ГРОПІВІРІН®

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ГРОПІВІРІН^®

(GROPIVIRIN)

Склад:

діюча речовина: інозину пранобекс;

1 мл сиропу містить 100 мг інозину пранобексу;

допоміжні речовини: цукроза, натрію цитрат одноосновний безводний; метилпарагідроксибензоат (Е 218); пропілпарагідроксибензоат (Е 216); натрію гідроксид; ароматизатор «Вишня»; вода очищена.

Лікарська форма. Сироп.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора рідина від безбарвного до світло-коричневого кольору із запахом вишні.

Фармакотерапевтична група. Противірусні препарати для системного застосування.

Код АТХ J05A X05.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Гропівірін^® – противірусний засіб з імуномодулюючими властивостями. Препарат нормалізує (до індивідуальної норми) дефіцит або дисфункцію клітинного імунітету, індукуючи дозрівання і диференціювання Т-лімфоцитів та  Т₁-хелперів, потенціюючи індукцію лімфопроліферативної відповіді у мітогенних або антигеноактивних клітинах.

Інозину пранобекс моделює цитотоксичність Т-лімфоцитів і натуральних кілерів, функцію CD8 і CD4, а також збільшує кількість імуноглобуліну G та додаткових поверхневих маркерів компліменту. Інозину пранобекс посилює синтез інтерлейкіну-1 (IL-1) та синтез інтерлейкіну-2 (IL-2), регулюючи експресію рецепторів IL-2. Інозину пранобекс суттєво збільшує секрецію ендогенного гамма-інтерферону та зменшує продукування інтерлейкіну-4 в організмі. Інозину пранобекс посилює дію нейтрофільних гранулоцитів, хемотаксис та фагоцитоз моноцитів і макрофагів. Інозину пранобекс пригнічує синтез вірусу шляхом вбудовування інозин-оротової кислоти у полірибосоми ураженої вірусом клітини, пригнічення приєднання аденілової кислоти до вірусної і-РНК та молекулярної реорганізації лімфоцитарних внутрішньомембранних плазмових часток, що майже втричі збільшує її щільність.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Після перорального прийому інозину пранобекс швидко та повністю всмоктується (≥ 90 %) зі шлунково-кишкового тракту в кров.

Розподіл. При застосуванні препарату та його компонентів у тварин мічений радіоізотопами  матеріал виявляли в таких органах (у порядку зниження специфічної активності): нирки, легені, печінка, серце, селезінка, яєчка, підшлункова залоза, мозок та скелетні м’язи.

Метаболізм. При пероральному застосуванні у людей 1 г міченого радіоізотопами інозину пранобексу виявляли такі плазмові рівні 1-диметиламіно-2-пропанолу і 4‑ацетиламідобензойної кислоти відповідно: 3,7 мкг/мл (2 години) та 9,4 мкг/мл (1 година). У процесі відомих клінічних досліджень дозової переносимості встановлено, що пікове післядозове підвищення концентрації сечової кислоти як індикатора метаболізму інозину має нелінійний характер і може варіювати у межах 10 % протягом 1–3 годин.

Виведення. Добова екскреція із сечею 4-ацетиламідобензойної кислоти та її основного метаболіту в умовах рівноважного стану при щоденному застосуванні 4 г препарату становила приблизно 85 % прийнятої дози. 95 % радіоактивного 1-диметиламіно-2-пропанолу в сечі виявляли у вигляді незміненого 1-диметиламіно-2-пропанолу та його метаболіту (N-оксиду). Період напіввиведення становить 3,5 години для 1-диметиламіно-2-пропанолу та 50 хвилин - для 4-ацетиламідобензойної кислоти. Основними метаболітами інозину пранобексу в організмі людини є N-оксид для 1-диметиламіно-2-пропанолу та орто-ацилглюкуронід для 4‑ацетиламідобензойної кислоти. Оскільки інозин метаболізується шляхом пуринової деградації до сечової кислоти, експериментальні дослідження з міченим радіоізотопами інозину пранобексом з участю людей є неінформативними. У тварин до 70 % введеного інозину пранобексу може виводитися із сечею у вигляді сечової кислоти після перорального застосування таблетованої форми, а решта – у вигляді звичайних метаболітів – ксантину та гіпоксантину.

