ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
Газалія
(Gazalia)
Склад:
діюча речовина: разагілін;
1 таблетка містить разагіліну 1 мг (у вигляді разагіліну мезилату);
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кукурудзяний крохмаль, кремнію діоксид колоїдний безводний, лимонна кислота безводна, крохмаль прежелатинізований, тальк, стеаринова кислота.
Лікарська форма. Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки від білого до кремового кольору, круглі, з плоскими скошеними краями, з тисненням «C13» на одному боці та гладенькі з іншого боку.
Фармакотерапевтична група. Протипаркінсонічні препарати. Інгібітори моноаміноксидази типу B. Код АТХ N04В D02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Разагілін є потужним необоротним селективним інгібітором моноаміноксидази (МАО). Виділяють два основні типи МАО — А і В. МАО-В є переважним типом, що локалізується у головному мозку людини.
У дослідженнях ex vivo на клітинах мозку, печінки та тканинах травного тракту було встановлено, що разагілін є потужним необоротним селективним інгібітором моноаміноксидази типу В (МАО-В).
Точний механізм дії разагіліну невідомий. Вважається, що він частково зумовлений інгібіторною активністю відносно МАО-В, завдяки чому підвищується позаклітинний рівень дофаміну в стріатумі. Підвищений рівень дофаміну і, як результат, посилена дофамінергічна активність, ймовірно, забезпечують терапевтичну ефективність разагіліну, що було продемонстровано на моделях дофамінергічної моторної дисфункції.
1-аміноіндан являє собою активний основний метаболіт і не є інгібітором МАО-В.
Фармакокінетика.
Всмоктування. Разагілін швидко всмоктується, максимальна концентрація в плазмі крові (Сmax) досягається приблизно через 0,5 години. Абсолютна біодоступність препарату після однократного прийому становить 36 %. Їжа не впливає на час досягнення (Тmax) максимальної концентрації у плазмі крові, однак при вживанні жирної їжі Сmax та площа під кривою «концентрація — час» (АUC) знижуються на 60 % та 20 % відповідно. Разагілін можна приймати незалежно від прийому їжі.
Розподіл. Середній об’єм розподілу після однократного внутрішньовенного введення разагіліну становить
Метаболізм. Разагілін майже повністю підлягає біотрансформації в печінці. Метаболізм відбувається 2 головними шляхами: шляхом N-деалкілування та/або гідроксилювання з утворенням метаболітів: 1-аміноіндану, 3-гідрокси-N-пропаргіл-1-аміноіндану та 3-гідрокси-1-аміноіндану. Дослідження in vitro показали, що обидва шляхи метаболізму разагіліну відбуваються за участю ізоферменту CYP1A2 системи цитохрому P450. Виводиться разагілін у вигляді глюкуронідних кон’югатів та його метаболітів.
Виведення. Після перорального прийому 14C-міченого разагіліну його виведення відбувається переважно із сечею (62,6 %) та меншою мірою — з калом (21,8 %), повний період виведення 84,4 % дози становить 38 днів. Менше 1 % препарату виводиться з сечею в незміненому вигляді.
Лінійність/нелінійність. Разагіліну властива лінійна фармакокінетика при прийомі у дозі 0,5–2 мг. Період напіввиведення становить 0,6–2 години.
Фармакокінетика в окремих групах пацієнтів.
Пацієнти з печінковою недостатністю.
У пацієнтів з легкою печінковою недостатністю спостерігалося підвищення значень Сmax і АUC на 80 % і 38 % відповідно. У пацієнтів із середньою печінковою недостатністю спостерігалося підвищення значень Сmax і АUC на 568 % і 83 % відповідно.
Пацієнти з нирковою недостатністю. Параметри фармакокінетики разагіліну практично не змінюються у хворих з легким та середнім ступенем ниркової недостатності.
Клінічні характеристики.
Показання. Застосовувати лікарський засіб для:
– монотерапії при ідіопатичному паркінсонізмі;
– ад’ювантної терапії із застосуванням агоністів дофаміну;
– ад’ювантної терапії із застосуванням леводопи з коливаннями кінцевої дози.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якого іншого компонента лікарського засобу.
