АЙЛІЯ®

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

АЙЛІЯ^®

(EYLEA)

 

Склад:

діюча речовина: афліберсепт;

1 мл розчину для ін’єкцій містить 114,3 мг афліберсепту;

допоміжні речовини: L-аргініну моногідрохлорид, L-гістидин, L-гістидину моногідрохлорид моногідрат, сахароза, полісорбат 20, вода для ін’єкцій.

 

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: рідина практично без видимих частинок.

 

Фармакотерапевтична група. Засоби, які застосовують при розладах судин ока.

Код АТХ S01L A05.

 

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Афліберсепт є рекомбінантним гібридним білком, що складається із частин позаклітинних доменів рецепторів фактора росту ендотелію судин (vascular endothelial growth factor (VEGF)) людини 1-го та 2-го типу, об’єднаних із Fc-фрагментом людського IgG1.

Афліберсепт виробляється за технологією рекомбінантної ДНК у клітинах К1 яєчника китайського хом’яка.

Механізм дії. Фактор росту ендотелію судин-А (VEGF-A) та плацентарний фактор росту (placental growth factor (PlGF)) є ангіогенними факторами сімейства VEGF, які можуть чинити значну мітогенну, хемотаксичну та судинопроникну дію на ендотеліальні клітини. VEGF діє через два тирозинкіназні рецептори VEGFR-1 та VEGFR-2, присутні на поверхні ендотеліальних клітин. PlGF зв’язується лише з VEGFR-1, які також присутні на поверхні лейкоцитів. Надмірна активація цих рецепторів за допомогою VEGF-A може призвести до патологічної неоваскуляризації та посилення проникності судин.

PlGF може діяти незалежно, активуючи VEGFR-1 для стимулювання запальних реакцій в сітківці. Також відомо, що його активність посилюється при таких патологічних станах, як неоваскулярна вікова макулярна дегенерація (ВМД), діабетична ретинопатія (ДР), діабетичний набряк макули (ДНМ) та оклюзія вени сітківки (ОВС).

Фармакодинамічні ефекти. Афліберсепт діє як розчинний рецептор-пастка, що зв’язує VEGF-А та PlGF зі значно вищою спорідненістю, ніж їхні природні рецептори, і тим самим може пригнічувати зв’язування й активацію цих споріднених VEGF-рецепторів.

У дослідженнях на тваринах афліберсепт запобігав патологічній неоваскуляризації та просочуванню судин на ряді різних моделей очних захворювань.

Неоваскулярна вікова макулярна дегенерація (ВМД)

Неоваскулярна ВМД характеризується патологічною хоріоїдальною неоваскуляризацією (ХНВ). Просочування крові та рідини, спричинене ХНВ, може призвести до розвитку набряку та/або суб-/інтраретинального крововиливу, що веде до погіршення гостроти зору.

Фармакодинамічні ефекти афліберсепту у дозуванні 114,3 мг/мл, який вводили кожні 12 (8Q12) та кожні 16 (8Q16) тижнів, порівнювали з фармакодинамічними ефектами афліберсепту у дозуванні 40 мг/мл, який вводили кожні 8 тижнів (2Q8) при показанні ВМД, за змінами розміру ХНВ від початкових значень до 12 тижня, змінами площі загального ураження від початкових значень до 48-го, 60-го та 96-го тижнів та змінами центральної товщини сітківки від початкових значень.

В об’єднаній групі пацієнтів, які отримували лікування в режимі 8Q12 або 8Q16, зменшення розміру ХНВ (середнє значення за методом найменших квадратів на основі змішаної моделі повторних вимірювань [ЗМПВ]) на 12 тижні становило 1,63 мм² порівняно з 1,17 мм² у пацієнтів, які отримували лікування за схемою 2Q8.

Фармакодинамічні ефекти загалом зберігалися до 156-го тижня.

 

Таблиця 1. Фармакодинамічний показник (повний набір для аналізу) у дослідженні PULSAR

Результати ефективності	Тиждень	Айлія® 8Q12 (N = 335)	Айлія® 8Q16 (N = 338)	Айлія® 2Q8 (N = 336)
Зміна загальної площі ураження порівняно з початковим значенням [мм2]
Середнє значення НКA	12	‒0,55		‒0,30
Середнє арифметичне (СВ), спостережуване	48	‒0,4 (2,9)	‒0,2 (3,1)	0,1 (3,6)
Середнє значення НК (СП)A		‒0,46 (0,19)	‒0,35 (0,20)	0,09 (0,22)
Різниця між середніми значеннями НК (95 % ДІ)A,B		‒0,55 (‒1,04; ‒0,06)	‒0,44 (‒0,94; ‒0,06)
Середнє арифметичне (СВ), спостережуване	60	‒0,5 (2,8)	‒0,4 (3,2)	‒0,3 (3,2)
Середнє значення НК (СП)A		‒0,48 (0,20)	‒0,54 (0,21)	‒0,24 (0,20)
Різниця між середніми значеннями НК (95 % ДІ)A,B		‒0,24 (‒0,72; 0,24)	‒0,29 (‒0,79; 0,20)
Середнє арифметичне (SD), спостережуване	96	‒0,3 (3,3)	‒0,3 (3,2)	‒0,2 (3,4)
Середнє значення НК (СП)A		‒0,43 (0,20)	‒0,42 (0,20)	‒0,18 (0,20)
Різниця між середніми значеннями НК (95 % ДІ)A,B		‒0,25 (‒0,72; 0,21)	‒0,24 (‒0,71; 0,22)

ДІ – довірчий інтервал, НК – найменших квадратів, СВ – стандартне відхилення, СП – стандартна похибка.

^A Середнє значення НК, ДІ та значення p базуються на ЗМПВ з вимірюванням початкового значення як коваріатою, групою лікування як фактором, візитом та змінними стратифікації, що використовуються для рандомізації (географічний регіон, категоріальна вихідна максимально коригована гострота зору) як фіксованими факторами, а також термінами для взаємодії між вимірюванням початкового значення та візитом, а також для взаємодії між лікуванням та візитом.

^B Абсолютна різниця — це групи Айлія^® 8Q12 або 8Q16 мінус групи 2Q8 відповідно.

 

Діабетичний набряк макули (ДНМ)

Діабетичний набряк макули характеризується збільшенням проникності судин та пошкодженням капілярів сітківки, що може призвести до погіршення гостроти зору.

Фармакодинамічні ефекти афліберсепту у дозуванні 114,3 мг/мл, який вводили кожні 12 (8Q12) та кожні 16 (8Q16) тижнів, порівнювали з фармакодинамічними ефектами афліберсепту у дозуванні 40 мг/мл, який  вводили кожні 8 тижнів (2Q8) при показанні ДНМ, за зміною площі просочування від початкових значень до 48-го, 60-го та 96-го тижня.

Фармакодинамічні ефекти загалом зберігалися до 156-го тижня.

