ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
ДЕКСАМЕТАЗОНУ ФОСФАТ
(DEXAMETHASONE PHOSPHATE)
Склад:
діюча речовина: дексаметазону натрію фосфат;
1 мл розчину містить дексаметазону натрію фосфат у перерахуванні на 100 % речовину – 4,37 мг, що еквівалентно 4,0 мг дексаметазону фосфату;
допоміжні речовини: креатинін, натрію цитрат, динатрію едетат, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.
Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний або зі злегка жовтуватим відтінком розчин.
Фармакотерапевтична група. Кортикостероїди для системного застосування. Глюкокортикоїди. Дексаметазон. Код ATХ Н02А В02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Дексаметазон є монофторованим глюкокортикоїдом з вираженими антиалергічними, протизапальними та мембраностабілізуючими властивостями, який також впливає на вуглеводний, білковий та жировий обмін.
Дексаметазон чинить глюкокортикоїдну дію, яка майже в 7,5 раза перевищує дію преднізолону та преднізону; порівняно з гідрокортизоном ефективність дексаметазону вища в 30 разів, при цьому мінералокортикоїдні ефекти відсутні.
Такі глюкокортикоїди як дексаметазон чинять свою біологічну дію шляхом активізації транскрипції генів, чутливих до кортикоїдів. Протизапальні, імуносупресивні та антипроліферативні ефекти зумовлені, крім того, зниженням утворення, вивільнення та активності медіаторів запалення й інгібуванням специфічних функцій та міграції запальних клітин. Крім того, кортикостероїди можуть інгібувати дію сенсибілізованих T-лімфоцитів та макрофагів на клітини-мішені.
У разі необхідності довготривалого прийому кортикоїдних лікарських засобів слід враховувати можливу індукцію транзитної недостатності кори надниркових залоз. Ризик пригнічення системи «гіпоталамус — гіпофіз — кора надниркових залоз» залежить, у тому числі, й від індивідуальних факторів.
Клінічна ефективність та безпека — COVID-19.
Клінічна ефективність. Контрольоване, відкрите, платформне, адаптивне дослідження з індивідуальною рандомізацією RECOVERY (Randomised Evaluation of Covid-19 Therapy)1 було ініційоване дослідником для оцінки наслідків потенційних методів лікування у пацієнтів, госпіталізованих із COVID-19.
Випробування проводили у 176 лікарнях Великобританії. 6425 пацієнтів було рандомізовано для отримання дексаметазону (2104 пацієнти) або звичайного лікування (4321 пацієнт). 89 % пацієнтів мали лабораторно підтверджену інфекцію SARS-CoV-2.
На момент рандомізації 16 % пацієнтів отримували інвазивну штучну вентиляцію легень (ШВЛ) або екстракорпоральну мембранну оксигенацію, 60 % отримували лише кисень (з неінвазивною вентиляцією або без такої), а 24 % не отримували ні того, ні іншого.
Середній вік пацієнтів становив 66,1 ± 15,7 року. 36 % пацієнтів були жінками. У 24 % пацієнтів в анамнезі був діабет, 27 % — із захворюванням серця та 21 % — із хронічними захворюваннями легенів.
Первинна кінцева точка. Летальність на 28 добу була значно нижчою у групі дексаметазону, ніж у групі звичайного лікування, де летальні наслідки зареєстровано у 482 з 2104 пацієнтів (22,9 %) та у 1110 з 4321 пацієнта (25,7 %) відповідно (коефіцієнт частоти 0,83; 95 % довірчий інтервал (ДІ) 0,75−0,93; Р < 0,001).
У групі дексаметазону частота летальних наслідків для пацієнтів була нижчою, ніж у групі звичайного лікування, які отримували інвазивну ШВЛ (29,3 % проти 41,4 %; коефіцієнт частоти 0,64; 95 % ДІ 0,51−0,81), та у тих, хто отримував додатковий кисень без інвазивної ШВЛ (23,3 % проти 26,2 %; коефіцієнт частоти 0,82; 95 % ДІ 0,72−0,94).
Не було чіткого ефекту дексаметазону у пацієнтів, які не отримували жодних методів респіраторної підтримки при рандомізації (17,8 % проти 14,0 %; коефіцієнт частоти 1,19; 95 % ДІ 0,91−1,55).
Вторинна кінцева точка. У пацієнтів групи дексаметазону тривалість госпіталізації була меншою, ніж у групі звичайного лікування (медіана 12 днів проти 13 днів), і більша ймовірність виписки з лікарні протягом 28 днів (коефіцієнт частоти 1,10; 95 % ДІ 1,03−1,17).