Супутня терапія іншими інгібіторами МАО (у тому числі лікарськими засобами та рослинними зборами, наприклад такими, що містять звіробій продірявлений) або петидином (перерва між відміною разагіліну та початком терапії цими препаратами повинна становити не менше 14 днів).
Тяжка печінкова недостатність.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Відомі взаємодії між неселективними інгібіторами МАО та іншими лікарськими засобами.
Протипоказано одночасно застосовувати разагілін з іншими інгібіторами МАО (у тому числі з лікарськими засобами та рослинними зборами, що містять звіробій продірявлений), тому що існує ризик неселективного інгібування, яке може призвести до розвитку гіпертензивного кризу.
Повідомлялося про розвиток серйозних побічних реакцій у разі одночасного застосування петидину та інгібіторів МАО, у тому числі інших селективних інгібіторів МАО-В. Одночасне застосування разагіліну і петидину протипоказано.
Повідомлялося про взаємодію інгібіторів МАО і симпатоміметиків при їх одночасному застосуванні. Зважаючи на МАО-інгібуючу активність разагіліну, не рекомендується його одночасне застосування з симпатоміметиками, такими як судинозвужувальні препарати для перорального прийому або для назального застосування та з протизастудними препаратами, що містять ефедрин або псевдоефедрин.
Повідомлялося про взаємодію декстрометорфану та неселективних інгібіторів МАО при їх одночасному застосуванні. Тому, зважаючи на МАО-інгібуючу активність разагіліну, не рекомендується його одночасне застосування з декстрометорфаном.
Слід уникати одночасного застосування разагіліну з флуоксетином та флувоксаміном.
Перерва між відміною флуоксетину і початком терапії разагіліном повинна становити не менше 5 тижнів. Перерва між відміною разагіліну і початком терапії флуоксетином або флувоксаміном повинна становити не менше 14 днів.
Повідомлялося про розвиток серйозних побічних реакцій при одночасному застосуванні разагіліну із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну (СІЗЗСН), трициклічними/тетрациклічними антидепресантами та інгібіторами МАО. Тому, оскільки разагілін є активним інгібітором МАО, слід з обережністю застосовувати разагілін з антидепресантами.
Леводопа при одночасному застосуванні з разагіліном у пацієнтів з хворобою Паркінсона не виявляла клінічно значущого впливу на кліренс разагіліну.
У ході досліджень метаболізму іn vitro було відзначено, що ізофермент CYP1А2 цитохрому Р450 є головним ферментом, відповідальним за метаболізм разагіліну. Одночасне застосування разагіліну і ципрофлоксацину (інгібітор ізоферменту CYP1А2) підвищує AUC разагіліну на 83 %. Одночасне застосування разагіліну і теофіліну (субстрат CYP1А2) не впливає на фармакокінетику разагіліну. Отже, сильні інгібітори CYP1A2 можуть змінити рівень разагіліну в плазмі крові, тому їх слід застосовувати з обережністю.
Існує ризик того, що у зв’язку з індукцією ізоферменту CYP1A2 в курців може зменшитись концентрація разагіліну в плазмі.
Дослідження іn vitro показали, що разагілін у концентрації 1 мкг/мл (що еквівалентно концентрації, яка перевищує в 160 раз середню Cmax (5,9–8,5 нг/мл) після багаторазового введення 1 мг разагіліну пацієнтам із хворобою Паркінсона) не інгібує ізоферменти CYP1A2, CYP2A6, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4 і CYP4A цитохрому Р450. Це може свідчити про те, що разагілін у терапевтичних концентраціях не може впливати на метаболізм цих ізоферментів та виявляти клінічно значущі ефекти.
При одночасному пероральному застосуванні разагіліну і ентакапону збільшується кліренс разагіліну на 28 %.