 

Таблиця 2. Фармакодинамічний показник (повний набір для аналізу) у дослідженні PHOTON

Результати ефективності	Тиждень	Айлія® 8Q12 (N = 328)	Айлія® 8Q16 (N = 163)	Айлія® 2Q8 (N = 167)
Зміна загальної площі ураження порівняно з початковим значенням [мм2]
Середнє арифметичне (СВ), спостережуване	48	‒13,9 (13,91)	‒9,4 (11,50)	‒9,2 (12,11)
	60	‒13,9 (13,54)	‒12,0 (13,26)	‒14,4 (12,89)
	96	‒12,8 (10,98)	‒9,4 (10,61)	‒11,9 (11,26)

СВ – стандартне відхилення.

^A На основі вимірювань флуоресцеїнової ангіографії.

Імуногенність

При застосуванні лікарського засобу Айлія^®, 114,3 мг/мл, протягом періоду до 96 тижнів антитіла до цього лікарського засобу, що з’явились під час лікування, були виявлені у 2,5–4,4 % пацієнтів із ДНМ та ВМД. Не було виявлено жодних ознак впливу антитіл на фармакокінетику, ефективність або безпеку застосування лікарського засобу Айлія^®.

Клінічна ефективність та профіль безпеки

Неоваскулярна ВМД

Мета дослідження

Профіль безпеки та ефективність лікарського засобу Айлія^®, 114,3 мг/мл, оцінювали в ході рандомізованого багатоцентрового подвійно маскованого дослідження з активним контролем (PULSAR) у пацієнтів із ВМД, які раніше не отримували терапію.

Основною метою дослідження було визначити, чи лікарський засіб Айлія^®, 114,3 мг/мл, який застосовують з інтервалами 12 (8Q12) або 16 тижнів (8Q16), забезпечує не меншу зміну максимально коригованої гостроти зору (МКГЗ) порівняно з лікарським засобом Айлія^®, 40 мг/мл, який застосовують з інтервалом кожні 8 тижнів, у пацієнтів із ВМД.

Додатковими цілями були визначення впливу лікарського засобу Айлія^®, 114,3 мг/мл, порівняно з впливом лікарського засобу Айлія^®, 40 мг/мл, на анатомічні та інші зорові показники відповіді, а також оцінка профілю безпеки, імуногенності та фармакокінетики афліберсепту.

Первинною кінцевою точкою ефективності була зміна показника МКГЗ за шкалою ETDRS (шкала для перевірки гостроти зору, яка застосовувалася у дослідженні Early treatment diabetic retinopathy study) від початку лікування до 48-го тижня.

Ключовими вторинними кінцевими точками ефективності були зміна показника МКГЗ від початкових значень на 60-му тижні та відсоток пацієнтів з відсутністю інтраретинальної рідини (ІРР) та відсутністю субретинальної рідини (СРР) у центральному субполі на 16-му тижні.

Додатковими вторинними кінцевими точками, зокрема, були: відсоток пацієнтів з покращенням показника МКГЗ принаймні на 15 літер на 48-му тижні, відсоток пацієнтів, які досягли не менше 69 літер за шкалою ETDRS (приблизний еквівалент 20/40 за шкалою Снеллена) на 48-му тижні, та зміна загальної суми балів за опитувальником щодо зорових функцій від Національного інституту зору (NEI VPQ-25) на 48-му тижні порівняно з початковими значеннями.

У дослідженні PULSAR брали участь 1009 пацієнтів. Рандомізацію пацієнтів здійснювали у співвідношенні 1:1:1 до 3 груп згідно з режимами введення:

1)    введення лікарського засобу Айлія^®, 114,3 мг/мл, кожні 12 тижнів (8Q12);

2)    введення лікарського засобу Айлія^®, 114,3 мг/мл, кожні 16 тижнів (8Q16);

3)    введення лікарського засобу Айлія^®, 40 мг/мл, кожні 8 тижнів (2Q8).

Усі пацієнти отримували 3 початкові ін’єкції призначеної дози з інтервалами 4 тижні.

Відповідно до протоколу дослідження, інтервал у групах 8Q12 та 8Q16 мав бути скорочений, якщо виконувались такі два критерії:

1)    втрата > 5 літер МКГЗ з 12-го тижня,  

2)    збільшення товщини сітківки на > 25 мікрон з 12-го тижня або новий крововилив в зоні фовеа, або нова неоваскуляризація в зоні фовеа.

Незалежно від того, чи інтервали між ін’єкціями зберігалися чи були скорочені протягом 1-го року, згідно з протоколом дослідження всі пацієнти в групах 8Q12 та 8Q16 мали право на подовження інтервалу (з кроком у 4 тижні), починаючи з 52-го тижня, якщо відповідали таким трьом критеріям:

1)    втрата < 5 літер МКГЗ з 12 тижня,

2)    відсутність рідини у центральному субполі на оптичній когерентній томографії (ОКТ),

3)    відсутність нового крововиливу в зоні фовеа або нової неоваскуляризації в зоні фовеа.

У пацієнтів, які не відповідали критеріям скорочення або подовження інтервалу, інтервал між ін’єкціями зберігався. Мінімальний інтервал між ін’єкціями становив 8 тижнів у всіх групах. Пацієнти з білатеральною патологією могли отримувати лікування парного ока лікарським засобом Айлія^® в дозуванні 40 мг/мл або іншим анти-VEGF препаратом.

Базові характеристики пацієнтів

Вік пацієнтів був у діапазоні від 50 до 96 років, середній вік становив 74,5 років.

Близько 92 % (309 з 335) та 87 % (295 з 338) пацієнтів, які методом рандомізації були розподілені у групи 8Q12 та 8Q16 відповідно, мали вік від 65 років, та близько 51 % (172 з 335) та 51 % (171 з 338) мали вік від 75 років.

Результати

Пацієнти в групах 8Q12, 8Q16 та 2Q8, які завершили 48-й тиждень, отримали медіанну кількість (середнє значення) 6,0 (6,1); 5,0 (5,2) та 7,0 (6,9) ін’єкції відповідно.

На 48-му тижні в групі 8Q12 79,4 % пацієнтів зберігали інтервал Q12, тоді як у групі 8Q16 76,6 % пацієнтів зберігали інтервал Q16.

Пацієнти в групах 8Q12, 8Q16 та 2Q8, які завершили 60-й тиждень, отримали медіанну кількість (середнє значення) 7,0 (7,1); 6,0 (6,2) та 9,0 (8,8) ін’єкції відповідно.

На 60-му тижні в 43,1% пацієнтів у групі 8Q12 було подовжено інтервал до 16 тижнів між ін’єкціями та в 38,5 % пацієнтів у групі 8Q16 було подовжено інтервал до 20 тижнів між ін’єкціями.

Пацієнти в групах 8Q12, 8Q16 та 2Q8, які завершили 96-й тиждень, отримали медіанну кількість (середнє значення) 9,0 (9,7); 8,0 (8,2) та 13,0 (12,8) ін’єкції відповідно.

На 96-му тижні в об’єднаних групах 8Q12 та 8Q16 у 71,0 % пацієнтів було досягнуто інтервалів ≥ 16 тижнів між ін’єкціями; у 46,8 % пацієнтів було досягнуто інтервалів ≥ 20 тижнів між ін’єкціями, а в 27,8 % пацієнтів було досягнуто інтервалу 24 тижні між ін’єкціями зі збереженням зорових та анатомічних результатів.  

