ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
Айтовебі
(Itovebi®)
Склад:
діюча речовина: інаволісиб;
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить інаволісибу 3 мг або 9 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (PH-102), лактози моногідрат, натрію крохмальгліколят, магнію стеарат;
оболонка таблетки: частково гідролізований полівініловий спирт, титану діоксид (E 171), макрогол, тальк, оксид заліза червоний (E 172), оксид заліза жовтий (E 172, лише в таблетках, вкритих плівковою оболонкою, по 9 мг).
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості:
таблетки по 3 мг: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, від коричнево-червоного до червонувато-коричневого кольору, круглої форми, з тисненням «INA 3» з одного боку;
таблетки по 9 мг: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, від коричнево-рожевого до сірувато-рожевого кольору, овальної форми, з тисненням «INA 9» з одного боку.
Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні та імуномодулюючі засоби. Антинеопластичні засоби. Інгібітори протеїнкінази. Інгібітори фосфатидилінозитол-3-кінази. Інаволісиб.
Код АТХ L01E M06.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка
Механізм дії
Інаволісиб — це інгібітор альфа-ізоформи каталітичної субодиниці фосфатидилінозитол-4,5-бісфосфат-3-кінази (PI3K) (p110α; кодується геном PIK3CA). Окрім цього, інаволісиб сприяє деградації мутованого p110α (мутаційний деградер). Сигнальний шлях PI3K часто порушується при HR-позитивному раку молочної залози через активацію мутацій PIK3CA. Завдяки своєму подвійному механізму дії інаволісиб пригнічує активність білків-мішеней сигнального шляху PI3K, зокрема AKT, що призводить до зниження проліферації та індукції апоптозу у клітинних лініях раку молочної залози з мутацією PIK3CA. У моделях ксенотрансплантатів раку молочної залози з мутацією PIK3CA інаволісиб знижував ріст пухлини, а в поєднанні з інгібітором CDK4/6 (палбоцикліб) і ендокринною терапією ефект був більш вираженим.
Клінічна ефективність
Місцево поширений або метастатичний рак молочної залози
INAVO120
Ефективність Айтовебі в комбінації з палбоциклібом і фулвестрантом оцінювали під час рандомізованого, подвійно сліпого, плацебо-контрольованого дослідження III фази в дорослих пацієнтів із мутацією PIK3CA, HR-позитивним, HER2-негативним місцево поширеним або метастатичним раком молочної залози, у яких прогресування захворювання відбулося під час або протягом 12 місяців після завершення ад’ювантної ендокринної терапії і які раніше не отримували системного лікування місцево поширеного або метастатичного захворювання. З дослідження виключалися пацієнти з рівнем глюкози натще ≥ 126 мг/дл (≥ 7,0 ммоль/л) і HbA1c ≥ 6,0 % (≥ 42 ммоль/моль), а також пацієнти, які отримували тривалу терапію кортикостероїдами в дозі ≥ 10 мг преднізолону на добу або еквівалентні дози інших протизапальних кортикостероїдів чи імуносупресантів. Крім цього, пацієнти з цукровим діабетом 1 або 2 типу, які потребували постійної системної терапії на початку випробування, також не включалися в дослідження.
Пацієнти з ВІЛ, симптоматичним захворюванням легень (включно з пневмонітом), лептоменінгеальним захворюванням або карциноматозним менінгітом в анамнезі також не включалися в дослідження.
Статус мутації PIK3CA визначали шляхом тестування циркулюючої пухлинної ДНК (ctDNA) у плазмі за допомогою секвенування нового покоління (NGS) у центральній або в місцевих лабораторіях із застосуванням різних валідованих методів на основі полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) або NGS у пухлинній тканині або плазмі. 92,6 % пацієнтів було включено в дослідження на основі тестування ctDNA (з них 94,4 % — за допомогою центральних тестів ctDNA і 5,6 % — за допомогою локальних тестів ctDNA). Центральні тести ctDNA проводили в усіх пацієнтів із використанням FoundationOne®Liquid CDx (Foundation Medicine), за винятком групи китайських пацієнтів. 7,4 % пацієнтів були включені в дослідження на підставі локальних тестів пухлинної тканини.
Розглядали 62 варіанти коротких мутацій у 13 кодонах гена PIK3CA, що мають доклінічне та/або клінічне підтвердження їхнього онкогенного потенціалу та/або прогностичної значущості у відповідь на терапію для включення в дослідження INAVO120. До них належать H1047D/I/L/N/P/Q/R/T/Y, G1049A/C/D/R/S, E545A/D/G/K/L/Q/R/V, E453A/D/G/K/Q/V, E542A/D/G/K/Q/R/V, K111N/R/E, Q546E/H/K/L/P/R, G106A/D/R/S/V, N345D/H/I/K/S/T/Y, G118D, C420R, R88Q, M1043I/T/V.
Загалом 325 пацієнтів були рандомізовані у співвідношенні 1:1 і отримували препарат Айтовебі в дозуванні 9 мг (n = 161) або плацебо (n = 164) перорально один раз на добу в комбінації з палбоциклібом і фулвестрантом до прогресування хвороби або виникнення неприйнятної токсичності. Жінки у пре- і перименопаузальний період, а також чоловіки додатково отримували агоніст РФЛГ протягом усієї терапії. Рандомізацію проводили з урахуванням наявності вісцерального ураження (так/ні), ендокринної резистентності (первинна/вторинна), географічного регіону (Північна Америка / Західна Європа, Азія, інші регіони).
Демографічні дані та дані, пов’язані із захворюванням, на початковому етапі: медіанний вік — 54 роки (діапазон 27–79 років); 98,2 % становили жінки, 38,2 % – в пре-/перименопаузі; 58,8 % — представники європеоїдної раси, 38,2 % — азіати, 2,5 % — расова приналежність не визначена, 0,6 % — чорношкірі або афроамериканці; 6,2 % — пацієнти латиноамериканського походження; статус за шкалою ECOG: 0 (63,4 %) або 1 (36,3 %); вторинна ендокринна резистентність: 64,3 %. Як ад’ювантну ендокринну терапію найчастіше використовували тамоксифен (56,9 %) та інгібітори ароматази (50,2 %); 82,8 % пацієнтів отримували попередню хімієтерапію. Три пацієнти (0,9 %) раніше отримували лікування інгібітором CDK4/6. У 0,9 % пацієнтів на початку дослідження був місцево поширений рак молочної залози. Демографічні дані та дані, пов’язані із захворюванням, на початковому етапі були збалансовані між групами дослідження.
