними інгібіторами CYP2D6

Слід з обережністю збільшувати дозу до 60 мг пацієнтам, які мають встановлений генотип повільної форми ферменту CYP2D6, або пацієнтам, які одночасно отримують потужні інгібітори CYP2D6 (див. розділи «Фармакокінетика», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Особливості застосування»).

Пацієнти, які приймають інгібітори CYP3A4 середньої сили або потужні інгібітори CYP3A4

Одночасний прийом потужних інгібіторів CYP3A4 протипоказаний. Пацієнтам, які одночасно приймають інгібітори CYP3А4 середньої сили, необхідно дотримуватися обережності і не перевищувати дозу 30 мг (див. розділи «Протипоказання», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Особливості застосування»).

Спосіб застосування

Препарат призначений для перорального прийому. Щоб уникнути гіркого смаку, таблетки слід ковтати цілими. Таблетки приймати, запиваючи принаймні однією повною склянкою води. Вандер^® можна приймати незалежно від вживання їжі (див. розділ «Фармакокінетика»).

Застереження перед застосуванням або призначенням лікарського засобу

Перед початком лікування слід ознайомитися з інформацією стосовно ортостатичної гіпотензії в розділі «Особливості застосування».

 

Діти

Препарат не призначений для застосування дітям віком до 18 років.

 

Передозування

Про випадки передозування не повідомлялося.

Непередбачуваних побічних реакцій при застосуванні дапоксетину у добовій дозі до 240 мг не спостерігалося (препарат у двох дозах по 120 мг, прийнятий з різницею у 3 години). В цілому симптоми передозування СІЗЗС включають серотонін-опосередковані побічні реакції, такі як сонливість, порушення з боку шлунково-кишкового тракту, нудота і блювання, тахікардія, тремор, збудження і запаморочення.

Лікування. У разі передозування лікування може бути симптоматичним та підтримувальним. У зв’язку з високим ступенем зв’язування з білками і великим об’ємом розподілу дапоксетину гідрохлориду малоймовірно, що форсований діурез, діаліз, гемоперфузія та обмінне переливання крові принесуть користь. Специфічного антидоту немає.

 

Побічні реакції

                               Побічні реакції за класами систем органів та частотою

Органи і системи органів	Дуже часто  (> 1/10)	Часто (³ 1/100 до <1/10)	Нечасто (³ 1/1000 до <1/100)	Рідко (³ 1/10000 до <1/1000)
Психічні розлади		тривожність, збудження, неспокій, безсоння, незвичайні сновидіння, зниження лібідо	депресія, пригнічений настрій, ейфоричний настрій, мінливий настрій, нервовість, байдужість, апатія, сплутаність свідомості, дезорієнтація, порушення мислення, надмірна настороженість, порушення сну, порушення засинання, інтрасомнічні розлади, нічні кошмари, бруксизм, втрата лібідо, аноргазмія
З боку нервової системи	головний біль, запаморочення	сонливість, порушення уваги, тремор, парестезія	непритомність, вазовагальна непритомність, постуральне запаморочення, акатазія, дисгевзія, гіперсомнія, млявість, седативний ефект, зниження рівня свідомості	запаморочення при фізичному навантаженні, раптове засинання
З боку органів зору		розмитість зору	мідріаз (див. розділ «Особливості застосування»), біль в очах, порушення зору
З боку органів слуху та рівноваги		дзвін у вухах	вертиго
З боку серцево-судинної системи		припливи	блокада синоатріального вузла, синусова брадикардія, тахікардія, гіпотонія, систолічна гіпертензія
З боку дихальних шляхів, органів грудної клітки та середостіння		набряк придаткових пазух носа, позіхання
З боку  шлунково-кишкового тракту	нудота	діарея, блювання, запор, біль у животі, біль в епігастрії, диспептичні явища, метеоризм, відчуття дискомфорту в шлунку, здуття живота, сухість у роті	відчуття дискомфорту у животі, дискомфорт в епігастральній ділянці	імперативні позиви до дефекації
З боку шкіри та підшкірної клітковини		Підвищена пітливість (гіпергідроз)	свербіж, холодний піт
З боку репродуктивної системи та молочних залоз		еректильна дисфункція	недостатність еякуляції, порушення чоловічого оргазму, чоловіча генітальна парестезія
Загальні порушення		стомлюваність, дратівливість	слабкість, відчуття жару, відчуття тривожності, незвичні відчуття, відчуття сп’яніння
Додаткові методи дослідження		підвищення артеріального тиску	підвищення частоти серцевих скорочень, підвищення діастолічного артеріального тиску, підвищення ортостатичного артеріального тиску

Опис окремих побічних реакцій

У клінічних дослідженнях спостерігалася непритомність при брадикардії або внаслідок припинення активності синусового вузла, що пов’язано з прийомом лікарського засобу, у пацієнтів, які носять холтерівський монітор. Більшість випадків відбулися протягом перших

3 годин після прийому препарату, після прийому першої дози або пов’язані з процедурами проведення досліджень у клінічних умовах (такими як взяття крові для аналізу та ортостатичні процедури, вимірювання артеріального тиску). Продромальним симптомам часто передувала непритомність (див. розділ «Особливості застосування»).

Виникнення непритомності і, можливо, продромальних симптомів залежить від дози, частіші випадки спостерігалися у пацієнтів, які отримували вищі, ніж рекомендовані, дози у фазі 3 клінічних досліджень.

У клінічних дослідженнях спостерігалася ортостатична гіпотензія (див. розділ «Особливості застосування»). Частота непритомності, яка характеризується як втрата свідомості у програмі клінічних досліджень дапоксетину, варіюється залежно від досліджуваної популяції та коливається від 0,06 % (30 мг) до 0,23 % (60 мг) у пацієнтів, включених у фазу 3 плацебо-контрольованого клінічного випробування, до 0,64 % (всі дози комбіновані) для фази 1 дослідження з участю здорових добровольців.

Інші особливі популяції  

Слід з обережністю призначати збільшену дозу до 60 мг пацієнтам, які приймають сильнодіючі інгібітори CYP2D6 або у яких встановлений генотип повільних метаболізаторів CYP2D6 (див. розділи «Фармакокінетика», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування»).

Синдром відміни прийому препарату

Різке припинення постійного прийому СІЗЗС для лікування хронічних депресивних розладів, як повідомляється, призводить до таких симптомів: дисфоричний розлад, дратівливість, збудження, запаморочення, порушення чутливості (наприклад парестезія, така як відчуття удару електричного струму), тривожність, сплутаність свідомості, головний біль, млявість, емоційна лабільність, безсоння і гіпоманія.

Результати дослідження безпеки прийому препарату показали частіші симптоми легкого або помірного безсоння та запаморочення у пацієнтів, що перейшли на плацебо після 62 днів щоденного прийому препарату.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь / ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про всі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

 

Термін придатності

2 роки.

 

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка

По 1 або по 4 таблетки у блістері; по 1 блістеру у картонній упаковці.

 

Категорія відпуску

За рецептом.

 

Виробник

КУСУМ ХЕЛТХКЕР ПВТ ЛТД /

KUSUM HEALTHCARE PVT LTD.

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

СП-289 (A), РІІКО Індастріал ареа, Чопанкі, Бхіваді, Діст. Алвар (Раджастан), Індія /

SP-289 (A), RIICO Industrial area, Chopanki, Bhiwadi, Dist. Alwar (Rajasthan), India.