Режими введення 8Q12 та 8Q16 не поступалися та були клінічно еквівалентними режиму 2Q8 щодо первинної кінцевої точки ефективності «середня зміна МКГЗ на 48-му тижні» та ключової вторинної кінцевої точки ефективності «середня зміна МКГЗ на 60-му тижні».

Крім того, терапія лікарським засобом Айлія^® (об’єднані групи 8Q12 та 8Q16) перевершувала режим 2Q8 щодо ключової вторинної кінцевої точки ефективності «відсоток пацієнтів з відсутністю інтраретинальної рідини та субретинальної рідини в центральному субполі на 16-му тижні».

Інтервали між ін’єкціями аналізували заздалегідь визначеним дослідницьким способом.

Афліберсепт у всіх режимах введення (8Q12, 8Q16, 2Q8) продемонстрував значне покращення порівняно з початковими значеннями у заздалегідь визначеній вторинній кінцевій точці ефективності — зміні загальної суми балів за опитувальником NEI VFQ-25.

Не було виявлено клінічно значущої різниці між групами 8Q12, 8Q16 та 2Q8 у зміні загальної суми балів за опитувальником NEI VFQ-25 на 48-му та 96-му тижні порівняно з початковими значеннями.

Результати ефективності в оцінюваних підгрупах за віком, статтю, географічним регіоном, етнічною приналежністю, расою, початковими значеннями МКГЗ та типом ураження відповідали результатам у загальній популяції. Ефективність лікування загалом зберігалася до 96-го тижня.

Результати розширеної фази дослідження PULSAR

Наприкінці основної фази дослідження, на 96-му тижні, пацієнти могли бути включені до 60-тижневої відкритої розширеної фази. 417 пацієнтів, початково включених в групи 8Q12 та 8Q16, продовжили терапію лікарським засобом Айлія^®, 114,3 мг/мл, який вводили з тими ж інтервалами, що і в основній фазі. 208 пацієнтів, включених у групу 2Q8 на початку дослідження, були переведені на терапію лікарським засобом Айлія^®, 114,3 мг/мл, одразу з 12-тижневим інтервалом між ін’єкціями. Інтервали між ін’єкціями могли бути скориговані в подальшому на основі оцінки лікарем візуальних та/або анатомічних результатів. У пацієнтів, початково включених у групи 8Q12 та 8Q16, терапевтичний ефект лікарського засобу Айлія^®, 114,3 мг/мл, загалом зберігався протягом трьох років лікування (156 тижнів). Середня зміна МКГЗ (значення найменших квадратів) від початкового значення в об’єднаних групах 8Q12 та 8Q16 становила +3,41 літери, а зміна товщини сітківки становила ‒148,05 мікрона на 156-му тижні. У пацієнтів, початково включених до групи 2Q8, терапевтичний ефект лікарського засобу Айлія^®, 114,3 мг/мл, був зіставним. Середня зміна МКГЗ (значення найменших квадратів (НК)) від початкового значення становила +4,58 літери, а зміна товщини сітківки становила ‒145,21 мікрона на 156-му тижні. Пацієнти в групах 8Q12 та 8Q16, які завершили 156-й тиждень, отримали медіанну кількість (середнє значення) 13,0 (13,5) та 11,0 (12,2) ін’єкції відповідно. Пацієнти, які перейшли на лікування лікарським засобом Айлія^®, 114,3 мг/мл, та завершили 156-й тиждень, отримали загальну медіанну кількість (середнє значення) 18,0 (17,7) ін’єкції, з яких 5,0 (4,9) ін’єкції було введено після переходу на лікування лікарським засобом Айлія^®, 114,3 мг/мл, протягом 60 тижнів фази розширеного дослідження.

Загальний профіль безпеки в розширеній фазі дослідження був зіставним із профілем безпеки в основній фазі.

 

Таблиця 3. Результати ефективності розширеної фази дослідження PULSAR на 156 тижні

Результати ефективності	8Q12 продовжено лікування препаратом Айлія® в дозуванні 114,3 мг/мл (N = 185)	8Q16 продовжено лікування препаратом Айлія® в дозуванні 114,3 мг/мл (N = 190)	2Q8 переведено на лікування препаратом Айлія® в дозуванні 114,3 мг/мл (N = 208)
Зміна МКГЗ від початкового значення (середня за НК)	+3,57 літери	+3,23 літери	+4,58 літери
Зміна товщини сітківки від початкового значення (середня за НК)	‒148,42 мікрона	‒147,54 мікрона	‒145,21 мікрона
Останній запланований інтервал між ін’єкціямиА
≥ 12 тижнів	76,2 %	78,4 %	78,5 %
≥ 16 тижнів	53,5 %	62,1 %	42,5 %
≥ 20 тижнів	37,8 %	42,6 %	16,1 %
24 тижні	23,8 %	24,2 %	НЗB

^A Дані пацієнтів, які закінчили 156-й тиждень.

^B НЕ застосовується для пацієнтів, початково рандомізованих до 2Q8, через дизайн дослідження / тривалість дослідження.

 

Діабетичний набряк макули (ДНМ)

Мета дослідження

Профіль безпеки та ефективність лікарського засобу Айлія^®, 114,3 мг/мл, оцінювали в ході рандомізованого багатоцентрового подвійно маскованого дослідження з активним контролем (PHOTON) у пацієнтів із ДНМ.

Основною метою було визначити, чи застосування лікарського засобу Айлія^®, 114,3 мг/мл, з інтервалами 12 (8Q12) або 16 тижнів (8Q16) забезпечує не меншу зміну МКГЗ порівняно із застосуванням лікарського засобу Айлія^®, 40 мг/мл, з інтервалом кожні 8 тижнів.

Додаткові цілі полягали у визначенні впливу лікарського засобу Айлія^®, 114,3 мг/мл, порівняно з лікарським засобом Айлія^®, 40 мг/мл, на анатомічні та інші зорові показники відповіді, а також в оцінці профілю безпеки, імуногенності та фармакокінетики афліберсепту.

Первинною кінцевою точкою ефективності була зміна показника МКГЗ за шкалою ETDRS (шкала для перевірки гостроти зору, яка застосовувалася у дослідженні Early treatment diabetic retinopathy study) від початку лікування до 48-го тижня.

Єдиною ключовою вторинною кінцевою точкою ефективності була зміна показника МКГЗ від початкових значень на 60-му тижні.

Додатковими вторинними кінцевими точками, зокрема, були: відсоток пацієнтів з покращенням показника МКГЗ принаймні на 15 літер на 48-му тижні, відсоток пацієнтів, які досягли не менше 69 літер за шкалою ETDRS (приблизний еквівалент 20/40 за шкалою Снеллена) на 48-му тижні, та зміна загальної суми балів за опитувальником щодо зорових функцій від Національного інституту зору (NEI VPQ-25) на 48-му тижні порівняно з початковими значеннями. У дослідженні PHOTON брали участь 658 пацієнтів. Рандомізацію пацієнтів здійснювали у співвідношенні 2:1:1 до 3 груп згідно з режимами введення:

1)    введення лікарського засобу Айлія^®, 114,3 мг/мл, кожні 12 тижнів (8Q12);

2)    введення лікарського засобу Айлія^®, 114,3 мг/мл, кожні 16 тижнів (8Q16);

3)    введення лікарського засобу Айлія^®, 40 мг/мл, кожні 8 тижнів (2Q8).