Відповідно до первинної кінцевої точки, найбільший ефект щодо скорочення тривалості госпіталізації до 28 днів спостерігався серед пацієнтів, які отримували інвазивну ШВЛ при рандомізації (коефіцієнт частоти 1,48; 95 % ДІ 1,16; 1,90), менший ефект — серед пацієнтів, які отримували лише кисень (коефіцієнт частоти 1,15; 95 % ДІ 1,06−1,24), не було сприятливого ефекту — у пацієнтів, які не отримували кисень (коефіцієнт норми 0,96; 95 % ДІ 0,85−1,08).
|
Результат |
Дексаметазон (N = 2104) |
Звичайне лікування (N = 4321) |
Коефіцієнт частоти ризику* (95 % ДІ) |
|
Кількість / загальна кількість пацієнтів (%) |
|||
|
Первинна кінцева точка |
|||
|
28-денна смертність |
482/2104 (22,9) |
1110/4321 (25,7) |
0,83 (0,75–0,93) |
|
Вторинна кінцева точка |
|||
|
Виписані з лікарні протягом 28 днів |
1413/2104 (67,2) |
2745/4321 (63,5) |
1,10 (1,03–1,17) |
|
Інвазивна ШВЛ або летальний наслідок†: |
456/1780 (25,6) |
994/3638 (27,3) |
0,92 (0,84–1,01) |
|
– інвазивна ШВЛ |
102/1780 (5,7) |
285/3638 (7,8) |
0,77 (0,62–0,95) |
|
– летальний наслідок |
387/1780 (21,7) |
827/3638 (22,7) |
0,93 (0,84–1,03) |
* Співвідношення показників було скориговано для віку з урахуванням результатів 28-денної летальності та виписки з лікарні. Співвідношення ризиків скориговано з урахуванням віку щодо результату отримання інвазивної ШВЛ або летального наслідку та його складових.
† З цієї категорії виключаються пацієнти, які отримували інвазивну ШВЛ при рандомізації.
Безпека. У ході дослідження було зафіксовано 4 серйозні побічні реакції, пов’язані з досліджуваним лікуванням: 2 випадки розвитку гіперглікемії, 1 випадок стероїдного психозу та 1 випадок кровотечі верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. Всі випадки врегульовані.
Аналіз підгруп.
1 www.recoverytrial.net.
2, 3 (джерело: Horby P. et al., 2020; https://www.medrxiv.org/content/10.1101/2020.06.22.20137273v1;
doi: https://doi.org/10.1101/2020.06.22.20137273).
Фармакокінетика.
Дексаметазон дозозалежно зв’язується з альбумінами плазми крові. При дуже високих дозах більша частина вільно циркулює в крові. При гіпоальбумінемії зростає частка незв’язаного (діючого) кортикоїду. Через 4 години у людей після внутрішньовенного застосування радіоактивно маркованого дексаметазону спостерігався максимальний рівень дексаметазону в лікворі, який становив приблизно 1/6 одночасної концентрації у плазмі крові.
Дексаметазон, який має біологічний період напіввиведення більше 36 годин, належить до глюкокортикоїдів, що зберігають ефективність упродовж дуже тривалого часу. Водночас через тривалий час дії дексаметазону його щоденний постійний прийом може призвести до кумуляції та передозування.
Період напіввиведення дексаметазону становить у дорослих пацієнтів у середньому приблизно 250 хвилин (+80 хвилин). Виведення дексаметазону здійснюється переважно нирками у формі вільної спиртової похідної. Частково відбувається метаболізація, метаболіти виділяються переважно нирками у вигляді глюкуронатів або сульфатів. Порушення функції нирок істотно не впливає на виведення дексаметазону. Тяжкі захворювання печінки подовжують період напіввиведення.
Клінічні характеристики.
Показання.
Системне застосування.
– Набряк мозку, спричинений пухлиною мозку, нейрохірургічними втручаннями, абсцесом мозку, бактеріальним менінгітом.
– Політравматичний шок / профілактика посттравматичного респіраторного дистрес-синдрому.
– Тяжкий гострий напад астми.
– Парентеральне початкове лікування гострих тяжких поширених шкірних захворювань, таких як еритродермія, пухирчатка звичайна, гостра екзема.
– Парентеральне початкове лікування аутоімунних захворювань, таких як системний червоний вовчак (особливо вісцеральні форми).