Біодоступність. Визначення в сечі за умов рівноважного стану 4-ацетамідобензойної кислоти та її метаболіту становило > 90 % очікуваних значень розчину. Визначення 1-диметиламіно-2‑пропанолу та його метаболіту становило > 76 %. Плазмові значення AUC 1-диметиламіно-2‑пропанолу були ≥ 88 %, 4-ацетамідобензойної кислоти – ≥ 77 % .

Доклінічні дані безпеки

У різних дослідженнях гострої, підгострої та хронічної токсичності на мишах, щурах, собаках, котах і мавпах було показано, що інозин пранобекс має низький профіль токсичності в дозах до 1500 мг/кг/добу, а найнижча гостра летальна доза при пероральному застосуванні у 50 разів вища, ніж максимальні рекомендовані терапевтичні дози людини (100 мг/кг/добу).

Тривалі токсикологічні дослідження у мишей та щурів не виявили ознак канцерогенного потенціалу.

Стандартні тести на мутагенність, дослідження in vivo у мишей та щурів та дослідження in vitro у лімфоцитах периферичної крові людини не виявили несприятливих ефектів.

Не існує доказів перинатальної токсичності, ембріотоксичності, тератогенності або порушення репродуктивної функції, як показано в дослідженнях у мишей, щурів та кроликів у безперервних парентеральних дозах у 20 разів вище, ніж максимальні рекомендовані терапевтичні дози людини (100 мг/кг/добу).

Клінічні характеристики.

Показання.

·           Вірусні респіраторні інфекції;

·           вірусні інфекції, спричинені вірусом простого герпесу типу 1 і 2, вірусом вітряної віспи, цитомегаловірусом, вірусом Епштейна-Барра, вірусом кору, вірусом паротиту, в тому числі у хворих з імунодефіцитними станами;

·           папіломавірусні інфекції шкіри та слизових оболонок: гострокінцеві кондиломи, папіломавірусна інфекція вульви, вагіни та шийки матки (у складі комплексної терапії);

·           гострий вірусний енцефаліт (у складі комплексної терапії);

·           вірусні гепатити (у складі комплексної терапії);

·           підгострий склерозивний паненцефаліт (у складі комплексної терапії).

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату, загострення подагри, гіперурикемія.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Не слід приймати препарат одночасно з імунодепресантами. З обережністю слід призначати препарат з інгібіторами ксантиноксидази або засобами, що сприяють виведенню сечової кислоти, включаючи сечогінні препарати, з тіазидними діуретиками (такими як гідрохлоротіазид, хлорталідон, індапамід) або петльовими діуретиками (такими як фуросемід, торасемід, етакринова кислота).

Інозину пранобекс не слід застосовувати під час терапії імуносупресорами, оскільки одночасне застосування імуносупресорів може вплинути на його очікуваний терапевтичний ефект через особливості фармакокінетичних механізмів (застосування можливе лише після завершення терапії).

При одночасному застосуванні із зидовудином (азидотимідином) підвищується утворення нуклеотиду внаслідок збільшення біодоступності зидовудину у плазмі крові та збільшення внутрішньоклітинного фосфорилювання у моноцитах крові людини. Це спричиняє посилення ефектів зидовудину під дією препарату.

Особливості застосування.

Під час лікування препаратом Гропівірін^® можливе тимчасове підвищення рівня сечової кислоти в сироватці крові та в сечі, особливо у чоловіків та пацієнтів літнього віку, однак зазвичай ці показники залишаються у межах норми (до 8 мг/дл або 0,42 ммоль/л відповідно).

Причиною підвищення рівня сечової кислоти є катаболічний метаболізм інозину у людини. Це відбувається не через спричинену препаратом фундаментальну зміну ферментної функції або функції ниркового кліренсу. Тому  препарат необхідно застосовувати з особливою обережністю хворим на подагру, гіперурикемію, уролітіаз, а також при зниженій функції нирок. Протягом лікування необхідно контролювати рівень сечової кислоти у таких пацієнтів.