Пацієнти, яких перевели з інших анти-VEGF препаратів на лікарський засіб Айлія^®, 114,3 мг/мл, отримали останню ін’єкцію попереднього препарату щонайменше за 12 тижнів до початку терапії лікарським засобом Айлія^®, 114,3 мг/мл.

Усі пацієнти в групах 8Q12 та 8Q16 отримували 3 початкові ін’єкції, всі пацієнти в групі 2Q8 отримували 5 початкових ін’єкцій з інтервалом 4 тижні

Відповідно до протоколу дослідження, інтервал у групах 8Q12 та 8Q16 мав бути скорочений, якщо виконувались такі два критерії:

1)    втрата > 10 літер МКГЗ з 12 тижня у поєднанні з постійним погіршенням ДНМ,

2)    збільшення товщини сітківки на > 50 мікрон з 12 тижня.

Незалежно від того, чи інтервали між ін’єкціями зберігалися чи були скорочені протягом 1-го року, згідно з протоколом дослідження всі пацієнти в групах 8Q12 та 8Q16 мали право на подовження інтервалу (з кроком у 4 тижні), починаючи з 52-го тижня, якщо відповідали таким критеріям:

1)    втрата < 5 літер МКГЗ з 12 тижня,

2)    значення показника товщини сітківки < 300 мікрон на ОКТ (або < 320 мікрон, якщо вимірювання виконувалось включно з пігментним епітелієм сітківки).

У пацієнтів, які не відповідали критеріям скорочення або подовження інтервалу, інтервал між ін’єкціями зберігався. Мінімальний інтервал між ін’єкціями становив 8 тижнів у всіх групах. Пацієнти з білатеральною патологією могли отримувати лікування парного ока лікарським засобом Айлія^® в дозуванні 40 мг/мл.

Базові характеристики пацієнтів

Вік пацієнтів був у діапазоні від 24 до 90  років, середній вік становив 62,3 року.

Близько 44 % (143 з 328) та 44 % (71 з 163) пацієнтів, які методом рандомізації були розподілені в групи 8Q12 та 8Q16 відповідно, мали вік від 65 років та близько 11 % (36 з 328) та 14 % (14 з 163) мали вік від 75 років.

Частка пацієнтів, які раніше отримували лікування ДНМ, була рівномірно розподілена між групами (43,6 % у 8Q12; 43,6 % у 8Q16 та 44,3 % у 2Q8).

Результати

Пацієнти в групах 8Q12, 8Q16 та 2Q8, які завершили 48-й тиждень, отримали медіанну кількість (середнє значення) 6,0 (6,0); 5,0 (5,0) та 8,0 (7,9) ін’єкції відповідно.

На 48-му тижні в групі 8Q12 91,0 % пацієнтів зберігали інтервал Q12, тоді як у групі 8Q16 89,1 % пацієнтів зберігали інтервал Q16.

Пацієнти в групах 8Q12, 8Q16 та 2Q8, які завершили 60-й тиждень, отримали медіанну кількість (середнє значення) 7,0 (7,0); 6,0 (6,0) та 10,0 (9,8) ін’єкції відповідно. На 60-му тижні в 42,6 % пацієнтів у групі 8Q12 було подовжено інтервал до 16 тижнів між ін’єкціями та в 34,2 % пацієнтів у групі 8Q16 було подовжено інтервал до 20 тижнів між ін’єкціями.

Пацієнти в групах 8Q12, 8Q16 та 2Q8, які завершили 96-й тиждень, отримали медіанну кількість (середнє значення) 9,0 (9,5); 8,0 (7,8) та 14,0 (13,8) ін’єкції відповідно.

На 96-му тижні у 72,4 % пацієнтів об’єднаних груп 8Q12 та 8Q16 було досягнуто інтервалів ≥ 16 тижнів між ін’єкціями, у 44,3 % пацієнтів було досягнуто інтервалів ≥ 20 тижнів між ін’єкціями, а у 26,8 % пацієнтів було досягнуто інтервалу 24 тижні між ін’єкціями зі збереженням зорових та анатомічних результатів.  

Терапія лікарським засобом Айлія^® (обидві групи 8Q12 та 8Q16) не поступалась та була клінічно еквівалентною лікуванню в режимі 2Q8 щодо первинної кінцевої точки ефективності «середня зміна МКГЗ на 48-му тижні» та ключової вторинної кінцевої точки ефективності «середня зміна МКГЗ на 60-му тижні». Терапевтичний ефект лікарського засобу Айлія^®, 114,3 мг/мл, стосовно середньої зміни МКГЗ зберігався до 96-го тижня.

Лікарський засіб Айлія^® у всіх режимах введення (8Q12, 8Q16, 2Q8) продемонстрував значне покращення порівняно з початковими значеннями у заздалегідь визначеній вторинній кінцевій точці ефективності — зміні загальної суми балів за опитувальником NEI VFQ-25.

Не було виявлено клінічно значущої різниці між групами 8Q12, 8Q16 та 2Q8 у зміні загальної суми балів за опитувальником NEI VFQ-25 на 48-му та 96-му тижнях порівняно з початковими значеннями.

Результати ефективності в оцінюваних підгрупах за віком, статтю, географічним регіоном, етнічною приналежністю, расою, початковими значеннями МКГЗ і показниками товщини сітківки та попереднім лікуванням ДНМ відповідали результатам у загальній популяції. Ефективність лікування загалом зберігалася до 96-го тижня.

Терапевтичні ефекти в підгрупі пацієнтів, які раніше отримували терапію, були зіставними з такими в підгрупі пацієнтів, які раніше не отримували терапію.

Результати розширеної фази дослідження PHOTON

Наприкінці основної фази дослідження, на 96-му тижні, пацієнти могли бути включені до 60-тижневої відкритої розширеної фази. 195 пацієнтів, початково включених в групи 8Q12 та 8Q16, продовжили терапію лікарським засобом Айлія^®, 114,3 мг/мл, який вводили з тими ж інтервалами, що і в основній фазі. 70 пацієнтів, включених у групу 2Q8 на початку дослідження, були переведені на терапію лікарським засобом Айлія^®, 114,3 мг/мл, одразу з 12-тижневим інтервалом між ін’єкціями. Інтервали між ін’єкціями могли бути скориговані в подальшому на основі оцінки лікарем візуальних та/або анатомічних результатів. У пацієнтів, початково включених у групи 8Q12 та 8Q16, терапевтичний ефект лікарського засобу Айлія^®, 114,3 мг/мл, загалом зберігався протягом трьох років лікування (156 тижнів). Середня зміна МКГЗ (значення найменших квадратів) від початкового значення в об’єднаних групах 8Q12 та 8Q16 становила +7,2 літери, а зміна товщини сітківки становила –192,4 мікрона на 156-му тижні. У пацієнтів, початково включених до групи 2Q8, терапевтичний ефект лікарського засобу Айлія^®, 114,3 мг/мл, був зіставним. Середня зміна МКГЗ (значення найменших квадратів (НК)) від початкового значення становила +6,5 літери, а зміна товщини сітківки становила –197,4 мікрона на 156-му тижні. Пацієнти в групах 8Q12 та 8Q16, які завершили 156-й тиждень, отримали медіанну кількість (середнє значення) 13,0 (13,2) та 11,0 (11,4) ін’єкції відповідно. Пацієнти, які перейшли на терапію лікарським засобом Айлія^®, 114,3 мг/мл, та завершили 156-й тиждень, отримали загальну медіанну кількість (середнє значення) 19,0 (18,6) ін’єкції, з яких 5,0 (4,8) ін’єкції було введено після переходу на терапію лікарським засобом Айлія^®, 114,3 мг/мл, протягом 60 тижнів розширеної фази дослідження.