Первинною кінцевою точкою була виживаність без прогресування (ВБП), оцінена дослідником відповідно до критеріїв оцінки відповіді при щільних пухлинах (RECIST) версії 1.1. До вторинних показників ефективності належала загальна виживаність (OS), яка була основним вторинним критерієм оцінки.
Результати ефективності підсумовано в таблиці 1.
Таблиця 1
Результати ефективності в пацієнтів із місцево поширеним або метастатичним раком молочної залози в дослідженні INAVO120.
|
Критерій оцінки ефективності |
Айтовебі + палбоцикліб + фулвестрант N = 161 |
Плацебо + палбоцикліб + фулвестрант N = 164 |
|
|
Первинна кінцева точка |
|||
|
Виживаність без прогресування (ВБП) (оцінка дослідника)a,б |
|||
|
Пацієнти з подією, n (%) |
82 (50,9) |
113 (68,9) |
|
|
Медіана, місяці (95 % ДІ) |
15 (11,3; 20,5) |
7,3 (5,6; 9,3) |
|
|
Співвідношення ризиків (95 % ДІ) |
0,43 (0,32; 0,59) |
||
|
p-значення |
< 0,0001 |
||
|
Загальна виживаністьв,г |
|
|
|
|
Пацієнти з подією, n (%) |
72 (44,7) |
82 (50) |
|
|
Медіана, місяці (95 % ДІ) |
34 (28,4; 44,8) |
27 (22,8; 38,7) |
|
|
Співвідношення ризиків (95 % ДІ) |
0,67 (0,48; 0,94) |
||
|
p-значення |
0,0190 |
||
|
a Оцінювання відповідно до RECIST версії 1.1. б На основі первинного аналізу (дата закінчення збору клінічних даних: 29 вересня 2023 р.). в На основі остаточного аналізу загальної виживаності (дата закінчення збору клінічних даних: 15 листопада 2024 р.). г Попередньо визначена межа статистичної значущості становила p < 0,0469. |
|||
Дані щодо загальної виживаності (Overall Survival, OS) ще не є остаточними. Під час проведення CCOD 29 вересня 2023 року кількість зареєстрованих подій була такою:
- 42 події OS у групі лікування;
- 55 подій OS у контрольній групі.
Фармакокінетика.
Фармакокінетика інаволісибу вивчалася в пацієнтів із місцево поширеними або метастатичними щільними пухлинами з мутацією PIK3CA, зокрема з раком молочної залози, у межах перорального дозування від 6 мг до 12 мг на добу. Крім цього, дослідження проводилося за участю здорових добровольців, які отримували дозу 9 мг один раз на добу.
Інаволісиб продемонстрував дозопропорційну фармакокінетику в діапазоні доз від 6 до 12 мг у пацієнтів із місцево поширеним або метастатичним раком молочної залози.
Кореляції доза-відповідь щодо ефективності інаволісибу не спостерігалося. Залежність доза-відповідь спостерігалася при гіперглікемії (ступінь ≥ 2 за CTCAE) при дозах 3–12 мг (в 0,3–1,3 рази більше рекомендованої дози) та при анемії (ступінь ≥ 2 за CTCAE) при рекомендованій дозі 9 мг.
Абсорбція
Час досягнення максимальної концентрації у плазмі (Tмакс) становив у середньому 3 години (діапазон 0,5–4 години) у стабільному стані після одноразового щоденного прийому 9 мг інаволісибу натще.
Середнє геометричне значення кумуляції — 2,04 при прийомі 9 мг один раз на добу.
Абсолютна біодоступність інаволісибу становить 76 %.
Клінічно значущого впливу їжі на експозицію інаволісибу не виявлено. Відношення геометричних середніх значень (geometric mean ratio (GMR)) (90 % ДІ) показників AUC0-24 після вживання їжі порівняно зі станом натще становило 0,895 (0,737–1,09) після разової дози та 0,876 (0,701–1,09) у стабільному стані. Відношення GMR (90 % ДІ) показників Cмакс після вживання їжі порівняно зі станом натще становило 0,925 (0,748–1,14) після разової дози та 0,910 (0,712–1,16) у стабільному стані.
Розподіл
Зв’язування інаволісибу з білками плазми варіювалося від 27 до 75 % (у мишей — 75 %, у щурів — 40 %, у кролів — 47 %, у собак — 31 %, у мавп — 27 %, у людини — 37 %) і, ймовірно, не залежало від концентрації в діапазоні, що тестується (0,1–10 мкМ). У людини розрахунковий об’єм розподілу у стабільному стані після перорального прийому становить 155 л, а співвідношення кров/плазма дорівнює приблизно 0,794.
Метаболізм
In vitro під час інкубації з печінковими мікросомами щурів, собак і людини був виявлений мінімальний метаболізм інаволісибу.
Після прийому радіоактивно міченої разової дози 9 мг інаволісибу здоровими добровольцями вихідна речовина була основною активною сполучною формою у плазмі та сечі. Метаболіти в екскрементах становили загалом 42 % введеної дози (35 % – із фекаліями і 7 % – із сечею). Основним метаболічним шляхом був гідроліз.
Виведення
Після прийому радіоактивно міченої разової дози 9 мг інаволісибу 48,5 % прийнятої дози було виявлено в сечі (40,4 % – у незміненому вигляді) та 48 % у фекаліях (10,8 % – у незміненому вигляді).
У клінічних дослідженнях середнє геометричне значення індивідуальної оцінки періоду напіввиведення інаволісибу після прийому разової дози 9 мг становило 16,4 години. Розрахунковий загальний кліренс інаволісибу становить 8,83 л/год.
Особливі групи пацієнтів
Діти
Досліджень з оцінки фармакокінетики інаволісибу в дітей не проводилося.
Пацієнти літнього віку
Згідно з популяційним фармакокінетичним аналізом між пацієнтами віком ≥ 65 років і < 65 років не було виявлено відмінностей щодо фармакокінетиці інаволісибу.