У деяких пацієнтів можуть виникати гострі реакції підвищеної чутливості (ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, кропив’янка). У таких випадках терапію препаратом Гропівірін^® слід припинити.

При тривалому застосуванні препарату існує ризик розвитку нефролітіазу.

При тривалому лікуванні у всіх пацієнтів слід регулярно контролювати рівень сечової кислоти в сироватці крові та сечі, функцію печінки, показники крові та функції нирок.

Допоміжні речовини препарату.

Лікарський засіб Гропівірін^®, сироп, містить метилпарагідроксибензоат і пропілпарагідроксибензоат, які можуть спричинити алергічні реакції (можливо, сповільненого типу).

Лікарський засіб Гропівірін^®, сироп, містить цукрозу. Пацієнти з рідкісними спадковими порушеннями у вигляді непереносимості фруктози, порушення всмоктування глюкози-галактози або недостатності сахарази-ізомальтази не повинні застосовувати цей лікарський засіб.

В 1 мл сиропу Гропівірін^® міститься 0,65 г цукрози. З обережністю застосовувати хворим на цукровий діабет.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Контрольовані дослідження стану плода та порушення фертильності у людей відсутні. Невідомо, чи проникає інозину пранобекс у грудне молоко. Таким чином, у період вагітності та годування груддю препарат можна призначати тільки в тому випадку, якщо лікар вважає, що користь перевищує потенційний ризик.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Лікарський засіб Гропівірін^® не впливає на здатність керувати автомобілем або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Препарат застосовувати перорально.

Добова доза залежить від маси тіла, перебігу та тяжкості хвороби, стану хворого.

Добову дозу слід розподілити рівномірно на прийоми протягом доби.

Дорослі, включаючи пацієнтів літнього віку: рекомендована добова доза становить 50 мг/кг маси тіла (0,5 мл/кг), зазвичай 3 г/добу (10 мл сиропу 3–4 рази на добу). Максимальна добова доза для дорослих – 40 мл сиропу (4 г інозину пранобексу).

Діти віком від 1 року: рекомендована добова доза становить 50 мг/кг маси тіла (0,5 мл/кг), рівномірно розподілена на 3–4 прийоми згідно з нижченаведеною таблицею:

*Щоб відміряти дозу, слід використовувати пристрій для дозування з мірною шкалою, який знаходиться в упаковці.

Тривалість лікування.

Гострі захворювання. При захворюваннях із короткочасним перебігом курс лікування становить 5–14 днів. Після зменшення вираженості симптомів захворювання лікування слід продовжувати ще 1–2 дні або довше залежно від перебігу хвороби, стану хворого.

Вірусні захворювання з довготривалим перебігом. Лікування слід продовжувати протягом 1–2 тижнів після зменшення вираженості симптомів захворювання або довше залежно від перебігу хвороби, стану хворого.

Рецидивуючі захворювання. На початковій стадії лікування необхідно дотримуватися тих же рекомендацій, що у разі гострих захворювань. У процесі підтримувальної терапії дозу можна зменшити до 500–1000 мг/добу. При появі перших ознак рецидиву необхідно відновити прийом добової дози, рекомендованої у разі гострих захворювань, і слід продовжувати приймати цю дозу протягом 1–2 днів після зникнення симптомів. Курс лікування можна повторювати кілька разів при необхідності, залежно від стану хворого, за рекомендацією лікаря.

Хронічні захворювання. Препарат призначати у добовій дозі 50 мг/кг маси тіла відповідно до таких схем:

безсимптомні захворювання – приймати протягом 30 днів із перервою 60 днів;

захворювання з помірно вираженими симптомами – приймати протягом 60 днів із перервою 30 днів;

захворювання з тяжкими симптомами – приймати протягом 90 днів із перервою 30 днів.

Курс лікування слід повторювати стільки разів, скільки буде потрібно, при цьому необхідно проводити постійний моніторинг стану пацієнта та показань для подовження терапії.