Загальний профіль безпеки в розширеній фазі дослідження був зіставним із профілем безпеки в основній фазі.

 

Таблиця 4. Результати ефективності розширеної фази дослідження PHOTON на 156 тижні

Результати ефективності	8Q12 продовжено застосування препарату Айлія® в дозуванні 114,3 мг/мл (N = 103)	8Q16 продовжено застосування препарату Айлія® в дозуванні 114,3 мг/мл (N = 49)	2Q8 переведено на застосування препарату Айлія® в дозуванні 114,3 мг/мл (N = 70)
Зміна МКГЗ від початкового значення (середня за НК)	+6,8 літери	+8,1 літери	+6,5 літери
Зміна товщини сітківки від початкового значення (середня за НК)	‒190,3 мікрона	‒198,1 мікрона	‒197,4 мікрона
Останній запланований інтервал між ін’єкціямиА
≥ 12 тижнів	85,4 %	91,8 %	82,8 %
≥ 16 тижнів	62,1 %	81,6 %	50,0 %
≥ 20 тижнів	40,8 %	63,3 %	19,0 %
24 тижні	20,4 %	42,9 %	НЗB

^A Дані пацієнтів, які закінчили 156-й тиждень.

^B НЕ застосовується для пацієнтів, початково рандомізованих до 2Q8, через дизайн дослідження / тривалість дослідження.

 

Педіатричні пацієнти

Європейське агенство з лікарських засобів скасувало обов’язкове подання результатів досліджень афліберсепту в усіх підгрупах педіатричних пацієнтів із неоваскулярною ВМД та ДНМ (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Фармакокінетика

Всмоктування/розподіл

Афліберсепт після інтравітреального введення повільно виводиться з ока в системний кровообіг, де переважно виявляється у вигляді неактивного стабільного комплексу з VEGF; проте лише вільний афліберсепт здатний зв’язувати ендогенний VEGF.

Після унілатерального інтравітреального введення 8 мг афліберсепту середнє значення С_max вільного афліберсепту в плазмі становило 0,25 (0,21) мг/л, а медіанний час до досягнення максимальної концентрації в плазмі становив 1 добу в об’єднаній популяції пацієнтів із неоваскулярною ВМД та ДНМ. Накопичення вільного афліберсепту в плазмі після 3 початкових щомісячних доз було мінімальним. Надалі подальшого накопичення не спостерігалося. Ці дані також підтверджуються популяційним фармакокінетичним аналізом.

Виведення

Досліджень метаболізму лікарського засобу Айлія^® не проводили, оскільки афліберсепт є білковим препаратом.

Очікується, що афліберсепт виводиться з організму як шляхом цільового зв’язування з вільним ендогенним VEGF, так і шляхом метаболізму через протеоліз. Середній час до досягнення кінцевої концентрації вільного афліберсепту в плазмі, що піддається кількісному визначенню, у разі інтравітреального введення дози  8 мг становив 3 тижні.

Порушення функцій нирок або печінки

Спеціальних досліджень застосування препарату Айлія^®, 114,3 мг/мл, за участю пацієнтів із порушенням функцій нирок або печінки не проводилося.

Системна експозиція афліберсепту у пацієнтів із порушенням функції нирок від легкого до тяжкого ступеня була подібною до такої у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Обмежені доступні дані щодо пацієнтів з легким ступенем порушення функції печінки не вказують на вплив на системну експозицію афліберсепту порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки.

Доклінічні дослідження

У мавп, яким вводили афліберсепт інтравітреально, при системній експозиції, що перевищувала максимальну експозицію для людини, спостерігались ерозії та виразки респіраторного епітелію носових раковин. Системна експозиція вільного афліберсепту була приблизно в 26 та 33 рази вищою на основі C_max та AUC порівняно з відповідними значеннями у дорослих пацієнтів після інтравітреального введення дози 8 мг. При рівні, що не викликає видимих побічних явищ (no observed adverse effect level (NOAEL)), 0,5 мг/око в мавп системна експозиція була в 3,2 та 3,8 раза вищою на основі C_max та AUC порівняно з відповідними значеннями у дорослих пацієнтів.

Дослідження мутагенного або канцерогенного потенціалу афліберсепту не проводилися.

Вплив афліберсепту на внутрішньоутробний розвиток був продемонстрований у дослідженнях ембріонального розвитку у вагітних кролиць при внутрішньовенному (від 3 до 60 мг/кг) та підшкірному (від 0,1 до 1 мг/кг) введенні. NOAEL для матері становив 3 мг/кг або 1 мг/кг відповідно. NOAEL для внутрішньоутробного розвитку не було виявлено. У дозі 0,1 мг/кг системна експозиція вільного афліберсепту становила приблизно 1,0 та 1,0-кратну величину на основі C_max та кумулятивної AUC порівняно з відповідними значеннями у дорослих пацієнтів після інтравітреального введення дози 8 мг.

Вплив на чоловічу та жіночу репродуктивну функцію оцінювали в рамках 6-місячного дослідження на мавпах із внутрішньовенним введенням афліберсепту в дозах від 3 до 30 мг/кг. При всіх дозах спостерігалася відсутність або нерегулярність менструацій, пов’язана зі змінами рівнів жіночих репродуктивних гормонів, а також зміна морфології та рухливості сперматозоїдів. На основі C_max та AUC вільного афліберсепту, що спостерігалися при внутрішньовенному введенні дози 3 мг/кг, системна експозиція була приблизно в 377 разів і в 104 рази відповідно вищою, ніж експозиція у людини після інтравітреального введення дози 8 мг. Усі зміни були оборотними.

 

Клінічні характеристики

Показання

Препарат Айлія^® показаний дорослим пацієнтам для лікування:

·         неоваскулярної (вологої) вікової макулодистрофії (ВМД) (див. розділ «Фармакодинаміка»);

·         порушень зору внаслідок діабетичного набряку макули (ДНМ) (див. розділ «Фармакодинаміка»).

 

Протипоказання

-            Підвищена чутливість до афліберсепту або до будь-якої з допоміжних речовин.

-            Окулярна чи періокулярна інфекція.

-            Активне тяжке внутрішньоочне запалення.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Дослідження взаємодії з іншими лікарськими засобами не проводилися.

 

Особливості застосування

Можливість відстеження

Щоб покращити відстеження біологічних лікарських засобів, назву та номер серії введеного препарату слід чітко фіксувати у картці пацієнта.