Пацієнти з нирковою недостатністю
Популяційні фармакокінетичні аналізи показали, що легке порушення функції нирок не є значущою коваріатою експозиції Айтовебі. Фармакокінетика інаволісибу у пацієнтів з легким порушенням функції нирок (CrCl 60 до < 90 мл/хв) була подібною до такої у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Фармакокінетика інаволісибу досліджувалась у суб’єктів з помірною нирковою недостатністю (N = 7), що відповідає eGFR [розрахунковій швидкості клубочкової фільтрації] в діапазоні від 30 до 59 мл/хв, а також у 7 контрольних суб’єктів з нормальною функцією нирок. Показники AUC0-∞ та Cmax інаволісибу були збільшені на 73 % та 11 % відповідно у пацієнтів з помірною нирковою недостатністю порівняно зі здоровими контрольними суб’єктами (eGFR ≥ 90 мл/хв).
Пацієнти з печінковою недостатністю
Результати аналізу популяційної фармакокінетики свідчать про те, що легка печінкова недостатність не є значущим фактором, що впливає на експозицію Айтовебі. Фармакокінетика інаволісибу в пацієнтів із легкою печінковою недостатністю (загальний білірубін > ВМН до ≤ 1,5 × ВМН або АСТ > ВМН при загальному білірубіні ≤ ВМН) була подібною до такої в пацієнтів із нормальною функцією печінки. Вплив помірної та тяжкої печінкової недостатності на фармакокінетику Айтовебі не вивчався.
Клінічні характеристики.
Показання.
Препарат Айтовебі застосовується в комбінації з палбоциклібом і фулвестрантом для лікування дорослих пацієнток із мутацією PIK3CA, гормон-рецептор-позитивним (HR), HER2-негативним (людський епідермальний фактор росту рецептора 2), місцево поширеним або метастатичним раком молочної залози після прогресування захворювання під час або впродовж 12 місяців після завершення ад’ювантної ендокринної терапії.
Протипоказання.
Препарат Айтовебі протипоказаний пацієнткам із відомою гіперчутливістю до інаволісибу або до будь-якої допоміжної речовини лікарського засобу.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Фармакокінетичні дослідження взаємодії інших лікарських засобів із препаратом Айтовебі не проводилися.
Вплив інаволісибу на фармакокінетику інших речовин
CYP-субстрати
Дослідження in vitro свідчать про низьку ймовірність залежного від часу інгібування й індукції CYP3A4, а також відсутність потенціалу до інгібування чи індукції інших протестованих CYP-ферментів (CYP1A2, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19 або CYP2D6) у клінічно значущих концентраціях. Фізіологічно обґрунтовані фармакокінетичні моделі вказують, що інаволісиб не має клінічно значущого впливу на експозицію чутливого субстрату CYP3A4 мідазоламу.
Транспортери
Дослідження in vitro показали, що інаволісиб у клінічно значущих концентраціях, імовірно, не має потенціалу до інгібування жодного з протестованих транспортерів (P-глікопротеїн [P-gp], білок резистентності раку молочної залози [BCRP], OATP1B1, OATP1B3, OCT1, OCT2, MATE1, MATE2K, OAT1 або OAT3).
Вплив інших речовин на фармакокінетику інаволісибу
Інгібітори/індуктори CYP
Результати клінічних досліджень свідчать про те, що метаболізм інаволісибу до його основних метаболітів не відбувається за участі ферментів CYP, що вказує на низьку ймовірність взаємодії між інаволісибом та інгібіторами або індукторами CYP.
Транспортери
Дослідження in vitro продемонстрували, що інаволісиб не є субстратом для транспортерів OATP1B1, OATP1B3, OCT1, OCT2, OAT1, OAT2, MATE1 або MATE2K, але є субстратом P-глікопротеїну (P-gp) і білка резистентності раку молочної залози (BCRP). Однак, враховуючи фармакокінетичний профіль інаволісибу, клінічно значущі взаємодії між ним та інгібіторами чи індукторами P-gp і/або BCRP малоймовірні.
Антациди
Під час клінічних досліджень одночасне застосування інгібіторів протонного насоса не мало клінічно значущого впливу на експозицію препарату.
Особливості застосування.
Гіперглікемія
У пацієнтів, які отримували лікування Айтовебі, повідомлялося про тяжкі випадки гіперглікемії, включаючи небезпечний для життя або летальний кетоацидоз.
Гіперглікемія контролювалася за допомогою антигіперглікемічних препаратів (див. розділ «Побічні реакції»). Перед початком лікування Айтовебі слід виміряти рівень глюкози натще (FPG та FBG) та рівень HbA1C, а також оптимізувати рівень глюкози натще у всіх пацієнтів. Пацієнтів також слід проінформувати про ознаки та симптоми гіперглікемії (такі як надмірна спрага, часте сечовипускання, помутніння зору, сплутаність свідомості, утруднене дихання або підвищений апетит із втратою маси тіла) та негайно звернутися до медичного працівника у разі виникнення цих симптомів. До початку та під час лікування пацієнтів слід обстежити на наявність порушення функції нирок (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетика»). До початку та під час лікування необхідно підтримувати оптимальну гідратацію. Всіх пацієнтів слід проінструктувати щодо зміни способу життя (наприклад, зміна дієти, програма фізичних вправ).
Після початку лікування Айтовебі, рівень глюкози натще слід контролювати (або здійснювати самоконтроль) один раз на 3 дні протягом першого тижня (з 1 по 7 день), потім один раз на тиждень протягом наступних 3 тижнів (з 8 по 28 день), а також один раз на 2 тижні протягом наступних 8 тижнів, один раз на 4 тижні надалі та за клінічними показаннями. Рівень HbA1c слід контролювати кожні 3 місяці та за клінічними показаннями відповідно до вказівок медичного працівника.
Безпека застосування Айтовебі для пацієнтів з цукровим діабетом 1-го або 2-го типу, які потребують поточної системної терапії, не вивчалася. Пацієнтам з добре контрольованим цукровим діабетом 2-го типу в анамнезі може бути потрібна інтенсифікація антигіперглікемічного лікування та ретельний моніторинг рівня глюкози натще за клінічними показаннями. Айтовебі не слід призначати до оптимізації рівня глюкози натще. Перед початком застосування Айтовебі слід розглянути консультацію з медичним працівником, який має досвід лікування гіперглікемії.
Щодо пацієнток із рівнем глюкози в крові натще 126–140 мг/дл і рівнем HbA1c від 6 до 7 % існують лише обмежені дані.