– Ревматоїдний артрит в активній фазі з гострою прогресуючою формою перебігу, наприклад форми зі швидким деструктивним перебігом та/або з позасуглобовими проявами.
– Тяжкі інфекційні захворювання з токсичними станами (наприклад, туберкульоз, тиф, бруцельоз) лише при одночасному застосуванні антибактерільної терапії.
– Паліативна терапія злоякісних пухлин.
– Профілактика та лікування післяопераційного або викликаного прийомом цитостатиків блювання в схемах протиблювальної терапії.
– Лікарський засіб застосовується для лікування коронавірусної хвороби COVID-19 у дорослих та дітей (віком від 12 років з масою тіла не менше 40 кг), які потребують додаткової кисневої терапії.
Місцеве застосування.
– Внутрішньосуглобові ін’єкції: персистуюче запалення в одному або декількох суглобах після загального лікування хронічних запальних захворювань суглобів, активованого артрозу, гострих форм плечолопаткового больового синдрому.
– Інфільтраційна терапія (суворо за показаннями): небактеріальний тендовагініт і бурсит, періартропатії, інсерційні тендопатії.
– Офтальмологія: субкон’юнктивальне застосування при неінфекційному кератокон’юнктивіті, склериті (за винятком некротизуючого склериту), передньому і середньому увеїті.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу.
Внутрішньосуглобове введення протипоказане при:
– інфекціях безпосередньо в суглобі, який потребує лікування, або в безпосередній близькості до нього;
– бактеріальних артритах;
– нестабільності суглоба, який потребує лікування;
– схильності до кровотеч (спонтанних або пов’язаних із прийомом антикоагулянтів);
– периартикулярній кальцифікації;
– неваскуляризованому некрозі кісткової тканини;
– розриві сухожилля;
– суглобі Шарко.
При інфекціях в області застосування інфільтрація без додаткового лікування причини захворювання протипоказана, так само як і субкон’юнктивальне застосування при вірусних, бактеріальних та грибкових захворюваннях очей, а також ушкодженнях та виразкових процесах у рогівці.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Естрогени (наприклад, інгібітори овуляції): може подовжуватися період напіввиведення глюкокортикоїдів. Отже дія кортикоїдів може посилюватися.
Лікарські засоби — індуктори CYP3A4, такі як рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, барбітурати та примідон: дія кортикоїдів може знижуватися.
Інгібітори CYP3A4 (включаючи кетоконазол, ітраконазол, ритонавір та кобіцистат) можуть знижувати кліренс дексаметазону, призводячи до посилення дії лікарського засобу та пригнічення функції наднирників/синдрому Кушинга. Слід уникати застосування такої комбінації, окрім випадків, коли очікувана користь переважає підвищений ризик системних побічних дій кортикостероїдів. У таких випадках необхідний контроль стану пацієнтів з огляду на системну дію кортикостероїдів.
Ефедрин: метаболізм глюкокортикоїдів може прискорюватися, у зв’язку з чим їх ефективність може бути знижена.
Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту: підвищений ризик змін в клінічному аналізі крові.
Серцеві глікозиди: дія глікозидів може посилюватися внаслідок дефіциту калію.
Салуретики / проносні засоби: може посилюватися виведення калію.
Протидіабетичні засоби: може зменшуватися цукрознижувальна дія.
Похідні кумарину: може спостерігатися зниження або посилення дії антикоагулянтів. При одночасному застосуванні може бути необхідною корекція дози антикоагулянта.
Нестероїдні протизапальні засоби / протиревматичні засоби, саліцилати та індометацин: підвищується небезпека шлунково-кишкових виразок і кровотеч.
Недеполяризуючі міорелаксанти: міорелаксація може бути подовжена.
Атропін, інші антихолінергічні засоби: при одночасному застосуванні можливе додаткове підвищення внутрішньоочного тиску.
Празиквантел: внаслідок прийому кортикостероїдів можливе зниження концентрації празиквантелу в крові.
Хлорохін, гідроксихлорохін, мефлохін: існує підвищений ризик виникнення міопатії, кардіоміопатії.
Протирелін: ефект протиреліну щодо підвищення рівня тиреотропного гормону може знижуватися.
Імуносупресанти: підвищується схильність до інфекції та можливе погіршення або маніфестація латентних інфекцій. Додатково для циклоспорину: рівень циклоспорину в крові підвищується: існує підвищений ризик епілептичних нападів.
Фторхінолони підвищують ризик порушень, пов’язаних із сухожиллями.
Вплив на результати досліджень: шкірні реакції при алергодіагностиці можуть пригнічуватися.