Реакції, пов’язані з інтравітреальними ін’єкціями

Інтравітреальні ін’єкції, в тому числі із застосуванням препарату Айлія^®, можуть супроводжуватися розвитком ендофтальміту, внутрішньоочного запалення, відшарування сітківки, розриву сітківки та травматичної катаракти (див. розділ «Побічні реакції»). Ін’єкцію препарату Айлія^® слід завжди проводити в належних асептичних умовах. Пацієнтів потрібно попередити, що в разі виникнення в них будь-яких симптомів, що вказують на наявність ендофтальміту або інших вищезазначених станів, необхідно негайно повідомити про це лікаря та розпочати відповідне лікування.

Підвищення внутрішньоочного тиску

Короткочасне підвищення внутрішньоочного тиску можливе протягом 60 хвилин після інтравітреальної ін’єкції, в тому числі при застосуванні препарату Айлія^® (див. розділ «Побічні реакції»). Необхідно контролювати як внутрішньоочний тиск, так і кровопостачання диска зорового нерва та вживати відповідних заходів при виявленні відхилень від норми. Слід з особливою обережністю застосовувати препарат пацієнтам із погано контрольованою глаукомою (не вводити препарат Айлія^® при внутрішньоочному тиску ≥ 30 мм рт. ст.).

Імуногенність

Оскільки препарат є терапевтичним білком, існує ймовірність розвитку імуногенної реакції при застосуванні афліберсепту (див. розділ «Фармакокінетика»). Пацієнтів слід попередити про необхідність повідомляти про будь-які ознаки або симптоми внутрішньоочного запалення, такі як біль, світлобоязнь або почервоніння, що можуть бути клінічними проявами підвищеної чутливості до препарату.

Системні ефекти

Після інтравітреальної ін’єкції анти-VEGF препаратів спостерігалися системні побічні явища, в тому числі позаочні крововиливи та артеріальні тромбоемболічні події. Існує теоретичний ризик, що такі явища можуть бути пов’язані з блокуванням VEGF (див. розділ «Побічні реакції»). Дані щодо безпеки застосування препарату пацієнтам із ВМД та ДНМ, які протягом останніх 6 місяців перенесли інсульт, транзиторні ішемічні атаки або інфаркт міокарда, є обмеженими. Слід бути обережними при лікуванні таких пацієнтів.

Одночасне лікування обох очей

Вивчення профілю безпеки та ефективності білатерального застосування препарату Айлія^®, 114,3 мг/мл, в кожне око не проводилось (див. розділ «Фармакокінетика»). При одночасному введенні препарату в обидва ока існує ризик збільшення системної експозиції, що може підвищити ризик розвитку системних побічних явищ.

Одночасне застосування з іншими анти-VEGF-препаратами

Дані щодо одночасного застосування препарату Айлія^® з іншими анти-VEGF-препаратами (як для системного, так і для офтальмологічного застосування) обмежені.

Призупинення лікування

Лікування слід призупинити у разі:

-          зниження МКГЗ на ≥ 30 літер порівняно з попереднім вимірюванням гостроти зору;

-          регматогенного відшарування сітківки або макулярного отвору 3 чи 4 ступеня;

-          розриву сітківки;

-          субретинального крововиливу із залученням центра фовеа або якщо розмір крововиливу становить ≥ 50 % загальної зони ураження;

-          проведеного або запланованого внутрішньоочного хірургічного втручання протягом попередніх або наступних 28 днів.

Розрив пігментного епітелію сітківки

Фактори ризику, пов’язані з розривом пігментного епітелію сітківки на тлі застосування анти-VEGF препаратів при ВМД, включають велике за площею та/або високе відшарування пігментного епітелію сітківки. Необхідно бути обережними, починаючи терапію афліберсептом у пацієнтів з факторами ризику розриву пігментного епітелію сітківки.

Жінки репродуктивного віку

Жінкам репродуктивного віку необхідно використовувати ефективні засоби контрацепції під час терапії та впродовж не менше 4 місяців після останньої інтравітреальної ін’єкції препарату Айлія^®, 114,3 мг/мл (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Популяційні групи з обмеженою кількістю даних

Існує лише обмежений досвід застосування препарату Айлія^® пацієнтам, хворим на цукровий діабет, із рівнем HbA1c більше 12 % або з проліферативною діабетичною ретинопатією.

Не досліджували застосування препарату Айлія^® пацієнтам з активними системними інфекціями або пацієнтам із супутніми захворюваннями очей, такими як відшарування сітківки або розрив сітківки. Також відсутній досвід застосування препарату Айлія^® хворим на цукровий діабет із супутньою неконтрольованою артеріальною гіпертензією. При лікуванні таких хворих лікар має враховувати вищевказану інформацію.

Інформація щодо допоміжних речовин

Цей лікарський засіб містить 0,021 мг полісорбату 20 у кожній дозі 0,07 мл, що еквівалентно 0,3 мг/мл. Полісорбати можуть викликати алергічні реакції.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю

Жінки репродуктивного віку. Жінкам репродуктивного віку необхідно використовувати ефективні засоби контрацепції під час терапії та впродовж не менше 4 місяців після останньої інтравітреальної ін’єкції препарату Айлія^®, 114,3 мг/мл (див. розділ «Особливості застосування»).

Вагітність. Дані про застосування афліберсепту вагітним жінкам відсутні. Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Не рекомендується застосування лікарського засобу Айлія^®, 114,3 мг/мл, у період вагітності, за винятком випадків, коли потенційна користь для жінки перевищує ризик для плода.

Грудне вигодовування. З огляду на дуже обмежені дані афліберсепт може виводитися з грудним молоком жінки в незначній концентрації. Афліберсепт є великою білковою молекулою, відповідно, очікується, що кількість препарату, яка потрапляє в організм немовляти, буде мінімальною. Вплив афліберсепту на новонароджених/немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні, невідомий. Як запобіжний захід не рекомендується грудне вигодовування під час застосування лікарського засобу Айлія®, 114,3 мг/мл.

Фертильність. Дані щодо впливу на фертильність людини відсутні. Результати досліджень на тваринах при системному введені високих доз препарату показали, що афліберсепт може мати шкідливий вплив на фертильність чоловіків та жінок (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом та іншими механізмами

Ін’єкції препарату Айлія^® мають незначний вплив на здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами через можливі тимчасові порушення зору, пов’язані з ін’єкцією або офтальмологічним обстеженням. Не рекомендовано керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами до відновлення зорових функцій.

 

Спосіб застосування та дози

Препарат Айлія^® повинен вводити лише кваліфікований лікар із досвідом інтравітреальних ін’єкцій.

Режим дозування

Рекомендована доза афліберсепту становить 8 мг, що еквівалентно 0,07 мл розчину. Дозування є однаковим для лікування неоваскулярної (вологої) вікової макулярної дегенерації (ВМД) та порушень зору внаслідок діабетичного набряку макули (ДНМ). Для введення дози 8 мг необхідно використовувати лікарський засіб Айлія^® в дозуванні 114,3 мг/мл.