Якщо гіперглікемія виникає в пацієнтки після початку лікування препаратом Айтовебі, необхідно ретельніше контролювати рівень глюкози натще відповідно до клінічних показань. Під час лікування антигіперглікемічними препаратами рівень глюкози натще необхідно перевіряти щонайменше один раз на тиждень протягом 8 тижнів, потім — один раз на 2 тижні та за клінічними показаннями.
Для пацієнтів, у яких спостерігається гіперглікемія, слід розглянути моніторинг рівня глюкози натще в домашніх умовах
Залежно від ступеня прояву гіперглікемії може виникнути потреба у тимчасовому припиненні прийому препарату, зменшенні дози або відміні терапії препаратом Айтовебі, як зазначено в таблиці 3 (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Стоматит
Випадки стоматиту були зареєстровані у пацієнтів, які отримували лікування Айтовебі (див. розділ «Побічні реакції»). Залежно від тяжкості стоматиту може виникнути потреба у перериванні терапії, зменшенні дози або повному припиненні застосування Айтовебі (див. таблицю 4).
Для профілактики стоматиту у клінічних дослідженнях усім пацієнтам було рекомендовано використання безспиртового кортикостероїдного ополіскувача для ротової порожнини. Пацієнтам слід порадити починати використовувати безспиртовий кортикостероїдний ополіскувач для ротової порожнини при перших ознаках стоматиту та уникати ополіскувачів, що містять спирт або перекис, оскільки вони можуть посилити симптоми (див. розділ «Побічні реакції»). Також слід розглянути зміни в дієті (наприклад, уникнення гострої їжі).
Ембріофетальна токсичність
На підставі даних доклінічних досліджень і фармакологічної активності інаволісибу передбачається, що прийом препарату Айтовебі під час вагітності може завдати шкоди плоду. Вагітних жінок необхідно попередити про потенційний ризик для плода. Жінкам репродуктивного віку рекомендується використовувати надійні методи контрацепції під час лікування препаратом Айтовебі та протягом 1 тижня після прийому останньої дози (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Лактоза
Цей лікарський препарат заборонено застосовувати пацієнткам зі спадковою непереносимістю галактози, повною лактазною недостатністю або порушенням всмоктування глюкози й галактози.
Натрій
Цей препарат містить менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг) у добовій дозі (таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 9 мг), тобто він практично не містить натрію.
Діарея
Під час лікування препаратом Айтовебі в пацієнтів спостерігалися випадки діареї. Діарея була поширеним явищем і могла досягати тяжкого ступеня. Залежно від ступеня тяжкості діареї, може знадобитися припинення лікування або зниження дози Айтовебі, як зазначено в таблиці 5. Пацієнток необхідно проінформувати, що вони повинні розпочати лікування діареї, збільшити вживання рідини та повідомити свого лікаря, якщо діарея виникне під час прийому Айтовебі (див. розділ «Побічні реакції.»).
Інфекції та паразитарні захворювання
Під час лікування препаратом Айтовебі спостерігалися випадки інфекцій, зокрема COVID-19, інфекції сечовивідних шляхів і пневмонія. Стан пацієнток необхідно контролювати щодо появи ознак і симптомів інфекцій. Залежно від тяжкості таких симптомів може виникнути потреба у тимчасовому припиненні прийому, зменшенні дози або повному припиненні терапії лікарським засобом Айтовебі (див. таблицю 5).
Пацієнти, які раніше отримували терапію інгібіторами CDK4/6i (ад’ювантна терапія)
Через малу вибірку пацієнтів, які раніше отримували інгібітори CDK4/6, достовірні дані щодо ефективності застосування препарату Айтовебі пацієнтам цієї групи відсутні.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Жінки репродуктивного віку
Жінки репродуктивного віку перед початком терапії препаратом Айтовебі повинні зробити тест на вагітність.
Контрацепція для жінок
Під час лікування препаратом Айтовебі та ще протягом 1 тижня після прийому останньої дози пацієнткам рекомендується використовувати надійний негормональний метод контрацепції (див. розділ «Особливості застосування»).
Період вагітності
Наразі немає або є лише обмежені дані щодо застосування інаволісибу під час вагітності. На підставі спостережень за тваринами та з урахуванням механізму дії можна зробити висновок, що інаволісиб може завдати шкоди плоду у разі застосування вагітній жінці. Результати досліджень на тваринах свідчать про те, що інаволісиб має токсичний вплив на репродуктивну систему. Інаволісиб не рекомендується застосовувати як монотерапію або в комбінації з палбоциклібом вагітним та жінкам репродуктивного віку, які не користуються засобами контрацепції. Якщо пацієнтка завагітніла під час лікування, її потрібно проінформувати про потенційний ризик для плода.
Дані щодо застосування препарату Айтовебі під час пологів відсутні.
Годування груддю
Невідомо, чи проникає інаволісиб у грудне молоко. Не можна виключити потенційний ризик для новонародженого або немовляти. Жінкам необхідно утриматися від грудного вигодовування під час лікування препаратом Айтовебі та ще протягом одного тижня після прийому останньої дози препарату Айтовебі.
Фертильність
Клінічних досліджень щодо впливу Айтовебі на фертильність не проводилося. Однак результати дослідження на тваринах свідчать про те, що інаволісиб може негативно впливати на фертильність у самок і самців тварин.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Препарат Айтовебі не впливає або має незначний вплив на здатність керувати автомобілем чи працювати з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Вибір пацієнток з HR-позитивним, HER2-негативним, місцево поширеним або метастатичним раком молочної залози для лікування препаратом Айтовебі має ґрунтуватися на наявності однієї або декількох мутацій PIK3CA, підтверджених за допомогою валідованого тесту (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Статус мутації PIK3CA необхідно визначити перед початком терапії препаратом Айтовебі.
Рекомендована доза Айтовебі становить 9 мг перорально один раз на добу незалежно від прийому їжі.
Айтовебі рекомендується застосовувати в комбінації з палбоциклібом і фулвестрантом. Рекомендована доза палбоциклібу становить 125 мг перорально один раз на добу протягом 21 дня поспіль, після чого слідують 7 днів без прийому препарату, що разом становить повний цикл тривалістю 28 днів. Повну інформацію щодо дозування наведено в інструкціях для медичного застосування палбоциклібу та фулвестранту (500 мг).
Під час лікування препаратом Айтовебі жінок у пре- та перименопаузальний період потрібно також призначати агоніст рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону (РФЛГ) відповідно до клінічної практики.
Тривалість лікування
Рекомендується продовжувати терапію препаратом Айтовебі до прогресування захворювання або до розвитку неприйнятної токсичності.