Особливості застосування.
В окремих випадках при застосуванні дексаметазону натрію фосфату спостерігалися тяжкі анафілактичні реакції із судинною недостатністю, зупинкою серця, аритміями, бронхоспазмом та/або зниженням або підвищенням тиску.
Лікування із застосуванням дексаметазону натрію фосфату внаслідок імуносупресії може призвести до підвищення ризику розвитку бактеріальних, вірусних, паразитарних, опортуністичних, а також грибкових інфекцій. Лікарський засіб може маскувати симптоми наявної інфекції, або інфекції, що розвивається, що ускладнює її діагностику. Латентні інфекції, такі як туберкульоз або гепатит В, можуть реактивуватися.
Якщо під час лікування лікарським засобом трапляються особливі фізичні стресові ситуації (нещасний випадок, операція, пологи та ін.), може знадобитися тимчасове підвищення дози.
Пацієнтам, які з інших причин вже лікуються системними (оральними) кортикостероїдами (наприклад, пацієнти з хронічним обструктивним захворюванням легень), однак не потребують додаткової кисневої терапії, не слід відміняти системні кортикостероїди.
Лікування лікарським засобом при наступних захворюваннях слід проводити лише суворо за показаннями та за наявності додаткової прицільної антибактеріальної терапії:
– гострі вірусні інфекції (гепатит B, оперізуючий герпес, простий герпес, вітряна віспа, герпетичний кератит);
– HbsAg-позитивний хронічно-активний гепатит;
– приблизно 8 тижнів до та до 2 тижнів після профілактичних щеплень із застосуванням живих вакцин;
– системні грибкові захворювання та паразитарні інвазії (наприклад, нематодами);
– у пацієнтів з підозрою на або з підтвердженим стронгілоїдозом (ураження кишковими вугрицями) глюкокортикоїди можуть призвести до активації та масового розмноження паразитів;
– поліомієліт;
– лімфаденіт після щеплення БЦЖ;
– гострі і хронічні бактеріальні інфекції;
– при туберкульозі в анамнезі лікарський засіб застосовують лише під захистом туберкулостатиків.
Окрім цього, терапія із застосуванням лікарського засобу повинна відбуватися суворо за показаннями та, при необхідності, супроводжуватися додатково спеціальною терапією у разі наявності:
– шлунково-кишкової виразкової хвороби;
– остеопорозу;
– тяжкої серцевої недостатності;
– складно контрольованої артеріальної гіпертензії;
– складно контрольованого цукрового діабету;
– психіатричних захворювань (у тому числі в анамнезі), у тому числі схильності до суїциду: рекомендується неврологічний або психіатричний контроль;
– закритокутова та відкритокутова глаукоми: рекомендуються офтальмологічний контроль та супутня терапія;
– виразки рогівки та ушкоджень рогівки: рекомендуються офтальмологічний контроль і супровідна терапія.
Через небезпеку перфорації кишечнику лікарський засіб слід застосовувати тільки у разі наявності обґрунтованих показань та за умов відповідного контролю при:
– виразковому коліті тяжкого ступеня із загрозою перфорації, можливо і без перитонеального подразнення;
– дивертикуліті;
– ентероанастомозі (безпосередньо післяопераційному).
У пацієнтів, які приймають високі дози глюкокортикостероїдів, симптоми подразнення очеревини після гастроінтестинальної перфорації можуть бути відсутні.
Під час застосування лікарського засобу пацієнтам із цукровим діабетом слід враховувати можливе підвищення потреби в інсуліні або пероральних протидіабетичних засобах.
Під час застосування лікарського засобу, особливо при застосуванні високих доз та у пацієнтів з важко контрольованою гіпертонією, вимагається регулярний контроль артеріального тиску.
Для пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю необхідний ретельний нагляд, оскільки існує загроза ускладнення захворювання.
Під час прийому високих доз дексаметазону може спостерігатися брадикардія.
Можуть виникати тяжкі анафілактичні реакції.
При одночасному прийомі фторхінолонів і глюкокортикоїдів існує підвищений ризик порушень з боку сухожилків — тендинітів та розривів сухожиль.
На початку застосування лікарського засобу може загостритися наявна міастенія гравіс.
Як правило, щеплення неживими вакцинами допускається. Однак, слід зауважити, що імунна реакція, а отже і успіх щеплення при застосуванні більш високих доз кортикоїдів можуть бути знижені.
При застосуванні високих доз потрібно слідкувати за достатнім споживанням калію та обмеженням споживання натрію, а також слід контролювати рівень калію у сироватці крові.