Пацієнтам, які розпочинають лікування, перші 3 дози препарату Айлія^® вводять із частотою 1 ін’єкція 1 раз на місяць. Далі інтервали між ін’єкціями можуть бути подовжені одразу до чотирьох місяців на підставі оцінки лікарем зорових та/або анатомічних показників. Після чого інтервали між ін’єкціями можуть бути поступово подовжені до шести місяців, зокрема, з використанням режиму терапії «лікування та подовження» («treat-and-extend»), зі збереженням стабільних зорових та анатомічних результатів (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Для пацієнтів, які раніше отримували лікування препаратом Айлія^® в дозуванні 40 мг/мл або іншими анти-VEGF препаратами та переходять на лікування препаратом Айлія^® в дозуванні 114,3 мг/мл, режим застосування може відрізнятися від того, що використовується для пацієнтів, які раніше не отримували лікування. Інтервали між ін’єкціями слід визначати на основі зорових та/або анатомічних показників (див. розділ «Фармакодинаміка»).

-        У пацієнтів зі стабільними зоровими та анатомічними показниками попередні інтервали між ін’єкціями можна зберігати або подовжувати після першої ін’єкції препарату Айлія^®, 114,3 мг/мл, наприклад, у режимі терапії «лікування та продовження».

-        У пацієнтів із субоптимальними зоровими та/або анатомічними показниками лікування препаратом Айлія^®, 114,3 мг/мл, може розпочинатися з 3 початкових доз із частотою 1 ін’єкція 1 раз на місяць та подальшим подовженням інтервалів між ін’єкціями, наприклад, у режимі терапії «лікування та продовження».

При погіршенні зорових та/або анатомічних показників інтервал між ін’єкціями препарату слід відповідним чином зменшити на розсуд лікаря. Мінімальний інтервал між ін’єкціями у період продовження лікування становить 2 місяці.

Введення щомісячних ін’єкцій препарату Айлія^® в дозі 8 мг не досліджувалося протягом більше ніж 3 послідовних ін’єкцій.

Частота контрольних візитів повинна визначатися залежно від стану пацієнта та на розсуд лікаря. Лікування має бути призупинено у випадках, наведених у розділі «Особливості застосування».

Особливі категорії пацієнтів

Пацієнти з порушенням функції нирок/печінки. Спеціальних досліджень за участю пацієнтів із порушенням функцій нирок або печінки не проводилося. Наявні дані не вказують на необхідність коригування дози препарату Айлія^® для таких пацієнтів (див. розділ «Фармакокінетика»).

Пацієнти літнього віку. Наявні дані не вказують на необхідність коригування дози препарату Айлія^® для пацієнтів літнього віку.

Спосіб застосування

Препарат Айлія^® застосовують тільки шляхом інтравітреальних ін’єкцій.

Інтравітреальні ін’єкції виконуються кваліфікованим лікарем, який має досвід проведення таких ін’єкцій, згідно з медичними стандартами і відповідними рекомендаціями. Загалом мають бути забезпечені відповідне знеболення та асептична обробка місця ін’єкції із місцевим застосуванням антимікробних засобів широкого спектра дії (наприклад, обробка повідон-йодом шкіри навколо очей, повік та поверхні ока). Рекомендується також передопераційна дезінфекція рук, використання стерильних рукавичок, стерильних серветок та розширювача повік (або еквівалентного інструмента).

Голку для ін’єкцій необхідно ввести у порожнину склистого тіла на відстані 3,5-4,0 мм від лімба, уникаючи горизонтального меридіана та спрямовуючи її до центра очного яблука. Після чого ввести препарат Айлія^® в об’ємі 0,07 мл. Для наступних ін’єкцій слід вибирати інші ділянки склери.

Одразу після інтравітреальної ін’єкції слід моніторити можливе підвищення внутрішньоочного тиску у пацієнта. Відповідні моніторингові заходи можуть включати перевірку кровопостачання диска зорового нерва або тонометрію. У разі необхідності слід мати в наявності стерильне обладнання для проведення парацентезу.

Після інтравітреальної ін’єкції пацієнтів слід попередити про необхідність негайно повідомляти лікаря про виникнення будь-яких симптомів, що вказують на можливий розвиток ендофтальміту (біль в очах, почервоніння очей, світлобоязнь, погіршення зору).

Вміст кожного флакона призначений для лікування тільки одного ока.

Будь-які невикористані залишки препарату або матеріали підлягають утилізації згідно з місцевими вимогами.

Вилучення декількох доз із одного флакона може підвищити ризик контамінації та інфекції внаслідок контамінації.

Не використовувати препарат, якщо упаковка або її компоненти прострочені, пошкоджені чи зазнали втручання. Перевірте етикетку на флаконі, щоб переконатися, що препарат Айлія^® саме в тій дозі, яку ви планували використовувати. Для введення дози 8 мг необхідно використовувати препарат Айлія^® в дозуванні 114,3 мг/мл.

Фільтрувальна голка 18 G 5 мікрон:

-          Тупа фільтрувальна голка (для наповнення) не призначена для ін’єкцій через шкіру.

-          Не автоклавуйте фільтрувальну голку.

-          Фільтрувальна голка апірогенна. Не використовуйте фільтрувальну голку, якщо її індивідуальна упаковка пошкоджена.

-          Утилізуйте використану фільтрувальну голку у збирачі для гострих предметів.

-          Увага: повторне використання фільтрувальної голки може призвести до інфекції або іншого захворювання/травмування.

Для виконання інтравітреальних ін’єкцій використовують голку 30 G х ½ дюйма (не входить до комплекту). Використання голки меншого розміру (вищого калібру), ніж рекомендована ін’єкційна голка 30 G х ½ дюйма, може потребувати більших зусиль під час введення.

 

1.             Перед введенням слід візуально оглянути розчин для ін’єкцій. Не використовуйте флакон, якщо в ньому наявні видимі частинки, помутніння або знебарвлення розчину.   2.             Зніміть захисну пластикову кришку (рис. 1) та продезінфікуйте зовнішню поверхню гумової пробки флакона.		Рис. 1
3.             Кроки 3–10 потрібно виконувати в асептичних умовах. Приєднайте фільтрувальну голку 18 G, що додається в упаковці, до стерильного шприца об’ємом 1 мл з адаптером Люера (рис. 2).   4.             Введіть фільтрувальну голку в центр гумової пробки флакона так, щоб вона повністю увійшла у флакон, а її кінчик досягнув дна флакона.	Рис. 2
5.             Виберіть увесь вміст препарату Айлія® з флакона у шприц, тримаючи флакон у вертикальному положенні і трохи нахиливши вбік, щоб полегшити повне вилучення препарату з флакона. Для запобігання потраплянню повітря необхідно занурити скісний край фільтрувальної голки в рідину. Після чого продовжувати нахиляти флакон під час вилучення препарату, утримуючи скіс фільтрувальної голки зануреним у рідину (рис. 3-4).                                                        Рис. 3                                                                         Рис. 4
6.        Переконайтеся, що шток поршня достатньо відтягнутий під час вилучення розчину з флакона, для повного спорожнення фільтрувальної голки. Після ін’єкції будь-які невикористані залишки препарату повинні бути утилізовані.   7.        Зніміть фільтрувальну голку та належним чином утилізуйте її. Увага: фільтрувальну голку не можна використовувати для інтравітреальних ін’єкцій.
8.        Щільно прикрутіть голку для ін’єкцій 30 G × ½ дюйма до наконечника шприца з адаптером Люера (рис. 5).	Рис. 5
9.        Перевірте шприц на наявність пухирців повітря, тримаючи його голкою догори. Якщо пухирці повітря є, необхідно обережно постукати по шприцу пальцем, доки вони не піднімуться (рис. 6).	Рис. 6
10.    Видаліть всі пухирці та надлишки розчину препарату, повільно натискаючи на поршень, доки його плоский край не досягне відмітки 0,07 мл на корпусі шприца (рис.7).                                                                          Рис. 7

 

Діти

Профіль безпеки та ефективність застосування лікарського засобу Айлія^® в дозуванні 114,3 мг/мл для дітей не встановлені. Лікарський засіб Айлія^®, 114,3 мг/мл, не призначають дітям за показаннями ВМД та ДНМ.