Пропуск або затримка прийому дози
Пацієнткам необхідно приймати препарат щодня в один і той же час. Якщо прийом Айтовебі пропущено, його можна прийняти протягом 9 годин після звичайного часу прийому. Якщо минуло більше ніж 9 годин, рекомендується не приймати пропущену дозу, а прийняти препарат у звичайний час наступного дня. Якщо після прийому дози Айтовебі у пацієнтки виникло блювання, у цей день не рекомендується приймати препарат повторно; продовжити прийом слід наступного дня у звичайний час.
Коригування дози при побічних реакціях / взаємодії з іншими лікарськими засобами
У разі появи побічних реакцій може виникнути потреба у тимчасовій відміні прийому, зменшенні дози або повному припиненні терапії препаратом Айтовебі. У таблиці 2 наведено рекомендації стосовно зменшення дози в разі виникнення побічних реакцій.
Таблиця 2
Рекомендації щодо зменшення дози в разі виникнення побічних реакцій
|
План зменшення дози |
Відкоригована доза |
|
Початкова доза |
9 мг/добу |
|
Перше зменшення дози |
6 мг/добу |
|
Друге зменшення дози |
3 мг/добуa |
|
а Лікування з використанням Айтовебі необхідно остаточно припинити, якщо в пацієнтки спостерігається непереносимість дози 3 мг/добу. |
|
Гіперглікемія
Перед початком терапії Айтовебі необхідно виміряти рівень глюкози в плазмі (ГПН) і крові (ГКН) натще, а також рівень HbA1c. Перед початком лікування рівень глюкози необхідно оптимізувати в усіх пацієнток (див. розділ «Особливості застосування»).
Слід проводити оцінку стану пацієнток на наявність порушення функції нирок до початку та під час лікування Айтовебі (див. підрозділ «Порушення функції нирок» та розділ «Фармакологічні властивості»).
Після початку лікування необхідно регулярно контролювати рівень глюкози натще (ГПН і ГКН) відповідно до рекомендованого графіка. За необхідності пацієнти повинні робити це самостійно (див. розділ «Особливості застосування»).
Коригування дози та лікування гіперглікемії
|
Рівень глюкози натщеa |
Рекомендаціяb |
|
> ВМН до 160 мг/дл |
● Коригування дози препарату Айтовебі не потрібне. ● Розгляньте можливість коригування раціону харчування (наприклад, низьковуглеводна дієта) і забезпечте достатнє споживання рідини. |
|
> 160–250 мг/дл |
● Припиніть прийом препарату Айтовебі, доки рівень глюкози натще не знизиться до ≤ 160 мг/дл (≤ 8,9 ммоль/л). ● Розпочніть або посильте терапію антигіперглікемічними препаратамис, e. ● Відновіть прийом препарату Айтовебі в тій самій дозі. ● Якщо рівень глюкози > 200–250 мг/дл (> 11,1–13,9 ммоль/л) зберігається протягом 7 днів, необхідно проконсультуватися зі спеціалістом із лікування гіперглікемії. |
|
> 250–500 мг/дл |
● Призупиніть прийом Айтовебі. ● Розпочніть або посильте терапію антигіперглікемічними препаратамис, e. ● За необхідності забезпечте достатнє споживання рідини. ● Якщо рівень глюкози натще знизиться до ≤ 160 мг/дл (≤ 8,9 ммоль/л) протягом 7 днів, прийом препарату Айтовебі можна відновити в тій самій дозі. ● Якщо рівень глюкози натще знизиться до ≤ 160 мг/дл (≤ 8,9 ммоль/л) протягом 8 днів, прийом препарату Айтовебі можна відновити в дозі, нижчій на один рівень (див. таблицю 2). ● У разі повторного підвищення рівня глюкози до > 250–500 мг/дл (> 13,9–27,8 ммоль/л) протягом 30 днів, прийом Айтовебі необхідно припинити, поки рівень глюкози не знизиться до ≤ 160 мг/дл (≤ 8,9 ммоль/л). Потім терапію можна продовжити у зменшеній дозі (див. таблицю 2). |
|
> 500 мг/дл |
● Призупиніть прийом Айтовебі. ● Розпочніть або посильте терапію антигіперглікемічними препаратамис, e. ● Перевірте наявність дегідратації та кетозу й за потреби забезпечте достатнє споживання рідини. ● Якщо рівень глюкози натще знизиться до ≤ 160 мг/дл (≤ 8,9 ммоль/л), прийом препарату Айтовебі можна відновити в дозі, нижчій на один рівень (див. таблицю 1). ● У разі повторного підвищення рівня глюкози до > 500 мг/дл (> 27,8 ммоль/л) протягом 30 днів, терапію препаратом Айтовебі необхідно повністю припинити. |
|
a Рівень глюкози натще (ГПН або ГКН) необхідно контролювати до прийому препарату. Представлені в таблиці значення рівня глюкози натще відповідають критеріям класифікації гіперглікемії згідно з CTCAE v4.03 (Common Terminology Criteria for Adverse Events). b У дослідженні INAVO120 пацієнтам із факторами ризику рекомендовано профілактично приймати метформін (див. розділ «Особливості застосування»). c Необхідно призначити відповідні антигіперглікемічні препарати, як-от метформін, інгібітори натрій-глюкозного котранспортера 2 (SGLT2), інгібітори дипептидилпептидази-4 [ДПП-4] або сенсибілізатори інсуліну (наприклад тіазолідиндіони), і дотримуватися відповідної інформації про призначення та місцевих рекомендацій щодо лікування гіперглікемії стосовно дозування та титрування дози. У дослідженні INAVO120 метформін рекомендовано як кращий перший препарат (див. розділ «Побічні реакції»). d До факторів ризику гіперглікемії належать, серед інших, (пре)діабет, HbA1c від ≥ 5,7 %, BMI ≥ 30 кг/м2, вік ≥ 45 років, наявність гестаційного діабету в анамнезі, а також цукровий діабет у сімейному анамнезі (див. розділ «Особливості застосування»). e Під час дослідження INAVO120 рівень глюкози в крові дозволялося контролювати за допомогою інсуліну короткої дії, однак для подальшої підтримки рівня глюкози рекомендувалося використовувати пероральні препарати після купірування епізоду. |
|
Стоматит
Таблиця 4
Коригування дози та лікування стоматиту
|
Ступіньa |
Рекомендація |