5 клінічних досліджень за участю добровольців та пацієнтів з хворобою Паркінсона і результати контролю артеріального тиску після їди (464 пацієнти застосовували 0,5–1 мг/добу разагіліну або плацебо як додаткову терапію до леводопи протягом 6 місяців без обмеження прийому тираміну) показали, що відсутня будь-яка взаємодія разагіліну і тираміну, тому разагілін можна застосовувати на тлі дієти без обмеження прийому тираміну.
Особливості застосування.
Слід уникати супутнього застосування разагіліну і флуоксетину або флувоксаміну (див. розділ «Взаємодiя з iншими лiкарськими засобами та інші види взаємодій»). Перерва між відміною флуоксетину і початком терапії разагіліном повинна становити не менше 5 тижнів. Перерва між відміною разагіліну і початком терапії флуоксетином або флувоксаміном повинна становити не менше 14 днів.
Розлади контролю над спонуканням можуть виникати у пацієнтів, які приймають агоністи дофаміну та/або проходять дофамінергічну терапію. Повідомлення про подібні випадки розладів контролю над спонуканням були отримані при застосуванні разагіліну у постмаркетинговий період. Стан пацієнтів слід постійно перевіряти щодо наявності розладів контролю над спонуканням. Пацієнтів та медичний персонал потрібно проінформувати про зміни у поведінці, що свідчать про розлади контролю над спонуканням, які спостерігалися у пацієнтів під час прийому разагіліну, включаючи компульсії, нав’язливі думки, патологічний потяг до азартних ігор, підвищення лібідо, гіперсексуальність, імпульсивну поведінку, а також патологічний потяг до витрачання грошей або придбання речей.
Разагілін здатен посилювати дію леводопи, через що можливе посилення побічних реакцій від прийому леводопи, а також загострення наявної дискінезії. Зменшити інтенсивність цих побічних реакцій можна шляхом зменшення дози леводопи.
Повідомлялося про випадки ортостатичної гіпотензії, яка спостерігалася під час одночасного прийому разагіліну і леводопи. Пацієнти із хворобою Паркінсона є особливо вразливими до побічних реакцій у вигляді гіпотензії через наявні у них проблеми із ходою. При одночасному застосуванні з агоністами дофаміну ортостатична гіпотензія відмічалась у 3,1 % пацієнтів, які отримували 1 мг разагіліну, і у 0,6 % пацієнтів, які отримували плацебо.
У ході дослідження застосування разагіліну як монотерапії повідомлялося про випадки галюцинацій у 1,3 % пацієнтів, які отримували 1 мг разагіліну, і у 0,7 % пацієнтів, які приймали плацебо. У дослідженні одночасного застосування разагіліну й агоністів дофаміну галюцинації спостерігались у 1,2 % пацієнтів, які отримували 1 мг разагіліну, і у 1,8 % пацієнтів, які отримували плацебо. У групі, де одночасно застосовували разагілін 1 мг/добу і агоністи дофаміну, 0,6 % пацієнтів припинили застосування препарату та передчасно припинили участь у дослідженні через галюцинації, у групі плацебо ніхто з пацієнтів не припинив застосування препарату і не припинив участі у дослідженні через галюцинації.
Не рекомендоване супутнє застосування разагіліну і декстрометорфану або симпатоміметиків, наприклад таких, що входять до складу назальних або пероральних судинозвужувальних препаратів або протизастудних препаратів, що містять ефедрин або псевдоефедрин (див. розділ «Взаємодiя з iншими лiкарськими засобами та інші види взаємодій»).
Під час клінічних досліджень повідомлялося про випадки розвитку меланоми, виникнення якої може бути пов’язане із застосуванням разагіліну. Отримані дані дають змогу припустити, що хвороба Паркінсона та застосування певних лікарських засобів можуть обумовлювати високий ризик виникнення раку шкіри (не лише меланоми). При появі будь-якого порушення з боку шкіри необхідно звернутися за консультацією до дерматолога.
Слід з обережністю розпочинати терапію разагіліном у пацієнтів з легким ступенем ураження печінки. Слід уникати застосування разагіліну пацієнтам з середнім ступенем тяжкості ураження печінки. У разі прогресування печінкового ураження від легкого до середнього ступеня лікування разагіліном слід припинити.