 

Передозування

Передозування за рахунок збільшення об’єму ін’єкції може призвести до підвищення внутрішньоочного тиску. Відповідно, у разі передозування необхідно стежити за рівнем внутрішньоочного тиску та у разі необхідності розпочати відповідне лікування, рішення про яке приймає лікар (див. розділи «Особливості застосування» та «Спосіб застосування та дози»).

 

Побічні реакції

Серйозні побічні явища включали катаракту (8,2 %), крововилив у сітківку (3,6 %), підвищення внутрішньоочного тиску (2,8 %), крововилив у склисте тіло (1,2 %), субкапсулярну катаракту (0,9 %), ядерну катаракту (0,6 %), відшарування сітківки (0,6 %) та розрив сітківки (0,5 %).

Найпоширенішими побічними явищами у пацієнтів, які отримували лікарський засіб Айлія^®, 114,3 мг/мл, були: катаракта (8,2 %), зниження гостроти зору (4,4 %), помутніння склистого тіла (4,0 %), субкон’юнктивальний крововилив (3,8 %), відшарування склистого тіла (3,7 %), крововилив у сітківку (3,6 %), підвищення внутрішньоочного тиску (2,8 %) та біль в оці (2,0 %).

Дані щодо профілю безпеки, отримані у ході 3 клінічних досліджень, були схожі при застосуванні лікарського засобу Айлія^® як в дозуванні 114,3 мг/мл (N = 1217), так і в дозуванні 40 мг/мл (N = 556), як у пацієнтів із ВМД, так і у пацієнтів з ДНМ.

Загалом 1217 пацієнтів, які отримували лікарський засіб Айлія^®, 114,3 мг/мл, протягом 96 тижнів, склали популяцію для оцінки профілю безпеки в 3 клінічних дослідженнях II/III фази (CANDELA, PULSAR, PHOTON).

Дані щодо профілю безпеки, наведені нижче, включають усі повідомлені побічні реакції, які можуть бути пов’язані з процедурою ін’єкції або лікарським засобом.

Побічні реакції наведені за системами органів та частотою виникнення з використанням таких категорій: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (≥ 1/1 000 до < 1/100), рідко (³ 1/10 000 дo < 1/1 000), невідомо (не можна встановити на основі наявних даних). У межах кожної групи побічні реакції представлені у порядку зменшення ступеня тяжкості.

 

Таблиця 5. Усі побічні явища, що виникли на тлі застосування препарату Айлія^®, 114,3 мг/мл, про які повідомлялося у пацієнтів із ВМД або ДНМ у ході досліджень II/ІІІ фази або у післяреєстраційний період

Система органів	Частота	Побічне явище
З боку імунної системи	Часто	Підвищена чутливість*
З боку органів зору	Часто	Катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску, помутніння склистого тіла, відшарування склистого тіла, крововилив у склисте тіло, крововилив у сітківку, зниження гостроти зору, біль в оці, субкон’юнктивальний крововилив, точковий кератит, пошкодження рогівки
	Нечасто	Відшарування сітківки, розрив сітківки, розрив пігментного епітелію сітківки, відшарування пігментного епітелію сітківки, увеїт, ірит, іридоцикліт, вітрит, кортикальна катаракта, ядерна катаракта, субкапсулярна катаракта, ерозія рогівки, порушення чіткості зору, біль у місці ін’єкції, відчуття стороннього тіла в очах, посилена сльозотеча, крововилив у місці ін’єкції, гіперемія кон’юнктиви, набряк повіки, гіперемія ока, подразнення у місці ін’єкції
	Рідко	Набряк рогівки, помутніння кришталика, дегенеративні зміни сітківки, подразнення повіки
	Невідомо	Склерит**

* Прояви підвищеної чутливості включали висип, свербіж, кропив’янку.

** На основі повідомлень у післяреєстраційний період.

 

Побічні явища, які спостерігалися на тлі застосування лікарського засобу Айлія^® в дозуванні 40 мг/мл і на які також слід очікувати на тлі застосування лікарського засобу Айлія^® в дозуванні 114,3 мг/мл: незвичні відчуття в оці, пошкодження епітелію рогівки, клітинна опалесценція у передній камері ока, ендофтальміт, сліпота, травматична катаракта, гіпопіон, окремі випадки тяжкої анафілактичної/анафілактоїдної реакції.

Опис окремих побічних явищ

Побічні явища, пов’язані з класом препарату. Артеріальні тромбоемболічні ускладнення — це побічні явища, потенційно пов’язані з системним блокуванням VEGF. Існує теоретичний ризик розвитку артеріальних тромбоемболічних ускладнень, включаючи інсульт та інфаркт міокарда, на тлі інтравітреального застосування анти-VEGF препаратів. У ході клінічних досліджень спостерігалася низька частота артеріальних тромбоемболічних явищ на тлі застосування препарату Айлія^® у пацієнтів із ВМД та ДНМ. Для зазначених показань не було виявлено значущих відмінностей між групами пацієнтів, які отримували терапію лікарським засобом Айлія^® в дозуванні 114,3 мг/мл та відповідними групами порівняння, які отримували терапію лікарським засобом Айлія^® в дозуванні 40 мг/мл.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні явища після реєстрації лікарського засобу мають важливе значення. Такі повідомлення дають змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних явищ та відсутності ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

 

Термін придатності

2 роки.

 

Умови зберігання

Зберігати в холодильнику (при температурі від 2 до 8 °С). Не заморожувати.

Для захисту від світла зберігати флакон в оригінальній упаковці.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Безпосередньо перед застосуванням закритий флакон з препаратом Айлія^® можна зберігати при кімнатній температурі (нижче 25 °C) не більше 24 годин.

 

Несумісність

Зважаючи на відсутність досліджень сумісності, препарат Айлія^® не слід змішувати з іншими лікарськими засобами.

 

Упаковка

По 0,263 мл у скляному флаконі; по 1 флакону з фільтрувальною голкою у картонній коробці.

 

Категорія відпуску

За рецептом.

 

Виробник

Байєр АГ.

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Мюллєрштрассе 178, 13353, Берлін, Німеччина.