Раптове припинення терапії при її тривалості більше 10 днів може призвести до загострення або рецидиву основного захворювання, а також до виникнення гострої недостатності надниркових залоз / синдрому відміни кортизону, тому при передбаченому закінченні терапії дозу треба скорочувати повільно.
У пацієнтів, які приймають глюкокортикоїди, можливе ускладнене протікання окремих вірусних захворювань (вітряна віспа, кір). Особливий ризик існує для пацієнтів з ослабленим імунітетом, раніше не інфікованих вітряною віспою або кором. При контакті таких пацієнтів під час терапії з лікарським засобом із хворими на кір або на вітряну віспу, за необхідності, слід розпочати профілактичну терапію.
В постреєстраційному періоді у пацієнтів зі злоякісними гематологічними захворюваннями після застосування лише дексаметазону або у комбінації з іншими хіміотерапевтичними засобами спостерігався синдром лізису пухлини (СЛП). Пацієнтів з високим ризиком СЛП, таких як пацієнти з високим ступенем проліферації, високим пухлинним навантаженням та високою чутливістю до цитостатиків, слід регулярно контролювати та лікувати із застосуванням відповідних застережних заходів.
Феохромоцитомний криз. Повідомлялося про феохромоцитомний криз після застосування кортикостероїдів, що може призвести до летального наслідку. Пацієнтам із підозрою на або з діагностованою феохромоцитомою кортикостероїди слід застосовувати тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.
Порушення зору. При системному та топічному застосуванні кортикостероїдів можливе виникнення порушень зору. Якщо пацієнт звертається з такими симптомами, як розмитість зору, або іншими порушеннями зору, слід розглянути направлення пацієнта до офтальмолога для оцінки можливих причин; такі причини включають, зокрема катаракту, глаукому або більш рідкісні захворювання, такі як центральна серозна хоріоретинопатія (ЦСХ), про які повідомлялося після системного або місцевого застосування кортикостероїдів.
При внутрішньовенному застосуванні ін’єкцію слід робити повільно (протягом 2-3 хвилин), оскільки при дуже швидкому введенні можливі короткочасні тривалістю до 3 хвилин самі по собі несерйозні побічні реакції, такі як неприємне поколювання або парестезії.
Дексаметазону фосфат є лікарським засобом для короткочасного застосування. При застосуванні не за показаннями протягом тривалого часу слід мати на увазі додаткові застереження та запобіжні заходи для тривалого застосування, описані для лікарських засобів, що містять глюкокортикоїди.
При місцевому застосуванні слід звертати увагу на можливі системні побічні дії та взаємодії.
Внутрішньосуглобове застосування глюкокортикоїдів підвищує ризик інфекцій суглобів. Довготривале і повторне застосування глюкокортикоїдів для суглобів, що несуть навантаження, може призвести до погіршення змін у суглобах, зумовлених зносом. Можливою причиною цього є перевантаження суглоба після послаблення болю або інших симптомів.
Місцеве застосування в офтальмології. Після інтенсивного або довготривалого лікування через системну абсорбцію офтальмологічного дексаметазону у пацієнтів із відповідною схильністю, включаючи дітей та пацієнтів, які лікуються інгібіторами CYP3A4 (у тому числі ритонавіром та кобіцистатом), можливе виникнення синдрому Кушинга та/або супресії надниркових залоз. У таких випадках лікування необхідно завершувати поступово.
Недоношені немовлята: наявні дані свідчать про негативні довготривалі ефекти на нейронний розвиток після рано розпочатої терапії (<96 годин після народження) початковими дозами 0,25 мг/кг 2 рази на добу у недоношених немовлят з хронічним захворюванням легень.
При застосуванні у фазі росту дітей необхідно оцінити співвідношення користь/ризик терапії лікарським засобом.
Гіпертрофічна кардіоміопатія. Повідомлялося про гіпертрофічну кардіоміопатію після системного застосування кортикостероїдів, включаючи дексаметазон, недоношеним немовлятам. У більшості випадків, про які повідомлялося, це явище було оборотним після припинення лікування. У недоношених дітей, які отримували дексаметазон для системного застосування, слід проводити діагностичну оцінку і моніторинг функції та структури серця (див. розділ «Побічні реакції»).
Пацієнти літнього віку. Оскільки у пацієнтів літнього віку існує підвищений ризик остеопорозу, слід ретельно зважувати співвідношення користь / ризик терапії лікарським засобом.
Застосування лікарського засобу може спричинити позитивні результати тестів на допінг.
Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність. Дексаметазон проникає крізь плаценту.
Під час вагітності, особливо в І триместрі, лікарський засіб слід застосовувати лише після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.
При довготривалій терапії глюкокортикоїдами у період вагітності можливі порушення розвитку плода.
Введення кортикостероїдів вагітним тваринам може призводити до вад розвитку плода, зокрема розщеплення піднебіння, затримку внутрішньоутробного росту та впливати на ріст та розвиток головного мозку. Дані щодо того, що кортикостероїди призводять до почастішання випадків вроджених аномалій, таких як розщеплення піднебіння/губи у людей, відсутні.
Якщо глюкокортикостероїди вводять наприкінці вагітності, для плода існує ризик атрофії кори наднирників, що може викликати необхідність замісної терапії у новонароджених з поступовою відміною.
Результати досліджень свідчать про підвищений ризик розвитку гіпоглікемії новонароджених, викликаної нетривалим застосуванням в пренатальному періоді кортикостероїдів, у тому числі дексаметазону, жінками з ризиком передчасних пологів в подальшому.
Період годування груддю. Дексаметазон проникає у грудне молоко. Досі інформація про шкоду для немовлят відсутня. Однак, в період годування груддю застосування лікарського засобу повинно бути суворо обґрунтоване. Якщо характер захворювання вимагає застосування високих доз, годування груддю слід припинити.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Досі інформація щодо здатності лікарського засобу впливати на активну участь у дорожньому русі або на роботу з механізмами, а також роботу з механізмами без функції автоматичного блокування відсутня.
Спосіб застосування та дози.
Дозування. Доза залежить від типу та тяжкості захворювання, а також від відповіді пацієнта на терапію. Загалом застосовують відносно високі початкові дози, які при гострих тяжких формах перебігу мають бути значно вищими ніж при хронічних захворюваннях.
Якщо не призначено інше, діють наступні рекомендації щодо дозування:
Системне застосування.
– Набряк мозку: залежно від причини та ступеня тяжкості початкова доза становить 8–10 мг (до 80 мг) внутрішньовенно (в/в), потім 16–24 мг (до 48 мг) на добу з розподілом на 3–4 (6) разові дози в/в упродовж 4–8 днів. Більш тривале введення нижчих доз може знадобитися під час променевої терапії, а також при консервативному лікуванні неоперабельних пухлин головного мозку.
– Набряк головного мозку внаслідок бактеріального менінгіту: по 0,15 мг/кг маси тіла кожні 6 годин упродовж 4 днів, дітям по 0,4 мг/кг маси тіла кожні 12 годин упродовж 2 днів, починаючи з першого прийому антибіотику.
– Посттравматичний шок / профілактика посттравматичного респіраторного дистрес-синдрому: початкова доза становить 40–100 мг (дітям — 40 мг) в/в, повторне введення дози через 12 годин або кожні 6 годин по 16–40 мг упродовж 2–3 днів.
– Анафілактичний шок: спочатку в/в введення епінефрину (адреналіну), після цього 40–100 мг (дітям — 40 мг) дексаметазону в/в, за потреби вводять повторну ін’єкцію.
– Тяжкий гострий напад астми. Дорослі: невідкладна ін’єкція 8–20 мг в/в, у разі необхідності повторні ін’єкції по 8 мг кожні 4 години. Діти: 0,15–0,3 мг/кг маси тіла в/в або перорально у відповідній формі або 1,2 мг/кг маси тіла болюсно, потім 0,3 мг/кг маси тіла кожні 4–6 годин. Додатково можна застосовувати амінофілін та муколітики.
– Гострі форми шкірних захворювань: залежно від виду та тяжкості захворювання добові дози становлять 8–40 мг в/в, в окремих випадках – до 100 мг. Подальше лікування — шляхом переведення на пероральні форми з поступовим зниженням дозування.
– Активні фази ревматичних системних захворювань: системний червоний вовчак — 6–16 мг/добу.
– Активний ревматоїдний артрит в тяжкій прогресуючій формі: при формах зі швидким деструктивним перебігом — 12–16 мг/добу, при позасуглобових проявах — 6–12 мг/добу.
– Тяжкі інфекційні захворювання, токсичні стани (наприклад, туберкульоз, тиф; тільки при одночасній відповідній антиінфекційній терапії): 4–20 мг/добу в/в, в окремих випадках (наприклад, тиф) первинна доза може бути до 200 мг.