При інфекціях, спричинених вірусом папіломи людини (зовнішні генітальні бородавки (гострокінцеві кондиломи) або папіломавірусна інфекція каналу шийки матки), застосовувати по 3 г/добу протягом 14–28 днів як монотерапію або як доповнення до місцевої терапії, або хірургічного лікування відповідно до таких схем:

- для лікування пацієнтів групи низького ризику (пацієнти з нормальним імунітетом або пацієнти з низьким ризиком рецидиву) протягом 3 місяців препарат застосовувати безперервно 14‒28 днів з подальшим двомісячним періодом без лікування, протягом якого ураження зменшуються або зникають;

- для лікування пацієнтів із групи високого ризику^* (пацієнти з імунодефіцитом або з високим ризиком рецидиву) протягом 3 місяців лікарський засіб застосовувати 5 днів на тиждень 2 тижні поспіль кожного місяця або 5 днів на тиждень кожен другий тиждень. За потреби курси лікування можна повторити декілька разів.

*Фактори високого ризику у пацієнтів з рецидивами або дисплазією шийки матки, або папіломавірусною інфекцією геніталій, як і при інших подібних захворюваннях, включають:

·         імунодефіцит, спричинений:

–        наявністю в анамнезі хронічних або рецидивуючих інфекцій, або захворювань, що передаються статевим шляхом;

–        хіміотерапією;

–        хронічним алкоголізмом;

·         тривале застосування пероральних контрацептивів (від 2 років);

·         рівень фолатів в еритроцитах менше 660 нмоль/л;

·         кілька статевих партнерів або зміна постійного статевого партнера;

·         часті вагінальні статеві контакти (≥ 2–6 разів на тиждень) або анальний секс;

·         атопія (спадкова схильність до підвищеної чутливості);

·         погано контрольований діабет;

·         паління;

·         папіломавірусна інфекція геніталій, яка триває більше 2 років або має 3 і більше рецидиви в анамнезі;

·         негативний анамнез шкірних бородавок у дитинстві.

При підгострому склерозивному паненцефаліті добова доза становить 100 мг/кг маси тіла, максимальна доза – 3–4 г/добу, при цьому необхідно проводити постійний моніторинг стану пацієнта та показань для продовження терапії. Рекомендована добова доза може бути збільшена, особливо у важких випадках.

Діти.

Лікарський засіб Гропівірін^®, сироп, застосовувати дітям віком від 1 року.

Передозування.

Про випадки передозування не повідомляли. Передозування може спричинити підвищення рівня сечової кислоти в сироватці крові та у сечі. Лікування симптоматичне.

Побічні реакції.

Єдиною постійною побічною реакцією під час лікування інозину пранобексом дорослих і дітей є тимчасове підвищення рівня сечової кислоти в сироватці крові та у сечі, який повертається до початкових нормальних значень за кілька днів після закінчення лікування.

Частота випадків побічних реакцій визначається так: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥ 1/10000, < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (не може бути оцінена через відсутність даних).

Дуже часто. Лабораторні дослідження: підвищення рівня сечової кислоти у крові, підвищення рівня сечової кислоти у сечі.

Часто. Лабораторні дослідження: підвищення рівня трансаміназ, підвищення рівня лужної фосфатази у крові.

Загальні розлади: підвищена втомлюваність, нездужання.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання, свербіж.

З боку травного тракту: блювання, нудота, відчуття дискомфорту в епігастральній ділянці.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення.

З боку опорно-рухового апарату та м’язів: артралгія.

Нечасто. З боку органів шлунково-кишкового тракту: діарея, запор.

З боку нервової системи: сонливість.

Психічні розлади: знервованість, безсоння. 

З боку сечовидільної системи: поліурія.

Протягом постмаркетингового дослідження інозину пранобексу були зареєстровані побічні реакції, частоту виникнення яких неможливо встановити за наявними даними:

з боку травного тракту: біль у животі (у верхній частині);

з боку імунної системи: анафілактичні реакції, реакція гіперчутливості;

з боку нервової системи: запаморочення;

з боку шкіри і підшкірної клітковини: еритема, набряк Квінке, кропив’янка.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутність ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https//aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності. 2 роки.

Термін придатності після першого відкриття  – 6 місяців.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 100 мл у флаконі. По 1 флакону зі шприцом-дозатором у пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. АТ «Фармак».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 74.