Разагілін може спричиняти сонливість в денний час, а іноді, особливо при одночасному застосуванні з іншими дофамінергічними засобами, — засинання під час повсякденної діяльності. У зв’язку з цим пацієнтів потрібно проінформувати про необхідність проявляти обережність при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами під час лікування разагіліном. Пацієнтам із сонливістю та/або епізодами раптового нападу сонливості слід утримуватись від керування автомобілем та роботи з іншою технікою (див. розділ «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або з іншими механізмами»).
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Немає клінічних даних щодо застосування разагіліну вагітним. Дослідження на тваринах не показали прямого чи непрямого шкідливого впливу на вагітність, розвиток плода, пологи або післяпологовий період. Слід з обережністю призначати лікарський засіб вагітним.
Є дані, що разагілін інгібує секрецію пролактину і, як наслідок, — пригнічує лактацію. Невідомо, чи проникає разагілін в грудне молоко. Слід з обережністю призначати разагілін у період годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Разагілін може впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.
Пацієнтам слід бути обережними при керуванні автотранспортом або роботі зі складними механізмами доти, доки вони не будуть впевнені, що разагілін не має шкідливого впливу.
Пацієнти з наявністю сонливості і/або раптових епізодів засинання в анамнезі повинні утримуватися від керування транспортними засобами або від іншої діяльності, під час якої вони можуть наражати себе чи інших на небезпеку (наприклад, при управлінні машинним обладнанням), доти, доки вони не зможуть оцінити, чи впливає лікування разагіліном та іншими дофамінергічними засобами на їхню розумову і рухову активність.
Якщо посилення сонливості або нові епізоди раптового засинання спостерігаються під час повсякденної діяльності (наприклад під час перегляду телевізора, поїздки в автомобілі як пасажира і т. д.) будь-коли протягом лікування, то пацієнти не повинні керувати автотранспортом та займатися потенційно небезпечними видами діяльності.
Пацієнтів слід попереджати про можливі адитивні ефекти седативних засобів, алкоголю або інших депресантів центральної нервової системи (наприклад, бензодіазепіни, антипсихотики, антидепресанти) у разі їх застосування в комбінації з разагіліном або при прийомі супутніх препаратів, які збільшують плазмові рівні разагіліну (наприклад, ципрофлоксацин) (див. розділ «Особливості застосування»).
Спосiб застосування та дози.
Режим дозування
Монотерапія
Разагілін призначають перорально в дозі 1 мг 1 раз на добу.
Ад’ювантна терапія із застосуванням агоністів дофаміну
Разагілін призначають перорально в дозі 1 мг 1 раз на добу.
Ад’ювантна терапія із застосуванням леводопи
Разагілін призначають перорально в дозі 1 мг 1 раз на добу.
Лікарський засіб можна застосовувати незалежно від прийому їжі.
Пацієнти літнього віку
Для пацієнтів літнього віку корекція дози не потрібна.
Пацієнти з порушенням функції печінки
Слід уникати застосування разагіліну пацієнтам із середнім ступенем печінкової недостатності та з обережністю розпочинати терапію пацієнтам з легким ступенем печінкової недостатності. У разі прогресування печінкової недостатності від легкого до середнього ступеня тяжкості лікування разагіліном слід припинити.
Пацієнти з порушенням функції нирок
Для пацієнтів з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна.
Діти.
Через недостатність даних щодо застосування разагіліну дітям не рекомендують застосовувати лікарський засіб цій категорії пацієнтів.
Передозування.
Симптоми передозування разагіліну при застосуванні доз від 3 мг до 100 мг: гіпоманія, гіпертензивний криз та серотоніновий синдром.
Передозування може бути пов’язане зі значним інгібуванням МАО-А та МАО-В.
Проводили дослідження одноразового застосування лікарського засобу за участю здорових добровольців, які отримували 20 мг на добу, та 10-денне дослідження за участю здорових добровольців, які отримували 10 мг 1 раз на добу. Повідомлялося про побічні реакції легкого або середнього ступеня тяжкості та побічні реакції, які не належали до тих, що можуть виникнути під час лікування разагіліном.