– Паліативна терапія злоякісних пухлин: початкова доза 8–16 мг/добу, при більш тривалій терапії доза становить — 4–12 мг/добу.
– Профілактика і лікування, спричиненого прийомом цитостатиків, блювання в схемах протиблювальної терапії: 10–20 мг в/в або перорально у відповідній формі до початку хіміотерапії, потім у разі потреби — 4–8 мг від 2 до 3 разів щоденно упродовж 1–3 днів (помірно еметогенна хіміотерапія) або до 6 днів (високоеметогенна хіміотерапія).
– Профілактика і лікування післяопераційного блювання: однократна доза 8–20 мг в/в до початку операції, дітям віком від 2 років — 0,15–0,5 мг/кг маси тіла (максимум 16 мг).
– Лікування коронавірусної хвороби COVID-19: дорослим та дітям (віком від 12 років з масою тіла не менше 40 кг) — по 6 мг дексаметазону внутрішньовенно 1 раз на добу курсом до 10 днів. Тривалість лікування залежить від клінічної відповіді та індивідуальних потреб пацієнта.
– Пацієнтам літнього віку та пацієнтам з порушенням функції нирок та печінки корекція дози не потрібна.
Місцеве застосування. Місцеву інфільтраційну та ін’єкційну терапію у більшості випадків виконувати шляхом застосування 4–8 мг, при ін’єкції у дрібні суглоби і при субкон’юнктивальному застосуванні достатньо 2 мг дексаметазону фосфату.
Спосіб застосування. Дексаметазону фосфат вводять повільно (2-3 хвилини) у вигляді внутрішньовенної ін’єкції або інфузії, однак, у разі проблем з венами і збереженій функції кровообігу можливе також внутрішньом’язове введення лікарського засобу. Дексаметазону фосфат також можна застосовувати інфільтраційно, внутрішньосуглобово або субкон’юнктивально. Тривалість застосування залежить від показань.
При гіпотиреозі або при цирозі печінки можуть бути достатніми порівняно низькі дозування або ж може знадобитися зменшення дози.
Внутрішньосуглобові ін’єкції слід розглядати як відкриті втручання на суглобах, і їх слід проводити тільки у суворо асептичних умовах. Як правило, однієї внутрішньосуглобової ін’єкції достатньо для успішного зменшення симптоматики. Якщо необхідна повторна ін’єкція, то таку ін’єкцію слід виконувати не раніше ніж через 3–4 тижні. Кількість ін’єкцій на суглоб є обмеженою і не повинна перевищувати 3–4 ін’єкції. Після повторної ін’єкції необхідний контроль стану суглоба з боку лікаря.
Інфільтрація: здійснюється у ділянці найсильнішого болю або у місці кріплення сухожиль. Увага, не допускається внутрішньосухожильна ін’єкція! Слід уникати виконання ін’єкцій через короткі проміжки часу. Потрібно суворо дотримуватись правил асептики.
Рекомендації щодо використання розчину. Можна використовувати тільки прозорі розчини. Вміст ампули призначається тільки для одноразового відбору. Залишки розчину для ін’єкцій підлягають знищенню.
Лікарський засіб слід по можливості вводити безпосередньо внутрішньовенно або в інфузійну трубку. Лікарський засіб сумісний з нижчевказаними інфузійними розчинами (відповідно 250 та 500 мл) і підлягає використанню протягом 24 годин: ізотонічний фізіологічний розчин; розчин Рінгера; розчин глюкози 5 %.
При комбінації з іншими інфузійними розчинами слід звертати увагу на інформацію відповідних виробників, враховувати сумісність, протипоказання, побічні дії та взаємодії.
Діти.
Недоношені немовлята: Наявні дані свідчать про негативні довготривалі ефекти на нейронний розвиток після рано розпочатої терапії (<96 годин після народження) початковими дозами 0,25 мг/кг 2 рази на добу у недоношених немовлят з хронічним захворюванням легень.
При застосуванні у фазі росту дітей необхідно оцінити співвідношення користь/ризик терапії лікарським засобом.
Передозування.
Симптоми: випадки гострої інтоксикації дексаметазоном невідомі. При хронічному передозуванні посилюються побічні реакції (див. розділ «Побічні реакції»), в особливості з боку ендокринної системи, обміну речовин та електролітного балансу.
Побічні реакції.