|
Ступінь 1 |
● Корекція дози Айтовебі не потрібна. ● Розпочніть або інтенсифікуйте відповідну медичну терапію (наприклад, ополіскувач для ротової порожнини, що містить кортикостероїди) за клінічними показаннями. |
|
Ступінь 2 |
● Призупиніть застосування Айтовебі до відновлення до ступеня ≤ 1. ● Розпочніть або інтенсифікуйте відповідну медичну терапію. Відновіть застосування Айтовебі на тому ж рівні дозування ● При рецидивуючому стоматиті ступеня 2 призупиніть застосування Айтовебі до відновлення до ступеня ≤ 1, потім відновіть застосування Айтовебі у дозі, нижчій на один рівень (див. таблицю 2). |
|
Ступінь 3 |
● Призупиніть застосування Айтовебі до відновлення до ступеня ≤ 1. ● Розпочніть або інтенсифікуйте відповідну медичну терапію. Відновіть застосування Айтовебі у дозі, нижчій на один рівень (див. таблицю 2). |
|
Ступінь 4 |
● Остаточно припиніть прийом Айтовебі. |
|
a На основі CTCAE (версія 5.0) |
|
Інші побічні реакції
Таблиця 5
Коригування дози та лікування інших небажаних реакцій
|
Рекомендація |
|
|
Ступінь 1 |
● Коригування дози препарату Айтовебі не потрібне. |
|
Ступінь 2 |
● Відновіть прийом препарату Айтовебі в тій самій дозі. |
|
Ступінь 3, перший епізод |
● Призупиніть терапію препаратом Айтовебі, доки прояв симптомів не знизиться до ступеня ≤ 1. ● Потім відновіть прийом Айтовебі в тій же дозі або в дозі, нижчій на один рівень (див. таблицю 2) на підставі клінічної оцінки. |
|
Ступінь 3, рецидив АБО Ступінь 4, немає загрози для життя |
● Призупиніть терапію препаратом Айтовебі, доки прояв симптомів не знизиться до ступеня ≤ 1. ● Потім лікування Айтовебі можна продовжити у зменшеній дозі (див. таблицю 2). |
|
Ступінь 4, існує загроза для життя |
● Остаточно зупиніть прийом Айтовебі. |
|
a На основі CTCAE (версія 5.0) |
|
Особливі групи пацієнтів
Діти
Безпека й ефективність застосування препарату Айтовебі дітям (віком < 18 років) не встановлені.
Літні пацієнти
Безпека й ефективність застосування препарату Айтовебі досліджувалися у пацієнтів віком до 79 років. Серед 162 пацієнтів, які отримували Айтовебі під час дослідження INAVO120, 14,8 % були віком ≥ 65 років, а 3 % — віком ≥ 75 років.
Аналіз безпеки препарату Айтовебі у пацієнтів віком ≥ 65 років порівняно з молодшими пацієнтами свідчить про вищу частоту коригування або тимчасового переривання прийому Айтовебі (79,2 % проти 68,1 %). Кількість пацієнтів віком ≥ 75 років є недостатньою для отримання достовірних висновків щодо безпеки й ефективності.
Для пацієнток віком ≥ 65 років немає потреби в коригуванні дози. Додаткову інформацію див. у розділі «Особливості застосування».
Частота серйозних побічних реакцій у групі, що отримувала Айтовебі + палбоцикліб + фулвестрант, була вищою в пацієнтів віком понад 65 років порівняно з пацієнтами віком до 65 років (41,7 % проти 21,0 %), як і частота летальних випадків, пов’язаних із токсичністю (16,7 % проти 1,4 %). Крім цього, у пацієнтів віком понад 65 років порівняно з пацієнтами віком до 65 років спостерігалися серйозні небажані явища, пов’язані з лікуванням, що призводили до припинення терапії, а також такі, що вимагали коригування дози або переривання лікування.
Пацієнти з нирковою недостатністю
Згідно з аналізом популяційної фармакокінетики для пацієнток із легкою нирковою недостатністю (рШКФ від 60 до < 90 мл/хв) коригування дози не потрібне. Для пацієнток із помірною нирковою недостатністю (рШКФ від 30 до < 60 мл/хв на основі CKD-EPI) рекомендована початкова доза Айтовебі становить 6 мг перорально один раз на добу. Безпека й ефективність застосування препарату Айтовебі пацієнткам із тяжкою нирковою недостатністю на основі аналізу популяційної фармакокінетики не встановлені. Детальні дані про ниркову недостатність див. у розділі «Фармакокінетика». Відомо, що препарат Айтовебі виводиться нирками і ризик побічних ефектів може бути підвищений у пацієнтів із порушенням ниркової функції.
Пацієнти з печінковою недостатністю
Для пацієнтів із легким ступенем печінкової недостатності (загальний білірубін > ВМН, але ≤ 1,5 ´ ВМН або AST > ВМН і загальний білірубін ≤ ВМН) коригування дози не потрібне. Безпека й ефективність застосування препарату Айтовебі пацієнтам із помірною та серйозною печінковою недостатністю не досліджувалися. Додаткову інформацію про печінкову недостатність див. у розділі «Особливості застосування».
Діти.
Безпека й ефективність застосування препарату Айтовебі дітям (віком < 18 років) не встановлені.
Передозування.
Досвід передозування препаратом Айтовебі у клінічних дослідженнях обмежений. У клінічних випробуваннях Айтовебі застосовували в дозах до 12 мг один раз на добу.
Найвища доза в дослідженні INAVO120 становила 18 мг для одного пацієнта. Випадкове передозування було оборотним протягом доби та не потребувало ні лікування, ні коригування дози досліджуваного препарату.
Лікування
Пацієнти з передозуванням повинні перебувати під ретельним наглядом і отримувати підтримувальну терапію. Специфічного антидота до Айтовебі не існує.
Побічні реакції.
Резюме профілю безпеки
Загальний профіль безпеки препарату Айтовебі базується на об’єднаних даних 335 пацієнтів із місцево поширеним або метастатичним раком молочної залози, які отримували препарат Айтовебі в дозі 9 мг один раз на день у рамках рандомізованого дослідження фази III INAVO120 і нерандомізованого дослідження фази I GO39374 як у вигляді монотерапії, так і в комбінації з іншими препаратами.