Під час дослідження із застосуванням високих доз разагіліну у пацієнтів, які отримували постійну терапію леводопою і разагіліном у дозі 10 мг/добу, спостерігалися побічні реакції з боку серцево-судинної системи (включаючи артеріальну гіпертензію та постуральну гіпотензію), які минали після відміни лікування.
Ці симптоми схожі з тими, що спостерігалися при передозуванні неселективними інгібіторами МАО.
Специфічні методи лікування невідомі. У разі передозування слід проводити ретельний моніторинг стану пацієнтів, терапія симптоматична та підтримувальна.
Побiчнi реакцiї.
Монотерапія
Нижче наведено побічні реакції, які спостерігалися з вищою частотою в ході плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів, які застосовували 1 мг/добу разагіліну (кількість пацієнтів, які отримували разагілін — 149, плацебо-група — 151).
У дужках відповідно зазначено частоту побічних реакцій (% пацієнтів) у групі, де приймали разагілін, та у групі плацебо.
Для оцінки частоти побічних реакцій використано таку класифікацію: дуже часто (³ 1/10), часто (³ 1/100 — < 1/10), нечасто (³ 1/1000 — < 1/100), рідко (³ 1/10000 — < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000).
Інфекції та інвазії
Часто: грип (4,7 % / 0,7 %).
Доброякісні, злоякісні та нез’ясовані новоутворення (включаючи кісти та поліпи)
Часто: карцинома шкіри (1,3 % / 0,7 %).
З боку системи крові та лімфатичної системи
Часто: лейкопенія (1,3 % / 0 %).
З боку імунної системи
Часто: алергія (1,3 % / 0,7 %).
Порушення обміну речовин та харчування
Нечасто: зниження апетиту (0,7 % / 0 %).
Психічні розлади
Часто: депресія (5,4 % / 2 %), галюцинації (1,3 % / 0,7 %).
З боку нервової системи
Дуже часто: головний біль (14,1 % / 11,9 %).
Нечасто: цереброваскулярні порушення (0,7 % / 0 %).
З боку органів зору
Часто: кон’юнктивіт (2,7 % / 0,7 %).
З боку органів слуху та лабіринту
Часто: запаморочення (2,7 % / 1,3 %).
З боку серця
Часто: стенокардія (1,3 % / 0 %).
Нечасто: інфаркт міокарда (0,7 % / 0 %).
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння
Часто: риніт (3,4 % / 0,7 %).
З боку шлунково-кишкового тракту
Часто: метеоризм (1,3 % / 0 %).
З боку шкіри і підшкірної клітковини
Часто: дерматити (2 % / 0 %).
Нечасто: везикулобульозний висип (0,7 % / 0 %).
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини
Часто: біль у кістках та м’язах (6,7 % / 2,6 %), біль у шиї (2,7 % / 0 %), артрити (1,3 % / 0,7 %).
З боку нирок та сечовидільної системи
Часто: позиви до сечовипускання (1,3 % / 0,7 %).
Загальні порушення
Часто: гарячка (2,7 % / 1,3 %), стомлюваність (2 % / 0 %).
Ад’ювантна терапія із застосуванням леводопи
Нижче наведено побічні реакції, які спостерігалися з вищою частотою в ході плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів, які застосовували 1 мг/добу разагіліну (кількість пацієнтів, які отримували разагілін — 380, плацебо-група — 388).
Для оцінки частоти побічних реакцій використано таку класифікацію: : дуже часто (³ 1/10), часто (³ 1/100 — < 1/10), нечасто (³ 1/1000 — < 1/100), рідко (³ 1/10000 — < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000).
Доброякісні, злоякісні та нез’ясовані новоутворення (включаючи кісти та поліпи)
Нечасто: меланома шкіри (0,5 % / 0,3 %).