Ризик розвитку побічних реакцій при короткочасній терапії дексаметазоном є незначним, виняток становить терапія високими дозами, при якій слід звертати увагу на порушення електролітного балансу, утворення набряків, можливе підвищення артеріального тиску, серцеву недостатність, порушення ритму серця або судоми, також під час короткочасного введення слід мати на увазі клінічні прояви інфекцій. Також слід мати на увазі можливість утворення шлунково-кишкових виразок (часто спричинені стресом), які протікають зі слабо вираженою симптоматикою, в результаті терапії кортикостероїдами, а також на зменшення толерантності до глюкози.
Можуть виникати наступні побічні реакції, які дуже сильно залежать від дози та тривалості терапії, а тому визначити їх частоту неможливо:
Інфекції і паразитарні захворювання: маскування інфекцій, маніфестації, загострення або реактивації вірусних інфекцій, грибкові інфекції, бактеріальні, паразитарні інфекції, а також опортуністичні інфекції, активізація стронгілоїдозу (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку крові і лімфатичної системи: помірний лейкоцитоз, лімфопенія, еозинопенія, поліцитемія.
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості (наприклад, медикаментозна екзантема), тяжкі анафілактичні реакції, такі як аритмія, бронхоспазм, гіпотонія або гіпертонія, судинний колапс, зупинка серця, послаблення імунного захисту.
З боку ендокринної системи: синдром Кушинга (типові симптоми: місяцеподібне обличчя, ожиріння тулуба та плетора (повнокрів’я)), пригнічення функції наднирників (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку обміну речовин та травлення: затримка натрію з утворенням набряків, посилене виведення калію (обережно: порушення ритму серця), збільшення маси тіла, зниження толерантності до глюкози, цукровий діабет, гіперхолестеринемія і гіпертригліцеридемія, посилення апетиту.
Психічні розлади: депресія, дратівливість, ейфорія, збудження, психоз, манія, галюцинації, афектна лабільність, почуття страху, порушення сну, схильність до суїциду.
З боку нервової системи: псевдопухлина головного мозку, маніфестація латентної епілепсії, підвищення готовності нападу при маніфестній епілепсії.
З боку органів зору: катаракта, зокрема із заднім субкапсулярним помутнінням, глаукома, погіршення симптомів при виразці рогівки, схильність до вірусних, грибкових і бактеріальних інфекцій очей, загострення бактеріальних запалень у роговій оболонці ока, птоз верхньої повіки, розширення зіниці, хемоз, ятрогенна склеральна перфорація, хоріоретинопатія. В окремих випадках — оборотний екзофтальм, при субкон’юнктивальному застосуванні — герпетичний кератит, перфорація рогівки при існуючому кератиті, помутніння зору (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку серця: гіпертрофічна кардіоміопатія у недоношених дітей (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку судин: гіпертонія, підвищення ризику артеріосклерозу і тромбозу, васкуліт (також як синдром відміни після довготривалої терапії), підвищена ламкість капілярів.
З боку шлунково-кишкового тракту: виразки шлунка та кишечнику, шлунково-кишкові кровотечі, панкреатит, болі у шлунку.
З боку шкіри і підшкірної клітковини: червоні стрії, атрофія, телеангіоектазія, петехії, екхімози, гіпертрихоз, стероїдні акне, розацеаподібний (періоральний) дерматит, зміни пігментації шкіри.
З боку скелетної мускулатури, сполучної тканини та кісток: міопатія, м’язова атрофія та м’язова слабкість, остеопороз (залежно від дози, можливий також при короткочасному застосуванні), асептичний некроз кісток, захворювання сухожиль, тендиніт, розрив зв’язок, епідуральний ліпоматоз, затримка росту у дітей.
З боку статевих органів і молочних залоз: порушення секреції статевих гормонів (внаслідок цього виникнення таких явищ, як нерегулярна менструація до аменореї, гірсутизм, імпотенція).
Загальні розлади та місцеві прояви: уповільнене загоєння ран.
Місцеве застосування: можливі місцеві подразнення та симптоми непереносимості (відчуття жару, тривале відчуття болю), особливо при застосуванні для очей. Неможливо виключити розвиток атрофії шкіри та атрофії підшкірної клітковини в області ін’єкції, при порушенні обережності при введенні кортикостероїдів у порожнину суглоба.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь / ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутність ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https//aisf.dec.gov.ua.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Несумісність. Лікарський засіб не змішувати з іншими лікарськими засобами.
Упаковка. По 1 мл в ампулі, по 5 ампул у блістері, по 1 або по 2 блістери в пачці або по 100 ампул у пачці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. Приватне акціонерне товариство «Лекхім-Харків».
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Україна, 61115, Харківська обл., місто Харків, вулиця Северина Потоцького, будинок 36.