Найбільш поширені побічні реакції (з частотою ≥ 20 %): гіперглікемія (63,3 %), діарея (57,6 %), стоматит (52,5 %), нудота (44,2 %), втома (42,4 %), анемія (33,7 %), тромбоцитопенія (33,7 %), зниження апетиту (29,9 %), блювання (29 %), висип (27,2 %), головний біль (26,9 %), абдомінальний біль (21,5 %) і алопеція (20,3 %).
Найбільш поширені побічні реакції 3 або 4 ступеня тяжкості (з частотою ≥ 2 %): гіперглікемія (15,8 %), тромбоцитопенія (9,3 %), анемія (6,6 %), стоматит (4,2 %), підвищення рівня АЛТ (3,9 %), гіпокаліємія (3,9 %), втома (3,3 %), діарея (3,3 %) і втрата маси тіла (2,7 %). Серйозні побічні реакції, що виникли у > 1 % пацієнтів, які отримували терапію інаволісибом, палбоциклібом і фулвестрантом, включали інфекції сечовивідних шляхів (1,5 %).
Незалежно від причинно-наслідкового зв’язку, небажані реакції 5 ступеня були зареєстровані в 9 пацієнтів (2,7 %) у загальній популяції. До них належать гострий коронарний синдром, гіпертрофічна кардіоміопатія, шлунково-кишкова кровотеча, смерть, COVID-19, перитоніт, крововилив у мозок, інсульт і плевральний випіт. Небажані реакції 5-го ступеня тяжкості не були зареєстровані більше ніж в 1 пацієнта.
У цьому ж об’єднаному аналізі для 51 пацієнта (15,2 %) необхідно було зменшити дозу Айтовебі через небажані реакції. Найчастішими небажаними реакціями (з частотою ≥ 2 %), які призвели до зниження дози інаволісибу, були гіперглікемія (5,4 %) і стоматит (3,9 %).
Небажані реакції спричинили припинення лікування у 17 пацієнтів (5,1 %). Найчастішою причиною відміни препарату (зареєстровано у > 1 пацієнта) була гіперглікемія (0,6 %).
Список побічних реакцій
Небажані реакції, що спостерігалися під час застосування препарату Айтовебі, класифіковано відповідно до MedDRA за системами й органами та частотою виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), іноді (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10 000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000), частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними), див. таблицю 6.
Таблиця 6
Побічні реакції на лікарський засіб
|
Клас систем і органів Небажана реакція |
Монотерапія або комбінована терапія з Айтовебі N = 335 |
Плацебо + палбоцикліб + фулвестрант N = 162 |
|||
|
Категорія частоти (усі ступені) |
Усі ступені (%) |
Ступінь 3, 4 (%) |
Усі ступені (%) |
Ступінь 3, 4 (%) |
|
|
Інфекції та паразитарні захворювання |
|||||
|
Інфекція сечовивідних шляхів |
Дуже часто |
14,6 |
1,5* |
7,4 |
0 |
|
Covid-19 |
Дуже часто |
14,9 |
0,9 |
10 |
0,6 |
|
Захворювання крові та лімфосистеми |
|||||
|
Тромбоцитопеніяa |
Дуже часто |
33,7 |
9,3* |
45,1 |
4,3 |
|
Анеміяb |
Дуже часто |
33,7 |
6,6* |
36,4 |
1,9* |
|
Нейтрофіли (загальні, абсолютні) знижені** |
Дуже часто |
95,1 |
82 |
97 |
78,8 |
|
Знижений** гемоглобін |
Дуже часто |
87,5 |
7,5 |
85,1 |
2,5* |
|
Тромбоцити знижені** |
Дуже часто |
83,8 |
15,6 |
71,4 |
3,7 |
|
Лімфоцити (абсолютні) знижені** |
Дуже часто |
72,1 |
9 |
68,2 |
14,4 |
|
Порушення обміну речовин і харчування |
|||||
|
Гіперглікеміяc |
Дуже часто |
63,3 |
15,8* |
9,9 |
0 |
|
Знижений апетит |
Дуже часто |
29,9 |
0,9 |
8,6 |
0 |
|
Гіпокаліємія |
Дуже часто |
14,6 |
3,9* |
6,2 |
0 |
|
Гіпокальціємія |
Часто |
7,5 |
1,2* |
2,5 |
0,6* |
|
Підвищений рівень глюкози (натще)i |
Дуже часто |
85,4 |
12,1 |
42,9 |
0 |
|
Знижений** рівень кальцію |
Дуже часто |
41,9 |
3,1 |
31,7 |
3,7 |
|
Знижений** рівень калію |
Дуже часто |
37,5 |
6,2 |
20,5 |
0,6* |
|
Знижений** рівень натрію |
Дуже часто |
27,5 |
2,5 |
18,6 |
2,5 |
|
Знижений** рівень магнію |
Дуже часто |
26,9 |
0,6 |
20,5 |
0 |
|
Знижений** рівень альбуміну |
Дуже часто |
25 |
0,6 |
18,1 |
0 |
|
Зниження маси тіла |
Дуже часто |
18,2 |
2,7 |
0,6 |
0 |
|
Підвищений** рівень ліпази (натще) |
Дуже часто |
16 |
1,4 |
6,9 |
0 |
|
Знижений** рівень глюкози (натще)i |
Часто |
6,4 |
0 |
3,2 |
0 |
|
Підвищений** рівень креатиніну |
Дуже часто |
37,5 |
1,9 |
29,8 |
1,2* |
|
Підвищений рівень інсуліну в крові |
Часто |
2,7 |
0 |
0,6 |
0 |
|
З боку нервової системи |
|||||
|
Головний біль |
Дуже часто |
26,9 |
0,6 |
13,6 |
0 |
|
З боку органів зору |
|||||
|
Синдром «сухого» ока |
Часто |
8,4 |
0 |
3,1 |
0 |
|
З боку травного тракту |
|||||
|
Стоматитd |
Дуже часто |
52,5 |
4,2* |
26,5 |
0 |
|
Діарея |
Дуже часто |
57,6 |
3,3* |
16 |
0 |
|
Нудота |
Дуже часто |
44,2 |
2,1* |
16,7 |
0 |
|
Біль у животі e |
Дуже часто |
21,5 |
1,2 |
0 |
0 |
|
Блювання |
Дуже часто |
29 |
1,2* |
4,9 |
1,2* |
|
Дуже часто |
19,1 |
0 |
0 |
0 |
|
|
Диспепсія |
Дуже часто |
10,1 |
0 |
2,5 |
0 |
|
З боку шкіри та підшкірної клітковини |
|||||
|
Висипg |
Дуже часто |
27,2 |
0,3 |
17,3 |
0 |
|
Алопеція |
Дуже часто |
20,3 |
0 |
5,6 |
0 |
|
Сухість шкіриh |
Дуже часто |
14,3 |
0 |
4,3 |
0 |
|
Загальні порушення та реакції в місці введення |
|||||
|
Втома |
Дуже часто |
42,4 |
3,3* |
25,3 |
1,2* |
|
Захворювання печінки та жовчного міхура |
|||||
|
Підвищений рівень аланінамінотрансферази |
Дуже часто |
17,3 |
3,9* |
13 |
1,2* |
|