Порушення обміну речовин та харчування
Часто: зниження апетиту (2,4 % / 0,8 %).
Психічні розлади
Часто: галюцинації (2,9 % / 2,1 %), патологічні сновидіння (2,1 % / 0,8 %).
Нечасто: сплутаність свідомості (0,8 % / 0,5 %).
З боку нервової системи
Дуже часто: дискінезія (10,5 % / 6,2 %).
Часто: дистонія (2,4 % / 0,8 %), синдром зап’ястного каналу (1,3 % / 0 %), порушення рівноваги (1,6 % / 0,3 %).
Нечасто: гостре порушення мозкового кровообігу (0,5 % / 0,3 %).
З боку серця
Нечасто: стенокардія (0,5 % / 0 %).
З боку судинної системи
Часто: ортостатична гіпотензія (3,9 % / 0,8 %).
З боку шлунково-кишкового тракту
Часто: біль у животі (4,2 % / 1,3 %), запор (4,2 % / 2,1 %), нудота та блювання (8,4 % / 6,2 %), сухість у роті (3,4 % / 1,8 %).
З боку шкіри і підшкірної клітковини
Часто: висип (1,1 % / 0,3 %).
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини
Часто: артралгія (2,4 % / 2,1 %), біль у шиї (1,3 % / 0,5 %).
Дослідження
Часто: зниження маси тіла (4,5 % / 1,5 %).
Пошкодження та інші ускладнення
Часто: випадкові падіння (4,7 % / 3,4 %).
Ад’ювантна терапія із застосуванням агоністів дофаміну
До найпоширеніших побічних реакцій, частота яких у пацієнтів, що лікувались разагіліном, була на > 3 % вищою, ніж у плацебо-групі, належать периферичні набряки, випадкові падіння, артралгія, кашель і безсоння.
Нижче наведено побічні реакції, що виникли у > 2 % пацієнтів, які отримували 1 мг/добу разагіліну (як ад’ювантну терапію із застосуванням агоністів дофаміну) у ході плацебо-контрольованого дослідження. Частота виникнення цих побічних реакцій перевищувала відповідні показники у плацебо-групі (кількість пацієнтів, які отримували разагілін — 162, плацебо-група — 164).
У дужках відповідно зазначено частоту побічних реакцій (% пацієнтів) у групі, де приймали разагілін, та у групі плацебо.
Інфекції та інвазії
Інфекції верхніх дихальних шляхів (4 % / 2 %).
Психічні розлади
Безсоння (4 % / 1 %).
З боку нервової системи
Головний біль (6 % / 4 %).
З боку органів слуху та лабіринту
Запаморочення (7 % / 6 %).
З боку серцево-судинної системи
Ортостатична гіпотензія (3 % / 1 %).
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння
Кашель (4 % / 1 %).
З боку шлунково-кишкового тракту
Нудота (6 % / 4 %).
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини
Артралгія (5 % / 2 %), біль у спині (4 % / 3 %).
Загальні розлади
Периферичні набряки (7 % / 4 %).
Пошкодження та інші ускладнення
Випадкові падіння (6 % / 1 %).
До інших побічних явищ, що потенційно мають клінічне значення і відмічались у 1 % пацієнтів, які отримували разагілін (як ад’ювантну терапію із застосуванням агоністів дофаміну), а також мають щонайменше таку саму частоту, як і в плацебо-групі (із зазначенням у порядку зменшення частоти) належали: сонливість, втомлюваність, незвичні сновидіння, порушення рівноваги, запор, імперативний позив до сечовипускання, збільшення маси тіла, бронхіт, біль у грудях, когнітивні розлади, дискінезія, метеоризм, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, артеріальна гіпотензія, нервозність, біль у ділянці ротоглотки, біль, переднепритомний стан, порушення фази швидкого сну, висип, ринорея, синусит, папіломи шкіри, стрептококовий фарингіт, синкопальний стан, вірусний гастроентерит, нечіткість зору.
Суттєві відмінності профілю безпеки залежно від віку чи статі не відмічені.