Об’єднаний набір даних охоплює дослідження INAVO120 (N = 162, оцінювання згідно з CTCAE, версія 5.0) і GO39374 (N = 173, оцінювання згідно з CTCAE, версія 4.0). * Спостерігалися випадки небажаних реакцій 4-го ступеня тяжкості. ** Дані, отримані лише на основі дослідження INAVO120: для розрахунку частоти в групі Айтовебі розмір вибірки варіювався від 122 до 160, залежно від кількості пацієнтів, які мають вихідні дані та хоча б один показник після лікування. Для розрахунку частоти в групі плацебо розмір вибірки варіювався від 131 до 161, залежно від кількості пацієнтів, які мають вихідні дані та хоча б один показник після лікування. a Передбачає зниження кількості тромбоцитів і тромбоцитопенію. b Передбачає анемію та знижений рівень гемоглобіну. c Передбачає гіперглікемію, підвищений рівень глюкози в крові, гіперглікемічний криз, підвищений рівень глікованого сироваткового білка, порушену толерантність до глюкози, цукровий діабет, діабет 2-го типу та підвищений рівень глікозильованого гемоглобіну. d Передбачає афтозні виразки, глосит, глосодинію, виразки губ, виразки ротової порожнини, запалення слизової оболонки та стоматит. e Передбачає біль у животі, біль у верхній і нижній частині живота. f Передбачає дисгевзію, агевзію та гіпогевзію. g Передбачає дерматит, акнеподібний дерматит, бульозний дерматит, еритему, фолікуліт, висип, еритематозний висип, макулопапульозний висип, папульозний висип, сверблячий висип і пустульозний висип. h Передбачає сухість шкіри, тріщини на шкірі, ксероз і ксеродермію. i Класифікація згідно з CTCAE версії 4.03. |
|||||
Опис окремих побічних реакцій та додаткова інформація
Гіперглікемія
У дослідженні INAVO120 у 59,9 % пацієнтів, які отримували Айтовебі в комбінації з палбоциклібом і фулвестрантом, спостерігалася гіперглікемія будь-якого ступеня; у 38,3 % пацієнтів — гіперглікемія 2-го ступеня; у 5,6 % пацієнтів — гіперглікемія 3-го ступеня; гіперглікемію 4-го ступеня не зареєстровано (оцінювання згідно з CTCAE, версія 5.0). Частота появи нових випадків гіперглікемії була найвищою протягом перших двох місяців лікування (діапазон 1–32 місяці), а медіана часу до першого випадку становила 7 днів (діапазон 2–955 днів).
У 27,8 % пацієнтів гіперглікемія призвела до тимчасового припинення лікування, у 2,5 % пацієнтів — до зниження дози, у 1,2 % пацієнтів — до повного припинення лікування препаратом Айтовебі.
Стоматит і оральний мукозит
У 51,2 % пацієнтів, які отримували препарат Айтовебі в комбінації з палбоциклібом і фулвестрантом, спостерігалися випадки стоматиту: у 32,1 % — стоматит 1-го ступеня, у 13,6 % — стоматит 2-го ступеня, у 5,6 % — стоматит 3-го ступеня. Випадки небажаних реакцій 4-го ступеня тяжкості не спостерігалися. Медіана часу до першого випадку становила 13 днів (діапазон 1–610 днів).
У 9,9 % пацієнтів стоматит призвів до тимчасового припинення лікування, у 3,7 % пацієнтів — до зниження дози, у 0,6 % пацієнтів — до повного припинення лікування препаратом Айтовебі.
У групі застосування Айтовебі в комбінації з палбоциклібом і фулвестрантом 24,1 % пацієнтів використовували ополіскувач для рота з дексаметазоном для лікування стоматиту.
У дослідженні INAVO120 профілактика стоматиту передбачала застосування кортикостероїдних ополіскувачів. У групі застосування Айтовебі в комбінації з палбоциклібом і фулвестрантом 19,1 % пацієнтів використовували ополіскувач для рота з дексаметазоном, а 1,2 % — з триамцинолоном для профілактики стоматиту.
Діарея
У 6,8 % пацієнтів діарея призвела до тимчасового припинення лікування, у 1,2 % пацієнтів — до зниження дози, жоден пацієнт не припинив лікування через діарею.
28,4 % пацієнтів, які приймали Айтовебі в комбінації з палбоциклібом і фулвестрантом, застосовували протидіарейні засоби (наприклад лоперамід) для полегшення симптомів.
Небажані реакції після виходу лікарського засобу на ринок
Нижченаведені побічні реакції на лікарський засіб були виявлені на основі постмаркетингового досвіду застосування Айтовебі (таблиця 7) за даними спонтанних повідомлень та інформацією, опублікованою у фаховій літературі.
Таблиця 7
Побічні реакції на лікарський засіб, зареєстровані з постмаркетингового досвіду
|
Клас систем органів Побічна реакція |
Категорія частоти |
|
Порушення метаболізму та харчування |
|
|
Кетоацидоз |
Рідкісніa |
|
a Ця побічна реакція отримана з постмаркетингового досвіду поза межами набору даних клінічних досліджень. Категорія частоти була розрахована як верхня межа 95 % довірчого інтервалу, обчисленого на основі загальної кількості пацієнтів, які отримували інаволісиб у клінічних дослідженнях. |
|
Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через національну систему звітності (https://aisf.dec.gov.ua).
Термін придатності.
30 місяців.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 30 ºС. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 7 таблеток у блістері; по 4 блістери у картонній коробці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
Ф.Хоффманн-Ля Рош Лтд
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Вурмісвег, 4303 Кайсераугст, Швейцарія