Хвороба Паркінсона пов’язана з виникненням галюцинацій та сплутаності свідомості. Під час постмаркетингових досліджень ці симптоми спостерігались у хворих на паркінсонізм, які отримували разагілін.
Відомо, що серйозні побічні реакції спостерігаються при одночасному застосуванні СІЗЗС, СІЗЗСН, трициклічних/тетрациклічних антидепресантів та інгібіторів МАО. В ході постмаркетингових досліджень повідомлялося про випадки виникнення серотонінового синдрому, що проявляється у вигляді ажитації, сплутаності свідомості, ригідності м’язів, гіпертермії та міоклонічних судом, у пацієнтів, які застосовували антидепресанти/СІЗЗСН одночасно з разагіліном.
Під час клінічних досліджень одночасно не застосовували флуоксетин або флувоксамін з разагіліном, однак застосовували антидепресанти з разагіліном: амітриптилін ≤ 50 мг на добу, тразодон ≤ 100 мг на добу, циталопрам ≤ 20 мг на добу, сертралін ≤ 100 мг на добу та пароксетин ≤ 30 мг на добу. Не повідомлялося про виникнення серотонінового синдрому під час проведення дослідження, в якому брали участь 115 пацієнтів, які отримували одночасно разагілін і трициклічні антидепресанти, та 141 пацієнт, які отримували разагілін і СІЗЗС/СІЗЗСН.
5 клінічних досліджень за участю добровольців та пацієнтів з хворобою Паркінсона та результати контролю артеріального тиску після їди (464 пацієнти застосовували 0,5–1 мг/добу разагіліну або плацебо як додаткову терапію до леводопи протягом 6 місяців без обмеження прийому тираміну) показали, що відсутня будь-яка взаємодія разагіліну і тираміну, тому разагілін можна застосовувати на тлі дієти без обмеження прийому тираміну.
У постмаркетинговий період повідомлялося про випадки підвищення артеріального тиску, включаючи поодинокі випадки гіпертензивного кризу, пов’язаного з прийомом їжі, багатої на тирамін, у пацієнтів, які застосовували разагілін.
Повідомлялося про лікарську взаємодію у разі одночасного застосування інгібіторів МАО і симпатоміметиків.
У постмаркетинговий період повідомлялося про випадок підвищення артеріального тиску у пацієнта, який приймав разагілін сумісно з очним вазоконстриктором тетрагідрозоліну гідрохлоридом.
Розлади контролю над спонуканням: у пацієнтів, які застосовують дофамінові агоністи та/чи інші дофамінергічні препарати, можуть спостерігатись патологічна азартність, посилення лібідо, гіперсексуальність, компульсивні витрати або компульсивне бажання здійснювати покупки, переїдання, компульсивне вживання їжі.
Подібні побічні реакції спостерігалися у постмаркетинговий період при застосуванні разагіліну: компульсії, нав’язливі думки, імпульсивна поведінка.
Надмірна сонливість в денний час та епізоди раптового засинання
Надмірна сонливість протягом дня (гіперсомнія, млявість, седація, напади сну, сонливість та раптові засинання) може виникати у пацієнтів, що застосовують агоністи дофаміну та/або інші види терапії дофамінергічними засобами. Про подібні випадки надмірної сонливості в денний час повідомлялося в постмаркетинговий період застосування разагіліну.
Повідомлялося про випадки засинання під час повсякденної діяльності у пацієнтів, які отримували разагілін та інші дофамінергічні засоби. Незважаючи на те, що багато хто з цих пацієнтів повідомили про сонливість в той час, як приймали разагілін з іншими дофамінергічними засобами, деякі з них відзначали, що у них не було ніяких попереджувальних ознак, таких як надмірна сонливість. Деякі з цих випадків були зареєстровані більше ніж через рік після початку лікування.
Термін придатності. 4 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці. Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери в картонній упаковці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
Маклеодс Фармасьютикалс Лімітед.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Віледж Тхеда, ПО Лодхімайра, Техсіл Бадді, Дістрікт Солан, Хімачал Прадеш, 174101, Індія.